ЛІКВІДУВАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Лiквiдування НС - це проведення у зонi НС та прилеглих районах силами і засобами ЄДС ЦЗ усіх видів рятувальних і невідкладних робіт, а також організовування життєзабезпечення потерпілого населення та рятувальників. Розрізняють негайне реагування на НС і плановий період її ліквідування. Основними заходами негайного реагування на надзвичайні ситуації є організація і проведення розвідки (Р) та невідкладних робіт (НР) у зоні НС.

Розвідка у зоні НС - це збирання і передавання органам управління та силам ЄДС ЦЗ точних даних щодо складових фактично існуючої оперативної обстановки, необхідних для ефективного виконання НР у зоні НС і заходів із життєзабезпечення населення. Розрізняють такі види розвідки: інженерну (візуально виявляють інженерну і пожежну обстановки), біологічну, радіаційну, санітарно-епідеміологічну та хімічну (виявляють з використанням спеціальних приладів відповідні види обстановки). При цьому, перш за все, здійснюють розвідку ділянок робіт рятувальників та безпечних маршрутів іх руху у зоні НС.

Невідкладні роботи у зоні НС включають аварійно (пошуково)-рятувальні роботи, аварійно-відновлювальні роботи, надання негайної медичної допомоги, здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів та охорону правопорядку у зоні НС.

Аварійно (пошуково)-рятувальні роботи (А(П)РР) у зоні НС - це дії сил ЄДС ЦЗ, спрямовані на пошук, захист і рятування людей, матеріальних і культурних цінностей та захист довкілля під час негайного реагування на НС, та на локалізацію зони впливу уражальних чинників, що виникають у разі аварій, катастроф та стихійного лиха. (А(П)РР) включають: локалізацію і гасіння пожеж; локалізацію аварій на газових, електроенергетичних, водопровідних, каналізаційних, технологічних мережах і т. ін. (шляхом їх аварійного відключення) з метою створення сприятливих умов для виконання А(П)РР; пошук уражених (матеріальних і культурних цінностей) і діставання їх з-під завалів, з пошкоджених, палаючих будівель (споруд), із задимлених, загазованих, затоплених приміщень; розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених захисних споруд (ЗС) та рятування людей (що знаходяться в них), а також подачу повітря в завалені ЗС з пошкодженою системою фільтровентиляції; вивід (вивіз) населення (персоналу) з небезпечних місць у безпечні райони; укріплення (або обрушення) конструкцій, що загрожують обвалом.

Аварійно-відновлювальні роботи (АВР) у зоні НС - це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій з метою створення мінімально необхідних умов для успішного виконання А(П)РР і заходів щодо життєзабезпечення населення, санітарного очищення та знезараження територій. АВР включають: влаштування проїздів і проходів у завалах і на території, забрудненій радіоактивними речовинами (РР), небезпечними хімічними речовинами (НХР) чи біологічними препаратами (БП); ремонт і відновлення (або влаштування тимчасових) ліній зв'язку, комунально-енергетичних і виробничих мереж, конче необхідних для успішного виконання А(П)РР, мінімально необхідного комплекту об'єктів першочергового життєзабезпечення населення, а також пошкоджених захисних споруд; виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Негайна медична допомога (НМД) у зоні НС - це проведення негайних лікувально-діагностичних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміологічних, евакуаційних, лікувальних та інших заходів, що здійснюються у найкоротший термін у разі уражень, тілесних ушкоджень та захворювань людей. НМД включає комплекс екстренних заходів щодо: діагностики стану ураженого; виконання прийомів із зупинки кровотечі, штучного дихання і непрямого масажу серця, транспортної імобілізації, допомоги при термічних і хімічних опіках, а також прийомів попередження больового шоку і приведення до свідомості; евакуації (у разі необхідності) уражених до лікувальних закладів поза межами зони НС.

Основними із санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів у зоні НС - є санітарне оброблення людей (тварин), санітарне очищення території і знезараження.

Санітарне оброблення людей - це механічне очищення та обмивання шкірного покриву і слизових оболонок людей, їх одягу, взуття та засобів особистого захисту (ЗОЗ), (що зазнали зараження (забруднення) РР, НХР чи БП), а також при виході із зони НС.

Санітарне очищення територій у зоні НС - це дії спецпідрозділів, спрямовані на пошук та збирання небезпечних предметів і продуктів органічного і неорганічного походження, що утворилися внаслідок НС, з метою їх подальшого поховання у спеціально відведених для цього місцях та знезараження місць їх знаходження.

Знезараження - це дії спецпідрозділів, спрямовані на зменшення до гранично допустимих норм забруднення (зараження) поверхонь і територій РР, НХР чи БП шляхом проведення дезактивації, дегазації, демеркуризації чи дезинфекції або детоксикації.

Охорона правопорядку у зоні НС - це дії сил правопорядку щодо організації і регулювання руху всіх видів транспорту, охорона матеріальних цінностей будь-якої форми власності, особистого майна населення, а також забезпечення режиму надзвичайного стану, порядку виїзду і в'їзду у зону НС громадян і транспортних засобів.

Для безпосереднього управління проведенням заходів з ліквідування конкретної НС призначається уповноважений керівник (з числа посадових осіб, ранг яких залежить від рівня НС). Уповноважений керівник утворює штаб з ліквідування цієї НС, основним завданням якого є організація і координація заходів з негайного реагування на конкретну НС. У підпорядкування уповноваженого керівника переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації НС згідно з ПЛАС і Планом реагування на конкретну НС.

При розвідці ділянок робіт рятувальників і маршрутів руху (див. Додаток 1 рис. Д 1.1) виявлення фактичної оперативної обстановки здійснють візуально (інженерну і пожежну) і з використанням приладів радіаційної і хімічної розвідки (за методикою, описаною у розділі 4).

Локалізація пожежі (див. Додаток 1. рис. Д 1.2) – це заходи щодо припинення зростання і наступного зменшення розмірів її зони горіння (ЗГ). Гасіння пожежі – це заходи щодо припинення процесу горіння у ЗГ пожежі. Вказані заходи здійснюються за допомогою технічних засобів пожежегасіння (шляхом зниження температури ЗГ та припинення доступу до неї окисника (наприклад, О₂)) з використанням води (крім гасіння електроустановок і горючих рідин), піноутворювачів (крім гасіння електроустановок), вуглекислотних і порошкових засобів та ін. При цьому в першу чергу локалізують і гасять пожежі на ділянках робіт рятувальників та маршрутах їх руху.

Локалізацію аварій (див. Додаток 2 рис. Д2.1) на газових, електроенергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах здійснюють шляхом вимикання пошкоджених ділянок цих меж з використанням передбачених для цього кранів, заслінок, відсікачів, рубильників тощо.

Для пошуку уражених (див. Додаток 3 рис. Д3.1) використовують такі ознаки: зойки і крики про допомогу; наявність «відкритих для одягу» частин тіла або одягу; переміщення уламків; наявність «струмків» пари (у холодну погоду) та ін. При цьому у зруйнованих, палаючих і задимлених будівлях уражених шукають, ретельно оглядаючи приямки, простори під сходами, дальні закутки приміщень і т. ін.

У уражених що опинилися у верхній частині завалу, перш за все, слід звільнити від уламків (відносячи їх подалі і надійно закріплюючи) голову і верхню частину тулубу (для забезпечення негайного виконання прийомів реанімації). Для діставання уражених, що опинилися в середині завалу, влаштовують галереї шляхом: розширення щілин і проміжків між окремими уламками; винесення цих уламків за межі галереї; укріплення підпорами «перекриття» галереї. На виконання такої роботи рятувальна ланка у складі 7 рятувальників «витрачає» всередньому 1,5 години. Уражених, що опинилися у зруйнованих, палаючих будівлях, задимлених і загазованих приміщеннях, виводять чи виносять через не задимлені стандартні виходи (що не зруйновані), або евакуюють через віконні отвори з використанням спеціальних пристроїв. При цьому одяг уражених, що загорівся, слід негайно загасити, а на уражених що опинилися під впливом чадного газу, інших отруйних речовин або радіоактивних речовин, надягти протигаз. Зразу ж після звільнення від впливу уражальних чинників НС описаними способами, слід приступити до надання ураженим негайної медичної допомоги у зоні НС.

