Амортизаційні відрахування: суть, значення, види

 

У практиці застосування амортизаційної політики можна виділити дві її функції - податкову (фіскальну) та економічну (див. рис. 3.3).

Під економічною амортизацією розуміється списання вартості основних активів за економічно обґрунтованими нормами, що відповідають реальному характеру споживання (зношування) активів у фактичних умовах відтворення (з урахуванням прогресивних змін, які очікуються). Сума економічної амортизації покладається на витрати виробництва та позначається на ціноутворенні, у зв'язку з чим обґрунтованість економічних норм набуває особливого значення.

Рис. 3.3. Класифікація систем та методів нарахування амортизації

Податкова амортизація - це списання вартості основних активів за податковими нормами, які у визначених межах перевищують норми економічної амортизації, що забезпечує суб'єктам господа­рювання більш швидке повернення авансованих сум. Норми податкової амортизації знаходяться у без­посередньому кореспондуючому зв'язку з нормами економічної амортизації, обраними конкретними суб'єктами господарювання; межі перевищення затверджуються податковим законодавством.

Різниця між економічною та податковою амортизацією проявляється не тільки внаслідок відмінностей у методах їх розрахунку та нормах. Однією з важливих відмінностей є моральне зно­шування й інфляція.

У свою чергу, в амортизаційній політиці виділяють три системи амортизації (див. рис. 3.3).

Неприскореною системою амортизації слід вважати такі методи нарахування, які протягом усього економічно раціонального терміну служби засобу праці забезпечать гармонізацію нагромадженої суми амортизаційних відрахувань з реальними темпами втрати ним споживчих властивостей і вартості.

Під системою сповільненої амортизації слід розуміти такий метод її нарахування та порядок переоцінки вартості засобу праці, за яким протягом перших років або всього економічно раціонального терміну служби спостерігається відставання нагромадженої суми АВ від реальних темпів втрати його (засобу) споживчих властивостей і вартості.

Прискорена амортизація є ефективним засобом активізації інвестиційного процесу. Під системою прискореної амортизації слід розуміти такі методи її нарахування, за яких протягом перших років чи всього амортизаційного періоду, який не перевищує економічно раціональний термін служби засобу праці, забезпечується випереджаюче зростання нагромадженої суми АВ порівняно з реальними темпа­ми втрати його споживчих властивостей і вартості. Як результат дії прискореної амортизації - зниження надходження ППП до бюджету у перші роки після введення в експлуатацію об'єкта, що, у свою чергу, забезпечує більш швидке повернення інвестицій, робить інвестиційні проекти ефективнішими, менш ризикованими для інвесторів та менш вразливими до інфляційних процесів, підвищує інвестиційний потенціал підприємства.

Нарахування економічної амортизації регулюється П(с)БО 7. Для цілей бухгалтерського обліку ОЗ груповано у дев'ять груп. Згідно з пунктами 22-23 П(с)БО 7 амортизація має нараховуватися про­тягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта ОЗ, що встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об'єкта активом. Підприємства мають право самостійно у межах бух­галтерського обліку обирати один із п'яти запропонованих методів нарахування амортизації.

Нарахування податкової (фіскальної) амортизації регулювалося (до введення в дію податкового кодексу) Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до норм ПКУ амортизації підлягають:

— витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

— витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

— витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного року;

— витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме: іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

— капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту; сума переоцінки вартості основних засобів;

— вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопоста­чання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати плат­ника податку на:

— утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів;

— придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально- видовищними підприємствами - платниками податку;

— витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Уся сукупність основних засобів та інших необоротних активів для цілей оподаткування поділена на 16 груп (табл. 3.4). Ця класифікація має враховуватись платником податку при застосуванні методів амортизації та розрахунку норм амортизації.

Таблиця 3.4 Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Групи	Мінімально допустимі строки ко­рисного використання років
група 1 - земельні ділянки	—
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом
група 3 - будівлі
споруди
передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програ­ми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнають­ся нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2 500 гривень
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7-тварини
група 8 - багаторічні насадження
група 9 - інші основні засоби
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 - природні ресурси	—
група 14 - інвентарна тара
група 15 - предмети прокату
група 16 - довгострокові біологічні активи

 

Методи нарахування амортизації умовно можна розбити на 2 типи:

— методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів (прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумуля­тивний метод;

— метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основ­них засобів (виробничий метод нарахування амортизації).

Відмінність цих методів полягає у різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а та­кож у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику. При цьому кожен із методів має як певні переваги, так і недоліки.