рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ Теорія кольору і кольоровідтворення

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ Теорія кольору і кольоровідтворення - Конспект, раздел Образование, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України Державний Вищи...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ

“Теорія кольору і кольоровідтворення”

Основи кольоровідтворення

ДЛЯ СТУДЕНТІВ II–III КУРСУ

Затверджено на засіданні

кафедри ПП і ФНПМ.

Протокол № 11 від 01.07.2011.

 

 

Дніпропетровськ УДХТУ 2011

 

Конспект лекцій з дисципліни “Теорія кольору і кольоровідтворення”. Основи кольоровідтворення для студентів ІІ–ІІІ курсу спеціальності 6.092700 “Матеріали видавничо-поліграфічних виробництв” / Укл.: О.С. Свердліковська, М.В. Бурмістр. – Дніпропетровськ: ДВНЗ УДХТУ, 2011. – 54 с.

 

 

Укладачі: О.С. Свердліковська, канд. хім. наук;

М.В. Бурмістр, д-р. хім. наук

 

Відповідальний за випуск М.В. Бурмістр, д-р. хім. наук

 

 

Навчальне видання

Конспект лекцій

з дисципліни “Теорія кольору і кольоровідтворення”.

Основи кольоровідтворення

для студентів ІІ–ІІІ курсу

спеціальності 6.092700 “Матеріали

видавничо-поліграфічних виробництв”

 

 

Укладачі: СВЕРДЛІКОВСЬКА Ольга Сергіївна

БУРМІСТР Михайло Васильович

 

 

Редактор Л.М. Тонкошкур

Коректор О.Л. Свердліковська

 

Підписано до друку 22.05.12. Формат 60´84 1/16. Папір ксерокс. Друк різограф. Умов.-друк. арк. 2,45. Облік.-вид. арк. 2,51. Тираж 80 прим. Замовлення №151. Свідоцтво ДК №303 від 27.12.2000.

ДВНЗ УДХТУ, 49005, м. Дніпропетровськ-5, просп. Гагаріна, 8.

Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру

ЗМІСТ

 

  ЗМІСТ ……………………………………………………………
Кольоровідтворення в поліграфічному процесі ................................................................................  
1.1 Схема ідеального процесу кольоровідтворення ..……………..
1.2 Характеристика стадій ………………………..……………...…
1.3 Кольороподілення, градаційна стадія, синтез ….……………...
1.4 Кольороподільні скривлення ………..……………...…….……
1.5 Залежність недоліків кольороподілу від форми спектральних кривих фарб ……………………………..…………..…...….…..  
Управління відтворенням кольорового об'єкту ………………………………………………………...  
2.1 Умови точного кольорозподілу …………...……………………
2.2 Основи дублікаційної теорії відтворення Нюберга-Артюшина
2.3 Кольороподільні характеристики та їх визначення …..………
2.4 Градаційні характеристики …………………………………..…
2.5 Рівняння кольоровідтворення ………………………………….
2.6 Принципи кольорокоректування ……………………………….
2.7 Принципи управління градаційними процесами ……………...
ТИПОВІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ……..……………………..
  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ..…………………………………….

 

 

Кольоровідтворення в поліграфічному процесі

 

 

Схема ідеального процесу кольоровідтворення

 

Відтворення кольорового об'єкту засноване на загальних принципах синтезу кольору. Отримання кольорової репродукції полягає в одночасному синтезі кольорів за заздалегідь створеному фотографічному запису колірних складових кожного з кольорів об'єкту.

Вивчення явищ, пов'язаних з відтворенням кольорового об'єкту, прийнято розпочинати з розгляду ідеального процесу, тобто такого, умови якого максимально спрощені введенням ряду допущень. Допускають, що фарби субтрактивного синтезу мають П-подібні спектральні криві, що фотографічна зйомка ведеться на матеріалі, характеристична крива якого – пряма, та ін. Це дозволяє виділити принципи процесу. Такий методичний прийом широко використовується у фізиці: суть ряду явищ викладається на подібних ідеальних уявленнях.

