Індивідуальні засоби захисту, попереджувальні плакати і надписи.

В процесі експлуатації електричних установок можуть виникнути умови при яких навіть найдобросовісніше їх виконання не забезпечує безпеки працюючого і вимагає застосування спеціальних засобів захисту.

Засоби захисту умовно поділяються на три групи:

- ізолюючі;

- захисні;

- запобіжні.

Ізолюючі електрозахисні засоби поділяться на основні і додаткові.

До основних відносяться: діелектричні гумові рукавички; інструмент з ізольованими ручками; покажчики напруги; ізолювальні штанги; ізолювальні і електровимірювальні кліщі.

До додаткових ізолюючих електрозахисних засобів відносяться: діелектричні калоші; килимки і ізолюючі підставки.

Обгороджувальні захисні засоби призначені для тимчасового обгороджування струмопровідних частин, що знаходяться під напругою.

До них відносяться: щити, бар'єри, обгороджування - клітки, переносні заземлення.

Запобіжні захисні засоби служать для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти, для безпечного підйому на висоту, для захисту від світлових, теплових, механічних і хімічних дій електричного струму (запобіжні пояси, кігті, драбини, захисні окуляри, щитки, рукавиці і ін.).

Всі захисні засоби періодично перевіряються підвищеною напругою, а гумові вироби - на струм витоку. Для запобігання помилковим діям персоналу застосовують попереджувальні плакати і надписи.


5. ЗАХИСТ ВІД ВИРОБНИЧОГО ШУМУ І ВІБРАЦІЇ

 

5.1. Дія на організм людини

 

Шум і вібрацію на виробництві створюють різні механізми і машини (ДВЗ, компресори, насоси, вентилятори, молоти, металоріжучі верстати, електродвигуни, трансформатори, генератори і ін.).

Шкідлива дія вібрацій виражається в зниженні ККД, спрацюванні деталей, частому ремонті і наладці машин, а також небезпеці виникнення аварій машин. За статистикою близько 80% поломок і аварій є результатом недопустимих коливань. Крім того, шум і вібрація несприятливо впливають на людину. Шум не лише негативно діє на слух, але і може викликати розлади сердечносудинної і нервової систем, травного тракту, а також гіпертонічні хвороби. Шум є однією з причин швидкого стомлення робітників, може викликати запаморочення, що призводить до нещасних випадків. Від постійної дії шуму з'являються професійна хвороба – глухота.

У тижневику «За кордоном» в статті «Децибели, що забирають здоров'я» наголошується, що втрата слуху є найпоширенішим фізичним недоліком в країні, стверджує канадське товарисьтво слуху, а промисловий шум складає його основну причину. За повідомленням міністерства охорони здоров'я, близько двох мільйонів канадців погано чують. Глухота «урожає більшу кількість людей, ніж рак, сліпота, туберкульоз, склероз, венеричні хвороби і ниркова недостатність, разом узяті».

Шум діє не лише на слух. В першу чергу, він розладжує нервову систему. Це було виявлено ще дві тисячі років назад, коли Юлій Цезар заборонив в Римі їзду вночі на гуркотливих колісницях. Чотириста років тому королева Єлизавета I заборонила чоловікам бити своїх дружин після 10 годин вечора, «щоб їх крики не непокоїли сусідів».

Шум може бути причиною виразки шлунку, викликає підвищення рівня холестерину в крові, сприяє виникненню стресового стану, скорочує життя людини. Звук зумера в автомобілі, який попереджує про те, що не застебнуті паси безпеки, служить причиною різкого підвищення тиску крові; гудіння кухонних машин погіршує травлення.

Американські вчені довгий час вели спостереження за ростом квітів при шумі і в тиші. Виявилось, що шум уповільнює їх ріст на 47%. Одна з рослин було піддано звуковому «обстрілу» в 10 децибел (по силі – це шум рухаючого поблизу поїзда). Через десять днів квітка зів’яла. Сильного шуму не витримують навіть ті, кому чути і говорити природою не дано.

В 1239 г. татарське військо, увірвавшись до Таврії, підійшло до столиці Аланського феодального князівства Киркер. Узяти фортецю вони не могли, т. до. вона мала дуже гарні укріплення (висічені в скелях печери, невидимі сторонньому оку). Атакуючі вирішили взяти фортецю шумом. Кожен воїн стукав в будь-який металевий предмет протягом декількох днів і ночей. Коли розвідники донесли, що жителі, змучені шумом, заснули, орди завойовників зі свіжих підкріплень, що не брали участі в операції «шум», проникли в печери.

У древньому Китаї найстрашнішими тортурами вважали тортури музикою. Людину садили до ями, над головою ревли труби і гуділи барабани. І в'язень або зізнавався, або божеволів.

