Для діагностування доцільно використати дві вправи: на вияв індивідуальних особливостей мовленнєвого видиху (вправа «33 Орисі») і на визначення гнучкості голосу (вправа «Іди-но сюди!»).
Вправа 1.«33 Орисі». Після вимовляння скоромовки «Як у лісі, на узліссі, стоять 33 Орисі» — зробити глибокий вдих і на видиху рахувати: «раз Орися, дві Орисі, три Орисі, чотири Орисі...» — до повного видиху.
Останнє число — показник розподілу і ємкості дихання.
Якщо студент легко, не напружуючись, не поспішаючи, вимовляє зазначену формулу на одному видиху лише до 10 разів — розподіл і ємкість дихання незадовільні; 11 — 16 — задовільні; 17 — 22 — показники високі; 23 і більше — дуже високі.
Вправа 2.«Іди-но сюди!» Студентам дають картки із завданнями:
1. Звернутися до учня: «Іди-но сюди!», маючи на меті відвернути
його від пустощів у коридорі.
2. Звернутися до учня: «Іди-но сюди!», щоб попросити допомогти
повісити карту.
3. Звернутися до учня: «Іди-но сюди!» для заохочення за гарну
відповідь з місця і для виклику до дошки.
4. Інші варіанти.
Студенти виконують завдання, аналізують у групі, який підтекст використано у звертанні.
Аналіз виконання вправ дає змогу зробити висновки про важливість роботи над диханням і голосом учителя, що забезпечують виразність його мовлення.