Організація перевезень вантажів і пасажирів

Міністерство транспорту та зв'язку України

Чернівецький транспортний коледж

 

 

Розглянуто

на засіданні циклової комісії Протокол № ___

від «___» _________200 р.Голова циклової комісії _______ Соловйова Л.А.

Затверджено

заступник директора

ЧТК з навчальної роботи _________ Остафійчук В.О.

«___» _________200 р.

 

Організація перевезень вантажів і пасажирів

 

Методичні рекомендації по вивченню тем відведених на самостійне вивчення студентами спеціальності 5.07010502 «Технічне обслуговування і ремонт вагонів».

 

 

 

 

Розробили викладачі: Остафійчук І.А.

Остафійчук В.О.

 

м. Чернівці 2008 р.

Міністерство транспорту та зв'язку України

Чернівецький транспортний коледж

 

 

Організація перевезень вантажів і пасажирів

Методичні рекомендації по вивченню темвідведених на самостійне вивчення студентами спеціальності 5.070105502 «Технічне обслуговування і ремонт вагонів.

 

Розробили викладачі: Остафійчук І.А.

Остафійчук В.О.

 

м. Чернівці 2008 р.

Тематичний план

Тем відведених на самостійне вивчення

 

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ.

ТЕМА 1.2: Вантажні станції.

Питання:1.Під'їзні колії.Вимоги до утримання території і споруд вантажного господарства.

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: визначення під'їзних колій, їх призначення. Споруди, які відносяться до вантажного господарства, вимоги до утримання території і споруд.

Має вміти: визначити види складів.

Література: с. 324-341 [1]

1. До залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємст­вам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам — суб'єктам підприємницької діяльності (далі — підпри­ємство).

Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального корис­тування.

Примикання залізничних під'їзних колій до загальної мережі залізниць дозволяється Укрзалізницею або за її дорученням начальником залізниці.

Будівництво і реконструкція залізничних під'їзних колій, а також при­строїв, призначених для навантаження, вивантаження і очищення вагонів, здійснюється за проектами, погодженими з Укрзалізницею або за її дорученням з начальником залізниці.

Конструкція та стан колійних пристроїв і технічних споруд залізничних під'їзних колій повинні забезпечувати пропуск великовагових вагонів, а у разі обслуговування залізничної під'їзної коли локомотивами залізниць, пропуск локомотивів, наданих для цього залізницею.

Колійний розвиток станції, який пов'язаний із збільшенням обсягів пере­везень на залізничній під'їзній колії підприємства, здійснюється з матеріалів та за рахунок коштів цього підприємства.

Заходи, пов'язані з примиканням залізничної під'їзної колії підприємства і будівництвом при цьому необхідних нових постів та роз'їздів у місцях прими­кання, обладнанням їх і укладанням стрілки примикання, здійснюються заліз­ницею за рахунок коштів цього підприємства.

Кошти на розвиток існуючих і будівництво нових залізничних станцій у зв'язку з примиканням нової під'їзної колії передбачаються у проектах та кош­торисах підприємств на будівництво залізничної під'їзної колії.

Відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнагляд-охоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії.

На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нане­сенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також техніч­ний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допус­кається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідаль­ність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпе­ку руху.

Залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи орга­нами, до сфери управління яких вони належать.

Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в за­гальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної екс­плуатації залізниць України.

Працівники залізничних під'їзних колій підприємства, які пов'язані з ру­хом поїздів і маневровою роботою на коліях залізниці, повинні знати Правила технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналіза­ції; працівники, які керують навантаженням і кріпленням вантажів, — Технічні умови. Порядок і терміни перевірки цих знань встановлюються Укрзалізницею.

Знання інших працівників залізничних під'їзних колій підприємства, по­в'язаних з рухом поїздів і маневровою роботою, перевіряються комісією, яка призначається керівником підприємства.

Особи, які не пройшли перевірки відповідних знань, до роботи не до­пускаються.

Під час виконання службових обов'язків на коліях залізниці працівники залізничних під'їзних колій підприємств зобов'язані мати при собі посвідчення встановленого зразка про проходження перевірки щодо здатності виконувати такі роботи і чітко виконувати розпорядження чергового по станції або станцій­ного диспетчера.

Начальнику станції або його заступнику і ревізорам надається право пере­віряти стан безпеки руху і залізничного господарства на під'їзних коліях за участю уповноваженого представника підприємства.

У разі виявлення несправностей, що загрожують безпеці руху, розпоряд­женням начальника станції або ревізора подача вагонів на залізничні під'їзні ко­лії повинна бути припинена до усунення несправностей, з повідомленням про це підприємства.

Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуата­ції залізничних під'їзних колій, визначаються договором.

Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних ко­ліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами.

Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з та­рифом.

Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Експлуатація залізничних підвізних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Час перебування вагонів (контейнерів) на залізничній під'їзній колії ви­значається за їх номерами.

Порядок обслуговування контрагентів — підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання ваго­нів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.

Розрахунки, пов'язані з амортизацією залізничних під'їзних колій, за участь контрагента у ремонті та утриманні колії у всіх випадках здійснюються безпосередньо між підприємством і його контрагентом.

Залізниця за погодженням з підприємством може використати залізничну під'їзну колію для проведення маневрових робіт, постановки рухомого складу та з іншою метою.

У договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці.

Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного на­вантаження або розвантаження однорідних вантажів.

Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається за­лежно від кількості механізмів.

Час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі об­слуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність ва­гонів до забирання.

Час знаходження вагонів на залізничних під'їзних коліях, що обслугову­ються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на переда­вальних коліях.

Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і ЗО хвилин на всю пред'явлену партію вагонів.

Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під'їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємстві

Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про пода­чу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного типологічного процесу роботи під'їзної колії із станцією примикання.

Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Термін дії договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договору на подачу та забирання вагонів визначається сторонами. У випадку зміни технологічного устаткування або технології роботи станції чи залізничної під'їзної колії окремі пункти договору або увесь договір за вимогами однієї із сторін можуть бути переглянуті до закінчення терміну його дії.

Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваже­ною начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під'їзна колія.

У разі обслуговування під'їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії може укладатися залізницею з цим підприємством.

Порядок врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення, зміни та розірвання цих договорів, визначається згідно із законодавствам.

Протиріччя з питань, пов'язаних з безпекою руху, вирішуються начальни­ком залізниці.

Примикання споруджуваних залізничних під'їзних колій до існуючих допускаються з дозволу начальника залізниці і відповідного підприємства.

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ.

ТЕМА 1.4: Вимоги до вагонів.

Питання: 1. Технологія роботи пунктів комерційного огляду вагонів,

2. Санітарно-технічна підготовка вагонів.

3. Робота пунктів екіпірування рефрежираторного рухомого складу.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:порядок виконання комерційного огляду, порядок оформлення КО. Здійснення підготовки вагонів в технічному і санітарному відношенні. Призначення пунктів екіпірування РРС, їх обладнання.

Має вміти:визначати, коли можно усунути комерційні несправності без відчеплення вагона, а коли з відчепленням; в яких випадках необхідна санітарна обробка.

Література: с. 231-260 [1]

1. Порядок огляду, відбирання та подача вагонів:

Пред'явлення вагонів для технічного і комерційного огляду поїздів із наступним записом у Книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обстеження ВУ-14.

Відібрані вагони накопичуються на одній колії. Потім маневровим локомотивом станції вагони подаються на колію пункту підготовки вантажних вагонів під навантаження, де виконується відбирання, огляд, очистка та ремонт вагонів.

При технічному огляді вагонів на пункті підготовки вантажних вагонів під навантаження (далі - ППВ) ретельно перевіряється технічний стан ходових частин, автогальм, авто-зчіпного обладнання, кузова, рами у відповідності до вимог Інструкції оглядача вагонів ЦВ-0043, введеної в дію наказом Укрзалізниці від 12.07.02 р. №356-Ц.

Після закінчення технічного та комерційного огляду прийомоздавальник негайно доповідає ДСЦ станції про кількість відібраних вагонів під навантаження.

Результати оглядів у парках прибуття прийомоздавальник заносить у Книгу пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обстеження ВУ-14 із зазначенням номера поїзда, часу прибуття, загальної кількості вагонів, що прибули.

Очистка вагонів.

Очищення вагонів від залишків вантажів, що перевозяться, проводиться вантажоодержувачем і приймається прийомоздавальником станції. Очищення повинно здійснюватися до повного вилучення із вагона всіх залишків вантажів, що раніше перевозилися.

Вилучення сипучих вантажів проводиться вручну за допомогою мітел, лопат, іншого інструменту. Для вилучення злежалих та обмерзлих вантажів можуть застосовуватися ломи, кирки, лопати.

Для запобігання виходу із ладу очисних огороджень, водостічних облаштувань категорично забороняється подавати для промивки вагони, у яких не вилучені повністю залишки вантажів.

Відповідальність за якість промивання вагонів несуть мийники-прибиральники рухомого складу. Очищення піввагонів. Відповідальність за якість очищення піввагонів несуть мийники-прибиральники рухомого складу. Ремонт вагонів. При ремонті вагонів проводиться ретельний огляд і усунення несправностей у підлогах, кузовах, дахах, розвантажувальних люках, запорах дверей, ходових частинах, автозчепному і гальмовому обладнаннях вагонів.

Внутрішнє промивання вагонів.

Внутрішнє промивання вагонів проводиться вручну, за допомогою шланга. Тривалість промивання вагонів мийниками-прибиральниками рухомого складу проводиться у середньому за 0,53 год., при тиску поданої води 12 атм. на один критий чотири вісний вагон.

Загальна підготовка вагона під навантаження складає 1,52 год.

Приймання вагонів після промивання.

Перевірку якості промивання і приймання вагонів проводить старший оглядач вагонів і прийомоздавальник, при цьому рішення прийомоздавальника є остаточним.

Закінчивши приймання вагонів прийомоздавальник і. старший оглядач вагонів повідомляють ДСЦ про кількість готових вагонів під навантаження.

Після приймання вагонів їхні двері зачиняються мийниками-прибиральниками рухомого складу.

Забраковані при прийманні вагони повторно обробляються та промиваються.

 

2. Ветеринарно-санітарна обробка вагонів після перевезення в них тварин, птиці, сировини тваринного походження та інших вантажів, у разі направлення до контролюючих органів, підлягає механічній очистці, промиванню гарячою водою та дезінфекції вагонів, які здійснюють дезпромпункт або дезпромстанції.

Для очищення, промивання та санітарної обробки за всіма категоріями, вагони подаються на дезпромстанцію (дезпромпункт) із зачиненими дверима та люками.

Вагони для обробки по першій категорії направляються за пересильними накладними або повними перевізними документами, по другій або по третій категорії - тільки за повними перевізними документами. До документів, за якими направляються вагони на обробку, додаються призначення державних контролюючих органів та документ, що підтверджує оплату вантажоодержувачам промивання і проведення відповідної обробки.

Однією із основних умов, що забезпечує злагодженість у роботі станції та дезпромстанції (дезпромпункту) про наявність та надходження н станцію вагонів, які підлягають обробці на дезпромстанції (дезпромпункті) є взаємообмінна інформація.

ДСЦ систематично інформує чергового по промдезстанції (дезпромпункту) про наявність та надходження на станцію вагонів, які підлягають обробці.

Черговий по дезпромстанції, у свою чергу, систематично інформує ДСЦ про наявність оброблених вагонів, а також про хід та час закінчення обробки вагонів, що знаходяться на дезпромстанції (дезпромпункті).

При складанні графіка на подачу та забирання вагонів передбачається забезпечення рівномірності у роботі дезпромстанції (дезпромпункту) з урахуванням контингенту робочої сили, місткості виставочних колій, фронтів виконання робіт із очищення та промивання вагонів, тривалості виконання операцій із оброблення вагонів.

З метою скорочення простою вагонів черговий дезпромстанції (дезпромпункту) перед закінченням оброблення групи вагонів заздалегідь повідомляє ДСЦ про час готовності вагонів до забирання, узгоджує з ним забирання вагонів та наступну подачу.

Оперативне керівництво та організація роботи з оброблення вагонів, очищення, промивання, приймання і здавання, а також проведення маневрової роботи на коліях дезпромстанції (дезпромпункту) здійснюється черговим по дезпромстанції (дезпромпункту).

Черговий по дезпромстанції (дезпромпункту) організовує роботу своєї зміни з очищення, промивання, дезобробітку вагонів з врахуванням раціонального використання робочої сили, інвентарю, маневрових засобів, забезпечення вимог охорони праці, направлених на мінімальні затрати часу при обробці вагонів.

Черговий дезпромстанції (дезпромпункту) при подачі вагонів проводить перевірку та списування їх (номера вагонів, рід вагонів) із наступним оформленням прийому вагонів та із занесенням необхідних даних у книгу номерного обліку вагонів на дезпромстанції (дезпромпункті).

Після огляду вагонів та заключення ветнагляду черговий по дезпромстації дає вказівку бригаді складачів про підбирання вагонів за категоріями та розтавлення їх на пункти обробки, а мийникам вагонів підготуватися до оброблення вагонів.

Черговий дезпромстанціії (дезпромпункту), а також черговий ветсаннагляду в процесі обробки вагонів стежать за її якістю.

У всіх промитих і підготовлених до передачі на станцію критих вагонах, вагонах-рефрижераторах двері повинні бути зачинені та зняті всі кріпильні матеріали (дріт, мотузки тощо) що були поставлені дезпромстанцією (дезпромпунктом). При неможливості закрити двері критих вагонів за їх технічними несправностями, черговий по дезпромстанції (дезпромпункту) повідомляє про це старшого в зміні оглядача вагонів для усунення несправностей.

Відкриття та закриття дверей, піднімання та опущення напільних решіток рефрижераторних вагонів здійснюється силами бригади, яка їх супроводжує.

До усунення технічних несправностей дверей у критих вагонах та постановка їх у групу для передачі на станцію забороняється.

Черговий по дезпромстанції (дезпромпункту), перед відправленням на станцію, повинен особисто переконатися у тому, що кріпильний матеріал (дріт, мотузка тощо) знятий, двері зачинені у критих та рефрижераторних вагонах, опломбовані пломбами дезпромстанції (дезпромпункту).

 

3. Виконання операцій по спеціальному обслуговуванню ізотермічних вагонів зосереджено в рефрижераторних депо, на пунктах екіпіровки рефрижераторного рухомого складу і пункті технічного обслуговування автономних рефрижераторних вагонів.

Для обслуговування рефрижераторного рухомого складу виділені спеціалізовані вагонні депо, які називаються рефрижераторними і до яких приписані рефрижераторні поїзда, секції, вагони. В депо виконують щорічний деповський ремонт приписаного до них рефрижераторного рухомого складу.

Поточне утримання і обслуговування рефрижераторних поїздів і секцій здійснюється супроводжуючими бригадами, які призначає начальник поїзда. До кожного поїзда або секції прикріплені бригади. Бригади замінюються в пунктах погрузки, вигризки в дорогу в постому стані.

Екіпіровка рефрижераторних поїздів і секцій паливом, мастилами, хладогеном і росолом виконується в депо їх приписки і в пунктах екіпіровки рефрижераторного рухомого складу. У вузлах з масовою погрузкою і визрузкою швидкопсуючихся продуктів екіпіровку організовують паралельно виконання вантажних операцій з використанням автомобілезаправників.

Повна екіпіровка рефрижераторного поїзда і секції перед погруз кою повинна забезпечувати нормальну роботу обладнання при погруженому стані до станції призначення.

Пункти технічного обслуговування автономних рефрижераторних вагонів призначені для проведення технічних оглядів, контрольних перевірок температурного режиму, екіпіровку і поточний ремонт обладнання. Крім того механіки найближчих пунктів технічного обслуговування виїжджають на місця погрузки і вигрузки швидкопсуючихся продуктів для пуску і зупинки обладнання автономних рефрижераторних вагонів. Для цієї цілі за кожним пунктом технічного обслуговування закріплюються відділи дороги.

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ.

ТЕМА 1.5: Організація вантажної і комерційної роботи.

Питання: 1. Організація вантажної і комерційної роботи.

2. Правила перевезення вантажів.

3. Оптимізація і автоматизація вантажної і комерційної роботи.

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Повинен знати: порядок перевезення вантажів, визначений Правилами. Призначення АСУВП; операції, які виконуються з допомогою автоматизації.

Повинен вміти: розрізняти призначення інформаційних пунктів, інформаційних бюро, інформаційних центрів.

Література: с. 11-14, 348-350 [1]

1. Особливе місце в ТПРВС займає розділ Організація вантажної і комерційної роботи. Загальне керівництво вантажною і комерційною роботою на станції здійснює ДСЗ з комерційної роботи. На вантажних районах, вантажосортувальних платформах, КП, площадках, складах, інших підрозділах керівництво роботою здійснюють завідувачі цими підрозділами або старші прийомоздавальники. Вантажна і комерційна робота на місцях загального користування проводиться, як правило, цілодобово з рівномірним розподілом за періодами доби для того, щоб максимально використовувалися наявні засоби механізації, вантажні облаштування і рухомий склад.

У ТПРВС приводиться характеристика місць загального користування, а також установлюється їх спеціалізація. Склади, вантажно-розвантажувальні площадки та пристрої, які спеціалізуються за родом вантажу (тарно-пакувальні, навалочні, небезпечні тощо), виду відправлень (вагонні), характером виконання вантажних операцій (навантаження, вивантаження, сортування). Спеціалізовані ділянки забезпечують найбільш ефективними для даного роду вантажу, або характеру роботи, механізмами. Наприклад, вагони з вугіллям, щебенем, іншими масовими вантажами, які перевозяться навалом, доцільно вивантажувати на підвищених коліях і естакадах; великовагові вантажі, лісоматеріали, контейнери - на площадках, обладнаних вантажопідйомними кранами. Криті склади спе­ціалізуються окремо для приймання та видавання вантажів вагонними відправками, небезпечних вантажів, шкіряної сировини та ін., що вимагають особливих умов зберігання і перевезення.

Спеціалізація передбачає найбільш раціональну технологію проведення вантажно-розвантажувальних операцій, максимальне використання засобів механізації, скорочення маневрової роботи. На кожному вантажному пункті визначається його перероблювальна спроможність, що враховує комплексне використання транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних механізмів, передову технологію виконання вантажних та комерційних операцій.

При прийомі вантажів до перевезення ТПРВС встановлюються порядок візування накладних, ввезення вантажів на станцію, їх прийому і розміщення у складі, дії прийомоздавальника щодо документального оформлення приймання вантажу і передачі документів у товарну контору.

До навантаження вантажів у вагони передбачається ряд підготовчих робіт, що здійснюються прийомоздавальником для прискорення навантаження вагонів: попереднє складання вагонного листа, звірення наявності вантажу, визначення черговості навантаження, ознайомлення членів механізованої бригади з порядком виконання майбутньої роботи, складання заявки на розстановку вагонів. Кількість вагонів, одночасно навантажених одним прийомоздавальником, і працюючих у складі механізованих бригад, встановлюється в залежності від роду вантажу, спеціалізації складу та інших місцевих умов. Визначається доцільність і порядок навантаження вагонів за прямим варіантом безпосередньо з автомобільного транспорту. При цьому враховується погодженість подач вагонів та підвезення вантажу, можливість перевірки прийомоздавальником кількості місць, пакування, маркування.

Перед вивантаженням вантажу в склад станції також передбачається ряд підготовчих операцій: визначення прийомоздавальником місця для вивантаження, встановлення порядку розміщення вагонів і черговості їх вивантаження, ознайомлення механізованих бригад з майбутньою роботою.

У Технологічному процесі описаний порядок дії прийомоздавальника при виявленні в процесі вивантаження пошкодження вантажу та його пакування, підмочки, ознак втрати та інших видів несхоронності.

Встановлюється послідовність операцій з видачі вантажу із складу станції або безпосередньо з вагона. Окремо наводиться порядок виконання операцій із дрібними відправками: прийом їх до перевезення, навантаження у вагони, вивантаження і видача, організація навантаження і вивантаження збірно-роздавальних вагонів тощо.

У технічній характеристиці КП (площадки) наводиться схема КП (площадки), що включає повну і корисну довжину вантажно-розвантажувальних колій, довжину підкранових колій, довжину і ширину площадок, ширину і кількість автопроїздів, ємність площадки, схему розміщення контейнерів, спеціалізацію ділянок за призначеннями, типи та кількість ВРМ, службових приміщень та інших пристроїв. У характеристиці його експлуатаційної роботи зазначається: характер та обсяг виконуваних операцій із навантаження, вивантаження, завезення та вивезення місцевих та сортування транзитних контейнерів; порядок технічного огляду, поточного ремонту контейнерів; режим роботи КП (площадки); дані з його переробної спроможності; норми простою вагонів, автомобілів під вантажними операціями на КП; штат працівників КП за професіями; наявність обмінних пунктів та філій товарних контор на підприємствах.

При викладі питань оперативного планування у Технологічному процесі вказується, хто і в які терміни складає добові і змінні плани роботи, зміст плану, порядок одержання інформації про підхід вагонів із контейнерами. Окремо описується технологія виконання вантажних і комерційних операцій: після прибуття та вивантаження контейнерів, вивезення і завезення їх автомобільним транспортом, з навантаження, відправлення і сортування транзитних контейнерів. Крім того, надається технологія роботи кранів і навантажувачів на контейнерних площадках, а також автотранспорту при централізованих перевезеннях тощо. Наводяться найбільш раціональні схеми розміщення контейнерів на площадках, графіки вантажних і комерційних операцій із прибуття та відправлення, завезення й вивезення контейнерів, графіки роботи кранів.

Якщо до станції примикають під'їзні колії промислових підприємств, організація вантажної і комерційної роботи на них також передбачається у Технологічному процесі. У технічній характеристиці під'їзних колій, окрім схем колійного розвитку і розміщення на них вантажних пунктів, технічних пристроїв, наводиться опис кожної під'їзної колії, у якій вказується характеристика основних вантажних фронтів і їх продуктивність, ваг і пристроїв дозування, робочий парк, серія маневрових локомотивів, схеми пристроїв зв'язку на під'їзних коліях і між станціями примикання, під'їзних колій, засобів зв'язку при русі поїздів.

В експлуатаційній характеристиці під'їзних колій вказуються розміри навантаження та вивантаження на кожному вантажному пункті, за родом вантажу, інтервали та розміри подачі вагонів під вантажні операції, забирання їх, план маршрутизації перевезень, режим роботи підприємства і вантажних пунктів, розміри виконуваних здвоєних вантажних операцій, порядок формування відправницьких маршрутів, порядок кооперованого використання технічних засобів станції і під'їзних колій, рівномірність навантаження і вивантаження за днями тижня, періодами доби тощо.

Для великих під'їзних колій, що мають власні локомотиви, розробляються Єдині технологічні процеси роботи станцій і під'їзних колій, у яких передбачається коопероване використання технічних засобів із урахуванням чіткої взаємодії і злагодженої роботи під'їзної колії і станції примикання.

Робота вантажних станцій, що обслуговують морські та річкові порти, також проводиться за Єдиними технологічними процесами, в яких визначається організація виконання перевантажувальних операцій з одного виду транспорту на інший, схема механізації і порядок проведення перевалки вантажів, умови подачі та забирання вагонів на вантажні пункти і суден до причалів порту, нормативи на виконання операцій з вагонами і суднами тощо. Технологічні схеми виконання перевантажувальних операцій складаються для кожного вантажного фронту і причалу порту, де проводиться вивантаження залізничних вагонів.

На станціях, де здійснюється обробка рефрижераторних вагонів, у Технологічному процесі встановлюється порядок виконання технічних і вантажних операцій із цим видом рухомого складу.

На товарну контору станції покладається контроль за виконанням плану навантаження вантажів у цілому по станції і за кожним відправленням вантажу; оформленням перевізних документів, розрахунків за перевезення звідправниками вантажу і вантажоодержувачами; інформування вантажоодержувачів про прибуття вантажу; ведення встановлених форм обліку і звітності. Для виконання цих завдань товарні контори забезпечуються телефонним зв'язком із підрозділами станції, вантажовідправниками і вантажоодержувачами; пневмопоштою для пересилання перевізних документів у СТЦ на вантажний район та в зворотньому напрямку; ПЕОМ і друкарськими машинками для заповнення бланків перевізних документів; АРМ товарного касира для визначення провізних платежів, зборів і складання звітів; електрич­ними штемпелями, автоматичними покажчиками, довідковими установками, іншим устаткуванням. Організація робочих місць товарної контори повинна забезпечувати потоковість обробки, оформлення вантажних та перевізних документів.

Технологічний процес роботи, товарної контори встановлює послідовність операцій із відправлення та прибуття вантажів, норми часу на їх виконання. У ньому вказується порядок взаємодії товарної контори з її філіями, вантажними пунктами і СТЦ. У технології роботи товарної контори передбачається попереднє таксування вантажних документів, максимальне спрощення операцій із прийому і видачі вантажів, своєчасне інформування вантажоодержувачів про прибуття вантажів, широке застосування централізованих розрахунків із перевезенбь, інші передові заходи праці.

2. Правила перевезення вантажів визначають порядок: складання річних і квартальних планів перевезення вантажів; прийняття до перевезення і видачі вантажів одержувачам; пломбування вагонів і контейнерів; складання актів; пред'явлення і розгляд претензій; зберігання вантажів, передачі їх іншим організаціям; заповнення накладної; перевезення масових вантажів маршрутами і групами вагонів по однієї накладній; переадресовки; розрахунки за перевезення, супроводження вантажів провідниками відправників або одержувачів; перевезення хлібних і інших вантажів насипом, навалом, на відкритому рухомому складі, з об'явленою цінністю, дрібними і малотоннажними відправленнями, в універсальних і спеціальних контейнерах вантажовідправників і вантажоодержувачів, тарних, штучних в критих вагонах, пакетами на піддонах, відправними маршрутами і рідинних наливом в вагонах-цистернах і бункерних на піввагонах, легкозаймистих і небезпечних, які швидко псуються і змерзаються, в змішаних сполученнях за участю інших видів транспорту і залізничних ліній вузької колії, посадочного, посівного матеріалу, живих рослин і підконтрольної карантину сільськогосподарської і лісової продукції з зон, які попали під карантин, імпортних, експортних і транзитних рослинних вантажів, за якими необхідний ветеринарно-санітарний нагляд; використання і повернення інвентарних стандартних металевих стяжок для ув'язки лісоматеріалів, а також порядок експлуатації під'їзних шляхів, правила складання облікової картки виконання плану перевезень

3.Оснащення станцій засобами зв'язку та телебачення:

-диспетчерський зв'язок для прямого зв'язку оперативних працівників станції;

- внутрішньостанційний технологічний зв'язок, призначений для обміну інформацією між працівниками станції, пунктів технічного обслуговування і комерційного огляду, товарної контори і СТЦ, вантажного району, під'їзних колій, що безпосередньо беруть участь у виконанні технологічного процесу. Двосторонній радіозв'язок локомотивної бригади із змінними командирами (ДСЦ, ДСП, складач поїздів), оператора, який проводить списування вагонів після прибуття і відправлення, з СТЦ;

- парковий сповіщальний зв'язок і переговорні колонки для зв'язку ДСП з працівниками ПТО та ПЕСО, які беруть участь в обробці составів, з бригадою складачів і працівниками, які беруть участь у проведенні маневрової роботи;

-телевізійні установки для: огляду сортувальних парків і маневрових районів ДСЦ; перевірки вільності колій для прийому поїздів і правильності приготування маршрутів; перевірки прибуття поїздів на станцію у повному складі; спостереження за роботою окремих районів станції (контейнерної площадки, вантажного району тощо);

-диспетчерське інформаційне табло для безперервного візуального контролю стану приймально-відправних колій і виконання основних виробничих операцій: прийому і відправлення поїздів, проведення маневрової роботи, початку і закінчення працівниками ПТО обробки поїздів при прибутті та відправленні.

Оснащення пристроїв станції засобами механізації та автоматизації:

- електрична централізація стрілок і сигналів на коліях прийому поїздів у маневрових районах, на сортувально-відправних коліях;

- світлофорна сигналізація на маневрових витяжках;

- електрообігрів стрілочних переводів;

-автоматичне закріплення составів на коліях приймально-відправних парків;

- пристрої для автоматичного попередження про наближення рухомого складу.

Механізація операцій, виконуваних СТЦ і товарною конторою, з використанням:

- диктофонів, телетайпів, електроуправляючих друкарських машинок для контрольної перевірки поїзда, що переставляється, з парку в парк;

-пневмопошти для пересилання перевізних документів між СТЦ і товарною конторою, вантажним районом і приймально-відправним парком станції, під'їзними коліями промислових підприємств;

- бункера у вхідних горловинах для прийому перевізних документів на поїзди, що прибувають, і контейнери для транспортування документів з бункера в прийомний пристрій пневмопошти.

Застосування засобів обчислювальної техніки для автоматизації виробничих процесів:

-розрахунку плану поїздоутворювання і планування внутрішньо-станційної роботи;

-складання сортувальних листків на поїзди, які підлягають розформуванню;

- обліку накопичення вагонів на сортувальних коліях;

- складання та оформлення натурних листів на сформовані поїзди;

-планування роботи вантажосортувальної платформи та контейнерної

площадки;

- виконання операцій з обліку і звітності про роботу станції.

Посилення освітлення станційних територій і, в першу чергу, районів інтенсивної маневрової роботи за рахунок застосування комбінованого освітлення із підвіскою світильників на окремих опорах, гнучких і твердих поперечинах, прожекторів із ксеноновими лампами, розміщеними на щоглах.

Технічні засоби, які забезпечують техніку безпеки: автоматичні пристрої для попередження працівників парку прибуття про вхід поїзда на станцію:

-напівавтоматичне огородження составів при проведенні огляду і ремонту вагонів;

- стрілочні перевідні механізми;

- важелі для розчеплення автозчеплення (у випадку не роз'єднання);

- вилки для укладання на рейки гальмових башмаків.

Оснащення контейнерних пунктів пристосуваннями для автоматичної застропки-відстропки контейнерів.

Оснащення фронтів навантаження-вивантаження:

- козлові, мостові крани і навантажувачі зі змінними вантажозахватними пристроями для механізації навантаження, вивантаження і складування усіх вантажів, що прибувають або відправляються на відкритому рухомому складі;

- козлові крани зі змінними вантажозахатними пристроями, що навішуються на кран, для механізації і комплексного використання механізмів при навантаженні-вивантаженні сипучих вантажів різних видів, довгомірних лісових вантажів, прокату металу, труб, залізобетонних виробів та інших великотоннажних вантажів;

- відкриті площадки для великотоннажних, лісових та інших вантажів;

- криті склади переважно ангарного типу, криті і відкриті платформи для тарно-пакувальних вантажів; в окремих випадках при середньодобовому вантажообігу менше 10 вагонів будуються прирейкові склади із зовнішнім розміщенням колій;

-криті платформи або склади з механізмами для перевантаження вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів по варіантах «вагон -автомобіль» і «вагон - склад - автомобіль», а також для прийому вантажів із спеціалізованих вагонів;

-навантажувачі для вантажно-розвантажувальних робіт з тарно-пакувальними вантажами в пакетах;

-навантажувачі з набором змінних вантажозахватних пристроїв для переробки непакетованих вантажів;

- переносні і пересувні містки для проїзду машин і механізмів зі складу у вагон і назад при переробці тарно-пакувальних вантажів;

-Побразні рампи для зручності навантаження автомобілів навантажувачами;

- піддони для пакетних перевезень тарно-пакувальних вантажів;

- стелажі з осередками для складання і зберігання на піддонах дрібних відправок тарно-пакувальних вантажів у комплексі з навантажувачами або штабелерами;

-підвищені коли та естакади з комплексом устаткування, що включає козлові крани з грейфером і механізмами для закривання кришок люків, вібро-і механічного очищення кузовів піввагонів;

-ковшові навантажувачі (екскаватори) для механізації навантаження сипучих вантажів в автомобілі;

-самохідні віброударні установки на базі козлових кранів і навісні пристрої для розпушування вантажів, які змерзаються і перевозяться у піввагонах;

- бункерні пристрої для короткочасного зберігання вивантажених сипучих вантажів і навантаження їх в автомобілі;

- самохідні машини, які мають високу маневреність та які забезпечують навантаження в автомобілі вантажів, які перевозяться насипом;

-складські конвеєри та очисні пристрої для переробки вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів;

-пневматичні вивантажники для вивантаження цементу та інших вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів при значних обсягах їх прибуття.

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТІЦІЇ

ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ

ТЕМА 1.7.Вантажні і комерційні операції на станції відправлення

Питання:1. Прийняття вантажу до перевезення на станціях і під'їзних коліях.

2. Технологія навантаження вантажів.

3. Механізація навантажувально-розвантажувальних робіт.

4. Вимоги охорони праці під час навантаження і розвантаження вагонів.

5.Час навантаження.

6. Обов'язки бригади РРС (рефрежираторного рухомого складу) під час навантаження.

7.Вимоги до експлуатації і утримання обладнання.

8.Роботи під час перевезення і видачі вагонів на станціях під час перевезення вантажу.

9.Переїзд вантажів з залізниці на залізницю.

10.Перевантаження, досилання, переадресування. Обов'язки бригади РРС під час перевезення.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:обов'язки прийомоздавача; способи навантаження вантажів; машини і механізми, які використовуються при навантаженні і розвантаженні; вимоги ОП; обов'язки бригади РРС при навантаженні перевезенні; види ТО обладнання; поняття перевантаження, досилання, переадресування вантажу, переїзду із залізниці на залізницю.

Має вміти:визначити спосіб навантаження вантажу у вагон.

Література: с. 189 - 267 [1]; [2]

1. Приймання до перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні, а також через морські порти та прикордонні станції не в прямому міжнародному сполученні, здійснюється на підставі правил і угод про міжнародні залізничні сполучення. Вивезення таких вантажів за межі митної території України проводиться тільки після завершення їх митного оформлення. Порядок митного оформлення встановлюється Митним кодексом України.

Перед прийомом вантажу до перевезення прийомоздавальник перевіряє наявність у відправника заповненої накладної із дозволом ДС (або іншої уповноваженої ним особи) на навантаження вагона (контейнера) або ввезення вантажу на станцію.

У разі ввезення на станцію вантажу частинами, кожна його частина зазначається у графі 2 зворотнього боку накладної і завіряється підписом прийомоздавальника. Якщо весь вантаж ввезено одночасно, про це зазначається у тій же графі накладної.

У разі прийому до перевезення домашніх речей прийомоздавальник зва­жує ці речі, зазначає їх масу в накладній та підтверджує цей запис своїм підписом у накладній. Одночасно перевіряється наявність опису з оголошеною вартістю речей.

Приймаючи до перевезення вантаж у контейнері, прийомоздавальник зобов'язаний:

а) оглянути контейнер і переконатися у його справності у комерційному відношенні, наявності ЗПП (пломби) та правильності закриття дверей;

б) перевірити відповідність номера, маси контейнера та відбитків на ЗПП (пломбі), вказаним у накладній, у тому числі відповідність зазначеної у документах маси вантажу нормі навантаження контейнера.

При прийомі до перевезення у контейнерах домашніх речей на прийомоздавальника може бути покладено обов'язок перевірки наявності речей у контейнері, їхньої вартості відповідно до складеного відправником опису.

Контейнери з домашніми речами пломбуються прийомоздавальником, якщо вони не були опломбовані експедитором.

У разі навантаження залізницею вагонів, контейнерів у вагон, прийомоздавальник повинен:

а) перевірити, чи здійснене технічне обслуговування вагона;

б) оглянути вагон перед навантаженням і переконатися в його придатності в комерційному відношенні для перевезення вантажів (контейнерів);

в) для легкогорючих вантажів перевірити виконання працівниками вагонного господарства робіт із усунення щілин у вагоні;

г) контролювати рівномірність розміщення вантажу у вагоні,

дотримання плану формування, не допускати навантаження вагона понад його вантажопідйомність;

а) перевірити дотримання технічних умов навантаження і зчеплення вантажів.

Не дозволяється навантаження контейнерів на платформи із несправними бортами, несправними або відсутніми фітинговими упорами.

Підлога вагонів та опорні поверхні контейнерів повинні бути очищені перед навантаженням від сміття, снігу та льоду. Зимою підлога платформи посилається піском.

На всі завантажені вагони (контейнери) прийомоздавальник оформляє вагонні листи і разом із перевізними документами здає їх у товарну контору, а на вагони (контейнери) наносить відповідну розмітку.

Приймання вантажів до перевезення на місцях незагального користування

Приймаючи до перевезення вантаж, завантажений у вагон відправником на місцях незагального користування, прийомоздавальник зобов'язаний перевірити:

а) чи є у накладній дозвіл ДС або уповноваженого ним працівника на навантаження;

б) чи проведено технічне обслуговування вагона перед навантаженням;

в) справність кузова вагона, закриття дверей та люків;

г) справність ЗПП (пломб) і відповідність відбитків на них зазначених у накладній;

д) відповідність номера на вагоні, вказаному у накладній;

є) чи не завантажено вагон понад його вантажопідйомність;

є) правильність навантаження, закріплення вантажу на відкритому рухомому складі та наявність відповідного маркування на вантажі (тарі);

ж) очистку зовнішньої поверхні вагона від залишків реквізитів і вантажів;

з) дотримання відправником плану формування збірних вагонів при завантаженні дрібних відправок.

На всі прийняті до перевезення завантажені вагони прийомоздавальник оформляє вагонні листи встановленої форми відповідно до інструкції по заповненню вагонних листів (збірник № 13 Правил і тарифів залізничного транспорту України).

Відомості про час подачі та забирання вагонів, видачі і повернення контейнерів, що завантажуються відправниками, вносяться прийомоздавальником у „Пам'ятці про користування вагонами (контейнерами)" (далі - пам'ятки). У пам'ятках зазначається також час виконання маневрової роботи з вагонами. Оформлені пам'ятки здаються прийомоздавальником у товарну контору.

2. Під навантаження подають придатні для перевезення даного вантажу вагони, очищені від залишків вантажу і сміття, що раніше перевозився, а в необхідних випадках і промиті.

Оглядають вагони, що подаються під навантаження, в технічному відношенні (справність ходових частин, ударних і зчіпних приладів, цілість кузова і покрівлі, справність замкових пристосувань і т. д.) оглядачі вагонів. Результати огляду вносять в „Книгу пред'явлення вагонів до технічного огляду", яку веде черговий по станції. Комерційний огляд вагонів (внутрішній стан кузова вагону) здійснює прийомоздавальник вантажу або агент вантажовідправника.

У разі потреби перед навантаженням вагони промивають. Для цього використовують спеціальні пристрої, за допомоою яких не лише промивають, але й просушують вагони. Особливо у великих розмірах промивання вагонів здійснюють в осінній період при підготовці рухомого складу до масових перевезень хлібних вантажів. Промивання і пропарювання цистерн перед наливанням нафтопродуктів проводять на спеціальних промивально-пропарювальних станціях, розташованих звичайно біля пунктів наливання. Очищення спеціальних цистерн (для зріджених газів, кислотних й ін.) лежить на обов'язку відправника.

Подача під навантаження неочищених вагонів може проводитися лише з відома вантажовідправника, який зобов'язаний очистити і завантажити ці вагони. За подачу під навантаження неочищеного рухомого складу у відповідності з § 47 Тарифного керівництва № 1 залізниця сплачує штраф у розмірі 15 крб. за звичайний і ЗО крб. за спеціальний вагон на користь вантажовідправника.

Загальні умови навантаження

Залізниця і вантажовідправники при вантаженні вантажів у вагони зобов'язана суворо дотримувати Технічні умови навантаження і кріплення вантажів, правила перевезень окремих видів вантажів, технічні норми завантаження вагонів, а також встановлені терміни на навантаження вантажів.

По вантажах, для яких технічні норми не встановлені, завантаження вагонів повинне проводитися до повного використання місткості вагону або його вантажопідйомності.

Вантажі повинні розміщуватися, як правило, рівномірно по підлозі вагону так, щоб виключалася можливість зсуву, падіння або пошкодження його в дорозі. При цьому більш важкі вантажі повинні укладатися внизу, а більш легкі - вгорі.

Поверхня укладання повинна бути рівною; не можна допускати, щоб по торцях вагону вантаж був укладений вище, ніж в міждверному просторі, оскільки це неминуче призведе до його падіння, а можливо і до пошкодження.

Вантажі в бочках, котушки з кабелем й ін. після навантаження необхідно підклинити. Рідкі вантажі в бутлях, упаковані в корзини або грати, якщо вони не займають всієї площі підлоги вагону, потрібно закріплювати дошками або

загороджувати впритул ящиками з вантажем, що не боїться підмокання і т.д.

Вантажі, що мають спеціальне маркування, слід укладати у вагоні відповідно до вимог цього маркування і так, щоб було видно це маркування.

У критих вагонах в міждверному просторі вантажі укладають так, щоб забезпечувалося вільне відкриття дверей з обох боків вагону. Тарно-пакувальні вантажі, наприклад, укладають не ближче 25 см від дверей вагону.

Забороняється вантажити у вагон вантажі різних найменувань, якщо їх сумісне перевезення може привести до псування цих вантажів.

Після закінчення завантаження криті та ізотермічні вагони, а також цистерни повинні бути опломбовані пломбами залізниці, якщо вантаж навантажений її засобами, або пломбами вантажовідправника, якщо вантаж навантажений вантажовідправником.

Технічною нормою завантаження називається кількість відповідним чином підготовленого вантажу, яка повинна бути завантажений в даний вагон з урахуванням якнайкращого використання його вантажопідйомності І місткості. Ці норми розробляють, виходячи з необхідності максимального використання вантажопідйомності і місткості вагонів і забезпечення збереження вантажів, враховуючи раціональні методи підготовки вантажів до перевезення (пресування, тарування, розбирання і т. д.), а також найефективніші способи розміщення їх у вагоні.

Технічні норми завантаження вагонів встановлюються Міністерством шляхів сполучення і публікуються в збірках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

У зв'язку з тим що мережні технічні норми, встановлювані Міністерством шляхів сполучення, не охоплюють всієї різноманітності вантажів, способів підготовки і навантаження їх, Статут надає залізницям право розробляти і за узгодженням з вантажовідправниками встановлювати місцеві технічні норми завантаження вагонів.

Начальник станції має право відмовити в прийомі вагонів, недовантажених до технічних норм або у відповідних випадках до повної місткості або вантажопідйомності, і зажадати провести їх довантаження, за винятком випадків, коли повне завантаження не може бути здійснено за особливих умов перевезень вантажів.

Основним показником, що характеризує якість використання вантажопідйомності вагонів, є статичне навантаження - середня маса вантажу нетто, що припадає на один вагон.

Середнє статичне навантаження вагону визначається діленням загальної кількості навантажених тонн вантажу на кількість завантажених фізичних вагонів.

Цей показник враховує число тонн вантажу, навантажене в один вагон. Міра використання його характеризує коефіцієнт використання вантажопідйомності - відношення статичного навантаження до вантажопідйомності вагону.

З метою кращого використання вантажопідйомності і місткості вагонів

широкого поширення набувають передові методи ущільненого завантаження вагонів.

Для визначення оптимального способу розміщення вантажу розглядають можливі варіанти і обирають той, при якому у вагон можна помістити найбільшу кількість вантажу. Нерідко для цього потрібна велика підготовча робота, включаючи дослідні перевезення.

До числа найпоширеніших методів ущільненого завантаження вагонів відносяться:

> навантаження масових вантажів вище за борт вагонів. Частину масових вантажів з відносно невисокою об'ємною масою (вугілля, кокс, цегла тощо) вантажать вище за рівень бортів вагону з так званою „шапкою", а при перевезенні лісоматеріалів використовують пов­ністю габарит вантаження, у тому числі і звужену його частину. Про­те необхідно враховувати, що перевезення вугілля, а також коксу розсипом з «шапкою» при сучасних швидкостях руху викликають великі втрати вантажів від видування. Для зменшення цих втрат застосовують ряд заходів (ущільнення вантажу за допомогою віброустановок спеціальними катками, покриття вантажу мастилами й ін.). Спосіб навантаження круглого лісу і пиломатеріалів з використанням звуженої частини габариту вантаження збільшує завантаження вагону на 20 - 25%;

> нарощування або решечення бортів платформ і піввагонів для збільшення об'єму вагону при перевезенні вантажів з невеликою об'ємною масою (торф, кокс, цукровий буряк);

> навантаження автомобілів в похилому положенні, комбіноване Вантаження різних машин і механізмів, часткове їх розбирання;

> комбіноване завантаження вагонів легковагими і важковаговими вантажами. Оптимальне співвідношення легковагого і важкоатлета Вантажу визначається розрахунком або дослідними навантаженнями;

> стандартизація і раціоналізація тари, встановлення оптимальних її розмірів (заміна планкового обв'язування металевою стрічкою, застосування картонної і паперово-листової тари, тари з полімерів замість дерев'яної). Хороший ефект дає застосування тари з розмірами, кратними внутрішнім розмірам кузова вагону;

> пресування деяких вантажів (виляску, сіна, металевої стружки, льону й ін.). Розширення пакетних перевезень;

> щільна засипка вантажу у вагони, ретельне розрівнювання, заповнення кутів платформ і піввагонів.

Передові методи ущільненого навантаження є основою для встановлення прогресивних технічних норм завантаження вагонів.

Разом з цим важливе значення має раціональний розподіл вагонів під на­вантаження залежно від їх типу і роду вантажу. Вагони з найменшою питомою вантажопідйомністю слід подавати під навантаження більш легковагих вантажів і навпаки.

Питома вантажопідйомність - це кількість тонн вантажопідйомності, що припадає на 1 м геометричного об'єму кузова вагону.

 

3. Оснащення станцій засобами зв'язку та телебачення:

- диспетчерський зв'язок для прямого зв'язку оперативних працівників станції;

- внутрішньостанційний технологічний зв'язок, призначений для обміну інформацією між працівниками станції, пунктів технічного обслуговування і комерційного огляду, товарної контори і СТЦ, вантажного району, під'їзних колій, що безпосередньо беруть участь у виконанні технологічного процесу. Двосторонній радіозв'язок локомотивної бригади із змінними командирами (ДСЦ, ДСП, складач поїздів), оператора, який проводить списування вагонів після прибуття і відправлення, з СТЦ;

- парковий сповіщальний зв'язок і переговорні колонки для зв'язку ДСП з працівниками ПТО та ПКО, які беруть участь в обробці составів, з бригадою складачів і працівниками, які беруть участь у проведенні маневрової роботи;

- телевізійні установки для: огляду сортувальних парків і маневрових районів ДСЦ; перевірки вільності колій для прийому поїздів і правильності приготування маршрутів; перевірки прибуття поїздів на станцію у повному складі; спостереження за роботою окремих районів станції (контейнерної площадки, вантажного району тощо);

- диспетчерське інформаційне табло для безперервного візуального контролю стану приймально-відправних колій і виконання основних виробничих операцій: прийому і відправлення поїздів, проведення маневрової роботи, по­чатку і закінчення працівниками ПТО обробки поїздів при прибутті та від­правленні.

Оснащення пристроїв станції засобами механізації та автоматизації:

- електрична централізація стрілок і сигналів на коліях прийому поїздів у маневрових районах, на сортувально-відправних коліях;

- світлофорна сигналізація на маневрових витяжках;

- електрообігрів стрілочних переводів;

 

- автоматичне закріплення составів на коліях приймально-відправних парків;

- пристрої для автоматичного попередження про наближення рухомого складу.

Механізація операцій , що виконуються СТЦ і товарною конторою,

з використанням:

- диктофонів, телетайпів, електроуправляємих друкарських машинок для контрольної перевірки поїзда, що переставляється, з парку в парк;

- пневмопошти для пересилання перевізних документів між СТЦ і товар­ною конторою, вантажним районом і приймально-відправним парком станції, підвізними коліями промислових підприємств;

- бункера у вхідних горловинах для прийому перевізних документів на поїзди, що прибувають і контейнери для транспортування документів з бункера в прийомний пристрій пневмопошти.

Застосування засобів обчислювальної техніки для автоматизації

виробничих процесів:

- розрахунку плану поїздоутворювання і планування внутрішньостанційної роботи;

- складання сортувальних листків на поїзди, які підлягають розформуванню;

- обліку накопичення вагонів на сортувальних коліях;

- складання та оформлення натурних листів на сформовані поїзди;

- планування роботи вантажосортувальної платформи та контейнерної площадки;

- виконання операцій з обліку і звітності про роботу станції.

Посилення освітлення станційних територій і, в першу чергу, районів інтенсивної маневрової роботи за рахунок застосування комбінованого освітлення із підвіскою світильників на окремих опорах, гнучких і твердих поперечинах, прожекторів із ксеноновими лампами, розміщеними на щоглах.

Технічні засоби, які забезпечують техніку безпеки: автоматичні пристрої для попередження працівників парку прибуття

про вхід поїзда на станцію:

- напівавтоматичне огородження составів при проведенні огляду і ремонту вагонів;

- стрілочні перевідні механізми;

- важелі для розчеплення автозчеплення (у випадку не роз'єднання);

- вилки для укладання на рейки гальмових башмаків.

Оснащення контейнерних пунктів пристосуваннями для автоматичної застропки-відстропки контейнерів.

Оснащення фронтів навантаження-вивантаження:

- козлові, мостові крани і навантажувачі зі змінними вантажозахватними пристроями для механізації навантаження, вивантаження і складування усіх вантажів, що прибувають або відправляються на відкритому рухомому складі;

- козлові крани зі змінними вантажозахатними пристроями, що навішуються на кран, для механізації і комплексного використання механізмів при на-вантаженні-вивантаженні сипучих вантажів різних видів, довгомірних лісових вантажів, прокату металу, труб, залізобетонних виробів та інших великотоннажних вантажів;

- відкриті площадки для великотоннажних, лісових та інших вантажів;

- криті склади переважно ангарного типу, криті і відкриті платформи для тарно-пакувальних вантажів; в окремих випадках при середньодобовому вантажообігу менше 10 вагонів будуються прирейкові склади із зовнішнім розміщенням колій;

- криті платформи або склади з механізмами для перевантаження вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів по варіантах „вагон -автомобіль" і „вагон - склад - автомобіль", а також для прийому вантажів із

спеціалізованих вагонів;

- навантажувачі для вантажно-розвантажувальних робіт з тарнопакувальними вантажами в пакетах;

- навантажувачі з набором змінних вантажозахватних пристроїв для переробки непакетованих вантажів;

- переносні і пересувні містки для проїзду машин і механізмів зі складу у вагон і назад при переробці тарно-пакувальних вантажів;

- П-образні рампи для зручності навантаження автомобілів навантажу вачами;

- піддони для пакетних перевезень тарно-пакувальних вантажів;

- стелажі з осередками для складання і зберігання на піддонах дрібних відправок тарно-пакувальних вантажів у комплексі з навантажувачами або штабелерами;

- підвищені колії та естакади з комплексом устаткування, що включає козлові крани з грейфером і механізмами для закривання кришок люків, вібро- і механічного очищення кузовів піввагонів;

- ковшові навантажувачі (екскаватори) для механізації навантаження сипучих вантажів в автомобілі;

- самохідні віброударні установки на базі козлових кранів і навісні пристрої для розпушування вантажів, які змерзаються і перевозяться у піввагонах;

- бункерні пристрої для короткочасного зберігання вивантажених сипучих вантажів і навантаження їх в автомобілі;

- самохідні машини, які мають високу маневреність та які забезпечують навантаження в автомобілі вантажів, які перевозяться насипом;

 

- складські конвеєри та очисні пристрої для переробки вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів;

- пневматичні вивантажники для вивантаження цементу та інших вантажів, які перевозяться насипом, із критих вагонів при значних обсягах їх прибуття.

4. Навантажування і розвантажування вантажів, що перевозяться на відкритому рухомому складі, проводять, як правило, механізованим способом. Найбільшу увагу в забезпеченні техніки безпеки необхідно надавати при виробництві навантажувально-розвантажувальних робіт за допомогою кранів, різного роду навантажувачів. Для захвату і застроповки застосовують захватні пристосування і стропи. Ці пристосування повинні бути справними і мати тавро або бирки, на яких вказується власна маса і гранична маса вантажу.

Не допускається перенавантажувати стропи і пристосування понад норми, вказані на бирці, оскільки це може спричинити нещасний випадок, пошкодження вантажу або аварію машини.

Необхідно стежити, щоб на стропах не було петель і перекручувань, оскільки при їх випрямлянні від натягнення виникають динамічні навантаження, які можуть привести до обриву каната. Не можна притримувати стропи руками, коли поданий сигнал до підйому. Розвертають і направляють підвішений вантаж багром або відтяжкою з тонкого каната, коли він перебуває на висоті нижче людського зросту. Сигнал підйому або переміщення вантажу стропальник може подати, якщо застроповка закінчена і всі члени бригади перебувають поза зони переміщення вантажу.

Стропальник зобов'язаний заздалегідь оглянути місце, на яке вантаж буде опущений. На місці укладання повинні бути заздалегідь укладені міцні підкладки; щоб після опускання вантаж можна було легко витягнути з-під нього чалочні канати або ланцюги. Знімати стропи з гаку машини або витягувати їх з-під вантажу можна лише після того, як вантаж буде повністю опущений на підкладки і прийме стійке положення.

Піднімаючи вантаж траверсою, необхідно підвішувати його так, щоб навантаження розподілялося рівномірно на обидва кінці траверси. Навантаження на кожний ріг дворогого гаку повинні бути рівний між собою. Підйом вантажу на одному розі гаку не допускається.

Якщо для застропки і відстропки вантажного місця висотою більше 1,5 і на нього потрібно підійматися, стропальник зобов'язаний користуватися переносною драбиною. При кріпленні вантажів в піввагонах і на платформах і знятті кріплень при вивантаженні необхідно користуватися невеликим ломиком для закручування дроту із справними кусачками для її різання. Не дозволяється перерубувати дріт сокирою, ломом або іншими металевими предметами. Не можна залишати кінці використаного дроту на вантажних місцях, оскільки вони при подальшій роботі можуть бути причиною травмування людей.

Розміщення до кріплення окремих вантажів

Розміщення і кріплення лісоматеріалів. Перед вантаженням круглого лісу вантажовідправник зобов'язаний заздалегідь підсортувати його по товщині і довжині так, щоб у вагоні в кожному штабелі було не більше чотирьох суміжних розмірів по товщині, а відхилення по довжині не перевищувало 0,5 м.

Кількість штабелів, що укладаються в стик уздовж вагону, залежить від довжини лісоматеріалу. Допускається спільне навантажування на одному вагоні штабелів лісоматеріалів різної довжини, при цьому кожний штабель повинен формуватися з лісоматеріалів однієї довжини (з відхиленням по довжині не більше 0,5 м). По краях розміщують штабелі, що мають велику довжину, для більшої стійкості лісоматеріалів від зрушення в дорозі проходження.

Важливою умовою при навантажування лісоматеріалів є максимальне використання габариту навантажування, особливо у верхній звуженій частині (зональний габарит). Навантажування проводять з так званою «шапкою». Лісоматеріали, що не поміщаються по довжині усередині кузова піввагона, розміщують з однією або двома відкритими дверима торців.

При навантажування лісоматеріалів застосовують підкладки і прокладки з дощок або іншого матеріалу некруглого перетину завтовшки 50 мм і шириною 150 -200 мм. При навантажуванні пиломатеріалів під серединою штабелю укладають третю підкладку. Над підкладками між сусідніми пачками укладають прокладки.

При навантажування лісоматеріалів з розділенням штабелю на три пачки до більш під верхню пачку прокладки укладають лише з дощок або протесаного горбиля.

Вимоги безпеки при навантажування і вивантаженні навалювальних вантажів

При навантажування і вивантаженні цементу, суперфосфату, хлорного вапна, гіпсу, нафталіну, селітри та інших їдких і порохких вантажів робітники зобов'язані працювати в спецодягу, респіраторах і протипильних окулярах, видаваних в індивідуальне користування. У разі переробки хлорного вапна робітників забезпечують протигазами з поглинаючим хлор фільтром або респіраторами. Вату і марлю в респіраторі змочують антихлором (гіпосульфітом), а за його відсутності - розчином солі.

Навантажування і вивантаження перерахованих вище вантажів повинне виконуватися за допомогою механічних лопат або пневматичних розвантажувачів. Для вивантаження з критих вагонів суперфосфату, сульфату амонію, солі, алебастру, крейди й інших вантажів, що злежуються, застосовують спеціальні машини. У виняткових випадках, коли прибуття на станцію вантажів, що порошать, носить випадковий характер, допускається їх ручна переробка.

На прирейкових складах мінеральних добрив доцільно використовувати як найпродуктивніші і мобільні механізми універсальні електронавантажувачі вилок і спеціальні машини. Ці машини мають скребкові захват і конвеєри і можуть забирати добрива з вагонів і перенавантажувати на стрічкові пересувні конвеєри з розкиданнями для рівномірного заповнення складів.

Перевозити мінеральні добрива необхідно в такій тарі, яка зберігає фізико-технічні властивості добрив, зручна і економічна при механізації

навантажувально-розвантажувальних робіт і перевезенні в рухомому складі. Як тара можуть бути використані: паперові (дубльовані, армовані, ламіновані), поліетиленові і поліхлорвінілові мішки, герметичні і вологонепроникні контейнери. Найпрогресивнішим є безтарне перевезення добрив в спеціалізованих саморозвантажних вагонах як в частині економії трудових затрат, так і в частині створення найбезпечніших умов розвантаження вагонів.

5. Відповідно до статті 49 Статуту Міністерство шляхів сполучення затверджує терміни навантаження і вивантаження вантажів засобами відправників і одержувачів на місцях загального і незагального користування. Терміни навантаження і вивантаження вантажів механізованим способом визначають розрахунками з урахуванням засобів механізації, пристроїв і споруд, вживаних для навантаження і вивантаження, і максимального використання їх. Терміни навантаження і вивантаження вантажів немеханізованим способом встановлюють з урахуванням єдиних норм вироблення.

Діючі терміни навантаження і вивантаження опубліковані в розділі 13 Правил перевезень вантажів. Терміни наливання і зливу цистерн і бункерних піввагонів опубліковані в Правилах перевезень рідких вантажів наливанням у вагонах-цистернах і бункерних піввагонах.

Якщо на підприємствах використовують машини або способи виконання операцій, для яких терміни навантаження і вивантаження не встановлені, то ці терміни розробляють підприємства спільно з управліннями доріг і представляють на твердження в Міністерство шляхів сполучення.

Навантаження і вивантаження вантажів повинне проводитися у встанов­лені терміни. Початком обчислення терміну на навантаження або вивантаження вагону на станційних колії або на під'їзних шляхах, обслуговуваних локомотивом залізниці, вважається момент подачі його під вантажну операцію, а закінченням - момент отримання повідомлення відправника або одержувача про готовність до прибирання всієї одночасно поданої партії вагонів.

Простій вагонів під навантаженням або вивантаженням на місцях загаль­ного користування засобами вантажовідправників і вантажоодержувачів враховують по пам'ятках прийомоздавальника вантажів (форма ГУ-45), в якій указують час подачі вагонів і закінчення навантаження або вивантаження.

Простій вагонів на під'їзних шляхах підприємств враховують по відомостях подачі і прибирання вагонів і по відомостях безномерного обліку простою вагонів.

За затримку зверху встановлених термінів вагонів, поданих під навантаження або вивантаження засобами вантажовідправника або вантажоодержувача, з них стягають штраф за простій вагонів.

Штраф за простій спеціальних вагонів (цистерн, бункерних піввагонів, транспортерів, цементовозів, зерновозів, окатишовозів тощо) збільшується в два рази, а рефрижераторних - в три рази.

При простої на колії станції вагонів, що є власністю підприємств або орендовані ними, штраф стягається у розмірі 50 % від вказаних вище ставок. За простій цих вагонів на під'їзних шляхах штраф не стягається.

У разі простою вагонів на складі або під'їзному шляху штраф стягається як за вагони, що перебувають під навантаженням або вивантаженням, так і за вагони, затримані на станції в очікуванні подачі під вивантаження з вини вантажоодержувача.

Розрахункова таблиця для визначення штрафів за простій вагонів наведена в § 43 Тарифні керівництво № 1.

При виникненні утруднень на станції, викликаних невчасним вивантаженням вантажів, начальник відділення залізниці має право збільшити штраф за простій вагонів, затриманих понад 24 год. понад встановлені терміни на станції або під'їзному шляху, до двократного розміру. Підвищений штраф за простій вагонів запроваджується після закінчення 24 год. після того, як буде вивішено про це оголошення на станції.

6. При навантаженні рефрижераторної секції або АРВ керівник обслуговуючої бригади зобов'язаний:

> своєчасно забезпечувати підготовку вантажних вагонів для подачі до фронту навантаження і підключати їх до вагона дизель-електростанції не пізніше, ніж через 6 годин після закінчення навантаження, а начальник станції зобов'язаний в цей строк забезпечити зчеплення вагонів до вагона-дизель-електростанції;

> контролювати особисто або через виділеного їм робітника бригади збереження обладнання, а в випадку виявлення порушення правил укладки вантажу в вагонах вимагати від вантажовідправників дотримання правил навантаження;

> здійснювати контроль температури завантажуваного вантажу по якості упаковки в відповідності з посвідченням про якість або сертифікатом.

При температурі зовнішнього повітря мінус 20 °С і нижче навантаженню вантажів, які швидко псуються, особливо які бояться переохолодження підмороження (бананів, огірків, лимонів і інших) повинна виконуватися при включених електропечах і циркуляторах, якщо вагон-дизель-електростанція не відчеплений від вантажних вагонів.

У тих випадках коли керівник обслуговуючої бригади вважає, ще вантаж, який пред'являється до перевезення, не відповідає по якості і упаковці вимогам вказаним в посвідченні про якість або сертифікат і він повинен доповісти про це письмово начальнику станції або його заміснику.

Рішення начальника станції по даному питанню дається в письмовому вигляді і є обов'язковим для його виконання.

Начальник станції повинен до прийняття рішення по даному питанню попередньо повідомити про це начальника вантажної служби дороги з викладенням обставин, які виникли при навантаженні.

При відмові начальника станції або його замісника прийняти доклади керівника обслуговуючої бригади і вирішення питання про можливість навантаженню спорного вантажу керівник обслуговуючої бригади інформує по телеграфу начальника вантажної служби дороги навантаження. В випадку неприйняття мір по рішенню питання, обслуговуюча бригада звільняється від відповідальності за зниження якості вантажу при дотриманні в дорозі необхідних умов перевезення і не порушенню кінцевого терміну перевезення, встановленого правилами перевезень для даного вантажу.

7. Розрізняють наступні види технічного утримання і обслуговування обладнання поїздів і секцій: щоденне; № 1 (ТО-1) після вивантаження вантажу; № 2 (ТО-2) 1 разів в 3 міс; № З (ТО-3) при настанні опалювального сезону; № 4 (ТО-4) після закінчення опалювального сезону.

При щоденному обслуговуванні оглядають все обладнання; перевіряють справність поручнів, сходів, підніжок, наявність стопорних болтів автозчеплень, щільність зачинення дверей, справність дверних замків і замків, стан побутового обладнання, системи опалювання і плити, відсутність підтікання палива; очищають від сажі пальник казана опалювання (в опалювальний період) і штуцер плити для приготування їжі; перевіряють і поповнюють систему опалювання водою; проводять вологе прибирання службових і побутових приміщень, інвентарю і меблів.

При ТО-1 додатково перевіряють справність і чистоту обладнання ван­тажних приміщень і водостоків в них, електроосвітлення, систему вентиляції, щільність прилягання заслінок повітропроводів і дверей вантажних вагонів, роботу дверних замків, стан покриття підлоги, кріплення паливних баків і під-вагонного обладнання; очищають внутрішні поверхні казана і плити від сажі і нагару; промивають фільтри, очищають піддон від бруду і сажі і прочищають не рідше одного разу на місяць зливну трубку піддону.

При ТО-2 додатково до робіт при щоденному обслуговуванні перевіряють візуально надійність кріплення баків для води, повітропроводів системи вентиляції, підстави казана опалювання; визначають масу вуглекислоти вогнегасника; промивають бак питної води, заповнюють підігрівач побутової води свіжою водою; перевіряють роботу вентилів; мастять: гвинтові пари кришок дефлекторів - солідолом жировим (ТОСТ 1033-79) або солідолом синтетичним (ГОСТ 4366-76*); шибери і шарнірні з'єднання системи вентиляції - литолом-24 (ТОСТ 21150-75*); шарнірні з'єднання, петлі, замки, замки, гвинтові пари приводу вантажних дверей, замкові болти автозчеплень, сполучні болти міжвагонних гармошок - мастилом графітним ГОСТ 333-80.

При ТО-3 додатково до робіт при щоденному обслуговуванні перевіряють відсутність течі в з'єднаннях системи опалювання, справність засувок, , фланцевих з'єднань, димарів і пальників на рідкому паливі, функціонування голчатого вентиля казана опалювання, опалювальну установку ОЕТВ, огрівальних труб, електропечі вантажних приміщень і дефлектори вентиляції службового вагону; встановлюють заглушки вентиляторів дизельного приміщення, перевіряють їх справність і щільність прилягання; притискують пакети вікон до зовнішнього ущільнення поворотом ригеля віконного замка; екіпірують секцію зимовими сортами паливно-мастильних матеріалів.

При ТО-4, крім робіт при щоденному обслуговуванні, додатково очищають димарі казана опалювання і плити від сажі; перевіряють на відсутність підтікання паливопроводи і голчаті вентилі подачі палива до казана опалювання і плити; очищають топку казана і піддон від золи і бруду, поповнюють систему опалювання водою, знімають заглушки вентиляторів дизельного приміщення і перевіряють на функціонування дефлектори системи вентиляції службового вагону, екіпірують секцію літніми сортами паливно-мастильних матеріалів.

8.

Блок-схема операцій з вантажами у процесі перевезення

Виконання комерційних операцій під час перевезення вантажів на­правлено на забезпечення безпеки руху поїздів, збереження вантажів і своєчасної доставки їх за призначенням. Залежно від призначення і причин виникнення ці операції поділяються на два види: обов'язкові та додаткові.

До обов'язкових належать технологічні операції, що пов'язані з ви­конанням процесу перевезення:

• прийом і здача вагонів на технічних станціях;

• огляд поїздів і вагонів у комерційному відношенні;

• оформлення передачі вантажів із залізниці на залізницю;

• обслуговування ізотермічних вагонів і вагонів із тваринами;

• сортування дрібних відправок і контейнерів;

• перевірка стану негабаритних вантажів;

• перевантаження вантажів із вагонів однієї ширини колії у вагони іншої
ширини колії;

• перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший;

• заадресування вантажів у пунктах розпилення маршрутів;

• охорона вантажів тощо.

До додаткових належать операції, які виникають внаслідок порушення правил і умов перевезення, при маневрах або з інших причин:

• перевантаження вантажу з одного вагона в інший внаслідок технічних або комерційних несправностей;

• усунення комерційних несправностей;

• перевірка вантажу на шляху прямування;

• досилання вантажу;

• переадресування вантажу тощо.

На станції формування поїзда або зміни локомотива, локомотивної бригади, технічного огляду транзитного поїзду і на станції призначення вагони оглядаються в комерційному відношенні з метою виявлення та усунення комерційних несправностей, що загрожують безпеці руху і збереженню вантажів.

Комерційний огляд поїзда, що прибуває на станцію, починається з моменту його прибуття приймальниками поїздів із оглядових вишок,

встановлених у горловинах станції. При цьому перевіряється правильність кріплення вантажів на відкритому рухомому складі, справність покрівлі вагонів і контейнерів, стан люків вагонів і вагонів-цистерн, наявність залишків вантажів і сміття, незнятих реквізитів кріплення. Всі виявлені порушення фіксуються в спеціальному журналі (ф. ГУ-98) з вказівкою номера вагона і виду комерційної несправності. Потім ці дані передаються старшому прийомоздавальнику.

Комерційний огляд поїзда, що прибув, здійснюється одночасно з технічним обслуговуванням після огородження составу. Транзитні поїзди без переробки оглядаються у комерційному відношенні один раз по прибуттю. Поїзди, сформовані на станції, оглядаються у комерційному відношенні перед відправленням. Кількість груп працівників, які одночасно здійснюють комерційний огляд поїзда, та норми часу на виконання операцій комерційного огляду поїзда встановлюються начальником станції і зазначаються у технологічному процесі роботи пункту комерційного огляду (ПКО), При одногрупному методі огляд виконується одночасно з двох боків составу двома працівниками проходженням вздовж состава. При двогрупному методі огляд може починатися з середини состава або одночасно з голови і хвоста поїзда.

Комерційний огляд поїзда може здійснюватися з використанням телевізійного устаткування.

Графіки комерційного огляду поїздів по прибуттю та відправленню наведені на рис.

У разі виявлення ознак крадіжки вантажів працівники, що оглядають поїзд, негайно повідомляють про це старшому зміни, воєнізованій охороні, якщо вона не брата участі в огляді поїзда, і органам внутрішніх справ на транспорті. Такі вагони здаються під охорону.

Наявність на вагонах ЗПП чи пломб та нанесені на них знаки звіряються з даними натурного листа та перевізних документів.

9. Для розмежування відповідальності між залізницями за збереження і своєчасну доставку вантажів, визначення балансової наявності вантажних вагонів і контейнерів на залізниці і мережі в цілому, а також дія визначення рівня виконання заданих норм передачі поїздів, вагонів і контейнерів у пунктах переходу із залізниці на залізницю здійснюється передача завантажених вагонів, контейнерів і перевізних документів, а також облік передачі поїздів, вагонів і контейнерів. Основним документом обліку переходу є натурний лист.

На станціях переходу зберігаються копії натурних листів на всі поїзди, їх використовують для наведення довідок про проходження вантажів.

Оператори СТЦ перевіряють при відправленні і прибутті кожний поїзд, як у відношенні правильності запису та підрахунку кількості і роду вагонів та контейнерів, так і у відношенні точного обліку у натурному листі поїзда часу їх переходу. СТЦ уважно стежить за тим, щоб на всі завантажені вагони були перевізні документи, а також додатки до них, що вимагаються Правилами.

При передачі із залізниці на залізницю завантажених вагонів оператор СТЦ на всіх дорожніх відомостях проставляє календарний штемпель станції. Штемпелі повинні мати чіткий відбиток і проставлятися на зворотному боці дорожньої відомості у графах „Календарні штемпелі пунктів переходу" у послідовному порядку номерів клітин.

За календарними штемпелями встановлюють фактичне прямування вантажу. Залежно від нього визначають обсяг перевезень вантажів залізницями в тонно-кілометрах і розподіляють прибутки між ними, встановлюють залізницю, яка винна за прострочення доставки вантажу.

На подовжених плечах оберту локомотивів багато станцій переходу між залізницями поїзди прослідують без зупинки, тому функції станції переходу виконують найближчі технічні станції, де відбувається розформування поїздів, зміна локомотивів, бригад та інші технологічні операції.

На станціях обліку переходу поїздів, вагонів і контейнерів на підставі натурних листів ведеться Журнал обліку переходу вагонів і контейнерів (форма ДУ-14). Журнал заповнюється за кожну добу по мірі прибуття або відправлення поїздів - окремо по прийому і окремо по здачі у хронологічній послідовності.

При організації міжзалізничннх об'єднаних пунктів комерційного огляду поїздів на них ці операції виконують працівники залізниці, що здає, спільно з приймаючою поїзди залізницею. Це забезпечує чіткий розподіл відповідальності між ними за збереження вантажів.

10. Необхідність перевантаження і перевірки вантажу під час переве­зення - наслідок порушення Правил перевезень, правил навантаження, недбалого огляду вагонів у технічному і комерційному відношенні, перевищення встановлених швидкостей співударяння рухомого складу при розпуску з гірок тощо.

Якщо подальше прямування вагону загрожує безпеці руху і може призвести до втрати, псування або пошкодження вантажу, а виправити комерційну несправність без вивантаження вагону неможливо, то проводять перевантаження і перевірку вантажу. Наявність вантажу перевіряється за перевізними документами.

Масу, кількість і стан вантажу під час перевезення перевіряють при виявленні ознак його крадіжки і перед накладанням нових ЗПП (пломб) у випадках відсутності або несправності їх на вагонах із тарно-упаковочними і штучними вантажами. Вантажі, які перевозять навалом, перевіряють зовнішнім оглядом, обміром або іншими способами. Маса наливних вантажів на шляху прямування не перевіряється. Швидкопсувні вантажі, які перевозяться з охолодженням або опаленням у рефрижераторних вагонах, а також у критих вагонах із відкритими люками, перевіряються тільки зовнішнім оглядом без вивантаження їх із вагонів. Результати перевірки оформлюються актом загальної форми ГУ-23, якщо Правилами не передбачено складання комерційного акта.

Виявивши нестачу, псування або пошкодження вантажу, складають комерційний акт форми ГУ-22, про що робиться позначка у накладній. Копію акта додають до накладної. Якщо нестача або псування вантажу сталася через несправність вагону, то крім того складають акт про технічний стан вагону форми ГУ-106.

Після перевантаження в накладній і дорожній відомості перекрес­люється первинний номер вагона і над ним вписується новий. Виправлення завіряється підписом прийомоздавальника і штемпелем станції. Вагонний лист складається новий, а первинний додається до першого примірника комерційного акта. Якщо комерційний акт не складався, то вагонний лист залишається на станції перевантаження. У ньому вказується причина перевантаження і номер вагона, в який перевантажили вантаж.

Перевантаження проводиться засобами залізниці на спеціально виділених коліях станції за правилами, встановленими для переробки і навантаження даного вантажу. Під перевантаження потрібно подавати вагон того ж типу, в якому перевозився вантаж, однакової з ним вантажопідйомності і корисним об'ємом кузова, щоб після перевантаження не було залишку і не виникала необхідність у досиланні вантажу.

Виявлена під час перевезення відсутність пломб на автомобілях, тракторах і сільгоспмашинах, пошкодження деталей, а також нестача запасних частин і інструменту після перевірки і накладання пломб оформлюється актом загальної форми. Акт із перевізними документами прямує на станцію призначення вантажу, де в присутності одержувача відбувається перевірка вантажу, за результатами якої у відповідних випадках складається комерційний акт.

Під час перевезення може виникнути ситуація, коли частина вантажу відправляється з перевізними документами, а частина затримується з тих чи інших причин, а потім досилається за призначенням.

Досилки виникають у разі неможливості завантаження у вагон всієї партії вантажу через його недостатню вантажопідйомність або місткість, при переході з однієї ширини колії на іншу, з одного виду транспорту на інший, коли завантаження ведеться у два-три вагони, при відчепленні вагона від групової або маршрутної відправки тощо.

На частину вантажу, що досилається, складається досильна дорожня відомість, яка адресується начальнику станції призначення основної відправки. У досильній дорожній відомості у графі „Найменування вантажу" робиться позначка „досилається до основної відправки (вказується станція відправлення і станція призначення) №", а також найменування одержувача і його адреса.

Вантаж, що прибув на станцію призначення з основною відправкою, видається одержувачу під розписку в дорожній відомості з розрахунком платежів за перевезення всієї кількості вантажу. Разом із вантажем видається накладна і комерційний акт, який складає станція призначення на вантаж, якого немає. Щоб отримати частину вантажу, що прибула за досильною дорожньою відомістю, одержувач повинен пред'явити оригінал накладної на основну відправку, комерційний акт і розписатися в досильній дорожній відомості.

Якщо досилка прибула на станцію призначення раніше за вантаж основної відправки, її видають одержувачу під розписку в досильній дорожній відомості після видачі ним зобов'язання про те, що отримана частина вантажу буде зарахована у рахунок основної відправки.

При виявленні на станції бездокументного вантажу складається комерційний акт і вживаються заходи для встановлення його належності, після чого його досилають за призначенням, причому окремі місця за досильною дорожньою відомістю, а всю партію - за накладною і дорожньою відомістю.

У документах під найменуванням вантажу вказується, яким чином встановлена належність вантажу. У цьому випадку відправником вказується начальник станції, що здійснює досилання, а одержувачем - начальник станції призначення вантажу.

Відповідно до статті 44 Статуту залізниця може за заявою відправника або одержувача (експедитора) змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат, пов'язаних із переадресуванням.

Переадресування значно ускладнює: роботу залізниці: виникають до даткові пробіги вагонів, надлишкові операції (відчеплення і причеплення вагонів до поїздів, оформлення документів, уповільнюється швидкість доставки вантажу, порушується план перевезень, заново розраховується провізна плата, нараховуються додаткові збори). Переадресування великих

партій вагонів тягне за собою порушення плану перевезень і забезпечення залізниць масового навантаження порожніми вагонами, невиконання плану вивантаження. Тому переадресування розглядається як виключне явище і дозволяють його, якщо буде доведена крайня необхідність у зміні станції призначення.

У всіх випадках зміни одержувача або станції призначення вантажу, підприємства, організації, громадяни, за заявою яких здійснено таку зміну, є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами.

Порядок переадресування визначається Правилами.

• начальника Головного комерційного управління Укрзалізниці – щодо переадресування всіх транзитних вантажів, вантажів призначенням у річкові та… • начальника залізниці, начальника комерційної служби – щодо переадресування… • начальника Дирекції залізничних перевезень - щодо переадресування всіх вантажів у межах, установлених начальником…

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ

ТЕМА 1.8. Вантажні і комерційні операції на станціях призначення

2. Час розвантаження. 3. Час збереження вантажів. 4. Перевірка маси, кількості місць, стану вантажу.

Схема проходження документів на станції

По прибутті поїзда на станцію розформування або станцію переходу поїзда із залізниці на залізницю, або зміни локомотивів машиніст локомотива передає оператору СТЦ або черговому по станції пакети з документами і натурні листи.

Оператор СТЦ або черговий по станції, переконавшись у належності документів даному поїзду, приймає пакети із зовнішнім оглядом цілісності пакетів, мотузки і контрольного бланку і записує у Книгу прийому і здачі перевізних документів форми ДУ-40 дату і час прийому документів, номер поїзда, число пакетів і прізвище машиніста локомотива.

Прийом документів оператор СТЦ або черговий по станції засвідчує своїм підписом у маршруті машиніста в графі „Зауваження".

На станціях, де перевізні документи машиністом локомотива опус­каються в бункер, оператор СТЦ після вилучення з бункера, зовнішнього огляду пакетів, перевірки цілісності мотузки і контрольного бланку записує в Книгу здачі документів (форма ДУ-40) дату і час прийому документів, номер поїзда, число і стан пакетів.

На станції зміни локомотивних бригад без зміни локомотива машиністи безпосередньо передають один одному пакети з документами із зовнішнім оглядом. Прийом і здачу пакетів машиністи засвідчують своїми підписами в обох маршрутах у графі „Зауваження" із зазначенням кількості пакетів і їх стану.

При виявленні пошкодження пакета, мотузки або контрольного бланка оператор СТЦ (черговий по станції) зобов'язаний звірити документи з натурним листом, перевірити їх повноту, стан і скласти акт загальної форми, в якому вказати характер виявлених пошкоджень, а за нестачі документів -також номер вагона, на який відсутні документи.

Номер акта загальної форми і дата його складання вказується у Книзі здачі документів (форма ДУ-40).

Акт загальної форми складається у двох примірниках, підписується черговим по станції і оператором СТЦ, а при одержанні документів безпосередньо від машиніста - також і машиністом локомотива.

Вивантаження вантажів на місцях загального користування засобами залізниці і на місцях незагального користування, коли на залізницю покладений обов'язок по перевірці вантажу, проводиться з участю прийомоздавач вантажу. У решті випадків вантажоодержувач вивантажує вантаж без прийомоздавач. Перед вивантаженням в склад станції вантажу з критого вагону прийомоздавач ретельно оглядає вагон в комерційному відношенні і перевіряє справність пломб. Якщо при огляді буде знайдена несправність, яка дає підставу припускати розкрадання, втрату або пошкодження вантажу, то про це прийомоздавач негайно докладає начальнику станції. Таким же чином прийомоздавач поступає при виявленні ознак втрати або пошкодження вантажу, прибулого на відкритому рухомому складі (нерівна поверхня занурених вантажів, недостача окремих місць або штук вантажу, поломка машини і т. д.). У таких випадках кількість і стан вантажу при вивантаженні перевіряють разом з начальником станції або його заступником. При вивантаженні тарних вантажів прийомоздавач ретельно оглядає вантажні місця, перевіряє їх справність і відповідність даним вагонного листа, а при вивантаженні дрібних відправок із збірних вагонів стежить за укладанням вантажу в складі згідно маркування.

Всі вивантажені вантажі, у тому числі і бездокументні, прийомоздавач записує в книгу вивантаження (форма ГУ-44), яка ведеться на всіх вивантажувальних місцях загального користування. Щодня перед початком роботи в першому вільному рядку книги прийомоздавач проставляє дату вивантаження, в наступних рядках на підставі даних вагонних листів або накладних указує відомості про вивантажені вантажі, передбачені формою книги. Вантажі кожного найменування записують окремим рядком. Знайдені при вивантаженні несправності відзначають в графі „Примітки". Після закінчення вивантаження після останнього рядка прийомоздавач ставить свій підпис.

На 1 січня кожного року залишок вивантажених і невивезених вантажів переносять в нову книгу. Таким чином, по книзі вивантаження можна завжди встановити наявність невиданого вантажу, який знаходиться в складі ,і контролювати своєчасність вивозу вантажу одержувачами.

Вивантажені на місцях загального користування вантажі обов'язково маркірують, тобто наносять на них дату вивантаження, номер накладної і число місць. У маркуванні можна вказувати інші дані, наприклад: номер вагону, найменування одержувача. Маркування вантажів, що перевозяться навалом, проводять або на самому вантажі (дошках, колодах), або на закріплюваних на вантажі дерев'яних дощечках. На багатьох станціях з масовим надходженням вантажів для маркування застосовують наперед виготовлені, пофарбовані в чорний колір дощечки з кілочками. Маркування на таких дощечках наносять крейдою, розведеною на воді з добавкою клею. Після видачі вантажу маркування змивають в цілях використовування цих дощечок для маркування інших вантажів.

Контроль за дотриманням правил вивантаження на під'їзних шляхах під­приємств здійснюється вантажоодержувачем. При виявленні слідів розкрадань, втрати або пошкодження вантажу вантажоодержувач повідомляє про це начальника станції для сумісної перевірки кількості місць і стану вантажів. Вивантаження на під'їзних шляхах зернових, хлібних вантажів, насіння олійних і бобів культур, комбікормів і висівок, що перевозяться

насипом, а також м'яса і м'ясо-молочних продуктів, що перевозяться без упаковки, проводиться з обов'язковою перевіркою маси.

Після вивантаження вагони повинні бути обчищені від залишків вантажу засобами одержувача або залізниці залежно від того, чиїми засобами вони розвантажувалися. Ця вимога передбачена статтею 51 Статуту, при цьому особи, винні в залишенні вантажу у вагонах, притягуються до дисциплінарної,

матеріальної і навіть кримінальної відповідальності.

При очищенні вагону видаляють залишки вантажів, кріплення, матеріали, що застосовувалися для утеплення, підстилки, прокладки між вантажами і інші матеріали І предмети. Після цього вантажне приміщення ретельно промітають, очищаючи при цьому не тільки підлогу, але також стіни і стелю. Вагон очищають із зовнішньої сторони: з кузова вагону змивають всі крейдяні розмітки, з швелерів, брусів і інших частин рами і візків видаляють залишки вантажу і сміття незалежно від того, мають вони відношення до вантажу, що перевозиться, чи ні.

Залізниця має право не прийняти неочищені після вивантаження вантажоодержувачем вагони або контейнери і стягнути з нього штраф за простій до очищення.

Очищення, промивка і в необхідних випадках дезінфекція вагонів після вивантаження тварин, птахів, сирих тваринних продуктів і швидкопсувних вантажів проводяться засобами залізниці за рахунок одержувача. Вагони після вивантаження смердючих і забруднюючих їх вантажів засобами одержувача промиває сам одержувач або залізниця за його рахунок (по переліку, встановленому Правилами перевезень вантажів).

Факти здачі вантажоодержувачем вагонів із залишками вантажів і неочищених після вивантаження оформляють актами загальної форми, а вантажоодержувач сплачує на користь залізниці штраф в розмірі, встановленому Статутом.

Вантаж розміщують в складі з урахуванням встановленої спеціалізації складської площі. Укладання в штабелі проводять компактно і акуратно з тим, щоб краще використовувати складську площу. Одночасно необхідно забезпечити можливість перевірки і підрахунку кількості вантажних місць в кожному штабелі. Вантажні місця, що відносяться до однієї відправки, укладають поряд марками назовні.

Між штабелями тарно-пакувальних вантажів в складах повинні бути проходи для пересування навантажувачів, візків і для вільного доступу до вогнегасників, бочок з водою, ящиків з піском і інших пожежних обладнань. Ширину цих проходів встановлюють залежно від вживаних на складі засобів механізації. Біля дверей проходи роблять рівними ширині дверей і вздовж стін - шириною 0,5 м. Укладати вантаж впритул до стінок не допускається.

У механізованих складах вантажі, як правило, укладають пакетами на піддонах. Вантаж на піддоні укладають щільно з максимальним використанням площі піддону. При цьому необхідно забезпечити стійкість вантажу при переміщенні піддону навантажувачем. Висота пакету на піддоні досягає 1100 - 1200 мм, але залежно від маси вантажу вона може бути

нижчою для важких вантажів (залізо, чавун і т. д.) і вищою для легковагих вантажів (меблі, вата, цигарки). У всіх випадках маса пакету не повинна перевищувати вантажопідйомності навантажувача.

Вантажі на піддонах укладають в складі в два і більш ярусів. При сумісному укладанні різнорідного вантажу слід враховувати міцність тари і масу вантажів. У нижніх рядах не можна поміщати вантажні місця, які можуть бути розчавлені важкими вантажами верхніх рядів. У зв'язку з тим, що піддони розраховані на навантаження 3 т, необхідно стежити, щоб маса вантажу у всіх рядах не перевищувала 3 т. .

При укладанні штабелів необхідно дотримувати висоту укладання, забезпечуючи максимальну стійкість штабелів, цілість і збереження вантажів, а також безпеку працівників. Висота штабелю для вантажів в мішках і кулях допускається не більше 6 м, а для вантажів в ящиках - не більше 3 м при укладанні вручну і не більше 6 м при застосуванні механізмів.

На відкритих майданчиках вантажі розміщують в межах габариту набли­ження споруд. При висоті штабелю до 1,2 м вантажі повинні укладатися не ближче 2 м від голівка зовнішньої рейки, а при висоті більше 1,2 м не ближче 2,5м.

Вантажі, вивантажувані на місцях загального користування, розміщують і зберігають залежно від властивостей в критих складах або на відкритих платформах І майданчиках по спеціалізації, встановленій технологічним процесом станції.

На відкритих платформах і майданчиках можна зберігати вантажі, пойменовані в додатку до розділу 15 Правил. До них відносяться вантажі, що не бояться впливу атмосферних опадів. Правилами встановлені граничні терміни зберігання вантажів і вивозу їх вантажоодержувачами із станцій.

 

2. Відповідно до статті 49 Статуту Міністерство шляхів сполучення затверджує терміни навантаження і вивантаження вантажів засобами відправників і одержувачів на місцях загального і незагального користування. Терміни навантаження і вивантаження вантажів механізованим способом визначають розрахунками з урахуванням засобів механізації, пристроїв і споруд, вживаних для навантаження і вивантаження, і максимального використання їх. Терміни навантаження і вивантаження вантажів немеханізованим способом встановлюють з урахуванням єдиних норм вироблення.

Діючі терміни навантаження і вивантаження опубліковані в розділі 13 Правил перевезень вантажів. Терміни наливання і зливу цистерн і бункерних піввагонів опубліковані в Правилах перевезень рідких вантажів наливанням у вагонах-цистернах і бункерних піввагонах.

Якщо на підприємствах використовують машини або способи виконання операцій, для яких терміни навантаження і вивантаження не встановлені, то ці терміни розробляють підприємства спільно з управліннями доріг і представляють на твердження в Міністерство шляхів сполучення.

Навантаження і вивантаження вантажів повинне проводитися у встанов­лені терміни. Початком обчислення терміну на навантаження або вивантаження вагону на станційних колії або на під'їзних шляхах, обслуговуваних локомотивом залізниці, вважається момент подачі його під вантажну операцію, а закінченням - момент отримання повідомлення відправника або одержувача про готовність до прибирання всієї одночасно поданої партії вагонів.

Простій вагонів під навантаженням або вивантаженням на місцях загаль­ного користування засобами вантажовідправників і вантажоодержувачів враховують по пам'ятках прийомоздавальника вантажів (форма ГУ-45), в якій указують час подачі вагонів і закінчення навантаження або вивантаження.

Простій вагонів на під'їзних шляхах підприємств враховують по відомостях подачі і прибирання вагонів і по відомостях безномерного обліку простою вагонів.

За затримку зверху встановлених термінів вагонів, поданих під наванта­ження або вивантаження засобами вантажовідправника або вантажоодержу­вача, з них стягають штраф за простій вагонів.

Штраф за простій спеціальних вагонів (цистерн, бункерних піввагонів, транспортерів, цементовозів, зерновозів, окатишовозів тощо) збільшується в два рази, а рефрижераторних - в три рази.

При простої на колії станції вагонів, що є власністю підприємств або орендовані ними, штраф стягається у розмірі 50 % від вказаних вище ставок. За простій цих вагонів на під'їзних шляхах штраф не стягається.

У разі простою вагонів на складі або під'їзному шляху штраф стягається як за вагони, що перебувають під навантаженням або вивантаженням, так і за вагони, затримані на станції в очікуванні подачі під вивантаження з вини вантажоодержувача.

Розрахункова таблиця для визначення штрафів за простій вагонів наведена в § 43 Тарифні керівництво № 1.

При виникненні утруднень на станції, викликаних невчасним виванта­женням вантажів, начальник відділення залізниці має право збільшити штраф за простій вагонів, затриманих понад 24 год. понад встановлені терміни на станції або під'їзному шляху, до двократного розміру. Підвищений штраф за простій вагонів запроваджується після закінчення 24 год. після того, як буде вивішено про це оголошення на станції.

3. Статут (стаття 46) вимагає від одержувача своєчасного прийому і вивезення вантажу зі станції. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. Посадові особи, винні в несвоєчасному вивезенні вантажів зі станції, несуть відповідальність у встановленому порядку.

Правилами перевезень вантажів установлені для всіх вантажів граничні терміни зберігання і вивезення з урахуванням забезпечення їх збереження. Обчислення граничного терміну починається з моменту вивантаження вантажу засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження

Операція	Виконавець	Час, хв
Прийом документів із СТЦ Запис документів у Книгу прибуття форми ГУ-42 Інформація одержувача про прибуття вантажу Проставляння в накладних і дорожніх відомостях штемпелів про прибуття вантажу Перевірка документів вантажоодержувача на право одержання вантажу Оформлення видачі вантажу і вручення одержувачу накладної Складання супровідної відомості форми ФДУ-91 і підбір до неї дорожніх відомостей Відправлення документів у ТехПД	Комерційний агент   Комерційний агент Інформатор     Товарний касир     Товарний касир     Товарний касир, вантажоодержувач   Товарний касир   Комерційний агент	0,2   _0,8   _1,7     1,2     0,8     1,2   _0,8     0,7
Загальний час		8,0 __________________

Графік обробки документів у товарній конторі при розрахунках через ТехПД

  консервовані, яйця, риба тощо - 1 доба; добрива, вапно, макулатура, сіно тощо… Бездокументні вантажі зберігаються впродовж таких термінів: 12 го­дин - молоко свіже, лід; 1 доба - вантажі, для яких…

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ.

ТЕМА1.9. Незбережені перевезення.

Питання: 1. Розслідування незбережених перевезень.

2. Позови.

3. Облік і звітність по незбереженим перевезенням

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: порядок реєстрації комерційних актів; порядок розслідування; порядок пред'явлення і розгляду позовів, претензій.

Має вміти: визначати необхідність складання комерційного акту, або іншої форми, оформлювати комерційний акт та акт загальної форми.

Література: Стр. 297 – 307 [4]

1. Основна мета розслідування випадків незбереження вантажів — виявлення причин, що їх викликали або цьому сприяють, встановлення, а за необхідності, — покарання винних, також вжиття заходів, що попереджають незбереження вантажів. Розслідування кожного випадку незбереження і роз'єднання вантажів і документів розпочинається негайно після виявлення такого факту, одержання оперативного повідомлення або комерційного акта з інших станцій. Розслідування повинно бути закінчене, як правило, у п'ятиденний термін, за винятком випадків, розслідуванням яких залізниця займається разом із портами, пароплавствами або іноземними залізницями.

Випадки розкрадання та інші види незбереження перевезень розслідуються і розглядаються на оперативних нарадах спільно з органами внутрішніх справ на транспорті та воєнізованою охороною Укрзалізниці. Випадки незбереження на суму від 5 тис. до 10 тис. грн розслідує начальник служби комерційної роботи та маркетингу або комерційний ревізор залізниці разом із причетною службою і розглядає начальник залізниці. Незбереження на суму понад 10 тис. грн і більше розсліду­ються під керівництвом начальника залізниці або його заступника.

Про результати розслідування і вжиті заходи зазначені керівники доповідають Головному комерційному управлінню Укрзалізниці в де­кадний строк із моменту складання або надходження комерційного акта. У такому ж порядку начальник залізниці доповідає про випадки розкрадання вантажів на суму 500 грн і більше.

Розкрадання вантажів на суму від 100 до 500 грн розслідуються начальником відділу комерційної роботи дирекції разом із воєнізова­ною охороною і причетним відділом.

Розкрадання вантажів на суму до 100 грн, роз'єднання вантажів і до­кументів розслідуються начальником станції разом із воєнізованою охо­роною або керівниками причетних підприємств.

Матеріали службового розслідування про випадки розкрадання вантажів і складання фіктивних (таких, що не відповідають дійсності) актів негайно, але не пізніше трьох діб, передаються органам внутрішніх справ на транспорті.

Участь залізничників у розкраданні вантажів вважається надзвичайною подією, тому всі такі випадки розглядаються начальником дирекції, а групові — начальником залізниці.

Начальник станції незалежно від суми незбереження перевезення розпочинає розслідування, не очікуючи вказівки і прибуття відповідальних керівників. Він та його заступник зобов'язані щодня особисто розглядати комерційні акти, що надійшли для розслідування, і оператив­ні повідомлення, направляти їх зі своїми вказівками для реєстрації та опрацювання в актово-розшукову групу станції або працівнику, якому доручено вести цю роботу. Ретельно розглянувши всі матеріали, що стосуються справи, особисто опитавши працівників, оглянувши вантаж і документи, перевіривши склади, начальник станції (або його заступ­ник) виявляє порушення у виконанні встановленої технології пере­візного процесу, внаслідок яких було допущене незбереження ванта­жу; причини, що викликали незбереження; винуватців розкрадання, пошкодження вантажу, неправильного зважування, засилання тощо; працівників, які своїми неправильними діями та порушенням посадо­вих обов'язків сприяли виникненню незбереження.

Порядок розслідування різних видів незбереження перевезень викла­дений в Інструкції з актово-претензійної роботи на залізницях України.

За результатами розслідування випадків незбереження перевезень особа, яка проводила розслідування, надає письмовий звіт. У ньому коротко описуються обставини і причини незбереження, ступінь вини кожного з причетних працівників, робляться відповідні висновки і надаються пропозиції.

Усі матеріали розслідування по комерційним актам направляються у службу комерційної роботи та маркетингу своєї залізниці.

Акти з матеріалами розслідування в управлінні залізниці перевіряються щодо правильності і повноти розслідування, обґрунтованості висновків і достатності вжитих станцією або дирекцією заходів. Якщо матеріали розслідування виявляться недостатніми, то акт повертається на повторне розслідування.

Служба комерційної роботи та маркетингу аналізує незбереження перевезень за минулий місяць. За результатами аналізу розробляються і вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення причин, що спричинюють незбереження вантажів при перевезеннях. Щомісяця служба комерційної роботи та маркетингу повідомляє начальників дирекцій про результати аналізу з незбереження перевезень і суми збитків, віднесені на відповідальність дирекції, станцій, депо, воєнізованої охорони.

Аналіз незбереження перевезень на станції проводять на підставі результатів розслідування, оперативних повідомлень і комерційних актів. Начальник станції разом із начальником команди воєнізованої охорони на підставі аналізу виявляють найбільш ненадійні ділянки робо­ти і вживають профілактичних заходів для забезпечення збереження вантажів.

У разі необхідності результати розслідування та аналізи розглядаються на оперативних нарадах у дирекції та управлінні залізниці.

2. Пред'явленню залізниці позову згідно зі Статутом може передувати пред'явлення до неї претензії.

Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:

а) у разі втрати вантажу:

- відправник — за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;

- одержувач — за умови пред'явлення вантажної квитанції з позначкою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка стан­ції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з позначкою станції призначення про неприбуття вантажу;

б) у разі нестачі, псування або пошкодження вантажу:

- одержувач — за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;

в) у разі прострочення доставки вантажу:

- одержувач — за умови пред'явлення накладної;

д) у разі втрати багажу чи вантажобагажу — пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі нестачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу — пред'явник акта, виданого залізницею про нестачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.

Накладна, вантажна квитанція та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (за бажанням заявника претензії).

Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються:

а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;

б) порту, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт.

Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів — залізниці призначення.

Укрзалізниця може доручити розгляд претензій своїм структурним підрозділам.

Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачеві або ванта­жоодержувачем вантажовідправникові, а також вантажовідправни­ком або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним написом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи — дорученням, оформленим згідно із законодавством.

До претензійної заяви мають бути додані документи, які підтверджу­ють претензію. До претензії щодо втрати, нестачі, псування або пошко­дження вантажу, крім документів, які підтверджують право на пред'яв­лення претензії, додається документ відправника, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Претензії до залізниць можуть бути заявлені упродовж шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) із дня видачі вантажу — для претензій про відшкодування запсування, пошкодження або нестачу вантажу;

б) через ЗО діб із дня закінчення терміну доставки — для претензій
про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення — для претензій про відшкодування за втрати вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу — для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу — для претензій із приводу прострочення доставки вантажу;

є) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для опла­ти штрафу, — для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

ж) із дня встановлення обставин, що спричинили заявлення протей, — в усіх інших випадках.

Залізниця зобов'язана розглянути заявлену претензію і повідом і п і і заявнику про результати її розгляду в місячний термін із дня отримання претензії.

У разі часткового задоволення або відхилення претензій у повідомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з посиланням на відповідні статті Статуту залізниць України. У цих випадках по­дані з претензією документи повертаються заявнику.

Якщо у процесі розгляду претензії буде встановлено, що вантаж переадресовано або видано іншому одержувачу на законних підставах, така претензія відхиляється з повідомленням заявнику: де, коли, кому і за чиєю вказівкою видано вантаж, для безпосереднього розрахунку з фактичним одержувачем або з тим органом, за вказівкою якого було переадресовано чи видано вантаж.

Позови подаються до господарського суду або до суду за місцем знаходження залізниці, якій була пред'явлена претензія, у шестимі­сячний термін, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту.

Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, згідно зі Статутом, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до господарського суду або до суду за місцем знаходження відповідача упродовж 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень — після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках — із дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Претензії і позови, що випливають із міжнародних перевезень, заявляються і розглядаються згідно з відповідними міжнародними угодами.

 

3. На станції комерційні акти реєструються у день їх фактичного складання в Книзі обліку комерційних актів, складених на незберєження перевезень вантажів і багажу (форма ГНУ-2). Облік складених актів і реєстрація їх у Книзі обліку здійснюється під тими номерами, що надруковані на актах із вказівкою порядкового номера запису акта в Книзі. Цей порядковий номер вказується на самому акті у вигляді знаменника до надрукованого номера акта. У цю ж Книгу записуються акти попутньої станції, а порядковий номер їх запису проставляється другим знаменником на акті.

Комерційні акти, що надійшли на станцію для розслідування, записуються в Книгу обліку актів, що надійшли на розслідування (форма ГНУ-3). У цю ж Книгу записуються також комерційні акти, складені станцією під відповідальність (незалежно від запису в Книзі форми ГНУ-2).

Служба комерційної роботи та маркетингу реєструє комерційні акти в Книзі обліку (форма ГНУ-4) під порядковим номером, що проставляється в акті, з вказівкою дати надходження. Цей номер є номером справи за даним актом, і подальше листування здійснюється за цим номером.

Облік незбереження перевезень за їх видами, а також за основними родами вантажів здійснює служба комерційної роботи та маркетингу за формою КНО-1, яка щоквартально подається залізницею Укрза­лізниці.

РОЗДІЛ 1. ВАНТАЖНА І КОМЕРЦІЙНА РОБОТА. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВАНТАЖНИХ ВАГОНІВ.

ТЕМА 1.10. Організація перевезень в прямому, змішаному і міжнародному сполученні.

Питання: 1.Пряме, змішане залізнично - водне сполучення.

2. Документальне оформлення перевезень.

3. Організація і умови перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

4. Перевізні документи, особливості оформлення перевезень.

5. Ліцензування і декларування вантажів. Організація митного контролю.

6. Порядок пропуску вантажів.

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: поняття прямого змішаного і міжнародного сполучення; організацію залізнично - водного сполучення, міжнародного сполучення, оформлення документів на перевезення, порядок ліцензування і декларування вантажів; організацію митного контролю; порядок пропуску вантажів.

Має вміти: розрізняти види сполучень, встановлювати порядок пропуску вантажів.

Література: с. 231 – 255 [4]

1. Перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні (далі — пряме змішане сполучення) здійснюються відпо­відно до вимог чинного законодавства України, Статуту залізниць Ук­раїни і Правил перевезення вантажів у прямому змішаному залізнич­но-водному сполученні за єдиними перевізними документами, які складаються на весь шлях перевезення.

Усі підприємства й організації транспорту (залізниці, порти, паро­плавства, судноплавні компанії), які задіяні в перевезенні, є рівноправ­ними учасниками транспортного процесу і не розглядаються як «клієнт» будь-якого виду транспорту (якщо вантаж не перевозиться на їх адре­су для господарських потреб).

Вантажі у прямому змішаному сполученні приймаються до переве­зення згідно з планом, затвердженим у встановленому порядку, на під­ставі замовлень і договорів на організацію перевезень.

Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні здійснюєть­ся між пунктами відправлення і призначення, відкритими для виконан­ня вантажних операцій. При адресуванні вантажів враховуються існуючі пункти перевалки (порти, пристані), зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і які відповідно до своїх статутних поло­жень та технічних та технологічних можливостей здійснюють операції з перевалки вантажів. Крім того, враховується характер операцій із вантажами, що прямують у напрямі з водного транспорту на залізни­цю і навпаки, а також гранична маса окремих місць, що приймається портом до перевалки.

