Групи крові визначають за властивостями еритроцитів, які встановлюються за допомогою стандартних сироваток, які містять відомі аглютиніни.
Предметне скло розташовують на білому папері та наносять на нього (не перемішуючи) по одній краплі стандартних сироваток І, ІІ та ІІІ групи, що містять відповідно аглютиніни: І – α та β, ІІ – β та ІІІ – α. Потім проколюють палець голкою Франка (перед цим палець добре протирають спиртом, потім ефіром). Скляною паличкою переносять невелику кількість крові в краплю сироватки І групи, потім іншим, чистим кінцем палички, таку ж кількість крові в краплю сироватки І групи, потім іншим, чистим кінцем палички, переносять в сироватку ІІ групи. Третю краплю переносять старанно вимитим та насухо витертим кінцем палички. Кожного разу старанно розмішують кров у краплині сироватки. Реакція аглютинації відбувається через 1-5 хв. За наявності аглютинації крапля робиться прозорою, а еритроцити склеюються у вигляді грудочок. Група крові встановлюється у залежності від аглютинації:
1. Відсутність аглютинації свідчить про відсутність аглютиногенів у досліджуваній крові, що є властивістю еритроцитів І групи.
2. Якщо аглютинація відбулася з сироваткою І та ІІІ груп, що містять відповідно аглютиніни αβ та α, то вважають, що еритроцити досліджуваної крові містять А-аглютиноген, тобто ця кров належить до ІІ групи.
3. Якщо аглютинація відбулася з сироваткою I та II груп, що містять, відповідно аглютиніни αβ та β, то вважають, що еритроцити досліджуваної крові містять β-аглютиноген, тобто ця кров належить до III групи.
4. Наявність аглютинації у всіх трьох краплях свідчить про наявність в еритроцитах досліджуваної крові як аглютиногенів А так I В, то характерно для IV групи.