рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни 3.Складові матеріально – технічного забезпечення і його наукова база

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни 3.Складові матеріально – технічного забезпечення і його наукова база - раздел Образование, Національний Університет Водного Господарства Та Природокористування...

Національний університет водного господарства та

природокористування

Кафедра водогосподарського, промислового та цивільного

будівництва

 

 

КУРС ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«Виробнича база будівництва»

 

 

Рівне 2008

 

 

Тема 1. Виробнича база будівництва. Матеріально- технічне забезпечення виробництва.

План

1.Склад виробничої бази будівництва.

2.Організація матеріально – технічної бази будівництва.

3.Складові матеріально – технічного забезпечення і його наукова база .

4.Організація поставок матеріальних ресурсів на будівництво.

 

 

1.1.Склад виробничої бази будівництва

 

До виробничо-технічної бази будівництва відносяться:

- підприємства які випускають вироби і конструкції зі збірного залізобетону, бетону;

- підприємства промисловості будівельних матеріалів, що випускають цеглу, легко-бетонні та чарунково - бетонні блоки ;

- з випуску цементу, багатокомпонентного цементу, інших в’яжучих та сухих сумішей;

- з випуску лицювальних матеріалів на основі бетону, кераміки, природного і штучного каміння, теплоізоляційних матеріалів;

- з випуску полімерних матеріалів-екологічних і довговічних покриттів підлог, нових видів герметиків, пінопластів, труб, тощо;

- з випуску багатокольорових керамічних підлогових плиток, санітарно-керамічних виробів;

- з випуску легких виробів зі сталевого і алюмінієвого профілю;

- підприємства з виробництва покрівельних матеріалів: черепиці, азбестоцементних плиток та шиферу, рулонних матеріалів як традиційних, так і на основі еластомерних композицій;

- підприємств з прокату, експлуатації і ремонту будівельних машин, механізмів і транспорту;

- стаціонарні і пересувні виробничі установки, енергетичні і складські господарства будівельних організацій, будівельні лабораторії, тощо.

 

 

1.2. Організація матеріально – технічної бази будівництва.

 

Будівництво, як галузь матеріального виробництва, є найпотужнішим споживачем виробів промисловості та інших галузей народного господарства.

Для обслуговування безпосередньо виробничого процесу створюється матеріально – технічна база будівельних організацій.

Під матеріально – технічною базою будівництва розуміють систему підприємств і фірм, що містить у собі як самі будівельні організації так і підприємства з їх обслуговування. Зазвичай у такій системі виділяють три ланки.

Будівельно – монтажна ланка включає будівельно – монтажні організації, що безпосередньо здійснюють будівництво різноманітних об’єктів.

Промислово – виробнича ланка (база будіндустрії) забезпечує будівельно – монтажну ланку «сировиною», - будівельними виробами та конструкціями, що споживаються будівництвом, Це, крім наведених вище підприємств , кар’єри з видобування щебеню, піску , гравію, промивочно – сортувальні заводи, розчино – бетонні. Та асфальто – бетонні вузли, цехи та майстерні з виготовлення опалубки та арматури і багато іншого.

Інфраструктурна ланка (допоміжна база) забезпечує взаємодію і нормальну роботу будівельно – монтажної та промислово виробничо – промислової ланок. До неї входять в основному підприємства, щ не виготовлюють продукцію, а надають ті чи інші технічні послуги, Це підприємства з обслуговування та ремонту будівельних машин, склади, транспортні фірми, організації що забезпечують виробничо – технологічну комплектацію матеріалів і конструкцій, посередники у придбанні матеріалів, тимчасові поселення робітників, що створюють для них нормальні соціально – побутові умови, компанії, що займаються пошуком, підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Підприємства будіндустрії можуть обслуговувати окреме будівництво, або значні території, що охоплюють велику кількість будов. Де які підприємства (частіше всього виробники сантехнічного обладнання, оздоблювальних матеріалів, фарб, тощо можуть обслуговувати будівництва незалежно від місця їхнього знаходження, у тому числі і за межами країни.

Будівництво підприємств промислово – виробничої ланки являє собою «звичайне» промислове будівництво, для якого здійснюються інженерні вишукування, складається проект, ведуться БМР, виконуються пуско – налагоджувальні роботи. Об’єкти як промислово – виробничої, так і інфраструктурної ланки можуть бути як постійними і тимчасовими. Останні зводяться коли не передбачається їх нормальна експлуатація після закінчення будівництва. По можливості тимчасові об’єкти повинні бути інвентарними, збірно – розбірними, іншими словами передбачається їх багаторазове використання.

На вибір і розміщення підприємств промислово – виробничої ланки впливає багато факторів. Головною задачею є досягнення найбільшої зручності використання таких підприємств при мінімальних витратах на їх зведення і наступну експлуатацію.

Підприємства, що обслуговують будови незалежно від їх віддаленості, повинні проектуватися на основі вивчення стану і тенденції розвитку всієї будівельної галузі з точки зору попиту їхню продукцію.

Підприємство же, що обслуговує конкретний район з багатьма буд майданчиками повинні випускати продукцію і мати потужності, що відповідають потребам цього району. Їх розташування повинно вибиратися виходячи з усього комплексу умов, що склалися. Кар’єри, піску, гравію, щебеню, глини для цегельних заводів, розташовуються в місцях залягання цих матеріалів, а підприємства з випуску напівфабрикатів (утому числі розчину, бетону), виробів і конструкцій – поблизу місць основного споживання.

У будь якому випадку об’єкти промислово – виробничої і інфраструктурної ланки бажано розташовувати поблизу існуючих або тих. Що проектуються транспортних магістралей, ліній електропередач, населених пунктів.

Об’єкти інфраструктурної ланки проектуються виходячи з потреб будівельного виробництва. Вихідними даними для проектування є результати розрахунків загальних потреб у машинах, механізмах, запасах матеріалів; для польових станів та робітничих селищ – кількість робітників. Існують норми необхідних площ на одиницю об’єму кожного виду матеріалів, що складуються, на одну автомашину, на один конкретний механізм, тощо. Розрахунки тимчасових комунікацій, виконуються виходячи норм витрат конкретних ресурсів – води, тепла , електроенергії та ін. на кожний об’єкт споживання.

Для матеріально – технічної бази в цілому ці принципи практично повністю зберігаються. Непринципові відмінності є тільки у більших обсягах і більш широкій номенклатурі ресурсів та об’єктів обслуговування, у більшому числі факторів, що необхідно враховувати.

 

1.3. Складові матеріально – технічного забезпечення і його наукова база.

Матеріально – технічне забезпечення будівництва включає в себе систему служб, що забезпечують нормальну роботу будівельно – монтажних організацій шляхом використання можливостей промислово - виробничої і інфраструктурної ланок існуючої матеріально – технічної бази.

В загалом матеріально – технічне забезпечення будівництва охоплює наступні сфери діяльності:

- систему постачання будівництва матеріалами, конструкціями, виробами;

- виробничо – технологічну комплектацію ( вибір послідовності поставок);

- складування і зберігання матеріалів і виробів;

- інструментальне господарство та служба технологічного оснащення;

- ремонтно – механічні служби;

- транспортне господарство.

На практиці такі служби часто-густо суміщають. Наприклад, постачання суміщають з комплектацією і транспортом. Інструментальне господарство, службу технологічного оснащення об’єднують з ремонтно – механічними службами (служба головного механіка), тощо. При великих обсягах робіт, навпаки, окремі служби виділяють у самостійні організації.

Науковою базою матеріально – технічного забезпечення є окрема наука –логістика. Логістика це наука про планування, управління і контроль за рухом ресурсів, кадрів, інформації та інших матеріальних і нематеріальних потоків. В логістиці вводяться специфічні поняття і математичні моделі, що дозволяють в узагальненій формі вирішувати питання організації виробництва, закупівель сировини, їі транспортування , збуту готової продукції, тощо. Сукупність учасників виробництва і споживання самих ресурсів, готової продукції, засобів транспортування, зовнішнього середовища і т.п. об’єднується в логістиці в логістичні системи.

Вишукуються способи забезпечення ефективності такої системи і.с. досягнення найкращого результату з найменшими витратами. Існує ряд концепцій досягнення такої мети. В основному вони зводяться до організаційних форм, при яких зменшується або зовсім скасовується складування матеріалів та виробів, мінімізуються транспортні витрати, скорочуються простої, забезпечується сталість до різноманітних змін зовнішнього середовища у тому числі попиту. Наприклад, встановлюється така система взаємозв’язку постачальника сировини і виробника, при якій сировина і напівфабрикати подаються безпосередньо до місця виробничого споживання в потрібній кількості, у потрібний час без складування, тощо.

 

1.4. Організація поставок матеріальних ресурсів на будівництво.

 

Система постачання матеріальних ресурсів в будівельній галузі формується на ринкових умова. Сутність ринкової системи постачання у тому, що постачальник і споживач є торговими партнерами взаємодіючими в умовах вільних цін без втручання держави.

Задача будівельних організацій полягає у пошуку постачальників найбільш дешевих і у той же час найбільш якісних матеріалів і виробів.

Постачання матеріальних ресурсів в будівельні організації здійснюються через господарські зв’язки.

Господарські зв’язки являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємовідносин, яки виникають між постачальниками і споживачами матеріальних ресурсів.

Господарські зв’язки між підприємствами можуть бути прямі і непрямі, змішані, тривалі і не тривалі.

Прямі – це зв’язки при яких відносини з постачання продукції встановлюються між підприємством виробником і підприємством споживачем безпосередньо.

Непрямі – це зв’язки, коли між підприємством виробником і підприємством споживачем є хоча б один посередник.

Змішані – це такі зв’язки, коли постачання здійснюється як напряму так і через посередників (дистриб’ютори , джобери, агенти, брокери) .

Дистриб’ютори і джобери це фірми які здійснюють збут на основі гуртових (оптових) закупок у крупних промислових підприємств – виробників готової продукції.

Дистриб’ютори це крупні фірми, що мають власні склади і заключають довгострокові договори на поставки.

Джобери – купують дрібні партії товарів для швидкого перепродажу.

Агенти і брокери – це фірми або окремі підприємці, які здійснюють збут продукції промислових підприємств на основі комісійної винагороди.

Прямі господарські зв’язки для будівельних організацій є більш економічно вигіднішими і ефективними у порівнянні з непрямими так, як відсутні посередники, зменшуються обігові витрати, документообіг, поставки більш регулярні та стабільні. Ці зв’язки, як правило, встановлюються при великих обсягах будівельних робіт, що тривають довгий час.

Але коли будівництво має невеликі обсяги робіт і тривалість до 1 року, а матеріали використовуються в обмеженій кількості, які не досягають транзитних поставок, то щоби не створювати зайві матеріальні запаси, краще працювати через посередників.

Як прямі так і непрямі зв’язки можуть носити довгостроковий і короткостроковий характер.

Прямі і непрямі зв’язки розрізнюються також за формою організації поставок – транзитна і складська форми забезпечення.

Транзитна форма забезпечення – це коли ресурси переміщуються від постачальника до споживача безпосередньо , без завозу їх на проміжні склади і бази посередницьких організацій. Крім того підприємство отримує сировину просто від постачальника, що прискорює термін поставки і скорочує транспортно – заготівельні витрати.

При складський формі матеріальні ресурси завозяться на склади і бази посередницьких організацій звідки відпускаються споживачу.

Для вибору тієї чи іншої форми забезпечення матеріально – технічними ресурсами виконують техніко – економічні розрахунки.

Постачання матеріально – технічних ресурсів здійснюється згідно специфікацій ресурсів в яких наводиться розшифровка номенклатури матеріалів по видах марках, профілях, сортах , типах, розмірах, тощо. Від того наскільки правильно складені специфікації ресурсів залежить матеріально – технічне забезпечення будівництва. Якщо в специфікації допущена помилка, то поставки не будуть відповідати дійсним потребам тім самим виконання виробничої програми буде під загрозою зриву.

Згідно специфікацій укладають договори на постачання, в яких наводиться назва продукції, кількість, асортимент, комплектність, якість, сорт продукції з посиланнями на ДСТ та ТУ , вимоги до упаковки та тари, терміни поставки, загальний термін дії договору, ціни на продукцію загальна вартість, умови оплати, відповідальність сторін за виконання умов договору.

Після укладання договору служби МТЗ будівельних організацій повинні забезпечити своєчасне і комплексне отримання матеріалів, їх кількісну і якісну прийомку , правильне зберігання на складах. Оперативна робота з завезення матеріалів здійснюється на основі місячних планів, в яких вказані календарні терміни і обсяги поставок по усіх видах матеріальних ресурсів.

 

 

Тема 2. Підприємства виробничої бази з видобування та переробки нерудних будівельних матеріалів.

План

1.Класифікація родовищ та підприємств.

2. Кар’єри нерудних матеріалів.

3. Переробка каміння і гравійно – піскової суміші.

4. Склади нерудних матеріалів.

 

2.1. Класифікація родовищ та підприємств.

Родовища нерудних будівельних матеріалів класифікуються за місцем розташування, обсягом запасів корисних копалин, характером їх залягання та потужністю, фізико – механічними та хімічними властивостями.

Запаси нерудних будівельних матеріалів поділяються на дві групи: балансові та позабалансові.

Балансові запаси повністю відповідають вимогам ДСТ та технічних умов на постачання нерудних будівельних матеріалів. Позабалансові запаси характеризуються низьким вмістом корисної породи, малою потужністю промислових шарів, тому вони розглядаються як резервні.

За ступенем вивченості родовищ корисних копалин вони поділяються на три категорії А,В,С, з поділом третьої категорії на дві підгрупи С1 і С2.

До категорії А відносяться родовища, запаси, якість та умови залягання яких повністю вивчені та відзначені буровими свердловинами. Умови проведення гірничо – експлуатаційних робіт перевірені на досвіді роботи діючих кар’єрів, а запаси сировини забезпечують експлуатацію на протязі всього нормативного періоду.

До категорії Ввідносяться копалини, запаси яких розвідані та вивчені з детальністю, яка забезпечує лише основні відомості про особливості умов залягання, якість та їх технологічні особливості.

До категорії С1 і С2відносяться родовища, запаси яких визначені лише на основі зрідженої мережі розвідувальних свердловин.

Запаси корисних копалин, як правило, повинні забезпечувати експлуатацію кар’єрів на протязі 10 – 15 років при обсязі матеріалу, що добувається 100 – 250 тис м3 на рік, та 20 – 25 років для більш потужних кар’єрів.

До показників які характеризують фізико – механічні властивості копалини яка добувається слід віднести вагові характеристики матеріалу його щільність, зернистість ступень забруднення, тощо.

Комплексна оцінка економічної ефективності розробки даного родовища здійснюється з врахуванням мінімуму приведених витрат на одиницю продукції, ії вартості, трудомісткості видобування та переробки.

В залежності від виду робіт підприємства з переробки нерудних матеріалів поділяються на подрібнювально – сортувальні, промивально – сортувальні і комбіновані. Розрізнюють підприємства малої, середньої та великої потужності; стаціонарні, збірно – розбірні та пересувні; спеціалізовані – продукція яких чітко визначена і призначена для випуску деталей або виробів вузької номенклатури, універсальні, які випускають широкий асортимент матеріалів. Підприємства малої потужності (продуктивністю до 50 тис м3 на рік), як правило виконують тимчасові задачі, тому влаштовуються збірно – розбірними. Підприємства середньої і великої потужності (з річною продуктивністю 250 тис м3 і більше у більшості випадків є стаціонарними.

 

2.2. Кар’єри нерудних матеріалів.

Нерудними матеріалами, що застосовуються у будівництві є камінь, гравій , пісок або пісково – гравійні суміші, гравій, глина, крейда, тощо. В залежності від виду матеріалу, що добувається, кар’єри поділяються на камінні, пісково – гравійні, пісчані та глиняні.

Кам’яні кар’єри у свою чергу поділяються на кар’єри рваного каменю, якій утворюється при підриві гірських порід (бутовий камінь), та штучного колотого каменю.

Піскові кар’єри поділяються на кар’єри гірського та річкового піску. В залежності від розташування на місцевості кар’єри поділяються на гірські, заплавні та руслові, за характером залягання корисної породи: з суцільним, пошаровим та лінзовим заляганням.

З розташуванням кар’єрів пов’язана організація робіт і способи їхньої розробки. В гірських кар’єрах – сухі розробки, у заплавних, що періодично затоплюються паводковими водами, і в руслових кар’єрах матеріали видобуваються з під води.

За призначенням розрізнюють кар’єри: промислові – постійно діючи підприємства, що обслуговують різних споживачів у районі їх розташування, сировинні , також постійно діючі, що постачають матеріали для підприємств які виготовлюють будівельні матеріали і напівфабрикати, будівельні – тимчасові, що обслуговують окремі об’єкти під час їх будівництва.

При проектуванні кар’єрного господарства, визначають: межі кар’єру, спосіб розкриття і місце розташування відвалів породи, спосіб розробки матеріалу і його транспортування, організацію розробки. Розміри кар’єру визначають на основі потрібного об’єму матеріалу з урахуванням його втрат (на недобори, при транспортуванні, на місцях складування), а також змінення фізичних властивостей.

Непридатний для використання верхній шар ґрунту, розробляють з переміщенням за межі кар’єру (при невеликій його площі), або у вироблений простір (при великих розмірах кар’єру). Корисний матеріал в сухих кар’єрах, зазвичай, розробляють екскаваторами – пряма лопата з навантаженням на транспортні засоби. (Рис. 2.1, 2.1а).

 


Рис. 2.1а. Кар’єр піску.

 

Рис. 2-1. Схема розробки кар’єру землерийними машинами

1- екскаватор в забої ; 2- автосамоскид.

 

В заплавних та руслових кар’єрах піску використовують для розробки екскаватори – драглайн, або землевсмоктуючи установки. Склад робочих процесів при видобування каміння наступний: розкривання кар’єру, буріння скелі, заряджання та підривання вибухівки, розробка дробленої скелі, буріння крупних негабаритний каменів, підривання негабаритів, підгортання каміння до забою. Для вивезення видобутого матеріалу влаштовують виїзди з кар’єру.

2.3. Переробка каміння і гравійно – піскової суміші.

Видобуті у кар’єрах природні матеріали, як правило, не можна використати без додаткової переробки. вони потребують приведення до вимог, що висуваються при виготовленні з них подальшої продукції: до відповідної крупності частинок, гранулометричного складу, однорідності, міцності, вмісту домішок, тощо.

Переробку матеріалів виконують на спеціалізованих установках і підприємствах. Камінь на щебінь переробляють на подрібнювально – сортувальних підприємствах, а гравійно – піскові суміші і пісок на промивально – сортувальних. Матеріали доцільно переробляти на місці їх видобування, що би не перевозити відходи, що створюються під час технологічних процесів.

Виробництво щебеню. Основні операції при переробці каменю на щебінь наступні:

- дроблення крупних фракцій до заданих розмірів в подрібнювачах каменю різних типів;

- сортування та грохочення суміші частинок різних розмірів на необхідні групи фракцій з допомогою грохотів та сортувалок;

- збагачення – переробка з метою видалення з суміші непридатних для наступного використання камінних матеріалів слабої міцності, морозостійкості, недостатньої щільності;

- грануляція – спеціальна обробка частинок каменю для надання їм округлої форми;

- перечистка – додаткове сортування і перемивання матеріалів безпосередньо перед виготовленням з них продукції (бетон) у випадках забруднення їх при транспортуванні або зберігання на складі.

Переробка гравійно – піскових сумішей. В природних заляганнях піску і гравію, зустрічаються валуни, пилуваті та глинисті частинки. Валуни видаляють і використовують з іншою метою, або видаляють за межи кареру.

Основні операції при переробці суміші: первинне грохочення для поділу сумішей на пісок (0,15…5 мм), гравій (5…150 мм) і валуни (≥ 150мм) промивання піску, промивання гравію, дроблення валунів, сортування гравію, і щебеню за крупністю. Спосіб переробки сумішей залежить від способу їх видобування: землерийними машинами або засобами гідромеханізації. У першому випадку суміш поступає в стані природної вологості в другому у вигляді пульпи. Крім того велике значення має вміст в суміші пилуватих та глинистих часток. В залежності від цих факторів при видобування землерийними машинами процес переробки може бути сухим або мокрим.

Сухий процес застосовують невеликій забрудненості суміші пилуватими та глинистими частинками (у сумі не більше 3-5 %). При більший забрудненості суміші застосовують мокрий процес. Сухий процес полягає у сортуванні матеріалу за крупністю, Промивання в цьому випадку допомагає кращому відокремленню піску від гравію.

Матеріал промивають на грохотах з бризгал – трубок з отворами, що направляють струмені води під кутом до поверхні сита назустріч руху матеріалу по ньому. Мокрий процес полягає в грохоченні матеріалу і промиванню його для видалення пилуватих і глинистих частинок з допомогою миючих машин і пристроїв - миюче – сортувальних барабанів, гравіємиючих барабанів, піскомийок. Надалі матеріал зневоднюють на ситах, у відстійниках і бункерах, що мають дренажні пристрої.

При добуванні матеріалу у кар’єрах засобами гідромеханізації він поступає на переробку у вигляді пульпи. Цей спосіб видобування виключає процес промивання. Для видалення пилуватих і глинистих частинок піскову пульпу перероблюють у гідравлічних класифікаторах, робота яких заснована на осіданні у водному середовищі ґрунтових частинок різної крупності з різною швидкістю.

Зневоднення піскової пульпи здійснюється у відстійниках з дренажними пристроями у вигляді перфорованих труб, розташованих у середині гравійних фільтрів. При зневодненні піску безпосередньо в штабелях влаштовують дамби обвалування з відводом води через скидні колодязі і дренажні пристрої.

2.4. Склади нерудних матеріалів.

 

Для зберігання піску, щебеню і гравію використовують в основному склади відкритого типу. У не багатьох випадках коли до якості цих матеріалів висуваються підвищені вимоги (стабільна вологість, позитивні температури взимку, тощо) використовують закриті склади.

На складах відкритого типу всі матеріали зберігають за фракціями в штабелях або траншеях. За формою укидання матеріалів розрізнюють штабелі: призматичні, обеліскові , конусні, траншейні, траншейно – штабельні. В залежності від способу доставки, форми штабелів, їх розмірів для укладання матеріалів в них використовують стрічкові транспортери, автомобільні мостові естакади, спеціалізовані штабелеукладальники, підвісні канатні дороги.

Тема 3. Підприємства з виробництва бетонних,

асфальтобетонних сумішей та будівельних розчинів.

План

1. Класифікація і склад підприємств.

2. Бетонозмішувальні підприємства.

3. Розчинозмішувальні підприємства.

4. Підприємства з випуску асфальтобетону

 

3.1.Класифікація і склад підприємств

Бетонні суміші та будівельні розчини централізованим способом на районних заводах або на приоб’єктних збірно – розбірних і пересувних установках.

При централізованому приготуванні сумішей на стаціонарних заводах досягається більш висока ступень механізації всього технологічного процесу, покращується якість приготування , знижуються трудовитрати на одиницю продукції.

Децентралізовані бетонорозчинозмішувальні установки виконуються зазвичай збірно – розбірних конструкцій, що дозволяє швидко здійснювати їх монтаж і демонтаж при перебазуванні на нове місце будівництва.

Пересувні установки застосовують головним чином при будівництві лінійних споруд (доріг, газопроводів, каналів, тощо).

Пересувні установки з виготовлення сухої віддозованої і товарної бетонної суміші можуть розміщатися на залізничних вагонах-платформах, баржах пневмоколісних шасі.

(рис.3-2, 3-3)

Рис.3.2 .Транспортування бетонозмішувальної установки на буд майданчик.

Рис. 3.3 Розгортання бетонозмішувальної установки біля буд майданчику.

 

Приготування бетонів з сухих сумішей може виконуватися в авто бетонозмішувачах (міксерах) безпосередньо на шляху слідування до будівельного майданчику (рис 3-1).

 

Автобетонозмішувач 581482

 

Авто бетонозмішувач (АБС-6) модель 69672-10 Шасі КРАЗ65101

 

Рис. 3-1. Авто бетонозмішувачі.

 

За продуктивністю бетонорозчинозмішувальні підприємства поділяються підприємства малої середньої та великої потужності.

До бетонозмішувальних підприємств малої потужності відносяться збірно – розбірні і пересувні установки, оснащені бетонозмішувачами зі змішувальними барабанами місткістю (по завантаженню) 100 і 250 л, з продуктивністю до 40 тис. м3 на рік.

До розчинозмішувальних підприємств малої потужності відносяться установки продуктивністю до 30 м3 розчину у зміну, оснащені пересувними розчинозмішувачами місткістю 80 – 100 л.

Бетонозмішувальні підприємства середньої потужності (стаціонарні і збірно – розбірні) з річною продуктивністю до 120 тис м3 бетонної суміші. Підприємства такого типу оснащені бетонозмішувачами місткістю 500, 750, 1200 і 1500 л.

Розчинозмішувальні підприємства середньої потужності продуктивністю до 120 м3 розчину у зміну оснащуються розчинозмішувачами місткістю 100 – 325 л.

Бетонозмішувальні підприємства великої потужності продуктивністю більше 120 тис м3 бетонної суміші на рік оснащені бетонозмішувачами місткістю 2400 і 3000 л.

Розчинозмішувальні підприємства великої потужності продуктивністю до 300 м3 розчину за зміну оснащаються розчинозмішувачами місткістю від 750 до 1000 л.

В залежності від способу приготування розчину і виду вапна, що застосовується, розчінозмішувальні підприємства поділяються на таки, що працюють на вапняному тісті і такі, що працюють на молотому негашеному вапні.

Бетонорозчинозмішувальні підприємства бувають з вертикальним і горизонтальним розташуванням технологічного обладнання. Найбільш розповсюдження має вертикальна схема, при якій складові матеріали один раз подаються на необхідну висоту і надалі під дією гравітаційних сил поступають у низ , проходячи через усі технологічні пости . установки даного типу більш компактні, однак мають велику висоту ( до 20-30 м ), що ускладнює їх монтаж і демонтаж.

Горизонтальна схема передбачає двох – і трикратне підняття сировини. Основне технологічне обладнання в цьому випадку розміщається безпосередньо на землі і тому не потребує улаштування спеціальних фундаментів та інших несучих конструкцій. Однак необхідність багатократного підняття компонентів бетонної суміші вимагає встановлення додаткових транспортних пристроїв( стрічкових конвеєрів, вертикальних елеваторів, тощо). Тому за горизонтальною схемою проектуються, як правило установки невеликої продуктивності і з малим терміном експлуатації на одному місці.(рис.3-4)

 

 

Рис3.4. Схеми компоновки бетонозмішувальних підприємств:

а - вертикальна; б – горизонтальна;

1 – витратні бункери цементу і заповнювачів;

2 – дозатори;

3 – збірний бункер;

4 – бетонозмішувач;

5 – бункер – накопичувач;

6 – стрічковий транспортер;

7 – шнековий транспортер;

8 – завантажувальна поворотна воронка;

9 – ківшевий елеватор;

10 – скиповий підйомник;

11- естакада;

12 – транспортний засіб.

 

3.2. Бетонозмішувальні підприємства.

 

Бетонозмішувальною установкою прийнято називати пересувний або стаціонарний агрегат, оснащений пристроями і обладнанням для виконання усіх процесів з виготовлення бетонної суміші.

Бетонозмішувальні установки за принципом дії поділяються на циклічні та безперервної дії.

Приготування бетонної суміші на заводах циклічної дії здійснюється в гравітаційних бетонозмішувачах або бетонозмішувачах примусової дії. Виготовлення бетонної суміші в гравітаційних бетонозмішувачах не дозволяє добитися достатньої однорідності суміші, що виготовлюється, і повністю використати активність цементу.

Тому у бетонозмішувачах даного типу можливо готувати тільки пластичні бетонні суміші на щільних заповнювачах.

Вказані недоліки в значній мірі усуваються при застосуванні вібробетонозмішувачів і бетонозмішувачів примусової дії (тарільчаті, валкові, лопатеві, роторні, шнекові)

Також широке використання знайшли бетонозмішувальні заводи (установки) безперервної дії. Існує два способи вироблення бетонних сумішей на таких установках. При першому способі від дозовані сухі матеріали транспортером подаються в бетонозмішувач безперервної дії, де і здійснюється перемішування сухих компонентів і заливання водою.(рис.3.5).

 

 

Рис.3.5. Схема пересувної бетонозмішувальної

установки безперервної дії

1- лотковий вібратор - живитель;

2,8 – похилі конвеєри;

3 – витратні бункери щебеню і піску;

4 – автоцементовоз;

5 – витратний бункер цементу;

6 – вагові дозатори безперервної дії;

7 – збірний конвеєр;

9 – бетонозмішувач безперервної дії;

10 – ємність для рідких добавок;

11 – реверсійний транспортер;

12 – горизонтальний реверсійний транспортер;

13 – пневмоустановка;

14 – бачок для дозування води;

15 – бункер – накопичувач.

 

 

При другому способі з початку здійснюється роздільне приготування цементного молока в шнековому змішувачі , звідки воно поступає у вертикальний бетонозмішувач. Одночасно в той же бетонозмішувач поступає віддозована суміш заповнювачів. При цьому варіанті вдається отримати більш однорідну і щільну бетонну суміш.

Різновидом бетонозмішувальних заводів безперервної дії є установки, що працюють за струміневою технологією, коли цементно – піскова суміш перемішується стисненим повітрям яке створює дві повітряно – матеріальних струменя, що рухаються назустріч один одному.

Капітальні і експлуатаційні витрати на заводах безперервної дії нижчі ніж на заводах циклічної дії.

 

3.3. Розчинозмішувальні підприємства.

В місцях великої і постійної потреби у будівельних розчинах будують стаціонарні розчинозмішувальні підприємства великої потужності.

В умовах розкиданого будівництва ефективні збірно- розбірні бетонозмішувальні установки середньої потужності циклічної дії. Технологічне обладнання таки установок монтується в кількох самостійних блоках, що забезпечує швидке їх перебазування на нове місце (рис.3.6, 3.7)

Рис. 3.6. Розчинозмішувальна установка середньої потужності

 

При невеликій потребі в розчинах ефективні пересувні бетонозмішувальні установки малої потужності. Все технологічне обладнання таких установок монтується в одному блоці і встановлюється на пнєвмоколісній ході. (рис.3.8).

 

Рис.3.8. Пересувні змішувачі розчину малої потужності

 

3.4. Підприємства з випуску асфальтобетону.

 

Асфальтобетонні суміші виготовлюються на спеціалізованих підприємствах – асфальтобетонних заводах та установках, звідки їх у гарячому, теплому або холодному вигляді доставляють до місця виконання робіт.

В місцях скупченого і розрахованого на велику тривалість будівництва зводять стаціонарні асфальтобетонні заводи потужністю 100тис. тон і більше асфальтобетону на рік.

В дорожньому і інших видах лінійного будівництва доречно використовувати інвентарних збірно – розбірних і пересувних асфальтобетонних установок продуктивністю від 3 до 30 т/год.(рис. 3.9).

 

 

Рис. 3.9. Різні типи асфальтобетонних заводів.

 

В даний час в будівництві використовуються асфальтобетонні установки періодичної (циклічної) і неприливної дії з горизонтальним і вертикальним розташуванням обладнання. Модифікація комплекту обладнання установок вибирається в залежності від умов монтажу, рельєфу місцевості, рецептури сумішей, а також кількості споживачів і потреби у асфальтобетонній суміші.

Установки зі змішувачами безперервної дії найбільш ефективні у тих випадках коли рецептура на протязі зміни не змінна. Установкам зі змішувачами періодичної дії надають перевагу у випадках коли є кілька споживачів асфальтобетонної суміші різних марок.