Приймання вантажів до перевезення у прямому змішаному сполу­ченні обмежене в зв'язку із сезонним характером роботи водного транс­порту. Щорічно судноплавні компанії (пароплавства) повідомляють телеграфом залізниці про терміни початку приймання вантажів у пунктах перевалки при відкриванні навігації і терміни припинення приймання вантажів перед її закриттям.

Після повідомлення про початок навігації залізничні станції прий­мають до перевезення тільки ті вантажі, які можуть бути доставлені в пункти перевалки до цього терміну так, щоб не відбулося скупчення вантажів, що очікують відкриття навігації.

Після повідомлення про терміни закінчення приймання вантажів у пунктах перевалки до перевезення приймають тільки ті вантажі, які можуть бути доставлені в пункти перевалки до закінчення навігації.

Вантажі, що прийняті до перевезення залізницею після оголошеного терміну приймання вантажів до перевезення водним транспортом або доставлені із простроченням у пункт перевалки після закриття навіга­ції, станція перевалки направляє за призначенням у прямому залізнич­ному сполученні. Якщо пунктом призначення є порт, де залізничний транспорт відсутній, вантаж може бути зданий порту перевалки на зберігання.

 

2. Під час здавання вантажу до перевезення відправник заповнює накладну форми ГУ-28, в якій вказує, якою швидкістю повинен перевозитися вантаж окремо кожним видом транспорту, а також пункти пе­ревалки згідно з планом перевезень. Масу вантажів у прямих змішаних сполученнях визначають за правилами, що діють на залізниці та водному транспорті. Терміни доставки вантажів визначають як суму термінів доставки залізничним і водним транспортом: терміни доставки залізницею визначають за правилами, що діють на залізничному транспорті; водним транспортом — за правилами, що діють на річковому та морсько­му транспорті. Терміни доставки водним транспортом збільшуються:

• на перевалку дрібних відправок — на дві доби;

• на перевалку всіх інших вантажів — на кількість діб, необхідну для перевалки і навантаження або розвантаження суден.

Відправник зобов'язаний нанести транспортне маркування на пред'явлені до перевезення тарно-штучні вантажі, що перевозяться вагонними відправками або судновими партіями.

Накладні на вантажі, що відправляються з портів, складають на кож­ну окрему партію, враховуючи вантажопідйомність вагонів, як на ва­гонні відправки вантажів.

Порти приймають до перевезення масові вантажі, як правило, за од­нією накладною (коносаментом) на партію вантажу, що перевозиться одним судном на адресу одного одержувача. Така накладна (далі — суднова) є основним перевізним документом на всьому шляху пере­везення вантажу.

На кожний вагон, завантажений у пункті перевалки вантажем, що прибув за судновою накладною, порт складає додаткові перевізні до­кументи (накладну і дорожню відомість прямого змішаного залізнично-водного сполучення), зазначає в них відправника і одержувача від­повідно до суднової накладної.

Дорожню відомість складають з однією копією — при одній передачі і з двома копіями — при двох передачах вантажу з одного виду транс­порту на інший. Оригінал дорожньої відомості супроводжує вантаж до пункту призначення, а копії залишаються в пунктах перевалки у сторо­ни, яка здає вантаж. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу до перевезення.

Переадресування вантажів, що перевозяться у прямому змішаному сполученні, проводиться: при зміні станції призначення — з дозволу начальника залізниці; при зміні порту призначення — з дозволу на­чальника порту. Про переадресування вантажу залізниця чи порт зобов'язані упродовж доби повідомити пункт відправлення і перший пункт призначення. Оформлення переадресування проводиться сто­роною, що його дозволила.

 

3. Якщо вантажі прямують залізницями двох або більше держав за одним перевізним документом — міжнародною накладною, то такі переве­зення називаються прямим міжнародним сполученням. Вони поділя­ються на прямі залізничні, в яких беруть участь лише залізниці, та прямі змішані, в яких, крім залізниць, бере участь також і водний транс­порт. Прямі міжнародні залізничні сполучення бувають перевантажу­вальними, якщо вантажі перевантажуються з вагонів залізниць однієї ширини колії у вагони іншої ширини колії, і безперевантажувальними, якщо вантажі не перевантажуються, а кузова вагонів переставляються з візків однієї ширини на візки іншої ширини колії або вагони переходять з однієї країни в іншу, коли ширина колії в них однакова.

Міжнародні залізничні перевезення здійснюються на основі угод, які укладаються від імені урядів або міністерств, що відають залізничним транспортом. Ці угоди регулюють правові взаємовідносини як між залізницями різних країн, так і між залізницями та підприємства­ми (фірмами, організаціями тощо), які користуються залізницями для перевезення вантажів між державами.

У галузі залізничного транспорту діють дві спеціалізовані міжнародні організації, в рамках яких відбувається багатостороннє співробітництво держав. Це:

• Організація співробітництва залізниць (Организация сотрудничества железных дорог — ОСЖД);

• Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень — . ОТІР.

Крім міждержавних, діє ряд організацій, членами яких є залізниці як суб'єкти приватного права. Це:

• Міжнародний союз залізниць — ШС;

• Міжнародний комітет залізничного транспорту — СІТ;

• Співдружність європейських залізниць — ССРЕ;

• Союз європейських залізничних промислових підприємств — ШІРЕ;

• Союз європейських залізничних інженерних асоціацій — ІІЕЕІУ;

• Міжнародна координаційна рада з Транссибірських перевезень — КСТСП тощо.

Україна бере участь у різних угодах як двосторонніх, так і багатос­торонніх, одним з яких є СМГС (Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении).

СМГС складається з таких розділів:

1.Загальні положення (предмет угоди; застосування угоди; обов'язки залізниць; предмети, що допускаються і не допускаються до переве­зення; спеціальні положення визначених перевезень).

2.Укладання договору перевезення (накладна; приймання вантажу до перевезення; тара, упакування, маркування, навантаження, визначення маси і кількості місць вантажу; пломбування вагонів; оголошення цінності вантажу; штрафи; тарифи; терміни доставки вантажів).

3.Виконання договору перевезення (сплата провізних платежів; ви­дача вантажів; розшук вантажів; комерційний акт; заставне право заліз­ниці).

4.Зміна договору перевезення (право і порядок зміни договору; пе­решкоди Стосовно перевезення і видачі вантажу).

5.Відповідальність залізниць (межі відповідальності; обмеження відповідальності при нестачі маси вантажу; розміри відшкодувань; ви­плати сум відшкодувань).

6.Претензії, позови. Претензійна і позовна давність.

7.Розрахунки між залізницями.

8.Загальні постанови (розрахункова тарифна валюта; застосування внутрішніх законів; публікація, зміни і доповнення Угоди; ведення справ; учасники Угоди; термін дії Угоди і заключні положення). До­датки до СМГС.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні між державами СНД і Балтії відбувається на умовах Угоди про міжнародне залізничні вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням особливостей застосу­вання її окремих норм, викладених у додатках до цієї Угоди. Особли­вості полягають у тому, що деякі статті та додатки СМГС не застосо­вуються або застосовуються не у повному обсязі.

Правила перевезень вантажів у вагонах у міжнародному прямому залізнично-поромному сполученні через порти Іллічівськ — Поті/Ба­тумі між Україною і Грузією регулюють умови перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів у вагонах у міжнародному прямо­му залізнично-поромному сполученні через Чорне море між портами Іллічівськ (Україна) і Поті/Батумі (Грузія), а також права, обов'язки і взаємовідносини залізниць, судноплавних підприємств, відправників та одержувачів вантажів і визначають принципи розрахунків за пере­везення вантажів.

Ці правила ґрунтуються на положеннях Угоди про міжнародне за­лізничне вантажне сполучення (СМГС), Службової Інструкції до неї.

Договори перевезення з відправниками укладаються залізницями країн відправлення.

Від імені транспортних підприємств (залізниць і судноплавних під­приємств) взаємовідносини з відправниками і одержувачами здійсню­ються:

• Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укр­залізницею);

• ООО «Грузинська залізниця» (ГР);

• судноплавною компанією «Укрферрі»;

• пароплавством «Болгарський морський флот ЕАД» (БМФ ЕАД).

 

4. Договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях оформляється накладною єдиного зразка. Накладна (комплект перевізних документів) складається з таких аркушів:

1. Оригінал накладної.

2.Дорожня відомість.

3.Дублікат накладної.

4.Аркуш видачі вантажу.

5.Аркуш повідомлення про прибуття вантажу.

Крім того, складається необхідна кількість додаткових примірників дорожньої відомості, а саме:

- два примірники — для залізниці відправлення;

- один примірник — для кожної транзитної залізниці, то бере участь і перевезенні.

Аркуші 1,2,4,5 накладної супроводжують вантаж до станції призна­чення. Аркуш 3 (дублікат накладної) повертається відправнику після укладання договору перевезення.

Бланки накладної мають формат А4 і друкуються:

• при перевезенні вантажів малою швидкістю — шрифтом чорно­го кольору на білому папері;

• при перевезенні вантажів великою швидкістю — шрифтом чор­ного кольору на білому папері з нанесенням червоних смуг шириною 1 см з обох боків біля верхнього і нижнього країв.

Вибір відправником відповідного виду бланку накладної вказує, якою швидкістю повинен бути перевезений вантаж.

Бланки накладної друкуються мовою країни відправлення, а та­кож однією із двох робочих мов (російською, китайською) Угоди.

Дані, що вносяться в накладну, повинні бути написані розбірливо чорнилами, кульковою ручкою або надруковані на друкарській машин­ці, комп'ютері, або нанесені штемпелем, якщо це не заборонено внут­рішніми правилами залізниці відправлення.

Всі дані в накладну повинні бути внесені відправником або заліз­ницею у відповідні графи.

Накладна заповнюється згідно з поясненнями щодо заповнення накладної СМГС.

На кожний завантажений вагон складають вагонний лист на блан­ках і за правилами внутрішнього сполучення залізниці відправлення.

Договір перевезення може бути оформлений електронною наклад­ною. Електронна нактадна — це набір даних в електронному вигляді, який виконує функції паперової накладної як договору перевезення. Порядок внесення даних у електронну накладну узгоджується між за­лізницею і відправником. За необхідності паперова копія електронної накладної і додаткові її аркуші можуть друкуватися за формами до­датків СМГС.

Відправник зобов'язаний додати до накладної супроводжувальні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху перевезення вантажу, а також у разі необхідності — сертифікат і специфікацію.

Перевезення вантажів з України до держав, з якими немає угод про прямі міжнародні сполучення, оформляються перевізними документа­ми СМГС до однієї з вихідних прикордонних станцій залізниць-учасниць СМГС. В якості одержувача в накладній вказується начальник цієї станції, а в графі «Особливі заяви і позначки відправника» — фактичний одержувач вантажу на кінцевій станції призначення і його ад­реса. На основі цих даних вихідна прикордонна станція складає нові перевізні документи, за якими відправляє вантаж на станцію призна­чення.

 

5. Митний і прикордонний контроль рекомендується проводити на роз'їздах, розташованих перед прикордонними станціями, або в пар­ках приймання цих станцій. Митний контроль домашніх речей, дріб­них відправок і вантажів у контейнерах здійснюється на місцях пере­вантаження і на контейнерних майданчиках. Про результати митного контролю робиться позначка в перевізних документах. При виявлен­ні митницею сторони, що приймає, порушень митних правил прикор­донна станція, що прийняла відправку, відразу повідомляє прикор­донну станцію сторони, що здає, яка зобов'язана отримати пояснення у відправника. Отриманий матеріал передається митниці.

Про заборону митниці на прослідування вантажу прикордонна станція телеграфом сповіщає станцію відправлення з вказівкою при­чин заборони. Станція відправлення сповіщає про це відправника.

Митне оформлення експортних вантажів здійснюється відправни­ком у митниці, в зоні діяльності якої знаходиться станція відправлен­ня, і передбачає складання експортної вантажної митної декларації, сплату митних платежів, а також, у разі необхідності, проведення ве­теринарного, фітосанітарного або іншого виду контролю.

Імпортні вантажі пропускаються на територію України за умови наявності в центральній базі даних митниці відомостей про конкретного одержувача вантажу — учасника зовнішньоекономічної діяльності. Дозволом на видачу вантажів одержувачу є відбиток особистої номерної печатки інспектора митниці, який він проставляє після мит­ного оформлення (сплати платежів, оформлення митної декларації, проходження необхідних видів контролю тощо) на перевізних документах.

Перевезення вантажів транзитом через територію України здійсню­ється під митним контролем. Пропуск транзитних вантажів здійсню­ється за умови:

• складання транзитної вантажної митної декларації (ВМД);

• надання митним органам гарантій щодо обов'язкової доставки вантажів до митниць призначення.

Транзитна вантажна митна декларація оформляється у пункті дек­ларування на партію транзитного вантажу, який прибуває на митний кордон в одному або декількох вагонах. Два примірники транзитної вантажної митної декларації додаються до накладної і вилучаються митницею на вихідній прикордонній станції.

Порядок митного оформлення вантажів, що підлягають ветеринар­ному контролю, передбачає перевезення вантажів, що підконтрольні ветеринарній медицині, за умови наявності ветеринарних документів (ветеринарні свідоцтва, сертифікати, довідки) встановленого зразка, які видаються установами ветеринарної медицини на місцях.

Порядок митного оформлення вантажів, що підлягають фітосанітарному контролю, передбачає перевезення вантажів, що підконтроль­ні карантинній службі, за умови наявності фітосанітарного сертифі­кату, який оформлено в країні відправлення (а в окремих випадках — і карантинного дозволу на імпорт або транзит).

Фітосанітарний контроль проводять у спеціальних приміщеннях, в яких є лабораторне обладнання для проведення цих операцій.

Правила митного оформлення вантажів розглядаються в розділі «Транспортно-експедиторське обслуговування».

Між прикордонними станціями курсують передаточні поїзди, що обслуговуються бригадами сторони, що приймає або здає, залежно від того, якою колією прямують вагони. В місцях зупинки передаточ­них поїздів біля державного кордону встановлюють сигнали зупинки.

Крім інформації про підхід поїздів і вантажів, що отримується з ди­рекції і з сусідніх станцій, прикордонні станції отримують попередню і точну інформацію про підхід поїздів із-за кордону. Попередня інфор­мація містить відомості про передачу поїздів і вагонів на добу. Ці відо­мості уточнюються два рази на добу на 12 годин вперед. Точна інформа­ція передається за 10 хвилин до відправлення поїзда з прикордонної станції і містить дані про тип і кількість вагонів; назву вантажів; на­явність вантажів, що перевозяться на особливих умовах.

Зростання обсягів міжнародних перевезень, ускладнення зв'язків у процесі управління перевезеннями, необхідність номерного обліку передачі і наявності вагонів і контейнерів на прикордонних станціях, забезпе­чення фінансових розрахунків за користування вагонами, великий об'єм розрахункових операцій і прискорення їх виконання потребують автома­тизації цих процесів на базі ЕОМ. На Львівській залізниці вперше були створені АС У прикордонними перевантажувальними районами (ППР), що об'єднали декілька станцій. АСУППР вирішує велику кількість завдань з оптимізації роботи прикордонних перевантажувальних станцій.

Завдяки АСУППР:

• створено інформаційно-довідкову систему, яка забезпечує швид­ке отримання даних для оперативного управління процесом переве­зень, облік дислокації навантажених, порожніх вагонів і стану рухо­мого складу;

• створено банк даних для автоматизації облікових і розрахунко­вих операцій;

• автоматизовано оформлення перевізних та інших документів і складання звітності;

• автоматизовано управління технологічними процесами пунктів перевантаження, що дозволяє збільшити пропускну і переробну спро­можність прикордонних станцій шляхом оптимізації планування ро­боти і використання технічних засобів.

 

6. Вантажі, що перевозяться в міжнародних сполученнях, поділяються / на експортні, імпортні і транзитні. Відповідно до цього поділу планують­ся перевезення вантажів у міжнародних сполученнях, а саме: транзитні вантажі, що приймаються з інших країн, плануються як імпортні, а транзитні вантажі, що здаються в інші країни, — як експортні.

Експортні вантажі приймають всі станції України, якщо перевезен­ня передбачено планом і станція відкрита для виконання відповідних вантажних і комерційних операцій. Деякі вантажі дозволено приймати до перевезення в міжнародних сполученнях лише за попереднього узгодження з іноземними залізницями. До них відносять негабаритні, великовагові, довгомірні і окремі хімічні наливні вантажі.

До перевезення в прямому міжнародному сполученні не допуска­ються вантажі, перевезення яких заборонено хоча б в одній із країн, залізниці якої повинні брати участь у перевезенні.

У прямих міжнародних сполученнях вантажі перевозяться такими відправками:

• вагонною;

• дрібною;

• у великотоннажних контейнерах;

• контрейлерною відправкою.

Дрібна відправка — це вантаж, що пред'явлений до перевезення за однією накладною, загальна маса брутто якого не перевищує 5000 кг.

Вантажі, що потребують тари або упакування для їх захисту від втрати, псування, пошкодження або зниження якості, а також попере­дження пошкодження транспортних засобів або інших вантажів, нане­сення шкоди людям, повинні пред'являтися до перевезення в тарі або упакуванні, що повністю забезпечують ці вимоги. Відправник несе від­повідальність за всі наслідки або незадовільний стан тари і упакування.

Крім того, відправник зобов'язаний нанести на вантажні місця на­писи (або бирки) з вказівкою в них таких даних:

• знаки (марки) вантажних місць і їх номери;

• станція і залізниця відправлення;

• станція і залізниця призначення;

• відправник і одержувач;

• кількість вантажних місць (якщо відправка дрібна).

При перевезенні вантажів дрібними відправками маркується кож­не вантажне місце.

Навантаження вантажів на станції відправлення здійснюється:

• при перевезенні в критих та ізотермічних вагонах і вагонах-цистернах — згідно з внутрішніми правилами, що діють на залізниці від­правлення;

• при перевезенні на відкритому рухомому складі — згідно з Прави­лами навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі або іншими правилами, узгодженими залізницями, що беруть участь в перевезенні.

Для пломбування вагонів повинні використовуватися пломби (ЗПП), зняття яких неможливе без їх пошкодження; пломби (ЗІ III) повинні бути накладені таким чином, щоб була виключена можли­вість доступу до вантажу без їх пошкодження.

Якщо вагон пломбується відправником, то пломби повинні мати такі знаки:

• назва станції;

• дата накладання пломби або контрольні знаки;

• скорочена назва відправника.

Крім того, відправницькі пломби можуть мати скорочену назву за­лізниці відправлення.

При пломбуванні вагонів залізницею пломби повинні мати ті самі знаки, але замість скороченої назви відправника вони повинні містити скорочену назву залізниці відправлення, а також номер лещат, якщо пломби не мають контрольних знаків.

ЗПП, незалежно від того, ким здійснюється пломбування, повинні мати такі знаки:

• скорочена назва залізниці відправлення;

• контрольний знак.

Додатково ЗПП можуть мати назву станції відправлення і відправ­ника (можливо скорочену).

Відправник зобов'язаний оголосити у накладній у графі «Оголоше­на вартість вантажу» вартість вантажів, передбачених Угодою, серед яких золото, срібло, платина, коштовне каміння, картини, цінні хутра, антикваріат тощо.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВЛЕННЯ ВАНТАЖІВ ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ

ТЕМА. 2.2. Перевезення штучних і агрегатних вантажів.

Питання: 1. Перевезення штучних і агрегатних вантажів на відкритому рухомому складі.

2. Негабаритні вантажі. Великовагові вантажі. Перевезення на щепах і транспортерах.

3. Габарит навантаження.

4. Особливості оформлення перевізних документів на перевезення негабаритних вантажів.

Завдання: Опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: поняття негабаритних вантажів; особливості перевезень великовагових вантажів; перевезень на щепах і транспортерах; поняття габариту навантаження; особливості оформлення перевізних документів.

Має вміти: визначати вид та степінь негабаритності.

Література: с. 121-142 [4].

 

1.Контрольна рама встановлюється при перевезенні вантажів, що ма­ють нижню і бокову негабаритність 6-го ступеня, а також понаднегабаритних вантажів у будь-якій зоні негабаритності.

Кріплення контрольної рами здійснюється до порожнього критого вагона або напіввагона. Для вантажів верхньої і вертикальної понад-негабаритності контрольна рама встановлюється на напіввагоні.

Контрольна рама встановлюється з боку локомотива в поперечній вертикальній площині, в якій знаходиться вісь шворня вагона. Якщо напрям перевезення вантажу невідомий або він буде змінюватися на шляху прямування, контрольна рама повинна встановлюватися з двох боків вагона і з двох контурів:

• основного — для перевірки наявності перешкод на прямих ділян­ках колії;

• додаткового — для кривих ділянок колії.

Розміри основного контуру повинні точно відповідати поперечним фактичним розмірам вантажу. Розміри додаткового контуру повинні бу­ти більші за розміри основного на величину геометричних виносів відпо­відних найбільш несприятливих (критичних) у габаритному відношенні точок вантажу в місцях різних перерізів у розрахунковій кривій радіусом 350 м. Геометричні виноси критичних точок враховуються для всіх ван­тажів, також і для випадків, коли розрахункова негабаритність відсутня. Якщо на дільниці розташовані споруди в кривих радіусами менше 350 м, розміри додаткового контуру збільшуються на величину, розра­ховану для кривих цих радіусів. Таке збільшення контуру контрольної рами проводиться працівниками дистанції колії з урахуванням конк­ретних умов. Після проходження ділянки з кривими радіусом мен­шим 350 м вихідний контур повинен відновлюватися.

Для груп однакових вантажів, які перевозяться на одну станцію призначення, в одному поїзді передбачається одна контрольна рама. Якщо в даному випадку розміри вантажів різні, контрольна рама вста­новлюється для вантажів із найбільшими розмірами з урахуванням розмірів негабаритних точок інших вантажів.

Контрольна рама (рис. 11.6) виготовляється, як правило, таким чином: до стінок кузова цвяхами або болтами (забороняється свердління дета­лей і кузова вагона) кріпляться бруски перерізом приблизно 7,5x10 см. Такими ж брусками контур замикається (для вантажів із верхньою і вер­тикальною понад негабаритністю). До рами з брусків кріплять цвяхами дерев'яні планки перерізом приблизно 2x7,5 см, пофарбовані в яскра­вий колір.

 

Рис. 11.6 Зразок установлення контрольної рами на вагоні

 

Вільні кінці планок обрізують точно за основним контуром контрольної рами, який відповідає фактичним розмірам вантажу. Додатковий контур утворюється за допомо­гою гнучких пластин зі штабового металу перерізом приблизно 1,5x30 мм або з пласт­маси, які кріпляться шурупами до дерев'я­них планок. Пластини повинні мати запас довжини приблизно 150 мм із метою їх перестановки за необхідності пропуску вантажу через споруди в кривих радіусом меншим 350 м.

Пластини фарбують в яскравий однотонний колір або чергуючи білі та чорні смуги.

Дозвіл на навантаження негабаритних та великовагових вантажів на конкретні станції призначення (за наявності погоджених креслень та підтверджень вантажоодержувача про готовність прийняти і забез­печити вивантаження вантажів масою більше 60 т, які надійдуть на транспортерах) надається телеграмою Головним управлінням переве­зень Управлінню залізниці і начальникові станції навантаження від­повідно до вимог Інструкції 1026, а у міжнародному сполученні — відповідно до вимог Інструкції Д4-1835.

Вантажовідправник зобов'язаний підготувати негабаритний і ве­ликоваговий вантаж до перевезення відповідно до вимог Глави 1 ТУ й Інструкції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів.

Після закінчення навантаження і кріплення негабаритного і вели­ковагового вантажу за погодженими кресленнями відправник нано­сить на підлогу вагона (транспортера) і вантаж яскравою фарбою, що не змивається, контрольні смуги, а також написи на вантажі з обох сторін про його негабаритність (індекс негабаритності з урахуванням розра­хункової) і умови пропуску вантажу через станції, які мають сортувальні гірки, якщо це вказано на погодженому кресленні.

Для перевірки відповідності фактичного розміщення і кріплення негабаритних і великовагових вантажів погодженим кресленням (окрім вантажів, навантажених на сполучувальні транспортери) створюється комісія у складі:

• на станціях позакласних, І і II класів — начальника станції або йо­го заступника (голова) і представників дистанції колії та пункту тех­нічного обслуговування вагонів;

• на всіх інших станціях — старшого комерційного ревізора або ко­мерційного ревізора чи іншої посадової особи (голова), призначеної начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізни­ці), начальника станції і представників дистанції колії та пункту тех­нічного обслуговування вагонів.

Якщо на станції ІІІ-го класу систематично здійснюється наванта­ження негабаритних і великовагових вантажів, то головою комісії з пе­ревірки правильності їх навантаження наказом начальника дирекції залізничних перевезень (начальника залізниці) може бути призначе­ний начальник станції.

Перевірка розміщення і кріплення вантажів на транспортерах сполучувального типу здійснюється:

- на транспортерах, які постійно обслуговуються бригадами спе­ціалістів вагонного господарства, — комісією під головуванням началь­ника транспортера за участю начальника станції та представників дис­танції колії і пункту технічного обслуговування вагонів;

- на транспортерах, які не обслуговуються постійно бригадами, — ко­місією, яка призначається наказом начальника залізниці (дирекції за­лізничних перевезень), із працівників служб перевезень, комерційної, ва­гонного господарства, колії, а в разі необхідності — й інших причетних служб і підрозділів.

При комісійній перевірці правильності розміщення і кріплення габа­ритних вантажів, навантажених на транспортери з кількістю осей не біль­ше 8-ми, представник дистанції колії участі в комісії, як правило, не бере.

Комісійною перевіркою щодо розміщення і кріплення негабарит­ного і великовагового вантажу визначаються:

• технічний стан рухомого складу;

• фактична висота підлоги вагона (площадки транспортера) в на­вантаженому стані;

• відповідність розміщення і кріплення вантажу та положення йо­го центра ваги погодженому кресленню;

• фактичні координати критичних точок (висота від рівня головок рейок і ширина від осі колії), які визначають негабаритність вантажу у кожній зоні, а для вантажів із розрахунковою негабаритністю (понад негабаритністю), — також відстань точок від направляючих перерізів вагона (n_B або n₃);

• наявність контрольних смуг і написів про негабаритність ванта­жу (індекс негабаритності з урахуванням розрахункової), а також про заборону розпуску або пропуску через сортувальні гірки (якщо такі умови передбачені погодженою документацією);

• правильність виготовлення та встановлення на вагоні вантажо­відправником контрольної рами, якщо вона передбачена.

Дані комісійної перевірки заносяться до Акта перевірки розміщення і кріплення негабаритного і великовагового вантажу, який складається у двох примірниках, один з яких додається до перевізних документів, а другий зберігається на станції відправлення упродовж 6-ти місяців.

У випадках, передбачених Інструкціями, окремі дані цього акта пе­редаються телеграмою або факсом за підписом голови комісії на адре­су управління залізниці та ЦД Укрзалізниці.

Дозвіл (телеграма) на відправлення і пропуск за конкретними на­прямками негабаритних і великовагових вантажів надаються Головним управлінням перевезень Укрзалізниці або Управлінням залізниці за­лежно від виду рухомого складу і ступеня негабаритності, а при пере­везенні в міжнародному сполученні — відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.

Порядок і умови пропуску негабаритних і великовагових вантажів визначається відповідно начальником залізниці, начальником дирек­ції залізничних перевезень і регламентується наказом.

Оформлення перевізних документів на відправлення негабаритних і великовагових вантажів здійснюється лише після одержання телеграми дозволу на відправлення вантажу.

На шляху прямування на пунктах комерційного огляду і на між­державних пунктах передачі здійснюється комісійна перевірка розмі­щення та кріплення негабаритних вантажів, а також габаритних на транспортерах комісією за участю працівників пунктів комерційного огляду і пунктів технічного обслуговування вагонів.

Конкретний склад комісії на міждержавних пунктах передачі визна­чається відповідно до двосторонніх угод.

У зазначених пунктах перевіряється відсутність або наявність зсу­ву вантажу (за взаємним розміщенням контрольних смуг на вантажі і рухомому складі), стан кріплення, технічний стан рухомого складу і наявність написів на вантажі про його негабаритність.

За справності кріплення і відсутності зсуву вантажу робиться по­значка в акті і вантаж відправляється за призначенням.

Якщо комерційний огляд транзитних поїздів на пункті комерційного огляду виконується без розкриття пакетів із перевізними документами, то позначки про комісійний огляд негабаритних і великовагових вантажів робляться у Книзі реєстрації комерційних несправностей форми ГУ-98.

У разі виявлення зсуву вантажу або розладу кріплення, що загро­жує безпеці руху, вагон (транспортер) із негабаритним або великова­говим вантажем відчіпляється від поїзда для подальшої перевірки комісією у складі, що передбачено Інструкцією з перевезення негаба­ритних і великовагових вантажів.

Про затриманий негабаритний вантаж, а також габаритний на транспортері начальник станції затримки надає телеграму на адреси начальника станції навантаження, відділу спецперевезень своєї заліз­ниці і Управління залізниці відправлення та Головного управління перевезень Укрзалізниці, в якій указуються: причина затримки, вели­чина зсуву вантажу, дані про деформовані реквізити кріплення, най­менування станції, на якій останній раз здійснювалася перевірка ван­тажу, а також дані про вжиті заходи щодо усунення несправностей.

Після усунення несправностей проводиться повторна комісійна пе­ревірка розміщення і кріплення вантажу з позначкою в акті про виконану роботу і фактичні реквізити кріплення та відправлення його поряд­ком, передбаченим Інструкцією з перевезення негабаритних і велико­вагових вантажів.

Негабаритні вантажі, які мають негабаритність нижню 1-2-го, бо­кову 1-3-го і верхню 1-2-го ступенів на платформах, у напіввагонах, на 4-8-вісних транспортерах, пропускаються згідно з діючим планом направлення вагонопотоків і планом формування поїздів.

Вантажі верхньої 3-го ступеня негабарити ості пропускаються також, як правило, згідно з діючим планом направлення вагонопотоків, за ви­нятком дільниць, де пропуск таких вантажів заборонений у зв'язку з на­явністю негабаритних споруд і пристроїв. Перелік таких дільниць на за­лізницях країн-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і Грузії наведений у додатку 21 Інструкції ДЧ-1835.

Негабаритні вантажі, які мають нижню 3-6-го, бокову 4-6-го ступе­нів негабаритності, понаднегабаритність, а також великовагові на транс­портерах, що мають 12 і більше осей, які потребують особливих заходів безпеки руху при їх пропуску (значне зменшення швидкості руху, за­криття руху на сусідній колії тощо), пропускаються переважно одноколій­ними лініями або двоколійними з меншою інтенсивністю руху та відсут­ністю негабаритних місць. Такі вантажі пропускаються за маршрутами, що зазначені у телеграмах на пропуск, і змінювати пункти переходу із залізниці на залізницю (міждержавні пункти передачі) забороняється.

Під час перевезення поїзди з негабаритними вантажами пропуска­ються у межах станцій спеціально виділеними для цього коліями, за­значеними у технічно-розпорядчому акті станції. Відстань між осями виділених і сусідніх колій повинна бути не менше 4800 мм. При цьому поблизу цих колій не повинно бути високих платформ, а всі інші спо­руди і пристрої повинні відповідати габариту наближення споруд С.

Перед пропуском поїздів із вантажами бокової і нижньої негабарит­ності 4-6-го ступеня рухомий склад на сусідніх коліях станції пови­нен знаходитися від граничних стовпчиків на відстані не менше 10 м.

Пропуск на станціях поїздів із вантажами бокової і нижньої 4-6-го ступенів негабаритності та понаднегабаритних повинен здійснюватися з дотриманням встановлених наказом начальника дирекції залізничних перевезень заходів щодо забезпечення безпеки пасажирів і працівни­ків залізничного транспорту, які працюють на станційних коліях.

Поїзний диспетчер контролює просування негабаритних вантажів, і перевіряє готовність станції даної дільниці до пропуску таких поїздів, на­казом повідомляє чергових по станції на дільниці про проходження цих і поїздів із вказівкою індексу негабаритності, всього навантаження транс і юртера та умов пропуску дільницею. Заздалегідь наказом сповіщається керівництво дистанцій колії, а за необхідності — і дистанцій електропос­тачання про відправлення поїздів із вантажами бокової і нижньої негаба­ритності 6-го ступеня і понаднегабаритних. Під час прямування станційними коліями поїздів із вантажами бокової і нижньої негабаритності 1 6-го ступенів, люди які працюють на коліях, повинні знаходитися на безпечній відстані від колії у той час, коли пропускається поїзд.

Під час проходження поїзда з негабаритними вантажами через мос­ти, тунелі особливо чітко повинні виконуватися вимоги щодо укрит­тя в сховищах (нішах) або відходу зі споруд людей, які там працюють.

Машиністу поїзда, в якому є негабаритний або великоваговий ван­таж, видають письмове попередження, в якому відповідно до умов про­пуску вказується місце на перегоні (кілометр і пікет колії) та штучні споруди, при проходженні яких поїзд повинен знижувати швидкість або зупинятися, а також перегони, на яких необхідне зниження швид­кості при зустрічі з поїздами, що прямують сусідньою колією, та інші умови пропуску поїзда, передбачені наказом начальника залізниці, телеграмою ЦД Укрзалізниці, Управління залізниці або зазначені в за­явці начальника дистанції колії.

Негабаритний вантаж, що перевозиться з контрольною рамою, супроводжується досвідченим працівником дистанції колії за кваліфі­кацією не нижче шляхового майстра, який під час руху поїзда із задньої кабіни локомотива повинен вести спостереження за проходженням контрольної рами. За необхідності для супроводження залучаються працівники дистанцій сигналізації і зв'язку, електропостачання.

Вагон із контрольною рамою ставиться головним або відокремлю­ється від локомотива однією порожньою платформою для кращої ви­димості контрольної рами у верхній зоні. Вагони з негабаритними вантажами бокової і нижньої негабаритності 6-го ступеня і понаднегабаритними ставляться в середині поїзда, але не ближче 20 вагонів від вагона з контрольною рамою.

