Основна частина проекту

Основна частина проекту містить усі необхідні розробки та обґрунтування прийнятих рішень, які супроводжуються відповідними розрахунками, ілюстраціями, посиланнями на літературні джерела, результатами власних експериментальних та теоретичних досліджень.

Структурними елементами основної частини є розділи, підрозділи, пункти, підпункти, переліки.

Розділ - головна ступінь поділу тексту, позначена номером і має заголовок.

Підрозділ - частина розділу, позначена номером і має заголовок. Пункт - частина розділу чи підрозділу, позначена номером і може мати заголовок.

Підпункт - частина пункту, позначена номером і може мати заголовок. Заголовки структурних елементів необхідно нумерувати тільки арабськими числами.

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту.

Заголовки розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів (при наявності заголовка) записують з абзацу малими буквами починаючи з великої.

Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа.

Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак, наприклад:

 

1. Типи і основні розміри

1.1

1.2 - нумерація пунктів першого розділу записки

1.3

 

2. Технічні вимоги

2.1

2.2 - нумерація пунктів другого розділу записки.

2.3

 

Посилання в тексті на розділи виконується за формою: „...наведено в розділі Д".

В тексті основної частини проекту може наводитись перелік, який рекомендується нумерувати малими буквами українського алфавіту з дужкою або виділяти дефісом перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою.

Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої букви і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку.

 

3.8.1 Викладення тексту

Текст записки повинен бути стислим, чітким і не допускати різних тлумачень. При викладанні обов'язкових вимог у тексті повинні застосовуватися слова: "повинен", „слід", „необхідно", „вимагається, щоб", „дозволяється тільки", „не допускається", „забороняється", „не слід". При викладанні інших положень слід застосувати такі слова: „можуть бути", „як правило", „за необхідності", „може бути", „у випадку" і таке інше.

При цьому допускається використовувати розповідну форму викладу тексту записки, наприклад „застосовують", „указують" тощо.

У записці повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

У тексті записки не допускається застосовувати:

- розмовні звороти;

- довільні словотворення;

- скорочення слів.

У тексті записки, за виключенням формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (слід писати слово „мінус");

- застосовувати знак "Ø" для позначення діаметра (слід писати слово „діаметр"). При указанні розміру або граничних відхилень діаметра на кресленнях, розміщених у тексті записки, перед розмірним числом треба писати знак Ø;

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (дорівнює), ≥ (більше або дорівнює), ≤ (менше або дорівнює), ≠(не дорівнює), а також знаки № (номер), % (процент).

Дипломну роботу як кваліфікаційну працю оцінюють також за рівнем використання автором бібліографічних джерел. Цитати слід використовувати для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного тексту може викривити зміст, закладений автором. Крім тексту, до цитат належать запозичені таблиці, схеми, діаграми, формули тощо.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. Текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться дослівно, тобто у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів і речень у цитаті допускається без перекручення авторського тексту та позначається трьома крапками.

3. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.

4. При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним і коректним, посилатись на джерело.

При цитуванні або використанні цифрового чи іншого матеріалу в посиланні, крім порядкового номера джерела, через кому вказують сторінку [7,18]. При посиланні на декілька джерел між їхніми номерами ставиться крапка з комою [15,145-146; 34, 321].

 

3.8.2 Ілюстративний та цифровий матеріал. Список літератури

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння в записці нумерують арабськими цифрами в межах.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (3.1) - перша формула третього розділу.

Номер формули або рівняння указують на рівні формули або рівняння в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

У формулах та рівняннях як символи слід використовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формул та рівнянь, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати знового рядка в тій послідовності, у якій символи приведені у формулі або рівнянні.

Перший рядок пояснення повинен починатися словом „де" без двокрапки.

Наприклад:

Чорні позначки по кутах будівлі обчислюють за формулою:

Н_ч = Н_м.г. + m/n × h, (3.1)

де Н_м.г. - позначка молодшої горизонталі, м;

m - відстань між молодшою горизонталлю та точкою, мм;

n - відстань між горизонталями, мм;

h - переріз горизонталей, м.

Пояснювальна записка відноситься до текстових документів, які містять інформацію подану в основному технічною мовою та графічну інформацію у вигляді ілюстрацій.

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Фотознімки розміром меншим за формат А4 мають бути наклеєні на аркуш наступної сторінки тексту.

Ілюстрації повинні мати назву і при необхідності пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом „Рисунок...".

Ілюстрація нумерується арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Наприклад, „Рисунок 3.2" - другий рисунок третього розділу.

Слово „Рисунок...", найменування і пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією або збоку (при наявності вільного місця).

Цифрову інформацію частіше представляють у вигляді таблиць, яку розміщують на одній стороні аркушів формату А4 машинописним способом.

При використанні комп'ютерної техніки шрифт повинен бути близьким до машинописного, простим, прямим, одного типу (без виділення і підкреслення) і розміром не менше 2,5мм (Word - № 14).

Цифровий матеріал звичайно оформлюють у вигляді таблиць. За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведення) знання, яке описується у тексті словами «таблиця дає змогу зробити висновок, що...», «із таблиці видно, що...» і т. ін. В неаналітичних таблицях вміщують здебільшого числові дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: табл. 2.1 – перша таблиця у другому розділі.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Слово «Таблиця ____» вказують один раз справа над назвою таблиці, над іншими частинами пишуть:

«Продовження таблиці ____» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Текст, який повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з поодиноких слів, що чергуються з цифрами, замінюють лапками. Текст, який складається з двох і більше слів, при першому повторі замінюють словами „Те ж", а далі лапками.

Додатки оформлюють як продовження записки на її наступних сторінках. Кожний додаток повинен мати заголовок, розміщений симетрично до тексту, де повинно бути надруковано слово „Додаток" і велика літера, що його позначає, наприклад, „Додаток А". Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додатками можуть бути: графічний матеріал; таблиці, що доповнюють основний текст; формули і розрахунки; оригінали фотографій.

Додатки повинні мати спільну із запискою наскрізну нумерацію сторінок.

 

Список літератури

Список літератури оформлюють з заголовком „ Список літератури " з нової пронумерованої сторінки, починаючи з абзацу.

Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовувалися в дипломному проекті.

Використану літературу розміщують в порядку появи посилання на неї в тексті. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках, вказуючи порядковий номер за списком [1]. Нумерація посилань повинна починатися з одиниці і далі по порядку.

В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами. Літературу записують мовою, якою вона видана.

 

Список літератури