А. Монументалізм

Монументалізм[85]панував у ІХ – ХІ ст. Для мистецтва цього стилю характерні

1) масштабність, величавість, суворість;

2) зосередження уваги на змісті;

3) мала кількість формальних прикрас, серед них найхарактерніші – паралелізм сусідніх речень або думок, алітерації, окремі порівняння („стріли, як дощ, ворожі полки, як ліси”), епітети-прізвиська (Святополк Окаянний, Боняк Шолудивий);

4) чіткість, простота композиції та синтаксису;

5) християнський оптимізм, радість з того, що Русь об’єдналася навколо однієї правдивої віри;

6) державницька ідеологія – заклик до творення централізованої могутньої держави.

Серед помітних зразків монументалізму – „Поучення дітям” Володимира Мономаха, проповіді Теодосія Печерського, „Житіє Теодосія Печерського”, „Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона, „Житіє Бориса і Гліба”, „Повість врем’яних літ”.

Виразні прикмети ранньоґотичного (монументального) стилю у «Повісті врем’яних літ»такі:

♣ короткі афористичні речення, репліки дійових осіб (напр., перед битвою князі мовлять: «Будемо або живі, або мертві»);

♣ нахил до ритмізованої мови або алітерацій:

і яко бисть полунощи, і — б — п

і встав Боняк і — в — б

отїха от вой в

і поча вити волчски і — п — в — в

♣ вживання сталих формул при змалюванні певних ситуацій (так, початок битви завжди означається словами «поставити стяг» та «зломити спис»);

♣ утвердження ідеї про те, що Русь здатна до самостійного (без чужоземної варязької чи грецької опіки) політичного та історичного існування;

♣ заклик до єдності усіх руських земель;

♣ палкий осуд міжусобних чвар та здирства князів;

♣ зречення язичництва, утвердження християнського світогляду.