Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власники об'єктів житлової нерухомості - фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками цього податку можуть бути власники об'єктів житлової нерухомості нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної країни.
У випадках, коли об'єкти житлової нерухомості перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, визначення платників податку здійснюється так:
1. якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку;
2. якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
3. якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно з діючим законодавством, підспільною частковою власністю розуміють власність, право на яку мають дві та більше фізичних або юридичних осіб з визначенням у правовстановлюючих документах розміру часток власності. Спільна сумісна власність означає право, на яке мають дві та більше фізичних або юридичних осіб, без визначення розміру частки кожного співвласника. Тобто вона передбачає рівність часток власності об'єкта житлової нерухомості кожного суб'єкта власності. Розмір такої частки може бути визначений тоді, коли спільна сумісна власність ліквідується і замість неї створюється спільна часткова власність.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова нерухомість, тобто будівлі, віднесені до житлового фонду, дачні та садові будинки. Вони зокрема, поділяються на такі типи:
· житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законодавством, і призначена для постійного проживання;
· житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових і допоміжних приміщень;
· прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка повинний з основною частиною будинку одну або більше спільних капітальних стін;
· квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене для постійного проживання;
· котедж - одно, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
· кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - квартира, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
· садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який у питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
· дачний будинок - житловий будинок, призначений для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. За наявності у платника податку кількох таких об'єктів дана база визначається окремо за кожним з них, що відповідає головному принципу справедливості оподаткування.
Прив'язка бази оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до площі, а не ринкової вартості нерухомості, зумовлена наступним:
1) ціни на нерухоме майно у різних регіонах України суттєво відрізняються та в більшості випадків завищені, що спричинено спекулятивними операціями на ринку нерухомості;
2) відсутній механізм індексації цін на нерухоме майно у регіональному розрізі. Крім того, вартість нерухомості коливається протягом календарного року;
3) впровадження системи ринкової оцінки нерухомості суттєво залежить від впливу суб'єктивних чинників, що може призвести до зловживань з боку чиновників.
Податковим кодексом визначено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які застосовуються шляхом зменшення бази оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку:
а) для квартири - на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за звітний податковий період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку, зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.
Ставки податку встановлюються сільською, селищною та міською радою за 1 м2 житлової площі об'єкта житлової нерухомості в таких межах:
— для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, і житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2, - до 1 % розміру мінімальної заробітної плати;
— для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2, - 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, що встановлюється на законодавчому рівні станом на 1 січня звітного року.
Для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий період, тобто період, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата податку, становить календарний рік, тобто триває із 1 січня по 31 грудня.
Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.
Порядок сплати податку. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до доходів загального фонду відповідного місцевого бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Строки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюють, виходячи з необхідності у забезпеченні своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на податкове адміністрування. Зокрема, фізичні особи сплачують цей податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а юридичні - щоквартально до 30 числа, що наступає за звітним кварталом, іншими словами, до 30 березня, 30 червня, 30 вересня і 30 грудня.