Під час перевезення негабаритного вантажу з контрольною рамою в спеціальному поїзді з окремим локомотивом вагон із цим вантажем повинен знаходитися не ближче, як за п'ять вагонів від вагона з копт рольною рамою.

Вагони з негабаритними вантажами 4-5-го ступенів повинні мати прикриття з голови і хвоста не менше одного вагона.

Платформи і на піввагон з негабаритними вантажами бокової і нижньої негабаритності 4-6-го ступенів, верхньої 3-го ступеня, понаднегабаритними, а також навантажені транспортери забороняється спуска і н з гірки, а також здійснювати з ними маневри поштовхами. Маневри з вагонами (транспортерами), що перевозять вантажі бокової і нижньої негабаритності 4-6-го ступенів і понаднегабаритні, здійснюються н швидкістю не більше 15 км/год

2. Негабаритний вантаж— це вантаж, який при розміщенні на відкритому рухомому складі, встановленому на прямій горизонтальній ділянці ко­ли за умови знаходження поздовжніх осей вагона і колії в одній вертикаль­ній площині, з урахуванням упакування і кріплення, виходить за контур габариту навантаження, або при проходженні на кривих ділянках колії його геометричні виноси в цих кривих за межі габариту навантаження перевищують геометричні виноси розрахункового вагона у цих кривих.

Розрахункова негабаритність— це негабаритність вантажу, що ви­значається розрахунком з урахуванням геометричних виносів даноговантажу в умовній розрахунковій кривій колії радіусом 350 м, яка не має підвищення зовнішньої рейки.

База зчепу платформ із турнікетами— відстань між вертикальни­ми осями турнікетних опор, встановлених на кожній платформі.

База транспортера— відстань між осями шворнів головних (несучих) балок у транспортерів платформенного, площадкового, колодязного і сполучувального типів без водильних пристроїв або відстань між осями водил — у транспортерів сполучувального типу з водильними пристроями.

Великовагові вантажі— це вантажі, в яких маса і довжина або наван­таження на раму (підлогу) вагона перевищують допустимі величини, встановлені Технічними умовами навантаження і кріплення вантажів для універсального відкритого рухомого складу (платформ і напіввагонів). Великовагові вантажі перевозяться на транспортерах, бувають габаритні і негабаритні.

 

Рис. 11.1. Блок-схема класифікації негабаритних вантажів та вантажів, що перевозяться на транспортерах.

Перевезення залізницями України негабаритних вантажів на вагонах-платформах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах здійснюються на особливих умовах після виконання відповідних про­цедур погодження, передбачених Інструкцією з перевезення негабарит­них і великовагових вантажів залізницями України, затвердженої Нака­зом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1026 від 23.11.2004 р. (далі — Інструкція 1026). При перевезенні цих вантажів у міжнарод­ному сполученні, окрім умов і порядку погодження, передбачених цією Інструкцією, необхідно також дотримуватися вимог «Инструкции по перевозке негабаритних и тяжеловесных грузов на железных доро­гах государств-участников СНГ, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики», затвердженої Радою залізнично­го транспорту держав-учасниць СНД від 19.10.2001 р. (далі — Інструкція ДЧ-1835).

Якщо вантаж має негабаритність з одного боку відносно поздовж­ньої осі колії, то така негабаритність називається однобічною,якщо з двох боків — двобічною.

Залежно від висоти, на якій вантаж виходить за межі габариту на­вантаження, встановлюються три основні зони негабарити ості ванта­жу (див. рис. 11.2):

• зона нижньої негабаритності— на висоті над рівнем головок рейок від 480 до 1229 мм при відстані від осі колії 1626-1760 мм та на висоті від 1230 до 1399 мм при відстані від осі колії 1626-2240 мм;

• зона бокової негабаритності— на висоті від 1400 до 4000 мм (включно);

• зона верхньої негабаритності— на висоті від 4001 до 5300 мм.
Для більш точного визначення умов пропуску вантажів верхньої

негабаритності на двоколійних лініях додатково введена умовна зона сумісної бокової і верхньої негабаритності:на висоті від рівня голо­вок від 4001 до 4625 мм на відстані від осі колії від 1625 мм до границі «зони» негабаритності (див. рис. 11.2).

Залежно від величини виходу негабаритних вантажів за габарит на­вантаження в основних зонах встановлені такі ступенінегабаритнос­ті вантажів:

• у нижній зоні негабаритності — шість ступенів;

• у боковій зоні негабаритності — шість ступенів;

• у верхній зоні негабаритності — три ступені.

Координати переломних точок (горизонтальні відстані х від осі колії і вертикальні відстані у від рівня головок рейок) граничних обрисів зазначених вище ступенів негабаритності наведені в таблицях, доданих до Інструкції 1026. Порядок визначення ступеня негабаритності конк­ретного вантажу у вагоні викладено в додатку 1 до цієї Інструкції.

Ступінь негабаритності вантажу визначається не лише за розміра­ми його в навантаженому стані на прямій ділянці колії, але також з урахуванням проходу вагоном кривих ділянок колії. Якщо геомет­ричні виноси вантажу в кривій перевищують геометричні виноси роз­рахункового вагона, тоді при проходженні вантажу в кривій він може мати розрахункову негабаритність.

Вантажі, які за своїми розмірами виходять за межі зон негабаритності або за межі габариту навантаження у нижній (нижче 480 мм від РГР) чи верхній (вище за 5300 мм від РГР) зонах, називаються понаднегабаритними.

Відповідно до встановлених зон негабаритності вантаж може мати нижню, бокову та верхню понаднегабаритність. Понаднегабаритність вантажів із висотою більше за 5300 мм від рівня головок рейок нази­вається вертикальною.

Із метою внесення до перевізних і поїзних документів (зокрема до документів, що видаються за допомогою електронно-обчислюваль­них машин) даних про зони і ступені негабаритності вантажів, що пе­ревозяться, встановлюється індекс негабаритності,який складається із 5 знаків.

Позначення в індексі негабаритності:

1-й знак — буква Н позначає негабаритність;

2-й знак — ступінь нижньої негабаритності, може набувати значен­ня від 0 до 6 або 8;

3-й знак — ступінь бокової негабаритності, може набувати значен­ня від 0 до 6 або 8;

4-й знак — ступінь верхньої негабаритності, може набувати зна­чення від 0 до 3 або 8;

5-й знак — вертикальна понаднегабаритність, у разі її наявності набуває значення 8.

Кожний знак індексу негабаритності (окрім першого) означає сту­пінь негабаритності у відповідній зоні. Понаднегабаритність у будь-якій зоні позначається цифрою 8. Відсутність негабаритності в конк­ретній зоні, у т. ч. вертикальної понаднегабаритності, позначається цифрою 0.

Рис. 11.2. Зони негабаритності вантажу

Наприклад, індекс негабаритності Н0380 означає, що негабарит­ний вантаж має верхню понаднегабаритність і бокову негабаритність 3-го ступеня, а нижня негабаритність та вертикальна понаднегаба­ритність відсутні.

У натурному листі поїзда при перевезенні в ньому негабаритних . вантажів поряд із номером поїзда проставляється індекс його негаба­ритності, тобто буква «Н» і через дефіс — коди найбільших ступенів нижньої, бокової і верхньої негабаритності (з урахуванням розрахун­кової), а також код вертикальної понаднегабаритності (0 або 8) ван­тажів, що є в складі поїзда.

3. Вантажі, які перевозяться в межах залізниць колії 1520 мм на загальних умовах, не повинні перевищувати встановленого габариту навантаження (рис. 1).

Вантажі, які розміщуються в межах довжини підлоги універсальних платформ з базою не більше 9,72 м та чотиривісних піввагонів, допускається навантажувати за пільговим габаритом навантаження (рис.2).

Порядок, умови і галузь застосування пільгового габариту встановлюються ТУ.

Вантаж, розміщений у вагоні або зчепі з двох і більше вагонів, є габаритним, якщо за своїми параметрами (включаючи упаковку і кріплення), він не виходить за межі габариту навантаження, а довжина не перевищує значень, зазначених у табл. 5 ТУ.

Перевірка габаритності вантажу здійснюється за умови, коли вагон розташовано на прямій горизонтальній ділянці колії і його поздовжня вісь збігається з віссю залізничної колії в одній вертикальній площині Для вантажів, довжина яких перевищує розміри, приведені у таблиці 5 ТУ, повинні виконуватися вимоги, щодо вписування їх ширини в габарит при перевезенні в кривих.

Відстань від рівня головок рейок до нижніх частин вантажів не повинна бути меншою 150 мм. Для вантажів, які перевозяться у вагонах з базою більшою 17 м і пропускаються через сортувальні гірки, дотримання цього розміру 150 мм) додатково перевіряється розрахунком за умови проходження вагоном горба гірки а вертикальною кривою радіусом 250 м згідно з діючими на залізницях нормативними документами.

Для вантажів, які перевозяться на транспортерах сполучувального типу, вказаний на рисі розмір обрису габариту навантаження на висоті 380 мм, допускається зменшувати до 340 мм, що відповідає мінімально допустимій габаритом 1 -Т висоті для нижніх частин рухомого складу.

Вантаж є негабаритним, якщо його розміри (включаючи упаковку і кріплення) перевищують габарит . навантаження при розташуванні вантажу на вагоні (зчепі), який знаходиться на прямій горизонтальній ділянці колії, а поздовжня вісь цього вагона (зчепу) збігається з віссю залізничної колії в одній вертикальній площині, або якщо геометричні виноси цього вантажу в кривих, перевищують геометричні виноси розрахункового вагона у цих кривих.

Розрахунковий вагон - це вагон з довжиною рами 24 м і базою 17 м, максимальний геометричний винос якого складає 105 мм за умови встановлення цього вагона у кривій радіусом 350 м з колією, яка не має підвищення зовнішньої рейки.

 

 

* 340 мм - для транспортерів сполучувального типу

Рис 1. Габарит навантаження

 

Геометричним виносом (і) вантажу (вагона, зчепу) називається відхилення його від поздовжньої осі колії у кривій без підвищення зовнішньої рейки, за умови розташування вагона в кривій за хордою.

База вагона - відстань між осями п'ятників кузова у вагонах з 4-, 6-, і 8- осями.

База зчепу платформ з турнікетами - відстань між вертикальними осями турнікетних опор, встановлених на кожній платформі.

База транспортера колодязного, платформенного, площадкового і сполучувального типів без водильних пристроїв - відстань між осями п'ятників (шворнів) головних (несучих)балок.

База транспортера сполучувального типу з водильними пристроями - відстань між осями водил.

4. Інструкцією передбачено погодження перевезень негабаритних і ве­ликовагових вантажів у три етапи:

перший етап— попереднє погодження способу і умов перевезення негабаритних та великовагових вантажів на підставі наданого вантажо­відправником або його повноважним представником, або проектною організацією листа з додаванням до нього необхідних матеріалів;

другий етап— погодження залізницею відправлення затвердженої вантажовідправником чи його повноважним представником техніч­ної документації (креслень та розрахунків розміщення і кріплення вантажів на рухомому складі);

третій етап— остаточне погодження технічної документації на пе­ревезення вантажів нижньої 4-6-го, бокової 5-6-го, верхньої 3-го сту­пенів негабаритності та понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах, а також усіх вантажів на транспортерах:

• при перевезенні у межах залізниць України та в сполученні з дер­жавами співдружності, які мають спільний кордон з Україною, — Укр­залізницею:

• при перевезенні у міжнародному сполученні — відповідно до Інструкції ДЧ-1835.

Для негабаритних і великовагових вантажів, на які вперше розроб­ляється технічна документація, попереднє погодження можливості, способу та умов перевезення здійснюється, як правило, на стадії ескіз­ного проектування і вибору їх розміру та маси.

Попереднє погодження можливості та умов перевезення негаба­ритних (великовагових) вантажів здійснюється:

• Управлінням залізниці відправлення (відділом спеціальних пе­ревезень Служби перевезень) — вантажів нижньої 1-2-го, бокової 1-3-го, верхньої 1-2-го ступенів негабаритності на платформах і у на-піввагонах при перевезенні їх у межах залізниць України та в сполученні із залізничними адміністраціями держав, які мають спільний кордон з Україною;

• Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Го­ловним управлінням перевезень) — вантажів нижньої 3-6-го, бокової 4-6-го, верхньої 3-го ступенів негабаритності і понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах при перевезенні у межах залізниць України та в сполученні із залізничними адміністраціями держав, які мають спільний кордон з Україною; в усіх інших міжнародних сполученнях — відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.

До листа на адресу вказаних організацій відправником додаються дані про розмірно-вагові параметри негабаритного (великовагового) вантажу або його ескіз (креслення). У листі вказуються: станція від­правлення і призначення, кількість відправок та орієнтовні терміни перевезення. Ескіз виконується в трьох проекціях, на яких зазнача­ються основні розміри: маса вантажу, положення центра ваги вантажу, координати найбільш виступаючих точок, що визначають негабаритність вантажу (на виді збоку або в перерізі).

Після визначення можливості перевезення негабаритного і вели­ковагового вантажу Управління залізниці відправлення чи Головне управління перевезень Укрзалізниці повідомляють телеграмою заяв­ника про попереднє погодження перевезення, вказують тип рухомого складу, на якому можливе перевезення, погоджений ступінь негабаритності (індекс негабаритності), а в разі необхідності і додаткові умови для здійснення перевезення.

На другому етапі Управління залізниці здійснює розгляд та пого­дження креслень і розрахунків розміщення та кріплення негабаритних і великовагових вантажів на платформах і у напіввагонах та усіх ванта­жів на транспортерах. Погодження здійснюється галузевими службами перевезень, комерційної роботи та маркетингу, колійного та вагонного господарства, а у разі наявності вертикальної понаднегабаритності вантажу — і службою електропостачання.

У погодженні технічної документації для негабаритних вантажів нижньої 1-2-го, бокової 1-3-го, верхньої 1-3-го ступенів негабаритності на платформах, 4-6-вісних транспортерах і у напіввагонах служба колії, як правило, участі не бере. Порядок розгляду та погодження технічної документації встановлюється наказом начальника залізниці.

Затверджена відправником технічна документація включає:

• креслення і розрахунки розміщення та кріплення негабаритного або ватиковагового вантажу, виконані відповідно до вимог ТУ та Інст­рукції з перевезення негабаритних і великовагових вантажів;

• креслення контрольної рами — для понаднегабаритних та ван­тажів нижньої і бокової 6-го ступеня негабаритності;

• креслення (схему) розміщення і кріплення транспортних облад­нань (транспортної оснастки) на транспортерах або спеціально облад­наних платформах, у разі необхідності, повернення їх після вивантаження на станції попереднього навантаження вантажу. Якщо кріплення об­ладнання багаторазового використання згідно з кресленням (схемою) на порожньому транспортері (вагоні) таке саме, як при прямуванні його з вантажем, то додається його опис із переліком реквізитів кріп­лення без розрахунків.

Креслення містить три проекції розміщення та кріплення вантажу на рухомому складі і виконується у масштабі:

1:25, 1:50 або 1:100 — для головного виду і виду зверху;

1:25, 1:20 або 1:50 — для виду з торця або окремих перерізів.

В окремих випадках окремі вузли кріплення, додаткові поперечні пере­різи вантажів складної конфігурації можуть бути виконані у масштабі 1:10.

Креслення контрольної рами виконується у масштабі 1:20 (1:25).

На кресленні розміщення і кріплення вантажу позначаються всі його критичні точки, що визначають негабаритність, і для кожної з них указуються координати:

• горизонтатьна відстань X — від вертикальної площини, яка про­ходить через поздовжню вісь рухомого складу;

• вертикальна відстань У — від рівня головок рейок;

• відстань до найближчого направляючого перерізу вагона (п„ або щ) на кресленнях головного виду або виду зверху для точок вантажу з розрахунковою негабаритністю.

Усі зазначені координати критичних точок вантажу, а також їх від­стані від направляючих перерізів вагона (п_в або щ) і розміри з урахуван­ням розрахункової негабаритності зводяться в таблицю на кресленні.

Для вантажів, що мають розрахункову понаднегабаритність, у таб­лиці необхідно показати геометричні виноси критичних точок у кривих радіусом 150, 200, 250, 300, 350, 400, 500, 600, 700, 800, 900 і 1000 м.

На кресленнях розміщення і кріплення вантажу також указуються:

• координати центра ваги вантажу (загатьного центра маси ван­тажів) на всіх трьох проекціях;

• маса вантажу (вантажів) без кріплення, маса вантажу (вантажів) із кріпленням;

• тип рухомого складу (для транспортерів за ухваленою нумера­цією);

• індекс негабаритності на прямій ділянці колії з урахуванням роз­рахункової негабаритності (5 знаків);

• навантаження на вісь і погонний метр (для транспортерів, які мають 8 і більше осей);

• умови пропуску через сортувальні гірки.

Указана технічна документація надсилається в Управління затізниці відправлення:

• у 3-х примірниках при перевезенні вантажів нижньої 1-2-го, бо­кової 1-3-го, верхньої 1-2-го ступенів негабаритності на платформах і у напіввагонах (для вантажовідправника, ДС, ДВ);

• у 4-х примірниках при перевезенні вантажів нижньої 3-6-го, бо­кової 4-6-го, верхньої 3-го ступенів і понаднегабаритних на платфор­мах і у напіввагонах та всіх вантажів на транспортерах (для вантажо­відправника, ДС, ДВ, ЦДВ Укрзалізниці);

• у 5-ти примірниках при перевезенні вантажів у міжнародних спо­лученнях відповідно до Інструкції ДЧ-1835.

На третьому етапі в Укрзалізниці проводиться остаточне погоджен­ня технічної документації на перевезення вантажів нижньої 4-6-го, бо­кової 5-6-го, верхньої 3-го ступенів негабаритності та понаднегабаритних на платформах і у напіввагонах, а також усіх вантажів на транспортерах, яке здійснюється:

• Головним управлінням перевезень (ПД)— перевірка визначе­ної негабаритності і погодження з причетними Головними управління­ми і управліннями технічної документації на перевезення негабаритних і великовагових вантажів, підготовка та доведення до відома началь­ників залізниць, начальників станцій розпоряджень на навантаження, відправлення та пропуск вантажів за визначеними напрямками;

• Головним комерційним управлінням (ЦМ)— перевірка крес­лень і розрахунків щодо розміщення, кріплення і стійкості вантажу у вагоні, а також стійкості вагона з вантажем;

• Головним управлінням колійного господарства (ЦП)— пере­вірка можливостей пропуску таких вантажів за визначеними сумісно з Головним управлінням перевезень Укрзалізниці конкретними на­прямками залежно від стану верхньої будови колії, земляного полот­на, габаритів наближення споруд та вантажопідйомності інженерних споруд із визначенням умов пропуску рухомого складу металевими та залізобетонними залізничними мостами;

• Головним управлінням вагонного господарства (ЦВ)— пере­вірка відповідності розрахункових навантажень, допустимих на раму і ходові частини рухомого складу, та можливості кріплення вантажу до вузлів рухомого складу;

• Головним управлінням електрифікації та електропостачання (ЦЕ)— визначення та погодження напрямків прямування понаднега­баритних вантажів із висотою навантаження вище 5300 мм, а також у разі проходження напрямку, де висота підвішування контактного дроту нижче межі допустимих ПТЕ норм.

В окремих випадках для остаточного погодження згаданої доку­ментації може виникнути потреба у додатковому експертному виснов­ку проектанта транспортера.

Про результати розгляду цієї документації інформується вантажо­відправник (експедитор), а також Управління залізниці відправлення.

За наявності остаточно погодженої технічної документації на пере­везення негабаритних і великовагових вантажів вантажовідправник (експедитор) за 20 днів до початку місяця навантаження надає заявку на подачу транспортерів на адреси: начальника станції навантаження, Управління залізниці відправлення і Головного управління переве­зень Укрзалізниці.

Заявка на перевезення негабаритних вантажів на платформах і у на-піввагонах надається начальнику станції відправлення затри доби до навантаження вантажу за умови наявності погодженої технічної до­кументації та плану на перевезення.

Заявка на перевезення негабаритних і великовагових вантажів у між­народному сполученні надається відповідно до вимог Інструкції ДЧ-1835.1

■

РОЗД1Л 2. ТЕХНОЛОГШ П1ДГОТОВЛЕННЯ ВАНТАЖ1В ДО ПЕРЕВЕДЕНИЯ.

ТЕМА 2.5. Вантажі, які швидко псуються

Питання: 1. Вантаж, які швидко псуються, їх основні властивості.

2. Причини псування харчів.

3. Принципи і способи консервування.

4. Холодильна технологія, час і способи зберігання харчових продуктів. Охолоджуючі середовища. Зміни, які проходять у

харчових продуктах при охолодженні, змерзанні.

5. Регулююче газове середовище. Контроль якості. Контрольно - вимірювальні прилади.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: властивості продукта, причини псування, способи, консервування, час і способи зберігання продуктів, види охолоджуючих середовищ; вплив на продукти охолодження та заморожування; здійснення контролю якості

Має вміти:визначати причину псування продуктів; способи зберігання харчових продуктів; здійснення контролю якості

Література: с. 30 - 42, 43, 153 - 223 [з]

1. До швидкопсувних відносять вантажі, які вимагають захисту від високих, або низьких температур, тобто спеціальних вимог перевезення.

Швидкопсувну продукцію різних найменувань об'єднують по східним ознакам в великі номенклатурні групи:

1. Продукція сільського господарства.

1.1. Овочі, картопля, баштанні культури.

1.2. Фрукти, ягоди.

1.3. Рослинні жири.

2. Продукція харчової, м'ясомолочної і рибної промисловості.

2.1. М'ясо, м'ясопродукти.

2.2. Риба і рибопродукти.

2.3. Молоко і молочні продукти.

2.4. Консервована продукція.

2.5. Напої алкогольні і без алкогольні.

Швидкопсувні продукти складаються а неорганічних і органічних речовин.

До неорганічних відносять воду і мінеральні солі. Склад роди коливається від 0,5%> (топлені жири) до 95,3% (огірки), в продуктах тваринного походження її менше, ніж в продуктах рослинного.

Вода в продуктах буває в вільному і зв'язаному стані. Вільна вода знаходиться в міжклітинному просторі, легко виділяється і вбирається назад. Вона замерзає при 0°С. Ця вода і утворює умови для мікробіальних і ферментальних процесів. Зв'язана вода знаходиться в міжклітинному просторі і замерзає при температурі до -71 °С. Вона важко відокремлюється практично не бере участь в біохімічних процесах.

Мінеральні речовини, яких більше 60 найменувань, знаходяться в незначній кількості (0,3 —1,1%). В залежності від складу в продуктах їх поділяють на:

1. Макроелементи (калій, кальцій, фосфор та інші);

2. Мікроелементи ( марганець, цинк, йод і інші);

3. Ультрамікроелементи (ртуть, золото, уран і інші).

До органічних речовий відносяться білки, вуглеводи, жири, вітаміни, кислоти, ферменти й інші. В продуктах рослинного походження жирів практично не має, за виключенням грибів (0,4—0,7%) і горіхів (16—21%), але в них багато вуглеводів (2,3—58,5%), білків менше (0,3—6,1%).

В продуктах тваринного походження вуглеводів мало (0,4—0,7%), за виключенням молока (4,7%), білків від 0,2 до 45,1%, жирів від 0,4 до 99,9%).

Білки — з'єднання хімічно дуже складні. Вони швидко реагують на зовнішні дії і змінюють свої властивості: набухають, втягують воду і згортаються (коагулюють) під дією високих і низьких температур; виділяють вологу під час згортання; гниють при дії мікроорганізмів з виділенням аміаку, С0₂, сірководню, трупного яду.

Вуглеводи утворюються в зеленій частині рослин з неорганічних речовин — вуглекислоти і води.

Жири складаються з гліцерину і жирних кислот, мають білий колір. Жир яловичини, масло коров'яче, натуральні рослинні жири мають жовтий, а оливкове і конопляне масло — зелений відтінок. Під дією ферментів жири під час перевезення: змилюються, розщеплюючись на гліцерин і жирні кислоти, окислюються (гірчать), осалюються під дією сонячних променів.

Вітаміни — це низькомолекулярні органічні з'єднання, які забезпечують життєдіяльність організму. Вони забезпечують нормальний обмін речовин. Вміст їх в продуктах незначний (міліграми на 100 тон ваги).

Органічні кислоти діють на смак продукту.

Ферменти — білкові речовини, які виробляються клітинами організму.

Вони дуже активні і регулюють процеси життєдіяльності організму. Вони можуть прискорювати або затримувати деякі процеси: одні прискорюють достигання плодів і овочів, що використовують під час перевезення, інші прискорюють псування м'яса, риби, молока. Оптимальна температура діяльності ферментів +25 - +45°С. При температурі більше +80°С вони руйнуються, при низьких — знижують активність.

Щоби контролювати якість харчових продуктів, вибрати параметри холодильних машин, рухомий склад для перевезення, розробити технологічні процеси консервування, правила перевезення і умови завантаження в ізотермічні вагони, потрібно знати фізичні властивості швидкопсувним вантажів — механічні і теплові.

1. Густина — залежить від хімічного складу вантажу і коливається у відрізку 85СН1070 кг/м³. Знаходиться як відношення маси продукта до його об'єму і в практиці береться по таблицях довідників.

2. Площа поверхні — залежить від геометричної норми продукту і використовується для розрахунків теплообміну. Знаходиться за допомогою емпіричних формул, наприклад, для знаходження поверхні м'ясних туш використовують формулу:

F = a + G + b ,

де,

а і b — коефіцієнти;

G — маса тушки в кг.

3. Консистенція — властивість продукту, яка відчувається дотиком (в'язкість, щільність, пружність). Вона не має кількісного значення і оцінюється органолептично. У плодів і овочів, наприклад, виділяють опір їх статичним і динамічним навантаженням. Цей показник того, яке навантаження може витримати продукт без порушення структури тканими і зовнішнього шару.

Добре опираються навантаженням коренеплоди, погано — кісточкові плоди і ягоди.

1. Теплоємкість — кількість теплоти яка поглинеться продуктом під час нагрівання на 1°С. Вона залежить від кількості в продукті води і теплоємкості його компонентів і знаходиться по спеціальній формулі.

2. Теплопровідність — інтенсивність проходження тепла в масі харчового продукту. Вона потрібна, щоб знайти величину процесів охолодження, замерзання, розмерзання і характеризується коефіцієнтом теплопровідності, який знаходиться спеціальними формулами. Для більшості швидкопсувних вантажів цей коефіцієнт:

λ = 0,46 Вт/м.Град;

а для жирних продуктів:

λ = 0,14 Вт/м.Град.

3. Температуропроводність — здібність продукту змінювати температуру за одиницю часу. Вона характеризується коефіцієнтом температуропроводності, який також знаходиться спеціальними формулами. Для більшості продуктів він у відрізку 1,064x10"⁶ -т- 1,204x10"⁶ м²/с.

4. Тепловміст, або ентальпія — кількість тепла, яке знаходиться в одному кг продукту (кДж/кг). Береться по таблицях.

5. Температура замерзання (кріоскопічна). Це температура початку процесу замерзання соків продукту, в склад яких входять солі. Ця температура замерзання нижча такої ж температури води на 0,4— 4.2°С (температура, при якій виконується суцільне замерзання соків, називається естетичною).

 

2. В швидкопсувних харчових продуктах активно протікають процеси, що спричиняє втрату ваги (усихання), зміну кольору, розпад і гідроліз складних органічних речовин, що призводить до зменшення стійкості при зберіганні і знижує їх харчову цінність. Характер і активність фізико-хімічних і біохімічних процесів різний і залежить від фізичних властивостей продукту і від дії ферментів, що містяться в ньому.

На погіршення якості і псування великий вплив чинить життєдіяльність мікроорганізмів. Харчовий продукт — багате поживне середовище для розвитку різних бактерій, цвілевих і дріжджових грибків (які потрапляють в продукт ще в полі, у виробничих умовах, сховищах і т. д.), що за наявності сприятливих умов і ферментних змін в продукті призводить в порівняно короткий термін до розпаду жирів і білків, тобто до їх руйнування.

Процеси зміни якості швидкопсувних продуктів рослинного і тваринного походження протікають не однаково. При зберіганні у продуктів рослинного походження (плоди, овочі) продовжуються біохімічні і фізіологічні процеси, властиві живому організму. В продуктах тваринного походження продовжують діяти ферменти.

Цілком зупинити процеси розпаду в швидкопсувних харчових продуктах практично неможливо. Збереження продуктів забезпечують в умовах, що уповільнюють ці процеси і пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів.

Свіжі ягоди, плоди і овочі до їх збирання або знімання мають природний імунітет до дії бактерій.

Після знімання плодів витрата органічних речовин на біохімічні процеси (дихання, бродіння) не компенсується, оскільки надходження поживних речовин припиняється, а опірність дії мікроорганізмів знижується. Основним чинником підвищення термінів зберігання свіжих плодоовочів, а також яєць є видалення продуктів дихання, що нагромаджуються в штабелі вантажу. Із загального спаду ваги плодів і овочів більше 80% припадає на випаровування води, а менше 20% — на витрату органічних речовин внаслідок дихання.

 

3. Інтенсивність дихання значно зростає при нанесенні механічних ушкодження поверхні продукту, через які проникають бактерії. Починається процес гниє, що триває до загибелі всіх кліток. Тому необхідно створити умови, для зберігання плоди від механічних ушкоджень і ударів, несприятливі для розвитку мікробів.

Для створення згубного або несприятливого для мікроорганізмів середовища використовують наступні способи консервації продуктів:

- хімічні — соління, коптіння, маринування і зацукровування із застосу­ванням відповідних консервантів. При цьому знижується або значно змінюється поживність, зовнішній вигляд і смак продукту. Можливі також обробка поверхні деяких продуктів антибіотиками, зберігання в регульованому газовому середовищі із строго певним газовим складом з кисню, вуглекислого газу і азоту;

- фізичні — стерилізація (обробка при температурах понад 100 °С), пастеризація, охолоджування, заморожування, висушування (для ягід, плодоовочів, грибів, риби, м'яса), а також застосування іонізуючої ра­діації (для затримки проростання картоплі і овочів);

- біологічні — використання молочнокислих бактерій для придушення мікробів, що спричиняють гниття.

Деякі способи консервації (хімічні, високими температурами, висушуван­ня) змінюють якість продуктів, їх зовнішній вигляд. Консервація низькими тем­пературами зберігають в основному всі якості і властивості харчових продуктів (смак, аромат, вітаміни, поживні властивості), пригнічуючи мікробіальні та ферментальні процеси, і збільшує термін зберігання продуктів.

Способи обробки продуктів холодом: охолоджування, підморожування, заморожування.

Охолоджений продукт має в товщі температуру від 0 до +4 °С.

 

4.Підмороженим називається продукт, температура якого на 1—2 °С нижче кріоскопічної. Він зберігає властивості охолоджених і набуває позитивних якостей заморожених продуктів. В підморожему до температури -2 °С м'ясі, наприклад, значно сповільнюються біохімічні процеси; термін зберігання в 2 рази більший, ніж охолодженого; його можна зберігає і перевозити в штабелях, що збільшує завантаження сховищ і вагонів.

Замороженим називається продукт, в товщі якого температура не вища -6 °С. Він допускає тривале зберігання (до кількох місяців або років). При заморожуванні продукти втрачають деякі властивості (смакові, ароматичні), але зберігають поживні якості. При заморожуванні перевага віддається швидкому протіканню процесу. Швидке заморожування (при температурах -23 °С і нижче) дає дрібнокристалічну структуру льоду з досить рівномірним розподілом кристалів в продукті, що при зворотному процесі (дефростації) створює умови по сприйняттю вологи клітинами і тканиною розморожуваного продукту.

Витрату холоду на охолоджування або заморожування продукту можна визначити як різницю його тепловмісту при початковій і кінцевій (заданій) температурі.

На зберігання в охолодженому або замороженому стані харчові продукти поступають з середньою температурою, рівній температурі наступного зберігання.

При випуску з холодильників охолоджені яйця і фрукти для запобігання зволоження конденсації водяної пари, що міститься в теплому повітрі, заздалегідь утеплюють в камері з посиленою циркуляцією повітря. Температуру повітря при цьому підтримують на З °С вищою за температуру продуктів, а вологість — близько 80%.

До групи «м'ясо і м'ясопродукти» відносяться: м'ясо худоби (яловичина, баранина, свинина, телятина, конина, м'ясо всіх інших тварин); птиця, дичина, кролики, субпродукти, м'ясо в блоках, м'ясо і печінка китів; м'ясокопченості (окости, грудинка, корейка й ін.) і копчене, залите жиром; ковбаси сирокопчені, варено-копчені і напівкопчені; шпик свинячий, бекон, жири тваринні топлені харчові; солонина, язики солоні і кров консервована.

По термічній обробці, специфіці і організації перевезень м'ясо і м'ясопродукти розділено на чотири групи: м'ясо заморожене, охолоджене, остигле та м'ясопродукти.

М'ясо, охолоджене до температури в товщі стегна від 0 до +4°С, зберігають в холодильних камерах в підвішеному стані при швидкості руху повітря не більше 0,2 м/с при температурі -1 °С і відносної вологості 85—92%. Напівтуші і туші м'яса на підвісних коліях розміщують із зазорами 20—30 мм Яловичина в четвертинах і торгових відрубах, а також свинина в напівтушах можуть зберігатися підвішеними в стієчних піддонах, які встановлюють в 2—З яруси а залежність від висоти камери. Норма завантаження 1 м³ вантажного об'єму камери охолодженим м'ясом на стієчних піддонах складає: яловичина в четвертинах - 190 кг/м³ ; свинина в тушах і напівтушах - 260 кг/м ; баранина в тушах - 135 кг/м³ .

Підморожене м'ясо зберігають так само, як і охолоджене, або в штабелях-клітках: яловичі напівтуші укладають в 5—6 рядів, свинячі напівтуші і баранячі туші — в 7—8 рядів загальною висотою до 1,7 м без застосування рейкових прокладок. Штабелі-клітки укладають на плоскі дерев'яні піддони, що вистилають чистим папером. Коливання температури повітря в процесі зберігання не повинні перевищувати ±1 °С.

Термін зберігання охолодженого м'яса при озонуванні збільшується на З—5 діб в порівнянні з термінами зберігання м'яса в звичайних умовах при тому ж температурному режимі. Концентрація озону в повітрі камери повинна складати 8—10 мг/м³. Тривалість однократного озонування 4—5 годин, періодичність озонування — через кожні доби.

М'ясо, заморожене до -8 °С в товщі стегна, зберігають в камерах холодильників при температурі не вище -18°С, відносної вологості повітря 95—98% і природній циркуляції повітря, укладеним в щільні штабелі. Яловичина в четвертинах і торгових відрубах, свинина в напівтушах можуть зберігатися укладеними в спеціалізовані контейнери, які встановлюють в камері в 2—3 яруси.

На холодильниках старого спорудження допускається зберігання м'яса при температурі не вище -12 °С.

В один штабель або контейнер не можна укладати м'ясо різних видів і категорій угодованої. При зберіганні м'яса в штабелях нижній ряд четвертин або напівтуш укладають на рейки або грати. Висота штабелю залежить від висоти камери, пристроїв забезпечуючих його міцність, і засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, що використовуються.

Середня норма завантаження 1 м вантажного об'єму камери неупакованим замороженим м'ясом 350 кг/м , для яловичини замороженої в четвертинах —400 кг/м , в напівтушах — 300 кг/м ; баранини замороженої в тушах — 280 кг/м ; свинина замороженої в напівтушах — 450 кг/м .

Підвищення температури повітря в камерах під час їх завантаження або вивантаження допускається не більше ніж на 4 °С, а коливання температури повітря в процесі зберігання не повинні перевищувати ±2 °С.

Субпродукти піддають охолоджуванню до 0—+4°С або заморожуванню до -8 °С відразу після технологічної обробки, промивання і стікання води.

Заморожують субпродукти:

- м'якотні— язики, печінка, нирки, серце, м'ясні обрізки, легені, м'ясо стравоходу, селезінка, мізки, калтики всіх видів худоби, трахеї яло­вичі і свинячі, яловиче вим'я;

- слизисті — рубці, сичуги яловичі і баранячі, книжки яловичі, шлунки свинячі;

- шерстні — голови свинячі і баранячі в шкурі, губи яловичі, ноги свинячі, ноги і путовий суглоб яловичі, вуха яловичі і свинячі, хвос­ти свинячі;

- м'ясокостні — голови яловичі, хвости яловичі і баранячі.

Заморожені субпродукти одного виду пакують в наступну тару: мішки паперові непросочені (ГОСТ 2226—75); мішки з комбінованого матеріалу (ТУ 49 460—78), з полімерних матеріалів (ТУ 49 142—79); ящики з гофрованого картону (ГОСТ 13513—80), вистелені вологонепроникним матеріалом; ізотермічні контейнери (ТУ 49 391—77).

Кожну одиницю транспортної тари маркірують за допомогою штампу або наклеюють етикетку. Маркування містить: назву підприємства-виготівника, товарний знак (для підприємств, що мають його), найменування субпродуктів, масу нетто і брутто, дату заморожування, номер пакувальника, позначення стандарту.

Зберігають заморожені субпродукти в тарі в окремих камерах при температурі повітря не вище -12°С не довше 6 міс. Допускається зберігання субпродуктів в камерах для замороженого м'яса. Субпродукти відталі, повторно заморожені, із зміненим кольором поверхні, а також ті, що мають порізи і розриви пакувального матеріалу, підлягають лише промисловій переробці. Охолоджені субпродукти зберігають при відносній вологості повітря не менше 80% і температурі від 0 до -1 °С не більше 2 діб, а при температурі від 0 до +4 °С — не більше 1 доби.

Блоки з м'яса, субпродуктів і шпика, призначені для підприємств торгівлі і громадського харчування, пакують так само, як і субпродукти, і зберігають в штабелях роздільно по видах і сортах, укладеними на плоскі дерев'яні піддони, а також напільні грати щільними рядами з прокладкою через кожні 80—100 см висоти штабелю дерев'яних рейок завтовшки 50 мм.

Після закінчення процесу заморожування температура в товщі блоку повинна не бути вищою -8 °С. Маса брутто одного тарного місця повинна бути не більше 30 кг.

Щільність укладання блоків заморожених: в мембранних і роторних швидкоморозильних апаратах — 800 кг/м³ , в тазах-формах — 650 кг/м³ ; в ящиках і іншій тарі — 600 кг/м³ .

Шпик свинячий пакують в чисті, сухі, без стороннього запаху дощаті ящики (ГОСТ 13361—84Е), що вистилають пергаментом, підпергаментом або полімерними плівками. Замороженого ковбасного шпика пакують в мішки паперові непросочені (ГОСТ 2226—75), дубльовану полімерну плівку «поліетилен—целофан» целофановою стороною до продукту, плівку «повідєн».

Пельмені і фрикадельки повинні бути заморожені до температури в центрі виробу не вище -10 °С. їх зберігають в упакованому вигляді в спеціальних камерах при температурі повітря не вище -10°С не більше 30 діб.

Бочки з жиром зберігають в штабелях у вертикальному положенні. Щоб уникнути поломки уторів бочок між горизонтальними рядами поміщають прокладки. При ручному укладанні кожний штабель викладають на рейках або ґратах, щоб забезпечити доступ холодного повітря під штабель.

Норма завантаження вантажного об'єму камери при зберіганні жиру в ящиках — 650 кг/м³ , в бочках — 540 кг/м³ . В камерах схову топлених жирів не повинне бути продуктів, що видають запах.

Жир-сирець заморожений пакують в чисті кулі, рогожі, ящики, бочки і зберігають в штабелях при температурі повітря не вище -12 °С і відносній вологості не менше 85%. Термін зберігання жиру-сирцю (приниркового і сальника) при температурі -12°С не більше 3 місяців; при -18°С — 6 місяців; інших видів жиру-сирцю — не більше 1 місяця при температурі не вище -12°С.

Ковбаси напівкопчені зберігають при температурі повітря мінус 1—2 °С. Ковбасні вироби і копченості допускається зберігати при температурі повітря від 0 до +4 °С не більше 1 місяця з моменту вироблення. Відносна вологість повітря в камерах при температурі від -1 до -9 °С повинна бути 85—90%, а при температурі від 0 до +4 °С — 80—85%. Терміни зберігання ковбасних виробів в озонованих камерах збільшуються в 2 рази при тому ж температурно-вологостному режимі при концентрації озону в повітрі 3—10 кг/м , тривалості однократного озонування 3—4 год., періодичності озонування — 2 рази на тиждень (через 2—3 доби).

Кріоскопічна температура ковбас напівкопчених (крім субпродуктової) від -5,6 до -8,3°С, напівкопченої субпродуктової — від -4,8 до -5,0 °С, варено-копчених — від -8.2 до -13,0 °С.

5. У рефрижераторному рухомому складі застосовуються парові компресійні холодильні машини аміачні і хладогенові (хладон-12) з одноступінчатим і двоступінчатим стисненням парохолодильного агента.

Холодильна машина — замкнута система, що складається з окремих апаратів (компресора, конденсатора, випарника, теплообмінника і ін.), сполучених між собою трубопроводами, усередині яких циркулює хладагент.

Компресор 1 (мал. 5.1), на роботу якого витрачається електрична енергія, проводить стиснення пари хладагента і через масловіддільник 2 направляє їх в конденсатор 3. У масловіддільнику пари очищаються від домішок масла, понесеного з компресора, а в конденсаторі зріджуються за рахунок віддачі через стінки обребрених труб тепла воді або повітрю. У рефрижераторному рухомому складі використовуються конденсатори повітроохолоджуючі.

Температура конденсації tk і тиск в конденсаторі Рk залежать від виду хладагента і температури повітря, що охолоджує і подається на конденсатор. Рідкий хладагент в конденсаторі і переохолоджувачі охолоджується до нижчої температури tи і накопичується в ресівері, що є циліндровою судиною з вмонтованим оглядовим склом. З ресівера 4 він проходить через регулюючий вентиль 5, при цьому тиск хладагента знижується до Ро і він поступає у випарник 6, де кипить при температурі t0 за рахунок відняття тепла від середовища, дотичного з поверхнею випарника, унаслідок чого середовище охолоджується.

Тиск хладагента Ро і температура t0 визначаються ступенем відкриття регулюючого вентиля. Температура кипіння повинна бути нижче за температуру охолоджуваємого середовища. Пари хладагента, що утворилися у випарнику, відсмоктуються і знов стискаються компресором.

Охолоджуваним середовищем в камері холодильника або вантажному приміщенні вагону є повітря. Якщо випарник не може бути встановлений в охолоджуємому приміщенні, то використовуються проміжні передавачі холоду — розчини хлористого кальцію або хлористого натрію, що мають низьку температуру замерзання. В цьому випадку кипіння хладагента відбувається за рахунок відняття тепла від розсолу, який з випарника 6 насосом 7 подається в батареї 8, що знаходяться в охолоджуємому приміщенні або вагоні. Нагрітий розсіл повертається у випарник.

Аміачні холодильні машини з системою розсолу охолоджування встановлені на 23- і 21-вагонних рефрижераторних поїздах і 12-вагонних секціях. На 23-вагонних поїздах вони працюють по циклу одноступінчатого стиснення аміаку, а на 21-вагонних поїздах і 12-вагонних секціях — двоступінчатого стиснення.

У холодильній установці 23-вагонного поїзда, що працює на аміаку, охолоджений у випарнику розсіл поступає в нагнітальний рассолопровод, прокладений уздовж всього складу. У кожному вагоні є відгалуження для подачі холодного розсолу до батарей, що охолоджують. Розсіл, що утеплює, по зворотному рассоло-проводу повертається у випарник.

Робота холодильної установки 12-вагонної секції з циклом двоступінчатого стиснення відрізняється тим, що компресор високого тиску нагнітає пари аміаку через масловіддільник в конденсатор. Рідкий аміак збирається в ресівері і напраляется до першого регулюючого вентиля, при проході через який тиск знижується від Рк До тиску в проміжній судині Рпр і відповідно знижується температура. Після проходу через вентиль аміак поступає в проміжну судину, де від нього відділяється частина пари, що утворилася при дроселюванні.

Рідка частина аміаку з проміжної судини проходить через другий регулюючий вентиль у випарник, причому тиск знижується до Ро. Тут аміак кипить, охолоджуючи розсіл, проходя-

Мал. 5.1. Схема компресійної холодильної установки безпосереднього охолоджування

Мал. 5.2. Схема компресійної холодильної установки з системою розсолу охолоджування:

1 — компресор; 2 — масловіддільник; 3 — конденсатор; 4 — ресівер; 5 — вентиль; 6 — випарник; 7 - насос розсолу; 8.— батарея розсолу

щий по трубах усередині випарника. З випарника пари аміаку відсмоктуються компресором низького тиску, стискаються до тиску Рпр і нагнітаються через інший масловіддільник в проміжну судину, де охолоджуються за рахунок часткового випаровування аміаку, що поступає туди з конденсатора через перший регулюючий вентиль. Суміш пари (суха насичена пара) відсмоктується компресором високого тиску з проміжної судини, стискається до тиску Рk, і цикл повторюється.

Цикл в холодильних машинах 21-вагонного поїзда відрізняється тим, що він протікає з неповним проміжним охолоджуванням парів аміаку, тобто вони охолоджуються не до стану сухої насиченої пари, а лише до температури насичення. Це приводить до втрати хладопродуктивности компресора і збільшення енергетичних витрат на здійснення циклу.

Хладонові холодильні установки з одноступінчатим стисненням пари застосовують в 5-вагонних секціях БМЗ і 2А-5, а з двоступінчатим — в автономних рефрижераторних вагонах і 5-вагонних секціях 2В-5.

Холодильна установка в 5-вагонній секції 2А-5 працює на хладоні відрізняється наявністю теплообмінника (між компресором і випарником), осушувача і фільтру (між ресівером і теплообмінником).

Рідкий хладон з ресівера, пройшовши теплообмінник, поступає до регулюючої станції і через колектор у випарник. У теплообміннику відбувається перегрів пари, що виходить з випарника, за рахунок тепла рідкого хладону, що йде з ресівера до регулюючої
станції. Це збільшує хладопродуктивність установки і зменшує можливість поп'адания рідкого хладону в циліндри компресора.

Ступінь дроселювання хладону і заповнення випарника рідиною регулюється автоматично залежно від температури пари хладону, яку сприймають термобаллоны терморегулюючих вентилів, поставлені на паровому трубопроводі після випарника. Випарник знаходиться у вантажному приміщенні вагону. З нього пари хладону через колектор, теплообмінник і фільтр відсмоктуються компресором.

У схемі холодильної установки 5-вагонної секції БМЗ немає масловіддільника, що підвищує надійність системи.

Цикл двоступінчатого стиснення в холодильних установках автономних рефрижераторних вагонів і 5-вагонних секцій 2В-5 здійснюється без проміжного охолоджування (проміжна судина відсутня): пари хладону-12 з випарника відсмоктуються компресором двоступінчатого стиснення через регулятор тиску всмоктування і зворотний клапан. До надходження в циліндри компрес сміття пари хладону проходять через картер, охолоджують електродвигун, самі декілька нагріваються і подаються в три циліндри низького тиску, де стискаються до проміжного тиску. Потім через перепускний клапан поступають в четвертий циліндр високого тиску і через масловіддільник і зворотний клапан поступають в конденсатор, що обдувається двома вентиляторами. Рідкий хладон поступає в ресівер і через осушувач, регулюючий вентиль і розподільник знову потрапляє у випарник, через яке повітря вантажного приміщення вагону проганяється двома вентиляторами і охолоджується. Масло з масловіддільника стікає в поплавцеву камеру, звідки автоматично зливається в картер компресора. Холодильні установки останніх років випуску масловіддільника не мають. Це підвищило їх надійність. Для зменшення навантаження на електродвигун при пуску компресора є байпасна лінія, що розвантажує компресор.

Цей спосіб охолоджування заснований на використанні прихованої теплоти плавлення водного льоду (на плавлення 1 кг льоду витрачається 335 кДж тепло). Водний лід (щільність 970 кг/м3; теплоємність 2;1 кДж/(кг-°С) при температурі від 0 до —20°С; теплопровідність 2,23-=-2,78 Вт/(м-°С) при температурі від 0 до — 50СС) давно використовується в техніці як джерело отримання холоду.

При змішенні льоду з куховарською сіллю інтенсивність танення його збільшується. Температура танення суміші за наявності 22,4% солі досягає—21,2 °С. За наявності в Суміші солі менш або більше 22,4% температура танення буде вища —21,2 °С. Певній концентрації льодосоляної суміші відповідає конкретний рівень температури і прихована теплота плавлення. Льодосоляна суміш використовується для охолоджування вагонів-льодовиків.

Застосовуються три системи вимірювання температури у вантажних приміщеннях рефрижераторних вагонів: вибірковий дистанційний контроль, автоматичний періодичний запис і місцеве вимірювання температури.

5-вагонні секції БМЗ обладнані трьома системами. Поїзди, секції споруди ГДР і АРВ із службовим приміщенням мають першу і третю системи, а АРВ без службового приміщення — третю систему.

Дистанційна система секцій БМЗ складається з: двох показникових приладів типу КП-011-03Т, встановлених в кабіні управління; трипровідною або чотирипровідною мережою, прокладеною через всі вагони; термометрів опору. На секціях перших випусків термометри включені по трипровідній, а на більшості секцій типу РС-1 і на всіх секціях типу РС-4 — по чотирипровідній схемі. Термометри встановлені на вході і виході повітря у повітроохолоджувачів, в трубопроводах хладону, в середній
зоні вантажного приміщення вагону.

Вимірювання температури термометрами опору (терморези) засноване на властивості металевого провідника збільшувати свій опір при підвищенні температури і зменшувати при пониженні. Зміна опору для провідників з чистих металів майже однаково і дорівнює в середньому 0,4% на 1°С.

У 5-вагонних секцій споруди БМЗ використовуються платинові водозахищені термометри типу ТСП-6108 з опором рівним (100±0,1) Ом, середній інерційності, з діапазоном вимірюваних температур від —50 до +50 °С і захисною арматурою із сталі .

Показникові прилади забезпечені перемикачами, споживають змінний струм напругою 127 В. Підключення до приладів термометрів контролюється загорянням сигнальних лампочок на панелі управління.

На секціях РС-1 перших випусків дистанційно вимірюється температура повітря в діапазоні від—25 до +25 X переносним термометром опору за допомогою мініатюрного електронного моста типу МП. Погрішність свідчень ±0,5 °С.

Автоматичний періодичний запис температури проводиться для контролю за роботою холодильно-отоплювального устаткування і підтримки заданого температурного режиму при перевезенні швидкопсувних вантажів.

На секціях з № 5-501 по 5-829 на стрічці багатоточкового автоматичного моста записуються показники термометра,
встановленого в середній зоні вантажного приміщення.

На секціях з № 5-830 по 5-912 встановлений самописний прилад типу СПЛ 160-025, а на секціях з № 5-913 — типу СПЛ 160-036, що забезпечують вимірювання температур у вагоні від —25 до +25 С, при температурі зовнішнього повітря— від —50 до +50 °С. Основна погрішність свідчень складає ±0,5%, а записи ±1,0%. Живлення приладу здійснюється струмом напругою 220 В, частотою 50 Гц. Запис температури проводиться послідовно, починаючи з першого вантажного вагону, через кожних 2 ч.на спеціальному паперу тепловим пером у вигляді окремих безперервних ліній. Прилад дозволяє встановити факт відключення його в рейсі.

Система місцевого вимірювання температури (переносна телеметрична станція) дозволяє вимірювати температуру в кожному вагоні, причепленому і відчепленому від складу секції. Діапазон температур від —20 до +25 °С, погрішність не перевищує ±0,5 °С, підживлення— від гальванічних елементів напругою 1,6 В, розташованих усередині приладу.

Одночасне вимірювання температури різними системами проводити не можна, оскільки вони підключаються до одних і тих же термометрів.

У 5-вагонних секціях типу 2В-5 і АРВ використовують напівпровідникові термометри (термістори) з опором при температурі 0 °С 943 Ом.

У термісторі при нагріві опір зменшується, а при охолоджуванні збільшується. Для нього характерна нелінійна залежність зміни опору від температури в межах від 60 до + 100 °С.

Для отримання лінійної характеристики термістора складають линеаризуючий ланцюг термістора (мал. 5.1) з паралельного і послідовного опорів.

Термістор поміщається в гільзу 4, угвинчувану в коробку 3, яка кріпиться вушками 5. Провідники від термістора і опору підключаються до затисків 2. Кабельне введення в коробку герметизується гайкою. Для захисту від пошкоджень і вологи термістор і приєднувальні провідники в гільзі 4 закривають пластмасовим ізоляційним шлангом і заливають рідким гарячим стеарином.

При роботі термометра опору і термістора протікаючий струм не повинен викликати їх нагрівання і вносити температурні спотворення. Максимальний струм для термісторів не повинен перевищувати декількох десятків мікроампер, для термометрів опору— декількох міліампер.

Живлення в схемі подається від акумуляторної батареї напругою 52 В через опір, що гасить.

Переносною термостанцією заміряють температуру в шести точках вантажного приміщення, по черзі підключаючи штепсельну головку до першої, другої і третьої розеток. Термістори, сполучені з цими розетками, показують температуру на вході і виході повітря з випарника № 1 (перша розетка), на бічних стінах вагону (друга розетка), на вході і виході повітря з випарника № 2 (третя розетка).

Обладнання переносної термостанціі (мал. 10.2) таке ж, як і на 5-вагонних секціях БМЗ.

У рефрижераторних поїздах і секціях 2А-5 використовують ртутно-контактні термометри, що шунтуються опорами; а також термістори.

У 5- й 12-вагонних секціях ртутно-контактні термометри включені в схему неврівноваженого моста опору. Як вимірник використовується магнітоелектричний мікроамперметр або логометр з шкалою, відградуйованою в градусах Цельсія.

У 12-вагонних секціях і поїздах встановлено дві телеметричні станції — у вагоні дизель-электростанціі і у вагономашинному відділенні, а в секції типу 2А-5— одна в дизельному відділенні.

Щит дистанційного контролю температури в 12-вагонних секціях (мал. 10.3) має два вимірювальні прилади: прилад 4 контролює температуру в середній зоні вагонів № 1—5, прилад 5 — у вагонах № 6—10. Вимикачем 6 подається живлення в ланцюг, напруга регулюється реостатом 9 контролюється вольтметром 7. Вимикачем 1 підключають ртутно-контактні термометри, а перемикачами 2 і 8 задають номер вагону. Сигнальна лампа 3 спалахує при вимірюванні температури з щита, розташованого у вагономашинному відділенні.

Мал. 5.1. Лінеарізіруючий ланцюг термістора і монтаж термістора на коробці

Телеметрична станція харчується від освітлювальної акумуляторної батареї напругою 52 В, яке знижується до 22 В за допомогою опору, що гасить. Прилади виключають одночасне вимірювання температури на двох щитах.

Щит контролю температури 5-вагонних секцій має один прилад. Порядок вимірювання такий же, як і на 12-вагонних секціях.

Місцевий контроль температури 5-вагонних секцій 2А-5 проводиться з щита машинного відділення кожного вагону за допомогою дротяних термометрів опору з межею вимірювань від +30 до —30 "З і напругою живлення 52 В постійного струму, а 12-вагонних секцій — переносною термостанцией.

Контроль за дотриманням умов перевезень швидкопсувних вантажів в рефрижераторних поїздах і секціях покладений на бригади і ревізорів хладотранспорта, в АРВ — на механіків ПТО АРВ.

Обслуговуюча бригада повинна стежити за свідченнями термометрів, систематично звіряти їх зі свідченнями контрольного термометра.

Після закінчення навантаження начальник секції зобов'язаний записати в журнал найменування вантажу, його температуру, необхідний режим перевезення (охолоджування, опалювання, вентилювання) і завірити дані своїм підписом.

Температура у вантажних вагонах рефрижераторних поїздів і секцій перевіряється через кожних 4 г за свідченнями приладів центральної термостанции і через кожних 12 г переносним приладом.

Одночасно визначається температура зовнішнього повітря по приладах, встановлених з обох боків вагону.

Свідчення термометрів, час включення і виключення вентиляторів, циркуляторов і тривалість вентилювання записують в робочий журнал секції.

Ревізори хладотранспорта мають право перевіряти в дорозі проходження правильність дотримання режимів перевезення швидкопсувних вантажів, а бригада повинна пред'являти їм робочий журнал секції і надавати можливість перевірки температури по приладах. Про результати перевірки ревізор робить запис в робочий журнал секції, а при виявленні порушень, загрозливих збереженню вантажів, доповідає у відділення дорогі або начальникові служби контейнерних перевезень і комерційної роботи.

Після закінчення вивантаження ревізор хладотранспорта або прийомоздавальник станції в розділі VIII маршруту поїзда указує, складався або не складався комерційний акт на псування вантажу, і завіряє ці відомості підписом і накладенням штемпеля станцій.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВЛЕННЯ ВАНТАЖІВ ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ.

ТЕМА 2.9. Умови перевезення консервованої продукції

Питання:1. Умови перевезення консервованої продукції і її класифікація.

Маркування, ознаки псування. Підготовка до перевезень. Режим перевезення. Тара, упаковка.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:класифікацію консервованої продукції; маркування; підготовку до перевезення.

Має вміти:виявити ознаки псування; встановити режим перевезення; підібрати тару.

Література: [2]

1. Консерви класифікують:

- м’ясні;

- рибні;

- овочеві;

- субпродуктові;

- м’ясоовочеві.

Відомості про продукти консервів, які знаходяться в жерстяних банках виштамповують на дні або кришці банки. Банки, призначені для тривалого зберігання змащують технічним вазеліном. Тому етикетки на них не наклеюють, а кладуть в ящики.

Консервні банки можуть бути літографовані або нелітографовані. На перших – всі відомості про консерви, крім дати виготовлення, вказані на відбитку, на інших наклеєні етикетки.

Беруться до перевезення різні консерви. Тара – дерев’яні або інші ящики, які навантажуються у вагон щільним штабелем на висоту 2400 мм.

Консервовану продукцію у металевій, скляній та полімерній упаковці затарюють в ящики дерев'яні, фанерні або з гофрованого картону. Допускається перевезення консервованої продукції в бочках із поліетиленовими вкладишами.

Пляшки, банки та бочки з продукцією мають бути щільно закупорені та не мати слідів течі. Банки та пляшки укладаються так, щоб унеможливлювалося їх переміщення в середині тари під час перевезення у вагоні. Горизонтальні ря­ди банок відокремлюються картонними прокладками. Скляні банки та пляшки відділяються перегородками.

Замість ящиків кілька одиниць консервованої продукції в скляній, мета­левій та полімерній розфасовці можуть бути обтягнуті термічною полімерною плівкою, утворюючи один транспортний пакет.

Найменування вантажу	Умови перевезення в період року
літній	перехідний	зимовий
1. Консерви м'ясорослинні в жерстяних і скляних банках. Консерви із печінки риб. Консерви плодово-ягідні: джеми, варення, конфітюри, повидло, ягоди протерті або дроблені з цукром. Консерви молочні: згущене молоко і вареники з цукром, кава, какао з згущеним молоком і цукром. Жири кондитерської хлібопекарні і кулінарні.	В режимі "Термос" (т.в. без включення холодильно- опалювальних установок)
2. Консерви рибні і крабові, крім печінки з риб і пресервів. Консерви овочеві в скляних і металевих банках, продукти томатні консервовані в скляних і металевих банках і в бочках, соус томатний стерилізований, томати стерилізовані натуральні цілі і очищені, паста томатна в жерстяних банках і бочках. Консерви плодово-ягідні: компоти з плодів ягід, ревеня і дині, консерви для дитячого харчування, плодове і ягідне пюре, консерви з додаванням вітамінів, молока і вершків. Напої і мінеральні води Молока згущене стерилізоване в банках.	В режимі "Термос"	Не нижче 0°С	Від +2 до +5°С
3. Соки плодові і ягідні, крім виноградного і цитрусових: натуральних з цукром, з м'якоттю, концентровані пастеризовані.	В режимі "Термос"	Не нижче 0°С	Від +2 до +5°С
4. Сік мандариновий і апельсиновий, грибна консервована продукція в скляних і металевих банках.	Не вище + 15°С	Не нижче 0°С	Від +2 до +5°С
5. Вина виноградні сухі і шампанське, яке пред'являється до перевезення з температурою нижче +6°С	Від +2 до +6°С	Від+2 до +6°С	Від +2 до +6°С
вище +8°С	Від+2 до +20°С	Від+2 до+15°С	Від +2 до +9°С
6. Вина виноградні і плодово-ягідні кріплені	В режимі "Термос"	Не нижче -2°С
7. Пиво пастеризоване	В режимі "Термос"	Не нижче 0°С

Умови перевезення в рефрижераторних секціях консервів

 

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВЛЕНИЙ ВАНТАЖІВ ДО ПЕРЕВЕВЕННЯ.

ТЕМА: 2.11. Умови перевезення інших продуктів, які швидко псуються

Питання:1. Перевезення яєць, жирів, вина, пива, дріжджів, мінеральних і фруктових вод.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді питання.

Після вивчення даного питання студент

Має знати:особливості перевезення яєць, жирів, вина, пива, дріжджів, мінеральних і фруктових вод.

Має вміти:визначати режим перевезення.

Література: [2]

Яйця харчові (охолоджені та неохолоджені) упаковуються в ящики з прокладкою між рядами стружки, тисненого або гофрованого картону. Завантажуються у вагон охолоджені яйця з температурою не вище +6°С.

Яйця дієтичні приймаються до перевезення на термін не більше 3 діб.

Яйця неохолоджені в літній та перехідний періоди перевозяться у критих вагонах при плюсових температурах зовнішнього повітря не вище +20°С.

Заморожені яєчні продукти (яєчний меланж, жовток, білок) перевозяться у герметичне запакованих банках із білої жерсті та в пакетах із плівкових матеріалів, укладених у ящики. Яєчні продукти в жерстяній тарі заванта­жуються з температурою не вище -6°С, а в плівкових пакетах — не вище -12°С.

Дріжджі хлібопекарські пресовані приймаються до перевезення за наявності таких характеристик:

колір — сіруватий з жовтуватим відтінком, без темних плям на поверхні брусків;

будова — щільна, дріжджі легко ламаються та не мастяться;

смак та запах — властиві дріжджам, без запаху плісняви та інших сторон­ніх запахів.

Бруски дріжджів (масою 1 кг, 500, 100 та 50г), загорнуті в папір або під-пергамент, мають бути упаковані в ящики. У кожний ящик укладаються бруски однієї партії і дати виготовлення та однакової розфасовки за масою. У вагон дріжджі завантажуються з температурою не вище +4°С.

При завантаженні у вагон партій дріжджів різних дат виробництва термін транспортабельності для всієї вагонної партії визначається за датою партії найранішого виробництва.

Дріжджі, вироблені на спеціалізованих заводах, при пред'явлені до перевезення повинні мати стійкість не менше 60 годин, а на спиртових заводах не менше 48 годин.

При відвантаженні дріжджів завод повинен додати до накладної сертифі­кат. У сертифікаті повинен вказуватися гарантійний термін транспортування дріжджів не менше 10 діб з дня їх виготовлення.

Квашену, солону та мариновану продукцію у бочках забороняється пере­возити з продуктами, сприйнятливими до сторонніх запахів.

Вина виноградні міцні, сухі (крім шампанського) та плодово-ягідні пере­возяться в бочках або пляшках, упакованих у ящики дерев'яні, полімерні або з гофрованого картону, пакетах "тетра-пак", обтягнутих міцною термостійкою плівкою. Не дозволяється відвантаження вина в бочках, які протікають.

На бажання відправника вино в бочках у зимовий період перевозиться у рефрижераторних вагонах з опаленням або в режимі "термос" та у вагонах-термосах.

У разі перевезення вина у режимі "термос" відправник зазначає про це в накладній у графі "Заяви та відмітки відправника". Для запобігання розриву бочок при замерзанні їх заливають на 85—90% ємності.

Виноградні вина перевозяться також у спеціальних ізотермічних вагонах-цистернах або цистернах-термосах у супроводі провідників відправника.

У зимовий період температура вина при наливанні у цистерни має бути не нижче +8°С, а в літній — не вище +15°С .

Шампанське перевозиться у пляшках, упакованих у ящики з гофрованого картону або дерев'яні.

Шампанське, яке пройшло теплову обробку, при температурі зовнішньо­го повітря в пункті завантаження вище +30°С та нижче 0°С перевозиться в ізотермічних вагонах. При температурі від 0°С до +30°С дозволяється його перевезення також у критих вагонах та універсальних контейнерах.

Шампанське, яке не пройшло теплової обробки, у всі періоди року пере­возиться в ізотермічних вагонах.

Температура шампанського при завантаженні в ізотермічні вагони для пе­ревезення без охолодження (опалення) в зимовий період має бути не нижчою + 16°С.

Ящики з дріжджами у вагоні укладаються вертикальним способом на висоту 1,6 — 1,8 м.

Дріжджі перевозяться тільки в рефрижераторних вагонах без венти­лювання, з температурним режимом, визначеним відправником.

Морозиво перевозиться в металевих банках, а фасоване — у коробках, контейнерах або іншій тарі тільки в рефрижераторних вагонах або вагонах АРВ-Е. У літній період у кожний вагон завантажується засобами відправника 1,5—2 і сухого льоду. Температура морозива при завантаженні має бути не вище -20°С

Майонез розфасовують в упаковки з поліхролвінілу, у скляні або фаянсо­ві банки, а також полімерну плівку, які упаковуються у дерев'яні, фанерні або картонні ящики. Майонез, розфасований у полімерну плівку, перевозиться тіль­ки в картонних ящиках. Дозволяється також перевезення майонезу в бочках.

При завантаженні у вагон партій майонезу різних дат виробництва термін транспортабельності всієї вагонної відправки визначається за датою партії най-ранішого виробництва.

Температура майонезу при завантаженні має бути не вище +14°С і не нижче 0°С.

Лікеро-горілчані вироби (лікери, наливки, настойки, пунші, напої десерт­ні, аперетиви, бальзами, особливі горілки) перевозять у пляшках, упакованих в ящики з гофрованого картону, дерев'яні або полімерні, а також у пакетах, обтяг­нутих міцною термостійкою плівкою. У літній та перехідний періоди лікеро-го­рілчані вироби перевозяться у критих та ізотермічних вагонах, а в зимовий пе­ріод — в ізотермічних вагонах.

Закриті дерев'яні ящики з вином та лікеро-горілчаними виробами обтягу­ються дротом або стальною стрічкою, а картонні — обклеюються паперовою або полімерною стрічкою.

Напої десертні та газовані упаковуються в ящики. Морс плодово-ягідний та сиропи дозволяється перевозити також у бочках.

Вода мінеральна перевозиться у критих та ізотермічних вагонах у скля­них або пластикових пляшках, упакованих у закриті ящики або спеціалізовані контейнери. Допускається перевезення води в пластикових пляшках, упакова­них у пакети, обтягнуті міцною термостійкої плівкою.

Вода мінеральна перевозиться у літній та перехідний періоди року без охолодження, у зимовий — в ізотермічних вагонах з опаленням або без опален­ня на термін транспортування не більше 7 діб з температурою води при завантаженні не нижче +12°С.

Пастеризоване пиво в пластикових та скляних пляшках або металевих банках, непастеризоване — у скляних пляшках, затарених у ящики з гофрова­ного картону, дерев'яні, пластикові або пакети, обтягнуті міцною термостійкої плівкою, а також різне пиво в бочках у зимовий період перевозиться в рефри­жераторних вагонах з опаленням.

Непастеризоване пиво в літній період перевозиться у рефрижераторних вагонах з охолодженням, а в перехідний — у вагонах-термосах або в рефриже­раторних вагонах без охолодження.

Пастеризоване пиво в літній період перевозиться в критих вагонах, а в пе­рехідний період — у критих або ізотермічних вагонах без охолодження.

У разі пред'явлення до перевезення непастеризованого пива відправник повинен ураховувати, що сумарний термін його зберігання та транспортування не повинен перевищувати гарантійний термін зберігання, який встановлено нормативними документами.

Бджоли перевозяться у вуликах або фанерних пакетах у супроводі провід­ників відправника тільки в літній або перехідний періоди.

У разі перевезення в критих вагонах вулики та пакети встановлюються у кілька ярусів так, щоб вентиляційні отвори у вуликах не були загороджені і між рядами був прохід для провідників. Пакети та вулики закріплюються відправ­ником від переміщення їх у вагоні.

Оптимальна температура перевезення бджіл +8°С. У критих вагонах пе­ревезення бджіл, допускається у перехідний період при температурі зовнішньо­го повітря не вище +10°С. При температурі зовнішнього повітря вище + 10°С бджоли перевозяться в рефрижераторних вагонах.

 

 

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВЛЕНИМ

ВАНТАЖІВ ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ.

ТЕМА 2.12: Умови перевезення тварин.

Питання: 1.Спеціальні вимоги до вагонів для перевезення тварин .

2.Ветеринарно-санітарний нагляд. Миття вагонів після розвантаження. Охорона праці під час навантаження, розвантаження вантажів.

Завдання: Опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати: спеціальні вимоги до вагонів, види ветеринарно-санітарного нагляду, охорону праці при навантаженні і розвантаженні тварин.

Має вміти: визначати категорію обробки вагону після перевезення.

 

Література: стр. 206-213 [4]

1. Тварини, птиця, харчові сирі тваринні продукти, сировина тваринного походження, біологічні, хіміко-фармацевтичні препарати, фураж та інші вантажі, зазначені в додатках 1 та 2, перевозяться залізницею всіма видами відправок (уключаючи ручну поклажу) з дозволу та під контролем спеціалістів структурних підрозділів державного ветеринарно - санітарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (далі - держветсанконтроль).

Перевезення продуктів, харчової сировини тваринного походження, бджіл, а також призначених для розведення та акліматизації раків, живої риби, рибопосадкового матеріалу (мальків), заплідненої та в ембріональній стадії ікри рибної та інших вантажів, що потребують дотримання певного температурного режиму, провадиться в порядку, передбаченому Правилами перевезення швидкопсувних вантажів.

При загрозі ввезення збудників інфекційних хвороб тварин або можливості їх розповсюдження Державний департамент ветеринарної медицини може встановлювати особливі умови перевезення вантажів, які підлягають державному ветеринарному контролю, або в установленому порядку забороняти їх перевезення.

Перевезення вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю, здійснюються:

у межах району - за ветеринарними документами, виданими регіональною службою держветсанконтролю в особі головного державного інспектора ветеринарної медицини цього району:

у межах України, областей та Автономної Республіки Крим - з дозволу управлінь ветеринарної медицини держадміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та під контролем регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті;

при ввезенні в Україну з-за кордону - за узгодженням з регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю, а також з Державним департаментом ветеринарної медицини;

при вивезенні за кордон - за узгодженням з управліннями ветеринарної медицини держадміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також з Державним департаментом ветеринарної медицини при вивезенні живих тварин усіх видів, птиці та племінного матеріалу. Вивезення провадиться під контролем регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті.

На всі вантажі, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, відправник повинен пред'явити станції відправлення на кожний вагон (контейнер) або дрібну відправку ветеринарне свідоцтво, оформлене спеціалістом служби державної ветеринарної медицини за місцем виходу вантажу відповідно до Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.08.97 № 27 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.97 за № 326/2130 (далі - Правила видачі ветеринарних документів). У ветеринарному свідоцтві зазначаються найменування, кількість місць (голів тварин, птиці) і маса вантажу, номер та дата видачі свідоцтва, а в разі перевезення шкіряної і хутрової сировини та хутра, крім того, - кількість штук.

Ветеринарне свідоцтво додається до залізничної накладної (далі -накладна), у графі «Заяви та відмітки відправника» якої вказуються номер та дата його видачі. Копія ветеринарного свідоцтва видається провіднику, який супроводжує тварин або птицю, а для інших вантажів залишається на станції відправлення, корінець залишається у лікаря ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини, який видав свідоцтво.

Ветеринарні свідоцтва форми № 1 дійсні для пред'явлення на станцію навантаження протягом трьох днів з дня їх видачі, а форм № 2, 3 - протягом п'яти днів. Якщо термін ветеринарного свідоцтва закінчився, питання про можливість перевезення вантажу вирішується держветсанконтролем.

Ветеринарні свідоцтва та сертифікати, заповнені чорнилом різного кольору або неоднаковими шрифтами і почерками (крім підпису), з виправленнями та неясними печатками, у яких відомості про найменування, кількість місць та масу вантажу не збігаються з фактично пред'явленим вантажем, відсутні передбачені їх формою відомості, а також без печатки та підпису, без зазначення дати видачі, повного найменування посади, прізвища та ініціалів спеціалістів, що підписали або завізували документ, а також ксерокопії ветеринарних документів, у тому числі завірені, вважаються недійсними. Вантаж до перевезення за такими свідоцтвами та сертифікатами не приймається.

Завантаження вантажів, які підлягають ветеринарному контролю, без ветеринарного свідоцтва не дозволяється. Недійсне ветеринарно-санітарному свідоцтво вилучається спеціалістом держветсанконтролю. Про затримку вантажу лікар ветеринарної медицини держветсанконтролю складає акт та повідомляє регіональну службу держветсанконтролю.

Начальник станції повинен повідомити держветсанконтроль про завантаження вантажів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, за 12 годин до його початку, а про завантаження тварин та птиці - за 24 години.

Вантажі, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, приймаються до перевезення тільки до тієї станції та на адресу того одержувача, які зазначені у ветеринарному свідоцтві. Змінювати станцію призначення та одержувача допускається у виняткових випадках і тільки з дозволу держветсанконтролю.

Переадресування імпортних вантажів тваринного походження провадиться лише в межах України з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини. Переадресовані вантажі повинні супроводжуватися ветеринарними свідоцтвами, у яких робиться відмітка про дозвіл Державного департаменту ветеринарної медицини на переадресування.

Станції відправлення та призначення вантажу проставляють на ветеринарному свідоцтві календарні штемпелі, що означає його недійсність для повторного використання.

На зворотному боці ветеринарного свідоцтва працівники держветсанконтролю проставляють відмітки про ветеринарний огляд вантажів при завантаженні, під час перевезення та на місці призначення, затверджують їх своїм підписом та печаткою, указуючи дату огляду. Ветеринарний огляд на станції відправлення провадиться до та під час завантаження у вагон, а на станції призначення - під час вивантаження.

Ветеринарний лікар держветсанконтролю має право вимагати від відправника вибіркового розпаковування тари з вантажем (до 10%). У разі невідповідності вантажу ветеринарним вимогам забороняє його перевезення згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Огляд вантажів спеціалістом держветсанконтролю може провадитись під час перевезення та в пунктах перевалки на інші види транспорту. На вимогу держветсанконтролю станції надають ветеринарні свідоцтва, перевізні документи на вантажі, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, та інформацію, пов'язану з проведенням ветеринарно-санітарному контролю при перевезенні цих вантажів.

У разі виявлення вантажів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю, без ветеринарних свідоцтв, з фальсифікованими ветеринарними свідоцтвами або з іншими порушеннями вимог Порядку пропуску вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27.12.99 №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2000 за № 9/4230 (далі - Порядок пропуску вантажів), уживаються заходи відповідно до вимог цього Порядку.

Утрата під час перевезення ветеринарного свідоцтва на дрібні та вагонні відправки оформляється актом загальної форми, а вантажі затримуються на вимогу держветсанконтролю на станції виявлення до з'ясування можливості їх подальшого транспортування і видачі одержувачу.

На обґрунтовану вимогу держветсанконтролю для проведення заходів, пов'язаних з ветеринарно-санітарним контролем, вантаж може бути затримано на станції. Про затримку вантажу представник держветсанконтролю складає акт за участю працівника станції із зазначенням причин затримки та заходів щодо їх усунення. Копія акта додається до перевізних документів, у яких про це робиться відповідна відмітка.

 

2.Перевезення тварин та птиці здійснюється вагонними відправками, завантаження їх у вагони провадиться на станціях, обладнаних спеціальними платформами. Як виняток допускається завантаження тварин з платформ загального користування, з майданчиків або автотранспортної техніки за наявності спеціальних перекидних містків або трапів.

Вивантаження тварин та птиці провадиться засобами одержувача на всіх станціях, відкритих для приймання та видачі вантажів.

Дрібними відправками тварини та птиця не перевозяться.

Тварини та птиця перевозяться у спеціалізованих вагонах, а в разі відсутності цих вагонів - в обладнаних для таких перевезень критих вагонах. Усе обладнання та пристрої, необхідні для перевезення тварин та птиці, надаються відправником.

Спеціалізовані вагони парку залізниці для перевезення тварин передаються м'ясокомбінатам та іншим організаціям на умовах тимчасового користування за договорами оренди.

Передача та повернення спеціалізованих вагонів повинні оформлятися приймально-здавальним актом, який додається до договору, з обов'язковим зазначенням у ньому технічного стану спеціального обладнання кожного вагона. Організації, які користуються цими вагонами, несуть відповідальність за збереження спеціального обладнання у порядку, установленому Статутом залізниць та договором.

На переданих для тимчасового користування вагонах орендарем з двох сторін наноситься трафарет з найменуванням організації-орендаря, станції та залізниці приписки вагона.

Перевезення тварин у спеціалізованих вагонах, як правило, повинно здійснюватися маршрутами або групами вагонів. Напрямки перевезення цих вагонів узгоджуються при оформленні договорів, ураховуючи розташування пунктів водопою тварин на залізницях (додаток 3).

Кожна група спеціалізованих вагонів повинна супроводжуватися провідниками організації, яка користується ними.

Порожні спеціалізовані вагони, які перебувають у тимчасовому користуванні (оренді), направляються в пункти завантаження за повними перевізними документами.

У періоди скорочення обсягів перевезення тварин, а також при перевезенні порожніх спеціалізованих вагонів у пункти завантаження організаціям-орендарям дозволяється завантаження їх фуражем та іншими вантажами за умови, якщо вони не спричинять пошкодження внутрішнього обладнання та погіршення санітарного стану вагону. Перелік таких вантажів установлюється договором.

За перевезення тварин у спеціалізованих вагонах, пробіг цих вагонів у порожньому стані (після вивантаження або для навантаження) та за проїзд провідників стягуються платежі в порядку та розмірах, установлених Тарифним керівництвом №1, затвердженим наказом Мінтрансу від 15.11.99 № 551 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121.

Очищення, промивка та дезінфекція спеціалізованих вагонів здійснюються залізницями на встановлених станціях із стягненням вартості ветеринарно-санітарної обробки цих вагонів з одержувачів на загальних підставах за ставками, затвердженими начальниками залізниць відповідно до статті 60 Статуту залізниць.

У періоди скорочення обсягів перевезень забійних тварин у разі відсутності в організації-орендаря колій для відстою вагонів залізниці за договором надають місця відстою на станціях приписки або найближчих до них станціях. Відповідальність за збереження внутрішнього обладнання вагонів під час їх відстою покладається на організацію-орендаря.

Птиця перевозиться у клітках із суцільним щільним дном, які розташовуються у вагонах в один або декілька ярусів.

Для завантаження тварин та птиці повинні подаватися промиті, сухі, чисті, без сторонніх запахів вагони (1 категорія), а для завантаження племінних тварин - крім того, продезінфіковані (2 категорія).

Придатність вагонів для перевезення тварин та птиці визначається спеціалістом структурних підрозділів регіональної служби держветсанконтролю.

Завантаження тварин у вагони, звільнені після перевезення отрутохімікатів та мінеральних добрив, без відповідної обробки не дозволяється.

Тварини та птиця доставляються на станцію завантаження до терміну, призначеного начальником станції, і до завантаження у вагони оглядаються спеціалістами держветсанконтролю. Огляд тварин та птиці спеціалістом держветсанконтролю провадиться лише вдень. Для завантаження тварин та птиці в нічний час фронти завантаження повинні мати достатнє освітлення. Для проведення огляду відправник повинен надати необхідну кількість працівників.

Про дозвіл на відправлення тварин та птиці спеціалістом держветсанконтролю робиться відмітка у ветеринарному свідоцтві, а в разі заборони складається акт з вилученням ветеринарного свідоцтва та його дубліката і з повідомленням про це начальника станції. У разі заборони завантаження відправник повинен не пізніше ніж за дві години з моменту введення заборони забрати з території станції не прийнятих до перевезення тварин та птицю.

Завантаження тварин та птиці дозволяється лише в присутності та під контролем спеціаліста держветсанконтролю.

При виявленні хворих або підозрілих на захворювання тварин та птиці держветсанконтролем та відправником щодо них уживаються заходи згідно з діючими ветеринарно-санітарними правилами й інструкціями Державного департаменту ветеринарної медицини.

Завантаження тварин у криті та спеціалізовані для перевезення тварин вагони провадиться у кількості:

велика рогата худоба - від 16 до 24 голів у залежності від віку, розмірів та маси. Після розміщення вказаної кількості тварин у вагоні повинен залишатися вільний простір, достатній для того, щоб розмістилася ще одна тварина;

молодняк великої рогатої худоби - від 24 до 28 голів;

телята - від 36 до 50 голів в залежності від віку;

вівці та кози - від 80 до 100 голів;

свині: вагою до 80 кг - від 50 до 60 голів;

80-100кг-від 44 до 50 голів;

100-150 кг - від 28 до 44 голів;

понад 150 кг - від 20 до 28 голів;

коні - не більше 14 голів, а при перевезенні племінних коней за племінними свідоцтвами кінних заводів - не більше 12 голів.

Норми завантаження племінних високопродуктивних тварин визначаються відправником за узгодженням з держветсанконтролем. Про завантаження тварин складається акт.

Коні у вагонах розміщуються паралельно поздовжній осі вагона головами до міждверного простору. У кожній половині вагона коні розміщуються у два ряди. Для проходу провідника в середніх рядах установлюється на одного коня менше, ніж у крайніх.

Для перевезення коней криті вагони обладнуються відправником: чотирма поперечними дошками - конов'язями; двома дошками - дверними закладками;

двома поздовжніми та чотирма поперечними фуражними дошками. Дозволяється перевозити тільки розкутих коней.

Велика рогата худоба розміщується впоперек або вздовж вагона (крім спеціалізованих для перевезення тварин).

При поперечному способі перед завантаженням до незнімних дощок поздовжніх стін вагона прикріплюються шурупами залізні кільця або скоби, з розрахунку одне кільце на 1 -2 тварини. Біля торцевих стін вагона настилаються полиці з двох дошок, які кладуться на незнімні дошки поперек вагона впритул до торцевої стіни. Після завантаження великої рогатої худоби в дверних отворах встановлюються решітки.

При поздовжньому способі розміщення великої рогатої худоби вагони обладнуються як для перевезення коней, але замість дверних дошок-закладок у дверних отворах установлюються решітки.

Завантаження та розміщення великої рогатої худоби в спеціалізованих вагонах провадиться тільки поперечним способом.

Вівці, кози, телята, свині та молодняк великої рогатої худоби завантажуються у вагони без прив'язу.

Перевезення в одному вагоні разом биків та корів, баранів та овець, кнурів та свиноматок, а також тварин або птиці різних видів не допускається.

У разі неможливості роздільного завантаження в окремі вагони тварин та птиці різного виду та статі їх перевезення в одному вагоні допускається за умови гарантованого розділення їх один від одного надійними перегородками.

Не допускається завантаження свиней у зимовий період при зовнішній температурі повітря нижче -25 С, а в літній період - великих свиней вагою більше 100 кг при температурі +25 С і вище.

Дрібні тварини перевозяться в клітках та ящиках, які розміщуються у вагоні в кілька ярусів. Відстань між верхньою кліткою або ящиком та стелею повинна бути не менше 20 см. Ящики та клітки встановлюються біля поздовжніх стін вагона з проходом для догляду за тваринами та вентиляції. Клітки та ящики повинні мати щільне дно та надійно закріплюватися після завантаження.

Перевезення диких тварин та звірів вагонними відправками здійснюється за умовами, установленими в кожному окремому випадку залізницею, держветсанконтролем та відправником. Хутрові звірі в залежності від їх виду перевозяться у металевих або міцних дерев'яних клітках з металевими решітчастими дверима. Двері кліток повинні мати міцні запори, які унеможливлюють самовідкривання, та замикатися на замки.

Відправник повинен забезпечити тварин та птицю доброякісними кормами та підстилкою на весь час перевезення, виходячи з добової норми, терміну доставки та необхідності дводобового запасу. Якість і придатність кормів обов'язково підтверджується ветеринарним свідоцтвом форми № 2. Свідоцтво додається до накладної, дублікат свідоцтва видається провіднику, який супроводжуватиме тварин або птицю, а корінець залишається у службі державної ветеринарної медицини, яка видала свідоцтво.

Увезення кормів із-за кордону з партією тварин, що імпортується, допускається за наявності на корми ветеринарного сертифіката, а при їх вивезенні з партією тварин за кордон лікар пункту держветсанконтролю виписує на корми ветеринарний сертифікат відповідної форми. Відправлення вагонів з тваринами та птицею з кормами без ветеринарного сертифіката забороняється.

У зимовий період при зовнішній температурі повітря в пункті відправлення -15°С і нижче застосування сирого жому, барди та силосу для корму не допускається.

Корм та підстилка перевозяться у вагонах разом з тваринами та звірами і завантажуються на фуражні полиці або в міждверний простір вагона. Зерновий фураж (овес, борошно, висівки, комбікорм) перевозиться у мішках, а сіно та солома - у запресованих тюках.

Для перевезення кормів (фуражу) та підстилки на вимогу відправника в рахунок його договору (плану) можуть надаватися окремі вагони.

Тварини та птиця перевозяться тільки великою швидкістю.

Провідники розміщуються у вагонах з тваринами і птицею і повинні виконувати обов'язки, передбаченні Правилами перевезень вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 867/5087.

Окремі вагони для провідників надаються за заявкою відправника в рахунок його плану.

Працівники станцій повинні попереджувати провідників вагонів з тваринами про початок маневрової роботи.

У літній період тварин необхідно вдосталь напувати водою не менше ніж два рази на добу, а в зимовий період - не менше одного разу.

На станціях, зазначених у додатку 3, залізниці повинні забезпечувати провідникам воду для напування тварин, мати необхідний інвентар (шланги) та надавати допомогу при напуванні тварин.

Корита для напування тварин надає відправник.

Про проведене напування тварин або про відмову провідника від напування станції повинні робити відмітки в дорожньому журналі провідника.

Поїзди з вагонами, завантаженими тваринами та птицею, на пунктах водопою повинні прийматися на колії, обладнані водопостачальними колонками або іншими пристроями для напування тварин. У разі неможливості приймання на колії, передбачені для водопою, начальник станції повинен забезпечити подачу цих вагонів на колії з водопостачальними пристроями.

Про відправлення вагонів станція водопою повідомляє наступну станцію, де буде провадитися напування тварин.

У разі непередбаченої затримки вагонів з тваринами на станції, не обладнаній водопостачальними пристроями, начальник станції вживає заходів щодо забезпечення своєчасного водопою тварин.

Очищення вагонів від гною під час перевезення здійснюється провідниками тільки на станціях, визначених начальником залізниці за узгодженням з держветсанконтролем. Начальник станції повинен забезпечити подачу вагонів з тваринами на колії, де може здійснюватися очищення вагонів.

У разі виявлення хворих тварин, а також при перевезенні тварин на особливих умовах, очищення вагонів від гною забороняється.

Про захворювання тварин або про те, що вони не приймають корм та воду, провідник повинен звернутися у письмовій формі до начальника станції про негайне повідомлення пункту держветсанконтролю, який обслуговує станцію.

У разі виявлення у вагоні хворих, слабких, полеглих та загиблих тварин або птиці підрозділ держветсанконтролю здійснює заходи згідно з ветеринарно-санітарними правилами та інструкціями Державного департаменту ветеринарної медицини.

Зняття трупів, хворих, слабких чи полеглих тварин або птиці, а також їх затримка та передача до карантину здійснюються залізницею на письмову вимогу держветсанконтролю. Вилучення з території станції трупів тварин або птиці здійснюється спеціальним транспортом під наглядом працівників держветсанконтролю. Про всі випадки зняття тварин та птиці або їх трупів з вагонів складається акт загальної форми, який разом із письмовою вимогою органу держветсанконтролю додається до перевізних документів. У графі накладної "Відмітки залізниці" станція робить відмітку про складання акта і про фактичні витрати залізниці на виконання робіт із хворими тваринами. На станції призначення (прикордонній або перевалки) ці витрати стягуються з одержувача (експедитора). Перелік станцій, на яких можуть зніматися трупи тварин, установлюється начальником залізниці за узгодженням з відповідним органом держветсанконтролю. Такі станції обов'язково повинні мати необхідні приміщення для тимчасового зберігання трупів тварин.

У разі несправності вагонів з тваринами та птицею станції вживають заходів до негайного ремонту та відправлення їх, по змозі, найближчим поїздом. Перевантаження птиці та тварин в інший вагон допускається, тільки коли несправний вагон відремонтувати неможливо. Про не станція повинна повідомити орган держветсанконтролю.

Про прибуття вагонів з тваринами та птицею під вивантаження станція призначення повідомляє одержувача та орган держветсанконтролю. Тварини та птиця приймаються одержувачем та вивозяться з території станції не пізніше 12 годин з моменту подачі вагонів для вивантаження.

Представник органу держветсанконтролю повинен оглянути тварин та птицю протягом 6 годин з моменту прибуття вагонів на станцію призначення. У разі відсутності на станції призначення пункту держветсанконтролю спеціалісти держветсанконтролю доставляються транспортом одержувача.

Вагони після вивантаження тварин та птиці направляються на санітарну обробку відповідно до вимог працівників держветсанконтролю.

Після вивантаження тварин та птиці одержувач повинен усі залишки гною та підстилки зібрати та скласти в міждверному просторі вагонів (крім вагонів, які надалі оброблятимуться за III категорією). З дозволу держветсанконтролю підгортання гною у вагонах, які надалі оброблятимуться за II категорією, може не провадитися.

У разі оголошення карантину залізниця встановлює згідно із статтею 29 Статуту залізниць та ветеринарним законодавством тимчасові обмеження або припиняє завантаження тварин та птиці.

Вагони з тваринами та птицею, які прибули на станцію, де оголошено карантин, переадресовуються для вивантаження на інші станції на вимогу одержувача та з дозволу органу держветсанконтролю.

Переадресування тварин та птиці в усіх випадках узгоджується з органом держветсанконтролю.

Увезення з-за кордону або вивезення за кордон тварин та птиці здійснюється тільки через ті залізничні станції, на яких є пункти держветсанконтролю, з дотриманням ветеринарно-санітарних умов. Тварини та птиця, що імпортуються, повинні супроводжуватися оригіналами ветеринарних сертифікатів, виданих державною ветеринарною службою країни-експортера мовами країни-імпортера і країни-експортера.

На тварин та птицю, що експортуються, пункт держветсанконтролю за місцем митного оформлення вантажу видає ветеринарний сертифікат відповідної форми.

Тварини та птиця, які імпортуються або експортуються, оглядаються лікарем ветеринарної медицини пункту держветсанконтролю. Про прибуття тварин або птиці начальник станції повинен своєчасно повідомити пункт держветсанконтролю.

На оглянутих тварин та птицю, що експортуються в треті країни (крім країн СНД), пункт держветсанконтролю за місцем митного оформлення вантажу відповідно до Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.08.97 № 27, зареєстрованих у Мін'юсті 20.08.97 за № 326/2130, замість ветеринарного свідоцтва форми № 1 видає ветеринарний сертифікат установленої форми, завірений номерною печаткою і особистим підписом працівника держветсанконтролю та з відміткою "Експорт дозволено". Відправлення вагонів з тваринами та птицею без ветеринарного сертифіката забороняється.

На супровідних документах на тварин та птицю, які ввозяться з третіх країн, після проведення державного ветеринарно-санітарного контролю лікар ветеринарної медицини пункту держветсанконтролю ставить штамп "Вивантаження та митне оформлення під прикордонним держветсанконтролем" та номерну гербову печатку і підпис. Після цього транспортний засіб з тваринами та птицею може рухатись територією України до місця призначення. У місці призначення митне оформлення провадиться за наявності ветеринарних свідоцтв форми № 1, які видаються спеціалістами структурних підрозділів регіональної служби держветсанконтролю на підставі ветеринарних сертифікатів країни-експортера та після проведення відповідного ветеринарного огляду.

На тварини та птицю, що ввозяться з країн СНД. після проведення ветеринарного контролю на супровідних документах і "Ветеринарних свидетельствах" лікар ветеринарної медицини пункту держветсанконтролю ставить штамп "Вивантаження та митне оформлення під прикордонним держветсанконтролем" та номерну гербову печатку і підпис. На станції призначення митне оформлення вантажу провадиться за наявності відповідних "Ветеринарних свидетельств".

На тварини і птицю, що експортуються до країн СНД, лікар пункту держветсанконтролю за місцем відправлення вантажу оформляє відповідні "Ветеринарньїе свидетельства". На прикордонній станції лікар прикордонного пункту держветсанконтролю після огляду тварин (птиці) і перевірки супровідних документів проставляє на них штамп "Вивіз дозволено" та номерну гербову печатку і підпис.

Огляд держветсанконтролем тварин та птиці та видача ветеринарних документів повинні здійснюватися у межах термінів, установлених для митного огляду. У разі затримки вантажу понад цей термін, зумовленої необхідністю проведення ветеринарних заходів (карантин, щеплення тощо), пунктом держветсанконтролю складається акт, який додається до перевізних документів. Про строк і причину затримки робиться відмітка в перевізних документах.

Про кожний випадок виявлення хворих або підозрілих на захворювання заразними хворобами тварин та птиці, невідповідності даних, указаних у ветеринарних свідоцтвах, або їх відсутності ветеринарним лікарем пункту держветсанконтролю складається акт за участю представника станції (у відповідних випадках і митниці), а щодо зазначених тварин та птиці вживаються відповідні ветеринарно-санітарні заходи.

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

ТЕМА 3.5. Підготовка пасажирських поїздів в рейс.

Питання:1. Технічні пасажирські станції.

2. Екіпіровка пасажирських вагонів. Приймання пасажирських поїздів.

Завдання:Опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент:

Має знати:призначення технічних пасажирських станцій, їх
обладнання; операції процесу екіпіровки

пасажирських вагонів; порядок відправлення пасажирських поїздів в рейс.

Має вміти:визначати необхідність і види санітарної обробки пасажирських вагонів, внутрішнього обладнання, інвентаря.

Література: [5].

1.Пасажирські технічні станції призначені для переформування, очищення й екіпірування пасажирських поїздів. У залежності від обсягів роботи їх розділяють на власне технічні станції і технічні парки. Пасажирські технічні станції діляться на:

- великі ( обслуговують більше 15 поїздів за добу, з них 10 дальніх і місцевих);

- середні (до 15 поїздів).

У технічних парках обробляють 6 - 8 поїздів за добу. У більшості випадків пасажирські технічні станції розміщені на загальних з пасажирськими станціями станційних площадках і не є самостійними адміністративно-господарськими одиницями.

 

На великих і деяких середніх технічних станціях, як правило, є кілька парків. У кожному парку виконуються конкретні операції по обробці пасажирських поїздів. На технічних станціях є наступні парки: парк прийому, відстою і відправлення, а також пристрої для обробки пасажирських поїздів. Для виконання технічних операцій з вагонами пасажирського парку (огляд, ремонт, екіпірування, формування і переформування й ін.) технічні станції повинні мати наступні пристрої, устаткування і технічні споруди:

- колійний розвиток;

- пристрої для очищення вагонів;

- станцію для підзарядки акумуляторів, гараж для акумуляторних візків ( недалеко від парку відстою поїздів);

- вагонне ремонтно-екіпірувальне депо і пристрої для ретельної

обмивки й очищення вагонів;

- пристрій для безвідчіпного ремонту вагонів (звичайно на коліях парку прийому станції);

- пральню і комору для постільної білизни;

- склад палива для постачання вагонів;

- дезкамери чи дегазаційні пункти для дезинфекції і дезинсекції;

- склад для постачання вагонів-ресторанів;

- службово-технічні споруди і приміщення;

- на деяких станціях поштово-багажні пристрої.

 

На технічній станції також є:

- колії прийому поїздів із власне-пасажирської станції;

- колії для переформування і формування поїздів (групувальний парк) з
витяжками й окремими наскрізними чи тупиковими коліями для тимчасової постановки вагонів (під дезинфекцію несправних, багажних, поштових, вагонів-ресторанів);

- колії для стоянки сформованих поїздів, що знаходяться в очікуванні екіпірування;

- колії в екіпірувальному депо для поїздів, що екіпіруються;

- колії для поїздів, підготовлених до відправлення;

- колії для відстою справних вагонів;

- колії вагоноремонтних майстерень, дезинфекційної і дезинсекційної камер, складу матеріалів і палива, для ремонту вагонів на відкритому повітрі;

- з'єднувальні колії між парками;

- колії для стоянки під вивантаженням і навантаженням багажних, поштових вагонів і вагонів-ресторанів;

- колії тягового господарства.

Пристрої для очищення вагонів розташовуються між коліями парку прийому. Для цього розширені відстані між коліями обладнуються асфальтованими проїздами для механізованих візків. Усі проїзди з'єднані між собою і з загальним автодорожнім переїздом станційних колій. Між коліями також розташовуються водорозбірні колонки холодної і гарячої води, що влаштовуються одна від іншої на відстані 20-40 м. Якщо централізовану подачу гарячої води організувати неможливо, то вона підвозиться до вагонів у баках з кубової.

Час перебування пасажирських поїздів на технічній станції залежить від розташування парків, екіпірувальних і ремонтних пристроїв, ступеня механізації робіт з очищення, ремонту й екіпірування вагонів, а також від організації виконання операцій.

 

2. Усі операції, що виконуються на технічній станції, можна розбити на чотири групи:

Перша група операцій - роботи до переформування поїзда:

- прибирання з вагонів сміття і казанового шлаку, здача вагонів;

- очищення ходових частин від бруду, льоду і снігу;

- зовнішній і внутрішній огляди вагонів;

- огляд автогальм і електропроводки;

- запис у спеціальну книгу даних про види ремонту, які необхідно виконати в конкретному вагоні (вагонах) і видача матеріалів на його виконання;

- санітарний огляд і видача матеріалів на дезинфекцію;

- здача брудної постільної білизни (бригадою, що прибула з поїздом);

- постачання вагонів паливом і водою (якщо опалення від локомотива тільки водою).

Якщо в технічному парку є вагономийна машина, поїзд у першу чергу пропускається через неї, для обмивки ходових частин, вікон, лобових стінок і даху вагонів, а також обмивки суфле-гармонії (сполучної). Інші операції першої групи виконуються паралельно з пропуском поїзда через машину і закінчуються після подачі поїзда в парк прийому технічної станції.

До другої групи відносяться: переформування поїзда і заміна несправних вагонів і вагонів, які потребують дезинфекшї. Заміна проводиться за рахунок справних вагонів із запасу.

Третя група - операції по підготовці поїзда в рейс:

- внутрішній ремонт (якщо він потрібний, починається відразу після одержання матеріалів);

- зовнішній ремонт (здійснюється після переформування):

- випробування автогальм від повітропровідних установок;

- ремонт електроосвітлення;

- підзарядка акумуляторів (проводиться з моменту надходження на технічну станцію до подачі під посадку);

- прибирання вагонів проводиться разом з поточним ремонтом (найбільш трудомістка операція). На ремонт і прибирання затрачається 50 % часу, необхідного для обробки дальніх поїздів;

- зовнішня обмивка і протирання бічних і лобових стінок, рам, швелерів, суфле-гармоній і ін;

- постачання вагонів знімним інвентарем і постільними комплектами при внутрішньому прибиранні вагонів миють підлогу, дивани, протирають вологою ганчіркою стіни, вікна, умивальники й арматуру (знімний інвентар очищається в конторі обслуговування). При пропуску через мийну машину ці операції не виконуються.

Четверта група;

- прийом поїзда працівниками пасажирської служби, саннаглядом і поїзним вагонним майстром або ЛНП бригадою провідників (паралельно, у т.ч. прийом інвентарю і постелі).

Якщо на технічній станції є вагонне депо, то операції 3-ої і 4-ої групи проводяться цілком чи частково в депо.

Технологія роботи технічних станцій передбачає визначену послідовність виконання операцій з поїздами і вагонами різних категорій на основі потокового методу, тобто чіткої черговості обробки пасажирських поїздів по технологічних позиціях. Число позицій набирається виходячи із змісту й обсягів сумісних робіт і раціональної послідовності їхнього виконання.

Організація роботи працівників пасажирської технічної станції передбачає забезпечення мінімального простою поїздів при найбільшій продуктивності обслуговуючого персоналу. Розгляд окремих позицій показує, що перелік операцій є відносно постійним як по тривалості виконання, так і кількісному складу бригад. Тому для різних категорій поїздів тривалість і перелік операцій може визначатися (задаватися) на основі хронометражних спостережень.

Таким чином потоковий метод обробки поїздів має такий вигляд:

1) технічний огляд (ТО) поїзда по прибуттю з моменту відчеплення локомотива, висадки пасажирів, вивантаження багажу;

2) продовження ТО, визначення вагонів, що вимагають безвідчіпного

ремонту, планових ремонтів, ЕТР і спеціальної обробки, сухе прибирання, здача вагонів провідникам екіпірувальної бригади, причеплення нових вагонів замість відчеплених;

3) зовнішнє очищення, обмивка поїзда, сушіння, підготовка вагонів до внутрішнього прибирання, переформування поїзда на витяжці;

4) діагностика технічного стану і поточний ремонт вагонів, перевірка якості виконуваного ремонту, централізоване випробування автогальм, продовження підготовки до внутрішнього прибирання;

5) внутрішнє вологе прибирання, екіпірування вагонів (ЕВ) і формування поїзда за схемою;

6) прийом вагонів провідниками і санітарно-технічною комісією;

7) посадка пасажирів, контрольна перевірка поїзда, причеплення поїзного локомотива, випробування гальм від локомотива; видача довідки форми ВУ-45 і підпис старшого оглядача про готовність поїзда.

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

ТЕМА 3.6, Експлуатація пасажирських вагонів

Питання: 1. Контроль і обслуговування поїзною бригадою: електрообладнання, системи водопостачання, опалення, вентиляції і каналізації, кондиціювання повітря. Контроль за станом підвагонного обладнання. Ведення рейсової і звітної документації.

Завдання: Опрацювати літературу, законспектувати

відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:порядок здійснення контролю і обслуговування обладнання, систем вагону; види рейсової і звітної документації.

Має вміти: визначати неполадки в роботі вагонного обладнання по спрацюванню сигналізації.

 

Література: [6].

1. Перед початком рейсу провідник отримує відповідні бланки документів, переносну радіостанцію, продукти чайної торгівлі, мішки для сміття, мило, ми­ючі засоби, засоби для дезинфекції, туалетний папір, постільну білизну для об­слуговування пасажирів та один комплект службової постільної білизни для особистого користування при слідуванні поїзної бригади до п'яти діб. Провід­ник хвостового вагона крім цього повинен отримати сумку кондуктора (6 пе­тард, акт останнього іспиту петард, одну пару сигнальних прапорців, свисток), додатковий сигнальний ліхтар.

При прийманні вагона,а також перед відправленням у рейс провідник зобов'язаний перевірити:

Справність поручнів, перехідних та тамбурних відкидних вхідних площа­док, дверей і дверних замків у всьому вагоні та наявність пломб на стоп-кранах, вогнегасниках та рукоятках привода вікон аварійних виходів; справність по­жежних кранів у котельному відділенні та туалеті негальмівного кінця вагона; наявність справних інвентарних шлангів до них; наявність, справність та термін придатності вогнегасників згідно з вимогами Норм оснащення об'єктів і рухо­мого складу залізничного транспорту пожежною технікою та інвентарем.

Трафарети про виконання планових видів ремонту:

Дію ручного гальма поворотом штурвала спільно з оглядачем вагонів, а в пункті обороту самостійно, переконавшись, що колодки прижаті, повернути

штурвал назад, переконатись, що гальма відпущені. Наявність деревного вугілля або тирсових брикетів для функціонування титану.

Стан розподільчих щитів, панелей автоматики, працездатність споживачів електроенергії на функціонування включенням та виключенням із пульта або щита управління, стан акумуляторної батареї по рівню її зарядки.

Справність та працездатність систем: сигналізації контролю нагрівання букс, пожежної сигналізації, внутрішнього поїзного зв'язку, кондиціювання по­вітря, справність кип'ятильника (візуально по показанням приладів) та наяв­ність полум'явідсікача у топці титана, справність хвостових сигналів та ручних сигнальних ліхтарів.

Наявність води у системі опалення та водопостачання.

Санітарний стан вагона відповідно до Державних санітарних правил та норм, гігієнічних нормативів щодо утримання пасажирських вагонів.

Наявність з'ємного обладнання та майна, медичної аптечки для надання першої медичної допомоги.

Провідник штабного вагона додатково перевіряє наявність: епідукладки, протигазів, опломбованої аптечки на випадок аварії, санітарних носилок, мобі-лізуючих шин та куточка побуту.

Провідник хвостового вагона додатково перевіряє наявність, справність і чистоту скла врізних хвостових сигнальних ліхтарів, наявність в них електро­ламп, а на шляху прямування забезпечує контроль за їх справністю.

У опалювальний період провідник повинен додатково перевірити справ­ність системи опалення, наявність колосників у топці, справність ручного та електричного циркуляційного насосів, відсутність повітряних пробок, забезпе­ченість вагона інвентарем для опалювання та твердим паливом відповідно до встановленого на підприємстві порядку за нормами, передбаченими Інструкці­єю з технічного обслуговування опалювальної установки пасажирського ва­гона.

Не допускати зберігання у котловому приміщенні і біля титану — дров та інших легкозаймистих матеріалів, самовільного вибігу води під вагон на галь­мівну важільну передачу, пружини центрального підвішування.

Перед поїздкоюз початкового пункту відправлення провідник зобов'яза­ний здійснити огляд усіх місць вагона, де можуть бути заховані предмети або переховуватися люди (вугільні ящики, котельні відділення, конструктивні по­рожнини і т.п.), накласти на них засоби контролю (пломби, липкі стрічки, саморуйнівні голографічні етикетки, тощо).

При виявленні під час огляду в пункті відправлення або на шляху пряму­вання поїзда сторонніх предметів, нелегальних мігрантів терміново інформува­ти начальника поїзда. Під час приймання — здавання чергування та на шляху прямування поїзда періодично перевіряти зазначені місця.

Про всі несправностіабо недоліки,виявлені у процесі приймання ваго­на, провідник зобов'язаний доповісти начальнику поїзда або поїзному електро­механіку для вжиття необхідних заходів, приймати вагон тільки після усунення виявлених недоліків.

В зимовий період,перед відправленням з пункту формування та обороту, при необхідності оббивати кригу з гальмової важільної передачі, пружинних комплектів візків.

До подачі поїзда для посадки пасажирів провідник повинен підтримувати температуру у вагоні взимку та в перехідний період року у межах 18-22 °С, влітку — 22-26 °С. Температура повітря у вагоні взимку та у перехідний період року нормується для усіх типів пасажирських вагонів, а влітку — тільки для ва­гонів з повним кондиціюванням повітря.

Після отримання плати провідник повинен видати пасажиру фіскальний чек або квитанцію форми ЛУ-99.

Прибирання постільних речей та постільної білизни дозволяється за згодою пасажирів не раніше, ніж за ЗО хвилин до прибуття поїзда на станцію.

Вести облік заселеності вагона, витрат постільних речей, наявності віль­них місць та таких, що звільняються, згідно з порядком, встановленим чинними нормативними документами.

Контролювати виконання пасажирами вимог пожежної безпеки, не допус­кати підключення пасажирами до електромережі вагону електроприладів, не передбачених електричною схемою вагона,

Контролювати показання електровимірювальних приладів, сигналізації контролю нагрівання букс і іншого електрообладнання на пульті управління ва­гона. На станціях під час стоянки поїзда більше 5 хвилин перевіряти стан кли­нових пасів приводу генератора, а при несправності СКРІБ перевіряти на дотик температуру букс.

Під час приймання—здавання зміни перевірити наявність у теці квитків та їх відповідність зайнятим пасажирами місцям, витрати постільних речей та правильність заповнення бланків звітів, замінити табличку з прізвищем черго­вого провідника на дверях службового купе.

У випадку виникнення короткого замиканняна землю (корпус) будь-якого із полюсів електрообладнання вагона (одна лампа на щиті управління по­тухла, друга горить на повну потужність) відключити усі споживачі електро­енергії, крім ланцюгів аварійного освітлення (вночі) та сигналізації, і визвати поїзного електромеханіка або начальника поїзда.

При виникненні несправності у вагоні,яка загрожуєжиттю людей або безпеці руху, стороннього шуму під вагоном, а також у випадку спрацювання системи сигналізації контролю нагрівання букс (постійно працює акустичний сигнал і світить сигнальна лампа) негайно зупинити стоп-краном поїзд, по теле­фону (радіозв'язку) або ланцюжком визвати поїзного електромеханіка або на­чальника поїзда для прийняття оперативного рішення і на дотик визначати міру нагрівання букс вагона (всіх букс з обох сторін вагона). Начальник поїзда і ма­шиніст приймають рішення згідно з вимогами ПТЕЛНа вагонах, обладнаних СКНБ з позисторними термодатчиками, в разі обриву ланцюга від механічних пошкоджень провіднику вагона подається переривчастий акустичний сигнал. При появленні цих сигналів провідник повинен відключити СКНБ і визвати ПЕМ. Поїзд стоп-краном при цьому не зупиняти.

Під час руху поїзда на вагонах забороняється установлювати головний пакетний перемикач режимів роботи системи електропостачання в нульове по­ложення, так як при цьому система контролю нагрівання букс виявляється від­ключеною.

У всіх випадках, при відключеному ланцюгу, який відмовив у системі контролю нагріву букс, на зупинках поїзда необхідно на дотик проконтролюва­ти нагрівання букс.

У разі вимушеної зупинкипасажирського поїзда на перегоні, якщо рух поїзда не може бути відновлений протягом 20 і більше хвилин і немає можли­вості утримувати поїзд на місці на автогальмах, провідники вагонів за сигналом машиніста локомотива «Гальмувати» — (три довгих свистка) — повинні при­вести до дії ручні гальма у вагонах, які вони обслуговують, а перед приведен­ням поїзда до руху за сигналом машиніста локомотива «Відпустити гальма» — (два довгих свистка) — відпустити ручні гальма у вагонах, які вони обслуговують.

У випадку виявлення локомотивною бригадою відмови автогальм у поїз­ді, за марної спроби зупинити поїзд, остання подає сигнал загальної тривоги. Провідник вагона після того, як почув сигнал загальної тривоги або побачив сигнали зупинки, зобов'язаний відкрити стоп-кран і привести в дію ручне галь­мо на вагоні, який він обслуговує.

У випадку спрацювання пожежної сигналізаціїпровідник повинен пе­реконатися у достовірності показань шляхом огляду цього місця та визначити місце пожежі; при помилковому сигналі про пожежу визвати поїзного електро­механіка або начальника поїзда.

При виявленні пожежі провідники зобов'язані:

Зупинити поїзд стоп-краном, за винятком випадків, коли поїзд знаходить­ся в тунелі, на мосту, віадуці, шляхопроводі, під мостом або в інших місцях, які не дають змоги організувати евакуацію пасажирів та заважають організації га­сіння пожежі. Якщо пожежа виявлена при знаходженні поїзда у зазначених міс­цях, поїзд повинен бути зупинений після їх проходження.

Викликати по радіостанції або "по ланцюжку" начальника поїзда та поїз­ного електромеханіка, сповістити про пожежу провідникам суміжних вагонів.

Відкрити зовнішні двері (при відсутності високої платформи) і фартухи обох тамбурів у аварійному вагоні та закріпити їх на клямки, відкрити аварійні виходи (там, де вони передбачені конструкцією вагона), двері у суміжні вагони та забезпечити прохід пасажирів.

Відкрити або розбити вікна, розташовані за осередком пожежі, евакуацію пасажирів (по можливості) робити з урахуванням того, що вогонь розповсюд­жується у напрямку, протилежному руху поїзда.

Сповістити пасажирів, організувати їх евакуацію та надати допомогу тим, хто її потребує.

Перевірити, чи усі пасажири залишили вагон та приступити до гасіння (локалізації) пожежі наявними засобами пожежогасіння.

У разі виникнення пожежі на пультах та в щитах управління електрооб­ладнання, світильниках, а також у зоні розміщення вентилятора приточної вен­тиляції відключити відповідними перемикачами усі споживачі електроенергії високої та низької напруги, крім ланцюгів аварійного освітлення вагона (вночі).

При виявленні несправності електрообладнанняпультів та щитів управління провідник повинен сповістити про це начальника поїзда або поїзно­го електромеханіка, провіднику забороняється ремонтувати та регулювати електрообладнання, а також установку пожежної сигналізації (УПС). При вияв­ленні несправності він зобов'язаний відключити усі споживачі електроенергії, крім чергового освітлення (вночі) та ланцюгів сигналізації, і визвати поїзного електромеханіка.

При екстреному гальмуванні(вимушеній зупинці пасажирського поїзда на перегоні із вагона поїзда (стоп-краном) або через порушення цілісності галь­мівної магістралі провідник повинен з'ясувати причину зупинки поїзда шляхом візуального огляду у своєму вагоні ходових частин, букс, кріплення деталей автогальма та електрообладнання. У випадку виявлення несправності у цьому вагоні, яка є перешкодою для подальшого руху поїзда, провідник зобов'язаний негайно подати сигнал зупинки у сторону локомотива і визвати начальника по­їзда, який організовує усунення несправності або приймає рішення про подаль­ше прямування поїзда.

Після відпускання машиністом локомотива автогальм, провідник вагона зобов'язаний перевірити відпускання гальма у вагоні, який обслуговується ним, а після відправлення поїзда провідники вагонів повинні з тамбура спостерігати за рухом поїзда і у випадку не відпускання гальм, іскріння або інших несправ­ностей вжити заходів до зупинки поїзда.

Після прибуття поїзда до пункту формування провідник зобов'язаний:

Перевірити, чи не забули пасажири будь-які речі. При виявленні здати їх до камери зберігання забутих речей із складанням акту згідно з вимогами Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Використану та чисту постільну білизну здати в термін, передбачений технологічним процесом. У випадку, якщо даний вагон у рейс не відправля­ється, повністю його розкомплектувати, здати на склад майно, інвентар по до­кументах із відміткою у маршруті. Вагон підготувати та здати для охорони.

Здати начальнику поїзда гроші за реалізацію платних послуг, залишок нереалізованої продукції та переносну радіостанцію.

Перевірити обладнання, майно, інвентар, відсутнє поповнити встанов­леним порядком.

Скласти перелік зауважень до технічного стану вагона та надати його начальнику поїзда для внесення заявки до Журналу форми ВУ-8 прийому, здачі та технічного стану обладнання пасажирського вагона.

При виявленні у вагоні гризунів або тарганів провідник зобов'язаний сповістити про це начальника поїзда, який повинен зробити заявку на їх зни­щення у санітарно-контрольний пункт (СКП) на залізничному транспорті.

До здачі вагона іншій бригаді після закінчення рейсу зробити прибиран­ня у вагоні, здати вагон з подальшою відміткою у маршрутному листі началь­ником поїзда та пройти післярейсовий медичний огляд.

Здати маршрутний листок наряднику резерву провідників, вияснити да­ту наступної явки на роботу і розписатися за вихід на роботу у черговий рейс.

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

ТЕМА 3.7. Відповідальність і штрафи за порушення правил пасажирських перевезень

Питання:Страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Оподаткування пасажирських перевезень.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:порядок страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті та порядок оподаткування пасажирських перевезень.

Має вміти:визначати величину страхового збору та податку на додану вартість.

Література : стр. 56 [7]

У вартість проїзного документу входить податок на додану вартість (ПДВ), який визначається у відсотковому відношенні від вартості квитка і плацкарти.

При оформленні проїзду з кожного пасажира (крім осіб, що мають право на безплатний проїзд) утриму­ється страховий збір (страховий платіж).

Уважаються застрахованими без сплати страхо­вого збору (страхового платежу) пасажири, що мають право на безплатний проїзд, та діти менше 6 років, які їдуть без проїзного документа разом із супровідником.

Розмір страхового збору (страхового платежу) при оформленні дитячих, пільгових проїзних документів або безплатних (з доплатою за перевищення категорії) ви­значається із суми, яку фактично сплачує пасажир.

Розмір страхового збору (страхового платежу) па проїзному документі зазначається окремо.

Розмір страхового збору (страхового платежу) та страхових сум встановлюється Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96 № 959.

 

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ

ТЕМА 3.8. Обслуговування пасажирів на вокзалах.

Питання: 1. Фірмові поїзда. Поїзда міждержавного сполучення.

Швидкісні поїзда та поїзда підвищеного комфорту.

Охорона праці при перевезенні пасажирів.

Завдання:Опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даних питань студент

Має знати:призначення фірмових поїздів, поїздів міждержавного сполучення, швидкісних поїздів та поїздів підвищеного комфорту; особливості перевезень в різних видах поїздів; вимоги охорони праці при перевезенні пасажирів.

Має вміти:визначати особливості перевезень пасажирів в залежності від виду поїзда.

Література: Стр 4-24 [7]

 

 

1. Фірмовий поїзд - поїзд, сформований з вагонів, яким присвоєна категорія фірмових.

Поїзд підвищеного комфорту - пасажирський поїзд, сформований з вагонів типової або спеціальної конструкції, яким присвоєна категорія підвищеного комфорту.

Поїзд міждержавного сполучення - поїзд, який прямує в межах двох або більше держав.

Вище вказані поїзди відрізняються більш високою швидкістю перевезення пасажирів, більш зручним часом прямування , меншою кількістю зупинок на шляху прямування, високу якістю обслуговування пасажирів, більш високим рівнем комфорту та більшим спектром послуг. У склад поїздів включаються найкращі вагони, обладнані сучасним устаткуванням. На з´ємний інвентар фірмових вагонів наноситься фірмовий логотип. Обслуговують пасажирів висококваліфіковані, спеціально підготовані провідники. Категорія поїзда, клас вагона встановлюється комісійно в залежності від рівня комфорту.

Залежно від внутрішнього облаштування та конструкції вагони можуть визначатись як вагони першого, другого, третього класів, вагони підвищеного комфорту, бізнес-класу, економ класу, фірмові, тощо. Крім цього, у вагонах можуть виділятись також аналогічні типи купе.

Купе бізнес-класу - спеціально обладнане в м’якому вагоні купе підвищеного комфорту. Кількість місць в бізнес-класі визначається конструкцією вагонів.

Сімейні купе - спеціально обладнані купе вагона з місцями для лежання як для трьох осіб, що здійснюють поїздку разом.

Швидкісні поїзди курсують з Києва в напрямках Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова, Москви.

 

 

РОЗДІЛ 4. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖОБАГАЖУ І БАГАЖУ

ТЕМА 4.2. Умови перевезення вантажобагажу.

Питання:1. Прийняття і оформлення вантажобагажу.

2.Розрахунок вартості перевезення вантажобагажу.

3. Зберігання і реалізація незабраного багажу і
вантажобагажу.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даного питання студент

Має знати:порядок прийняття і оформлення вантажобагажу; умови зберігання і реалізації не забраного багажу і вантажобагажу.

Має вміти:оформити документи на перевезення вантажобагажу; розрахувати вартість перевезення вантажобагажу.

Література: Стр. 98-105, 55-56 [7]

1.Вантажобагаж приймається до перевезення від будь-якої фізичної чи юридичної особи без пред'явлення проїзного документа.

До перевезення приймаються вантажі, що можуть бути легко і швидко завантажені і розміщені у багажному вагоні, зокрема:

предмети, зазначені в пунктах Правил, - на зазначених там умовах;

холодильники, кондиціонери, пральні машини, швацькі машини, побутові прилади, меблі;

кінострічки;

продукти харчування, що не потребують охоло­дження, вентиляції та ін.

Вага окремого місця вантажобагажу може бути від 5 до 165 кг.

При цьому:

а) вантажобагаж вагою одного місця до 75 кг приймається до станцій, відкритих для багажних операцій;

б) вантажобагаж вагою одного місця від 75 кг до 165 кг приймається до станцій, відкритих для вантажобагажних операцій.

Перелік станцій, відкритих для багажних та вантажобагажних операцій, визначається Укрзалізницею.

Як виняток, приймається до перевезення без перевантаження вантажобагаж вагою одного місця від 165 до 300 кг від і до станцій формування та обертання поїзда, з яким курсує багажний вагон, за умови заванта­ження та вивантаження силами відправника (одержува­ча). У перевізних документах проставляється відмітка "Завантаження (вивантаження) - силами відправника, розвантаження - одержувача". У разі певивантаження такого вантажобагажу згідно з відміткою після прибуття поїзда на станцію призначення залізниця вивантажує вантажобагаж і складає акт. Одержувач повинен сплатити залізниці витрати, пов'язані із вивантаженням вантажобагажу.

Речі зі склом чи дзеркалами приймаються до перевезення без перевантаження та в упакуванні, яке га­рантує цілість скла чи дзеркала. На кожному упакуванні повинен бути напис "Обережно, скло!".

Вантажі, що швидко псуються, перевозять у бага­жних вагонах пасажирських поїздів без підтримування сталого температурного режиму на шляху прямування.

Суб'єкт господарювання приймає вантажобагаж до перевезення на підставі заяви, в якій зазначається:

а) найменування станції відправлення і призначення;

б) найменування (прізвища) відправника і одержувача та їх місце проживання;

в) найменування вантажобагажу, кількість місць, вага окремих місць і вид упакування;

г) сума оголошеної цінності вантажобагажу;

ґ) зобов'язання про повідомлення одержувача.

Начальник станції зобов'язаний розглянути заяву відправника, встановити можливість приймання вантажу до перевезення та дату і час завезення його на станцію.

Начальник станції може обмежити вагу або кіль­кість місць вантажу, що приймається до перевезення од­нією партією, залежно від часу стоянки поїзда, наявності місць у багажному вагоні та запропонувати відправити вантаж декількома партіями різними поїздами.

Вантажі, що швидко псуються, приймаються від відправника після того, як начальник станції встано­вить, з яким саме поїздом вони можуть бути відправлені, але не раніше ніж за 2 години до відходу цього поїзда.

На підтвердження приймання вантажобагажу до перевезення відправнику видається вантажобагажна квитанція. Відправник повинен пересвідчитися в тому, що вантажобагажна квитанція заповнена правильно.

Якщо відправник надає інші супровідні документи, то вони прикріплюються до дорожньої відомості, про що в ній робиться відмітка. Датою прийняття вантажобагажу до перевезення вважається дата накладення календарного штемпеля станції відправлення на перевізні документи.

Приймання вантажобагажу здійснюється відповідно до Правил.

Вантажобагаж на нетарифних пунктах не приймається.

Коли в працівника станції виник сумнів що­до найменування вантажу чи його стану, станція відпра­влення вантажобагажу може здійснити перевірку вмісту вантажобагажу. Перевірка проводиться тільки на станції відправлення в присутності відправника. За результатами такої перевірки складається акт.

До перевезення вантажобагажем приймаються рослини, саджанці та інші садивні матеріали, якщо їх упаку­вання гарантує схоронність перевезення і вони не забрудню­ють багаж інших пасажирів. Кожне місце відправки в цьому випадку не повинно перевищувати вагу 25 кг і висоту 2 м.

Зазначені відправлення зі станцій, що знаходяться на території районів, оголошених під карантином, при­ймають тільки після пред'явлення власником карантин­ного документа на право перевезення.

Оголошення цінності вантажобагажу здійс­нюється відповідно до пунктів 22.17 - 22.19 цих Правил, крім положень про необов'язковість оголошення цінності.

Під час здавання вантажобагажу відправник зобов'язаний оголосити його цінність, яка зазначається у перевізних документах у графі "Оголошена цінність". За­лізнична станція відправлення зобов'язана відмовити в прийманні вантажобагажу, якщо відправник не оголосив його цінність.

До упакування та маркування вантажобага­жу і речей, що здаються до перевезення у машині відпра­вника, поширюються вимоги як для багажу.

Сільськогосподарські продукти повинні бути упакованими в ящики, корзини, лантухи, а мед та інші рідкі продукти - у металеві фляги або дерев'яні діжки. Упакування повинне гарантувати збереження продуктів, що перевозяться.

Баки мотовелосипедів, мотоциклів, моторо­лерів, мопедів і мотоколясок повинні бути очищені від пального і масел. Мотоцикли вагою до 165 кг, мотороле­ри і мопеди приймають до перевезення у заводській чи іншій твердій упаковці (латах).

 

2. Вартість перевезення багажу та вантажобагажу є диференційованою залежно від відстані перевезення.

Мінімальна розрахункова вага багажу чи вантажобагажу - 10 кг.

При перевезенні багажу і вантажобагажу загальною ва­гою до 1000 кг включно неповні 10 кг уважаються повними.

При перевезенні вантажобагажем загальною вагою понад 1000 кг неповні 100 кг уважаються повними.

Мінімальна сума оголошеної цінності при оформ­ленні перевезення багажу чи вантажобагажу - 10 грн. Неповні 10 грн оголошеної цінності вважаються за повні.

За перевезення у багажному вагоні поштуч­них предметів (велосипедів з моторами і без моторів, колясок-протезів, дитячих колясок і дитячих автомобілів) плата здійснюється як за 20 кг багажу за кожний пред­мет. Якщо разом з велосипедом пред'являються інші речі, то всі вони повинні бути зважені разом і плата повинна оформлятись однією квитанцією за загальну вагу.

За перевезення мотоциклів, моторолерів, мо­педів, інвалідних моторних трьох та чотириколісних ко­лясок провізні платежі стягуються за фактичною вагою.

За перевезення байдарок у пасажирському та багажному вагоні здійснюється плата як за 20 кг багажу.

Плата за перевезення собак великих порід, кімнатних тварин та птахів при пасажирі в пасажирських вагонах, а також у багажних вагонах дальніх поїздів сплачується за особину чи місце як за 20 кг багажу, неза­лежно від наявності ручної поклажі.

Перевезення собак-супровідників, що супроводжують інвалідів-сліпих, не оплачується.

У тариф за перевезення багажу та вантажобагажу включаються збори за навантаження і розвантаження з вагона на кінцевих і проміжних станціях.

Відстань перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу визначається за маршрутом прямування поїзда.

Якщо багаж чи вантажобагаж перевозиться з перевантаженням на шляху прямування, то загальна від­стань перевезення визначається за маршрутами поїздів, узгоджених для перевезення багажу (вантажобагажу).

 

3. Строк доставки вантажобагажу визначається аналогічно до строку доставки багажу з різницею в очікуванні перевантаження - замість 1 доби - 2 доби.

Строк доставки вантажобагажу відповідно збільшується у випадках, вказаних у Правилах , а також у разі затримок з вини відправників та одержувачів.

У дорожній вантажобагажній відомості у графі "інші відмітки" вказуються причини і тривалість затри­мок, внаслідок яких залізниця має право подовжити строк доставки вантажу.

Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантажобагаж прибув на станцію призначення до закін­чення строку доставки і отримувач був своєчасно повід­омлений про прибуття вантажобагажу.

Вантажобагаж, що прибув на станцію призна­чення, зберігається безплатно до 24-ої години в день прибуття вантажобагажу. Надалі за зберігання здійсню­ється оплата за встановленими тарифами.

Станція призначення зобов'язана не пізніше наступного дня після прибуття вантажобагажу направити отримувачу повідомлення (листом на замовлення, телеграмою за заявою відправника, повідомленням по телефону) про прибуття вантажобагажу. Станція зобов'язана мати докази відправлення отримувачу повідомлення про прибуття вантажобагажу.

Вантажобагаж видається отримувачу, зазначеному в дорожній вантажобагажній відомості, без пред'явлення вантажобагажної квитанції під розписку в дорожній ван­тажобагажній відомості. Вантажобагаж може бути вида­ний й іншій особі, якщо в неї є довіреність отримувача, оформлена в установленому законом порядку.

В обох випадках отримувач зобов'язаний подати документ, що посвідчує особу, а станція призначення зо­бов'язана перевірити його і впевнитись, що вантажобагаж видається особі, яка має на це право.

Відомості про пред'явлені документи та місце проживання особи, що отримує вантажобагаж, запису­ються на зворотному боці дорожньої відомості.

Вантажобагаж, що прибув на адресу юридич­них осіб, видають за довіреністю, підписаною керівни­ком і бухгалтером, з пред'явленням документа, який по­свідчує особу, під розписку одержувача на зворотному боці дорожньої багажної відомості. Довіреність залиша­ється у справах станції. Особа, уповноважена на одер­жання вантажобагажу, має право зняти копію з дорож­ньої відомості, яку багажний касир зобов'язаний завірити особистим підписом та штемпелем станції.

Отримувач при отриманні вантажобагажу має право перевірити його вагу.

Якщо отримувач, незважаючи на повідомлення про прибуття вантажобагажу, не з'явився протягом 30 діб з дня його отримання, то вантажобагаж вважається незатребуваним і реалізується згідно із законодавством України.

Якщо одержувач вантажобагажу відмовляється від одержання вантажобагажу, то станція призначення пови­нна в строк не пізніше однієї доби після отримання пись­мової заяви одержувача про відмову повідомити про це відправника із запитом, як вчинити із вантажобагажем.

Перевідправлення вантажобагажу на будь-яку ста­нцію в цих випадках здійснюється з оплатою послуг за зберігання вантажобагажу.

Якщо в 10-денний строк після відправлення від­правнику повідомлення про відмову одержувача в отри­манні вантажобагажу станцією не буде отримано розпо­рядження щодо вантажобагажу, то він вважається незат­ребуваним і реалізовується згідно із законодавством.

Про реалізацію вантажобагажу інформується від­правник.

Положення пункту 26.9 цих Правил поширюється також на перевезення вантажобагажу з урахуванням того, що вантажобагаж вважається втраченим, якщо він не прибув на залізничну станцію призначення протягом 10 діб після закінчення терміну доставки.

Якщо відправник вантажобагажу є його отримувачем, то йому надається право, у випадку неприбуття вантажобагажу в зазначений термін доставки з вини залізниці, заявити на залізничній станції призначення про повернення вантажобагажу на залізничну станцію відправлення, якщо це не заборонено митними чи іншими правилами. Станція призначення повинна внести зміст заяви відправника у вантажобагажну квитанцію. У цьому випадку перевідправлення вантажобагажу прово­диться без стягнення платежів за новими перевізними документами, попередня вантажобагажна квитанція за­лишається на станції.

Перевезення вантажобагажу для потреб залі­зниць безкоштовно може здійснюватись на підставі окремої вказівки керівництва Укрзалізниці.

 

РОЗДІЛ 4. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖОБАГАЖУ І БАГАЖУ

 

ТЕМА: 4.3. Відповідальність і штрафи.

Питання:1. Охорона праці під час навантаження і розвантаження багажу і вантажобагажу.

Завдання:опрацювати літературу, законспектувати відповіді на питання.

Після опрацювання даного питання студент

Має знати:вимоги охорони праці під час навантаження і розвантаження багажу і вантажобагажу.

Має вміти:провести цільовий інструктаж перед початком виконання робіт.

Література:Стр. 17-21 [8].

1. Відповідальним за дотримання вимог безпеки під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт є керівник робіт.

Прийнятий до перевезення вантаж і багаж слід укладати так, щоб більш важкий вантаж знаходився знизу, а легкий зверху, маркувальними бирками (написами) назовні.

Вивантажений або підготовлений до навантаження на платформі або вздовж залізничної колії вантаж або багаж необхідно укладати і закріплювати так, щоб не порушувався габарит наближення будівель.

Розташовувати вантаж або багаж слід вздовж залізничної колії у визначеному місці на відстані не менше 2 м від зовнішньої грані головки крайньої рейки на висоті укладання до 1,2 м, і на відстані 2,5 м при більшій висоті укладання.

Здійснювати навантаження, розміщення і кріплення вантажу і багажу в багажному вагоні слід таким чином, щоб забезпечувалась можливість їх наступного безпечного виван­таження. Більш важкі вантажі необхідно розміщувати рівномірно по підлозі вагона, а легкі і крихкі - на полицях, згідно технологічних карт техпроцеса.

Перед навантаженням і вивантаженням вантажу і багажу вручну, якщо перепад висот підлоги багажного вагона і кузова автомобіля (рампи складу і кузова автомобіля) перевищує 0,2 м, необхідно встановлювати трапи або перехідні містки (настили) шириною не менше 1 м.

Трапи і перехідні містки (настили) необхідно також встановлювати, якщо відстань між вагоном і кузовом автомо­біля (рампою склада і кузовом автомобіля) перевищує 0,1 м.

Не дозволяється знаходитися під піднятим ванта­жем або багажем, який переміщується, а також знаходитися в просторі між транспортним засобом, який рухається і пасажирським складом (вагонами).

Під час навантаження і вивантаження із вагона вантажу і багажу встановлювати візки із вантажем і багажем паралельно вагонам, на відстані не ближче 0,5 м від краю платформи.

Під час перевезення вантажу і багажу на візках набли­жатись до краю рампи слід також не ближче, ніж на 0,5 м.

Під час відчинення і зачинення дверей вагона не дозволяється знаходитися в зоні можливого падіння вантажу.

Необхідно уважно оглядати кожне місце вантажу і багажу на предмет цілісності упакування і слідкувати, чи стійко розкладений вантаж, що залишився і лежав поруч із взятим.

Під час роботи прийомоздавальник повинен слідкувати за тим, щоб працівники застосовували справні трапи і настили, брали вантаж і багаж із вагона або штабеля тільки зверху, а також не допускати знаходження на місцях навантажувально-розвантажувальних робіт сторонніх осіб.

Піднімання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів на годину) дозволя­ється: чоловікові - масою не більше 30 кг, жінці - масою не більше 10 кг. Переміщення вантажів на відстань більше 25 м і масою більше 20 кг повинно проводитися із застосуванням засобів механізації.

Прийомоздавальник не повинен приймати до перевезення вантаж і багаж, якщо на ящиках і інших упа­ковках є не загнуті цвяхи, кінці дроту, обв'язувальні стрічки тощо.

Не дозволяється укладати в штабель вантаж і багаж в слабкій упаковці, яка не може витримати наванта­ження від верхніх рядів і має форму, яка не забезпечує стійкість штабелю.

Не дозволяється завантажувати вагон зверхвантажопідіймальності.

Перед застосуванням приставних драбин або розсувних драбин для огляду вантажу і багажу, які складені на стелажах і в штабелях, необхідно перевірити наявність на них інвентарного номера, дати наступного випробування, на тетивах - наявність гумових наконечників (шипів) і стяжок, на східнях і тетивах - відсутність сколів і тріщин. У розсувних драбин перевірити справність пристрою від самовільного зсуву.

Не дозволяється застосовувати драбини, термін випро­бування яких минув, збитих цвяхами, без скріплення тетив стяжками і врізання східців у тетиву.

Нижні кінці драбин повинні мати упори у вигляді гострих металевих шипів, гумових наконечників і інших гальмових пристроїв в залежності від матеріалу опорної поверхні.

Під час роботи на приставній драбині у її основі повинен знаходитись другий робітник, який утримує драбину в стійкому положенні.

Не дозволяється:

- працювати з приставної драбини, стоячи на сходинці, яка знаходиться на відстані менше 1 м від верхнього кінця;

- встановлювати приставні драбини під кутом більше 75 градусів до горизонталі, без додаткового кріплення верхньої частини;

- працювати з двох верхніх східців стрем'янки, які не мають перил або упорів;

- знаходитись на східцях приставної або розсувної драбини більше одного працівника.

- піднімати і опускати вантаж і багаж по приставній драбині, а також залишати на ній різні предмети)

Література:

1.Гревцов С.В., Дідтріх В.І. та інші. Організація вантажної і комерційної роботи. Частина 1. – Київ: «Видавництво Дельта», 2008.-376с.

2.Остафійчук І.А., Остафійчук В.О. Методична розробка «Перевезення вантажів, які швидко псуються» - Чернівці.: ЧТЗТ, 2001р.

3.Леонтьев А.П., Ткочев В.Д., Батраков И.И. и др. Перевозка скоропортящихся грузов. Справочник. – М.: Транспорт, 1986г.

4.Гревцов С.В. Дідтріх В.І. та інші. Організація вантажної і комерційної роботи. Частина 2. – Київ: «Видавництво Дельта», 2008р.

5.Остафійчук І.А., Остафійчук В.О. Методичні вказівки до виконання практичних робіт. – ЧТЗТ, 2001р.

6.Інструкція провідників пасажирських вагонів.

7.Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. – К.: Наш друк, - 2007-152с.

8.Примірна інструкція з охорони праці для прийомоздавальника вантажу і багажу. – К.: ТОВ «Полііндустрія», 2004р.