Реферат Курсовая Конспект
Загальна характеристика інтерферонів - Реферат, раздел Образование, Реферат на тему: Інтерферони 1. Загальна характеристика інтерферонів Інтерферони (З Лат. Inter – Взаємно І Ferio – Вражати) – Це Речовини Білкової...
|
Інтерферони (з лат. inter – взаємно і ferio – вражати) – це речовини білкової природи (глікопротеїни), що синтезуються в організмі хребетних тварин у відповідь на появу різних патогенів (вірусів, бактерій, паразитів і ракових клітин). Це плейотропні цитокіни, що володіють антивірусною, антипроліферативною, антипухлинною та імуномодуляторною активністю.
Особливістю інтерферону є те, що він проявляє активність лише в організмах, з яких він був виділений, тобто є видовим фактором. Молекулярна маса інтерферону залежить від виду тварин, який його продукує, і становить 13-170 тис. Відомо кілька видів інтерферонів, серед яких найбільш важливе значення мають альфа-, бета- і гамма-інтерферони (Рис.1). В організмі людини утворюються в основному альфа 1-, альфа2- і альфа3-інтерферони. Молекулярна маса їх становить 18-25 тис., рідше від 5,5 до 7,5 тис. На N-кінці молекул інтерферонів, як правило, міститься залишок цистеїну, який бере участь в утворенні дисульфідного зв'язку, важливого для їх біологічної дії.
Рис.1. Структура людських інтерферонів.
Ідентифіковано різні типи інтерферонів; гени кожного з них клоновані. Існують щонайменше 14 альфа-інтерферонів, які продукуються лімфоцитами. Бета-інтерферони продукуються фібробластами. Утворення гамма-інтерферонів не індукується вірусами.
За деяким винятком класичними індукторами інтерферону 1 типу ( IFN–α і IFN-β) є віруси (і ін. мікроорганізми ) і дволанцюгові РНК ( длРНК ) вірусної або синтетичної природи .
Лейкоцитарний (альфа) інтерферон синтезується популяцією периферичних лімфоцитів, селезінкою і іншими лімфоїдними клітинами.
Фібробластний (бета) інтерферон спочатку був виділений з фібробластів при індукції синтетичною длРНК (полі I : С), але може синтезуватися багатьма типами клітин.
Крім тог , IFN-α може синтезуватися фібробластами, а IFN-β лімфоїдними клітинами.
Лімфобластоїдний інтерферон являє собою суміш інтерферонів IFN-α і IFN-β.
На думку ряду авторів ( Семенов та ін, 1982; Stewart, 1979) провідна роль у продукції інтерферону I-го типу належить лімфоцитам. Показано, що мононуклеарні лімфоцити периферичної крові ( PBML ) людини продукують IFN-α при додаванні в середовище вірусу грипу та інших вірусів.
Інтерферон-γ складається із 143 амінокислотних залишки і утворюється при відщепленні від про пептиду сигнальної ділянки із 23 амінокислот. Ген інтерферону-γ має 12 екзонів і локалізований у 12 хромосомі. Нативний інтерферон-γ глікозильований і чутливий до кислот. Біологічно активна форма інтерферону-γ – гомодимер.
IFN-γ (імунний інтерферон) утворюється в основному популяцією Т-лімфоцитів, причому, його продукція пов'язана з бласттрансформацією цих клітин. У зв'язку з цим індукторами цього типу IFN є специфічні і неспецифічні мітогени. Крім того, хорошими індукторами IFN-γ є антигени таких мікроорганізмів, як мікобактерії туберкульозу, стафілококи, віруси грипу і віруси герпесу та ін, так як всі вони викликають бласттрансформацію Т-лімфоцитів. На відміну від інтерферону I типу, IFN-γ не продукується макрофагами. Однак макрофаги викликають збільшення синтезу імунного інтерферону Т-лімфоцитами при стимуляції макрофагів як мітогенами, так і специфічними антигенами.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Львівський національний університет імені Івана Франка... Біологічний факультет... Реферат на тему Інтерферони...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Загальна характеристика інтерферонів
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов