Сутність прибуткового оподаткування підприємств, його функції, переваги та недоліки

 

Прибуткове оподаткування юридичних осіб сформувалося в національних податкових систе­мах порівняно недавно й виступає, з однієї сторони, основним фіскальним інструментом, а з іншої - основним інструментом регулювання та стимулювання економічної активності бізнесу.

Прибуткове оподаткування юридичних осіб у такому вигляді, як воно існує сьогодні, сформувалося порівняно недавно, десь приблизно на початку XX століття. Воно утвердилося майже в усіх країнах світу з початку Другої світової війни, маючи специфіку в оподаткуванні з урахуванням історичних, культурних традицій держави (див. табл. 3.1, рис. 3.1). Забігаючи наперед, зазначимо, що основною причиною виникнення податку на прибуток підприємств (далі - ППП) стали жорстокі війни, які вима­гали все більшого фінансування. Як зазначав провідний російський фінансист І. Кулішер, «...війна по­родила на світ податки, спочатку тимчасові, потім, з появою постійного війська, і постійні.».

Таблиця 3.1

Міжнародна хронологія еволюції прибуткового оподаткування юридичних осіб

XVI і XVII ст.ст.	Грошові капітали оподатковувалися в загальному складі старо-германського майнового податку і французькому
2-га поло- вина XVIII та IX ст.ст.	Найбільше розповсюдження податку на грошовий капітал
1775 р.	Встановлення маніфестом гільдійських зборів (форма промислового податку) в Російській імперії
1791 р.	Запровадження промислового податку у Франції у формі збору за патент
1799 р.	Перше запровадження прибуткового податку у Великій Британії за проектом У. Пітта
1802 р.	Перше скасування прибуткового податку у Великій Британії
1805 р.	Друге «народження» прибуткового податку у Великій Британії
1816 р.	Друге скасування прибуткового податку у Великій Британії та знищення всієї пов'язаної з ним документації
40-50-х рр. XIX ст.	Широке розповсюдження у всьому цивілізованому світ прибуткового принципу оподаткування
1842 р.	Кабінет р. Піля за проектом Г. Аддінгтона встановлюється остаточний варіант прибуткового податку шедулярного типу у Великій Британії
1855 р.	Введення в Російській імперії «Правил обкладення торгових і промислових підприємств додатковим збо­ром (процентним і розкладним)»
1862 р.	Під час громадянської війни в США вводиться прибутковий податок. Скасований у 1872 р.
1864 р.	Введення прибуткового податку в Італії
1872 р.	У Франції введений податок на грошовий капітал (за відсутності прибуткового податку) в розмірі 3 %
1877 р.	Введення прибуткового податку в Японії
1891 р.	У Пруссії в категорію платників прибуткового податку потрапляють підприємства, власники грошових капіталів
1892 р.	Введення прибуткового податку в Норвегії
1894 р.	Дію прибуткового податку в США відновлено, але майже одразу його визнали неконституційним
1898 р.	В Австрії справлявся рентний податок з грошових капіталів
1911р.	16-та поправка до Конституції США вводить федеральний податок на доходи корпорацій, який набирає чинності з 1913 р.
1914р.	Запровадження прибуткового податку у Франції за проектом Кайо (розглядався з 1870 р.)
1916р.	Запровадження прибуткового податку у Франції (різні його проекти розглядалися з 1907 р.)
1916р.	Закон про впровадження прибуткового податку в Російській Імперії з жовтня 1917 р.
1922 р.	Введення в Радянській державі податку на доходи і майно фізичних і юридичних осіб. У1924 р. перетво­рений у прибутковий податок
1956 р.	Введення корпораційного податку у Великобританії (прибутковий податок з компаній)

 

ППП пройшов довгий шлях еволюційного розвитку і врешті об'єднав декілька видів податку в один, з метою ефективного оподаткування прибутку та уникнення подвійного оподаткування, а саме:

1) про­мисловий податок;

2) податок на грошовий капітал;

3) система прибуткового податку (див. рис. 3.1).

Рис. 3.1. Еволюційна схема становлення та розвитку системи прибуткового

оподаткування юридичних осіб.

 

Основна причина введення ППП - великі дефіцити бюджетів унаслідок ведення воєнних дій, тобто його першочерговою функцією була фіскальна складова. Корпораційний податок почав поєднувати в собі первинні форми оподаткування прибутку - промисловий податок та податок на грошові капітали. Таке поєднання досить позитивно позначилося на розвиткові бізнесу, особливо великого.

Економічна сутність ППП проявляється в процесі його впливу на розподіл отриманого прибутку.

Для підвищення ефективності діяльності підприємств важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у задоволенні інтересів держави, підприємства, акціонерів і працівників.

Розподіл прибутку між підприємством і державою умовно можна поділити на первинний та вторин­ний. Первинний - це розподіл загального прибутку до оподаткування між державою та підприємством. Значний вплив на такий розподіл має механізм вилучення частини прибутку до бюджету у вигляді ППП.

Вторинний розподіл характеризується використанням прибутку після його оподаткування, який залишається в розпорядженні підприємства. На цьому етапі за рахунок прибутку створюються різноманітні фонди (резервні, страхові).

Метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами з урахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства, підвищення його ефективності та зростання ринкової вартості.

Виходячи з практики функціонування ППП, можна виділити його позитивні та негативні сфери дії.

Позитивні:

— порівняно невелика кількість платників податку, що у свою чергу, спрощує порядок його адміністрування;

— за досконалої системи визначення оподатковуваного прибутку не оподатковує капітал і не перешкоджає розширеному відтворенню бази оподаткування;

Негативні:

— у кінцевому результаті його сплачують не юридичні, а фізичні особи; перекладання податкового тягаря із сфери виробництва на сферу особистого споживання; негативно впливає на стимулювання підприємств щодо зростання прибутку; труднощі у визначенні бази оподаткування;

— технічні проблеми коректного визначення оподатковуваного прибутку в умовах інфляції; негативний вплив на інвестиційні та економічні процеси.

— із застосуванням ПП встановлюються негативні диспропорції в розвитку малих та великих підприємств на користь перших;

— фіскально нестабільне джерело наповнення бюджету, оскільки розмір податкових надходжень визначається нестабільною динамікою прибутку підприємств.

Функція податків - це постійні внутрішні властивості, закономірності розвитку і відмінні форми прояву, що дозволяють виявити внутрішній зміст і призначення податків. Проте в економічній літературі фіксуються інтерпретації різноманітних функцій, характерних для податків, які можна згрупувати в два блоки: основні (фіскальна та регулюю­ча) і додаткові (всі інші).

Виходячи з економічної сутності, історичних передумов та механізму дії, ППП виконує три функції: фіскальну, регулюючу та стимулюючу.

Зміст фіскальної функції податку на прибуток можна розглянути на прикладі статистичних показників надходження даного податку до зведеного бюджету України та його частки в основних макроекономічних показниках національної економіки України.

З 60-80-х років XX ст. більшість розвинених країн послаблює регулятивну функцію податку внаслідок проведення урядами країн більш нейтральної податкової політики, спрямованої на зменшен­ня впливу податків на економічну поведінку підприємств. Можна стверджувати про зародження на цьо­му етапі стимулюючої функції податку як окремої функції, а не підфункції регулятивної. Стимулююча функція реалізовується насамперед в процесі оподаткування прибутку підприємств, тому ми будемо розглядати її в контексті саме цього податку.