З'єднання кількох комп’ютерів у систему значно розширює можливості користувачів. Для організації комп’ютерної мережі в кожному комп’ютері встановлюється спеціальна плата — мережний адаптер. У мережі виділяються певні комп’ютерні ресурси спільного користування. Наприклад, один великий диск або один принтер можуть обслуговувати кілька комп’ютерів.
Залежно від того, якими способами організовано комп’ютерну мережу, Існує два способи доступу до інформації. Найпростіший — передати файл з одного комп’ютера на інший. Другий спосіб — переслати файл на деякий проміжний пункт, де інформація буде зберігатися і використовуватися за потребою. Такий файл надходить у спільне користування. Дуже ( часто буває зручніше розмістити програму на спеціальному диску, ніж зберігати її в комп’ютері.
Елементи комп’ютерної мережі можна класифікувати різними способами. Наприклад, з усіх комп’ютерів мережі виділяють провідний (master) і підлеглий (slaveз). Інший спосіб полягає у виділенні мережного комп’ютера, елементами якого (жорсткий диск, принтер інші ресурси) користуються інші комп’ютери. Такий комп’ютер називається сервером (server). Решта комп’ютерів мереж є робочими станціями (work station). Сервери — це великі дорогі комп’ютери з потужними ресурсами, а робочі станції, навпаки, — дешеві малопотужні мережні комп’ютери. Прикладом такої мережі є локальна мережа шкільного комп’ютерного класу.
Іншим підходом до ранжування комп’ютерних мереж є розподіл їх на реальні, штучні й однорангові.
Реальні комп’ютерні мережі досить складні; крім спеціального комп’ютера-сервера, мають окремий мережний жорсткий диск, спеціальне програмне забезпечення і для обслуговування потребують спеціальної підготовки фахівців.
Штучні комп’ютерні мережі дають можливість зв’язувати між собою комп’ютери через послідовні та паралельні порти і не потребують спеціальних мережних адаптерів. Іноді такий зв’язок називають зв’язком за нуль-модемом, який надає користувачеві ті самі можливості, що й інші мережі, але працює дуже повільно; тому замість мережної плати використовується один із портів комп’ютера.
Однорангові комп’ютерні мережі працюють за принципом «рівний серед рівних». У них кожен комп’ютер за певних умов може стати сервером і розподілити свої ресурси серед інших комп’ютерів.
Існують й інші способи класифікації комп’ютерних мереж: за призначенням, складом ЕОМ, способом розміщення даних, територіальними ознаками.
Комп’ютерні мережі з територіальними ознаками, наприклад, поділяють на локальні, регіональні, національні, міжнародні. Прикладом останньої є відома мережа INTERNET, що є одним з елементів взаємопроникних інтеграційних процесів, які відбуваються у Всесвітній академічній комп’ютерній мережі. Вона розширюється такими темпами, що її ресурси і послуги зростають у геометричній прогресії. Завдяки цій мережі користувачі, які знаходяться у будь-якій точці планети, можуть використовувати тексти, дані, програмне забезпечення. Докладніше про ці мережі, їхні позитивні та негативні властивості, правила й умови доступу можна дізнатися із спеціальної літератури.