Для включення тексту з файлу використовується команда #include, що має дві форми запису:
#include <имя_файла> // Ім'я в кутових дужках
#include "имя_файла" // Ім'я в лапках
Якщо имя_файла - в кутових дужках, то препроцесор розшукує файл в стандартних системних каталогах. Якщо имя_файла поміщене в лапки, то спочатку препроцесор проглядає поточний каталог користувача і тільки тоді звертається до проглядання стандартних системних каталогів.
Починаючи працювати з мовою С++, користувач відразу ж стикається з необхідністю використання в програмах засобів введення-висновку. Для цього на початку тексту програми поміщають директиву:
#include <iostream.h>
Виконуючи цю директиву, препроцесор включає в програму засобу зв'язку з бібліотекою введення-висновку. Пошук файлу iostream.h ведеть-ся в стандартних системних каталогах.
За прийнятою угодою суфікс .h приписується тим файлам, які пот-рібно поміщати в заголовку програми, тобто до виконуваних операторів.
Окрім такого в деякій мірі стандартного файлу, яким є iostream.h, у заголовок програми можуть бути включені будь-які інші файли (стандартні або підготовлені спеціально).
Заголовні файли виявляються вельми ефективним засобом при мо-дульній розробці крупних програм, коли зв'язок між модулями, що розмі-щуються в різних файлах, реалізується не тільки за допомогою параметрів, але і через зовнішні об'єкти, глобальні для декількох або всіх модулів. Описи таких зовнішніх об'єктів (змінних, масивів, структур і т.п.) поміщаються в од-ному файлі, який за допомогою директив #include включається у всі мо-дулі, де необхідні зовнішні об'єкти. У той же файл можна включити і дирек-тиву підключення бібліотеки функцій введення-виведення.
У заголовному файлі прийнято розміщувати:
визначення типів, що задаються користувачем, констант, шаблонів;
оголошення (прототипи) функцій;
оголошення зовнішніх глобальних змінних (з модифікатором extern);
простори імен.
Заголовний файл може бути, наприклад, таким:
#include <iostream.h> // Включення засобів обміну
extern int ii, jj, 11; // Цілі зовнішні змінні
extern float AA, BB; // Речовинні зовнішні змінні
У практиці програмування на С++ звичайна і в деякому розумінні зворотна ситуація. Якщо в програмі використовується декілька функцій, то іноді зручно текст кожній з них зберігати в окремому файлі. При підготовці програми користувач включає в неї тексти використовуваних функцій за допомогою команд #include.