Призначення і класифікація вентиляції

Для забезпечення сприятливих (комфортних) умов праці, ефективним методом є вентиляція, яка має наступну класифікацію і буває:

За способом переміщення повітря: природна; штучна.

За напрямком потоку повітря: приливна; витяжна; приливно – витяжна.

За місцем дії:

- загально обмінна;

- місцева;

- комбінована.

За призначенням:

- для розчину шкідливих речовин до допустимих концентрацій;

- для усунення з приміщень надлишків тепла, пилу або вологи.

Характеристика вентиляції

 

К=-0,5

 

 

+ -

+ -

+ -

+ -

-

+ К=+0,8 -

Рис.1.Принципова схема дії природної вентиляції.

Природна вентиляція здійснюється силами, які створюються напором повітря, і природними (гравітаційними) силами.

На рис. наведена схема дії природної вентиляції повітряним тиском. Вітер, омиваючи споруду, з боку свого направлення руху створює залишковий тиск, а з протилежного боку виникає певне розрядження.

Під дією напору повітря крізь вікна проникає в приміщення , а під дією розрядження забруднене повітря також крізь вікна і щілини виходить зовні.

Природна вентиляція під дією теплового напору може бути неорганізованою і організованою . Неорганізований повітрообмін здійснюється при проступанні і виході повітря через випадкові і нерегульовані отвори. Організований аерацією здійснюється крізь спеціально обладнанні у зовнішніх стінах споруд, пройми із спеціальними створами для регулювання площі вентиляційного отвору.

Природна вентиляція під дією теплового напору здійснюється природними (гравітаційними) силами, які викликаються силами земного тяжіння. Повітря приміщення , більш тепле, ніж зовнішнє, підіймається уверх, створюючи розрядження в нижній зоні, а верхній підвищений тиск, за рахунок якого він виходить через пройми у даху чи стінах, зовні. У нижню зону потрапляє свіже зовнішнє повітря. Тиск повітря, який виникає в результаті перепаду температур, називають тепловим, або гравітаційним.

 

Розрахунок вентиляції

 

Необхідна площа приливних F_пр та витяжних F_в вентиляційних отворів , які забезпечують потрібний повітрообмін визначають за формулами

 

; (20)

 

 

; (21)

 

де I_пр і І_в – необхідна кількість (за масою) повітря, яке відповідно надходить і видаляється з приміщення , кг/год.;

m - коефіцієнти витрат, які залежать від конструкції отвору (0,7 -0,9);

g_з і g_в - питома вага зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м³;

h_н і h_в – відстань від центру відповідно нижнього (припливного) і верхнього (витяжного) отвору до нейтральної зони , м;

g – прискорення вільного падіння, 9,8 м/с².