Цей закон має загально філософську інтерпретацію і виражає взаємозв'язок і співвідношення між функцією і структурою будь-якої системи живої чи неживої природи, в тому числі ТС.
Щодо інженерного кількісного аспекту визначення цього закону, то існуюча гіпотеза про закон відповідності між функцією і структурою ТС має таке формулювання: "Кожний елемент ТС чи його конструктивна ознака мають хоча б одну функцію по забезпеченню реалізації функції ТС, тобто виключення елементу чи ознаки призводить до погіршення якогось показника ТС чи припинення виконання нею своєї функції".
Вираз закону відповідності між функцією та структурою в кількісній формі забезпечує формалізований опис функцій елементів через компоненти D - дії, здійснюваної ТС, яка призводить до бажаного результату; G – об’єкту чи предмету обробки, на який направлена дія D; Н - особливих умов і обмежень.
Функціональна структура ТС представляється у вигляді орієнтованого графу, вершинами якого є елементи ТС, а ребрами - функції елементів по забезпеченню роботи інших елементів або (і) потоки речовини, енергії чи сигналів, що передаються між елементами.
Закон має декілька важливих практичних закономірностей, що відображають узагальнені функціональні структури широких класів ТС:
1) закономірність функціональної побудови технічних машин;
2) закономірність функціональної побудови перетворювачів енергії та інформації;
3) закономірність функціональної побудови споруд;
4) закономірність багатозначної відповідності між функцією і структурою;
5) закономірність мінімізації компоновочних витрат.