Природна освітленість оцінюється коефіцієнтом природної освітленості, що дорівнює відношенню природної освітленості на робочому місці до зовнішньої горизонтальної природної освітленості:
(31)
де Ев – освітленість, яка створюється у деякій точці в середині приміщення світлом неба, лк; Ен – одночасне з Ев значення зовнішньої горизонтальної освітленості, що створюється повністю відкритого неба, лк.
Методика розрахунок природногоосвітлення виконують за методикою БНіП –ІІ-4-79. В задачу розрахунку входять визначення площі світлових пройомів, які повинні забезпечувати належну штучну освітленість. Площа пройомів для забезпечення бічної природної освітленості знаходять за формулою
Sп eн k3 ho
So = -------------- kзд (32)
100tor
а площа пройомів при верхній освітленості – за формулою
Sп eн k3 hф
So = -------------- (33)
100tor2 k ф
де Sп– площа підлоги приміщення ; eн – нормоване значення коефіцієнта природної освітленості; k3д – коефіцієнт запасу; k3д = 1...1.7 – коефіцієнт, який враховує затінення сусідніми спорудам; ho,hф – світлові характеристики бічних і верхніх пройомів, відповідно; to - загальний коефіцієнт світло пропускання; r1 і r2 – коефіцієнти, які враховують відображення світла при бічній і верхній освітленості; k ф – коефіцієнт, який враховує тип фонаря (віконного пройому у стелі приміщення). Значення світлових характеристик фонарів змінюється від 3,4 до 16 і залежить від кількості пройомів і відношення висоти приміщення до ширини прольоту, а також відношення довжини приміщення до ширини прольоту (приміщення).
Значення коефіцієнтів r1 і r2 вибирають також з таблиць БНіП ІІ-4-79. Межа зміни коефіцієнта r1 =0...10, а r2 = -0,25...2;
k3 = -1,2...1,8 – коефіцієнт запасу; to - загальний коефіцієнт світлопропускання
to=t1t2t3t4t5 (34)
де t1 =0,5...0,9 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу; t2 = 0,5...0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в переплетіннях віконних прйомів (світлопройми); t3 = 0,8-0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях; t4 =0,6...1 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; t5 = 0,9 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлена під фонарями
Методика розрахунку штучного освітлення передбачає спочатку розрахунок загального освітлення, а потім комбінованого, яке являє собою суму місцевого і загального освітлення.
Розрахунок загального освітлення виконують в основному методом коефіцієнта використання світлового потоку за формулою:
(35)
де Е - норма освітленості (згідно розряду зорової роботи), лк;
S- площа приміщення, м2;
К - коефіцієнт запасу, К = 1,3...1,5 (менші значення для ламп розжарювання, більші - для газорозрядних ламп);
Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення змінюється в межах Z = 1,1...1,5 (у середньому приймаємо = 1,2);
h - коефіцієнт використання освітлювальної установки;
n- число ламп.
Для визначення коефіцієнту розраховують індекс приміщення:
(36)
де а, b - відповідно довжина і ширина приміщення, м;
НС - висота розміщення світильника над освітлювальною поверхнею, м .
При однаковому коефіцієнті відбиття стелі й стін, що дорівнює 0,7, коефіцієнт залежно від і має таке значення:
Індекс приміщення, і | 0,5 | |||||
Коефіцієнт використання світлового потоку | 0,22 | 0,37 | 0,48 | 0,54 | 0,59 | 0,61 |
Число ламп, необхідних для освітлення виробничого приміщення, визначається за формулою
(37)
де F - світловий потік, F =(39)
h - відстань лампи до освітлювальної поверхні, м;
Е - нормативна освітленість, лк;
x - показник, який залежить від h і відстані b .