Лекція 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЙ ВИТРАТ

Цільова спрямованість: дать определение и проиллюстрировать объект затрат, научиться классифицировать затраты в зависимости от целей и задач, стоящих перед управленческим учетом, определить особенности определения размера затрат деятельности на производственных и торговых предприятиях.

 

Одним з основних об'єктів управлінського обліку є витрати, які є вартістю ресурсів, що використовуються для отримання прибутку або досягнення інших цілей підприємства. До витрат відносяться вартість матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для виробництва тієї чи іншої продукції або послуг.

Витрати підприємства, понесені в процесі виробництва будь-якого виду продукції (надання послуг), виражені в грошовій формі, називають собівартістю.

У практичній діяльності підприємств в рамках управлінського обліку можуть розраховуватися наступні види собівартості: технологічна, виробнича, планова (нормативна), реалізованої продукції, операційної діяльності і звичної діяльності.

Технологічна собівартість – всі витрати, які безпосередньо пов'язані з певним видом продукції, що випускається. Її розрахунок пов'язаний з розподілом витрат на прямі й непрямі.

Під виробничою собівартістю продукції (робіт, послуг) розуміються поточні витрати підприємства на її виробництво, які виражені у грошовій формі.

Планова (нормативна) собівартість – це нормативні витрати ресурсів на виробництво конкретного виду продукції в майбутньому (планованому) періоді, розраховані на підставі існуючих норм витрачання ресурсів, стандартів і технічних умов, які встановлені для цього виду продукції.

Собівартість реалізованої продукції складається з частини виробничої собівартості, що припадає на реалізовану продукцію, понаднормових витрат і нерозподіленої частини постійних загальновиробничих витрат.

Собівартість операційної діяльності є аналогом повної (заводської) собівартості і відображає всі витрати на виробництво та реалізацію продукції, а також інші витрати, пов'язані із здійсненням операційної діяльності.

Найекономічнішим і доцільним підхідом до побудови системи обліку витрат і калькуляції собівартості – це виділення типових груп управлінських рішень (наприклад, контроль за трудовитратами або використанням матеріалів) і вибір відповідних їм об'єктів обліку витрат (наприклад, продукція або підрозділ).

Сучасні системи обліку витрат в рамках впровадження на підприємстві управлінського обліку разом з традиційними завданнями – оцінки запасів і визначення прибутку – забезпечують надійною базою для прогнозування економічних наслідків наступних рішень:

- Випуск якої продукції продовжити ? Припинити ?

- Яку встановити ціну ?

- Чи змінювати нам технологію і організацію виробництва ? і т.д.

Вирішення перерахованих завдань, як і багатьох інших, грунтується на правильному й об'єктивному розділу витрат згідно з класифікаційними ознаками.

Облік виробничих витрат ведеться за напрямами, які є областями діяльності підприємства, де потрібений відокремлений цілеспрямований облік витрат на виробництво.

З метою задоволення потреб різних видів користувачів вся інформація про витрати, яка використовується у процесі ведення управлінського обліку, може бути розділена на:

- інформацію для оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

-дані для ухвалення рішень і планування;

-відомості для контролю і регулювання фінансово-господарської діяльності.

Класифікація витрат, виходячи з напрямів їх обліку може бути представлена таким чином:

-для оцінки запасів і визначення фінансових результатів:

§ вичерпані й невичерпні;

§ витрати на продукт і витрати на період;

§ прямі й непрямі;

§ основні й накладні;

- для ухвалення управлінських рішень:

§ релевантні й нерелевантні;

§ постійні й змінні;

§ маржинальні й середні;

§ реальні й можливі;

-для контролю і регулювання:

§ контрольовані й неконтрольовані.