Організація управлінського обліку є внутрішньою справою підприємства, що дозволяє керівництву самостійно вирішувати питання:
- як класифікувати витрати;
- наскільки деталізувати місць виникнення витрат і як їх пов'язувати з центами відповідальності;
- як вести облік фактичних і планових (нормативних), повних і часткових (змінних, прямих, обмежених) витрат.
Проте, незважаючи на таку свободу вибору способів організації управлінського обліку на підприємстві, необхідно враховувати вплив таких чинників:
- економічний стан підприємства;
- організаційні принципи створення підприємства;
- технико-технологічні чинники.
Економічний стан підприємства. Його вплив на організацію управлінського обліку виявляється в тому, що побудова такої системи є завданням, що вимагає серйозних витрат фінансових ресурсів і часу. Причому витрат потребує не тільки залучення фахівців, але і створення повноцінної здатної до постійних змін і вдосконалення матеріальної бази (придбання спеціальних програмних засобів).
Організаційні принципи створення підприємства. Вибір і побудова організаційної структури управління підприємством є створенням схеми взаємодії і взаємозв'язку різних структурних підрозділів з метою найбільш ефективного вирішення покладених на них завдань і визначення порядку їх підпорядкованості й підзвітності.
Існує велика кількість організаційних структур управління підприємством, кожна з яких має свої особливості побудови. До них відносяться:
– дивізійна (лінійна);
– функціональна;
– лінійно-функціональна;
– матрична;
Дивізійні структури –це структури, засновані на виділенні великих автономних виробничо-господарських підрозділів (структурних підрозділів, відділень) і відповідних їм рівнів управління з наданням таким підрозділам оперативно-виробничої самостійності і з перенесенням на цей рівень відповідальності за понесені витрати і отримані доходи, внаслідок чого вище керівництво концентрується на вирішенні стратегічних завдань, пов'язаних із зростанням і розвитком підприємства в цілому (додаток 1).
Поділ компанії по підрозділах (дивізіонах) проводиться, як правило, за одним з трьох принципів:
– за продуктовим - з урахуванням особливостей продукції, що випускається, або послуг, що надаються;
– залежно від орієнтації на конкретного споживача;
– за регіональним - залежно від обслуговуваних територій.
Функціональні структури засновані на поділі функцій між структурними підрозділами (фахівцями) з підпорядкуванням їм всіх нижчестоящих підрозділів (додаток 1). Даний вид організаційної структури передбачає підпорядкування одного працівника декільком вищестоящим керівникам, що реалізовують свої функції. При цьому внутрішня структура підрозділів, як правило, будується за лінійним принципом. Наприклад, начальник ділянки одночасно підпорядкову заступникам директора з виробництва, комерції і економіки.
Лінійно-функціональні структури є найбільш поширеними і засновані на побудові структури підприємства з використанням переплетення виконання вузькоспеціалізованих функцій із системою підзвітності й відповідальності за безпосереднє виконання поставлених завдань (додаток 1).
Матричні структури відображають закріплення в організаційній побудові підприємства двох напрямів керівництва:
– вертикального - управління структурними підрозділами підприємства;
– горизонтального - управління окремими проектами або програмами.
Особливістю таких структур є те, що вони часто використовуються, коли вибрана організацією стратегія акцентує увагу на отримання високоякісного результату з великої кількості проектів у області високих технологій (розробка програмних продуктів).
Технико-технологічні чинники. Організація системи управлінського обліку на підприємстві тісно пов'язана із специфікою його діяльності, технологіями, використовуваними при виробництві продукції або наданні послуг.