Горизонтальна (партерна) схема розташування обладнання спрощує монтаж установки при періодичних перебазування але збільшує необхідну виробничу площу. Вертикальне (баштове) розташування є більш компактним і простим в керуванні.(рис.3.10).

 

Рис.3.10. Технологічна схема асфальтобетонної

установки безперервної дії

 

1- бункер заповнювачів;

2- стрічкові живильники;

3- стрічковий конвеєр;

4- ківшевий елеватор;

5- сушильний барабан ;

6- пристрій очищення димових газів;

7- елеватор;

8- змішувач безперервної дії;

9- насос – дозатор бітуму;

10-дозатор мінерального порошку;

11- витратна ємність мінерального порошку;

12 – бітумоплавильний агрегат;

13 – паливні баки, що обігріваються;

14 – нагрівальний агрегат з перекачкою;

15 – цистерни з бітумом, що обігріваються;

16 – бункер – накопичувач.

 

 

На сучасних асфальтобетонних установках системи автоматизації і контролю забезпечують приготування суміші заданого складу і якості при мінімальному складі обслуговуючого персоналу.

 

 

Тема 4. Підприємства з випуску збірних

залізобетонних виробів

План

1.Загальні відомості.

2.Способи виготовлення збірних залізобетонних виробів.

3.Виготовлення арматурних конструкцій і деталей.

4. Формування виробів.

5. Прискорення тужавіння бетону.

 

4 .1.Загальні відомості.

Будівництво будь-яких споруд в наш час не може обійтися без використання збірних залізобетонних виробів. Це стосується як промислового так і цивільного будівництва. Особлива потреба в збірних залізобетонних конструкціях виникає при будівництві лінійних споруд як то: газопроводи , нафтопроводи, дороги, канали , тощо. Будівництво невеликих і розкиданих на великий території споруд способом монолітної кладки зустрічає великі труднощі пов’язані з доставкою бетонної суміші малими порціями з улаштуванням на місці опалубки , арматури, ущільненням бетону, тощо.

Перехід на використання збірних залізобетонних споруд в значній мірі знімає ці питання. Радикально підвищує якість споруд, що зводяться.

Організація виготовлення деталей з залізобетону залежить від розмірів, форми, маси та їх кількості.

Можна виділити наступні дві групи деталей: вироби масового виготовлення: плити, труби, стінові кільця, тощо;

вироби обмеженого застосування : мостові балки, ферми, елементи опор.

Підприємства з виготовлення бетонних і залізобетонних виробів для збірних споруд поділяються на заводи і полігони.

Заводи – це постійно діючі підприємства з обмеженою номенклатурою виробів з повністю механізованими і автоматизованими технологічними процесами. (Рис.4.1)

 

Рис.4.1. Завод з випуску з-б виробів.

 

Полігони – це зазвичай тимчасові підприємства які організуються на період будівництва. Вони відрізняються від заводів різноманітністю продукції, що випускається, меншою кількістю обладнання, відсутністю капітальних будівель та меншою продуктивністю.(рис.4.2)

 

Варіант1. Мінімальне оснащення. Ручне завантаження компонентів суміші. Лінія і склади сирих виробів розміщуються під навісом. Тужавіння бетону здійснюється без камери пропарювання.

 

 

 

Варіант 2. Механізоване завантаження компонентів

 

Варіант3. Механізований полігон з мобільною камерою пропарювання.

 

Рис.4.2. Варіанти полігонів залізобетонних виробів

 

До складу підприємств, що виготовлюють збірні залізобетонні і бетонні деталі, як правило входять:

- цех приготування бетонної суміші;

- арматурний цех;

- цех опалубки;

- формувальний цех;

- цех тужавіння бетону;

- склад готової продукції.

4.2. Способи виготовлення збірних залізобетонних

виробів

Незалежно від способу виготовлення, номенклатури продукції , що виробляється технологія виробництва збірних залізобетонних виробів містить наступні процеси: транспортування, приймання, зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів; виготовлення арматурних сіток, каркасів і закладних частин; готування бетонної суміші; формування виробів, термообробку відформованих виробів,

розпалубку виробів, передачу готового виробу на контроль і доведення, складування і відвантаження готової продукції.

На підприємствах збірного залізобетону існують наступні способи виробництва деталей: конвеєрний, агрегатно – поточний, стендовий, прокатний, касетний, тощо.

При конвеєрному виробництві виріб в процесі його виготовлення пересувається ритмічно від одного робочого місця до іншого. Всі процеси на робочих місцях механізовані. Конвеєри, в залежності від виду руху, можуть бути пульсуючої дії (візкові) і безперервної .(рис.4.3)

 

 

Рис.4.3. Схема розташування обладнання при конвеєрному способі виготовлення збірного залізобетону.

1- передаточний возик;

2- очищення і змащування форм;

3- укладання фактурного шару;

4- закладання арматурного каркасу, закладних деталей;

5,6,7- пости формування виробів(заливка форм бетоном, віброущільнення, загладжування поверхні

8- технічний контроль і розпалубка ;

9- багатоярусний підйомник камери тепло обробки безперервної

дії;

10-камера теплової обробки;

11- розвантажувач;

12-кантователь;

13-пост комплектації.

 

Конвеєрний спосіб застосовується при масовому виготовленні однотипних виробів на крупних спеціалізованих підприємствах.

При агрегатно – потоковому способі вироби виготовлюються в жорстких переносних формах, що пересуваються від одного операційного посту до іншого з перервами в залежності від тривалості виробничої операції на тому чи іншому робочому місці. При цьому форми транспортуються зазвичай мостовим або іншим пересувним краном.

Відформовані вироби піддаються тепловій обробці у ямних камерах пропарювання циклічної дії.

При виготовленні пласких виробів всі виробничі операції на формовочних постах з загладжування виробів, ущільненню бетонної суміші та інші як правило виконуються в автоматичному режимі. (Рис.4.4)

Рис.4.4. Схема розташування технологічного обладнання при

виготовленні залізобетонних деталей агрегатно – поточним

способом

1- естакада для подачі бетонної суміші;

2- самохідний бетоноукладач;

3- віброплощадка;

4- утворювач пустот;

5- камери пропарювання ямного типу;

6- мостовий кран;

7- пост розпалубки;

8- стенд опоряджуванням і контролю готових виробів;

9- самохідні возики для транспортування готових виробів на склад;

10- установка для натягування стрижнів.

 

При стендовому способі всі операції з виготовлення виробів здійснюють на одному місці у нерухомих формах, що розташовані на площадках – стендах. На стендах виготовлюють, в основному, довгомірні вироби з попередньо – напруженою арматурою (ригелі, балки, ферми, опори ЛЕП, тощо).

В торці стенду розташований приямок з рейковими коліями на яких знаходиться бухтоутримувач з котушками високоміцного дроту і установка для зварювання (стикування) стрижневої арматури у пліті потрібної довжини.

Струнопакет натягується вздовж стенду електричними корбами.

Попереднє напруження арматури здійснюється гідравлічними домкратами.

Бетонну суміш укладають у форми з допомогою спеціального бетоноукладача, а ущільнюють вібраторами, що закріплені на бортах форм або переносними ручними.

Для прискорення тужавіння бетону здійснюють теплову обробку бетонної суміші, паром якій подається у порожнину форми, для попередження випаровування вологи під час теплової обробки виробів форми зверху накривають брезентом. (Рис.4.5).

 

Рис. 4.5. Схема технологічної лінії з виготовлення

залізобетонних виробів стендовим способом

1- естакада для подачі бетону;

2- гідравлічні домкрати;

3- бетонороздавач;

4- мостовий кран;

5- самохідний возик для вивозу готових виробів;

6- утримувач бухт;

7- корба для протягування дроту.

 

При касетному способі вироби формуються в багаторядних вертикальних формах – касетах з пластичних та напівжорстких бетонних мас і піддаються термообробці на місці прогрівом паром через порожнини між касетами. При касетному способі немає необхідності у камерах пропарювання та вібраційних площадках.

Стінки касет виготовлюють зі сталі, армоцементу, пластмаси. Збирання та розбирання касетних форм здійснюють з допомогою механічних та гідравлічних приводів. Бетонну суміш ущільнюють в касетах вібраторами, що встановлюють на зовнішніх стінках касет, глибинними вібраторами, тощо.

Термообробка паром в касетних формах може бути замінена електропрогрівом. (рис. 4.6).

 

 

Рис. 4.6. Схема касетноформувальної машини

1- рама;

2- упори для обтиснення касети ;

3- бетонопровід;

4- циклон для бетонної суміші;

5- гнучкій шланг для завантаження суміші у форми;

6- роликові опори розділяючи стінок;

7- навесні вібратори;

8- вертикальні розділяючи стінки касети;

9- підведення пару у теплові відсіки;

10-гідроциліндр для привода;

11-важильна система для збирання та розбирання касет.

 

При прокатному способі вироби формуються на спеціальному прокатному стані. Стан складається з формуючої стрічки, натяжної і привідної станцій, теплової секцій.

На установці автоматично очищуються і змащується формуюча стрічка, очищуються прогумована стрічка агрегату калібрування і секції термічної обробки, безперервно дозується, перемішується і видається бетонна суміш, розрівнюється і ущільнюється на формувальній стрічці, формуються і калібруються вироби, здійснюється їх теплова обробка і розпалубка. Укладання арматурних каркасів і закладних деталей механізована. (Рис. 4.7).

 

Рис. 4.7. Технологічна схема установки безперервного проката.

1- пристрій дозування;

2- бетонозмішувач;

3- натяжна станція стану;

4- вібраційний пристрій стану;

5- віброзагладжувач;

6- формувальна стрічка стану;

7- камера теплової обробки;

8- термопривантажувач;

9- накривна стрічка;

10-верхні і нижні направляючі формувальної стрічки;

11- головний привід стану;

12- приводна станція ;

13- обгінний рольганг;

14- кантувач;

15 – арматурний каркас.

 

4.3. Виготовлення арматурних конструкцій і

Деталей

Виготовлення арматурних конструкцій і закладних деталей здійснюється , як правило, в арматурних цехах або майстернях, що входять до складу заводу ЗБВ.

Арматурний цех, за звичай, складається з заготівельного, зварювального і збирального відділень та відділення захисту арматури від корозії.

У заготівельному відділенні виконують правку, різання та стикування арматурної сталі, зачистку стиків, різку на потрібні розміри. У цьому ж відділенні гнуть прутки, виготовлюють монтажні петлі, а також зміцнюють стрижні.(Рис.4.8).

 

 

Загальний вигляд арматурного цеху

Подача арматури

Пост зварювання арматурного каркасу

Рис 4.8. Виготовлення арматури для з.-б. виробів

 

У відділенні зварювання зварюють сітки і каркаси на одно точкових та багато електродних машинах, На багато електродних машинах передбачені ножиці для поздовжнього різання широкої сітки.(рис.4.8а).

 

Багатоелектродна зварювальна машина

  Виготовлення арматурної сітки

Рис.4.11. Камера пропарки ямного типу

Затвор;

2- траншея для магістралі пару;

Кришка;

Цементна стяжка;

5- залізобетонна плита;

Шлак;

Бетон;


у формах з порожнинами для подачі в них пара, під ковпаками з брезенту або жорстких матеріалів; електропрогрів виробів; прогрів в розплавленому петролатумі (нафтовий вазелін); нагрів інфрачервоним промінням, тощо.

В останній час широко використовується гаряче формування бетону, що прискорює процес теплової обробки виробів.

Бетонну суміш попередньо підігрівають у бетонозмішувачах або спеціальних бункерах до температури 80 – 900 С. Розігріту суміш вивантажують зі змішувача у термоформи, підігріті паром, і ущільнюють вібраторами.

Висока температура суміші сприяє інтенсивному росту міцності бетону. За 7-8 годин виріб набирає 70% проектної міцності замість 16- 20 годин необхідних при звичайній термообробці.

 

Тема 5. Виготовлення виробів та конструкцій з

легких , силікатних та чарункових бетонів

План

1. Виготовлення виробів з легких бетонів.

2. Виготовлення виробів з силікатних бетонів.

3. Виготовлення виробів з чарункових бетонів.

 

5. 1. Виготовлення виробів з легких бетонів

 

Технологія виготовлення деталей і конструкцій з легких бетонів на пористих заповнювачах багато у чому аналогічна технології виготовлення збірних конструкцій з важкого бетону.

На легких заповнювачах виготовлюють різноманітні типи бетонів : шлакобетони, керамзитобетони, шлакопемзобетони, перлітобетони, керамзитоперлітобетони.

Як в’яжучий матеріал при виготовленні легких бетонів не автоклавного тужавіння, використовують головним чином портландцемент і його різновиди. Вапно - шлаковий , вапно – пуцолановий цемент використовують при виготовленні виробів автоклавного твердіння. Легко бетонна суміш виготовлюється у проти плинних бетонозмішувачах примусової дії. Для формування дрібного каменю з шлакобетонної суміші застосовуються спеціальні формувальні станки. Крупні шлакобетонні блоки формуються на віброплощадках. (Рис.5.1.).

 

 

Рис. 5.1. Формування виробів з легких бетонів

 

Сформовані вироби проходять термічну обробку у камерах пропарювання при t = 60 – 70 0C на протязі 10 – 12 год. (рис.5.2).

 

Рис. 5.2. Камера пропарки для прискорення тужавіння виробів з легких бетонів.

 

Для прискорення процесу твердіння і економії цементу пропарювання виробів може виконуватися в автоклавах під тиском пару д 12 атм.

Виготовлення панелей з керамзитобетону може здійснюватися за агрегато – поточною або конвеєрною технологією, у формах – вагонетках, а також на вібропрокатних станах і у касетах. Відформовані панелі піддаються термообробці при t= 80 – 950 на протязі 14 – 15 год.

Виготовлення виробів з полімер бетонів(матеріал на основі раціонально підібраної суміші поліефірних смол і мінеральних заповнювачів) здійснюється з допомогою вібро- ливарної технології, яка не потребує додаткових витрат електроенергії або пару. Пластикові багаторазові форми , що використовуються для виготовлення продукції мають ідеальну геометрію і високу міцність ( одна форма витримує більше ніж 300 відливів).

 

5.2. Виготовлення виробів з силікатних бетонів

З силікатних бетонів можуть виготовлюватися армовані (армосилікатні) і неармовані дрібні і крупні стінові блоки для зовнішніх і внутрішніх стін, перемички, сходові марші і площадки, цокольні та фундаментні блоки, тощо.

У якості в’яжучого для виготовлення силікатного бетону використовується попередньо гашене вапно або змолоте негашене вапно. Можливо застосовувати в якості в’яжучого молотий шлак , золу і т.п. Заповнювачем для силікатних бетонів служить кварцовий пісок , шлаки золи від згоряння різних видів твердого палива.

Технологічний процес виготовлення виробів з силікатного бетону складається з наступних операцій: приймання і зберігання сировини, підготовка сировини і готування бетонної суміші, формування виробів, термообробка в автоклавах, зберігання готових виробів на складі.

При готуванні силікатного бетону на негашеному вапні, останнє проходить дроблення на щоковій дробарці і у кульовому млині (рис.5.4),

 

Рис. 5.4. Кульовий млин

 

після чого поступає у витратний бункер. З витратного бункера розмолоте вапно і пісок поступають в дозатори і далі у герметичний барабан змішувача, де під тиском 5 атм здійснюється перемішування компонентів і гашення вапна. Потім бетонна суміш додатково перемішується у бетонозмішувачі примусової дії, зволожується і поступає у формувальне відділення де з допомогою бетоновкладальника заповнюються форми (рис.5.3).

