1. Інвéрсія(лат. inversio — перевертання, переставлення) — незвичайна розстановка слів у реченні для того, щоб найбільш значуще слово особливо підкреслити, звернути на нього увагу або підкреслити ритмізованість фрази.
Зазвичай підмет стоїть перед присудком, означення — перед означуваним словом, коли ж слово переставляється зі звичайного місця на інше, воно стає більш помітним:
Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
Т.Шевченко.
При звичайному, унормованому порядку слів ця фраза звучала б так: «Чорнобрива дівчина полюбила козака».
2. Еліпса(грец. ellipsis — пропуск, випадіння) — це пропуск у реченні слова чи словосполучення, яке легко поновлюється в уяві через зв’язані з ним сусідні слова (за контекстом).
Мета еліпси — зосередити увагу читача на тому предметі, явищі, дії, що іменується пропущеним словом; сягнути динамічності й стислості вираження думки чи напруженої дії.
Так, у поезії Т.Шевченка «Перебендя» читаємо, що думка митця «орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими б’є». Слово «крилами» тут пропущено, але читач звертає на нього увагу, бо воно фіксується в інших словах («літає», «ширяє», «широкими б’є»).
3. Апосіопéза(грец. aposiōpēsis — умовчання) — незакінченість, обрив речення з метою
а) підкреслити неможливість передати словами всю глибину думки, схвильованість мовця;
б) або проілюструвати його розумову вбогість;
в) або зробити натяк, що має доповнитися міркуваннями читача.
Найчастіше апосіопеза позначається трикрапкою (...).
— Я не Ганна, не наймичка,
Я... — та й замовчала.
Т.Шевченко.
Ну, Галайдо, поїдем гуляти,
Найдем долю, а не найдем...
Рушайте, хлоп’ята.
Т.Шевченко.
У першому втинку апосіопеза реалізує мету а), у другому — в). Мету б) легко проілюструвати репліками Голохвостого у комедії М.Старицького «За двома зайцями».