Розвиток місцевого оподаткування в Україні

 

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладе­ний Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р., що виз­начав 16 видів місцевих податків та зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення. У червні цьо­го року перелік місцевих податків і зборів був доповнений ще одним податком - з продажу імпортних товарів.

Так, до складу місцевих було віднесено 3 податки: комунальний податок, податок з реклами, податок з продажу імпортних товарів і 14 зборів: готельний, ринковий, курортний, з власників собак, за парковку автомобілів, за видачу ордера на квартиру, з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах, за право використання місцевої символіки, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, за видачу дозво­лу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

До недоліків механізму справляння комунального податку необхідно віднести те, що підприємства сплачували цей податок за місцем знаходження, а об'єкт оподаткування (чисельність працівників) міг перебувати на певній території тільки тимчасово. Відтак адміністративно-територіальні одиниці, де мешкали працівники підприємств, не отримували надходжень цього платежу, проте змушені були нести витрати, пов'язані з розв'язанням різних соціально-побутових проблем. Крім того, прив'язка бази оподаткування комунальним податком до нормативної кількості робочих місць на підприємстві не відповідала державній політиці зайнятості населення, оскільки сприяла приховуванню реальної чисельності працівників.

Основною прогалиною механізму справляння збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг була відсутність визначення терміну дії такого дозволу у бюджетно-податковому законодавстві. Також у Декреті Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» не було чітко прописано процедуру отримання юридичними особами дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг залежно від кількості торгових місць.

Практика застосування збору за припаркування автотранспорту виявила також ряд суперечностей та недоліків механізму його сплати, які полягали у наступному:

а) відсутність однозначного формулювання назви збору у законодавчих актах;

б) великі втрати надходжень від збору в процесі його справляння із-за за­стосування непрозорих схем сплати до місцевого бюджету;

в) незначні обсяги надходжень цього платежу (при потенційно великих фіскальних можливостях) внаслідок недосконало визначеної бази оподаткування.

Неефективним виявився механізм розрахунку курортного збору в зв'язку з тим, що розмір збору не залежав від строку перебування громадян у курортній місцевості. Крім того, застосовувалися єдині ставки оподаткування для курортів різного рівня та якості послуг, що там надавалися.

Достатньо проблемним є позиції практичного застосування виявився збір за видачу ордера на квар­тиру, в якому, посуті, не було чітко визначено об'єкт оподаткування і строки сплати збору до бюджету.

Перешкодою для ефективного застосування збору за право використання місцевої символіки в системі місцевого оподаткування стала відсутність юридично обґрунтованої норми щодо порядку вста­новлення органами місцевого самоврядування місцевої символіки.

Отже, як бачимо, місцеві податки і збори так і не стали вагомим власним дохідним джерелом місцевих бюджетів України; структура їх надходжень була нераціональною як за окремими видами, так і в територіальному розрізі. Більшість місцевих зборів виявилися неефективними з позиції фіску че­рез незначні надходження або їх повну відсутність. Причинами незадовільного стану місцевого опода­ткування у період до прийняття Податкового кодексу України стали відсутність науково обґрунтованої концепції місцевого оподаткування, недосконалість і суперечність чинної нормативно-правової бази, невідповідність встановлених місцевих податків і зборів визнаним у світовій практиці принципам оптимального оподаткування.

Введенням у дію Податкового кодексу розпочинається новий етап розвитку місцевого оподаткуван­ня в Україні.

У першу чергу, зменшується перелік місцевих податків і зборів, який передбачає п'ять видів:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) єдиний податок;

3) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4) збір за місця для паркування транспортних засобів;

5) туристичний збір. Скасовано дванадцять неефективних з економічного і фіскального погля­ду місцевих податків і зборів.

Податковим кодексом України встановлено новий місцевий збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який є своєрідним аналогом плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Введення цього збору зумовлено необхідністю нормативно-правового врегулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг. Передбачено підвищення граничних розмірів податкових ставок та їх прив'язка до мінімальної заробітної плати.

Розпочата разом з прийняттям Податкового кодексу України реформа податкової системи повинна стати основним фактором у забезпеченні подальшого економічного та соціального розвитку країни та адміністративно-територіальних формувань.