рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Трикутник RGB та його перетворення

Трикутник RGB та його перетворення - Конспект, раздел Образование, Конспект лекцій з дисципліни теорія кольору і кольоровідтворення   Трикутник Ма́ксвела – Одна З Уявлень Ко...

 

Трикутник Ма́ксвела – одна з уявлень колірних моделей. Вершини трикутника Максвелла відповідають положенню трьох основних кольорів: червоного (R), зеленого (G) і синього (B). У центрах сторін трикутника розташовуються додаткові жовтий (Y), пурпурний (M) і блакитний (C) кольори, а в точці перетину перпендикулярів відновлених від сторін трикутника знаходиться білий колір (W), що задається координатами колірності r=g=b=1/3. На лініях W–R, W–G, W–B розташовуються червоні, зелені і сині кольори, а на лініях W–C, W–M, W–Y – додаткові їм жовтий, пурпурний і блакитний кольори за збільшенням їх насиченості. Колір A1 визначається координатами колірності r=0,1; g=0,2 і виходить змішуванням червоного, зеленого та синього кольорів у відповідних пропорціях, тоді як колір A2 з координатами колірності r=0,8; g=–0,2 розташований поза колірним трикутником і не може бути отриманий змішенням червоного, зеленого і синього кольорів.

У вершинах великого трикутника розташовані двозональні кольори: жовтий = зелений + червоний, блакитний = зелений + синій і пурпурний = синій + червоний. Другий трикутник вписаний у перший і за його вершинами розташовані однозональні кольори: синій, зелений і червоний. Пунктирами дані висоти (вони ж медіани і бісектриси) обох трикутників. Точка перетину висот – чорно-білий круг. На рис. 2.14:

– великий трикутник – субтрактивний простір кольору CMY (CMYK);

– малий трикутник – адитивний простір кольору RGB;

– обидва трикутники в такому поєднанні – простір автотипного синтезу кольору на відбитку (кольори тріадних фарб – CMY, кольори бінарів – RGB, де R=M+Y, G=C+Y і B=C+M, колір чорної фарби – К і колір білого паперу – W);

– перетин прямих ліній YB і RG, включаючи точку WK, – психологічний колірний простір CIE LAB;

– точки перетину висот із сторонами великого трикутника (середина сторін) – додаткові кольори: жовто-синій (YB), блакитно-червоний (CR) і пурпурно-зелений (MG);

– точки в середині сторін великого трикутника – кольори світлофільтрів, вживаних при кольороділенні в поліграфії для друку з використанням тріадних фарб (CMY). Для жовтої фарби (Y) використовують синій світлофільтр (B), для пурпурної (M) – зелений (G), для блакитної (C) – червоний (R);

– у центрі трикутників – білий, якщо кольори створені джерелом випромінювання – Y+M+C або R+G+B; чорний, якщо це кольори фарб Y+M+C або R+G+B, хоча досить двох фарб різних кольорів з малого трикутника, щоб отримати чорний (сірий), – R+B, G+B або R+G;

– три зовнішні трикутники – YGR, GCB і BMR – підказують, з яких кольорів випромінювання (з яких зон спектру) створені двозональні кольори Y = G+R, C = G+B і M = B+R;

– коло в центрі трикутників WK – найсильніший неподразливий контраст нейтрального (ахроматичного) кольору – це чорний на білому фоні. Менший контраст – білий на чорному фоні. У поліграфії таке поєднання визначають терміном «виворітка». Інші контрасти створюються між сірим і білим, а також між сірим і чорним кольорами. Їх сила залежить від різниці за яскравістю;

– пряма CR – найсильніший кольоровий контраст: червоний на блакитному фоні або блакитний на червоному фоні;

– пряма MG – сильний кольоровий контраст: зелений на пурпурному фоні або пурпурний на зеленому фоні;

– пряма YB – найсильніший кольоровий контраст: жовтий на синьому фоні або синій на жовтому фоні;

– точка WK (біле, сіре, чорне) сполучає усі кольори трикутників (Y, R, M, B, C, G і Y), створюючи сірого, чорного (K) і білого (W);

– пари кольорів кожного з двох головних трикутників добре поєднуються між собою навіть при найвищій насиченості (чистоті) кожного з них – наприклад блакитне з жовтим або пурпурним, червоне із зеленим або синім;

– сусідні кольори на великому трикутнику (вершини трикутника і середини його сторін) погано поєднуються між собою;

– найкращий контраст забезпечують кольори чотирикутника RYGC – допустимі їх парні та потрійні поєднання або навіть поєднання усіх чотирьох кольорів. Ці поєднання характерні для природи: жовтого із зеленим (купавка), червоного із зеленим (маки), блакитного із зеленим (незабудки) і червоного з синім (захід на морі);

– на перетині висот великого трикутника із сторонами малого трикутника отримуємо точки сірого. Ці три точки обмежують область, поза якою знаходяться реальні природні (не створені людиною) кольори фарбувальних речовин і джерел випромінювання, відтінки цих кольорів і їх розбілені і зачорнені варіанти, а також сірі кольори з кольоровим відтінком. У природі немає нейтрально білих, сірих або чорних тонів. Навіть сніг, крейда і сажа мають кольорові відтінки, оскільки містять домішки. Область усередині трьох точок сірого кольору містить штучно створені кольори – білий, сірий і чорний;

– якщо необхідно розширити назви відтінків кольору, то їх можна вказати на сторонах великого трикутника між вже названими кольорами: між жовтим і червоним – помаранчевий, між червоним і пурпурним – журавлинний, між пурпурним і синім – фіолетовий, між синім і блакитним – гіацинтовий, між блакитним і зеленим – бірюзовий, між зеленим і жовтим – салатовий.

 

Колірні простори трикутника    

Рис. 2.14 – Трикутник Максвела

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій з дисципліни теорія кольору і кольоровідтворення

Державний вищий навчальний заклад.. український державний хіміко технологічний.. університет конспект лекцій з дисципліни..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Трикутник RGB та його перетворення

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття про колориметричну систему
  Будь-яка точна наука базується на вимірювання, тому що виявлення зв’язків між явищами, здійснюється за рахунок кількісного їх співвідношення. Експериментальна перевірка будь-якого в

Нормалізація колориметричних вимірювань
Результати будь-яких вимірювань повинні бути однозначними і зіставними – одна з основних вимог метрології. Для її здійснення необхідно, щоб умови вимірювання, від яких залежать результати, були пос

Загальні відомості про колірний простір
Кольорометрія (колориметрія) – наука про методи вимірювання та кількісного вираження кольору. Кількісне вираження кольору – характеристика спектрального складу світла з урахуванням

Векторне вираження кольору
  Тривимірність кольору дає основу виразити його у вигляді вектору в просторі. У системі прямокутних координат (рис. 2.1) координатні осі символами основних кольорів (RGB). К

Особливі площини та лінії колірного простору: площина одиничних кольорів, площина рівних яскравостей, лінії рівних яскравостей, аліхна
Площина одиничних кольорів. Як відомо, BR = 1, якщо яскравість кольору R = 680 кд∙м–2; ВG = 1 при В = 3121 кд∙м–2 і BВ

Вираження колірності на площині, загальні властивості трикутника колірності
Для опису колірності немає необхідності прибігати до просторових представлень. Досить використовувати площину трикутника колірності (рис. 2.3). Щоб виразити одиничний колір чисельно, треба перенест

Діаграма колірності RGB. Колориметричні властивості прямокутного трикутника
На рис. 2.15 надано трикутник кольоровості rgb з локусом і прямою пурпурних кольорів (поле реальних кольорів), що знаходяться в просторі RGB. Локус показаний на рисунку штриховими лініями, тому що

Умовна чистота кольору
Вираження колірного тону через домінуючу довжину хвилі і насиченості через колориметричну чистоту. Колірний графік можна використовувати для визначення домінуючої довжини хвилі і к

Поняття про афінні властивості колірного простору
Відповідно до першого закону Грасмана основні кольори повинні бути лінійно незалежними. Тобто, вони можуть бути представлені будь-якими трьома векторами, за умови, щоб ці вектори не лежали у одній

Вираження колірності в системі XYZ
Вимоги до основних кольорів XYZ. Практично використовуваною колориметричною системою є ХУ. Основні кольори ХУ обрані для максимального спрощення колірних розрахунків і

Колірний трикутник XYZ
Колірний трикутник хуz створювався на базі колірної діаграми rg. На рис. 2.20 вона показана разом з аліхною. Вибір основних кольорів на цій лінії забезпечує їх безяркістністъ. Тому що серед кольорі

Діаграма кольору XYZ
  На рис. 2.23 наведено проекційно перетворений у рівносторонній трикутник хуz, що знаходиться в колірному просторі цієї системи. Сторона хz трикутника збігається з аліхною. При цьому

Діаграма кольору XYZ
  На рис. 2.23 наведено проекційно перетворений у рівносторонній трикутник хуz, що знаходиться в колірному просторі цієї системи. Сторона хz трикутника збігається з аліхною. При цьому

Можливості та недоліки нерівноконтрастних колориметричних систем. Порогові еліпси, їх розподіл за Мак-Адамом
  Графіки rg і ху надають повні відомості про властивості кольорів. Знаючи положення точки на графіку, неважко вказати координати кольоровості кольору, що виражається нею, визначити я

Поняття про рівноконтрастні колориметричні системи
  Система XYZ зручна для колориметричних розрахунків, але її масштаб не погоджений з мірою приросту зорового відчуття – величиною так званого порогу кольоророзділення. Ця обставина зу

Поняття про рівноконтрастні колориметричні системи
  Система XYZ зручна для колориметричних розрахунків, але її масштаб не погоджений з мірою приросту зорового відчуття – величиною так званого порогу кольоророзділення. Ця обставина зу

Характеристика методів систематизації, специфікації та вимірювання кольорів
  У практиці та наукових дослідженнях застосовуються два способи систематизації і кількісного опису кольорів: 1. Вимірювальний (колориметричний) спосіб.Колориметричний спосіб

Схеми приладів та принципи їх роботи
  Вимір спектрів.Вчення про вимір розподілу потужності випромінювання за спектром називається спектрофотометрією. Її методи полягають у фотоме

Типові тестові завдання
  1. Колориметричні системи – це: а) системи вимірювання кольору; б) сукупність зразків; в) синтезу кольору, тотожного вимірюваному за рахунок трьох основни

Список рекомендованої літератури
  1. Гуревич М.М. Цвет и его измерение. – М.: Изд-во АН СССР, 1950. – 234 с. 2. Ивенс Р.М. Введение в теорию цвета. Пер. с англ. Д.Л. Шкловера. – М.: «Мир», 1964. – 442 с.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги