У повсякденній дійсності усе – речі, явища, звичаї, умови, ми самі – постійно змінюється, так само усе – добре й лихе, веселе й сумне, світле й темне, корисне й шкідливе – змішане, взаємопереплетене. Отож, дійсність постає перед нами як потік життя.
Мистецтво прагне якомога глибше дослідити, осягнути дійсність, а для цього її треба насамперед точно, правдиво відтворити у всій повноті, допитливим, проникним оком розгледіти усі її грані і пласти[27].
Але ж (1) альфа і омега, початок і кінець, суть світу заховані від нас. Крім того, (2) потік життя значно об’ємніший від будь-якого найоб’ємнішого твору (навіть циклу романів) та й (3) у ньому надто багато нецікавого, нескінченну кількість разів повторюваного. Отож, фотографувати, протоколювати життя мистецтво не може і не повинне. Відштовхуючись від реального світу, беручи його за основу, за зразок, мистецтво творить свій власний світ. Вдаючись до художньої умовності, воно скорочує (динамізує), схематизує, класифікує (розгруповує) цільний, скаламучений потік життя, за допомогою творчої фантазії трансформує, видозмінює його. Усе це робиться з метою перетворити життя на об’єкт художнього дослідження, виділити його структуру, розмежувати зміст і форму, окреслити його тенденції[28].
Розглянемо основні засоби мистецького відтворення життя.