Для ілюстрації принципу відтворення кольорового об'єкту введемо зональну систему основних. Спектр джерела світла, освітлюючого об'єкту, розділимо на зональні складові, наприклад в межах зон Гюбля.

Їх можна виділити із спектру, застосовуючи зональні світлофільтри. Позначимо світлові потоки, що пройшли через зональні світлофільтри: червоний F – буквою Ч; зелений F – буквою З і синій Foc – буквою С. Отримаємо на цій основі колірну характеристику фрагменту об'єкта, призначеного для відтворення (рис. 1.1,а).

 

 

Рис. 1.1Фрагмент оригіналу (а) і схема визначення зональних координат деталі (б): 1, 2, 3 – зональні світлофільтри

 

Він є деталлю, що має колір Кд, що розташований на фоні, колір якого Кф. Відбивані долі основних, спрямовані на об'єкт (рис. 1.1,б), за їх фізичним сенсом – зональні коефіцієнти віддзеркалення, а за колориметричним – колірні координати кольорів Кд і Кф. Інакше кажучи, деталь і фон можуть бути описані рівняннями:

 

(1.1)

 

Узявши зональні основні в кількостях, що вказуються координатами кольорів Кд і Кф, відтворимо ці кольори.

Для цієї мети використовуємо установку для адитивного синтезу (рис. 1.2), подібну до зображеної на рис. 1.1, але замість оптичних клинів поставимо модулятори, що за формою повторюють фрагмент оригіналу (квадрат на фоні). Заздалегідь виготовимо такі модулятори, вирізавши ділянки фрагменту з рівномірно засвіченої і виявленої фотоплівки. Модулятор червоного випромінювання повинен мати коефіцієнти пропускання і відповідно до рівнянь (1.1), рівні Чд і Чф; модулятор зеленого – Зд і Зф; синього – Сд і Сф. Нехай характеристики ламп ліхтарів підібрані таким чином, що при видалених модуляторах зональні потоки на виході зі світлофільтрів рівні Ч, 3, С. Модулятори знижують їх в Ч, З і С разів. Тоді на екран спрямовуються ті ж колірні складові, які входять в рівняння (1.1). Отже, на ньому відтворюються кольори об'єктів.

Той же результат отримаємо, якщо скористатися установкою для субтрактивного синтезу (рис. 1.1), але замінимо одноколірні клини такими ж за формою модуляторами, як і на рис. 1.2, з тією тільки різницею, що срібло їх полів заміщене ідеальними фарбами (рис. 1.3).

 

 

Рис. 1.2 –Схема адитивного синтезу репродукції фрагменту

 

Фарби беруться в таких кількостях, щоб модулятор пропускав керовані ним зональні випромінювання в тій мірі, в якій того вимагають рівняння (1.1), а інші випромінювання – повністю. Тоді на екрані утворюється кольорове зображення шляхом ідеального субтрактивного синтезу.

Таким чином, принцип отримання кольорової репродукції полягає у відтворенні колірних складових кольорів оригіналу.

Розглянута схема дозволяє зрозуміти суть кольоровідтворення, але вона не дає уявлення про його техніку. Вимір колірних координат кожного з безлічі ділянок реального об'єкту і подальше виготовлення модуляторів підбором оптичної щільності був би надмірно складним. У техніці (кольорова фотографія, поліграфія, кіно) кольоровідтворення засноване не на вимірі колірних координат, а на фотографічній реєстрації колірних складових, що називається кольоровідтворенням.

 

 

Рис. 1.3 –Схема субтрактивного синтезу репродукції фрагменту

 

Цей процес полягає в тому, що зображення, які повинні модулювати зональні випромінювання, отримують шляхом фотографічної зйомки через відповідні світлофільтри. На таких фотографічних зображеннях, кольороподілених негативах, колірні складові виявляються зареєстрованими тією або іншою оптичною щільністю.

Подальші перетворення дають зображення, тотожні згаданим вище модуляторам випромінювань. Вони пропускають (чи відбивають) такі світлові потоки, які були записані в результаті фотографічної реєстрації (кольороділення).