Розкриття (див. Додаток 4) зруйнованих, пошкоджених і завалених захисних споруд та рятування людей, що знаходяться в них, здійснюється шляхом виконання таких операцій:

• подача повітря у завалену захисну споруду з використанням компресора через спеціально пробитий отвір;

• розкриття (з використанням бульдозерів, автокранів, інших механізмів) завалу над перекриттям захисної споруди або обладнання приямку біля її бокової стіни;

• утворення (за допомогою, наприклад, відбірних молотків) отвору потрібних розмірів у перекритті або у боковій стіні захисної споруди;

• евакуація через вказані отвори людей (що знаходились у захисній споруді) з використанням підручних засобів.

Виведення осіб виробничого персоналу (населення), які не постраждали, із зони НС у безпечні райони слід проводити організовано у складі колон з використанням для цього об лаштованих проїздів і проходів.

Будівлі і споруди (в першу чергу на ділянках робіт і маршрутах руху рятувальників), які загрожують обвалом, (див. Додаток 3 рис. Д3.2)слід негайно розрушити або (якщо це призведе до ускладнення умов проведення А(П)РР) – надійно укріпити.

Аварійно-відновлювальні роботи (АВР) у зоні НС – це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і виробничих комунікацій з метою створення мінімально необхідних умов для успішного виконання А(П)РР і заходів щодо життєзабезпечення населення, санітарного очищення та знезараження територій. АВР включають: влаштування проїздів і проходів у завалах і на території, забрудненій радіоактивними речовинами (РР), небезпечними хімічними речовинами (НХР) чи біологічними препаратами (БП); ремонт і відновлення (або влаштування тимчасових) ліній зв’язку, комунально-енергетичних і виробничих мереж, конче необхідних для успішного виконання А(П)РР, мінімально необхідного комплекту об’єктів першочергового життєзабезпечення населення, а також пошкоджених захисних споруд; виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Влаштування проїздів і проходів. (див. Додаток 4)виконується такими способами. Проїзд влаштовують шириною три-чотири метра для однобічного руху (при цьому через кожні 150…200 м влаштовують роз’їзди протяжністю 15…20 м, а прохід – шириною 1,5…2,0 м).

Проїзд (прохід) при окремих незначних завалах доцільно влаштовувати (з використанням бульдозерів, автокранів і т. ін.) шляхом розчистки проїзної частини від уламків, а при суцільних завалах висотою більше одного метра – прокладанням проїзду (проходу) по завалу.

Проїзди (проходи) у зонах радіоактивного зараження (забруднення) на місцевості з твердим покриттям влаштовують шляхом їх дезактивації змиванням радіонуклідів із застосуванням поливомиєчних машин. Дезактивацію проїздів (проходів) на місцевості без твердого покриття здійснюють шляхом зрізання шару ґрунту (снігу) завтовшки 10…20 см. Іноді проїзди (проходи) на зараженій (забрудненій) РР місцевості влаштовують шляхом обладнання настилів.

Проїзди (проходи) у зонах хімічного зараження БОР (хімічного забруднення НХР) влаштовують шляхом дегазації (наприклад, поливкою дегазаційними розчинами), а проїзди (проходи) на місцевості, заражений БП, - шляхом дезинфекції (наприклад, поливкою дезінфекційними розчинами).

Відновлення необхідних для успішного виконання А(П)РР ліній зв’язку, електромережах і трубопроводів здійснюється шляхом ремонту їх пошкоджених ділянок або прокладанням тимчасових. При цьому у процесі ремонту широко застосовуються: підйом та укріплення опор повітряних ліній зв’язку та електропередач; сучасні засоби зрощування електропроводів і кабелів; сучасні способи зварювання трубопроводів і сучасні способи усунення аварій, пов’язаних із зрізами, розривами і тріщинами у трубах.

Ремонт пошкоджених захисних споруд проводиться для повного відновлення їх захисних властивостей і приведення у готовність для використання за призначенням.

У разі виявлення боєприпасів або вибухових пристроїв слід організувати огородження та охорону небезпечної території і викликати спеціалістів для їх знешкодження. У разі виявлення інших видів вибухонебезпечних предметів слід вжити заходів щодо їх знешкодження (наприклад, шляхом усунення впливу джерел відкритого вогню на балоні із стиснутими газами та ін.).

