Загальна структура і типи підсилювачів

Підсилення — це найпростіший і базовий вид будь-яких перетворень електричних сигналів. Навіть у тих випадках, коли для виконання основної функції (наприклад, перетворення спектрів сигналів) досить мати тільки нелінійний елемент, тобто діод, використовують підсилювальні елементи — транзистори, які переводять у нелінійні режими роботи з метою перетворення та підсилення сигналів.

Підсилення — це збільшення амплітуди напруги, струму або потужність електричних сигналів завдяки енергії джерела живлення (як правило, джерела постійного струму). Для виконання цієї операції будують одно- або багатокаскадні підсилювачі, що складаються з підсилювальних елементів, навантаження у вигляді електричного фільтра і допоміжних елементів, які забезпечують установлення та стабілізацію положення РТ для забезпечення заданого режиму роботи підсилювального елемента.

Щоб стабілізувати роботу й одержати бажані характеристики та параметри, підсилювачі охоплюють різними видами ЗЗ для передачі частини підсиленого сигналу з виходу на вхід. Ці зв’язки можуть бути не тільки внутрікаскадними, а й міжкаскадними. На рис. 5.1, а показано узагальнену структурну схему підсилювального каскаду.

Підсилювальними елементами в електронних підсилювачах можуть бути транзистори, інтегральні мікросхеми, електронні лампи. Залежно від вибору положення РТ й амплітуди діючого на вході сигналу підсилювальні елементи можуть використовуватись у лінійному або нелінійному режимі. Відповідно одержують лінійні та нелінійні підсилювачі.

Як відомо, підвищити потужність сигналу можна збільшенням напруги або струму. Відповідно каскади називають підсилювачами напруги або підсилювачами струму. Якщо ж збільшення потужності сигналу досягається одночасним збільшенням напруги і струму, то такий каскад називають підсилювачем потужності. Підсилювачі потужності працюють, як правило, в нелінійному режимі. На основі нелінійних підсилювачів будують також генератори та перетворювачі спектрів електричних сигналів.

Рис. 5.1. Узагальнена структурна схема підсилювального каскаду (а) і класифікації

підсилювачів та їх застосування (б)

 

 

Класифікацію підсилювачів і їх застосування ілюструє рис. 5.1,б. Залежно від спектра частот підсилюваних сигналів розробляють: підсилювачі постійного струму (ППС) з нижньою граничною частотою, що прямує до нуля; підсилювачі звукових частот (ПЗЧ) зі смугою частот підсилюваних сигналів 20.. .20 000 Гц; відеопідсилювачі (ВП) зі смугою частот 20 Гц .–. 10 МГц; підсилювачі радіочастот (ПРЧ) з частотами сигналів вище 100 кГц. Частотний діапазон підсилювача залежить в основному від виду навантаження і типу ЗЗ, а на досить високих частотах — також від частотних властивостей підсилювального елемента. Окрему групу підсилювачів становлять операційні підсилювачі (ОП) та підсилювачі зі спеціальними видами АХ.