 

Характеристика стадій

1. Виділення складових усіх кольорів оригіналу, інакше кажучи, зональних світлових потоків, відбиваних його полями, т.е. F(n)k=Ч(n)kЧ; F(n)з=З(n)З;… Виділені потоки утворюють кольороподілені оптичні зображення кольорового… Ця стадія називається аналітичною (кольороподільною).

Кольороподілення, градаційна стадія, синтез

Кольороподілення. Для виділення складових Ч(n)Ч, 3(n)3 і С(n)С кольорів об'єкту застосовуються світлофільтри, пропускання кожного з яких повинне… На рис. 1.4 наведено кольороподілення на прикладі виділення і реєстрації синіх…  

Кольороподільні скривлення

Реальний субтрактивний синтез. У кольоровій фотографії і при поліграфічному відтворенні кольорових оригіналів використовується субтрактивний синтез.… Ідеальний процес кольоровідтворення заснований на двох властивостях фарб: 1. Кожна з них управляє одним зональним випромінюванням. Тому потужності зональних випромінювань, що пройшли через…

Рис. 1.8 – Спектральні криві реальних фарб і їх гістограми

 

Вона дає основу розглядати будь-яку реальну фарбу як суміш трьох ідеальних. Порівняння світлових потоків, що пропускаються барвистими шарами, з кривими основних збуджень показує, що розбіжність реакцій ока на реальну і «ступінчасту» фарби знаходиться в межах, що допускаються колірною чутливістю ока.

Із зазначеного вище факту поширення поглинання реальних середовищ на увесь видимий спектр витікає, що при розрахунку кожної зональної складової кольору репродукції треба враховувати властивості усіх трьох фарб. Поглинання системи фарбових шарів в кожній із зон залежить не лише від кількості тієї фарби, яка за умовами ідеального субтрактивного синтезу повинна управляти випромінюванням в цій зоні, але і від кількостей інших фарб в тій мірі, в якій вони мають шкідливі поглинання. Оптична щільність фарбового накладення в кожній із зон виражається сумами:

 

;

; (1.4)

.

 

де верхнім індексом – бл, п, ж – вказана фарба; а нижнім – ч, з, с – зона спектру.

З (1.4) знаходять значення зональних потоків, що пройшли через фарбові шари:

 

;

; (1.5)

.

 

Ідеальні складові кольору реальної фарби – кількості ідеальних фарб, якими можна виразити колір реальною фарбою. Необхідно розрізнити складові та корисні складові. Так, наприклад, для жовтої фарби (рис. 1.5,а) шкідливі складові виражені щільністю Dзж і Dчж, а корисна – Dсж.

 

1.5 Залежність недоліків кольороподілу від форми спектральних кривих фарб

 

Візьмемо той же фрагмент оригіналу, що і раніше (рис. 1.1, а). Скористаємося виготовленими з нього кольороподіленими негативами (рис. 1.5) і діапозитивами (рис. 1.2). Припустимо, що на них точно зареєстровані зональні складові кольорів оригіналу. Замінимо сірі зображення діапозитивів одноколірними. Шляхи заміни не розглядаємо – вони не мають принципового значення. Цього разу візьмемо реальні фарби, наприклад такі, спектральні криві яких і гістограми показані на рис. 1.8. Прийнявши, що фарби підкоряються закону Бугера-Ламберта-Бера, розрахуємо їх концентрації так, щоб зональна щільність в зонах управління дорівнювала відповідній зональній щільності оригіналу (рис. 1.9). Щоб оцінити репродукцію, треба отримати її гістограму, знайшовши суми зональної щільності фарб. Складемо спочатку тільки щільність в зонах управління – Dсж, Dзп і Dчбл, тобто корисна щільність (рис. 1.9 жирні лінії). Результат їх складання також представлений жирними лініями. Оскільки узята тільки корисна щільність, то жирна лінія – гістограма ідеальної репродукції. Додавши тепер до корисної щільності шкідливі, отримаємо таким чином повні суми зональної щільності відповідно до формул (1.4). Гістограма, побудована таким чином (тонка лінія) є характеристикою репродукції, виконаної реальними фарбами.

З рисунка видно, що шкідливі складові фарб дають додаткову щільність в кожній із зон, і в результаті цього кольору репродукції спотворюються.

 

 

Рис. 1.9 – Визначення зональної щільності репродукції, виконаної реальними фарбами: а, б, в – гістограми фарб, узятих в кількостях, необхідних для відтворення деталі; г – гістограма репродукції деталі; д, е, ж – гістограми фарб, узятих в кількостях, необхідних для відтворення фону; з – гістограма репродукції фону; Di – зональна щільність

 

Характер спотворень залежить від розподілу шкідливих поглинань, тобто визначається природою фарб і кольорів, що синтезуються. На рис. 1.9 показано два випадки. У першому з них (рис. 1.9,г) застосування реальних фарб призводить головним чином до падіння світлоти. У другому (рис. 1.9,з) не лише зменшується світлота, але і спотворюється колірний тон. Якщо шкідливі поглинання в усіх зонах однакові (що буває в окремих випадках), то спотворення полягають в зменшенні світлоти поля репродукції в порівнянні з полем оригіналу, як в першому прикладі. Зазвичай же шкідлива щільність в різних зонах різна. Це призводить до спотворення колірного тону. У прикладі, показаному на рис. 1.9,з, шкідлива щільність барвистого накладення в зеленій зоні настільки велика, що зелено-блакитне поле оригіналу на репродукції виходить синьо-зеленим, тобто блакитним.

Надмірно велике поглинання репродукції в зеленій зоні пов'язане з великою шкідливою щільністю блакитної фарби в цій зоні (рис. 1.9,д), тобто у зоні, де випромінюванням повинна управляти пурпурна. Це слідує і з колірного тону реальною блакитною: вона не строго блакитна, а синьо-блакитна і може бути представлена блакитній і пурпурній ідеальними компонентами. Оскільки реальна блакитна виконує, окрім її основної функції, ще і функцію пурпурної, то пурпурна опиняється в репродукції зайвою. Її видалення призводить до зниження поглинання в зеленій зоні і перетворення блакитного кольору репродукції в зелено-блакитний, як того вимагає оригінал (штрихпунктирна лінія на рис. 1.9,з).

Внаслідок великого шкідливого поглинання блакитної фарби корекція виходить неповною, проте поліпшення кольоровідтворення очевидне.

Спотворення, що викликаються шкідливими поглинаннями реальних фарб, не зовсім вдало названі «кольороподільними». Сенс терміну полягає в наступному. В результаті кольороподілення реєструються зональні випромінювання, які можуть бути точно відтворені тільки фарбами, які управляють зареєстрованими при кольороподіленні зонами. Тому кольороподілення не може забезпечити точне відтворення при синтезі кольорів багатозональними фарбами.

Такі недоліки кольороподілення називають спотвореннями за надлишкомфарби. Перевищення зональної щільності репродукції в порівнянні з їх значеннями в оригіналі кваліфікують як надмірне виділення відповідної фарби.

 

Управління відтворенням кольорового об'єкту

Умови точного кольорозподілу

  Рис. 2.1 –Спектри однакових за кольором, але по-різному відтворних випромінювань: 1 – спектр лампи розжарювання,…

Рис. 2.3 – Схема маскування жовтого негативу

 

Міра кількості фарби. Однією з умов точного відтворення кольорів оригіналу служить строга узгодженість (збалансованість) часткових зображень за градацією – контрасту, кількостям фарб, мірі опрацювання тіньових і світлових деталей. Якщо ця умова не дотримана, то хроматичні кольори оригіналу при відтворенні спотворюються по колірному тону, а ахроматичні придбавають той або інший тон.

Наприклад, у разі, коли жовте часткове зображення містить менше фарби, ніж блакитне, зелені ділянки оригіналу виходять на репродукції синьо-зеленими, а сірі – синюватими.

У основі уявлень про баланс знаходиться поняття про міру кількості фарби. Не встановивши вказану міру, не можна зробити висновок про співвідношення кількостей фарб, наприклад жовтої і блакитної. Якщо не встановлена міра, то незрозуміло, що означає «мало» жовтої.

У теорії кольоровідтворення прийнято встановлювати кількість фарби за її вкладом в утворення нейтрального за кольором поля. Фарби, узяті в однакових кількостях, визначуваних вказаною мірою, дають при їх потрійному накладенні (блакитна + пурпурна + жовта) ахроматичне поле – сіре або чорне. Досвід показує, що кількості фарб, збалансовані «по сірому», забезпечують і правильне відтворення (при точному кольороподіленні) хроматичних кольорів. Аналогічний принцип використовується і при кількісному вираженні реакцій кольорочутливих рецепторів ока: якщо колір відчувається як ахроматичний, то реакції фоторецепторів вважаються рівними.

У чорно-білій репродукції і, зокрема, у фотографії кількість фарби (наприклад, металевого срібла) виражають через оптичну щільність почорніння. Цей захід пов'язаний з концентрацією фарби лінійно, за законом Бугера-Ламберта-Бера, і в той же час слугує мірою світлоти відповідно до закону Вебера-Фехнера.

Порівнювати кількості фарб субтрактивного синтезу за їх концентрацією (поверхневою або об'ємною) не має сенсу передусім тому, що така оцінка враховує питому масу фарби, яка не має відношення до кольоровідтворення. Тотожні за колірністю фарби можуть мати різні питомі показники поглинання, або, як то кажуть, різною інтенсивністю. Отже, узяті в однакових поверхневих концентраціях сn вони відбивають випромінювання, що викликають різні по рівню реакції рецепторів ока. Полі, утворене накладенням усіх трьох фарб, узятих в однакових поверхневих концентраціях, з цієї причини тільки випадково може вийти ахроматичним – сірим або чорним.

Ахроматичним є колір, який виникає в результаті однакових реакцій усіх трьох приймачів цього аналізатора (тобто ока, позитивного кольорофотографічного матеріалу, електронного кольороподільника та ін.). Проте криві спектральної чутливості приймачів різних аналізаторів не співпадають. Тому «сіра» відносно кольорофотографічного позитивного матеріалу шкала може виявитися не сірою відносно ока, і навпаки – візуально сіра шкала може копіюватися на різні шари кольорофотографічного матеріалу по-різному, не даючи нейтрально-сірого зображення.

Тому міра кількості фарби, визначувана її «вкладом в сіре», залежить від типу аналізатора. Іншими словами, для зображення, призначеного для розгляду, існує одна міра кількості фарби, а для зображення, яке виготовлене для подальшого копіювання, – інша.

В якості міри, що відповідає викладеним вище уявленням про «вклад в сіре», прийнята ефективна щільність Dефλ, визначувана як логарифмоване відношення ефективного потоку Реф, що падає на зафарбовану поверхню, до ефективного потоку Рэфλ, відбитого нею:

 

(2.2)

 

Ефективним потоком називається добуток чутливості приймача Sλ. на потік випромінювання Ф, що падає на нього:

 

 

чи інтегральний ефективний потік:

 

(2.3)

де s (λ) – функція спектральної чутливості приймача; Ф0 (λ) – функція спектрального розподілу потужності випромінювання.

Ефективний потік слугує мірою реакції приймача, відносно якого він визначений. Реакція залишається постійною при постійності ефективного потоку. Чинники Sλ і Ф0λ взаємозамінні.

Таким чином, інтегральне значення ефективної щільності визначається вираженням:

 

(2.4)

 

де р (λ) – функція спектрального розподілу коефіцієнта віддзеркалення фарби; si (λ) – функція спектральної чутливості i-того (тобто червоного, зеленого або синього) приймача цього аналізатора.

Функції Si (λ) визначають тип оптичної щільності. Якщо це функції (криві) основних збуджень або лінійно пов'язані з ними функції складання тієї або іншої колориметричної системи, то відповідна ефективна щільність називається колориметричною Dкол. Якщо це криві спектральної чутливості приймачів кольорофотографічного матеріалу (синьо-, зелено- і червоночутливих шарів позитивної плівки), то ефективна щільність називається копіювальною Dкоп.

Якщо ефективна щільність деякої ділянки на усіх трьох часткових зображеннях однакова, то відповідні кількості фарб вважаються рівними. На зображенні ділянка виходить ахроматичною за кольором відносно цього аналізатора. Якщо, наприклад, рівна колориметрична щільність, то він ахроматичний зорово.

З формули (2.4) зрозумілий і принцип чисельної оцінки даної величини. Ефективна щільність поля, зайнятого цією фарбою, дорівнює одиниці, якщо воно послабляє ефективний потік в 10 разів.

Існують три способи визначення ефективності щільності: розрахунковий, денситометричний і експериментальний.

При розрахунку користуються наближеною формулою:

 

(2.4, а)

 

Значення величин, що входять в неї, беруть з довідників, в яких даються таблиці відповідних функцій.

Спектральні інтервали, через які підсумовують Sλ, Фоλ і рλ, вибирають відповідно до вимог до точності розрахунку.

Денситометричний метод визначення полягає у вимірі ефективної щільності через світлофільтри, які приводять спектральні чутливості денситометра до чутливостей приймачів аналізатора, наприклад очі. Практично часто задовольняються виміром оптичної щільності через зональні світлофільтри – червоний, зелений і синій, визначаючи таким чином наближені значення ефективної щільності.

При відповідальних визначеннях ефективна щільність знаходить експериментально. Зупинимося на вимірі копіювальної щільності методом фотографічного фотометрування. На матеріал, відносно якого визначається Dкоп, копіюють спільно два об'єкти – вимірюваний (кольорове зображення, шкала або просто поле) і еталон, яким служить сіра шкала з відомою оптичною щільністю. Визначення засноване на тому, що поля обох об'єктів дають однаковий копіювальний ефект у тому випадку, якщо їх копіювальна щільність рівна. Знаходять оптичну щільність копії вимірюваного поля і потім чисельно ту ж щільність на копії еталону. Відповідна щільність еталону є копіювальна щільність вимірюваного об'єкту.

Проте у більшості випадків чисельне значення оптичної щільності копії вимірюваного поля на копії еталону знайти не можна. Її щільність виявляється великою або меншою, ніж що дається вимірюваним полем. Тоді прибігають до інтерполяції. За результатами копіювання еталону будують градаційну криву Dксер=f(Dорсер), приклад якої показаний на рис. 2.4. На її осі ординат знаходять точку, що виражає щільність копії вимірюваного, тобто кольорового, поля (на рисунку показано стрілкою). Потім за цією точкою визначають значення щільності поля сірої шкали, яке викликає відповідне почорніння на копії.

 

Рис. 2.4 – Схема визначення ефективної щільності

 

Ця щільність є одночасно і копіювальна щільність вимірюваного поля, оскільки еталон і вимірюваний оригінал дають однакові копіюючі ефекти при рівній копіювальній щільності. У прикладі, приведеному на рисунку, кольорове поле, що дало на копії оптичну щільність DKкол. =1,8, має копіювальну щільність Dкоп =0,8.

Отже, міра кількості фарби в процесах кольоровідтворення – її ефективна щільність.

Замість загальних позначень Dеф, Dкол, Dкоп часто застосовують конкретні Di (де і – загальне позначення фарби – ж, п або б) або Di (де i – зона, в якій виміряна ця ефективна щільність, – с, з або ч).

 

Основи дублікаційної теорії відтворення Нюберга-Артюшина

Основні труднощі, що виникають при використанні реальних фарб для відтворення кольорового оригіналу: – обмеженість колірного охоплення у зв'язку зі світлорозсіюванням у фарбових… – ускладнення, пов'язані з неминучістю заміни ідеальних, – зональних – фарб реальними, такими, що мають поглинання в…

Кольороподільні характеристики та їх визначення

Кольроподілення дубліката і синтез репродукції при відтворенні одноколірних накладень. Нехай оригінал-дублікат виконаний у вигляді трьох… Для виготовлення і відтворення дубліката обрана тріада, спектральні криві якої… Для точного відтворення кольорів оригіналу потрібно ті ж кількості фарб, які містяться на полях клинів. Міра…

Градаційні характеристики

Будова шкали охоплення. При дослідженні процесу кольоровідтворення в якості оригіналу-дубліката вибирають шкалу (таблицю) охоплення. Вона містить… Шкала представляє собою три одноколірні ступінчасті клини, утворені фарбами…  

Рівняння кольоровідтворення

Повним і наочним описом процесів кольороподілення і кольоровідтворення є системи рівнянь. Одна з них – рівняння кольоровідтворення – характеризує… Рівняння кольороподілення дають уявлення про кольороподільні властивості фарб… Візьмемо знову простий дублікат – три одноколірні клини і розташуємо їх так, як показано на рис. 2.10. Нехай фарби,…

Принципи управління градаційними процесами

Принципи аналізу і управління градаційним процесом фотографічного відтворення викладаються в курсі теорії фотографічних процесів, де розглядається… Цей же метод прикладений і до управління градаційним процесом поліграфічного…  

ТИПОВІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Про що йде мова: «Кольороподілення з використанням фотографічної реєстрації зональних випромінювань і подальшим відтворенням запису – це …» а) адитивний синтез репродукції фрагменту; б) ідеальний процес кольоровідтворення;

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гуревич М.М. Цвет и его измерение. – М.: Изд-во АН СССР, 1950. – 234 с. 2. Ивенс Р.М. Введение в теорию цвета. Пер. с англ. Д.Л. Шкловера. – М.:… 3. Шашлов Б.А. Цвет и цветовоспроизведение. – М.: Книга, 1986. – 340 с.

– Конец работы –

Используемые теги: Конспект, лекцій, дисципліни, теорія, кольору, кольоровідтворення0.088

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ Теорія кольору і кольоровідтворення

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

З дисципліни Економічна теорія Економіка з дисципліни Економічна теорія Економіка КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ... ХАРКІВСЬКИЙ КОМП ЮТЕРНО ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ... НТУ ХПІ...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ Теорія кольору і кольоровідтворення
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД... УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО ТЕХНОЛОГІЧНИЙ... УНІВЕРСИТЕТ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ...

З курсу Моделювання та прогнозування як конспект лекцій з дисципліни Конспект лекцій
Сумський державний університет... Конспект лекцій з курсу Моделювання та прогнозування...

Лекція 1. Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Лекція 2. Витоки філософії Індії. Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі. Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Стародавність та Середньовіччя... ЗМІСТ... ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії...

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії фінансово-економічних дисциплін Опорний конспект лекцій з дисципліни Гроші та кредит Протокол № 2 від 18 вересня 2012 року
Опорний конспект лекцій з дисципліни Гроші та кредит охоплює теми які... Опорний конспект лекцій призначений допомогти студентам оволодіти сучасною методикою розрахунку індексів інфляції...

Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий облік комерційно-економічних дисциплін Тема 1. Основи побудови фінансового обліку
Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий облік...

Конспект лекцій з курсу Управлінський облік Конспект лекцій дає змогу ознайомитися з основами сучасного обліку й навчитися їх практичному застосуванню
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ... МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА... Конспект лекцій з курсу Управлінський облік...

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни Метою дисципліни Маркетингова цінова політика є формування теоретичних знань та практичних навичок щодо розробки і реалізації маркетингової цінової політики підприємства. Лекція №1. Тема. КОНЦЕПЦІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Полтавський національний технічний університет... імені Юрія Кондратюка... Кафедра маркетингу...

Конспект лекцій як конспект лекцій з курсу Експлуатація та обслуговування машин
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН...

0.045
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам