| П Р Е П А Р А Т И | Показання до використання |
| Адапромін | Грип А і В |
| Азидотимідін | ВІЛ - інфекція, СНІД |
| Амантадін | Грип А |
| Амбен | Грип А і В, ГРВІ |
| Амінокапронова кислота | Грип А і В, парагрип, РС - інфекція |
| Арбідол | Грип А і В, ГРВІ |
| Ацикловір | Герпес 1 і 2 |
| Відарабін | Герпес 1 і 2 |
| Ганцикловір | Герпес 1, цитомегалія |
| Дейтифорін | Грип А, ПГ - 3, РС - інфекція |
| Діданозін | ВІЛ - інфекція |
| Ідоксіуридін | Герпес 1 і 2 |
| Зальцитабін | ВІЛ - інфекція |
| Ламівудін | ВІЛ - інфекція |
| Марборан | Віспа |
| Невірапін | ВІЛ – інфекція, СНІД |
| Оксолін | Грип, герпес, риновірусні інфекції |
| Пандовір | Герпес |
| Ремантадін | Грип А |
| Рибавірін | РС-інфекція, гепатит С, лихоманка Ласса |
| Ставудін | ВІЛ-інфекція |
| Теброфен | Герпес, аденовірусні враження очей |
| Трифторидін | Герпес, аденовірусні враження очей |
| Тромантадін | Герпес |
| Фамцикловір | Герпес |
| Флюреналь | Герпетичні та аденовірусні враження очей |
| Фоскарнет | Герпес 1 і 6, цитомегалія, гепатит В, ВІЛ-інфекція |
| Цитарабін | Цитомегалія |
| Хельпін | Герпес, вітряна віспа |
І Н Т Е Р Ф Е Р О Н
Система інтерферону - одна із основних факторів неспецифічної резистентності організму. За час, який пройшов після відкриття інтерферону Айзексом і Лінденманом (1957), накопичена величезна кількість інформації про його фізико-хімічні і біологічні властивості та доведена придатність для профілактики і лікування багатьох захворювань вірусної та не вірусної етіології. Необхідно відзначити, що саме відкриття ІФН було плодом щасливого випадку і по своєму значенню можна порівняти з відкриттям Флемінга: вивчаючи інтерференцію вірусів, автори звернули увагу на те, що деякі клітини ставали резистентними до повторного зараження різними вірусами. ІФН так як і цитокіни в організмі хребетних виконують контрольно-регуляторні функції, направлені на збереження клітинного гомеостазу, найважливіші із яких це: антивірусна, протипухлинна, імуномоделююча та радіопротективна активності.
Розрізняють три типи ІФН - a, b і g основні характеристики яких представлені в таблиці.
a - ІФН синтезують лейкоцити периферійної крові ( його ще називають лейкоцитарним. Здатність до його утворення кодує група ( біля 20) генів, 9 хромосоми.
b -ІФН синтезують фібробласти ( раніше був відомий як фібробласний ІФН). Здатність до утворення кодує один ген 9 хромосоми.
g - ІФН - продукт стимульованих Т - лімфоцитів, NК - клітин і, можливо, макрофагів (раніше був відомий як імунний ІФН); здатність до утворення кодує один ген 12 хромосоми.
По способу продукції також розрізняють ІФН І типу (утворюється у відповідь на обробку клітин вірусами, молекулами двоспіральної РНК, полінуклеотидами і цілим рядом низькомолекулярних з'єднань) і ІФН ІІ типу, який продукується лімфоцитами і макрофагами, активованими різноманітними індукторами ( діє як цитокін).
ІФН - видоспецифічні, кожний біологічний вид, здатний до їх утворення продукує свої унікальні продукти, дуже схожі по структурі і властивостям, але не здатні проявляти антивірусну дію в умовах організму іншого виду.
Регуляція експресії ІФН. В звичайних клітинах гени, що кодують синтез ІФН, здебільшого не експресуються. Утворення a - ІФН і b - ІФН регулюються лабільним репресором, що зв'язується з промотором, що призводить до блокування транскрипції. Велика кількість вірусів викликає синтез регуляторних протеїнів або спеціальних форм тРНК, дифундуючих в ядро і порушуючих білковий синтез в клітині. Якщо подібні порушення розвиваються досить повільно, то блокування утворення короткоживучого репресора призводить до запуску синтезу ІФН; одна умова - збереження клітиною здатності до синтезу білків взагалі, включаючи ІФН.