Негайна медична допомога (НМД) у зоні НС – це проведення негайних лікувально-діагностичних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміологічних, евакуаційних, лікувальних та інших заходів, що здійснюються у найкоротший термін у разі уражень, тілесних ушкоджень та захворювань людей. НМД включає комплекс екстрених заходів щодо: діагностики стану ураженого; виконання прийомів із зупинки кровотечі, штучного дихання і непрямого масажу серця, транспортної іммобілізації, допомоги при термічних і хімічних опіках, а також прийомів попередження больового шоку і приведення до свідомості; евакуації (у разі необхідності) уражених до лікувальних закладів поза межами зони НС.

При діагностиці стану ураженого на місці його виявлення перш за все:

• звертають увагу на загальний стан ураженого (наявність поранень з кровотечею, функціонування серцево-судинної системи і системи дихання, стан свідомості, наявність переломів, вивихів, опіків та інших ушкоджень організму);

• виявляють чинники, які спричинили негативні зміни у стані його здоров’я, і здійснюють заходи щодо припинення їх дії;

• визначають послідовність виконання прийомів НМД для найшвидшого полегшення страждань ураженого.

Спочатку виконують ті прийоми, від яких залежить забезпечення життя ураженого, та ті, без проведення яких неможливо виконати наступні прийоми невідкладної медичної допомоги. В першу чергу гасять палаючий чи тліючий одяг ураженого, зупиняють кровотечу, надають допомогу при порушенні (зупиненні) дихання та серцевої діяльності, приводять ураженого до свідомості, у разі впливу радіоактивного і (або) хімічного зараження (забруднення) одягають на ураженого протигаз, здійснюють транспортну іммобілізацію. Потім виносять ураженого на ношах (або з використанням інших підручних засобів) обладнаними проходами до місць завантаження на транспорт для евакуації (у супроводі медперсоналу) до лікувальних закладів за межами зони НС.

Тимчасова зупинка найбільш небезпечної для життя зовнішньої артеріальної кровотечі – див. Додаток 5 рис.Д5.1 (її ознаками є яскраво червоний колір крові та її витікання пульсуючим струменем) досягається виконанням таких прийомів: пальцеве притиснення пошкодженої артерії до відповідної кістки; накладення джгута (або закрутки); накладення стерильної пов’язки на рану. При цьому під джгут слід підкласти записку з позначенням астрономічного часу і дати накладення джгута. Тимчасова зупинка кровотечі з вени (її ознаками є безперервне витикання крові темночервоного кольору) досягається накладенням на рану притискуючої стерильної пов’язки, а зупинка капілярної кровотечі – накладенням стерильної пов’язки.

Пов’язка (Додаток 6 рис.Д6.1, Д6.2, Д6.3) являє собою перев’язувальний матеріал, яким закривають рану, і складається з двох частин: внутрішньої, яка дотикається до рани (і тому повинна бути стерильною), і зовнішньої, яка закріплює та утримує пов’язку на рані. При накладенні пов’язки необхідно намагатися не викликати у ураженого надлишкового болю. Бинт слід тримати правою рукою і «розкатувати» його зліва направо (не відриваючи від пов’язки), кожним наступним ходом перекриваючи половину попереднього. При цьому лівою рукою слід утримувати пов’язку і розгладжувати ходи бинта. Для забезпечення надійного закріплення і утримання пов’язки на рані її виконують спіральною, хрестоподібною, колосовидною тощо.

При пораненнях, тяжких травмах, переломах, опіках та при інших негативних впливах у зоні НС у уражених може виникнути больовий шок, втрата свідомості, порушення і навіть раптове припинення серцевої діяльності і дихання (тобто наступає клінічна смерть).

Основними заходами щодо профілактики виникнення больового шоку є такі:

• усунення або послаблення болю (шляхом застосування шприц-тюбика з протибольовим засом з аптечки АІ-2 або шляхом надання ураженому алкоголю);

• тимчасова зупинка кровотечі, виключення переохолодження, дбайливе виконання прийомів НМД, лагідне транспортування.

З метою приведення ураженого до свідомості застосовують такі основні прийоми:

• збризкування або притирання обличчя холодною водою;

• проведення масажу пальців рук і мочок вуха;

• подразнення легкими ударами по щокам (тільки при відсутності травм голови);

• подразнення парами аміаку (тільки при відсутності травм голови, грудної клітини, хребта).

Штучна вентиляція легенів у сполученні з непрямим масажем серця (див. Додаток 7 рис. Д7.1)– найпростіший прийом реанімації. Найпоширенішим способом штучної вентиляції легенів є спосіб штучного дихання «з рота в рот». Для виконання цього прийому слід:

• ураженого покласти на спину і підкласти валик (наприклад, з одягу) під шийні суглоби хребта;

• звільнити його дихальні шляхи. Для цього при стиснутих щелепах необхідно (натискуючи на больові точки між верхньою і нижньою щелепами ураженого) висунути його нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, розкрити його рота. Потім вичистити серветкою порожнину рота від слини і блювотних мас та вивести язик ураженого вбік за межі рота (при виведеному язику він вже не зможе закрити рота);

• на відкритий рот ураженого накласти чисту серветку, затиснути йому носа, зробити глибоке вдихання і (забезпечивши «герметичність») з силою вдути повітря йому в рот. Вдувати слід таку порцію повітря, щоб вона кожного разу забезпечувала найбільш повне «розправлення» легенів ураженого, що контролюється за рухом грудної клітини;

• повітря слід вдувати ритмічно з темпом 16…18 разів за хвилину аж до повного відновлення природного дихання. Виконання опарного прийому суттєво полегшується при застосуванні спеціального пристрою – повітропроводу.

Ознаками порушення (або припинення) роботи серцево-судинної системи є неритмічність (або повна відсутність) пульсу, «ударів» серцевих м’язів, відсутність реакції очей на подразнення світлом (зіниці очей весь час розширені). Відновлення роботи серцево-судинної системи досягають проведенням прямого масажу серця. Для проведення цього прийому:

• ураженого кладуть на спину на жорстку і тверду поверхню;

• рятівник стає (або стає на коліна) з лівого боку від ураженого і накладає свої долоні (одна на іншу) на нижню частину грудини ураженого;

• енергійними ритмічними поштовхами з темпом 50…60 разів на хвилину рятівник натискає на грудину ураженого (після кожного поштовху слід відпустити руки, щоб дати можливість «розправитись» грудній клітці ураженого, а сила поштовху повинна бути такою, щоб передня стінка грудини ураженого переміщувалась на 3…4 см).

Як правило, непрямий масаж серця проводять разом із штучною вентиляцією легенів не менше ніж два рятівника за алгоритмом – «один видих – 4…5 поштовхів», який багато разів повторюють аж до повного відновлення роботи серцево-судинної системи і системи дихання.

Однією з причин виникнення і розвитку больового шоку можуть стати перелами кісток, основними ознаками яких є: гострий біль у місці переламу; припухлість, зовнішня кровотеча (при відкритих переломах) або кровотеча під шкіру; ненормальна рухомість кісток у місці перелому (часто з порушенням функцій кінцівок).

Основними прийомами негайної медичної допомоги у зоні НС в таких випадках є здійснення транспортної іммобілізації пошкодженої частини тіла (тобто забезпечення нерухомості кісток у місці перелому) з використанням табельних (металевих драбинчастих або мережа стих шин, фанерних шин, дерев’яних шин Дітеріхса) або підручних засобів. При цьому нерухомість уламків кісток забезпечується шляхом фіксації нерухомого положення двох прилеглих суглобів (вище і нижче місця перелому) до жорсткої шини за допомогою бинтів, хустинок і т. ін. При цьому металеві драбинчасті або мережасті шини можна «моделювати» за формою (їх згинання) щодо форми частини тіла, яку іммобілізують. Інші види імобілізаційних шин «моделюють» підкладання у відповідні місця шматків вати (див. Додаток 8 рис. Д8.1).

Втрата свідомості і навіть больовий шок можуть виникнути у ураженого і внаслідок обширних опіків. Обсяг і зміст невідкладної медичної допомоги у зоні НС таким ураженим визначаються видом опіку, глибиною і розміром опеченої поверхні. Перш за все ураженому слід дати випити підсоленої води, а всі прийоми НМД виконувати милувально. Опечену поверхню необхідно звільнити від одягу, обрізаючи його навколо опіку і залишаючи на місці шматки тканини, що прилипли до опеченої шкіри. При цьому основними завданнями є забезпечення стерильності місця опіку і недопущення механічного або хімічного травмування опеченої поверхні (див. Додаток 8, рис. Д8.2). Тому, у разі термічного опіку, слід облаштувати стерильний валик навколо опеченої ділянки тіла і потім вже на нього накласти стерильну пов’язку, яка «не торкається» опеченої поверхні. У разі ж хімічного опіку слід милувально промити опечену ділянку шкіри великою кількістю проточної води (для змиву кислоти або лугу), облаштувати стерильний валик, накласти на нього стерильну пов’язку і оросити її розчином лимонної кислоти (якщо опік викликаний впливом якогось лугу) або розчином соди (якщо опік утворився внаслідок впливу якоїсь кислоти). У разі хімічного опіку верхніх дихальних шляхів, рекомендується надати ураженому інгаляцію відповідно парами лимонної кислоти або соди, для чого у зоні НС надіти на нього протигаз, під маску якого підкласти тампон, змочений відповідним розчином (див. Додаток 8, рис. Д8.3)

Після надання негайної медичної допомоги евакуація уражених із зони НС до лікувальних закладівм здійснюється їх виносом на ношах, а потім на транспортних засобах (див. Додаток 9 рис. Д9.1, Д9.2).

Основними із санітарно-гігієнічних і протиепідеміологічних заходів у зоні НС – є санітарне оброблення людей (тварин), санітарне очищення території та знезараження.

Санітарне оброблення людей (див. Додаток 10, рис Д10.1)– це механічне очищення та обмивання шкірного покрову та слизових оболонок людей, їх одягу, взуття і засобів особистого захисту (що зазнали зараження (забруднення) радіоактивними речовинами, небезпечними хімічними речовинами і (або) бактеріальними засобами), а також при виході із зони НС. Санітарне оброблення поділяється на часткове і повне.

Часткове санітарне оброблення людей проводиться у зоні НС з метою запобігання їх вторинному зараженню та полягає у механічному очищенні та протирання (змоченими у розчині індивідуального протихімічного пакету тампонами) відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття і ЗОЗ.

Повне санітарне оброблення людей – це знезараження тіла людини дезінфікуючою рецептурою, ретельна обмивка людей під душем (або у проточній воді водойми) із заміною білизни, одягу, взуття і ЗОЗ (а також дезактивація, дегазація і дезінфекція знятих одягу, взуття і ЗОЗ), які здійснюються на стаціонарних обмивальних пунктах поза межами зони НС.

Санітарне очищення території у зоні НС – це дії спец підрозділів, спрямовані на пошук та збирання небезпечних предметів і продуктів органічного і неорганічного походження, що утворилися в наслідок НС, з метою їх подальшого поховання у спеціально відведених для цього місцях та знезараження місць їх поховання.

Знезараження – це дії спец підрозділів, спрямовані на зменшення до гранично допустимих норм забруднення і зараження поверхонь і територій радіоактивними речовинами, небезпечними хімічними речовинами чи бактеріологічними препаратами шляхом проведення дезактивації, дегазації, демеркуризації, дезінфекції або детоксикації (див. Додаток 11, рис.Д11.1).

Дезактивація – це видалення радіоактивних речовин із заражених (забруднених) поверхонь транспортних засобів, техніки і обладнання, будівель і споруд, виробничих і житлових приміщень, територій тощо механічним і (або) фізико-хімічним способом. Механічний спосіб реалізує видалення РР із заражених (забруднених) поверхонь вибиванням, витрушуванням, змітанням і т. ін. Фізико-хімічний спосіб ґрунтується на процесах, що виникають при змиванні РР з різноманітних поверхонь розчинами спеціальних препаратів у воді (які підвищують ефективність змивання РР з поверхонь різноманітних об’єктів, будівель, споруд, приміщень, а також ділянок територій з твердим покриттям). Для дезактивації інших ділянок території рекомендується зрізання шару ґрунту (снігу та ін.) завтовшки 10…20 см з наступним його похованням у спеціально відведених місцях.

Дегазація – це перетворення отруйних речовин (внаслідок їх хімічних реакцій з відповідними хімічними з’єднаннями) у нетоксичні продукти, які видаляють із заражених (забруднених) поверхонь з метою зниження ступеня зараженості до допустимих норм. Дегазацію поверхонь будівель, споруд, приміщень та інших об’єктів проводять їх обмиванням відповідних дегазуючими розчинами, а дегазацію ділянок території – їх поливкою дегазуючими розчинами (або посипанням твердими дегазаторами) чи зрізанням шару ґрунту (снігу).

Демеркуризація – це знезараження поверхонь різноманітних об’єктів, забруднених ртуттю, що здійснюється за спеціальною технологією.

Дезінфекція – це зниження на поверхнях будівель, споруд, приміщень та інших об’єктів, а також в оточуючому середовищі збуджувачів інфекційних хвороб хімічними, фізичними, механічними і комбінованими способами. Хімічний спосіб (основний) реалізує знищення збудників дезінфікуючими розчинами та речовинами. Фізичний спосіб здійснює знищення збудників завдяки впливу високої температури або іонізуючих випромінювань, а механічний спосіб – зрізанням і видаленням шару ґрунту (снігу).

Детоксикація – це знищення на поверхнях різноманітних об’єктів, а також в оточуючому середовищі токсинів, що виробляються хвороботворними мікроорганізмами, шляхом їх зруйнування хімічними або фізичними способами.

Охорона правопорядку у зоні НС – це дії сил правопорядку щодо організації і регулювання руху всіх видів транспорту, охорона матеріальних цінностей будь-якої форми властивості, особистого майна населення, а також забезпечення режиму надзвичайного стану, порядку виїзду і в’їзду у зону НС громадян і транспортних засобів.

Для безпосереднього управління проведенням заходів з ліквідування конкретної НС призначається уповноважений керівник (з числа посадових осіб, ранг яких залежить від рівня НС). Уповноважений керівник утворює штаб з ліквідування цієї НС, основними завданнями якого є організація і координація заходів з негайного реагування на конкретну НС. У підпорядкування уповноваженого керівника переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації НС згідно з ПЛАС і Планом реагування на конкретну НС.

Додаток 1.

Рис Д. 1.1 Розвідка ділянок робіт рятувальників і маршрутів руху до них

Рис. Д 1.2 Локалізація та гасіння пожеж

Додаток 2.

Рис. Д 2.1 Локалізація аварій

Додаток 3

Рис. Д3.1 Розшук уражених і діставання їх з-під завалів, з палаючих, задимлених і загазованих приміщень, із завалених захисних споруд

Рис. Д3.2 Обрушення (укріплення) будівель (споруд), що загрожують обвалом

Додаток 4

Рис. Д4.1 Влаштування проїздів і проходів

Додаток 5

Рис. 5.1 Тимчасове зупинення артеріальної кровотечі: а - притисненням пошкодженої артерії; б - з використанням підручних засобів; в - з використанням закрутки

Додаток 6

Рис. Д6.1 Прийоми виконання пов'язок на голову: а - пов'язка у вигляді „чепця"; б - пов'язка на потилицю; в - пов'язка у вигляді „вуздки"; г - пов'язки на лоб і нижню щелепу; д - пов'язка на ніс

Рис. Д6.2 Прийоми виконання пов'язок на тулубі; а - пов'язки на груди; б - пов'язка на пах

Рис. Д6.3 Прийоми виконання пов'язок на кінцівках: а - пов'язки на руці; б - пов'язка на плече; в - пов'язка на п'яту; г - пов'язка на гомілко-стопний суглоб; д - пов'язка на ступню; е - пов'язка на гомілку; ж -пов'язка на стегно

Додаток 7

Рис. Д7.1 Прийоми штучного дихання та непрямого масажу серця: а -штучне дихання за методом Сильвестра; б - штучне дихання "з рота в рот"; в - непрямий масаж серця; г - прийоми оживлення

Додаток 8