У медицині встановлено, що шкідлива для здоров'я межа гучності, больовий поріг – 90 дБ, тривалий звук в 155 дБ викликає опіки, гучність в 180 дБ – смертельна (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Шкала сили звуку (дБ)

Рок і дискоритми можуть порушити функціональну рівновагу півкуль головного мозку. Вони сприяють виділенню стрес-гормонів, які можуть «стирати» в мозку частина інформації. Це особливо помітно у студентів в період екзаменаційної сесії, коли знання буквально «вилітають» з голови (див. Иконникова С.Н., Лисовский В.Т. «На пороге гражданской зрелости». Л., 1982, с. 85; Н.С. Назарова «Охрана окружающей среды и экологическое воспитание студентов», 1989 с. 104).

Вібрація від устаткування передається через конструкцію і підлогу до людини і викликає загальну вібрацію його тіла. Особливо шкідливими є коливання з частотою 6-9 Гц, близькою до частоти коливань людини. Резонанс, що виникає, збільшує коливання внутрішніх органів, розширюючи або звужуючи їх. Систематична дія вібрації викликає вібраційну хворобу з втратою працездатності. Ця хвороба виникає поступово, викликаючи головний біль, роздратування, поганий сон, з’являється біль у суглобах, судоми пальців, спазми судин. У організмі виникають незворотні зміни, що призводять до інвалідності.

 

5.2. Основні поняття і їх фізичні параметри

 

Шум – безладне поєднання різноманітних за рівнем і частотою небажаних звуків. Вухо людини сприймає коливання з частотою від 20 до 20000 Гц, коливання нижче 20 Гц – інфразвук, вище 20 кГц – ультразвук. Звуковий діапазон прийнято підрозділяти:

– низькочастотний (до 400 Гц);

– середньочастотний (400-1000 Гц);

– високочастотний (більш 1000 Гц).

Фізично звук характеризується частотою, інтенсивністю, звуковим тиском. Вухо чутливе до звукового тиску. За одиницю звукового тиску прийнятий паскаль (Па).

Звук характеризується інтенсивністю (силою) – потік звукової енергії через одиницю площі, Вт/м2. Найменша інтенсивність звуку, яку чує вухо, називається порогом чутності: Jmin = 10-12 Вт/м2 при f = 1000 Гц. Найбільша інтенсивність звуку, яка сприймається на слух, створює відчуття болю – больовий поріг Jmax =102 Вт/м2 . У діапазоні від порогу чутності до больового порогу сила звуку збільшується в 1014 раз. Такий величезний діапазон доступний нам завдяки здатності вуха реагувати не на абсолютну інтенсивність звуку, а на її приріст, і називається він рівнем інтенсивності звуку. Рівень інтенсивності звуку L – це логарифм відношення, що розглядається J, і на порозі чутності Jmin сил звуку, вимірюється в дБ:

, (5.1)

де J – інтенсивність даного звуку, Вт/м2;

Jmin – інтенсивність на порозі чутності, Вт/м2.

В ГОСТ 12.1.003-83 наводяться допустимі рівні звукового тиску. Зв'язок рівня інтенсивності звуку і звукового тиску виражається формулою:

(5.2)

де P – звуковий тиск даного звуку, Па;

Pmin – звуковий тиск на порозі чутності; Pmin = 2×10-5 Па на частоті 1000Гц.

Вібрація – механічне коливання пружних тіл при низьких частотах (3-100 Гц) з великими амплітудами (0,5-0,003 мм). Фізично вібрація характеризується частотою, амплітудою, швидкістю, прискоренням. Ці ж параметри враховуються для гігієнічної оцінки вібрацій.

 

5.3. Нормування шуму і вібрації

 

Гігієнічне нормування шуму і вібрацій визначає ДСН 3.3.6.039-99, ГОСТ 12.1.003-83 і ГОСТ 12.1.012-90, СН 245-73. При нормуванні шуму використовується два методи:

– нормування по граничному спектру шуму;

– нормування рівня звуку в дБА.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Тут нормуються рівні звукових тисків в 8 октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Деякі граничні спектри показані на рис. 5.2., з якого видно, що із зростанням частоти допустимі рівні зменшуються. Наприклад: ПС-80, де 80 – допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц. Сукупність 8 допустимих рівнів звукового тиску називається граничним спектром.

Рис. 5.2. Криві граничних спектрів

 

Другий метод нормування загального рівня шуму, що вимірюється за шкалою «А» шумоміра і зветься рівнем звуку в дБА, використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму, оскільки в цьому випадку ми не знаємо спектру шуму. Рівень звуку (дБА) пов'язаний з граничним спектром залежністю: LA = ПС + 5.

Згідно ГОСТ 12.1.012-90, гранично допустимим параметром вібрації на робочому місці залежно від частоти є: швидкість коливань, амплітуда переміщень, що виникла при роботі устаткування і передається на сидінні, робочий майданчик в зоні робочого місця – це санітарно-гігієнічне нормування. Технічне нормування за СН626-66 – «Санітарні норми і правила при роботі з інструментами, механізмами і обладнанням, що створюють вібрації, які передаються на руки робітників»