 

Рис. 5.3. Технологічна схема виготовлення виробів

з силікатного бетону

1- критий склад вапна;

2- живитель;

3- стрічковий транспортер;

4- щокова дробарка;

5- елеватор;

6- склад піску;

7- витратний бункер піску;

8- віброгрохот;

9- склад гіпсу;

10-витратний бункер вапна;

11-витратний бункер піску;

12-витратний бункер гіпсу;

13- бетонозмішувач;

14-бункер суміші;

15-кульовий млин;

16-живильник;

17-бункер в’яжучого;

18-склад піску;

19-витратний бункер піску;

20-дозувальний бачок для води;

21-бетонозмішувач;

22-витратний бункер силікатобетонної суміші;

23-бетоноукладач;

24-пост формування;

25-пост витримки;

26-автоклав.

 

Ефективним є також спосіб готування вапно піскової суміші на спеціальних змішувальних машинах – дезінтеграторах . При цьому способі грудкове вапно не піддається попередньому розмелу, а зразу після дроблення гаситься у гасильному барабані , а потім у заданих вагових пропорціях разом з піском подається у дезінтегратор де відбувається одночасно механічна обробка і перемішування сухої суміші.

Оброблена в дезінтеграторі суміш надалі додатково перемішується у бетонозмішувачі і поступає у формоване відділення. Отриманий таким чином силікатний бетон має підвищену міцність і більш однорідну структуру.

Процес формування силікатних виробів здійснюється звичайним способом на віброплощадках або штампуванням(рис.5.6).

 

 

Рис.5.6. Формування силікатобетонних виробів

 

Термообробка відформованих виробів здійснюється в автоклавах при t= 180 і тиску перенасиченого пару 8 – 10 атм (рис.5.5).

 

 

 

 

 

Рис. 5.5. Автоклави промислові

 

5.3. Виготовлення виробів з чарункових бетонів.

 

Процес виготовлення виробів з чарункових бетонів включає готування бетонної суміші і формування виробів з наступною їх термообробкою.

За способом створення повітряних пор чарункові бетони поділяються на пінобетон і газобетон. Пінобетон отримують в результаті тужавіння суміші з попередньо підготовленої піни і розчину, що складається з в’яжучого, тонкомелених кременєземлистих добавок і дрібнозернистих заповнювачів.

Для отримання газобетону в будівельний розчин добавляють газо утворювач.

У якості в’яжучих матеріалів при виготовленні чарункових бетонів використовують портландцемент, шлакопортландцемент, суміш портландцементу з вапном, гашеним вапном, шлакове в’яжуче , сланцеву золу, а в якості тонкомелених кременєземлистих добавок – кременевий пісок зола ТЕЦ.

Для створення піни використовують різноманітні піноутворювачі: клеєканіфольний, смолосапаніновий, алюмосульфонафтеновий, тощо. Як газоутворювач – алюмінієвий порошок – пудру.

В залежності від виду в’яжучих що використовуються розрізнюють наступні види чарункових бетонів: пінобетон, піношлакобетон, піносилікатобетон, газобетон, газошлакобетон, газосилікатобетон.

Формування виробів з чарункових бетонів зазвичай здійснюється на віброплощадках в металевих формах, підвищеної міцності, що необхідно для запобігання утворення тріщин у виробах в процесі тужавіння бетону і транспортування виробів у автоклави. Перед заливанням форми очищуються і змащуються, потім в них закладається арматура і закладні деталі. При цьому усі металеві деталі покриваються антикорозійним матеріалом. Відформовані вироби витримують у формі 3-4 години, після чого здійснюється зрізання нерівностей. Тепловологісна обробка виробів здійснюється в автоклавах під тиском насиченого пару 8 – 12 атм. Після обробки в автоклаві вироби витримують на протязі 2-4 год. в теплому приміщення , потім розпалублюють і транспортують у відділення оздоблення, де лицьова сторона виробів шліфується, фарбується , тощо.

У даний час має розповсюдження віброрізальна технологія виготовлення крупно розмірних виробів дрібних блоків з чарункових бетонів. Якість виробів у цьому випадку дякуючи поліпшення процесу формування шляхом вібраційного впливу на суміш в процесі ії виготовлення, різання залитого масиву на вироби необхідних розмірів з допомогою спеціальної різальної машини, оптимального режиму термообробки в автоклавах на багато вища(рис.5.7).

 

 

 

 

Рис. 5.7 . Установки для виготовлення виробів

з чарункових бетонів.

Тема 6. Заготівельні підприємства будівельних

організацій.

План

1. Типи заготівельних підприємств.

2. Організація виготовлення монтажних заготовок.

3. Виготовлення монтажних вузлів і деталей зі сталевих труб Dу ≤ 50 мм.

4. Комплектування і перегрупування радіаторів.

5. Ревізія, підготовка та випробування арматури.

6. Виготовлення вузлів і деталей з пластмасових труб.

7. Виготовлення вентиляційних заготовок.

 

6.1 Типи заготівельних підприємств.

 

Заготівельними підприємствами монтажних організацій є:

центральний заготівельний завод (ЦЗЗ), центральна заготівельна майстерня( ЦЗМ) і дільнична заготівельна майстерня (ДЗМ). ЦЗЗ є заготівельною базою, яка постачає продукцією монтажні організації, що працюють на території одного або декількох економічних районів.

В склад заготівельних підприємств входять також склади для зберігання матеріалів, виробів та інструментів, необхідних для виконання заготівельних і монтажних робіт.

В монтажних фірмах організується служба виробничо – технологічної комплектації (СВТК). Комплектується обладнання і прилади санітарно – технічних систем в СВТК безпосередньо на території складів або в спеціально обладнаних для цього невеликих за площею виробничих приміщеннях. СВТк є з’єднувальною ланкою між заводом і монтажною організацією. СВТК щодо заводу монтажних заготовок виконує функцію замовника, а щодо монтажних організацій постачальника.

Для максимального укрупнення трубних вузлів та блоків, що виготовлюються заводом виникає необхідність комплектування приладами основними і допоміжними матеріалами вже на перший стадії матеріально - технічного забезпечення. Комплектуванням займається СВТК.

У комплектування входять також роботи із з’єднання насосів і вентиляторів з електродвигунами, трубного обв’язування котлів і насосів, оснащення контрольно – вимірювальною апаратурою і засобами автоматизації, трубні заготовки, зварювання ємностей і дрібних металоконструкцій, перегрупування радіаторів і обв'язування їх трубопроводами, тощо.

 

6.2.Організація виготовлення монтажних заготовок

Виготовлення монтажних заготовок здійснюється наступними методами: операційним, потоково – операційним, агрегатним або конвеєрним .

При операційному методі вироби або їх окремі частини ( вузли, деталі) обробляють на верстатах, механізмах чи іншому обладнанні по операціях, ( різання і згинання труб, нанесення різьби , зварювання, тощо). Робітник ,як правило, виконує не одну, а декілька операцій, переходячи з деталлю від одного верстата до іншого.

При потоково – операційному методі виготовлення всі операції з обробляння виробу здійснюється у певній послідовності. Робітник здебільшого виконує одну або дві – три послідовні операції на постійному робочому місці, а потім виріб чи деталь передається ним самим або допоміжним робітником на інше робоче місце (часто у тарі – скрині, візочку, контейнері) для виконання наступної операції.

Агрегатний метод доцільно застосовувати для виготовлення типових монтажних вузлів і деталей із сталевих труб, насамперед для житлового будівництва, де ці вузли і деталі багаторазово повторюються.

Агрегат (коротку потокову лінію) обладнують і налагоджують на випуск тільки одного типу виробів (поверхостояка, нижнього опуску стояка, тощо). Агрегат обслуговують один – два робітника, частина робочих операцій може бути автоматизована.

У конвеєрному методі виготовлення строга послідовність виконання операцій стає обов’язковою, оскільки виріб рухається на конвеєрі від одної операції до іншої, робочі місця постійні і строго фіксовані.

До складу заготівельного підприємства зазвичай входять такі цехи і відділення:

1- трубозаготівельний цех монтажних вузлів із сталевих труб Dу ≤ 50 мм з лініями типових і нетипових вузлів;

2- цех або відділення перегрупування і обв’язування радіаторів;

3- котельно – зварювальний цех з лінією зварювання трубних вузлів ≥ 50 мм, і лінією виготовлення ємностей та металоконструкцій;

4- трубозаготівельний цех або відділення виготовлення монтажних вузлів з чавунних каналізаційних труб;

5- відділення виготовлення заготовок з пластмасових труб;

6- відділення складання котлів;

7- цех вентиляційних заготовок;

8- відділення групування готових виробів;

9- трубоізоляційний цех;

10-механічний цех або майстерня( виготовлення засобів кріплення, опор, фланців, ремонт інструменту та обладнання);

11-ковальско – пресове відділення (виготовлення поковок, штампованих виробів);

12-допоміжні і складські приміщення.

