Скорочення

В результаті сполучення вказаних проце­сів відбувається: а) підтягання ниток міозину до актинових; б) зарядка міозину енергією, що використовується для виконання поворо­ту міозинової головки. Після цього утворені Ф- і АДФ- відходять, а на їх місце приєдну­ється нова молекула АТФ, що призводить до розриву зв'язку міозину з активним центром актину.

У даний час тонкий механізм, що забез­печує входження актоміозинових ниток одна в одну, точно ще не відомий. Загальноприй­нятою сьогодні є гіпотеза "шарнірного ме­ханізму" (рис. 3.5). Після з'єднання головки міозину з активним центром актину відбува­ється поворот головки на 45°. В результаті розриву містка шийка головки міозину ви­прямляється, займаючи початкове положен­ня. За ці рухи дана система і отримала назву "шарнірного механізму". При повороті міо­зин просувається по актину на один "крок" або "гребок", рівний 20 нм (близько 1 % дов­жини саркомера).

За наявності високої концентрації Са²⁺ "кроки" повторюються, але тепер уже якоїсь іншої головки, що опинилася навпроти но­вого активного центру актину, оскільки ак­тивні центри розташовані на відстані близь­ко 40 нм один від одного. Оскільки подібні "кроки" відбуваються з обох боків саркомера (від 2-мембрани), то м'яз коротшає до свого центру.