Розрахунок штучного освітлення. Експлуатація освітлювальних установок

Штучне освітлення буває: загальне, місцеве і комбіноване.

Завданням розрахунку є визначення потрібної потужності електроосвітлювальних установок для створення у виробничому приміщенні заданої освітленості, або при відомому числі ламп і їх потужності визначити очікувану освітленість на робочій поверхні.

Проектуючи освітлювальні установки, необхідно вирішити низку запитань:

1. Вибрати тип джерела світла (де температура повітря менша, ніж +10°С і напруга менше 90% від номінального – лампи розжарювання, в ін. випадках – люмінесцентні лампи).

2. Вибрати систему освітлення – загальна, місцева, комбінована. Більш економічніша система комбінованого освітлення, система загального освітлення гігієнічніша.

3. Вибрати тип світильників - з урахуванням забруднення повітряного середовища, вибухо- чи пожежобезпеки.

4. Провести розподіл світильників і визначити їх кількість.

5. Визначити нормування освітлення на робочому місці - від характеру виконуваної роботи, системи освітлення, джерел світла.

Розрахунок штучного освітлення ведуть трьома основними методами:

1. За коефіцієнтом використання світлового потоку;

2. Точковий метод;

3. Метод Ватт (питомої потужності)

4. Застосовується ще графічний метод професора А.А. Труханова.

Для розрахунку загального рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні основним є метод коефіцієнта використання світлового потоку. Світловий потік лампи F_Л при лампах розжарювання або світловий потік групи ламп світильника при люмінесцентних лампах розраховують за формулою:

;

(3.13)

де - нормована мінімальна освітленість, лк;

- площа освітлюваного приміщення, м²;

- коефіцієнт мінімального освітлення, 1,1-1,5;

- коефіцієнт запасу, 1,4 - 1,8;

- число світильників в приміщенні;

- коефіцієнт використання світлового потоку ламп, %.

Значення коефіцієнта визначається за таблицями залежно від коефіцієнта віддзеркалення світлового потоку і показника приміщення , що визначається за формулою:

;

(3.14)

де , - розмір приміщення, м;

- висота світильників над розрахунковою поверхнею, м.

Підрахувавши світловий потік F за таблицею підбирають найближчу лампу і визначають потужність всієї освітлювальної системи.

Точковий метод застосовується для розрахунку локалізованого місцевого освітлення, освітлення похилих площин і для перевірки розрахунку рівномірного загального освітлення, коли відбитим світловим потоком можна знехтувати (рис. 3.12.).

Рис. 3.12. Схема для розрахунку освітленості точковим методом.

 

У основу точкового методу покладено рівняння, що пов'язує освітленість і силу світла:

;

(3.15)

 

де - сила світла в напрямі від джерела на задану точку поверхні;

- відстань від світильника до розрахункової точки;

- кут між нормаллю робочої поверхні і напрямом світлового потоку на джерело;

Вводимо коефіцієнт запасу і заміняємо на , і тоді:

;

(3.16)

Дані про розподіл сили світла наводяться в довідниках.

Метод Ватт - найбільш простий і менш точний, застосовується при орієнтовних розрахунках. Він дозволяє визначити потужність кожної лампи для створення в приміщенні нормованої освітленості.

.

(3.17)

де - потужність однієї лампи, Вт;

- питома потужність, Вт/м²;

- площа приміщення, м²;

- число ламп в освітлювальній установці. Значення питомої потужності вибирається з таблиці.

Експлуатація освітлювальних установок полягає:

1. У регулярному очищенні;

2. У своєчасній заміні ламп і контролі напруги в мережі;

3. Забезпечення чистоти повітря в приміщенні;

Достатність освітлення перевіряється не рідше 1 разу на рік.

Шибки чистять - при незначному виділенні пилу – 2 рази на рік, значне виділення пилу – 4 рази на рік, світильники - від 4 до 12 разів на рік залежно від запиленості приміщення.

4. НЕБЕЗПЕКА УШКОДЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ І
ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОТРАВМАТИЗМУ