рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Образование
/
ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ - раздел Образование, Лекція 1. ...

ЛЕКЦІЯ 1.

ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

1. Стародавня доба на території України.

2. Скіфо-сарматська доба.

3. Етногенез слов’ян.

Стародавня доба на території України

Відповідно до матеріалу, з якого виготовлялись знаряддя праці, найдавніша історія людства поділяється на кам’яний, мідно-кам’яний (енеоліт),… Палеоліт (грец. «палайос» — стародавній і «літос» — камінь) тривав від появи… В період раннього палеоліту (від появи людини до 150 тис. років тому) розпочалося розселення людини з Африки і,…

Зникнення великих стадних тварин, зростання населення, масове винищення дичини внаслідок використання лука і стріл зумовили кризу мисливського господарства. Як наслідок, великі родові колективи мисливців на мамонтів і бізонів змінилися відносно невеликими групами мисливців. Озброєна луком і стрілами людина отримала можливість полювати самостійно, що сприяло перебудові в суспільній організації: багатолюдні мисливські колективи розпалися, зросла роль парної сім’ї.

Людина починає приручати тварин (найпершим — собаку). Виникла потреба в пошуку альтернативних мисливству видів господарства. Як наслідок, зростає роль рибальства. Поступово було винайдено гачки, тенета з поплавцями, блешні з річкових черепашок, складна система загороджень на річках та озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев, та весла. Також зросла роль збиральництва.

В Україні налічується близько 1 тис. пам’яток означеного періоду: стоянки Мурзак-Коба і Фатьма-Коба в Криму, Гребенківська на Одещині, Журавська — на Чернігівщині та ін. На особливу увагу заслуговують три великі могильники поблизу сіл Волоського та Василівки на Дніпропетровщині. Померлих ховали вже не на території стоянок, а на давніх родових чи племінних могильниках, що свідчить про наявність у свідомості первісних людей чіткого кордону між світом живих та мертвих.

В епоху неоліту («неос» — новий і «літос» — камінь) (VІ—ІV тис. до н. е.) відбулася виробнича («неолітична») революція. Поширення мисливства й збільшення кількості населення зумовили порушення екологічного балансу. В багатьох регіонах відбулася «криза мисливського господарства». На зміну традиційним мисливству, рибальству, збиральництву поступово прийшли відтворювальні форми господарювання — землеробство і скотарство. Проте перехід від привласнювальних методів господарювання до відтворювальних відбувався неодночасно по всій території сучасної України. Привласнювальні форми господарювання, особливо в лісовій зоні, ще довго відігравали важливу роль у життєдіяльності населення. Лісові племена існували за рахунок мисливства, рибальства та збиральництва; племена поліської зони — рибальства. В південному й південно-західному регіонах панівними ставали примітивне землеробство і скотарство. Цей процес підтверджує нерівномірність історичного розвитку неолітичного суспільства, що пов’язано з природним оточенням та іншими чинниками.

У зазначений період швидко освоюються зернові культури: ячмінь, пшениця, жито й вика. Було одомашнено тварин: бика, свиню, козу, вівцю (лише коня — в мідному віці). Активно формуються стада свійських тварин. З появою примітивного наземного транспорту (саней та волокуш) людина починає використовувати худобу як тяглову силу.

Вдосконалилася і техніка обробки матеріалу: оббивання, сколювання, віджим поступилися місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню. Водночас виникає виробництво керамічного посуду. На основі прядіння виникло ткацтво. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, який створила людина. Посуд швидко набував популярності й використовувався для різних цілей —приготування їжі, зберігання сипких продуктів тощо. Його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості, на основі яких визначаються ареали проживання окремих людських спільнот (на території сучасної України виділено понад 10 неолітичних археологічних культур).

Землеробство і тваринництво надавали стабільності існуванню первісних людей. Це підштовхувало до ведення осілого способу життя, про що свідчить поява постійних жител.

У суспільному устрої неоліту домінував племінний лад, економічною та соціальною основою якого був матріархат. Поява кам’яних булав як символів влади й підпорядкування вказує на зародження інститутів родової влади. Відбулися суттєві зміни у світосприйманні людини, її духовному світі. На панівні місця приходять розвинуті землеробські та скотарські культи.

Загалом, на території сучасної України вченими виявлено близько 500 неолітичних стоянок. На особливу увагу заслуговують пам’ятки, віднайдені на стоянках поблизу смт. Соврані на Одещині, біля сіл Торського на Тернопільщині, Незвиська — на Івано-Франківщині, Віти-Литовської — під Києвом.

В епоху енеоліту («енеос» — мідний; «літос» — камінь), (ІV—ІІІ тис. до н. е.) давні люди оволоділи першим металом — міддю (в Близькосхідному регіоні — V—ІV тис. до н. е.).

Зростання продуктивності праці призвело до виникнення передумов для регулярного обміну й появи майнового розшарування суспільства, тобто спостерігається розклад первіснообщинного ладу. Також в означений період намічається перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства. Було приручено майже всіх тварин, які піддаються доместикації, розвиваються гончарство, ткацтво, торгівля, з’являються протоміста.

На особливу увагу заслуговує трипільська культура, феномен розвитку людства періоду енеоліту. Походження трипільської культури остаточно не з’ясоване. Одні вчені (В. Даниленко, В. Маркевич та ін.) вважають, що вона була спадкоємицею місцевої буго-дністровської культури. Інші (О. Трубачов, Д. Телєгін та ін.) наполягають на тому, що трипільці були прафракійцями, що прийшли з Нижнього Подунав’я і Балкан. Решта — дотримується думки, що трипільська культура з’явилася в результаті злиття як місцевої, так і привнесеної культур.

Назва культури походить від с. Трипілля на Київщині, де наприкінці ХІХ ст. її пам’ятки відкрив Вікентій Хвойка. Вона була складовою частиною великої трипільсько-кукутенської спільноти, племена якої поступово освоїли територію сучасних Румунії, Молдови та Лівобережної України з населенням, що становило щонайменше 1 млн. чол. В Україні виявлено понад тисячу пам’яток трипільської культури.

Трипільці займалися переважно зерновим землеробством, землю обробляли мотикою та ралом. Основними культурами, які вони вирощували, були пшениця, просо, ячмінь, вика і горох. Урожай збирали дерев’яними серпами з роговими або крем’яними вкладками. Зерно перетирали на борошно на кам’яних зернотерках. В межиріччі Дністра і Пруту були також поширені садівництво та виноградарство. Тваринництво мало приселищний характер. Розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, свиней, коней. Як тяглова сила використовувались бики. Зберігались мисливство, рибальство та збиральництво, але вони не відігравали помітної ролі в господарстві.

Трипільці вперше на території України почали користуватися виробами з міді. На початковому етапі мідні вироби доставлялися з інших регіонів, найімовірніше з Балкан і Карпат, а згодом їх почали виготовляти місцеві майстри. З технічних прийомів трипільці освоїли холодне та гаряче кування і зварювання міді. Проте основною сировиною для виготовлення знарядь праці та зброї залишалися кремінь і дерево.

Розвивалося чинбарство, кушнірство, прядіння і ткацтво. Трипільці володіли складною технологією виготовлення кераміки. Глиняні вироби випалювалися у спеціальних гончарних печах. Виготовляли різноманітний посуд: кухонний, столовий та культовий, розписаний чорною, червоною або білою мінеральними фарбами. В основі орнаменту були спіралі, волюти, геометричні фігури, зображення тварин та людей.

Відбулися зміни і в суспільних відносинах: матріархат змінювався на патріархат, який характеризувався веденням родоводу за батьківською лінією, панівною роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім’ї. Основною ланкою трипільського суспільства була невелика сім’я. Сім’ї об’єднувалися в роди, кілька родів становили плем’я. Група племен утворювала міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості. Суспільство було конфедерацією племінних союзів, а гігантські протоміста — їхніми столицями. Політичний лад був близьким до військової демократії.

Величезні протоміста мали значну кількість мешканців. Переважна більшість таких поселень-гігантів була на території сучасної Черкащини. Зокрема в Тальянках проживало понад 14 тис., Майданецькому — 8 тис., Доброводах — 7 тис., Сушківцях — 3 тис. чоловік. Навколо цих протоміст розміщувалися невеликі поселення, і разом вони становили округи по 15—25 тис. чоловік кожна. Їхня господарська діяльність поширювалися на десятки, а то й сотні гектарів. Протоміста мали чітке планування — всі будівлі розміщувалися кількома рядами або концентричними колами навколо великого майдану, на якому стояли одна або декілька громадських споруд-святилищ. Від майдану радіально розходилися вулиці, обабіч яких були садиби. Житла трипільців були переважно наземними і різними за розмірами (площею від 30 до 150 м²). Це були глинобитні одно- та двоповерхові будинки, що мали кілька кімнат. Зовні вони розмальовувались червоним, жовтим, білим кольорами. Приблизно через кожні 50 років, коли виснажувалися навколишні поля, трипільці залишали поселення. Освоївши нові ґрунти і збудувавши неподалік нове селище, люди спалювали старе.

Спостерігаються зміни у світосприйнятті трипільців. Вони поділяли світ на верхнє небо з запасами води; звичайне небо, по якому рухається сонце й через яке на землю (третій ярус) падає дощ, окроплюючи рослини. Тоді ж домінантним стає культ родючості зі складною обрядовістю. Богинею всього сущого була Велика Мати. Серед сотень різноманітних жіночих статуеток особливою є виявлена на Черкащині фігурка жінки-матері, котра нахилила голову над немовлям, яке тримає на руках. Ця «трипільська Мадонна» є найкращим зображенням материнства з європейської праісторії. Трипільці мали домашні вівтарі та окремі храми, в яких відбувалися свята, пов’язані з культами природи. Провідним прошарком тогочасного суспільства були жерці, які керували релігійним життям, уміли вираховувати календарні терміни, пов’язані з аграрними роботами; знали про цілющі властивості трав і лікували людей; зберігали давні традиції та закони; були віщунами і провидцями.

Стосовно проблеми зникнення трипільської культури є низка гіпотез: порушення екологічного балансу, пов’язане з екстенсивним веденням господарства; похолодання клімату; внутрішні суперечності та протистояння трипільських общин західного і східного ареалів; навала скотарських племен із Північного Причорномор’я; епідемії тощо. Ймовірно, трипільські племена розбилися на декілька груп: частина залишилась на місці, інші мігрували і започаткували нові етномовні групи населення Східної Європи та Азії.

Епоха бронзи (друга пол. ІІІ — початок І тис. до н. е.) характеризується появою бронзи — першого штучного металу (сплав міді з оловом чи, рідше, зі свинцем або миш’яком). Спочатку бронзові вироби були поширені в Південному Ірані та Месопотамії (ІV тис. до н. е.), Малій Азії, Середземномор’ї (ІІІ тис. до н. е.), а в ІІ тис. до н. е. бронза з’явилася і в Європі. На теренах сучасної України перші бронзові вироби датуються початком ІІ тис. до н. е., і походили вони з Балкан і Кавказу. На території сучасної України бронзу почали виготовляти в ХV—ІХ ст. до н. е.

Означений час характеризується спеціалізацією в господарському житті: на мікрорівні — самостійний розвиток бронзоливарництва; на макрорівні — перший великий поділ праці (відокремлення скотарських племен від землеробських). Почали формуватися етнічні спільноти людей.

Суттєві зміни відбулися і в соціальній сфері: зростання ролі чоловіка в землеробстві призвело до заміни матріархату на патріархат; поява додаткового продукту надала можливість його зосередження в окремих осіб, що стимулювало майнову, а з часом і соціальну, диференціацію, виокремлення керівної та військової аристократії; домінувати почала мала сім’я найближчих родичів.

Бронзовий період відзначається великою кількістю археологічних культур (близько 20), репрезентованих на теренах сучасної України, територія якої розділилася на три етнічно-культурні зони: Степ, Лісостеп і Полісся. Північно-східну частину України та Полісся населяли нащадки давніх місцевих палеоєвропейських племен та племена південної групи праугро-фінського етнічного масиву. Правобережний лісостеп України був населений індоєвропейськими племенами з давніми традиціями землеробської культури — предками слов’ян.

Степи від Дону до Дунаю належали індоєвропейським енеолітичним місцевим племенам та племенам, що прийшли зі східних степів та Кавказу, на базі яких сформувався індо-іранський етнос. Вони займалися скотарством, інколи землеробством, мали розвинуте бронзоливарництво. Суспільство складалося з кількох прошарків: жрецького, військового та господарського. Існував один з найперших суттєвих поділів родового суспільства на «благородні» (військові) і «неблагородні» (виробничі) роди. На початку ІІ тис. до н. е. індоарійська спільнота розпалася на дві частини: індоарійські та іранські племена.

Індоарійці перебували в Причорномор’ї, в пониззі Південного Бугу і Дніпра, в Криму, Приазов’ї та на Північно-Західному Кавказі. Племена спеціалізувались на війні, здійснювали далекі походи, винайшли легкі бойові колісниці. На правах військової аристократії індоарійці посіли панівне місце в Хеттській державі, опанували на деякий час Єгипет (навала гіксосів) та Вавілон (каситська династія), врешті завоювали Індію і дійшли до Китаю. Нащадками праіндійців в Приазов’ї були племена синдів і меотів, про котрих є згадки вже у писемних джерелах І тис. до н. е.

Праіранські племена проживали в степах на схід від Дніпра, частково займаючи степову та лісостепову правобережну Наддніпрянщину. Найпотужніше об’єднання праіранських племен існувало тут у ХVІ—ХІІ ст. до н. е. Основою господарства було скотарство. Цікавими є курганні поховання, які символізували поєднання підземного, наземного та небесного світів.

У другій половині ІІ тис. до н. е. степи на захід від Дніпра до Дунаю населялися двома індоєвропейськими етносами —індоіранцями та північними фракійцями. Сабатинівські племена були осілими землеробами і скотарями, мали потужні металургійні центри, які виробляли величезну кількість бронзових знарядь і зброї. Сабатинівські племена тісно контактували зі Східним Середземномор’ям, зокрема з Кріто-Мікенським царством.

Прикарпаття, Наддністрянщину та Поділля заселяли прафракійські племена, які мали високорозвинену металургію, підтримували торгівельні відносини з Єгиптом, Кріто-Мікенським царством.

Наприкінці ХІV ст. до н. е. на Прикарпатті та Західному Поділлі з’явилися племена культури Ноа, котрі прийшли з Південних Карпат і Нижнього Придунав’я. Походження цього народу пов’язують із великим культурно-етнічним масивом, що існував у другій половині ІІ тис. до н. е. в Північно-Західному Причорномор’ї, — симбіозом прафракійського та праіранського населення.

Скіфо-сарматська доба

Слід зауважити, що наприкінці II тис. до н. е. клімат став надзвичайно посушливим, що спричинило екологічну кризу та міграції населення.… Саме в цей період з’являються перші письмові згадки про територію сучасної… Загалом, ранньозалізну добу можна поділити на передскіфський та скіфський часи.

Етногенез слов’ян

На початку ХХ ст. було розширено базу досліджень, комплексно використовувалися писемні, археологічні, лінгвістичні, етнографічні, антропологічні та… Загалом більшість учених вважає датою формування праслов’янської спільноти ІІ… На межі ІІ—І тис. до н. е. праслов’яни розділилися на дві гілки: західну і східну. Репрезентантами східної частини…

Хронологія

1,5 млн. років тому—поява первісних людей на території України. 1,5 млн. — 10 тис. років тому—період палеоліту. 1,5 млн. — 150 тис. років тому—період раннього палеоліту.

Словник термінів

Автохтон— корінний мешканець, абориген, тубілець.

Автохтонний— той, що виник, зародився на місці його сучасного проживання.

Анімізм — віра в існування душі та духів, що управляють світом, одухотворення сил і явищ природи.

Антропоморфний— людиноподібний.

Артефакти— археологічні матеріали.

Асиміляція— злиття одного народу з іншим, що супроводжується уніфікацією самосвідомості насильницьким нав’язуванням, звичаїв, мови панівного народу.

Варвари— назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та стояли на нижчому рівні культурного розвитку.

Геррос— місце поховання царських скіфів, розташоване у Нижній Наддніпрянщині.

Горит— футляр для лука і стріл у скіфів.

Доместикація— одомашнення диких тварин.

Екзогамія— за первіснообщинного ладу звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Екстенсивний спосіб виробництва— пов’язаний лише з кількісним (без поліпшення якості) розширенням виробництва.

Ендогамія— за первіснообщинного ладу звичай, коли шлюби дозволялись тільки між членами однієї родової групи.

Етногенез— походження, формування того чи іншого народу.

Катафрактарії— важкоозброєна сарматська кіннота, що справила помітний вплив на формування середньовічного рицарства.

Культура— в археології — поняття, що визначає спільність археологічних пам’яток, які стосуються одного часу, певної території та відзначаються місцевими особливостями. Часто археологічна культура відзеркалює етнічну спільність її носіїв.

Курган— насип над одним або кількома похованнями; зазвичай має напівсферичну форму.

Магія— сукупність прийомів та обрядів, пов’язаних з чаклунством, віщуванням, вірою в надприродні сили людини.

Неолітична (виробнича) революція—перехід від привласнювальних (збиральництва і мисливства) до відтворювальних (землеробства і скотарства) форм господарювання.

Пантеон—сукупність усіх божеств у певній політеїстичній релігії.

Патріархат—останній період первіснообщинного ладу, що замінив матріархат; характеризувався веденням родоводу за батьківською лінією, панівною роллю чоловіка в господарстві, суспільстві, сім’ї.

Пектораль—коштовна металева нагрудна прикраса, ознака влади.

Поліс—античне місто-держава.

Тотемізм— одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин.

ЛЕКЦІЯ 2.

КИЇВСЬКА РУСЬ

1. Праукраїнці у VІІ—ІХ ст.

2. Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання.

3. Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Історичне значення Київської Русі

Праукраїнці у VІІІ—ІХ ст. Теорії походження України-Русі

Великі дискусії викликає в наш час назва «Русь». За «Повістю временних літ» фіксують північне походження терміна «Русь», бо саме щодо всіх… З VIІІ ст. формуються середньовічні племінні об’єднання, відомі з «Повісті… Головними ознаками держави є територія, армія, податки, міжнародне визнання. Поступово цих ознак набуває Руська земля.…

Етапи зміцнення Київської Русі як державного об’єднання

Наступником Олега став Ігор (912—945). На початку правління він був змушений вести боротьбу з уличами і древлянами, які відмовилися визнавати владу… Вдова Ігоря Ольга (945—964) була змушена приводити до покори племінні союзи в… Становище Русі зміцніло за сина Ігоря й Ольги Святослава (964—972), прозваного Святославом Хоробрим. Він тривалий час…

Феодальна роздробленість у ХІІ — першій половині ХІІІ ст.

З ХІІ ст. видимих обрисів почало набувати рішення Любецького з’їзду руських князів 1097 р. про вотчинний принцип успадкування земель. Внаслідок… У 40—70-х рр. ХІІ ст. поглиблюються міжкнязівські суперечності, що точаться… У другій половині ХІІ ст. проти князя Мстислава ІІ Великого постала потужна князівська коаліція 12 князів на чолі з…

Суспільна структура Русі

Численний прошарок суспільства становили бояри (мужі). В літописах вони згадуються поряд з князем уже з Х ст. Джерелом їхнього формування на ранніх… На іншому полюсі давньоруського суспільства перебували феодально залежні… Соціальне становище холопів було тотожне рабському: вони працювали в панському господарстві, не маючи ніякої…

Хронологія

VIІІ—ІХ ст. — формування держави східних слов’ян у Надніпрянщині. 860 р.— спроба запровадження християнства на Русі князем Аскольдом. 882 р.— захоплення Олегом Києва. Вбивство Аскольда.

Словник термінів

Анти — південно-східна група слов’янських племен у ІV—VІІ ст., які проживали у межиріччі Дністра і Дніпра. Суспільний устрій антів — військова демократія. Відомі за візантійськими джерелами як племена, що воювали з Візантією, Аварським каганатом. Займалися обробітком землі, тваринництвом, різноманітними ремеслами і промислами. Остання згадка припадає на 602 р.

Бояри — назва від старослов’янського слова «бой» — (воїн, великий) чи тюркського «бояр» — багатий. Верхівка панівної верстви суспільства в Київській Русі. Термін вживався щодо багатих і знатних служилих людей. З часом боярами почали називати і членів дружини князя та місцеву неслужилу знать.

Данина — натуральний або грошовий податок з підкорених племен та народів. У Київській Русі — найдавніша форма податку, що регулярно збирався з підданих східнослов’янських та угро-фінських племен. Князь збирав податок шляхом «полюддя», об’їжджаючи свої землі. У 947 р. Ольга встановила постійні пункти збирання данини та призначила збирачів. Відтоді данина стала постійним державним податком, сплачувався він спочатку сільськогосподарськими продуктами, а згодом — грішми. Одиницею оподаткування за княжої доби був дим — двір (родина, сім’я).

Дружина — так на Русі називали постійне військо князя та апарат його влади. Дружина поділялася на старшу і молодшу. Старша дружина, або «мужі», складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя, брала участь в обговоренні державних та господарських питань, керувала молодшою дружиною і простими воїнами.

Етнос — у перекладі з грецької — народ, група, плем’я. Стійка, історично сформована на певній території спільність людей, пов’язаних культурою, звичаями, традиціями, мовою, які усвідомлюють свою єдність і відмінність від інших подібних об’єднань.

Київська Русь — наукова назва держави східних слов’ян, яка проіснувала з 882 по 1240 р. У руських літописах державу називали Руссю або Руською землею. Русь сформувалася внаслідок консолідації східнослов’янських племен у VІІІ—ІХ ст. Спочатку це були племінні союзи, що згодом стали племінними князівствами (Київське — поляни, Волинське — дуліби і волиняни, Чернігівське — сіверяни, Древлянське — древляни та ін.). У 882 р. внаслідок об’єднання Київського князівства з Новгородським розпочалося створення єдиної східнослов’янської держави — Київської Русі. Політичним центром держави стала Наддніпрянщина (у вузькому значенні — «Руська земля»). З приєднанням нових земель Руською землею почали називати всі території, підвладні київським князям. Завершилося формування Київської Русі за правління Ярослава Мудрого, після смерті якого влада київських князів ослабла і розпочалася децентралізація держави через міжкнязівські чвари. Брак єдності між князями призвів до ослаблення Київської Русі та появи самостійних князівств, що в 1223 р. та в 1239—1240 рр. не змогли встояти перед навалою монголо-татарського війська. Удільні князівства стали васалами Золотої Орди.

Князь — у слов’ян — голова монархічної держави або окремого політичного об’єднання (удільний князь) чи представник феодальної аристократії у ІХ—ХVІ ст.

Кочові народи — народи, які протягом ІV—ХІІІ ст. проживали у Причорноморських степах або проходили через ці території, ведучи кочовий спосіб життя. В ІV—VІ ст. це — гунни, в VІ—VІІ ст. — авари, у VІІІ ст. — болгари, ІХ ст. — угри, ІХ—ХІ ст. — печеніги, ХІ—ХІІІ ст. — половці, а з ХІІІ ст. — монголо-татари, кипчаки, чорні клобуки, берендеї та ін.

Печеніги —об’єднання тюркських та сарматських племен у заволзьких областях, у VІІІ—ІХ ст. кочовики-скотарі неодноразово здійснювали набіги на Русь. У 1036 р. були розбиті і підкорені русичами, частина їх відкочувала до нижньої течії Дунаю.

Політичний устрій — Русь була середньовічною східнослов’янською державою, що охоплювала з півночі на південь територію від Балтики до Причорномор’я, із заходу на схід — від Закарпаття до Волзько-Окського межиріччя. Київська Русь — типова ранньофеодальна монархія на чолі з Великим київським князем. Протягом правління перших князів відбулося становлення суспільної та державної ієрархії. Реформи руських володарів сприяли політичній, соціально-економічній та культурній консолідації не тільки східних слов’ян, але й угро-фінських племен, які входили до складу Русі. Великому київському князеві підпорядковувалися удільні князі. Він зосереджував у своїх руках усю законодавчу, адміністративно-судову та військову владу. Титул Великого князя був спадковим. Опорою князя були бояри та військова дружина. В країні владні повноваження розподілялися за принципом сюзеренітету-васалітету.

Русь — має чотири основних значення: 1) етнічне — народ, плем’я; 2) соціальне — суспільний прошарок, соціальний стан; 3) політичне — східнослов’янська держава; 4) географічне — певна територія, земля. Існують такі гіпотези пояснення слова «Русь»: наддніпрянська — від назв річок з коренем «рос» (Рось, Росава, Роставиця); скандинавська — від фінського слова «ruotsi», яким фіни називали варягів.

Східнослов’янські союзи племен — склалися в VІІ—ІХ ст. внаслідок об’єднання кількох самостійних племен. На території України літописи згадують дев’ять східнослов’янських союзів племен: поляни, древляни, волиняни, дуліби, бужани, білі хорвати, тиверці, уличі та сіверяни.

Тріумвірат—урядування у певній державі трьох осіб, споріднених або й не споріднених сімейно, які володіють рівними правами у розв’язанні економічних, соціальних, культурних та політичних питань.

Хрещення Русі — релігійна реформа 980 р. і створення пантеону богів на чолі з Перуном не виправдали сподівань Володимира І Великого щодо консолідації всіх східнослов’янських племінних союзів, тому в 988 р. було проведено нову релігійну реформу — запроваджено християнство як державну і єдину релігію Київської Русі. Введення християнства на Русі сприяло зближенню з іншими християнськими державами, пожвавило міжнародні зв’язки, зміцнило державу, сприяло розвиткові культури.

Язичництво — первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи та культу предків. Богом-громовиком був Перун, богом неба — Сварог, сонця і вогню — Дажбог і Хорс, покровителем тварин — Велес та ін. Східні слов’яни уявляли собі зміну пір року як безперервну боротьбу світлих і темних сил природи. Вихідною точкою такого кругообігу є народження нового сонця (початок нового року) — Ярила, відзначався також початок весни та літнє сонцестояння (Купала). Душі предків ставали домашніми богами, охоронцями домашнього вогню, роду, родини (Род, Чур, домовики).

ЛЕКЦІЯ 3.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

1. Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави.

2. Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства.

3. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини, наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення.

Піднесення Галицького і Волинського князівств. Утворення Галицько-Волинської держави

1. до початку самостійної державної діяльності Данила Романовича (1219); 2. до 1245 р., коли Данило здолав феодальну опозицію й відновив… 3. до смерті Данила (1264) — часи державної єдності Галицько-Волинської Русі;

Зовнішньополітичні пріоритети та суспільно-економічний устрій Галицько-Волинського князівства

У місті власники маєтків отримували великі прибутки від торгівлі у формі різних податків, чиншів (мит, складів, ярмарків, доріг, мостів тощо), тому… Помітну роль у містах відігравало духовенство, серед якого виділялися два… Як і за часів Київської Русі у Галицько-Волинському князівстві діяли дружина (постійна організація професійних воїнів)…

Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Причини й наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства, його історичне значення

Найважливішим елементом культури Київської Русі стала писемність, поширення якої передувало офіційному запровадженню християнства. Археологічні… Підтвердженням оволодіння письмом можуть бути договори Русі з греками, один з… Кирилицею написано всі твори XI ст.: «Остромирове Євангеліє», «Ізборники» 1073 і 1076 рр., «Слово про закон і…

Хронологія

1199 р. — утворення Галицько-Волинської держави.

1199—1205 рр. — князювання Романа Мстиславича у Галицько-Волинській державі.

1223 р. — битва на р. Калці. Поразка русичів від монголо-татар.

1238 р. — волинський князь Данило Романович захопив Галич.

1240 р. — спустошення Києва монголо-татарами.

1301—1308 рр. — князювання Юрія Львовича в Галицько-Волинському князівстві.

1308—1323 рр. — князювання Андрія і Лева в Галицько-Волинському князівстві.

1324—1340 рр. — правління Юрія ІІ Болеслава в Галицько-Волинському князівстві.

1349 р. — загарбання Галичини Польщею і приєднання Волині до Великого князівства Литовського.

Словник термінів

Берестяні грамоти— грамоти, відкриті 26 липня 1951 р. під час розкопок Новгорода експедицією під керівництвом російського археолога А. Арциховського. Основну масу берестяних грамот знайдено в м. Новгороді Великому (близько 1 тис.), а також у містах Старій Русі (Новгородська обл.., Російська Федерація), Смоленську, Пскові, Твері та ін. (Російська Федерація). На території України знайдено поки що єдину берестяну грамоту в Звенигороді Галицькому археологом І. Свєшніковим. Найдавніший запис на бересті датується першою половиною ХІ ст., найпізніший — другою половиною ХV ст. Тексти видряпували на бересті залізними, бронзовими, рідше кістяними стрижнями. Обов’язковою умовою тривалого зберігання грамот у культурному шарі ґрунту є його підвищена вологість, що унеможливлює приплив повітря. У ХІ—ХІV ст. береста була дешевим матеріалом для письма. Впровадження паперу і його масове поширення у східних слов’ян з середини ХV ст. спричинило припинення письма на бересті. Найбільшу цінність мають берестяні грамоти ХІ — першої половини ХІІ ст. Нині їх налічується понад 400. За жанром це різноманітні документи, листи, азбуки, шкільні вправи тощо. Новгородські берестяні грамоти засвідчують жваві торговельні зв’язки міста з іншими руськими містами, зокрема з Києвом. Вони є свідками масового поширення грамоти у Давній Русі і належать до категорії масових джерел з історії середньовічної Русі; кількість відомих грамот зростає з кожним роком.

Вірмени — тут — консолідовані національно-релігійні громади іммігрантів із Закавказзя. Основними причинами переселення вірмен з Вірменії до України були боротьба вірменського купецтва за товарні ринки, знищення вірменської державності арабами, розорення Закавказзя турками-сельджуками, монголо-татарами. Певну роль в еміграції вірмен відіграли також релігійні переслідування їх. Переважали міграційні потоки заможніших вірмен-купців, ремісників, служителів культу. Вірменські колонії формувалися в Україні у двох регіонах: правобережно-західному та північно-причорноморському. Ці колонії почали виникати в період Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Перша колонія сформувалася в Києві — найдавніша згадка про неї в «Києво-Печерському патерику» датується 1080—1090 рр. Вірменська колонія у Львові утворилася в другій половині ХІІІ ст. (намогильний напис 1277).

Ерцгерцог (Erzherzog)—титул австрійського монарха у 1453—1804 рр.

Тевтонський орден—католицький духовно-релігійний орден, заснований у кінці ХІІ ст. в Палестині під час хрестових походів. З ХІІІ ст. по 1525 р. у Прибалтиці на землях, захоплених Тевтонським орденом у пруссів, литовців, поляків, існувала його держава. Орден розгромлено в Грюнвальдській битві 1410 р. З 1466 р. — васал Польщі. У 1525 р. його володіння в Прибалтиці перетворено на світське герцогство Пруссію.

Фортифікаційні споруди — інженерні споруди для укриття й найефективнішого застосування зброї, військової техніки в бою, розміщення пунктів управління, а також для захисту військ, населення, об’єктів тилу від ворога.

Персоналії

Анна (княгиня Галицька) (?—1254)—княгиня, дружинаРоманаМстиславича, мати двох його синів: Данила й Василька. Зі своєю першою дружиною, дочкою Рюрика… Данило Галицький (1201—1264)— волинський і галицький князь.Народився у… Лев Данилович (1228—1301) —син Данила Галицького, князь Галицько-Волинський. По смерті брата Шварна (1269), який…

ЛЕКЦІЯ 4.

ЗЕМЛІ УКРАЇНИ ПІД ВЛАДОЮ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

У ХІV — НА ПОЧАТКУ ХVІІ СТ.

1. Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського.

2. Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України.

3. Суспільно-політичні та релігійні рухи в Україні. Берестейська церковна унія.

Боротьба за києворуську спадщину. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського

За часів князя Міндовґа (1230—1263) до литовської держави було приєднано частину руських (переважно білоруських) земель. Боротьба за руську спадщину… Подальші дії Великого Князівства Литовського були пов’язані з включенням до… Політика Великого Князівства Литовського призвела до загострення відносин з татарами. Наслідком цього стала битва між…

Люблінська унія, її політичні та соціально-економічні наслідки для України

Поряд із цим посилилася експансія польської шляхти на українські землі Великого Князівства Литовського, що викликало конфліктні ситуації поміж… Зі свого боку, Польща була заінтересована в призупиненні просування Москви,… Всі названі причини визначили потребу в законодавчому облаштуванні відносин між польською та литовською державами. Як…

Суспільно-політичні та релігійні рухи в Україні.

Берестейська церковна унія

Серед внутрішніх причин кризи можна назвати пасивність ієрархів Київської митрополії, які зосередились на внутрішніх церковних справах і приділяли… Ще одним критичним моментом було активне втручання у церковне життя світських… Також негативну роль відіграла діяльність новоствореного Московського патріархату, спрямована на підпорядкування…

Хронологія

1361(?)—1362(?) рр.— перемога об’єднаних литовсько-руських військ над татарськими загонами на р. Сині Води та початок звільнення від Золотої Орди. … 1385 р.—Кревська унія, за якою на основі династичного шлюбу великого князя… 1387 р.— польські війська відвоювали галицькі землі в Угорщини та встановили домінування над Молдавським…

Словник термінів

Державні повинності селян—повинності, які виконували тяглі селяни на користь держави. Полягала в будівництві доріг і мостів та ремонті фортифікаційних споруд тощо.

Інкорпорація— приєднання держави, чи певних її територій до складу іншої держави переважно мирним шляхом.

Копний суд— судовий орган сільської громади, що ґрунтувався на основі звичаєвого права.

Магістрат — орган управління в містах із магдебурзьким правом. Складався з ради (адміністративно-поліційні функції) та лави (суд).

Панщина— повинності тяглих селян. Полягала в обробітку панської землі.

Привілей — пільга або право, надане володарем/власником окремій людині, групі людей, населеному пункту, соціальному стану.

Реформація та Контрреформація— відповідно: рух у Європі за реформу християнської Церкви, що розпочався на початку XVI ст. і спричинив появу ще однієї гілки християнства — протестантизму; спроби католицької Церкви відновити втрачені позиції.

Серебщина—вид повинності, накладеної на селян, які мали сплачувати державні податки.

Ставропігія — вилучення певної інституції (братства) з юрисдикції місцевої церковної влади та підлеглість безпосередньо патріарху.

Унія — союз, об’єднання. Унія може бути церковною та політичною. Політична унія, в свою чергу, може бути реальною та персональною (коли союз утримується лише особою спільного володаря; саме такою унією стала Кревська).

Цех—об’єднання ремісників за виробничим принципом з чіткою організаційною системою для захисту економічних та юридичних прав виробників.

Шляхта— панівний стан в українських та польських землях у пізньому середньовіччі та в ранньомодерну добу. Утворена з колишніх бояр та військовозобов’язаного службового населення. Мала майже всю повноту громадянських та майнових прав.

Юридика— частина міста, яку, а також її мешканців, контролював феодальний власник. Утворювалася внаслідок поділу приватних міст, пожалування центральною владою окремим феодалам, викупу феодальним власником частини території. Інститут юридик існував до ХVІІІ ст.

Персоналії

Вітовт (близько 1348—1430)—великий князь литовський у 1392—1430 рр. Очолив литовсько-руську опозицію рішенням Кревської унії 1385 р. Згідно з… Ґедимін (?—1341)—великий князь литовський у1316—1341 рр. Активно боровся проти… Могила Петро (1574(?), 1596(?)—1647)— син молдавського господаря Симеона Могили, архімандрит Києво-Печерської Лаври (з…

ЛЕКЦІЯ 5.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

1. Формування українського козацтва. Утворення Запорозької Січі.

2. Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ століття.

3. Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ століття.

Формування українського козацтва.

Утворення Запорозької Січі

Посилення феодального та релігійно-національного гноблення, наступ на права селянства, міщанства та інших верств населення призвели до того, що… Щоб вижити на новій території, переселенцям доводилося захищатися від нападів… Поступово козацтво перетворилося з нестійких напівгосподарських, напіввійськових ватаг на потужну силу, яка змусила…

Козацькі повстання в кінці ХVІ — на початку ХVІІ ст.

Якщо на початковому етапі невдоволення козацтва проявлялося в мирних методах боротьби, як-то скаргах королівському уряду на дії магнатів та утиски з… Першим збройним виступом козацьких загонів було повстання під проводом… На початку 1592 р. за розпорядженням Сигізмунда ІІІ було створено комісію, яка на чолі польсько-шляхетського війська…

Культура України в ХVI — першій половині ХVІІ ст.

Складною була проблема здобуття вищої освіти для української молоді. На початковому етапі навчалися у західноєвропейських університетах. Частина… Рубіжною датою в освітянській сфері став 1576 р., коли за ініціативи князя… Не поступалися своїм учителям і вихованці академії: Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Захарія…

Хронологія

1303 р.— термін «козак» міститься у словнику половецької мови. 1308 р.—слово «козак» згадується в додатку до грецького збірника житій святих… 1482 р.— ректором Болонського університету стає український учений Юрій Дрогобич (Котермак).

Словник термінів

Автохтонна теорія походження козацтва—доводить, що козацтво є продовженням вічових громад Київської Русі, які трансформувалися у військові підрозділи, які підпорядковувалися великому литовському князеві.

Болохівська теорія походження козацтва— пов’язує феномен козацтва з існуванням болохівців, які після встановлення монголо-татарського іга прийняли протекторат Орди і вийшли з-під юрисдикції місцевих князів.

Бродницька теорія походження козацтва—пов’язує козацтво із слов’янським степовим населенням періоду Київської Русі, яке проживало у пониззі Дунаю.

Захисна теорія походження козацтва—пояснює появу козацтва з гострою потребою дати організовану відсіч татарським набігам.

Курінь—військовий підрозділ (або казарма) у козаків Запорізької Січі, складова частина коша; чисельність куренів могла досягати 38.

Обозний— представник козацької старшини, мав у своєму підпорядкуванні артилерію та відповідав за постачання.

Осавул—посадова особа на Запорозькій Січі, відав організацією військових загонів.

Паланка— землі, підвладні Запорозькій Січі. В різний час налічувалося від 5 до 8: Бугогардівська, Інгульська, Кальміуська, Кодацька, Орельська, Прогноїнська, Протовчанська, Самарська.

Писар— посадова особа на Запорозькій Січі, керував військовою канцелярією.

Повстання—збройний виступ певної частини населення держави проти чинних порядків задля поліпшення власних умов життя, зміни законодавства або повалення панівного політичного ладу.

Січова рада— найвищий орган влади на Запорозькій Січі, який вирішував найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, здійснював судочинство, розподіляла землі та угіддя. На січовій раді обиралася й військова старшина.

Соціальна теорія походження козацтва—пов’язує появу козацтва з посиленням економічного, політичного, національного та релігійного гніту українського населення.

Суддя— посадова особа на Запорозькій Січі, проводив судочинство, відав скарбницею, в разі потреби, виконував повноваження кошового отамана.

Татарська теорія походження козацтва— твердить, що козацтво пов’язане з появою на території Київщини за часів Вітовта татарських поселень, де шляхом злиття з місцевим населенням з’явилося козацтво.

Уходницька теорія походження козацтва—виводить козацтво з утворення на Наддніпрянщині громад вільних озброєних людей, які прибували на промисли.

Хозарська теорія походження козацтва— за нею козаки ототожнюються з хозарами.

Черкаська теорія походження козацтва— виводить родовід козацтва від черкес, або черкасів, які проживали на території Тмутараканського князівства.

Чорно-клобуцька теорія походження козацтва— вважає козаків нащадками племені чорних клобуків, яке за часів Київської Русі проживало на Пороссі.

Персоналії

Вишневецький (Байда) Дмитро (?—1563)— князь, староста черкаський та канівський, козацький отаман, засновник Запорозької Січі на о. Хортиця. Зробив… Дашкевич Остафій (?—1535)—староста черкаський та канівський, разом з козаками… Дрогобич (Котермак) Юрій (близько 1450—1494)—закінчив Краківський університет. Доктор філософії з 1478 р. і доктор…

НОВА ДОБА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЕКЦІЯ 6.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

1. Українські землі напередодні Визвольної війни.

2. Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави.

3. Соціально-економічна і зовнішня політика гетьманського уряду 1646—1654 рр.

Українські землі напередодні Визвольної війни

Аналіз розвитку революцій в Україні та в Англії дає змогу виявити спільну тенденцію до зміцнення особистої влади керівників (Богдана Хмельницького й… Козаки здобули репутацію вправних вояків, яких наймали в Європі. Їхня слава… На середину ХVІІ ст. в різних сферах розвитку українського суспільства визріли гострі суперечності між статусом…

Початок Визвольної війни. Формування Української національної держави

Польські війська виступили проти Б. Хмельницького і татар Тугай-бея, загони яких 29 квітня 1648 р. оточили противника біля р. Жовті Води. Потоцький… Відразу після битви на р. Жовті Води козацько-татарська армія оточила під… Перші успіхи військ Богдана Хмельницького сприяли особливо швидкому розгортанню повстання в Лівобережній Україні. До…

Хронологія

16 травня 1648 р.— вирішальний бій біля р. Жовті Води між польськими військами та військами Б. Хмельницького. Січень 1648 р.— початок Національно-визвольної війни українського народу під… 18 червня 1648 р.— Б. Хмельницького обрано гетьманом.

Словник термінів

Диктатура(від лат. dictatura — необмежена влада) —здійснення влади в державі недемократичними методами, автократичний політичний режим.

Лівобережна Україна — історична назва частини України, що охоплює територію сучасних Чернігівської, Полтавської, західних районів Сумської, частини східних районів Київської (з м. Київ) та Черкаської обл.

Правобережна Україна — історична назва частини України, що охоплює територію сучасних Київської, Черкаської, Кіровоградської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Рівненської та Волинської обл.

Генеральна старшина— найвище військове і цивільне керівництво Війська Запорозького, з середини XVII ст. перетворилося на державну адміністрацію Гетьманщини. Складалася з гетьмана, генерального обозного, генерального писаря, генерального судді, генерального підскарбія, генерального осавула, генерального хорунжого. Полкова і сотенна старшини були зменшеними копіями генеральної. Проте на чолі їх замість гетьмана стояли, відповідно, полковник та сотник, які одночасно керували полком і сотнею як військовою й адміністративно-територіальними одиницями.

Запорозька Січ— військово-адміністративний центр козацтва, що існував за порогами Дніпра з середини XVI ст. до 1775 р. Тут перебував найвищий орган управління Січі — Кіш. Столицею Запорозької Січі було місто-фортеця, яке кілька разів змінювало місце розташування. Відомо такі Січі: Хортицьку (1553—1557), Томаківську (1560-ті — 1593), Базавлуцьку (1593—1638), Микитинську (1638—1652), Чортомлицьку (1652—1709), Кам’янську (1709—1711, 1728—1734), Олешківську (1710—1734), Нову Січ (Підпільненська, Покровська — 1734—1775).

Коронний гетьман — верховний головнокомандувач війська Речі Посполитої.

Монархія—держава, главою якої є монарх. Є необмежені (абсолютні) і обмежені (конституційні) форми монархій.

Низове козацтво — козаки, які мешкали на Січі. Рухлива, опозиційна до уряду частина козацтва.

Полк — військова (з середини XVII ст. — військово-адміністративна) одиниця, що об’єднувала козаків, які проживали на певній території. Тактичним підрозділом була сотня, що поділялася на курені. Перші полки сформував з реєстрових козаків у 20-ті рр. XVII ст. М. Дорошенко.

Персоналії

Богун Іван (?—1664) — кальницький полковник (1650, 1651, 1653—1657), один з видатних військових діячів національно-визвольної війни 1648—1676 рр.… Нечай Данило (?—1651) — козак, прибічник Б. Хмельницького. До війська…

ЛЕКЦІЯ 7.

ГЕТЬМАНЩИНА ЗА ДОБИ РУЇНИ: ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ

1. Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького.

2. Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.

3. Економічний розвиток та соціальне становище.

4. Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.

Напередодні Руїни: українська держава в останні роки правління Б. Хмельницького

За планом бойових дій передбачався одночасний широкомасштабний наступ і на Волинь, якого, однак, Богдан Хмельницький не підтримав, справедливо… Усвідомлюючи небезпеку удару 30—40-тисячного польського війська з заходу і… У другій половині січня 1655 р. в Україну підійшли полки московського воєводи Василя Шереметьєва та з’єднані…

Іноземна експансія та внутрішня боротьба в українських землях у другій половині ХVІІ ст.

Прихід до влади І. Виговського збігся з загостренням суперечностей. Ще навесні 1657 р., зі звісткою про хворобу Б. Хмельницького, запорозьке… У зовнішній політиці до початку 1658 р. І. Виговський проводив курс,… Велика увага приділялася врегулюванню відносин з Річчю Посполитою: в жовтні було домовлено не розпочинати воєнних дій…

Економічний розвиток та соціальне становище

Після Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. фактично необмеженими стали переходи з одного стану до іншого, з місця на місце. Було… Протягом другої половини XVII та у XVIII ст. дедалі активізувалося формування… Освоєння земель Слобідської України розпочалося ще в XVI ст., але масовим стало наприкінці XVII ст. На Слобожанщині…

Культурне життя в Україні другої половини ХVІІ ст.

На заході й у північній частині центрального регіону дедалі посилювався кріпосницький визиск селян. На південному сході розвинулось українське… Поширеною була початкова освіта, переважно школи існували при церквах, а… Набрала подальшого розвитку історична наука через твори С. Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистянського та інших.…

Хронологія

1657 р.— початок гетьманування І Виговського.

6 вересня 1658 р.— підписання І. Виговським Гадяцького трактату.

1660—1663 рр. — розкол козацької держави. Утворення лівобережного та правобережного гетьманатів.

1660 р. — Слободищенський договір Ю. Хмельницького з Польщею.

1663 р. — «Чорна Рада» в Ніжині. Розкол України на Правобережну і Лівобережну. Проголошення гетьманом на Лівобережжі І. Брюховецького.

1665—1676 рр.— гетьманування П. Дорошенка.

30 січня 1667 р. — підписання Андрусівського перемир’я між Росією й Річчю Посполитою. Початок суспільно-політичної стабілізації в Лівобережній Україні.

18 жовтня 1672 р. — Бучацький мирний договір між Польщею і Туреччиною.

6 травня 1686 р. — укладення «Вічного миру» між Польщею і Росією.

16 січня 1699 р. — підписання Карловицького трактату між Річчю Посполитою і Туреччиною.

Словник термінів

Березневі статті— угода, укладена між представниками Війська Запорозького та Московської держави й оформлена статтями й жалуваними грамотами козацькому стану, гетьману та іншим суб’єктам суспільних відносин у березні (звідси походить їхня назва) 1654 р. Угодою передбачалося збереження чинної в Гетьманаті системи влади, управління, судочинства, суспільних відносин і військово-політичного устрою. «Статті» оформлювали відносини протекторату московського царя над Військом Запорозьким на договірних засадах.

Військо Запорозьке— самоназва державного утворення, що виникло під час козацької революції середини XVII ст. (в історичній літературі на його позначення також вживаються назви Гетьманщина, Українська козацька держава) на теренах частини Правобережної України, Поділля, Лівобережжя й Наддніпрянщини.

«Вічний мир»— трактат, укладений 6 травня 1686 р. Річчю Посполитою і Московською державою, що мав антитурецьке спрямування. Окрім затвердження низки воєнно-політичних акцій проти Туреччини, трактат обумовлював поділ українських територій між Польщею (Правобережна Україна) та Росією (Лівобережна Україна разом із Запорожжям). Не припинивши змагань право- та лівобережних гетьманів за територіальну цілісність Української козацької держави, договір закріпив розмежування більшості етнічних українських земель між Польщею та Росією аж до кінця XVIII ст.

Гадяцький трактат— угода, укладена 6 вересня 1658 р. гетьманом І. Виговським з польським королем, згідно з якою Українська козацька держава входила до складу Речі Посполитої як рівноправний автономний складник. Положеннями угоди передбачалося збереження дореволюційного становища української шляхти поряд з козацькими станово-адміністративними свободами.

Гетьман— титул найвищого урядника в Українській козацькій державі (Війську Запорозькому), що поєднував функції найвищої військової, адміністративної та судової влади. Протягом XVII ст. владні повноваження гетьмана змінювалися, згідно з характерними особливостями державного устрою Польщі або Росії, до складу яких входили право- та лівобережний гетьманати.

Гетьманщина — усталена в науковій літературі назва української національної держави, яка постала внаслідок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького.

Зборівський трактат— договір, укладений 8 серпня 1649 р. між представниками Війська Запорозького й польським королем після Зборівської битви, згідно з яким встановлювалася територіально-адміністративна юрисдикція козацького стану в межах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств, визначався 40-тисячний реєстр козацького війська. Фактично, основними положеннями трактату було започатковано існування Української козацької держави.

Протекторат— форма залежності однієї держави від іншої, коли основні питання суспільно-політичного життя і зовнішню політику регулює на свій розсуд протектор, а залежна держава зберігає лише деяку самостійність у внутрішніх справах.

Руїна— період в історії Української козацької держави другої половини XVII ст., що характеризується поєднанням громадянської війни, викликаної внутрішніми суспільно-політичними суперечностями, з серією зовнішніх втручань найближчих сусідів України, зацікавлених у відторгненні її територій.

Універсал — розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру, який видавав гетьман.

Персоналії

Дорошенко Петро (1627—1698) — гетьман Правобережної України (1665—1676). Стрижнем політичної діяльності П. Дорошенка було прагнення до відновлення… Немирич Юрій (1612—1659) — видатний дипломат, політичний діяч і мислитель,… Сірко Іван (?—1680) — козак, вінницький (кальницький) полковник. Родом був із селища Мерефи (нині — містечко поблизу…

ЛЕКЦІЯ 8.

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВІЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ КІНЦЯ ХVІІ — СЕРЕДИНИ

ХVІІІ СТ.

1. Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.

2. Соціально-економічне становище українських земель.

3. Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.

4. Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.

Політичний розвиток українських земель за гетьманування Івана Мазепи і його наступників на початку XVIIІ ст.

Південний напрямок політики Петра І та І. Мазепи збігався, бо обидва хотіли ліквідувати татарську загрозу, зміцнити південні кордони, заселити… Азовсько-дніпровські походи у 1695—1696 рр. московського війська на чолі з… Лівобережжя було економічно стабільною зоною. Ще з 1688—1689 рр. почалися звернення козаків Правобережжя про…

Соціально-економічне становище українських земель

У другій половині ХVІІ — першій чверті ХVІІІ ст. збільшення попиту на сільськогосподарську продукцію зумовило значне розширення оброблюваних площ,… Протягом XVIII ст. податки з української людності в російську державну… Зміни в земельній власності зумовлювали й відповідні зрушення у структурі феодальної ренти, вже на початку XVIII ст. у…

Адміністративний устрій Лівобережжя, Слобожанщини, Правобережжя у першій половині XVIIІ ст.

Згідно з «Постановою про губернії» (1775 р.), доповненою 1780 р., на Лівобережній Україні й Слобожанщині запроваджувалася загальнодержавна система… 1796 р. указом «Про новий поділ держави на губернії» намісництва було… «Трактат про вічний мир» між Росією і Польщею (1686 р.) офіційно зафіксував фактичне перебування Запорожжяв складі…

Культура України 90-х рр. XVII — початку XVIIІ ст.

Шкільна освіта здавна розвивалася в містах — при церквах і монастирях. Тому нею відали дяки або священики. Є дані, які свідчать, що з початку XVIII… Набула розвитку бібліотечна справа. Книгозбірні тримали шляхетські роди,… Після доби Руїни гетьманську столицю було перенесено з Чигирина на Правобережжі до Батурина на Лівобережжі. Гетьмани…

Хронологія

1700—1721 рр. — Північна війна. 26 вересня 1701 р. — надання Київському колегіуму статусу академії. Липень 1702 р. — серпень 1704 рр.— серія козацьких повстань у Правобережній Україні.

Словник термінів

Генерал-губернатор — найвища посада місцевої адміністрації Російської імперії 1703—1917 рр. Мав цивільну і військову владу, з 1775 р. очолював генерал-губернаторство (адміністративно-територіальну одиницю Російської імперії 1779—1917 рр., що включала одну чи кілька губерній, областей).

Генеральна старшина — збірна назва найвищих (генеральних) урядників у Війську Запорозькому. Уряди старшини відповідали військовим посадам козацького війська, що сформувалися протягом кінця XVI — середини XVII ст. До них належали генеральний обозний (керівник служби постачання й артилерії), генеральний писар (керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, фактично зосереджуючи у своїх руках управління цивільною сферою й зовнішньою політикою), генеральний осавул (відав веденням козацьких реєстрів, політичною безпекою, плануванням бойових дій), генеральний суддя (організовував роботу Генерального суду, здійснював загальний нагляд за функціонуванням судової системи), генеральні бунчужний та хорунжий (не маючи усталеного кола обов’язків, виконували різноманітні військово-адміністративні й дипломатичні доручення гетьманів, виступали гетьманськими намісниками). З утворенням у ході Хмельниччини гетьманату генеральна старшина перетворюється на управлінську й військово-адміністративну верхівку держави, її політичну еліту. Генеральні урядники утворювали при гетьманові спеціальну раду, без схвалення якої не приймали жодного важливого рішення. Рада генеральної старшини спільно з гетьманом виробляла зовнішньополітичний курс Гетьманщини, приймала іноземні посольства, розробляла плани воєнних кампаній, готувала генеральні козацькі ради. Спочатку виборні, посади генеральних старшин з часом почали заміщуватися за волею гетьмана, а їхнє здобуття ставало предметом політичної боротьби в середовищі козацької верхівки.

Генеральна військова канцелярія — вища управлінська та військово-адміністративна установа Гетьманщини. Створена в 1649 р., постійно перебувала в гетьманських столицях: Чигирині, Гадячі, Батурині й Глухові. Координував роботу канцелярії генеральний писар, а безпосереднє керівництво здійснював регент, якому підпорядковувалися штати канцеляристів, що спеціалізувалися в різних сферах державного управління, судочинства та зовнішньої політики й відповідній документації, а також — штати технічного персоналу (писарів, копіїстів, протоколістів, перекладачів, кур’єрів).

Імунітетні грамоти (від лат. immunitas — звільнення, позбавлення) — грамоти, що давали особливі права і привілеї власникові (недоторканність особи чи власності, непідсудність тощо).

Іррегулярні війська (від середньовічного лат. irregularis — неправильний) — війська, що не мали єдиної і постійної організації або мали відмінності від регулярних військ у системі комплектування, проходження служби тощо. У ХVІІІ—ХХ ст. в Російській імперії до них належали козацькі війська.

Казенні заводи — заводи, зазвичай військові чи гірничо-металургійні. Виникли у ХVІІ ст. як мануфактури, поширилися в ХVІІІ ст. Робітниками були державні селяни.

Київська (Києво-Могилянська) академія — перший вищий навчальний заклад на території України. Утворений у вересні 1632 р. внаслідок злиття Лаврської школи, заснованої київським митрополитом Петром (Могилою) (звідси й назва «Могилянська») в 1631 р., та Київської братської школи. Спочатку мав статус колегіуму, а після царських указів 1694 та 1701 р. — академії. Програма навчальних курсів складалася з «семи вільних мистецтв» (базових дисциплін західноєвропейських університетів): граматики, поетики, риторики, арифметики, геометрії, астрономії та музики, до яких згодом долучилися філософія й теологія. Поєднання у викладанні церковнослов’янської, української і латинської мов підносило освітню модель вищої школи на якісно новий рівень, паритетний європейському. Викладачами академії в різні періоди її діяльності були видатні представники вітчизняної науки й культури: Ф. Прокопович, І. Гізель, С. Яворський, С. Тодорський, І. Фальковський та ін. У середині XVII—XVIII ст. академія відігравала роль центру православної культури в Україні, продукування світських і духовних кадрів для багатьох слов’янських країн. Роль академії поступово занепадає наприкінці XVIII ст., обмежуючись переважно рамками духовної освіти.

Малоросійські колегії— органи виконавчо-розпорядчої влади Російської держави в Лівобережній Гетьманщині XVIII ст. Першу Малоросійську колегію було сформовано в 1722 р. з призначених царськими указами цивільних і військових урядовців для контролю над діяльністю українських центральних та місцевих установ і впорядкування їхньої роботи відповідно до інтересів російської політики. Існувала до 1727 р. Другу Малоросійську колегію засновано після скасування інституту гетьмана в 1764 р. Її діяльність поширювалася на всі сфери державного управління Гетьманщини; сприяла остаточній ліквідації українських автономій (політичної, адміністративної, військової та ін.). Ліквідована 1786 р. в ході реорганізації українських адміністративних установ.

Маніфест(від пізньолат. manifestum — заклик) — особливий акт глави держави, звернений до населення. Приймається у зв’язку з якоюсь важливою політичною подією, святом тощо.

Намісник—посадова особа, яка очолює місцеве управління. Голова намісництва в Російській імперії.

Паж (фр. page) — в середньовіччі так називали хлопчика з дворянської родини, який служив як особистий слуга у знатної особи. Це — перший ступінь до посвяти в лицарі.

Турецький паша — титул вищого посадовця в Османській імперії. До середини ХІХ ст. його носили візири та володарі провінцій.

Персоналії

Орлик Пилип (1672—1742) — гетьман Правобережної України в 1710—1714 рр., голова української політичної еміграції (1714—1742). Народився в Косуті,… Прокопович Феофан (1681—1736)—церковний діяч (світське ім’я — Єлеазар, при… Скоропадський Іван (1646—1722) — гетьман. Народився 1646 р. в м. Умані. Добре освічена людина, з великим життєвим…

ЛЕКЦІЯ 9.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства.

2. Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я.

3. Соціально-економічний розвиток України.

4. Опозиційний рух.

5. Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.

Політико-адміністративне становище українських земель. Закріпачення селянства

Ліквідація гетьманської влади на Лівобережжі дала поштовх для подальшої централізації Російської імперії. Першим зазнав централізаторських змін… За часів правління Катерини II Лівобережна Україна почала називатися… Указом від 28 червня 1783 р.замість лівобережних козацьких полків створювалися десять кінних карабінерних полків…

Українські терени у війнах Російської імперії і доля козацтва. Освоєння Українського Причорномор’я

Головнокомандувачем під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. був Петро Рум’янцев. Спочатку бойові дії на Балканах розвивалися мляво. Тільки… З 1774 по 1783 р. заселяються та освоюються нові землі Північного… Відбувається планомірний імперський наступ на Запорожжя: навколо ведеться будівництво військових фортець, захоплюються…

Соціально-економічний розвиток України

Тваринництво стає товарним у поміщицьких господарствах — на початку 40-х рр. ХІХ ст. в Катеринославській та Херсонській губерніях налічувалося 600… З першої половини ХІХ ст. розпочинається низка реформ. У 1803 р. було видано… У 1841 р. губернатор Малоросії Д. Бібіков здійснив у Волинській, Київській та Подільській губерніях так звану…

Опозиційний рух

Серед найпоширеніших форм селянського спротиву слід назвати подання скарг до урядових установ, відмову виконувати феодальні й державні повинності,… Робітництво України на рубежі XVIII—XIX ст. було неоднорідним за складом,… Заробітна плата у робітників була низькою. У вугільній промисловості Донбасу, де існувала відрядна форма оплати праці,…

Культура України наприкінці ХVІІІ — в першій половині ХІХ ст.

У другій половині XVIII ст. Лівобережна й Слобідська Україна відзначалися письменністю. В гетьманській Україні на високий рівень було поставлено… У першій половині ХІХ ст. в Україні існувалистанові навчальні заклади різних… Вищу освіту в Україні здобували в ліцеях та університетах. У 1805 р. було засновано Харківський університет, першим…

Хронологія

1734—1750 рр.— діяльність Правління гетьманського уряду. 1750—1764 рр.— гетьманування К. Розумовського. 1764—1786 рр.— діяльність другої Малоросійської колегії.

Словник термінів

Декабристи— члени різних таємних товариств, що утворилися в Російській імперії за часів царювання Олександра І (з 1816), існування яких було викрито повстанням у Петербурзі 14 грудня 1825 р. Переважно декабристами були молоді дворяни-офіцери, поміщики.

Інвентарні правила (від пізньолат. inventarium — опис майна) — у Російській імперії — законодавчі акти 1847—1848 рр. Визначали розміри наділів і повинності поміщицьких селян південно-західних губерній. Прийняті для запобігання знеземеленню селян і послабленню впливу польських землевласників.

Інтеграція(від лат. integratio — відновлення, поповнення) — це процес зближення і зв’язку певних галузей, що відбувається поряд з процесами їхньої диференціації, урізноманітнення. Або поняття, що означає стан зв’язаності окремих частин у щось цілісне.

Карабінери—вид піхоти і кавалерії. З’явився у ХV ст. в Іспанії як відбірні стрільці в піхоті й кінноті (карабени). У ХVІ—ХІХ ст. становили піхотні і кавалерійські частини в ряді європейських країн. У Російській імперії існували кінні, у ХVІІІ ст., і піхотні, у ХІХ ст., карабінерні полки.

Натуральне господарство — тип господарства, в якому продукти праці виробляються для задоволення потреб самих виробників, а не для продажу.

Рекрут— особа, яка приймається на військову службу за наймом або повинністю. У російській армії 1705—1874 рр. це особа, яку зарахували в армію згідно з рекрутською повинністю. З 1874 р. цей термін було замінено на «новобранець».

Російсько-турецькі війни— 1) 1735—1739 рр. — союз Росії та Австрії проти Туреччини за вихід до Чорного моря і для знешкодження кримських татар. Російські війська під командуванням Б. Мініха і П. Ласі зайняли Азов, Очаків, Хотин, Ясси. 2) 1768—1774 рр., розпочата Туреччиною після відмови вивести війська з Польщі. Російські війська П. Рум’янцева розгромили турків і уклали вигідний Кючук-Кайнарджийський мир. 3) 1787—1791 рр., розпочата Туреччиною для повернення Криму. Перемогу здобули російські війська під командуванням О. Суворова, Г. Потьомкіна та інших. Закінчилася Ясським миром. 4) 1806—1812 рр., розпочата Туреччиною для повернення втрачених володінь у Північному Причорномор’ї та на Кавказі. Перемогу здобули російські війська, очолювані М. Кутузовим, і призвели до укладення Бухарестського миру. 5) 1828—1829 рр., внаслідок кризи Османської імперії, що викликала грецьку революцію 1821—1829 рр. Російські війська захопили Закавказзя, перемогли турецькі війська у Болгарії і підійшли до Константинополя. Ці успіхи було закріплено у Адріанопольському мирному договорі. 6) 1877—1878 рр., викликана піднесенням національно-визвольного руху на Балканах, що завершилася Сан-Стефанським миром.

Секуляризація(від пізньолат. saecularis — мирський, світський) — перетворення державою церковної власності на світську (зазвичай, земельної власності).

Тяглове господарство — тип господарства ХV — початку ХІХ ст., за ведення якого платяться грошові та натуральні повинності державі або поміщику.

Чумаки— українські торговці-перевізники, які їздили на волах до Чорного та Азовського морів за сіллю і рибою, розвозячи ці товари по ярмарках. Паралельно доставляли інші товари та вантажі. До проведення залізниць це був досить значущий промисел. Через небезпеку під час перевезень дніпровськими порогами, чумаки об’єднувались у ватаги, аби боротися з нападами гайдамаків та татар. Чумаки обирали досвідченого отамана, який вказував шлях, призначав сторожів тощо. Вибирали з чумацької громади й кухаря. В першій половині ХІХ ст. чумацтво стало мирним і отамана вже не вибирали.

Персоналії

Сковорода Григорій (1722—1794)— поет, педагог, мислитель, філософ, який заклав основи української класичної філософії. Прозваний «українським… Григорович-Барський Василь (1701—1747)— мандрівник та письменник ХVІІІ ст.… Шевченко Тарас (1814—1861) — поет, художник. Народився у с. Моринцях (нині — Черкаська обл.) у родині…

ЛЕКЦІЯ 10.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ ХVІІІ — ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)

1. Адміністративно-територіальний устрій.

2. Соціально-економічне становище краю.

3. Національне відродження на західноукраїнських землях.

4. Особливості розвитку культури.

Адміністративно-територіальний устрій

Австрійська влада, наслідуючи свою попередницю — польську, не зважала на етнічний склад населення. Вона на власний розсуд здійснювала… «Королівство Галіції і Лодомерії» поділялося на 12 округів (дистриктів):… Влада в округах належала старостам, яким підпорядковувались комісари, секретар, канцеляристи, практиканти та посильні…

Соціально-економічне становище краю

Смерть Йосифа ІІ у 1790 р. спричинила зміни в житті імперії. На зміну реформаторству, лібералізму приходить консерватизм, контрреформізм, реакція.… Феодальний спосіб виробництва був гальмом розвитку не лише сільського… На 1846 р. у Галичині налічувалося 56 міст і 138 містечок. Вирізнявся серед них Львів — найбільший адміністративний,…

Національне відродження на західноукраїнських землях

Відомим діячем національного руху на Закарпатті був греко-католицький священик М. Лучкай, автор «Граматики слов’яно-руської». На початку 30-х рр. ХІХ ст. центром національно-культурного життя в Галичині… Наприкінці 1836 р. світ побачила «Русалка Дністрова», зміст якої складають ідеї визнання єдності українського народу,…

Особливості розвитку культури

Модернізаційні реформи в Австрійській імперії 70—80-х рр. ХVІІІ ст. потребували змін і в освіті. У цій сфері короновані реформатори, спираючись на… 1787 р. Йосиф ІІ відкрив при університеті у Львові духовну семінарію Studium… В умовах освіченого абсолютизму робляться спроби поліпшити стан шкільної освіти в краї. Разом із польською частиною…

Хронологія

7 травня 1775 р.— Константинопольська конвенція, за якою Буковина входила до складу Австрії, Хотинська райя з фортецею залишалась під владою… 1777 р.— засновано шкільний фонд Буковини. 1782 р.— скасування австрійським урядом особистої залежності селян.

Словник термінів

Абсолютизм — форма правління, що характеризується необмеженою владою глави держави (монарха); розвивається в добу розквіту-занепаду феодалізму й зародження індустріального суспільства.

Абсолютна монархія— остання форма феодальної держави, яка виникає за часів розкладу феодалізму й зародження капіталістичних відносин. Характеризується тим, що глава держави виступає головним джерелом законодавчої і виконавчої влади, встановлює податки і розпоряджається державними фінансами.

Адміністративно-територіальний устрій—система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади та управління.

Буковина— Північна — територія сучасної Чернівецької області, Південна — на території Румунії.

Бургомістр— голова міського самоврядування.

Дистрикт— адміністративна чи судова одиниця, підрозділ провінції, кантону тощо.

Еволюція— процес зміни, розвитку, що відбувається природним шляхом, без зовнішнього насильницького втручання.

Еміграція— добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).

Етнічний— той, що належить до якогось народу, його культури і традицій.

Західна Галичина — землі північної частини Краківського, Люблінського і Сандомирського воєводств між Західним Бугом, Віслою і Піліцою, Руського й Белзського воєводств та Холмської землі, які за третім поділом Польщі (1795) було приєднано до Галичини.

Катехізис— сповідання віри, виклад основ християнського віровчення.

Комітат— одиниця адміністративно-територіального поділу в Угорщині.

Конституція— основний закон держави, який визначає суспільний і державний устрій, систему державних органів, порядок їхнього створення й діяльності, права й обов’язки громадян; основа всього законодавства держави.

Магістрат— адміністративний орган управління містом, яке мало грамоту на самоврядування.

Національно-визвольна боротьба— боротьба народів за своє національне і соціальне визволення; масовий рух представників різних станів за релігійну, соціальну і політичну свободу всього народу.

Окіл— адміністративно-територіальна одиниця, округ, зокрема на Буковині.

Опришки— учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, Буковині, Закарпатті проти феодально-кріпосницького гніту польської та української шляхти, австрійських, угорських і молдавських поміщиків у ХV — першій половині ХІХ ст.

Парафіяльні школи— початкові школи при церковних парафіях.

Посесор— а) власник посесійного підприємства; б) той, хто орендує землю, маєток і т. ін.

Промисловий переворот — процес розвитку продуктивних сил суспільства, який уособлює перехід від мануфактурного до машинного виробництва, від дрібного товарного виробництва — до широкомасштабного, від ручної праці — до застосування парових двигунів та системи машин.

Реалізм —1) напрям у літературі й мистецтві, метою якого є найбільш повне, правдиве віддзеркалення дійсності; 2) чітке розуміння й урахування об’єктивних умов під час здійснення чого-небудь.

Революція— докорінна, глибока якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій галузі життєдіяльності суспільства.

Реформа— нововведення, перетворення, зміна.

Сейм, сойм— станово-представницький орган за часів Австро-Угорщини.

Сервітути — сервітут(від лат. servitus — повинність, зобов’язання) — звичаєве чи встановлене законом право користуватися (частково чи спільно) чужою власністю. На правах сервітуту селяни спільно з поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками та ін.

Соціальне визволення — боротьба за ліквідацію підневільного становища й поліпшення умов життя людей у суспільстві.

Соціальні стани— великі групи людей, які різнилися між собою правами і політичним становищем у суспільстві.

Східна Галичина— історико-географічна область на заході України. У докиївські часи тут мешкали східнослов’янські племена дулібів і білих хорватів. У ХІІ ст. на цій території утворилися Галицьке, Звенигородське, Перемиське і Теребовльське князівства. У ХІІІ ст. вони об’єдналися в Галицько-Волинське князівство. У другій половині ХІV ст. більша частина останнього потрапила до складу Речі Посполитої і була поділена на землі: Галицьку, Львівську, Перемиську, Саноцьку, Холмську і Белзьку. В середині ХV ст. перші чотири землі було об’єднано в Руське воєводство з адміністративним центром у Львові. Після першого поділу Польщі (1772) Східна Галичина опинилась у складі Австрійської імперії.

Толока—форма селянської взаємодопомоги для виконання термінових і важливих робіт, які потребували значної кількості робочих рук (збирання врожаю, зведення будинку, косовиця тощо); на Буковині — клака.

Юридики— земельні ділянки міської території, що належали магнатам і шляхті.

Юрисдикція— правове та адміністративне підпорядкування.

Персоналії

Головацький Яків (1814—1888)— письменник, історик, літературознавець, етнограф, лінгвіст, бібліограф, лексикограф, педагог. Один із зачинателів… Духнович Олександр (1803—1865)— письменник, педагог, культурний діяч. Закінчив… О. Духнович заснував «Літературну спілку Пряшівську», видавав альманах «Поздравление русинов», написав підручник…

ЛЕКЦІЯ 11.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)

1. Соціально-економічна модернізація.

2. Громадсько-політичне життя й національно-визвольний рух.

3. Становище української культури.

Соціально-економічна модернізація

Суть російського реформування — модернізація навздогін. Головною її особливістю було різке зростання ролі держави, що проявилося у встановленні… Участь у Кримській війні ще виразніше показала гостроту занепаду господарства,… Основними причинами реформи стали нездатність кріпаків низькою продуктивною працею задовольнити потреби власних і…

Громадсько-політичне життя

Й національно-визвольний рух

Українська інтелігенція другої половини ХІХ ст. справила визначальний вплив на піднесення національної свідомості українського народу. Протягом 1856—1860 рр. діяло Харківсько-Київське таємне товариство, створене… Кінець 50-х рр. ХІХ ст. характеризувався появою напівлегальних гуртків — громад. Перша громада виникла в Києві 1859 р.…

Становище української культури

У Росії національне гноблення найяскравіше проявилося в циркулярі 1863 р. міністра внутрішніх справ П. Валуєва, який заборонив друкування й… Вимагаючи демократизації школи й освіти, свідомі українці обстоювали право… У 1856 р. діяло 1320 початкових шкіл, або одна школа припадала на 9,6 тис. жителів, а один учень — на 150 осіб. З…

Хронологія

1856 р.— масовий рух селян «Похід у Таврію за волею». 1859 р.— утворення першої української громади в Петербурзі. 1859 р.— у Києві відкрито першу в Україні недільну школу.

Словник термінів

Альтернатива — потреба вибирати між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну.

Американський шлях розвитку сільського господарства— швидке зростання фермерських господарств, звільнення від будь-яких залишків феодальної залежності, ліквідація поміщицького землеволодіння.

Буржуазія — соціальна група, що володіє засобами виробництва і живе на прибутки від найманої праці.

Валуєвський циркуляр — підготовлене міністром внутрішніх справ П. О. Валуєвим розпорядження царського уряду, відповідно до якого заборонялося друкувати шкільні підручники, науково-популярні, релігійні видання українською мовою та викладати нею в школах.

Відробіткова система— різні види відробітків: праця за гроші зі своїм реманентом; праця на поміщика за борг; праця за землю й житло; за право випасати худобу на поміщицьких землях; за право полювати в поміщицькому лісі та брати там деревину; за оренду землі в поміщика; за викупні платежі.

Громади — напівлегальні осередки української демократичної інтелігенції, що провадили національно-культурну та громадсько-політичну роботу в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. у межах Російської імперії і за кордоном.

Губернія — основна адміністративно-територіальна одиниця в Росії в кінці ХVIII ст. — 1929 р.

Емський указ — розпорядження Олександра ІІ, підписане у м. Емсі (Німеччина), доповнювало Валуєвський циркуляр (1863 р.). Заборонялося ввозити з-за кордону українські книжки, видавати оригінальні твори українською мовою, перекладати українською з іноземних мов та показувати театральні вистави. На підставі цього указу було закрито громади.

Імпресіонізм— напрям у мистецтві й літературі, що виник наприкінці ХІХ ст. і прагнув відтворити найтонші суб’єктивні відчуття й переживання художника, письменника, поточні враження тощо.

Інтелігенція — група людей, до якої належать особи, професійно задіяні в розумовій праці, що мають відповідну для такої праці спеціальну освіту.

Земство — орган місцевого самоврядування, створений відповідно до земської реформи 1864 р.

Консерватизм — ідеологічний напрямок, для якого характерне прагнення до стабілізації соціальних процесів, надання переваги традиційним суспільним інститутам, цінностям і морально-правовим засадам.

Кріпосне право — система феодальної залежності селян, яка полягала в прикріпленні до землі, підлеглості адміністративній і судовій владі феодала. В Україні складалося у ХІІІ—ХVІ ст. під впливом польської експансії. Остаточно оформлене в ХVІІІ ст. урядом Катерини ІІ. Скасоване реформою 1861 р.

Лібералізм — політико-ідеологічна течія прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод.

Маніфест— а) особливий акт найвищого органу державної влади або глави держави у формі урочистого письмового звернення до населення з приводу винятково важливих подій у громадсько-політичному та соціально-економічному житті країни; б) звернення, декларація політичної партії або громадського угрупування, в якому містяться їхнє програмне положення і принципи теоретичної та практичної діяльності; видається для популяризації їхньої діяльності, залучення людей до лав цих організацій, до участі у виборчих кампаніях.

Месіанство — вчення про особливу, дуже важливу роль якогось одного народу в історії.

Мирові суди— особливий вид судів, введений у Російській імперії у 1864 р., який розглядав дрібні кримінальні злочини, покарання за які не перевищувало 1 року, та цивільні справи з вартістю позову до 500 рублів.

Модернізація — зміна, оновлення, вдосконалення відповідно до сучасних вимог і смаків.

Монархія — форма державного правління, за якої вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи — монарха. Розрізняють абсолютну (необмежену) та конституційну (коли влада обмежується законом) монархії.

Народницький рух (народництво)— суспільно-політична течія другої половини ХІХ ст., що віддзеркалювала ідеологію селянської демократії та вважала за можливе перехід Росії до соціалізму через селянську громаду, оминаючи капіталізм.

Націоналізм — радикальний політичний напрям; світогляд, відповідно до якого нація вважається головним і вирішальним чинником історії, інтересам якої підпорядковуються всі елементи суспільного життя.

Національна еліта— найбільш підготовлена й згуртована меншість суспільства, його провідна верства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед народом (нацією) і скеровує зусилля національної спільноти на їхнє досягнення.

Національна ідея— прагнення до збереження національного існування, свободи й незалежності та створення власної держави як найоптимальнішої форми реалізації національної ідеї.

Національне відродження — поняття, що використовується стосовно історії так званих «недержавних» народів у XIX ст., пов’язане з процесами їхньої національної самоідентифікації, поширенням мережі культурно-освітніх установ, а також з перетворенням національних прагнень у програми та форми діяльності національних громадських організацій і політичних партій. Національне відродження — це становлення сучасних націй Європи.

Парламент — законодавчий представницький орган конституційної держави, побудований повністю або частково на виборних засадах.

Парламентаризм — система державного управління, за якою законодавча влада належить виборному парламентові; участь будь-якої партії в представницьких зборах уряду.

Петиція — письмове, переважно колективне прохання, клопотання, звернення до державних керівних установ або до голови уряду.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, яка входить до складу губернії.

Політична партія — формально незалежне активне громадське об’єднання осіб на підставі загальних інтересів, сформульованих в основоположних ідейних настановах і програмах, головним завданням якої є участь у визначенні політичного курсу держави, виробленні державної політики, формуванні органів влади та місцевого самоврядування, представництва в їхньому складі. Має стійку структуру і постійно діє. Виражає політичну волю своїх членів і прихильників.

Прусський шлях розвитку сільського господарства— уповільнене вростання поміщицького господарства в капіталізм за рахунок напівфеодальної експлуатації селянства.

Реформа — перетворення, зміна, нововведення в будь-якій сфері суспільного життя, галузі знань, яке не знищує основ попередньої структури.

Русифікація —цілеспрямована політика царського уряду в національних окраїнах, скерована на витіснення на другорядні ролі національних, зокрема й української мов, культур, історій та заміну їх на російські мову, культуру, історію.

Селянська община — адміністративне об’єднання селян з примусовим землеволодінням і круговою порукою.

Соціал-демократія — ідеологічна й політична течія, яка виступає за здійснення ідей соціалізму в усіх сферах суспільного життя; важлива складова політики лівих сил сучасності, передусім Західної Європи.

Суд присяжних — суд у якому беруть участь присяжні засідателі — особи, що на певний час залучаються до участі в розгляді справ.

Українофіли— прихильники українців і всього українського.

Хлопомани — кількісно невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини XIX ст. Хлопоманство зароджувалось як рух за розвиток української мови. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом — хлопами. Xлопомани розмовляли виключно українською мовою, носили національний одяг, улаштовували маніфестації на честь Т. Шевченка. Припинився рух у 1863 р. через репресії царизму.

Цензура —нагляд за друкованими виданнями для недопущення публікації небажаної, з погляду державної влади, інформації.

Персоналії

В. Антонович — засновник нової історичної школи. Схему історії, накреслену в його працях, продовжили в наукових доробках його учні М.… Аркас Микола (1853—1909) — історик, композитор, просвітній діяч. Народився в… Білозерський Василь (1825—1899) — український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Народився на хуторі…

ЛЕКЦІЯ 12.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Еволюція державного устрою Австро-Угорщини.

2. Соціально-економічне становище західноукраїнських земель.

3. Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя.

4. Культурний розвиток.

Еволюція державного устрою Австро-Угорщини

Безпосереднє керівництво Галичиною здійснювалося через найвищий адміністративний орган — намісництво. Його очолював намісник, якому належала вся… Активізація селянського руху, погіршення становища міського населення,… Польська шляхта, виношуючи плани відродження колишньої великої Польщі, взяла курс на автономізацію Галичини під своїм…

Соціально-економічне становище

Західноукраїнських земель

У другій половині ХІХ ст. Західна Україна була обтяжена значними пережитками феодально-кріпосницьких відносин. Від реформи 1848 р. виграли… Реформа вплинула й на характер робочої сили у виробництві. Якщо в перші… Гостро постала проблема аграрного перенаселення західноукраїнських земель. Наприкінці ХІХ ст. почалася масова…

Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість і суперечливість. Політизація національного життя

Після придушення революції зміцнилися москвофільські настрої в краї. Національний напрям представляли народовці, які виступали за розвиток… Народовський рух поширився й на Буковину, започаткувавши там процеси… На Буковині набули поширення літературні альманахи: «Буковинський альманах» (1885 р.), «Руська Хата» (1877 р.),…

Культурний розвиток

У другій половині ХІХ ст. відбулися певні зрушення в освіті західноукраїнських земель. Відповідно до реформи 1869 р., початкові школи вийшли з-під… Поступальним, хоча складним і суперечливим, був розвиток науки в Західній… На західноукраїнських землях у царині природознавчих наук плідно працювали математики В. Левицький, М. Зарицький,…

Хронологія

1854 р. — австрійський уряд видав указ про поділ Галичини на українську й польську провінції, який так і не було виконано. 1858 р. — створення в Галичині сервітутних комісій. 20 жовтня 1860 р.— затвердження в Австрійській імперії диплому («федеративної конституції») про розподіл виконавчої…

Словник термінів

Віденська сецесія — стиль, для якого характерна асиметричність планування, використання нових будівельних матеріалів (бетону, скла, литого заліза) для оздоблення будинків, естетика ламаних та гнучких ліній.

Демографічний бум (вибух) — швидке, вибухоподібне зростання чисельності населення.

Еміграція— (від лат. emigratio — виселення, переселення) — добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).

Інтелігенція — соціальна група, провідники в суспільстві певних ідей та ідеологічних концепцій, творці культури, науки, техніки, мистецтва, сформувалася в Європі, зокрема в Україні, в ХІХ ст. Перші генерації інтелігенції походили переважно з освіченого чиновництва та дворянства, а в Україні до того ж — зі старої козацької старшини.

Кооперація— форма об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Москвофіли — діячі мовно-літературної й суспільно-політичної течії українського населення Галичини, Буковини й Закарпаття в середині ХІХ — 30-х рр. ХХ ст. Пропагували «єдину неподільну російську народність», доводили етнічну тотожність росіян, українців та галицьких русинів, заперечували існування окремої української нації, відстоювали національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.

Народовці — 1) діячі культурницького, а згодом політичного руху, що виник на початку 1860-х рр. серед молодої західноукраїнської інтелігенції в Галичині на противагу рухові москвофілів, виходячи з того, що українці — це окрема нація, яка проживала на території від Кавказу до Карпат: виступали за єдність усіх українських земель та розвиток єдиної української мови на основі українських говірок; 2) діячі ліберальної політичної націоналістичної течії проавстрійської орієнтації серед західноукраїнської інтелігенції (виникла в 60-х рр. ХІХ ст.).

Натуралізм (від франц. Naturalisme і лат. natura — природа) — напрям у мистецтві останньої третини ХІХ ст., якому притаманна пильна увага до характеру людини в його соціальному та біологічному аспектах, фактографічне відтворення повсякденності.

Національна меншина— частина національно-етнічної спільності, яка становить меншість відносно головної (панівної) нації (народності). Їй притаманні: одна мова, специфічні риси культури й характеру, історична пам’ять та самоназва.

Політична система — система, яка вміщує разом з державою партії, профспілки, Церкву та інші організації й рухи, що мають політичні цілі, а також норми, політичні традиції й настанови.

Промисловий переворот—історичне явище, пов’язане з розвитком продуктивних сил, коли відбувається перехід від мануфактурного до фабричного, фабрично-заводського виробництва з використанням вільнонайманої праці та машин.

Унітарна держава — форма державного устрою, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони). Вона має єдині для всієї держави конституцію та систему органів влади.

Персоналії

Левицький Євген (1870—1925) — відомий український громадсько-політичний діяч, публіцист. Народився 17 січня 1870 р. в с. Сидорові, Густинського… Марко Вовчок (спр. ім’я: Вілінська Марія Олександрівна; 1833—1907) —… Павлик Михайло (псевдоніми: М. Галицький, М. Іванів, Хмара, М. Коломийчук, Максим, Михайло, М. Покуцький, М.…

ЛЕКЦІЯ 13.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ XX СТ.

1. Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.

2. Професійно-національні рухи та політична боротьба в Україні у ХХ ст.

3. Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки.

4. Аграрна політика Столипіна і українські землі.

5. Україна напередодні Першої світової війни у 1910—1914 рр.

6. Культура України на початку ХХ ст.

Соціально-економічне і політичне становище України на зламі ХІХ—ХХ ст.

В Україні склалися економічні комплекси: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий басейни,… Вплетена в світову інфраструктуру, економіка Російської імперії в 1900—1903… Малі та середні підприємства не витримували конкуренції й поглиналися великими і більш потужними виробництвами. Цей…

Професійно-національні рухи та політична боротьба

В Україні у ХХ ст.

На початку XX ст. відбулися зміни в робітничому русі. Криза 1900—1903 рр. відчутно погіршила становище пролетарських верств, чим скористалися… У цей період розгортаються земсько-ліберальний та студентський рухи. Земський… На початку ХХ ст. виразником ліберально-демократичних ідей стала інтелігенція, яка сприяла зростанню опозиційності до…

Україна в період революції 1905—1907 рр. та після її поразки

У січні 1905 р.війська розстріляли мирну маніфестацію в Петербурзі, на цю подію в Україні робітники відреагували страйками на підприємствах… Українське село також охопили революційні події. Протягом січня-березня… Розгортання революції 1905—1907 рр. сприяло посиленню національного руху — активізується діяльність партій. Українські…

Аграрна політика Столипіна і українські землі

Прагнучи розв’язати політичні та економічні суперечності у розвитку Росії, що призвели до революції 1905—1907 рр., розуміючи, що самодержавство… Упродовж 1907—1911 рр. на хуторах (відрубах) було засновано 226 тис.… Столипінська аграрна реформа не зачепила поміщицьких землеволодінь. Хоча від часу реформи 1861 р. українські поміщики…

Україна напередодні Першої світової війни

У 1910—1914 рр.

