Метод еквівалентного генератора

 

Сутність його зводиться до заміщення будь-якого складного ланцюга, що впливає на будь яку його вітку, еквівалентним генератором, або, що те ж саме, активним двополюсником.

 

а) б) в)

 

Рис. 3.4. Схема ланцюга та його двополюсники

 

Двополюсником називається частина складного ланцюга, виділена щодо визначеної вітки, й яка має два затиски (полюси). Умовно двополюсник зображується прямокутником. Якщо двополюсник має джерело ЕРС або струму, то він називається активним, а за відсутності джерела – пасивним. Схема складного ланцюга, зображена на рис. 3.4, а, може бути перетворена в активний двополюсник А щодо затисків аb (рис. 3.4, б) або в пасивний двополюсник А щодо затисків са (рис. 3.4, в), якщо ЕРС Е₂ буде скомпенсована або дорівнюватиме нулеві.

Активний двополюсник можна замінити еквівалентним генератором, ЕРС якого дорівнює напрузі не навантаженого ходу на його затисках, а внутрішній опір дорівнює вхідному опору двополюсника. Тому сила струму вітки аb може бути визначена за рівнянням:

 

(3.4)

де Е=U_нх – ЕРС двополюсника або напруга на затисках його при розімкнутій вітці; R_о — вхідний опір двополюсника.

Звідси випливає, що для заміни будь-якої частини складного ланцюга еквівалентним генератором необхідно знати напругу не навантаженого ходу і внутрішній опір двополюсника. Ці параметри можуть бути визначені двома способами: розрахунковим шляхом, якщо відомі ЕРС та опір частини ланцюга, який було замінено, або експериментально методом не навантаженого ходу і короткого замикання.

ЛЕКЦІЯ 4