Античне віршування рими практично не знало. Уважається, що вона була запроваджена пізньогатинською та дівньонімецькою поезією (християнські гимни ІV ст., «Книга Євангелій» Отфріда 862 р.). У ІХ—ХІІ ст. рима поступово канонізується (узаконюється), стає обов’язковою. У ХVІІ ст., в добу класицизму, роблять спробу відмовитися від рими на тій підставі, що її не було в античній поезії (Расін, Гельдерлін). Наступна доба — романтична — відродила риму (з огляду на важливість її функцій). Від початку ХХ ст. знову спостерігається деканонізація рими. Нині співіснують римована і неримована поезія (хоча на Заході помітно переважає все-таки остання).