Відповідно до підрозділу 8 розділу XX ПКУ платники єдиного податку, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний податок замість цілого ряду інших податків і зборів, тобто вони не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:
а) податку на прибуток підприємств. Ця норма стосується виключно юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
б) податку на доходи фізичних осіб. Ця норма стосується виключно фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва. Тобто фізична особа - підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані за спрощеною системою оподаткування.
в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів і послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.
Відзначимо, що добровільна реєстрація платником ПДВ (ст. 182 розділу V ПКУ) на платників єдиного податку - фізичних осіб - не поширюється, оскільки вони не є платниками ПДВ. Але ж при цьому, зазначені вище платники єдиного податку залишаються платниками податку на додану вартість з операцій, визначених в абзацах «в» - «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а саме з операцій:
— ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
— вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
— з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), що перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
— з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
— постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт означає, що як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного податку, який є різновидом плати за землю. Від сплати орендної плати за земельні ділянки платник єдиного податку не звільнений. У фізичних осіб-підприємців цей вид діяльності обов'язково повинний бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
ґ) плати за користування надрами. Відповідно до статті 6 Указу № 746 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору за спеціальне використання природних ресурсів. Зміна переліку загальнодержавних податків і зборів (ст. 9 розділу 1 ПКУ) спричинила необхідність конкретизувати і види зборів, платником яких не є суб'єкт спрощеної системи оподаткування.
д) збору за спеціальне використання води. Відзначимо, що в Указі № 746 цей вид загальнодержавного збору хоча й прямо не згадувався, але на практиці він не сплачувався, оскільки входив до складу збору за спеціальне використання природних ресурсів. Виходячи з цього, як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання води, визначеного у розділі XVI ПКУ;
е) збору за спеціальне використання лісових ресурсів. Цей збір до моменту введення в дію Податкового кодексу також входив як складова до складу збору за спеціальне використання природних ресурсів. Тобто як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначеного у розділі XVII цього Кодексу;
є) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Ця норма відповідає статті 6 Указу № 746, де було передбачено, що платники єдиного податку не є платниками плати за патенти, з урахуванням зміни назви цього збору. При цьому потрібно зазначити, що, враховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, при переході фізичної особі-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору. Зазначимо, що така переплата виникає не з ініціативи платника, а у зв'язку зі зміною умов господарювання.
Це означає, що юридичні особи - платники єдиного податку, зобов'язані нараховувати єдиний внесок на виплати з оплати праці найманих робітників, виконувати обов'язки податкового агента щодо внесків, утримуваних із доходів працівників, а фізичні особи - суб'єкти спрощеної системи оподаткування та платники фіксованого податку - крім цих обов'язків, нараховувати та сплачувати єдиний внесок із власних доходів.
Починаючи з 1 січня 2011 року Державне казначейство України не здійснює розподіл сум єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України (крім єдиного податку, що сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). Тому єдиний податок сплачуються на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу № 746.
Згідно зі статтею 3 Указу № 746 юридична особа сплачує єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, а відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
— до Державного бюджету України - 20 відсотків;
— до місцевого бюджету - 23 відсотки;
— до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
— до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки - для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.
А згідно зі статтею 2 Указу № 727 суми єдиного податку, що надходять від фізичних осіб - підприємців, перераховуються відділеннями Державного казначейства України у таких розмірах:
— до місцевого бюджету - 43 відсотки;
— до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
— до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - 11 відсотків, та до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 4 відсотки.
Отже, в 2011 році до місцевих бюджетів повинні перераховуватися: 43 % єдиного податку з фізичних осіб та 43 % єдиного податку з юридичних осіб. Решта нарахованої суми єдиного податку (57 %) враховуватиметься суб'єктом малого підприємництва при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».