Звуки мови самі собою можуть мати і символічне значення. Зрозуміло, одні й ті ж звуки у різних авторів чи навіть у різних творах одного й того ж автора можуть мати різне значення. І тут особливої ваги набуває досвід, естетичний смак, філологічна інтуїція, здатність до співтворчості читача-дослідника.
Назвемо найхарактерніші символічні значення деяких звуків.
♣ «о» — спів, радість, відвага, сила духу.
♣ «а» — голосний крик, голосіння, радість, страх, білий колір...
♣ «і» — ніжність, кохання, спокій, краса, молитва, синій колір, вишина, загостреність, захоплення, подив, переляк.
♣ «у» — сум, страх, біль, жаль, передчуття смерті, жах:
Кружить, кружить над трупами крук.
І.Качуровський[60].
♣ «г» — битва, грім, гамір, натовп, зловісність:
Гармидери, гамір гам у гаї.
Т.Шевченко.
♣ «л» — любов, ласка, ніжність, м’якість, лагідний смуток:
Неначе ляля в льолі білій,
Святеє сонечко зійшло.
Т.Шевченко.
Проте часом звук «л» підкреслює й інші почуття: холод, владність, рішучість, суворість. Наведемо дві строфи двох відомих поетів — батька й сина, обидва вони вдаються до алітерації на «л». Проте перший з цих поетів — О.Олесь — неоромантик, ніжний лірик, другий — О.Ольжич — неокласицист, сповідальник культу сили волі, боротьби рішучості. Ці різні настанови зумовлять відповідно і фоносимволіку «л»:
Італійська ніч підкралась,
Розлила солодкий чад;
Десь здаля луна озвалась
Фльорентійських серенад.
О.Олесь.
Дванадцять літ кривавилась земля
І зціпеніла, ствердла на каміння.
І застелило спалені поля
Непокориме покоління.
О.Ольжич.
♣ «р» — рішучість, брутальність, трагізм, суворість, героїзм, рух:
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров.
Т.Шевченко, «Кавказ».
Тут алітерація на «р» символізує брутальність російських колонізаторів, трагізм змальованої картини, суворість авторської позиції.
♣ Шиплячі — свистячі («ж», «ч», «ш», «дж», «з», «ц», «с», «дз») — вітер, шелест листя чи очерету, брязкіт зброї, плин ріки, сум, смерть тощо:
Вітер в гаї гуляє —
Вночі спочиває;
Прокинеться — тихесенько
В осоки питає:
«Хто се, хто се по сім боці
Чеше косу? Хто се?..
Хто се, хто се по тім боці
Рве на собі коси?..
Т.Шевченко, «Утоплена».