Техніки безпеки та охорони праці не було. У 1913 р. на шахтах Донбасу нещасні випадки спіткали 15,7% робітників, а на металургійних заводах — 31%.… Загалом життєвий рівень у 1910—1914 рр. був достатньо високим, а асортимент… Підлітки-лоточники (коробейники) пропонували особливий ярмарковий асортимент товарів, за якими з’їжджалися з усього…

Культура України на початку ХХ ст.

У системі середньої освіти центральне місце займали чоловічі та жіночі гімназії, серед загальноосвітніх закладів вони були найпрестижнішими. Так,… На всій території України не було жодного вузу з українською мовою викладання,… Однак у період реакції (1907—1910) всі попередні досягнення було втрачено, а напередодні Першої світової війни уряд…

Хронологія

1899 р.— створення Української соціал-демократичної партії (УСДП). 29 січня 1900 р.— створення Революційної української партії (РУП). 1902 р.— заснування Української народної партії (УНП).

Словник термінів

Економія — до 1917 р. назва великого поміщицького господарства, де використовувалася наймана праця і сільгосптехніка, на Півдні Російської імперії.

Інвестиції — довгострокове вкладення капіталу в якесь виробниче підприємство, справу, а також сам такий капітал.

Капіталізм — тип суспільства, заснований на приватній власності та ринковій економіці. В різних течіях суспільної думки визначається як система вільного підприємництва, етап розвитку індустріального суспільства. Термін виник у містах Італії (торгівля) і Голландії (мануфактура) в ХІV—ХV ст. й утвердився в Європі з ХVІ ст. в процесі початкового накопичення капіталу.

Лібералізм — напрям у політиці, протилежний консерватизму. Це слово походить від лат. liber — вільний. Лібералізм загалом — це прагнення до суспільних реформ, що має на меті свободу особистості та суспільства, а також, інколи, свободу від церковних ортодоксальних традицій. Як поняття лібералізм увійшов у спілкування з ХVІІІ ст., а поширився в ХІХ ст. В економіці лібералізм проявляється у формі фритрейдерства, тобто свободи торгівлі.

Політична партія — політична організація, яка висловлює інтереси соціальних груп та об’єднує їхніх найактивніших представників.

Профспілки (професійні спілки) — добровільні організації, які об’єднують робітників на виробництві й у позавиробничих галузях для захисту соціально-економічних прав та інтересів членів цих об’єднань. Виникли в країнах Західної Європи і США в кінці ХVІІІ ст. як товариства взаємодопомоги. В Російській імперії почали виникати у ході революції 1905—1907 рр., а легалізовані після жовтневої революції 1917 р. Профспілки захищають інтереси робітників у сфері умов праці, заробітної плати, побуту, культури тощо.

Революція — докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового в розвитку суспільства чи пізнання.

Російсько-японська війна — 1904—1905 рр., розпочата Російською імперією за панування у Північно-Східному Китаї та Кореї і для відвернення суспільної думки від революції (на думку міністра внутрішніх справ Плеве, Росії в той час потрібна була «маленька переможна війна»). Японія атакувала факторію Росії в Порт-Артурі, завдала нищівної поразки російській армії та флоту при Мукдені та Цусимі. В результаті було підписано Портсмутський мир 1905 р. який прискорив революцію 1905 р.

Синдикат — форма монополії, об’єднання підприємств для регулювання ринку певного товару, підтримання високого рівня цін для одержання прибутку.

Соціал-демократія — загальна назва соціалістичних партій, що виникли в останній третині ХІХ ст.

Страйк — припинення роботи особами найманої праці з висуванням ними адміністрації окремих вимог, які можуть, наприклад, стосуватися умов праці. Політичні страйки зазвичай супроводжуються вимогою, спрямованою до уряду.

Урбанізація — історичний процес зростання ролі міст в економічному та культурному житті суспільства, зосередження промисловості й населення переважно у великих містах.

Персоналії

Грінченко Борис (1863—1910) — письменник, етнограф, історик. Народився на хут. Вільховому Ярі (Харківської обл.) в сім’ї відставного офіцера. Вчився… Грушевський Михайло (1866—1934) — видатний український історик, археолог,… Міхновський Микола (1873—1924) — політичний і громадський діяч, юрист, журналіст, ідеолог українського націоналізму.…

ЛЕКЦІЯ 14.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

1. Соціально-економічний розвиток.

2. Український національний рух.

3. Культура й духовне життя.

Соціально-економічний розвиток

В економіці спостерігалася інтенсивна монополізація промисловості. Активно з’являлися об’єднання промисловців-капіталістів до яких переходило багато… Іноземний капітал повністю прибрав до своїх рук нафтодобувну, нафтопереробну,… Швидко розвивалися ринкові відносини. У 1903 р. в Галичині налічувалося 24 акціонерні товариства, в 1912 р. їх було…

Український національний рух

Українці не асимілювалися, не розчинилися серед поляків, німців і румунів. Дискримінація за національністю лише згуртувала українське населення. На… Широкого розмаху набув кооперативний рух. Створювалися кредитно-позичкові (їх… Тривала напружена політична боротьба в галицькому сеймі. Вибори 1913 р. дали українцям змогу зробити черговий крок для…

Культура й духовне життя

Важливим чинником пожвавлення культурного життя став розвиток освіти. На території західноукраїнських земель склалися сприятливіші для цього умови.… На Буковині в 1911 р. було 216 українських народних шкіл. З 120 тис. дітей… На початку ХХ ст. у Закарпатті було близько 500 шкіл на 2918 сільських громад із присілками. На загальну кількість…

Хронологія

1900 р.— запровадження на Закарпатті реформ («Верховинська акція»), які мали поліпшити економічне становище закарпатських русинів. ІІ студентське віче у Львові, яке висунуло вимогу політичної самостійності… 1901 р.— А. Шептицького призначено главою греко-католицької церкви, митрополитом Галицьким і Львівським.

Словник термінів

Віротерпимість— один з важливих принципів міжконфесійних, державно-церковних відносин, що характеризує терпиме (толерантне) ставлення прихильників одного віросповідання до іншого, держави (де є державна, офіційна, привілейована релігія) до інших релігійних напрямків та їхніх адептів.

Декаданс(від франц. decadance — занепад) — означення кризового стану духовної культури наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Еклектизм(від грец. еklektikos — вибирати)—штучне, безсистемне поєднання різнорідних і часом протилежних стильових елементів.

Експропріація — примусове відчуження майна на користь держави.

Кірха — лютеранська культова споруда.

Конфесія (від лат. confessio) — релігійне товариство, що має віровчення та культові організації.

Костьол, костел — римо-католицька культова споруда.

Крона— у деяких європейських країнах грошова одиниця різної вартості, а також монета відповідної вартості.

Культурництво — культурно-освітній рух XIX — початку XX ст., діячі якого вважали просвітницьку роботу найдієвішим засобом піднесення освітнього рівня населення і зміцнення національної самосвідомості; а також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації. Соціальну базу. становила переважно інтелігенція з достатньо розвинутим національно-патріотичним почуттям, яка надавала перевагу культурно-освітньому струменю національного руху перед політичним.

Митрополит — найвищий духовний сан у православних та деяких інших Церквах.

Модернізм(франц. modernisme, від moderne — новітній, сучасний) — загальна назва напрямків мистецтва та літератури кінця ХІХ — початку ХХ ст., що віддзеркалюють як стихійний, так і свідомий пошук творчою інтелігенцією нових засобів, форм та способів осмислення реальності, визначальними рисами якої є прискорення науково-технічного прогресу, урбанізація, індустріалізація, економічні й політичні кризи.

Національна ідея— прагнення до збереження національного існування, до свободи й незалежності та створення власної держави як найоптимальнішої форми реалізації національної ідеї.

Поліконфесійність — (від грецьк. poli — багато і лат. сonfessio — визнання, сповідання) — наявність багатьох релігійних течій на території однієї країни.

Символізм— напрям у літературі та мистецтві ХІХ — першої половини ХХ ст., що, ґрунтуючись на суб’єктивно-ідеалістичній філософії, проголошував головним художнім прийомом символ як вираження незбагненної суті предметів і явищ.

Синагога — культова споруда в іудеїв.

Толерантність — ставлення з повагою до інших поглядів, прагнення зрозуміти відмінну від власної позицію.

Урбанізація—зростання кількості населення міст, посилення їхньої ролі в політичному, економічному та культурному житті суспільства.

Феномен— рідкісне, незвичайне, виняткове явище.

Персоналії

Волошин Августин (1874—1945) — видатний український педагог, науковець і політичний діяч, президент Карпатської України. Народився у с. Келеничах… 26 жовтня 1938 р. був призначений прем’єр-міністром автономного уряду… Кобилянська Ольга (1863—1942) — письменниця. Народилася в м. Гура-Гуморі на Буковині. З 1891 р. жила в Чернівцях,…

Лекція 15

Україна в роки Першої світової війни

(1914—1917 рр.)

1. Українське питання в міжнародній політиці напередодні Першої світової війни.

2. Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.

3. Українські політичні сили в період Першої світової війни.

Українське питання у міжнародній політиці напередодні Першої світової війни

Вагоме місце у клубку суперечностей, що існували між цими державами, займало й «українське питання». Маючи багатий економічний потенціал і вигідне… Найбільш активно плани щодо майбутніх територіальних надбань за рахунок… Російська імперія, яка вже мала у своєму складі близько 618 тис. км2. етнічних українських земель, що становило 80%…

Бойові дії на українських землях у 1914—1917 рр.

Українські території, насамперед західні регіони — Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина та західна частина Волині — з перших днів війни… Першим масштабним бойовим зіткненням була Галицька битва, яка тривала з 6… В ході бойових дій від жорстоких розправ та пограбувань з боку обох ворожих сторін потерпало місцеве населення. Так,…

Українські політичні сили в період

Першої світової війни

Не залишилася осторонь цих подій і українська політична еліта, яка розбилася на три групи. Представники першої групи, яка була найчисленнішою,… УСДРП також у своєму переважному складі виступила на боці Росії, закликаючи… Другу групу представляли прихильники австрійського та німецького табору. Це були переважно українські політичні…

Хронологія

2 серпня 1914 р.—створення Головної української ради у Львові. 4 серпня 1914 р.— створення у Львові Союзу визволення України (СВУ). 4 серпня 1914 р.— створення у складі австро-угорської армії українського добровольчого легіону січових стрільців.

Словник термінів

Агресія — будь-яке незаконне застосування сили однією державою чи групою держав проти іншої для загарбання території, ліквідації або обмеження політичної незалежності, насильницького підкорення народу, нації.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою частини або всієї території іншої держави, народу.

Війна—надзвичайний стан, до якого спонукають націю, державу чи світову спільноту міждержавні суперечності, що нагромадились на попередніх етапах суспільного розвитку. Крайнє загострення цих суперечностей, що не могли бути розв’язані іншими методами (політичними, дипломатичними, економічними) призводить до застосування зброї.

Експансія — одна з форм зовнішньої політики, спрямованої на розширення території країни шляхом збройного приєднання чи поглинання сусідніх територій з метою загарбання чужих ринків, джерел сировини та політичного й економічного поневолення інших країн.

Колонізація — перетворення вільних територій, незалежних країн на колонії шляхом військового, економічного та політичного поневолення їх іншою країною.

Контрибуція — примусові грошові або натуральні побори з населення, які за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної держави.

Репарації — відшкодування (у грошовій або в іншій формі) матеріальних збитків, завданих війною, державі, яка перемогла, державою, що зазнала поразки.

Персоналії

Галущинський Михайло (1878—1931) — громадський та освітній діяч, родом з Тернопільщини. Освіту здобув у гімназії в м. Тернополі, на філософських… Донцов Дмитро (1883—1973) — український політичний діяч, журналіст,… Дорошенко Володимир (1879—1963) — український історик літератури, літературознавець, бібліограф, громадський та…

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ЛЕКЦІЯ 16.

НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНІ.

ВІДРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

(1917—1920 рр.)

1. Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради.

2. Захоплення влади більшовиками і діяльність Центральної Ради в цих умовах.

3. Гетьманська держава П. Скоропадського.

4. Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками.

5. ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України.

Події Лютневої революції і Україна. Утворення і діяльність Центральної Ради

24 лютого 1917 р. в Петрограді почався страйковий рух через нестачу продовольства, до якого приєдналися частини столичного гарнізону. 27 лютого… У березні 1917 р. про події в Петрограді стало відомо в Україні. За сприяння… 3 березня в клубі «Родина» Товариства українських поступовців (ТУП), де зібралося понад 100 представників київських і…

Захоплення влади більшовиками і діяльність

Центральної Ради в цих умовах

Ліквідувавши Тимчасовий уряд у Петрограді, більшовики не змогли до кінця року поширити свій вплив за межі Центральної Росії. На Всеросійських… 7 листопада 1917 р. Центральна Рада ухвалила ІІІ Універсал, який проголосив… Генеральний секретаріат за ІІІ Універсалом отримав статус повноправного українського уряду, а Центральна Рада взяла на…

Гетьманська держава П. Скоропадського

Німецьке командування дійшло висновку, що тверду владу і постачання продовольства їм зможе забезпечити колишній царський генерал, командир першого… 29 квітня 1918 р. Центральна Рада зібралася на своє чергове засідання, яке… Проголошений гетьманом, П. Скоропадський підписав «Грамоту до всього українського народу», в якій повідомлялося про…

Директорія і її боротьба за українські землі з білогвардійцями, Антантою, Польщею та більшовиками

26 грудня Директорія призначила уряд УНР (очолив його соціал-демократ В. Чехівський), до складу якого увійшли представники всіх політичних партій,… Директорія видала програмову декларацію, побудовану на засадах «трудового»… 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві відбувся урочистий Акт злуки — об’єднання УНР і ЗУНР у єдину соборну…

ЗУНР і національно-визвольний рух 1918—1920 рр. у західноукраїнських землях. Культура Радянської України

9 листопада 1918 р. Національна рада призначила тимчасовий уряд — Державний секретаріат — на чолі з К. Левицьким. 11 листопада 1918 р., після… Проте 11 листопада 1918 р. Буковину було окуповано Румунією, а Закарпаття —… Керівництво держави заявляло про своє рішення «перестати існувати як окрема держава й злитися в одну велику державу з…

Хронологія

2—9 березня 1917 р. — виникнення Рад робітничих депутатів у Харкові, Києві, Катеринославі, Кременчуці, Олександрівську, Юзівці, Макіївці,… 4 березня 1917 р. — створення в Києві з представників українських громадських… 19 березня 1917 р. — маніфестація та мітинг у Києві українських громадсько-політичних сил, які висловилися за…

Словник термінів

Антанта(франц. entente — згода) — військово-політичне угруповання. Домінувало в міжнародних відносинах перших десятиліть ХХ ст. Виникло у відповідь на створення 1882 р. і подовження 1891 р. Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде початок від франко-російського союзу 1891—1893 рр., оформилося як глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка 1904 р. врегулювала суперечності з Францією в Африці та 1907 р. — з Російською імперією в Азії. Повалення царизму й розгортання українського національного руху спочатку не змінило ставлення Антанти до України. Франція й Англія й надалі розглядали українське питання як внутрішню справу Росії. Однак неспроможність останньої утримувати Східний фронт привернула увагу Англії до України як до геополітичного партнера. Контроль над територією України австро-німецьких військ 1918 р. призвів до розгляду українських питань на Паризькій мирній конференції у таборі переможених.

Білогвардійці (біла гвардія, білий рух) — неофіційна назвавійськових формувань, що боролися за відновлення монархічного ладу під час громадянської війни та іноземної інтервенції в Росії 1918—1920 рр. Назва походить від білого кольору прапора монархістів під час Французької революції кінця ХVІІІ ст. Білогвардійці вимагали порятунку й відновлення «єдиної та неподільної Росії», включно з територіями України.

Демократія — форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела влади, на принципах рівності та свободи. Офіційно визнаються влада більшості за збереженні прав меншості, рівноправність громадян, верховенство закону. Передбачається відповідна форма державного ладу та органів законодавчої, виконавчої, судової влади.

Демонстрація — прилюдне висловлення суспільних настроїв, політичних поглядів, солідарності, вимог чи протестів шляхом організації мітингів та процесій тощо. Може бути стихійною чи організованою і привести до радикальних змін у зовнішній і внутрішній політиці країни.

Диктатура пролетаріату — ідея, висунута К. Марксом і Ф. Енгельсом у «Маніфесті Комуністичної партії», розумілася як державна влада робітничого класу. Європейська соціал-демократія не прийняла цієї ідеї, тому що вона не була чітко сформульованою: реально диктатуру може здійснювати тільки політична сила, а не аморфна частина суспільства, якою є пролетаріат. Ідея також могла означати встановлення неконтрольованого суспільством правління пролетарської партії. В. Ленін добився прийняття II з’їздом РСДРП (липень — серпень 1903) іскрівської партійної програми, яка складалася з двох частин: програми-мінімуму і програми-максимуму. Перша з них визначала найближчі завдання партії, а друга мала на меті здійснення соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату. У своїх діях В. Ленін виходив з того, що: «Або диктатура буржуазії, або диктатура пролетаріату. Хто не навчився цього з історії всього ХІХ століття, той — безнадійний ідіот». Це давало змогу логічно обґрунтувати потребу в захопленні політичної влади, причому цілковито — у формі диктатури, однією партією. Поняття «диктатура пролетаріату» і «диктатура партії», по суті, означають те саме — певний тип політичного ладу, але вони не є тотожними.

Добровольча армія — одне з найбільших білогвардійських збройних формувань на Півдні Росії 1917—1920 рр. Створена за добровольчим принципом у м. Новочеркаську (нині місто Ростовської обл., Російська Федерація) у листопаді — грудні 1917 р. генералом від інфантерії М. Алексєєвим. Початкова чисельність — 500 осіб. Офіційну назву «Добровольча армія» отримала 7 січня 1918, коли її очолив генерал від інфантерії Л. Корнілов. У 1918 р. чисельність добровольчої армії зросла до 40 тис. осіб і її очолив генерал А. Денікін. Вона в 1919 р. стала основою для формування Кавказької армії П. Врангеля. У 1920 р. армію було перетворено на Добровольчий корпус.

Есери(соціал-революційна партія) — політична партія в Росії 1901—1923 рр. Програма включала вимоги ліквідації самодержавства, створення демократичної республіки, впровадження політичних свобод, 8-годинного робочого дня, соціалізації землі. Лідери: В. Чернов, А. Гоц, Н. Авксентьєв. Брали участь у збройних виступах 1905—1907 рр. Після 1917 р. разом з більшовиками становили більшість у Радах, входили до складу Тимчасового уряду. У 1922 р. членів заарештовано й розстріляно.

Кадети(конституційно-демократична партія, «Партія народної свободи») —політична партія Росії 1905—1917 рр. Програма: конституційно-парламентська монархія, демократичні свободи, примусове відчуження поміщицьких земель за викуп, законодавче вирішення «робітничого питання». У І та ІІ Державних думах кадети займали панівне становище. Підтримували політику уряду в Першій світовій війні. Мали більшість у першому складі Тимчасового уряду. Після 1917 р. партію заборонено.

Конвенція(від лат. conventio — угода) — один з видів договору, передбачає встановлення взаємних прав і обов’язків у спеціальних сферах.

Конституція — основний закон держави, що має найвищу юридичну силу і визначає її суспільний і адміністративно-територіальний устрій, виконавчу та судову владу й основні права та обов’язки громадян.

Меншовики—представники політичної течії (фракції) в РСДРП, з 1917 р. — самостійна політична партія. Саме поняття «меншовик» виникло на ІІ з’їзді РСДРП 1903 р., коли частина делегатів залишилася в меншості з питань про вибори до керівних органів партії. Лідери: Л. Мартов, О. Мартинов, П. Аксельрод, Г. Плеханов. Виступали проти суворого централізму в партії, проти наділення ЦК великими повноваженнями. Після 1917 р. підтримали Тимчасовий уряд і засудили Жовтневу революцію. 1924 р. їхніх членів поступово розігнали.

Національно-територіальна автономія — різновид територіальної автономії, один зі способів вирішення національного питання в багатонаціональній державі. Вона означає надання певній частині (частинам) унітарної держави, населеній (населеним) здебільшого представниками будь-якої національної меншини, певної самостійності у вирішенні питань внутрішнього життя. Статус суб’єктів національно-територіальної автономії зазвичай вищий, ніж статус суб’єктів адміністративно-територіальної автономії, і нижчий за статус суб’єктів національно-державної автономії. На відміну від регіональної, національно-територіальна автономія поширюється не тільки на адміністративну, а й на культурно-мовну сферу. На території національно-територіальної автономії, поряд з загальнодержавною, офіційно використовується мова національної меншини. Формування, існування органів влади, прийняття ними рішень схоже з адміністративно-територіальною автономією.

Окупаційні війська — війська певної країни, що тимчасово перебувають на території іншої держави у зв’язку з її окупацією.

Суверенітет — незалежність держав від інших країн у зовнішній і внутрішній політиці.

Ультиматум(пізньолат. ultimatum — доведене до кінця) — виражена в дипломатичному документі чи усно категорична (яка унеможливлює подальші суперечки) вимога уряду однієї держави до уряду іншої держави під загрозою того, що в разі невиконання цієї вимоги до вказаного терміну уряд, який висував ультиматум, вживе певних заходів.

Персоналії

Дорошенко Дмитро (1882—1951) — видатний український історик, громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Народився в м. Вільні (тепер —… Скоропадський Павло (1873—1946) — генерал російської армії, нащадок гетьмана… Петлюра Симон (1879—1926)— діяч українського національно-визвольного руху, голова Директорії, один із засновників…

ЛЕКЦІЯ 17.

РОЗВИТОК РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

1. УСРР в роки нової економічної політики.

2. Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР.

3. Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.

УСРР в роки нової економічної політики

Вже у 1921 р. Україна встановила дипломатичні відносини з Литвою, Латвією, Естонією. Підписання 18 березня 1921 р. Ризької мирної угоди… Важливим здобутком на міжнародній арені був прорив дипломатичної ізоляції… Незважаючи на вагомі успіхи і досить активну діяльність УСРР на міжнародній арені, реальна самостійність республіки у…

Сталінська політика соціалістичної модернізації у СРСР

Однак вирішення питання індустріалізації зіштовхнулося з низкою об’єктивних і суб’єктивних проблем. Нерозвинутість інфраструктури на території… У керівництві держави й комуністичній партії розгорнулася широка дискусія між… Праве крило партії, представлене такими відомими більшовицькими діячами як М. Бухарін, О. Риков, М. Томський,…

Зміни в культурі, освіті й науці Радянської України у 20—30 рр. XX ст.

У 1920 р. було створено Надзвичайну комісію для боротьби з неписьменністю, а в травні1921 р. Раднарком УСРР постановою «Про боротьбу з… Радянська влада досягла великих успіхів і в створенні системи народної освіти.… Становленню системи вищої освіти влада також приділяла багато уваги. У 1920 р. в Україні ліквідовано університети, а…

Хронологія

селян. Повстання моряків у Кронштадті. 18 березня 1921 р.— укладення Ризького мирного договору між Польщею і РСФРР та… 2—4 червня 1921 р.— всеукраїнська нарада КП(б)У. Схвалення непу.

Словник термінів

Нова економічна політика (неп)— політика лібералізації економічного життя суспільства з допущенням ринкових елементів в економіку. Проводилась більшовиками з 1921 по 1928 рр.

Модернізація — створення сучасної аграрно-промислової та науково-освітньої бази в країні. Проводилася більшовиками з кінця 1920-х до кінця 1930-х рр. для забезпечення економічного і оборонного суверенітету СРСР. Передбачала проведення форсованої індустріалізації та колективізації.

Репресії — низка обмежувальних чи насильницьких заходів, здійснюваних державою щодо до громадян і організацій, як правило з порушенням правових і законодавчих норм.

Тоталітаризм — державна влада, що здійснює абсолютний контроль над усіма галузями суспільного життя.

ГУЛАГ — Головне Управління Таборів (лагерей). Комплекс концентраційних таборів, мережа яких вкривала північно-східні райони СРСР. У цих таборах перебували громадяни засуджені за політичними та кримінальними статтями.

Депортація — примусове вигнання, висилка. Застосовується державою як засіб карного або адміністративного покарання.

Диктатура — необмежена політична, економічна та ідеологічна влада однієї особи або якоїсь верстви чи групи, що спирається на насильство і не зв’язана законами. Диктатура характеризується відсутністю незалежності гілок влади (законодавчої, виконавчої і судової), ліквідацією політичних свобод громадян, жорстоким терором.

Націоналізм — теорія і практика етнічних та соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на само ідентифікації націй у вирішенні політичних, державних, економічних та соціокультурних проблем.

Персоналії

Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — державний і громадський діяч. Один з організаторів створення КП(б)У, член її ЦК (1918). З липня 1921 р.… Шумський Олександр Якович (1890—1946) — партійний та державний діяч. Один з…

ЛЕКЦІЯ 18.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

1. Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.

2. Соціально-економічне становище Західної України.

3. Діяльність політичних партій і громадських організацій. Розвиток національно-визвольного руху на західноукраїнських землях.

4. Культура. Греко-католицька і православна Церкви на західноукраїнських землях.

Входження західноукраїнських земель до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Оформлення їхнього адміністративного статусу в 20—30-ті рр.

Економічне, соціальне і національно-культурне становище, можливість політичної діяльності, загальний стан національно-визвольного руху в… Утворена у 1918 р. Польща отримала українські землі з центром у Львові. В ході… Згідно з ухвалою Ради представників від 29 вересня 1919 р., статус Галичини визначався спеціальним Статутом, який…

Соціально-економічне становище Західної України

Подібну політику здійснювала й Румунська держава на захоплених нею українських територіях. Окупанти демонтували і вивозили до Румунії обладнання… У сукупному суспільному продукті Закарпаття частка промисловості становила 2%.… Понад 80% населення працювало в сільському господарстві. Аграрні реформи, проведені у 1919 р. в Польщі, Чехословаччині…

Діяльність політичних партій і громадських організацій. Розвиток національно-визвольного руху

На західноукраїнських землях

Дії польського уряду після анексії Галичини зустріли організований опір основних українських партій: народно-трудової, радикальної, християнської,… Польща була парламентською республікою, її політична система ґрунтувалася на… Упродовж 20—30-х рр. ХХ ст. в Польщі проводилося чотири виборчих кампанії, під час яких обиралися депутати до сейму та…

Культура. Греко-католицька і православна Церкви

На західноукраїнських землях

31 липня 1924 р. польський сейм схвалив програму утраквістичних (двомовних) шкіл, у яких навіть молитву «Отче наш» заборонялося виголошувати… Митрополит греко-католицької Церкви А. Шептицький на початку 20-х рр., щоб… Важливим центром національної культури в західноукраїнських землях у 20—30-х рр. було Наукове товариство імені Т.…

Хронологія

14 березня 1923 р. — прийняття Радою послів у Парижі рішення про приєднання Галичини до Польщі за умови надання їй автономних прав. Червень 1923 р. — утворення Комуністичної партії Західної України. 31 липня 1924 р. — заборона польським урядом використання української мови в державних установах Західної України.

Словник термінів

Автономія(від грец. — незалежність) — право території самостійно здійснювати державну владу в межах, які надає їй конституція або закон.

Асиміляція — добровільне або вимушене розчинення (втрата традицій, звичаїв, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, зазвичай, численнішого народу (етносу); засіб для досягнення етнічної однорідності.

Бессарабія — історичний регіон між ріками Дністром, Прутом (притокою Дунаю) і гирлом Дунаю. Нині на його теренах — значна частина Одеської, Чернівецької обл. та основна частина території Молдови. До початку ХІХ ст. Бессарабією називалася лише південна частина цього регіону. Назва походить від прізвиська володаря цих земель Бессараба. Географічне положення (шлях з Азії до Європи) зумовило зосередження тут у І тис. значних міграційних потоків. На початку VI ст. з’явилися слов’яни. У ХІ—ХIV ст. землі Бессарабії входили до складу Київської Русі, Галицького князівства. На її території жили берладники. Бессарабія входила до складу Молдавського князівства й Османської імперії. Важливу роль у її освоєнні відіграли запорозькі козаки, що поселилися на Дунаї після першого руйнування Запорозької Січі 1709 р. Українське населення зростало й за рахунок селян-утікачів із Правобережної та Лівобережної України.

«Велика депресія»—вживається тут щодо фази економічного циклу, що настає після кризи перевиробництва. Характеризується припиненням спаду виробництва, поступовим зниженням надлишку товарів, низькою господарською діяльністю, великими масштабами безробіття. Синонім економічної депресії — стагнація.

Дискримінація (від лат. discriminatio — розрізнення) — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.

Догматизм—однобоке, схематичне мислення, що оперує догмами. В основі догматизму — сліпа віра в авторитети, захист застарілих постулатів.

Еміграція(від лат. emigro — виселяюся) — виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне або тривале проживання з політичних, економічних чи інших причин.

Експропріація (від середньовічного лат. expropriatio — позбавлення власності) — примусове (без відшкодування) позбавлення майна.

Інертність(від лат. iners — бездіяльність) — брак ініціативи, бездіяльність.

Інкорпорація— включення однієї території до складу іншої або об’єднання в єдине ціле двох чи більше автономних компонентів.

Конфесія — Церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

Кооперативний рух(від лат. cooperatio — співпраця) — початково добровільна співпраця, яка сприяє своїм членам у веденні господарства, дрібного виробництва, здійснюючи посередницькі функції (реалізацію продукції, її транспортування).

Нація(від лат. nation — плем’я, народ) — історична спільність людей, яка базується на спільності території, історії, етнічних і політичних зв’язків, мови та інших особливостей культури. Загалом розглядається як форма етнічної спільності. Нині націю розуміють як сукупність усіх громадян певної держави незалежно від їхньої етнічної належності.

Окупація(від лат. occupatio — захоплення) — військове тимчасове захоплення силою певної території.

Опозиція(від лат oppositio — протиставлення) — протидія, супротив якійсь політиці, чиїмось діям, поглядам. Інколи мається на увазі група або партія, яка виступає з кардинально іншими думками меншості або більшості, що висуває альтернативну політику, інший спосіб вирішення проблем.

Парцела (від франц. parcelle — частка) — невелика ділянка власної або орендованої землі, на якій ведеться дрібне (парцелярне) селянське господарство.

Парцеляція землі— процес подрібнення земельних ділянок.

Пацифікація— «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. для придушення опору українства (на західноукраїнських землях) проти соціального і національного гноблення.

Самоврядування— самостійність якоїсь організованої соціальної спільноти в управлінні власними справами.

Сейм— станово-представницький орган у Польщі, Чехії та інших державах Східної Європи.

Тоталітарна держава — держава, в якій унаслідок історичних умов склалася така система політичного та соціального устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної еліти отримала можливість руйнації або прямої заборони інститутів представницької демократії чи почала здійснювати військово-поліційний терор.

Українська військова організація — нелегальна військова політично-революційна організація, що виникла в 1920 р. й проіснувала до того часу, коли ввійшла як військово-бойова одиниця в ОУН. Натхненником і Головним Комендантом УВО був полковник Є. Коновалець.

Персоналії

Бандера Степан (1909—1959)— один з двох керівників ОУН (Організації українських націоналістів). Народився на Галичині (Івано-Франківська обл.), яка… Коновалець Євген (1891—1938) — військовий і політичний діяч. Навчався у… Шептицький Андрій (1865—1944) — громадсько-політичний діяч, митрополит Української греко-католицької Церкви (з жовтня…

ЛЕКЦІЯ 19.

УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1939—1945 РР.)

1. Західна Україна і геополітична стратегія СРСР та Німеччини напередодні війни.

2. Початок німецько-радянської війни. Причини поразок Червоної Армії (1941—1942 рр.).

3. Окупаційний режим в Україні.

4. Рух опору в Україні в роки війни, його течії.

5. Визволення території України від загарбників. Втрати у війні.

6. Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна.

Західна Україна і геополітична стратегія СРСР

Та Німеччини напередодні війни

23 серпня 1939 р. уряди СРСР і Німеччини уклали в Москві «Договір про ненапад» терміном на десять років, з правом його подальшого продовження ще на… Він, по суті, вирішував долю Польщі: німецькі й радянські територіальні… Деякі історики стверджують, що 23 серпня 1939 р. СРСР і Німеччина також усно домовились, щоб їхні війська вступили до…

Початок німецько-радянської війни. Причини поразок

Напередодні початку війни, СРСР отримував інформацію про підготовку німецької агресії. Радянські розвідники повідомляли навіть точну дату… Радянсько-німецька дискусія: «хто ж винен у початку війни?» — розпочалась з… У ноті уряду СРСР від 22 червня 1941 р. заперечувалась німецька позиція. Говорилось, що «цей віроломний напад не має…

Рух опору в Україні в роки війни, його течії

I. Радянський рух опору

Організації вагомого руху опору на початковому етапі війни завадили й вдалі дії німецьких спеціальних служб (СС, СД, гестапо, абвер), які «накрили»… На початку війни радянська влада дещо з запізненням ініціювала організацію… Ситуація при створенні підпілля була складною. Бракувало фахівців: одних було репресовано, інших — мобілізовано в…

II. Націоналістичний рух опору

Ставлення до третього рейху і насамперед внутрішні суперечності на початку 1940 р. розділили ОУН на прихильників С. Бандери (ОУН(б)) і прихильників… В ході німецько-радянської війни, коли Червона армія відступала з території… Першим збройним націоналістичним формуванням, що застосувало партизанські методи боротьби став створений у серпні 1941…

Визволення території України від окупаційних військ

Навесні 1942 р. німецька армія закріпилася на нових рубежах і завдала основного удару на південних напрямках. У травні вона здійснила наступ на… Внаслідок розгрому німців під Сталінградом, радянські війська створили смугу… На 40—50 км на захід від Сіверського Дінця й Міусу тягнулася армійська смуга, насичена мінними полями,…

Теоретичні проблеми використання термінів «Велика Вітчизняна» і «німецько-радянська» війна

Нагадаємо, що термін «Вітчизняна війна» було використано у заяві Радянського Союзу від 22 червня 1941 р. з приводу початку війни з Німеччиною, яку… Радянське керівництво, характеризуючи війну як вітчизняну, проводило аналогію… Прикметно, що війна 1941—1945 рр. «Вітчизняною» була не лише для радянської сторони. Такою ж за характером вона була й…

Хронологія

1 вересня 1939 р.— початок Другої світової війни. 17 вересня 1939 р.— вступ радянських військ до Західної України. 28 вересня 1939 р.— підписання урядами «Договору про дружбу та кордон».

Словник термінів

Війна— конфлікт між політичними утвореннями (держави, племена, політичні угрупування), що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами.

Наступ — спосіб ведення бою, що має на меті атаку, напад, просування вперед. Застосовується для розгрому супротивника (знищення живої сили, військової техніки, об’єктів інфраструктури) і заволодіння важливими районами, рубежами та об’єктами на його території.

Оборона — спосіб ведення бою, що має на меті відбити наступ більшої кількості (потужності) сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості, тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Окупація — захоплення озброєними силами території супротивника.

Рух опору— національно-визвольний, антифашистський рух у роки Другої світової війни проти німецьких окупантів, їхніх оюзників і колабораціоністів.

Саботаж — умисний зрив виконання якогось заходу, ухиляння від роботи чи навмисне недобросовісне її виконання.

Персоналії

Кирпонос Михайло Петрович (1892—1941) — військовий діяч, генерал-полковник, Герой Радянського Союзу, родом із Чернігівщини. У лавах Червоної армії з… Черняховський Іван Данилович (1906—1945) — військовий діяч, генерал армії,… Мельник Андрій Атанасович (1890—1964) — військовий і політичний діяч, родом із Дрогобиччини. В роки Першої світової…

ЛЕКЦІЯ 20.

УКРАЇНА ПЕРІОДУ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ

(1945—1953 рр.)

1. Завершення об’єднання українських земель. Україна на міжнародній арені.

2. Відбудова народного господарства.

3. Громадсько-політичне життя.

4. Розвиток культури у повоєнне десятиліття.

Завершення процесу об’єднання українських земель.

Україна на міжнародній арені

Зокрема, доля Західної України вирішувалася на Ялтинській конференції в лютому 1945 р. у ході дискусії про кордони післявоєнної Польщі. Англія і США… 16 серпня 1945 р. між СРСР і Польською Республікою було укладено договір про… Таке розмежування кордонів викликало потребу в обміні населенням. За Люблінською угодою, між РНК УРСР та польським…

Відбудова народного господарства

Відмовившись від зовнішньої допомоги, зокрема, від американської програми фінансової підтримки — так званого «плану Маршалла», Україна змушена була… Одним із першочергових завдань була відбудова вугільної галузі Донбасу,… Значна увага надавалася відбудові енергетичної галузі промисловості. Було відновлено газову промисловість, яка в 1950…

Громадсько-політичне життя

Трагічні події розгорнулися на Кримському півострові. Близько 200 тис. татар, греків, болгар та представників інших національностей було звинувачено… Справжня братовбивча «війна після війни» розгорнулася на Західній Україні.… Такі втрати змусили провід УПА переглянути тактику боротьби. Великі підрозділи повстанців були реорганізовані у боївки…

Розвиток культури та духовне життя

Відразу після визволення українських теренів від нацистської окупації постала нагальна потреба відновлення освітніх потужностей для виховання… Вкрай складною була ситуація і у вищій школі. Поряд зі стійкою тенденцією до… Активно розвивалася в повоєнні роки українська наука. Значних успіхів у наукових пошуках досягли співробітники…

Хронологія

28 листопада — 1 грудня 1943 р. — Тегеранська конференція. 4 березня 1944 р.— Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного… 9 вересня 1944 р.—угода між РНК УРСР та польським Тимчасовим комітетом національного визволення про взаємну евакуацію…

Словник термінів

Асиміляція — злиття одного народу, що проживає розпорошено в чужому етнополітичному оточенні, з іншим шляхом засвоєння його мови, культури, національних звичаїв і традицій.

Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних владою як соціально небезпечні.

Закерзоння—умовна назва частини території Польщі, що пролягала за межами так званої «лінії Керзона» і включала споконвічні українські території: Підляшшя, Холмщину, Надсяння і Лемківщину.

Міжнародні відносини—сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків між державами і системами держав на світовій арені.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація держав, створена у 1945 р. для підтримки і зміцнення миру, безпеки й розвитку співробітництва між країнами. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада ООН, Рада з опіки, Міжнародний суд ООН і Секретаріат ООН.

Персоналії

Гречуха Михайло Сергійович (1902—1976)— радянський державний і партійний діяч, родом з Черкащини. З 1926 р. член Компартії. У 1936 р. закінчив… Довженко Олександр Петрович (1894—1956)— кінорежисер та письменник. Фундатор… Кириченко Олексій Іларіонович (1908—1975)— радянський партійний і державний діяч, родом із Херсонщини. З 1930 р. —…

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1950-Х — СЕРЕДИНІ 1980-Х РР.

2. Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи. 3. Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х —у середині 1980-х…

Україна в умовах наростання системної кризи радянської тоталітарної системи

Правлячий в країні стан відразу ж почав зміцнювати недоторканність свого становища. У тому таки 1964 р. на листопадовому пленумі ЦК КПРС було… Однією з головних підвалин радянської влади і соціалістичної системи був… Паралельно розширювалася й партія. Так наприклад, за період від 1964 до 1985 р. КПУ виросла майже вдвічі. Проте курс…

Культурне і духовне життя в Україні на початку 1950-х у середині 1980-х рр.

Перший паросток пробудження було започатковано публікацією в червні 1955 р. в «Литературной газете» статті О. Довженка «Мистецтво живопису і… В пресі в цей час відкрито порушувались питання про збереження української… У 1950—80-ті рр. українське музичне мистецтво збагатилося операми Г. Майбороди і В. Губаренка, симфоніями В. Кирейка…

Хронологія

14—25 лютого 1956 р.— XX з’їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова про культ особи Й. Сталіна. Січень 1961 р.— суд у Львові над членами Української робітничо-селянської… 12 квітня 1961 р.— політ першого у світі космонавта Юрія Гагаріна.

Серпня 1975 р.—підписання Заключного акту Гельсінської угоди, яка гарантувала непорушність післявоєнних кордонів і дотримання прав людини.

листопад 1976 р.— створення в Києві української групи сприяння виконанню Гельсінських угод на чолі з М. Руденком і за участю генерала П. Григоренка.

20 квітня 1978 р.— схвалення Верховною Радою УРСР нової Конституції УРСР.

грудень 1979 р. — інтервенція радянських військ до Афганістану. Початок довготривалої війни.

26 травня 1983 р.— постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи по вдосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах союзних республік».

Словник термінів

«Відлига»—період лібералізації суспільного життя в СРСР, що тривав з середини 1950-х — до середини 1960-х рр.

Волюнтаризм — течія суспільного руху, в якій основний акцент робиться на волі окремої особи, спонтанній дії, стихійності.

«Застій» — період посилення жорсткого контролю влади над суспільним життям, що супроводжувався уповільненням темпів економічного розвитку країни і наростанням кризових явищ у соціально-економічній і адміністративній сферах. Тривав з другої половини 1960-х до середини 1980-х рр.

Холодна війна—період політичного, ідеологічного і воєнного протистояння (без ведення прямих відкритих воєнних дій) між двома суспільними та воєнними блоками (країн НАТО і Варшавського договору), який тривав з 1946 р. до кінця 1980-х рр.

Реабілітація — відновлення необґрунтовано порушених політичних і громадянських прав.

Розрядка — процес, спрямований на припинення гонки озброєнь, обмеження, скорочення і ліквідацію засобів ведення війни.

Дисидент — у середні віки так називали віровідступників. У сучасному розумінні — громадяни колишнього СРСР і соціалістичних країн, які відкрито протиставляли свої погляди панівній ідеології.

Паритет — у політиці й військвій сфері означає досягнення рівності становища.

Партократія — прошарок партійного апарату, який обюрократився й в умовах монополії на владу зосереджує в своїх руках усі важелі господарського, адміністративного й політичного управління.

Права людини— сформульовані в Загальній декларації прав людини, закріплені в ООН громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні та інші права і свободи, проголошені невід’ємними та обов’язковими для дотримання усіма.

Персоналії

Брежнєв Леонід Ілліч (1906—1982) — державний та партійний діяч. У 1939 р. — секретар Дніпропетровського обкому партії. У 1941—1945 рр. на політичній… Шелест Петро Юхимович (1908—1996) — партійний та державний діяч. Після… Щербицький Володимир Васильович (1918—1990) — партійний і державний діяч. Після здобуття вищої освіти брав участь у…

ЛЕКЦІЯ 22.

ПЕРЕБУДОВА В СРСР. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ У 1985—1991 РР.

1. Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні.

2. Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні.

3. Україна на шляху до незалежності.

Політика Перебудови. Особливості її реалізації в Україні

На середину 1980-х рр. СРСР перебував в глибокій системній кризі. Соціалістична забюрократизована та одержавлена радянська економіка вичерпавши… Поряд з економічною, радянська система переживала глибоку суспільну кризу.… Не кращою була і зовнішньополітична ситуація. СРСР практично втратив можливості культурно-ідеологічної експансії, все…

Економічні трансформації в роки Перебудови. Поглиблення соціально-економічної кризи в Україні

Однак в перші роки Перебудови керівництво держави намагалося покращити соціально-економічні показники системи екстенсивними дисциплінарними… Однак зменшення продажу державою горілки призвело до важкого удару по бюджету… В контексті цієї політики, намагаючись посилити дисципліну, подолати корупцію, безгосподарність, масштабне крадійство…

Хронологія

Травень 1985 р.— прийняття заходів по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом. 26 квітня 1986 р.— катастрофа на Чорнобильській АЕС. 8 грудня 1987 р.— договір СРСР і США про ліквідацію ракет середньої та короткої дальності.

Персоналії

Єльцин Борис Миколайович (1931—2007) — партійний і державний діяч. У 1960—1980-х рр. на партійній і господарській роботі у Свердловській області. У… Кравчук Леонід Макарович (нар. 1934 р.) — партійний і державний діяч. У 1958… Чорновіл В’ячеслав Максимович (1937—1999) — борець за незалежну Україну, суспільно-громадянський та…

ЛЕКЦІЯ 23.

УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

1. Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.

2. Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності.

3. Утвердження України на міжнародній арені.

4. Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності.

Суспільно-політичний розвиток Української держави у 1991—2009 рр.

27 липня 1991 р. Верховна Рада ухвалила заснування посади Президента держави. 24 серпня 1991 р. постановою Парламенту всі війська, розміщені в… 19 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла воєнну доктрину. В ній… 7 листопада з’явився закон «Про державний кордон», що проголошував недоторканність кордонів України, визначив порядок…

Соціально-економічні процеси в Україні в добу незалежності

Перші кроки до ринкової економіки Україна зробила ще до офіційного проголошення незалежності. Це засвідчують документи, базовані на положеннях… Однак швидкої та ефективної трансформації соціально-економічного устрою не… По-перше, радянська промисловість, у тому числі українська, великою мірою була орієнтована на випуск продукції, прямо…

Утвердження України на міжнародній арені

Після проведення всенародного референдуму, який підтвердив народну підтримку Акта незалежності України, вже наступного дня її визнали Канада і… Оскільки Росія як правонаступниця СРСР перебирала на себе всі фінансові борги… Основні засади зовнішньої політики Української держави були закладені ще Декларацією про державний суверенітет…

Зміни в освітньо-культурній сфері України після здобуття нею незалежності

Розуміючи роль освіти у розвитку сучасної розвиненої держави, керівництво незалежної України прийняло низку державних актів намагаючись підняти… Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі став прийнятий Верховною… У 1993 р. кабінетом міністрів була затверджена національна програма «Освіта» («Україна — XXI століття»). Вона…

Хронологія

14 січня 1994 р.— підписання Україною, Росією і США договору, що передбачав ліквідацію на території України ядерної зброї. 10 липня 1994 р.— президентом України обрано Л. Кучму. 8 червня 1995 р.— президент України Л. Кучма та Голова Верховної Ради О. Мороз підписали Конституційну угоду.

Словник термінів

«Помаранчева революція» — суспільно-політичні події листопада-грудня 2004 р., що полягали у свідомому виступі громадян України проти влади на захист свої прав. Посвідчили про народження громадянського суспільства в Україні і мали результатом проведення переголосування другого туру президентських виборів.

Коаліція — політичний чи військовий союз двох і більше держав (чи політичних сил) проти спільного супротивника.

Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є пріоритетність права над законами, верховенство закону в державі, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Олігархія — панування в державі невеликих груп людей, що поєднують в своїх руках економічну і політичну владу.

Корупція — злочинна діяльність, яка полягає у використанні посадовими особами їх прав і владних можливостей для власного збагачення.

Тіньова економіка — уклад економічних відносин, що діють в суспільстві поза рамками правового поля і формальних правил господарського життя.

Популізм — діяльність, що має за мету забезпечення популярності в масах ціною необґрунтованих обіцянок, демагогічних гасел.

Інвестиція — довготривале вкладання капіталу підприємця на свій страх і ризик в яку не будь справу або підприємство.

Монополія — велике об’єднання капіталістів, яке виникає на основі концентрації виробництва та капіталу, і зосереджує в своїх руках більшу частину виробництва та продажу товарів з метою встановлення свого панування в окремих економічних сферах чи галузях господарства, і отримання максимального прибутку.

Глобалізація — загально цивілізаційний процес, що полягає у розвитку інтеграції, зміцненні взаємозв’язків і зростанні взаємозалежності народів та країн, і поширення по всій планеті єдиних технологій та культури.

Персоналії

Ющенко Віктор Андрійович (нар. 1954). Заступник начальника Управління Української республіканської контори Держбанку (1985—1987). Заступник голови… Янукович Віктор Федорович (нар. 1950). Закінчив Донецький політехнічний… Тимошенко Юлія Володимирівна (нар. 1960). З 1995 р. президент корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). У…

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

автономія 282, 377, 385, 408, 462 Агітація366, 531 аграрна реформа 274, 330

Іменний покажчик

Август ІІ Саксонський Авдєєв Д. 490 Авенаріус М. 280

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Используемые теги: Лекція, первісне, суспільство, Перші, державні, утворення, території, України0.12

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Лекція 1. Вступ до курсу історії України 1. Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу. 2. Періодизація історії України
Лекція Вступ до курсу історії України План...

ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Ввідна лекція. 1.Предмет і завдання курсу. Періодизація історії України
Ввідна лекція... План...

Лекція 1. Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Лекція 2. Витоки філософії Індії. Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі. Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Стародавність та Середньовіччя... ЗМІСТ... ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії...

Лекція №1. Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій. Лекція №2. Характеристика вогнищ ураження та методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухі. Лекція №3. Оцінка обстановки надзвичайної ситуації
Житомирський державний університет імені Івана Франка... Фiзико математичний факультет Кафедра охорони... ЗМІСТ Вступ Лекція Моніторинг та розвиток виникнення надзвичайних ситуацій...

Ввідна лекція. ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Слов’ян. Київська Русь
ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ... Тема Формування і розвиток феодальних відносин у... Слов ян Київська Русь...

Конспект лекцій з курсу Управлінський облік Конспект лекцій дає змогу ознайомитися з основами сучасного обліку й навчитися їх практичному застосуванню
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ... МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА... Конспект лекцій з курсу Управлінський облік...

Курс лекцій Кримінальне право України
Курс лекцій... Кримінальне право України ОСОБЛИВА... Тема...

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ Конструкції будинків і споруд ТЕПЛОВА ІЗОЛЯЦІЯ БУДІВЕЛЬ ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ...

Цивільне право України. Конспект лекцій
Конспект лекцій... Зміст Цивільне право як одна з галузей права України Цивільне законодавство України...

0.028

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?

Подпишитесь на Нашу рассылку

Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail

Новости и инфо для студентов

Свежие новости
Актуальные обзоры событий
Студенческая жизнь

Соответствующий теме материал

Похожее
По категориям
По работам

Конспект лекцій з дисципліни Туристські ресурси України ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА... М М Поколодна І Л Полчанінова... Конспект лекцій...
КУРС ЛЕКЦІЙ кримінально-правових дисциплін МВС УКРАЇНИ Львівський державний університет внутрішніх справ... КУРС ЛЕКЦІЙ...
З предмета Історія України КУРС СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД... ЕКОНОМІКО ПРАВОВИЙ ТЕХНІКУМ ПРИ МІЖРЕГІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ...
ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ. ТЕПЛОВА ІЗОЛЯЦІЯ БУДІВЕЛЬ ДБН В.2.6-31:2006 ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ... Конструкції будинків і споруд... ТЕПЛОВА ІЗОЛЯЦІЯ БУДІВЕЛЬ ДБН В...
Курс лекцій з земельного права Лекція 1 Право власності на землю Лекція Право власності на землю Поняття права власності на землю Сучасне суспільно правове... Лекція Право землекористування Право... Лекція Земельний обіг в Україні Тенденції розвитку земельного...

ЛЕКЦІЯ 1 ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО І ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Что будем делать с полученным материалом:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?

Подпишитесь на Нашу рассылку

Новости и инфо для студентов

Реклама

Соответствующий теме материал

О Сайте