Сутність екологічного податку, його функції, міжнародний досвід

 

Теоретичні основи екологічного податку були закладені представником кембриджської економічної школи Артуром Пігу (1877-1959 рр.) в концепції економіки добробуту. Згідно з цією теорією забруд­нення НПС розглядається як екстерналія їх існування призводить до розбіжностей між приватними та суспільними витратами, де приватні є значно меншими за суспільні. Така ситуація характеризується як «провали ринку», оскільки орієнтація лише на приватні вигоди і витрати приводить або до перевиробництва благ з негативними екстерналіями (забруднення повітря, землі, води), або до недовиробиицтва благ з по­зитивними екстерналіями (відмова приватних осіб від зведення транспортної інфраструктури, закладів охо­рони здоров'я, культури тощо).

Для того, щоб скоротити перевиробництво товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами і заповнити недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами, тобто трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні, необхідна інтерналізація зовнішніх ефектів. Коригуючі податки отримали назву податків А. Пігу, їх сутність полягає не в покаранні тих, хто створює негативні зовнішні ефекти, не у відшкодуванні збитку зовнішньому суб'єкту і навіть не в залученні коштів до державного бюджету, а у відновленні ринкової рівноваги на рівні, що забезпечує оптимальне, з точки зору суспільства, виробництво і споживання благ

Таким чином, головною функцією екологічного податку є регулююча. Дана функція також проявляється у такому:

— узгодженні розміру прибутків і фондів матеріального заохочення з ефективністю природоохоронної діяльності на підприємствах - забруднювачах;

— спонуканні підприємств до зниження збитків (а отже, і негативного техногенного навантажен­ня на природне середовище) шляхом ефективного освоєння коштів на спорудження і обслуговування природоохоронних об'єктів, на придбання обладнання та приладів по знешкодженню забруднюючих речовин.

Схематично функції екологічного податку зображено на рис. 8.1. Фіскальна функція екологічного податку полягає в акумулюванні фінансових ресурсів цілеспрямованого фінансування екологічних заходів. Надходження від екологічного податку є основним джерелом формування фондів охорони на­вколишнього природного середовища. Дані фонди створено з метою концентрації коштів для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, спрямованих, передусім, на зниження впливу забруднень навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Рис. 8.1. Функції екологічного податку

 

Контрольна функція екологічного податку проявляється в тому, що за його допомогою можли­вим є контроль викидів та скидів забруднюючих речовин в НПС..

Розглядаючи міжнародний досвід екологічного оподаткування зазначимо, що загальне визначення екологічних податків, яке використовуються Європейським Співтовариством, ОЕСО і Міжнародним енергетичним агентством (ІЕА) таке: екологічні податки - це такі податки, у яких базою оподаткуван­ня виступають фізичні одиниці чинника негативного впливу на навколишнє природне середовище. До екологічних податків в ЄС входять податки чотирьох категорій:

— податки на енергоресурси,

— на транспорт,

— за забруднення,

— за спеціальне використання природних ресурсів.

Якщо екологічні податки діють ефективно, вони повинні зменшити використання екологічно шкідливих товарів і таким чином звузити базу оподаткування. Ці завдання можуть досягатися, якщо податки на екологічно чисту продукцію зменшені, це призведе до зменшення податкових надходжень. Дана тенденція простежується в надходженнях від екологічних податків країн ЄС. Так, після прове­дення еколого-трудової реформи середні надходження екологічних податків по 15-ти країнам-членам ЄС (ЕІЛ5) значно зросли порівняно з 1980 р. і складали в 2002 р. 6,5 % доходів бюджету разом з внесками до соціальних фондів і 2,7% ВВП. В останні роки частка екологічних податків в ВВП зменшилася, а забруднення НПС почало зменшуватись, що свідчить саме про звуження бази оподаткування (товарів і виробничих процесів, які забруднюють, ушкоджують чи знищують НПС, забруднення, використання природних ресурсів). Крім того, податки на енергоресурси сприяли перерозподілу податкового тягаря з праці на енергоспоживання.

Одним з перших екологічних податків, запроваджених в Україні, став збір за забруднення НПС, введений у 1991 р. Основою для збору за забруднення НПС стали концепція та методика розрахунку економічного збитку від забруднення НПС. Дані наукові праці розроблені ще в СССР фахівцями школи економістів-екологів м.Суми, яка виникла на початку 70-х рр. під керівництвом О. Балацького. Крім того, введення збору за забруднення НПС в Україні обумовлене принципом екологічної політики «за­бруднювач платить».

З набранням чинності ПКУ збір за забруднення навколишнього природного середовища замінив екологічний податок.

Відповідно до ПКУ екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх вироб­никами, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.