 

6.3. Виготовлення монтажних вузлів і деталей зі сталевих труб Dу ≤ 50 мм.

Під час виготовлення трубних заготовок діаметром до 50 мм послідовність виробничих така: розмічання труб за монтажними кресленнями або ескізами, різання труб, нарізання або накочування різі, згинання труб свердління отворів, комплектування трубних деталей з’єднувальними деталями і арматурою, збирання трубних вузлів на різьових або зварних з’єднаннях, випробування на щільність, маркування і вкладання у транспортабельні пакети або контейнери, для виконання цих операцій ЦЗЗ і ЦЗМ обладнують необхідними верстатами, пристроями та інвентарем. Обладнання здебільшого групується навколо конвеєра, утворюючі конвеєрну лінію. Приклад станка для гнуття труб і деталей трубопроводів наведений на рис. 6.1 і 6.2.

 

Рис. 6.1 . Станок для гнуття труб

Рис. 6.2. Зігнуті деталі трубопроводів: а) круто зігнутий відвід;б) складчастий відвід; г) відступ; д) скоба; є) калач; ж) компенсатор

6.4. Комплектування і перегрупування радіаторів.

Готують радіатори для кожного об’єкту окремо відповідно до замовлення. У замовленні повинні бути вказані: назва об’єкту

для якого готують радіатори, типи радіаторів, матеріал з якого вони виготовленні, вимоги до матеріалу ущільнень, тиск за якого будуть працювати радіатори , кількість радіаторів з однаковою кількістю секцій, з поділом житлових будинків по під’їздах , для промислових будівель з поділом на блоки, для невеликих об’єктів без поділу (рис.6.3).

Радіатори алюмінієві

 

Радіатори сталеві

Радіатори чавунні

Рис. 6.3. Типи радіаторів

 

В ЦЗЗ і ЦЗМ готують радіатори не більше ніж з 16 секцій.

Перегрупування радіаторів і отримання радіаторів з 4-16 секцій здійснюється шляхом збирання секцій, що постачаються заводами – виробниками.

На робочому місці перегрупування радіаторів всі радіатори, які призначені для групування, доповню вальні радіатори і окремі секції складаються у штабелі. Прокладки, ніпелі, різьові глухі і прохідні пробки повинні знаходитися у окремих ящиках. Гідравлічні випробування радіаторів виконують на спеціальному верстаті.

Коли радіатор перебуває під тиском, його оглядають і відмічають місця протікання води. Після скидання тиску і випускання води ліквідують усі дефекти, або замінюють секції і повторно випробовують радіатор.

Випробувані радіатори вкладають згідно з замовленням у контейнери або піддони для подальшого транспортування на об’єкт.

 

 

6.5. Ревізія, підготовка та випробування арматури.

Під час ревізіїздійснюють огляд арматури, перевіряють комплектність (наявність маховичків, штурвалів, ручок, тощо), очищення від консерванту, промивання деталей, гідравлічні або пневматичні випробування в закритому і відкритому положеннях (Рис.6.4,6.5).

 

Кульовий кран

 

Вентиль радіаторний

 

 

 

 

Рис. 6.4. Арматура для систем теплогазопостачання

 

 

Рис. 6.5. Засувки різних конструкцій

 

Деталі повинні мати гладку поверхню без свищів, виїмок, тріщин, сколів, їх внутрішні поверхні повинні бути чистими. Профіль різі повинен бути повним, без зірваних ниток і задирок , шпинделі засувок відполіровані, хід запірних органів арматури - повним без заїдань.

Треба слідкувати, щоб риски на торцях пробкових і кульових кранів відповідали напрямку руху речовини, що транспортується.

Сальникова набивка повинна бути просочена змащувальними матеріалами і ущільнена так, щоби не створювався значний опір під час відкривання та закривання арматури.

Для перевірки міцності корпуса і інших деталей, герметичності запірного органу, сальникової набивки та інших ущільнень здійснюють гідравлічні або пневматичні випробування арматури.

Арматуру систем опалення, холодного і гарячого водопостачання випробовують гідравлічним тиском 1 МПа протягом 120 с, або пневматичним тиском 0,15 МПа протягом 30 с, падіння тиску не припустимо.

Арматуру для газопроводів низького тиску випробовують на міцність гідравлічним або пневматичним тиском 0,2 МПа, а на щільність запірного органу, сальника та інших елементів – пневматичним тиском що в 1,25 рази перевищує робочий тиск.

Пробкові крани для газопроводів низького тиску випробовують на щільність: з насухо притертими ущільнювальними поверхнями протягом 5 хвилин, падіння тиску не повинно перевищувати 0,1 кПа. З нормально змащеними ущільнювальними поверхнями падіння тиску не допускається.

Для випробування арматури використовують спеціальні пристрої, ванни і стенди (Рис. 6.6).

 

Рис. 6.6 . Стенди для випробування арматури

 

6.6.Виготовлення вузлів і деталей з

Пластмасових труб

   

Ливарне виробництво

Профілі, що використовуються для виготовлення будівельних конструкцій повинні мати цілий ряд різноманітних властивостей: механічних – для… Наявність необхідних домішок у сплавах забезпечується ливарним виробництвом і… Ця технологія дозволяє використовувати сировину з різним початковим складом домішок, що складає основу безвідходності…

Пресове виробництво

Пресування здійснюється на горизонтальних гідравлічних пресах з різними показниками робочих зусиль, що дає можливість виробляти різні види…    

Інструментальне виробництво

Для забезпечення технологічної незалежності заводів алюмінієвих конструкцій на них , як правило, організують інструментальне виробництво. Виготовлення власного інструменту – матриць для пресування профілів дозволяє створювати і випробовувати власні системи конструкційних профілів, пресувати типові профілі загального призначення різних перетинів і розмірів, виготовлювати матриці для пресування профілів створених за кресленнями замовників.

Окрім матриць, інструментальне виробництво, як правило , виготовлює різноманітні штампи, кондуктори, і прес - форми для литва.

– Конец работы –

Используемые теги: курс, лекцій, дисципліни, складові, матеріально, технічного, Забезпечення, його, наукова, База0.124

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни 3.Складові матеріально – технічного забезпечення і його наукова база

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни Метою дисципліни Маркетингова цінова політика є формування теоретичних знань та практичних навичок щодо розробки і реалізації маркетингової цінової політики підприємства. Лекція №1. Тема. КОНЦЕПЦІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ
Полтавський національний технічний університет... імені Юрія Кондратюка... Кафедра маркетингу...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

Лекція 1. Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Лекція 2. Витоки філософії Індії. Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі. Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Стародавність та Середньовіччя... ЗМІСТ... ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії...

З курсу Моделювання та прогнозування як конспект лекцій з дисципліни Конспект лекцій
Сумський державний університет... Конспект лекцій з курсу Моделювання та прогнозування...

Краткий курс механики в качестве программы и методических указаний по изучению курса Физика Краткий курс механики: Программа и методические указания по изучению курса Физика / С
Федеральное агентство железнодорожного транспорта... Омский государственный университет путей сообщения...

ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Ввідна лекція. 1.Предмет і завдання курсу. Періодизація історії України
Ввідна лекція... План...

Лекція 1. Вступ до курсу історії України 1. Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу. 2. Періодизація історії України
Лекція Вступ до курсу історії України План...

КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни ОСНОВИ РЕКОНСТРУКЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА... КУРС ЛЕКЦІЙ з дисципліни...

Особливості експлуатації і технічного Обслуговування планера та функціональних систем Повітряних суден у складних Природно-кліматичних умовах Курс лекцій
Національний авіаційний університет... С О Дмитрієв О С Тугарінов Ю М Чоха...

0.033
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам