ЛЮДИНА І СВІТ: Навчальний посібник

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Кременчуцький льотний коледж

Національного авіаційного університету

 

І.В.Старосельський

 

 

ЛЮДИНА І СВІТ

Навчальний посібник

освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»  

З М І С Т

ТЕМА 1. ВСТУП……………………………………………...…………5 стор. Поняття людини як біосоціальної істоти. Індивідуальність як феномен людини. Особа. Особистість.

ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ…………………..………….47 стор.

Поняття соціальної мобільності.

Спілкування та співпраця як перспектива розвитку

соціуму.

 

ТЕМА 7. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ……...…..51 стор.

Еволюція уявлень про права людини в історії людства.

Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація.

Поняття прав і свобод людини. Права та відповідальність.

 

ТЕМА 8. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО………………...……..55 стор.

Поняття громадянського суспільства. Суть, атрибути та функції

громадянського суспільства.

Громадянське суспільство в Україні.

 

ТЕМА 9. ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ………...………...65 стор.

Політика як суспільне явище.

Політична система: сутність, структура, функції.

Політична еліта та політичне лідерство.

 

ТЕМА 10. ДЕМОКРАТІЯ……………..………………………………77 стор.

Поняття, форми та принципи демократії.

Вибори як інструмент демократії.

 

ТЕМА 10. ДЕМОКРАТІЯ……………………………………………..84 стор.

Поняття громади.

Територіальне громадське та місцеве самоврядування.

Політична діяльність та участь громадян в управлінні

суспільством.

 

ТЕМА 11.ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ………..……………..88 стор.

Види та функції засобів масової інформації.

ЗМІ в демократичному суспільстві.

 

ТЕМА 12. НАЦІЯ……………………………..……………………….94 стор.

Поняття нації. Нація і націоналізм.

Нація етнічна і політична.

Формування політичної нації в Україні.

 

ТЕМА 13. ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬ…………………..………………102 стор.

Поняття полікультурності як добросусідства культур.

Міжнаціональні відносини.

Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх розв’язання.

 

ТЕМА 14. УКРАЇНА І СВІТ……………………..…………………..112 стор.

Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі.

Внесок українців у світову науку і культуру.

 

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ…………………………………...………. 117 стор.

 

 

ТЕМА 1. ВСТУП

Поняття людини як біосоціальної істоти

Індивідуальність як феномен людини

Особа. Особистість. Персона. Громадянин

1. Вступ. Основна ідея та завдання курсу «Людина і світ». 2. Світогляд, фактори, що впливають на нього. Типи світогляду. 3. Індивід. Індивідуальність.

Практичний, або праксиологічний.

Найсуттєвішим тут є питання про свободу волі людини і те, як вона має діяти, щоб досягнути своєї мети, сенсу життя в цілому. У праксиологічному аспекті пропонується вирішити питання про вибір найбільш… 4. Аксіологічний(аксіологія – вчення про цінності).

Саме тому в повсякденному житті людина прагне такого світогляду, який відкрив би шлях до її власної економічної визначеності й захищеності, до її власного відносно високого рівня політичної свободи, духовної наснаги і душевного спокою.

Такий світогляд як цілісне теоретичне явище, як «рецепт» для кожної особистості ще не вироблений, і що найважливіше - ніколи не буде вироблений.

Однак людина має перебувати у постійному пошуку саме такого світогляду, знаючи що це прагнення є вічним, хоча мета недосяжна.

Саме в цьому прагненні людина досягає високої прозорості власного світоглядного вибору й відповідно до нього намагається відбутись у світі. Абсолютної відповідності між світоглядним вибором і реальним процесом життя людини не було, немає і бути не може. Бо реальний процес життя людини, як правило, або далекий, або близький до її світоглядного вибору.

Проте це не означає, що загальновідома фраза: «Обставини сильніші за нас» - цілком правильна.

Наприклад, міфологія пропагує безсилля людини щодо природи і т.д. Тому від того, як людина усвідомлює переваги тієї чи іншої світоглядної…

Проблема людини займає одне з провідних місць у суспільствознавстві. Сучасна наука розмежовує поняття «людина», «особа», «особистість», «персона», «громадянин».

4. Людина. Походження людини.

Людина - вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це - біологічна істота, з іншого - творець специфічного світу, який є результатом творчої діяльності всього людства.

 

Поняття «людина» має декілька значень.

 

Зміст поняття «людина»

Найзагальніше поняття для визначення окремого представника виду Homo sapiens
Вид живих істот, що займає певне місце в сукупності живих організмів	ЛЮДИНА	Особлива розумна істота, яка має принципові відмінності від усіх живих істот.
Характеристика того, наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини існуючим уявленням про сутність людини.

 

Феномен людини полягає в її унікальності, неповторності, відмінності від усіх інших живих істот.

Зміст феномену полягає в наступному:

- Особлива тілесна організація - анатомо-фізіологічні характеристи­ки людини, генетичні явища, деякі особливості протікання розумових процесів, тип нервової системи тощо;

- Наявність душі - сукупність психічних характеристик людини;

- Свідомість - здатність суб'єкта відображати навколишню дійсність і самого себе в ідеальних образах, створювати власний внутрішній духов­ний світ і мову, якою виражається його зміст;

- Суспільний характер існування - людина є соціальною істотою, яка гине без суспільства;

- Діяльність- спосіб існування людини, її здатність задовольняти свої потреби завдяки змінам навколишньої дійсності та самої себе.

Основні тлумачення походження людини

5.Роль природно-історичного середовища у формуванні й розвитку людини. Людина, як і будь-яка жива істота, має середовище свого існування.  

Середовище як природне так і суспільне впливає на розвиток і формування людини.

Вплив природного та суспільного середовища

У формуванні та розвитку людини

Процес індивідуального розвитку людини відбувається у результаті поєднання дії двох протилежних явищ - спадковості та мінливості. Явище … Людина успадковує задатки - вроджені потенційні можливості розвитку людини,… 6. Особа. Особистість. Персона. Громадянин.

ТЕМА 2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Поняття «Соціалізація»

Сім’я. Гендерна соціалізація особистості

План 1. Поняття соціалізації. 2. Етапи соціалізації.

Таким чином, соціалізація - процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.

2. Етапи соціалізації. У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи людського життя:… Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий період людини - це особливий світ.

Дитина не вміє жити в дорослому світі: не мас соціальних статусів і ролей, чітких прав та обов’язків, не знає, що таке соціальна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.

 

• Діти не можуть оцінювати норми, здатні тільки їх засвоювати через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче оточення - батько і мати. Батьки є агентами первинної соціалізації. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей починається з їхніх батьків».

• У дітей ігрове освоєння світу. В які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? (Рольові ігри: «Дочки-матері», «Школа».) Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається на все життя і багато в чому визначає його.

 

Юність - найважчий період соціалізації. Вікові рамки: 13-17 - тінейджер, 19-23 - юнак.

 

«Роки юності - найважчі роки», - писав ще у XVIII ст. німецький філософ І. Кант.

 

Зміни, які відбуваються в період тінейджерства

2. Психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, посилюється агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо). 3. Прагнення інновацій і творчості; невизнання авторитетів. 4. Підкреслене прагнення незалежності і самостійності.

Висновок.

- Економічно несамостійні, - Вимагають соціального захисту, - Не виступають учасниками правовідносин,

Критерії самостійності

1. Самозабезпечення засобами існування.

2. Уміння розпоряджатися грішми.

3. Самостійність у виборі способу життя.

4. Проживання окремо від батьків.

5. Здатність відповідати перед законом.

6. Участь у виборах.

7. Укладання шлюбу.

Висновок.

Доросле життя - найбільш активний період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння значної кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість - найбільш активний творчий вік.

 

Психолог Г.Леман проаналізував декілька тисяч видатних відкриттів і дійшов висновку, що найкращі, найбільш оригінальні ідеї та праці були зроблені людьми переважно у 29-30 років: Ньютон відкрив закон тяжіння в 24 роки; Лобачевський - неевклідову геометрію в 24; Менделєєв - періодичний закон у 35 років.

 

Після того, як людина виходить на пенсію, закінчується активний період соціалізації - настає старість.

Старість - це період людського життя, що настає після зрілого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року - похилий вік; з 71 до 90 - старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства.

Старість - це фізичний стан, якому притаманне поступове згасання всіх життєвих функцій.

· Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (часто примхливі, дратівливі, невдоволені).

· У дітей - майбутнє, у людей похилого віку зникають життєві плани, немає запасу часу і сил.

3. Гендерна соціалізація особистості.

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендерних стереотипів - набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються існуючого в суспільстві становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють наявні ґендерні розбіжності і стають на заваді змінам у сфері ґендерних відносин.

Ґендерна соціалізація - це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі - норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації:

• Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне - карається соціальним несхваленням.

• Диференційне наслідування, коли людина обирає статеворольові моделі у близьких їй групах - родині, серед однолітків, у школі - і починає наслідувати прийняте там поводження.

 

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність - маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика.

Джерела ґендерного конфлікту орієнтовані у дитинство.

Так, дівчата-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

 

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки дорослішання сприяє формуванню самостійності у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньовиховним установам. Дитина проходить через низку установ, утворених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою.

 

Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу. Тільки за таких умов можливе формування у молодої людини ґендерної культури і чуйності.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.

4. Сім’я. Розвиток сім’ї як соціального інституту.

Сім’я – заснована на шлюбі або кровній спорідненості, мала соціальна група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

 

Сім’я - міні-модель суспільства. Без сім’ї та сімейного виховання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б негаразди не вирували над людством, сім’я завжди залишалася.

Щодо сім’ї та її ролі в суспільстві існує чимало поглядів представників різних течій.

 

Течія	Зміст
Утопісти	Мріяли знищити сім’ю, виступали за вільну любов, за те, щоб функції сім’ї передати державі.
В. І. Ленін	Мріяв побудувати величезні фабрики-кухні, фабрики-пральні та звільнити жінку від хатньої праці.
Слов’янофіли	Відстоювали ідеал патріархальної сім’ї, де основна влада належала главі сімейства - батькові. Усі інші члени родини повинні були беззаперечно виконувати його волю. Роль жінки зводилася до народження і виховання дітей і ведення домашнього господарства.
Марксисти	Виступали з критикою патріархальної сім’ї як чужої новим суспільним відносинам. «Тиранія, яка панує в такій родині, пригнічує і калічить людську особистість», - писав М. Бердяєв. Він закликав відстоювати більш вільні форми сім’ї: «Євангеліє вимагає свободи від рабства у сім’ї».

 

Сім’я дуже давній соціальний інститут. Її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім’ї більш життєздатна.

В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім’ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіка, і батько мав точно знати, кому у спадок він передасть своє майно. Це сприяло появі парної сім’ї.

Історичні форми сім'ї.

Кровноспоріднена сім'я: за припущенням американського вченого Л. Моргана, найдавніша форма групової сім'ї, коли шлюбні відносини були заборонені між різним поколінням, але дозволялися між братами і сестрами всіх рівнів спорідненості

Групова сім'я: виникла внаслідок заборони статевих зв'язків не лише між батьками і дітьми, але й між братами і сестрами та мала ендогамний (заборона статевих зв'язків поза родом) і екзогамний (табу на статеві зв'язки з членами свого роду) види.

Парна сім'я: передбачала шлюбні відносини одного чоловіка з однією жінкою, але ці стосунки були нестійкими і легко розривалися.

Патріархальна сім'я: існувала у формі великої (та, у якій під владою голови сім'ї (патріарха) об'єднувалося декілька поколінь його нащадків разом з їхніми дружинами) або малої (беззаперечне підпорядкування батькові) патріархальної сім'ї

Нуклеарна сім’я: подружжя з дітьми, що не перебувають у шлюбі. Остання форма є найбільш поширеною сьогодні і має також назву простої сім'ї.

Складна (розширена) сім'я - форма сучасної сім'ї, за якої разом з батьками живуть діти, що перебувають у шлюбі.

 

Типи и форми шлюбу змінювалися упродовж історичного розвитку людства. У первісному людському стаді існували невпорядковані статеві стосунки, або проміскуїтет.(Хоча деякі вчені вважають, що проміскуїтету не було взагалі, й люди від початку жили парними сім'ями). У родовому суспільстві виник груповий шлюб, що передбачав статеві зв'язки не між окремими особами, а між родами (екзогамія).Поступово статеві стосунки між чоловіком і жінкою, приналежними до різних родів, звузилися до одного покоління і призвели до парного шлюбу. Поряд з парним шлюбом існувала полігамія -шлюб між одним індивідом і кількома індивідами іншої статі.

В епоху пізнього неоліту, коли з розвитком скотарства і землеробства з'явилася сімейна власність і розпочався розпад родоплемінних стосун­ків, виникла моногамія - шлюб між одним чоловіком та однією жінкою. У сучасному цивілізованому світі переважає моногамія, а полігамія - швидше виняток, ніж правило. Упродовж тривалого історичного часу основою моногамного браку і заснованої на ньому сім'ї було панування чоловіка і народження лише від нього дітей-нащадків.

У сучасному світі в області сім'ї, як і раніше, відбувається боротьба двох тенденцій:

- тенденції будувати сім'ю на пануванні чоловіка та економічному роз­рахунку;

- тенденції до побудови сім'ї на основі рівних прав і взаємної любові подружжя.

Ця боротьба розвивалася на фоні епохальних соціальних, економічних, культурних і політичних зсувів, які відбувалися у суспільстві в XX ст. і по­єднувалися з такими процесами як послаблення контролю суспільства над статевими стосунками, зміною традиційних ідеалів жіночості й мужності у бік їх зближення, лібералізації культурних і моральних норм статевої по­ведінки («сексуальна революція»).

За характером розподілу обов'язків і лі­дерством у сучасних умовах визначають три основні типи сім'ї:

- Традиційна (патріархальна) сім'я. Роль лідера зберігається за ста­ршим чоловіком і під одним дахом мешкають, як мінімум, три покоління. Жінка знаходиться в економічній залежності від чоловіка, існує чіткий розподіл жіночих і чоловічих обов'язків та вирішальне право чоловіка приймати рішення у сімейних справах;

- Неотрадиційна сім'я. Чоловіче лідерство і розмежування обов'язків зберігається, але без достатніх об'єктивних економічних передумов, а лише за звичкою. Жінка має рівні з чоловіком права на участь у суспільному житті і праці, але отримує «виключне право» на домашню працю;

- Егалітарна сім'я. Сім'я рівних, у якій існує пропорційний розподіл домашніх обов'язків між її членами, спільне прийняття всіх рішень.

