Антúчний, або Метрúчний, або Квантитатúвний вірш розвинувся у древньогрецькій, а потім перейшов і в римську літературу.
У древньогрецькій і латинській мовах розрізняли короткі і довгі склади (мори і дві мори). Вони так чи інакше об’єднувалися в стопи.
Стопоюв античному віршуванні називали сполучення певної кількості довгих і коротких складів, яке повторюється у віршовому рядку і надає йому ритмічного звучання. Антична стопа включала в себе від двох до чотирьох складів, видів стіп налічувалося понад двадцять вісім. Найпоширеніші з них: хорей (довгий, короткий склади: ), ямб (короткий, довгий: ), пірихій (два коротких ), спондей (два довгих: ), дактиль (довгий, короткий, короткий: ), амфібрах (короткий, довгий, короткий: ), анапест (короткий, короткий, довгий: ), бакхій (три коротких: ), антибакхій (один короткий і два довгих склади: È — —); амфімакр (довгий, короткий, довгий склади: — È —); хоріямб (— È È —); пеони — стопи, що складалися з різних сполучень одного довгого і трьох коротких складів (— È È È; È — È È тощо).
Найпоширенішим в античній поезії розміром був гекзаметр (гр. hex — шість і metron — міра), що складався з шести переважно дактилічних стіп, але з деякими замінами. У гекзаметрі могли чергуватися стопи дактиля і спондея, але п’ята стопа звичайно була дактилічна, а шоста двоскладовою (хорей або спондей). Цим розміром написані, зокрема, «Іліяда» та «Одісея» Гомера, «Енеїда» Вергілія, «Метаморфози» Овідія.
При перекладі гекзаметра українською мовою довгі склади замінюють наголошеними, короткі — ненаголошеними. Наведемо для прикладу фраґмент «Метаморфоз» Овідія у перекладі М.Зерова:
Сонця високий палац на гінких підіймався колонах,
Золотом весь мерехтів, полум’яним мінився піропом.
Гребінь блискучий слонової кості білів на покрівлі,
Срібні, важкі променіли здалека двійчасті в нім двері.
Часом українські поети використовують гекзаметр і у власній творчості: І.Франко («Мелеагер»), П.Тичина («Хмари кругом облягли»), М.Зеров, М.Рильський та ін.