Найменування матеріалу | Марка за міцністю залежно від марок за насипною густиною, кг/м3 | ||||||||||
Гравій керамзитовий | П25 | П35 | П50 | П50 | П75 | П100 | П125 | - | - | - | - |
Гравій сланце-поритовий | П15 | П25 | П25 | П35 | П35 | П50 | П75 | П100 | П125 | - | - |
Гравій глинозольний | - | - | - | П50 | П50 | П75 | П100 | П125 | П150 | - | - |
Щебінь керамзитовий | П25 | П35 | П50 | П50 | П75 | П100 | П125 | - | - | - | - |
Щебінь шлако-пемзовий | - | П15 | П15 | П15 | П25 | П25 | П25 | П35 | П50 | П75 | П100 |
Щебінь глинозольний | - | - | - | П15 | П35 | П50 | П75 | П100 | - | - | - |
Міцність заповнювачів при стискуванні у сталевому циліндрі (Dвн=h) (рис.3.2) визначають за навантаженням, що відповідає зануренню пуансона на 20 мм у шар проби заповнювача, який випробовується.
Міцність заповнювача визначають для фракцій крупного заповнювача 5...10, 10...20, 20...40 мм.
Міцність заповнювачів при стискуванні у сталевому циліндрі (Dвн=h) (рис.3.2) визначають за навантаженням, що відповідає зануренню пуансона на 20 мм у шар проби заповнювача, який випробовується.
Міцність заповнювача визначають для фракцій крупного заповнювача 5...10, 10...20, 20...40 мм.
Висушену і попередньо зважену пробу заповнювача об’ємом 2 л (m1) совком насипають з висоти 100 мм в сталевий циліндр з піддоном так, щоб після розрівнювання металевою лінійкою рівень заповнювача трохи не доходив до верхнього краю циліндра. У циліндр вставляють пуансон так, щоб нижня риска на пуансоні співпала з краєм форми.
Рис.3.2. Циліндр для визначення міцності пористого заповнювача:
1 – циліндр; 2 – пуансон; 3 – риска; 4 – піддон
Залишок заповнювача зважують (m2) і потім розраховують насипну густину заповнювача у циліндрі (rнз) , кг/м3, за формулою:
де m1, m2 – маса вихідної проби заповнювача і залишку відповідно, кг;
Vз – об’єм заповнювача у циліндрі, що дорівнює 0,001770 м3 (1,77 дм3).
Показник rн.з повинен співпадати з rн (див. розділ 2.1). Допустимі при цьому відхилення становлять: для фракцій 5...10 та 10...20 мм –
від +4 до –2%; для фракції 20...40 мм – від –6 до +15%. Якщо показники rнз та rн не співпадають, то удруге визначають насипну густину у циліндрі на іншій наважці заповнювача.
Для випробування заповнювача на міцність циліндр з пуансоном встановлюють на нижню плиту преса, стискують заповнювач до занурення пуансона на 20 мм (до верхньої риски) і відмічають показники стрілки манометра (гідравлічного преса) у цей момент. Утискування пуансона слід проводити зі швидкістю 0,5...1,0 мм/с.
Міцність при стискуванні заповнювача у циліндрі (Rcт), МПа (кгс/см2), розраховують за формулою:
= ,
де Р – навантаження при стискуванні заповнювача у циліндрі, що відповідає зануренню пуансона до верхньої риски Н (кгс); F – площа поперечного перерізу циліндра, що дорівнює 0,0177 м2 (177 см2).
Міцність заповнювача окремої фракції при стискуванні у циліндрі розраховують як середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань для кожної фракції заповнювача.
Результати випробувань заносять до табл. 3.9.
Таблиця 3.9