 

Проблеми розвитку сім'ї умовно поділяють на:

- Зовнішні проблеми - несприятливі для сім'ї умови, створені суспіль­ним макросередовищем, кризовими соціально-економічними обставина­ми тощо;

- Внутрішні проблеми - ті, які існують у сфері сімейного життя на­віть за сприятливих, зовнішніх умов, взаємні стосунки подружжя, конф­лікти поколінь, розподіл домашніх обов'язків, проблеми виховання дітей тощо.

 

Із появою держави і права з’явилися закони про шлюб. У деяких мусульманських країнах й досі, особливо в селах, існують полігамні шлюби. За мусульманськими законами чоловікові дозволено мати до 4 дружин; у деяких країнах кількість дружин не обмежується взагалі, чоловік лише зобов’язаний брати на себе їх повне утримання. У Непалі у першій половині XX ст. сім’я будувалася за протилежним принципом: одна дружина могла мати до 5 чоловіків. Але в переважній більшості країн домінує моногамна сім’я.

6. Шлюб - основа сімейних відносин.

Первісну основу сімейних відносин становить шлюб.

 

Шлюб - це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні права і обов’язки.

 

Шлюб - це контракт, який укладають 3 сторони: чоловік, жінка і держава.

Сім’я - це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об’єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших родичів.

Сім’я - не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв’язків і взаємодій між членами сім’ї, функція якої - відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.

 

Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов’язана з наслідуванням власності. Відповідно до європейських традицій, успадковування власності здійснювалося за чоловічою лінією. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Августа (І ст. до н. е. - І ст. н. е.) був запроваджений податок на безшлюбність.

У сучасному світі, умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюється сімейним правом. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Шлюб, укладений за релігійним обрядом або відповідно до звичаїв будь-якої народності, немає правового значення. Регулювання прав і обов’язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийнятому 2002 року, який вступив в силу з 2004 року.

7. Функції сім’ї.

ФУНКЦІЇ СІМ'Ї

Виділяють також дозвільну, соціально-статусну, емоційну, сексуальну та функцію духовного спілкування сім’ї. Сім’я забезпечує соціалізацію молоді в ході засвоєння дітьми нормативів…

Підсумок.

Соціалізація - це процес розвитку особистості протягом усього її життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отримує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшли сходами людського життя, але куди ж вони нас привели? Угору? Униз? Угору по сходах, що ведуть униз?

Кожен з нас неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим більше засвоюється людиною досвід, тим він буде ціннішим для майбутніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей, у якій люди - обставини».

Питання до теми «Соціалізація особистості».

1. Що таке соціалізація?

2. Соціальне чи природне середовище відіграє вирішальну роль у процесі перетворення людини з біологічної істоти в соціальну?

3. Назвіть етапи соціалізації. Охарактеризуйте кожен з них.

4. Назвіть розбіжності між дитиною та дорослим.

5. Які зміни відбуваються з людиною в період тінейджерства?

6. Чим можна охарактеризувати самостійність?

7. Що таке гендерна соціалізація та гендерні ролі?

8. Дайте визначення поняття «сім’я».

9. Назвіть та охарактеризуйте історичні форми сім’ї.

10. Назвіть та охарактеризуйте основні форми сім’ї в сучасних умовах.

11. Назвіть функції сім’ї.

12. Дайте визначення поняття «шлюб». Яку роль відіграє шлюб у сучасних умовах?

 

ТЕМА 2. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Поняття субкультури

Молодіжна субкультура

Школа. Однолітки

1. Поняття культури. Види і функції культури. 2. Субкультура. 3. Школа. Однолітки.

Основні види молодіжної субкультури.

Байкери

Репери

Готи

Скінхеди

Панки

Растамани

Фріки

Граффітери

Рольовики

Характеристика різних груп молодіжної субкультури

Усі зазначені види молодіжної субкультури - це неформальні об'єднання молоді, яким притаманні певні ознаки.

Ознаки неформальних об'єднань молоді

1. Неформальні колективи не мають офіційного статусу.

2. Слабко виражена внутрішня структура.

3. Більшість об'єднань має слабко виражені інтереси.

4. Слабкі внутрішні зв'язки.

5. Дуже складно визначити лідера.

6. Програма діяльності відсутня.

7. Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.

8. Становлять альтернативу державним структурам.

9. Дуже важко піддаються класифікації.

Причини відходу молоді в андергаунд

• Виклик суспільству, протест;

• Виклик сім'ї, непорозуміння в сім'ї;

• Небажання бути як усі;

• Бажання затвердитися в новому середовищі;

• Привернути до себе увагу;

• Нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;

• Копіювання західних структур, течій, культури;

• Релігійні ідейні переконання;

• Данина моді;

• Відсутність мети в житті;

• Вплив кримінальних структур, хуліганство;

• Вікові захоплення.

Підсумок.

· Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка формується з двох складових: власне створеної молоддю, що позиціонує своє… · Молодь завжди перебуває у пошуку нової ідентичності, створенні нового… · Сучасна молодь - це перше покоління, яке від початку сприйняло культуру як культуру мас-медіа. «Перша…

Тому сьогодні однією з головних задач є активний вплив на молодіжну свідомість, щоб шляхом спільної координації дій започаткувати нову хвилю відродження національної культури України.

 

3. Школа. Однолітки.

Школа - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад Вища школа бізнесу) або спеціальної.

Провідна функція школи виявляється в тому, що вона своєю дією задає головний напрямок і зміст соціальних впливів, їхню орієнтацію, їх прочитання у контексті цілеспрямованої педагогічної дії. Завдяки цьому з множини пасивних та активних чинників соціалізації, тобто з соціально-педагогічного середовища, утворюється і діє своєрідний соціальний педагогічний ансамбль. У взаємодії провідних чинників (культури та субкультур) утворюються спеціалізовані форми соціалізації молоді, тісно пов’язані з процесами відтворення соціальних страт: сільського та міського населення, селянства, робітників тощо.

Історичною закономірністю є зростання педагогічної складової у діяльності всіх суспільних інституцій і суспільства як такого. Ця закономірність виражається поняттям «педагогізація суспільства» і відображає глибинну потребу і тенденцію у дедалі повнішому свідомому оволодінні людьми (суспільством) умовами власного життя і розвитку, а отже і процесом індивідуального розвитку та соціалізації молоді як однією з цих умов. Ця обставина є похідною від загального вектора і рушія культурно-історичного розвитку – до осмисленості та свободи.

Освіта як особлива соціальна інституція залежна у своїй організації від особливостей структури та функціонування інших суспільних підсистем – економічної, політичної, соціальної і, в свою чергу, справляє визначальні організаційні та функціональні впливи на інші суспільні підсистеми. Загальний напрямок розвитку цих системних взаємозв’язків полягає в їх збагаченні та посиленні і водночас – у зростанні внутрішньої незалежності, автономізації інституцій, які цю систему утворюють. Саме це й зумовлює посилення наголосу на значенні проблем соціалізації як особливої форми і змісту взаємозв’язків системи освіти в сучасному суспільстві.

У структурі процесу шкільної соціалізації можна вирізнити такі три головні її етапи: початкову, базову та після базову. Вони є співвідносними з віковими та освітніми рівнями, хоча й не завжди і не в усіх відношеннях збігаються з ними. Враховуючи неперервність процесу соціалізації та зумовленість його успішності у школі стартовими перед шкільними диспозиціями учнів, важливо брати до уваги і освітньо-виховний потенціал шкільних закладів, а також проблеми педагогічного супроводу випускників шкіл упродовж певного часу, коли розпочинається здійснення самостійних кроків у суспільстві.

Етапи шкільної соціалізації є хронологічно послідовними складовими цілісного і багатовимірного педагогічного процесу. Його метою є забезпечення базових особистісних підвалин життєвої готовності, соціальної компетентності та адекватності молодої людини. Ця мета утворює спільний наскрізний зміст етапів шкільної соціалізації і є внутрішньою підставою їх послідовного смислового взаємозв’язку та наступності.

Фрагментація цілісної структури шкільного соціалізаційного процесу на осібні часові відтінки відбувається внаслідок наявності вікових особливостей психофізичного розвитку та соціального дорослішання учнів. Завдяки цьому, етапи шкільної соціалізації тісно корелюють із загальними етапами навчально-виховного процесу. Межі між етапами не мають жорсткого та однозначного характеру, є статистично ймовірними і в реальності значною мірою залежать від індивідуальних особливостей та соціальних умов життя кожної дитини.

Кінцевою метою шкільної соціалізації учнів на кожному з її напрямків є формування готовності молодої людини бути учасником відповідної сфери суспільного життя.

Цілісна система таких показників утворює адекватну сучасності модель соціального суб’єкта. Інтегрована множина цих моделей є функціональним ідеалом сучасної соціально зрілої особистості, який виконує функції педагогічної мети у процесі шкільної соціалізації. Конкретизація змісту педагогічних зусиль щодо реалізації завдань того чи того етапу шкільної соціалізації на кожному з конкретних напрямків цього процесу та їхніх складових відокремлює множину взаємопов’язаних між собою педагогічних завдань і заходів шкільної соціалізації.

Множина педагогічних завдань шкільної соціалізації може розглядатися як простір педагогічної дії та реалізації цього процесу і його педагогічний зміст. Цілісне їх відображення можливо здійснити у формі педагогічної програми і відповідних їй педагогічних планів шкільної соціалізації. Соціалізація як навчання соціальним ролям - одна з найважливіших ідей про нерозривний зв’язок процесів виховання, навчання і соціалізації, підсумком яких є «засвоєння реквізиту орієнтації для задовільного функціонування в ролі».

Питання до теми «Соціалізація особистості».

1. Дайте визначення поняття «культура». Які види культури Вам відомі?

2. Назвіть та охарактеризуйте функції культури.

3. Що таке субкультура?

4. Які чинники впливають на формування субкультури?

5. Назвіть основні ознаки молодіжної субкультури.

6. Які причини відходу молоді в андеґраунд Ви можете назвати?

7. У чому полягає роль школи в соціалізації особистості?

ТЕМА 3. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ

Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства

Толерантність. Ксенофобія. Расизм. Ґендерні стереотипи

«Не все однакове придатне для всіх».

Римський поет Проперцій

План

1. Стереотипи

2. Забобони

3. Толерантність

4. Ксенофобія і расизм

5. Гендерні стереотипи

6. Гендерні ролі та їх різномаїття.

1. Стереотипи.

Стереотипи – це неправомочні узагальнення, які ми робимо щодо

тих, кого ми мало знаємо.

 

Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що йому трапляється в реальному житті. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Так ми вирішуємо, що «всі росіяни багато п’ють», а «всі підлітки вживають наркотики».

Забобони.

Забобони зазвичай з’являється у нас тому, що вже прийнятий у тому суспільстві або групі, де ми перебуваємо. Існують різні види забобонів. Вони… 3. Толерантність. Сучасна культурна людина - це не лише освічена людина. Цього замало. Це людина, що володіє почуттям самоповаги і…

Незначні прояви ксенофобії є цілком природними і нешкідливими для суспільства загалом, але таке твердження багато хто піддає сумніву.

Згідно з расистськими теоріями, люди різних рас розрізняються за… Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору…

Гендерні ролі

Визначеність поведінки, пов’язаної з ґендерними ролями, особливо очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу. Гендерна роль - диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків… Гендерні ролі - вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури…

ТЕМА 4. КОНФЛІКТИ

Поняття «конфлікт». Типи конфліктів

Зародження конфліктів та шляхи їх подолання

1. Поняття «конфлікт». 2. Типи і види конфліктів. 3. Причини виникнення конфлікту та його фази.

Розв’язуючи конфлікт, люди беруть на озброєння певну стратегію.

Девізи, під якими різні люди намагаються вирішувати конфліктні ситуації:

• «Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його». (Уникнення)

• «Щоб я переміг, ти повинен програти». (Конкуренція)

• «Щоб ти виграв, я повинен програти». (Пристосування)

• «Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти».

(Компроміс)

• «Щоб виграв я, ти повинен теж виграти». (Співробітництво)

Звісно, що кожен вибирає свій шлях виходу з конфлікту, але всі вони зводяться до трьох основних.

Три шляхи виходу з конфлікту

2. Медіація. Під час медіації в процес вступає третя сторона - посередник, мета якої - допомогти опонентам домовитися. Виконуючи роль стороннього… 3. Арбітраж. У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але…  

Дотримання яких дозволяє подобатися людям

1. Щиро цікавтесь іншими людьми. 2. Посміхайтеся. 3. Пам'ятайте, що ім'я людини - це найбільш солодкий і важливий для неї

ТЕМА 5. СОЦІУМ

(суспільство людей)

Поняття соціуму

Суспільні відносини

Основи соціальної стратифікації суспільства

Історичні типи стратифікованих суспільств

Стратифікація сучасного українського суспільства

Прагнучи пізнати суспільне життя людей, соціальна філософія стикається з багатьма труднощами, перша з яких - багатозначність терміна… Вмикаючи радіо або телевізор, ми постійно чуємо міркування про інтереси… Більшість людей його вважають «самоочевидним», інтуїтивно зрозумілим. Біда, проте, в тому, що саме «очевидні» поняття…

Основні категорії соціальної стратифікації.

  Соціальний прошарок - соціальна спільнота, яку виділяють за однією або… Соціальний прошарок - це безліч людей, які в даному суспільстві перебувають в однаковій ситуації.

ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ

Поняття соціальної мобільності

Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму

1. Поняття соціальної мобільності. 2. Типи соціальної мобільності. 3. Канли соціальної мобільності.

ТЕМА 7. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Еволюція уявлень про права людини в історії людства

Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Поняття прав і свобод людини

Права та відповідальність

1. Еволюція уявлень про права людини. 2. Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація. 3. Поняття прав і свобод людини.

Червня - день Конституції України.

 

2.Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація.

Права людини - це визнані і гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері.

Свободи людини - сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Обов'язки - це заходи суспільно необхідної поведінки людини.

Класифікація прав громадянина згідно Конституції України:

· Цивільні,

· Соціально-економічні,

· Культурні,

· Політичні.

Права людини можна поділити на:

• Універсальні - належать усім людям в усіх ситуаціях;

• Природні - належать людям від народження тільки тому, що вони

люди;

 

Усі права є невідчужуваними - не можна довільно позбавити цих прав. Чим більше людей будуть знати про права людини і намагатимуться жити за принципами, які містять в собі ці права, тим більша ймовірність, що права людини стануть не просто ідеальною моделлю, але й реальністю.

 

Права і свободи людини в документах:

• Міжнародного рівня - Міжнародний білль про права;

- Загальна декларація прав людини 1948р.;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. 1966р.;

- Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;

• Європейського рівня - Європейська Конвенція про захист прав людини

та основних свобод;

• Державного рівня - Конституція України.

Визначення понять

Хартія (лат. charta, від грец. chartes - папір, грамота), - за часів Середньовіччя і Нового часу назва деяких документів публічно-правового характеру (конституцій і актів), у яких було відображено політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час в міжнародному праві хартія - це правовий акт, який не має обов'язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. bill - рукопис, грамота) - у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називається актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігалася і після прийняття їх парламентом, наприклад, Білль про права (1689). Біллі бувають публічні (public) та приватні (private).

Декларація - офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. conventio - договір, угода) - різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов'язувальним для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. pactum - договір, угода) - одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають велике політичне значення, наприклад, «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу» (1997).

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин:

• На життя;

• На рівність у правах;

• На справедливий суд;

• На першу медичну допомогу;

• Свобода від тортур;

• Свобода від рабства.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави:

• Національна безпека;

• Економічний добробут країни;

• Громадський порядок;

• Життя і здоров'я людей;

• Громадське здоров'я і моральність.

Захист прав людини здійснюють:

• Суди;

• Правозахисні організації;

• Уповноважений з прав людини;

• Європейський суд з прав людини;

• Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.

Уповноважений з прав людини, або омбудсмен, - людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприяння тим, чиї права порушені.

 

Питання до теми «Права, свободи та відповідальність».

1. Дайте класифікацію прав громадянина згідно Конституції України.

2. Чому англійська хартія вольностей, що була проголошена 1215р. названа Великою?

3. Як еволюціонували уявлення про права людини?

4. Чим відрізняються поняття «права людини» і «свободи людини»?

5. Назвіть права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин.

6. Перерахуйте випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави.

7. Які органи здійснюють захист прав людини?

 

Тема 8. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Поняття громадянського суспільства.

Суть, атрибути та функції громадянського суспільства

Громадянське суспільство в Україні.

План 1. Держава. Функції та ознаки держави. 2. Етапи формування та передумови функціонування громадянського суспільства.

Етапи формування громадянського суспільства.

1-й етап: ХVІ-ХVІІ ст.	2-й етап: ХVІІІ-ХІХ ст.	3-й етап: ХХ-ХХІ ст.
Формування громадянського суспільства, складання економічних і політичних передумов появи буржуазії	Формування громадянського суспільства в найбільш розвинених країнах Європи та США у вигляді капіталістичної вільної конкуренції	Відбуваються зміни в соціальній структурі, триває процес становлення правових соціальних держав

Передумови функціонування громадянського суспільства.

· Приватна власність, · Вільний ринок, · Конкуренція.

Характеристики громадянського суспільства.

Умови розвитку громадянського суспільства: · Рівність прав і обов'язків усіх громадян. · Індивідуальність особи і колективізм людей, організо­ваних у суспільство.

Структура громадянського суспільства.

1. Наявність у суспільстві вільних власників засобів виробництва. 2. Розвиненість і розгалуженість демократії. 3. Правова захищеність громадян, рівність усіх перед законом.

Громадські рухи і організації.

  Характерні риси громадських рухів: · Діють з орієнтацією на найближчу перспек­тиву.

Використання громадської думки

1. Соціальні процеси, відносини. До них належать організація соціального управління (вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень);… 2. Економічні процеси, відносини. Їхніми структурними елементами є регулювання… 3. Політичні процеси, відносини. Їх утворює політична діяльність загалом; проблеми реалізації демократичних принципів;…

Громадянське суспільство в Україні.

Зародження та розвиток громадянського суспільства відбувається протягом тривалого періоду еволюції сучасної цивілізації. Цей процес має багато… Попередній розвиток нашої країни засвідчує, що скрізь складалася практика…

Підсумок.

  Питання до теми «Громадянське суспільство». 1. Дайте визначення поняття «держава».

ТЕМА 9. ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ.

Політика як суспільне явище.

Політична система: сутність, структура, функції.

Політична еліта та політичне лідерство.

План 1. Політика як суспільне явище. 2. Політична система: сутність, структура, функції.

Основні структурні елементи політики

Головний суб'єкт політики – держава, як система органів влади. Суб'єкти політики - класи, нації, соціальні групи; політичні партії,… Суб'єкти політики - всі, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія,…

Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % - байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-60-х роках XX століття. Засновником системного підходу аналізу в політичній науці був… Політична система - впорядкована, складна, багатогранна система державних і… Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи…

Коли йдеться про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.

Функції політичної системи:

• Визначення цілей, задач, шляхів розвитку суспільства;

• Розподіл матеріальних і духовних ресурсів;

• Організація діяльності суспільства щодо досягнення поставлених цілей;

• Розробка та впровадження в суспільстві різних норм поведінки;

• Забезпечення стабільності та безпеки в суспільстві; політична соціалізація особистості;

• Контроль за виконанням політичних норм.

 

Структура політичної системи суспільства

Держава - основний інститут політичної системи суспільства, який здійснює управління суспільством, охорону і захист національних інтере­сів; певний…   Державна влада - та, яка здійснюється за допомогою спеціального управлінського апарату на визначеній території, на яку…

Еліта знань або меритократію.

