Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища

З урахуванням вимог ГОСТ 12.0.003-74* [15] в приміщенні лабораторії при виконанні науково-дослідницької роботи можливі небезпечні і шкідливі виробничі чинники, наведені в таблиці 6.1.

При виконанні науково-дослідницької роботи не вимагається постійної фізичної напруги або підняття і перенесення важких речей. Тому робота дослідника відноситься до легких фізичних робіт категорії 1-б. Енерговитрати організму (витрати енергії при виконанні роботи) -

121– 150 ккал/год (140–174 Вт).

Таблиця 6.1–Перелік небезпечних і шкідливих виробничих чинників в приміщенні лабораторії «Матеріалознавства»

Продовження таблиці 6.1

Згідно вимогам ГОСТ 12.1.005-88 [16] в приміщенні термічної лабораторії передбачені допустимі параметри мікроклімату, наведені в таблиці 6.2. з урахуванням періоду року і категорії робіт за фізичною важкістю.

Дані метеорологічні умови досягнуті за допомогою природної і штучної вентиляції (приточно-витяжна), та опаленням, згідно СНиП 2.04.05-91 [17]. Опалювання здійснено від тепломережі.

Таблиця 6.2 – Допустимі норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря у виробничому приміщенні лабораторії

Шкідливою речовиною є азотна кислота її граничнодопустима концентрація складає 5 мг/м³, згідно вимогам ГОСТ 12.1.005 – 88 [16], клас безпеки – 2.

Забезпечення ГДК в приміщенні лабораторії досягнуто використанням місцевої і приточно-витяжної вентиляції згідно з СНиП 2.04.05-91 [17].

Основним джерелом шуму і вібрації є робота металоріжучого устаткування, робота електродвигунів вентиляційних систем, шліфувальної машини, освітлювальної апаратури.

Допустимий рівень шуму на робочих місцях не перевищує 75 дБ (А), згідно ГОСТ 12.1.003-83* [18],що забезпечено звукоізоляцією устаткування згідно ГОСТ 12.1.029-80 [19].

Відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 [20] в приміщенні лабораторії рівень віброшвидкості Lv не повинен перевищувати 87 дБ, віброприскорення

La -75 дБ.

Засоби захисту від вібрації згідно з ДСТУ ГОСТ 26566885:2009 [21] зводяться до зниження параметрів вібрації дією на джерело збудження:

1 способи урівноваження:

- зміна конструкційних елементів машини;

- вживання конструктивних матеріалів (гума, дерево);

2 зниження вібрації на шляху її розповсюдження;

3 технологічні заходи.

У приміщенні лабораторії передбачено природне і штучне освітлення. Природне освітлення приміщення – бічне одностороннє. Якнайменший розмір об’єкту розрізнення від 0.5 до 1 мм, тому зорові роботи, що виконуються на робочому місці відносяться до IV розряду, підрозряду «в» згідно ДБН В.2.5-28-2006 [22].

Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природної освітленості – КПО, %. Нормативне значення КПО для IV – «в» розряду зорових робіт згідно ДБН В.2.5-28-2006 [22] складає е_н = 1,5 %. Нормовані значення КПО для будинків, згідно [22], розташованих в інших містах України, визначаються за формулою:

e_N = е_н·m_N, (6.1)

де е_н – значення КПО для IV розряду зорових робіт, е_н= 1,5% [22];

m_N – коефіцієнт світлового клімату (м. Харків), дорівнює 0,9 [22];

N – номер групи забезпеченості природним світлом, дорівнює 2 (вікна на північ) [22];

Таким чином,

е₂ = 1,5·0,9 = 1,35 %

Реалізація КПО в лабораторії досягнута шляхом розрахунку площі світлових отворів у стадії проектування будівлі в цілому.

Штучне освітлення в приміщенні – комбіноване і загальне рівномірне. Нормованою величиною штучного освітлення є мінімальне значення освітленості (Е_min, лк). Згідно ДБН В.2.5-28-2006 [22] для IV – «в» розряду зорових робіт середній точності, контраст об’єкту розрізнення з фоном – середній, характеристика фону – середній; нормативне значення мінімальної освітленості складає 200 лк при загальному і 400 лк при комбінованому освітленні.

Реалізація мінімальної освітленості в лабораторії досягнута використанням в якості джерела світла люмінесцентних ламп ЛД 80-2, що володіють великою світловіддачею і спектром світла, близьким до природного освітлення.