Таблиця 8. Основні групи препаратів, що використовуються для лікування вірусних інфекцій.

Захворювання	Препарати
етіотропні	імуномо-дулюючі	патогенетичні і симптоматичні
Аденовірусні інфекції	+	+	+
ВІЛ - інфекція ( СНІД)	+	+	+
Віспа	-	-	+
Геморрагічні лихоманки (кліщові, геморрагічні, контагіозні)	-	-	+
Герпетичні інфекції	+	+	+
Грип	+	+	+
Кір	+	+	+
Мононуклеарна інфекція	-	-	+
Парагрип	-	+	+
Паротит епідемічний	-	-	+
Поліомієліт	-	-	+
Реовірусні інфекції	-	+	+
РС інфекція	+	-	+
Риновірусні інфекції	+	-	+
Рота - коронавірусні інфекції	-	-	+
Ентеровірусні інфекції	-	-	+
Енцефаліти вірусні	-	+	+
Чума собак	-	-	+
Чума свиней	-	-	+
Ящур	-	-	+

 

а) вузький спектр активності (в кращому випадку, в межах однієї родини);

б) відомо лише декілька препаратів, діючих на ранні етапи реплікації та жодного, здатного блокувати етапи ( зборки нових популяцій вірусів).

Сучасні антивірусні препарати ми розглянемо і виділимо в групи в порядку розміщення мішеней їх дії в динаміці реплікативного циклу вірусу (Рис. 27).

Рис. 27. Основні етапи репродукції вірусів – на які діють противірусні препарати.

Інгібітори адсорбції і проникнення. Виявлено ряд синтетичних препаратів, які інгібують нейрамінідазну активність міксовірусів. Найбільш активним з них виявився 2-феніл-β-хлоретил-4-кето-2,3,5,6-метилгідроксозин, який є аналогом сіалової кислоти (СІМО). СІМО різко знижує інфекційну і гемаглютинуючу активність ряду штамів вірусу грипу типу А. Ремантадин і амантадин діють на процес адсорбції вірусів у більш широких межах. Ремантадин виявився найбільш ефективним інгібітором репродукції вірусу грипу А. Він дозволений для лікування і профілактики грипу. Ремантадин і амантадин специфічно блокують стадію роздягання вірусу і викликають штучне нагромадження проміжних продуктів роздягання. Вони блокують злиття вірусної оболонки з лізосомальною мембраною, і вірусний геном не виходить з лізосоми. Ремантадин не впливає на адсорбцію і проникнення вірусу в клітину, але блокує другу стадію роздягання вірусу - видалення білка М із поверхні РНП. У результаті відбувається “заморожування» субвірусних часток (СВЧ) у перинуклеарній зоні.

Вірусостатичні препарати — імуностимулятори іімунокоректори —ізопренозин і тіазол (левамізол). Ізопренозин стимулює клітини мононуклеарно — макрофагальної системи, і зокрема активує проліферацію лімфоцитів. Левамізол має широкий спектр дії - він сприяє відновленню зниженої імунореактивності, крім того, володіє противірусною й антитуморогенною активністю.

В даний час усе більше визнання одержало комбіноване використання вакцин з індукторами інтерферону і хіміотерапевтичними препаратами. Комбіноване використання різних противірусних препаратів є перспективним напрямком у попередженні і лікуванні вірусних хвороб людей та тварин.

В останні роки вчені звернули увагу на противірусну дію нуклеаз — ферментів, що руйнують нуклеїнові кислоти, у результаті якої останні швидко втрачають активність. Нуклеази відносяться до природних інгібіторів, вони не чужорідні організму і тому легко проникають у його найглибші куточки, звичайно міцно закриті для сторонніх речовин. Наприклад, вони легко досягають ЦНС, проходячи через гематоенцефалічний бар'єр.

Існує строга специфічність: РНК розщеплюється тільки рибонуклеазою, а ДНК - дезоксирибонуклеазою. Чи можуть ці ферменти захистити клітини від навали вірусів? Як відомо, віріони поза клітиною не чуттєві до нуклеаз. При впровадженні в клітину вірусна частка роздягається, нуклеїнова кислота звільняється від захисного білкового покриття, а потім вступає у взаємодію з елементами клітини. Виявилося, що саме в цей момент інфекційний початок вірусної частки (РНК чи ДНК) може бути піддано успішній атаці нуклеаз. Дезоксирибонуклеаза застосовується для лікування герпетичних уражень, а у випадку вірусних менінгітів і при захворюванні кліщовим енцефалітом ефективна рибонуклеаза. Багато антигерпетичних препаратів є аналогами нуклеозидів. Вони діють на рівні вірусного ферменту ДНК-полімерази, перешкоджаючи реплікації вірусу. Особливість гуанозину складається в специфічній інгібіції вірусного ферменту тимидінкінази у фазі реплікації вірусу, але гуанозин не здатний вилікувати латентну інфекцію; спектр дії його обмежений вірусами простого герпесу типів 1 і 2 і вітряної віспи — герпесу зостер.

При грипі найбільш перспективним препаратом виявився аномальний нуклеозид рибовірин, що володіє високою активністю у відношенні вірусів грипу А і В. Рекомендований і другий препарат — рибомідил при аерозольному способі застосування.