В. Парето виділяв два головних типи еліт: «леви» і «лисиці».

Для «левів» характерний консерватизм, грубі силові методи управління. Суспільство, де переважає еліта «левів», зазвичай перебуває в застої.

«Лиси» - майстри обману, політичних комбінацій. Еліта «лисиць» динамічна, вона забезпечує перетворення в суспільстві.

Підходи до визначення політичного лідерства.

• Вплив має бути постійним; • Керівний вплив лідера здійснюється на всю групу, організацію, суспільство;

Класифікація лідерства

- Авторитарне - одноосібний спрямований вплив лідера на підлеглих. Воно засноване на загрозі санкцій, застосуванні сили; - Демократичне - передбачає врахування керівником інтересів і думок усіх… 2. За способом легітимації влади:

Образи лідерів

1. Прапороносець або велика людина. Його вирізняє власне бачення дійсності, привабливий ідеал, «мрія», що може захопити маси (В. І. Ленін, М. Л.… 2. Служитель. Лідер цього типу завжди прагне виступити в ролі виразника… 3. Торговець. Лідер цього типу здатний настільки привабливо подати масам свої ідеї та плани, що змушує «купити» ці…

ТЕМА 10. ДЕМОКРАТІЯ

Поняття, форми та принципи демократії

Вибори як інструмент демократії

1. Історія виникнення демократії. 2. Демократичний політичний режим. 3. Вибори як інструмент демократії.

Критерії демократичності виборів.

2. Вибори повинні бути рівними. 3. Вибори проводять за таємного голосування. 4. Періодичність.

ТЕМА 10. ДЕМОКРАТІЯ

Поняття громади.

Територіальне громадське та місцеве самоврядування. Політична діяльність та участь громадян

В управлінні суспільством

План 1.Місцеве самоврядування. 2. Повноваження органів місцевого самоврядування.

ТЕМА 11. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІІЇ

Види та функції засобів масової інформації

ЗМІ в демократичному суспільстві

1. З історії розвитку ЗМІ. 2. Основні етапи розвитку ЗМІ 3. Види засобів масової інформації (ЗМІ).

ТЕМА 12. НАЦІЯ

Поняття нації. Нація і націоналізм

Нація етнічна і політична

Формування політичної нації в Україні

2. Поняття нації. 3. Національна самосвідомість. 4. Розвиток міжнаціональних відносин в Україні.

Стабільність життя представників різних національностей неможлива без шанобливого ставлення і поваги кожного народу до іншого.

Важлива роль у збереженні міжетнічної злагоди в усіх регіонах України належить створенню державою сприятливих умов для національно-культурного… 5. Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання. Націоналізм - ідеологія і політика, основу якої складають ідеї національної винятковості і переваги, прагнення до…

Шляхи розв’язання міжнаціональних конфліктів

1. Усвідомлення всіма людьми неприйнятності насильства, вироблення поваги до національних почуттів усіх етнічних груп.

2. Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.

3. Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв’язання національних суперечок.

4. Надання національно-культурної автономії всім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.

Шляхи врегулювання міжнаціональних конфліктів

2. Використання економічних важелів для нормалізації ситуації. 3. Створення культурної інфраструктури консенсусу, дотримання принципу… 6. Формування української політичної нації.

Основні (фундаментальні) інтереси

• Збереження територіальної цілісності, національної, культурної, мовної тощо самобутності; • Подальша консолідація всередині суспільства і нації; • Рівноправні і повноцінні відносини з іншими державами і націями.

ТЕМА 13. ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬ

Поняття полікультурності як добросусідства культур

Міжнаціональні відносини

Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх розв’язання

План 1.Поняття «культура». 2.Національна культура та її основні компоненти.

Підсумок.

Одним із найважливіших факторів, що сприяє успішному розвитку національних культур, є засвоєння художнього досвіду інших народів. Інтенсивність і… Так формується загальнолюдська культура, до складу якої входять автономні… Становлення світового ринку планетарного типу та стрімке розгортання інформаційної революції свідчать про те, що…

ТЕМА 14. УКРАЇНА І СВІТ

Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світі

Внесок українців у світову науку і культуру

1. Тенденції розширення Європейського Союзу на схід. 2. Проблеми та перспективи входження України до ЄС. Поява на політичній карті Європи суверенної України - політична подія в розвитку сучасної міжнародної системи. Йдеться…

Підсумок.

Питання до теми «Україна і світ». 1. Доведіть, що активні геополітичні дослідження для України на сучасному етапі її розвитку є дуже важливими.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

  АККУЛЬТУРАЦІЯ (лат. accumulare - накопичувати + cultura - обробіток) - взаємне…  

І.В.Старосельський.

Кременчук, Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету, 2012. – 130 с.    

ЛЮДИНА І СВІТ

 

Затверджено на засіданні ради методичного кабінету Кременчуцького льотного коледжу НАУ

(протокол №2 від «29» 10. 2012р.)

Комп’ютерний набір Старосельського І.В.

Тираж 35 прим.

Тов. «АТК Авіаосвіта»

м. Кременчук