рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Загальна характеристика інтерферонів

Загальна характеристика інтерферонів - Реферат, раздел Образование, Реферат на тему: Інтерферони. Загальна характеристика інтерферонів Інтерферони (З Лат. Inter – Взаємно І Ferio – Вражати) – Це Речовини Білкової...

Інтерферони (з лат. inter – взаємно і ferio – вражати) – це речовини білкової природи (глікопротеїни), що синтезуються в організмі хребетних тварин у відповідь на появу різних патогенів (вірусів, бактерій, паразитів і ракових клітин). Це плейотропні цитокіни, що володіють антивірусною, антипроліферативною, антипухлинною та імуномодуляторною активністю.

Особливістю інтерферону є те, що він проявляє активність лише в організмах, з яких він був виділений, тобто є видовим фактором. Молекулярна маса інтерферону залежить від виду тварин, який його продукує, і становить 13-170 тис. Відомо кілька видів інтерферонів, серед яких найбільш важливе значення мають альфа-, бета- і гамма-інтерферони (Рис.1). В організмі людини утворюються в основному альфа 1-, альфа2- і альфа3-інтерферони. Молекулярна маса їх становить 18-25 тис., рідше від 5,5 до 7,5 тис. На N-кінці молекул інтерферонів, як правило, міститься залишок цистеїну, який бере участь в утворенні дисульфідного зв'язку, важливого для їх біологічної дії.

 

 

Рис.1. Структура людських інтерферонів.

 

Ідентифіковано різні типи інтерферонів; гени кожного з них клоновані. Існують щонайменше 14 альфа-інтерферонів, які продукуються лімфоцитами. Бета-інтерферони продукуються фібробластами. Утворення гамма-інтерферонів не індукується вірусами.

За деяким винятком класичними індукторами інтерферону 1 типу ( IFN–α і IFN-β) є віруси (і ін. мікроорганізми ) і дволанцюгові РНК ( длРНК ) вірусної або синтетичної природи .

Лейкоцитарний (альфа) інтерферон синтезується популяцією периферичних лімфоцитів, селезінкою і іншими лімфоїдними клітинами.

Фібробластний (бета) інтерферон спочатку був виділений з фібробластів при індукції синтетичною длРНК (полі I : С), але може синтезуватися багатьма типами клітин.

Крім тог , IFN-α може синтезуватися фібробластами, а IFN-β лімфоїдними клітинами.

Лімфобластоїдний інтерферон являє собою суміш інтерферонів IFN-α і IFN-β.

На думку ряду авторів ( Семенов та ін, 1982; Stewart, 1979) провідна роль у продукції інтерферону I-го типу належить лімфоцитам. Показано, що мононуклеарні лімфоцити периферичної крові ( PBML ) людини продукують IFN-α при додаванні в середовище вірусу грипу та інших вірусів.

Інтерферон-γ складається із 143 амінокислотних залишки і утворюється при відщепленні від про пептиду сигнальної ділянки із 23 амінокислот. Ген інтерферону-γ має 12 екзонів і локалізований у 12 хромосомі. Нативний інтерферон-γ глікозильований і чутливий до кислот. Біологічно активна форма інтерферону-γ – гомодимер.

IFN-γ (імунний інтерферон) утворюється в основному популяцією Т-лімфоцитів, причому, його продукція пов'язана з бласттрансформацією цих клітин. У зв'язку з цим індукторами цього типу IFN є специфічні і неспецифічні мітогени. Крім того, хорошими індукторами IFN-γ є антигени таких мікроорганізмів, як мікобактерії туберкульозу, стафілококи, віруси грипу і віруси герпесу та ін, так як всі вони викликають бласттрансформацію Т-лімфоцитів. На відміну від інтерферону I типу, IFN-γ не продукується макрофагами. Однак макрофаги викликають збільшення синтезу імунного інтерферону Т-лімфоцитами при стимуляції макрофагів як мітогенами, так і специфічними антигенами.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Реферат на тему: Інтерферони. Загальна характеристика інтерферонів

Львівський національний університет імені Івана Франка.. Біологічний факультет.. Реферат на тему Інтерферони..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Загальна характеристика інтерферонів

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Історія відкриття інтерферонів
Півстоліття тому, в 1957 році, був відкритий настільки знаменитий і популярний нині інтерферон. Цей білок (точніше, глікопротеїн ) став ключиком, що відкрив людству багато дверей. Він пролив світло

Класифікація інтерферонів
Інтерферони (IFNs) ділять на 3 групи залежно від того, з яким рецептором вони зв’язуються: IFNs І типу (зв’язуються з рецептором IFNs І типу): IFNα, β, δ, ε, κ, і

IFN-α/β рецептор
IFN-α/β рецептор локалізований на багатьох типах клітин. Рецептор є гетеродимером (Рис.3), що складається з двох субодиниць: IFNAR1 (550 а.з. інтегрального мембранного білка) і IFNAR2 (48

IFN-γ рецептор
IFN-γ рецептор експресується майже на всіх ядровмісних клітинах. Функціональний IFN-γ рецептор складається з двох субодиниць: IFNgR1 (90 кДа кожна) і двох субодиниць IFNgR2 (62 кДа кожна)

IFN-λ рецептор
IFN-λ рецептор складається з 2 субодиниць (Рис.7): IFN-λR1 і IL-10R2 . IFN-λR1 використовується лише IFN ІІІ типу, тоді як IL-10R2 використовується також IL-10, IL-22 і IL-26.

Механізм дії інтерферонів
При зараженні клітини вірус починає розмножуватися. Клітина-хазяїн одночасно з цим починає продукцію інтерферону, який виходить з клітини і вступає в контакт з сусідніми клітинами. Хоча інтерферон

Побічні ефекти використання інтерферонів
Інтерферон - складний препарат, який викликає величезну кількість побічних ефектів. Саме тому його призначають далеко не кожному потребуючому. У більшості випадків побічні ефекти виникають

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги