Реферат Курсовая Конспект
Господарський облік, його суть і характеристика - раздел Образование, Тема 1 ...
|
Тема 1
Господарський облік, його суть і характеристика
План
1. Бухгалтерський обліку системі господарського обліку.
2. Нормативна база ведення бухгалтерського обліку на підприємствах.
3. Організація ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку
Номер і назва ПСБО | Дата і номер наказу Міністерства фінансів України про затвердження ПСБО |
1. Загальні вимоги до фінансової звітності | 31.03.1999 р.№87 |
2. Баланс | 31.03.1999 р.№87 |
3. Звіт про фінансові результати | 31.03.1999 р.№87 |
4. Звіт про рух грошових коштів | 31.03.1999_р.№87 |
5. Звіт про власний капітал | 31.03.1999 р.№87 |
6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах | 28.05.1999 р.№137 |
7. Основні засоби | 27.04.2000 р. №92 |
8. Нематеріальні активи | 18.10.1999 р. №242 |
9. Запаси | 20.10.1999 £^№246 |
10. Дебіторська заборгованість | 8.10.1999 р. №237 |
11. Зобов'язання | 31.01.2000 р.№20 |
12. Фінансові інвестиції | 26.04.2000^. №91 |
13. Фінансові інструменти | 30.11.2001 р. №559 |
14. Ореада | 28.07.2000 2. №181 |
15. Дохід | 29.11.1999р.№290 |
16. Витрати | 31.12.1999 р.№318 |
17. Податок на прибуток | 28.12.2000 р. №353 |
18. Будівельні контракти | 28.04.2001 р. №205 |
19. Об'єднання підприємств | 7.07.1999 р.№ 163 |
20. Консолідована фінансова звітність | 30.07.1999 р.№176 |
21. Вплив змін валютних курсів | 10.08.2000 р. №193 |
22. Вплив інфляції | 28.02.2002 р. №147 |
23. Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін | 18.06.2001 р. №303 |
24. Прибуток на акцію | 16.07.200]_р. №344 |
25. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва | 25.02.2000 р №39 |
26. Виплати працівникам | 28.10.2003 р. №601 |
27. Діяльність, що припиняється | 07.11.2003 р.№617 |
28. Зменшення корисності активів | 24.12.2004 р. №817 |
29. Фінансова звітність за сегментами | 19.05.2005 р. №412 |
30. Біологічні активи | 18.11.2005 р. №790 |
31. Фінансові витрати | 28.04.2006 р. №415 |
Тема 2. Предмет бухгалтерського обліку.
План
1. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку.
2. Господарські засоби, джерела їх утворення, та господарські процеси.
Тема 4: Бухгалтерський баланс.
План
1. Зміст, будова та види бухгалтерського балансу.
2. Характеристика розділів активу та пасиву балансу.
3. Типи операцій, які спричинюють зміни в балансі.
Зміст, будова та види бухгалтерського балансу.
Управління фінансово-господарською діяльністю підприємства потребує своєчасної та достовірної інформації про стан та рух господарських засобів за складом і розміщенням, джерелами формування та цільовими призначеннями. Такі відомості можна отримати за допомогою бухгалтерського балансу.
Бухгалтерський баланс – метод узагальнення даних про склад майна суб'єкта діяльності за видами (складом і використанням) і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику.
За формою баланс являє собою двосторонню таблицю, ліва сторона якої називається активом і призначена для відображення господарських засобів за складом і розміщенням, а права сторона, що називається пасивом, призначена для відображення джерела формування господарських засобів. Така форма побудови бухгалтерського балансу називається горизонтальною. Вона широко використовується в країнах континентальної Європи, в тому числі й в Україні. Англомовні країни використовують вертикальну форму побудови балансу, коли спочатку показують склад активу, а потім – пасиву.
У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код і записуються окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені в пасиві балансу).
Статті активу характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебіторську заборгованість тощо. Статті пасиву характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, кредиторську заборгованість тощо.
Загальні підсумки активу і пасиву балансу дорівнюють один одному. Це обов'язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображені у вартісній оцінці одні й ті самі господарські засоби, які згруповані за різними ознаками: в активі за складом і розміщенням, а в пасиві – за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Підсумок активу або пасиву (оскільки вони мають дорівнювати один одному) називається валютою балансу.
У практиці бухгалтерського обліку мають місце такі види балансів:
- початковий (вступний) – складається на дату створення підприємства;
- річний – складається за календарний рік як основний звітний період в діяльності підприємства;
- періодичний – складається за проміжні звітні періоди (місяць, квартал);
- об'єднувальний – складається при злитті кількох підприємств в одне;
- розподільний – складається у разі поділу одного великого підприємства на декілька менших суб'єктів господарювання з правами юридичних осіб;
- зведений – складається об'єднанням підприємств і містить звітні дані всіх суб'єктів господарювання – учасників такого об'єднання;
- консолідований – складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства з урахуванням внутрішньо групових сальдо;
- ліквідаційний – формується у випадку ліквідації підприємства з урахуванням умов розподілу активів для покриття зобов'язань підприємства та повернення коштів засновникам.
Змістовна частина балансу визначається його будовою та структурою. Розміщення статей в активі та пасиві у світовій і вітчизняній практиці істотно відрізняється.
Характеристика розділів активу та пасиву балансу.
Форма балансу та порядок його заповнення в Україні регулюються ПСБО 2 "Баланс". Згідно зі ст. 11 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" баланс, разом із звітом про фінансові результати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та примітками до звітів, є складовою фінансової звітності підприємства.
Тема 5: Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис.
План
1. Бухгалтерські рахунки: будова та порядок здійснення записів.
2. Класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку.
3. Сутність подвійного запису та алгоритм складання бухгалтерської проводки.
4. Узагальнення поточної облікової інформації.
Тема 6: Документація. Інвентаризація.
План
1. Порядок документального оформлення господарських операцій.
2. Класифікація документів.
3. Організація документообороту на підприємстві.
4. Завдання, види інвентаризації та випадки її проведення.
5. Техніка проведення інвентаризації.
6. Відображення результатів інвентаризації в обліку.
Тема 7: Оцінювання і калькулювання в системі бухгалтерського обліку.
План
1. Грошовий вимірник у бухгалтерському обліку.
2. Види оцінювання об'єктів обліку.
3. Калькулювання як система обчислення собівартості продукції.
Тема 8: Облік основних господарських процесів.
План
1. Облік процесу постачання.
2. Облік процесу виробництва.
3. Облік процесу реалізації.
4. Порядок формування результатів господарювання.
Тема 9: Облікові регістри, техніка, форми та організація обліку на промислових підприємствах.
План
1. Поняття та класифікація облікових регістрів.
2. Характеристика основних форм ведення бухгалтерського обліку.
3. Автоматизовані форми ведення бухгалтерського обліку.
Тема 10: Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості.
План
10.1. Облік касових операцій.
10.2. Облік операцій на поточному рахунку.
10.3. Облік розрахунків з покупцями, підрядниками, замовниками і різними дебіторами.
Тема 10.1: Облік касових операцій.
План
1. Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій.
2. Облік касових операцій.
3. Інвентаризація (ревізія) каси.
Тема 10.2: Облік операцій на поточному рахунку.
План
1. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банків.
2. Оформлення розрахункових документів та приймання їх установами банків.
3. Облік операцій на поточному рахунку.
4. Облік операцій на інших рахунках у банку.
1. Порядок відкриття і закриття рахунків в установах банків.
Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» затверджена Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. Ця Інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Порядок відкриття банками рахунків клієнтам, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Клієнти можуть відкрити лише один поточний рахунок для формування Статутного капіталу господарського товариства (у національній та\або іноземній валютах)та один поточний рахунок ( у національній та\або іноземній валютах) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
Юридичні особи – нерезиденти можуть відкривати в банках України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валютах у порядку, встановленому цією Інструкцією.
У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахуванням коштів.
Банки зобов’язані здійснити перевірку поданих документів для відкриття рахунків на відповідність їх чинному законодавству, зокрема:
А) підписи осіб на заяві про відкриття поточного рахунка мають бути розшифровані з обов’язковим зазначенням прізвища та ініціалів і звірені з підписами, що наведені в картці із зразками підписів і відбитка печатки;
Б) свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності;
В) нотаріальне засвідчення документів і копій документів;
Г) документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави.
У разі відкриття поточного рахунка клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунка. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на яку згідно х внутрішніми положеннями банку покладається обов’язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів тощо.
Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, встановленому чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.
Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземній валютах суб’єктом господарювання такий:
1. Якщо суб’єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунка здійснюється в такому порядку:
Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або від окремного підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:
- пред’явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їхні повноваження. Фізичні особи – резиденти додатково пред’являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
- подати документи (копії документів), засвідчені у встановленому порядку, визначені Інструкцією.
На підставі вищезазначених документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.
Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.
2. Якщо юридична особа не має рахунка в цьому банку, то для відкриття поточного рахунка потрібно подати такі документи:
- заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, або нотаріально;
- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору), установчого акта (положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.
Якщо фізична особа-підприємець не має рахунків на цьому банку, то для відкриття поточного рахунка їй потрібно подати до банку такі документи:
- заяву про відкриття поточного рахунка, що підписана фізичною особою-підприємцем;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, засвідчену нотаріально;
- копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену відповідним органом, що його видав;
- картку із зразками підписів, засвідчену підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.
У статті 3 Інструкції також наведено порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах: відокремленому підрозділу, якщо він не має в цьому банку рахунків; професійній спілці або об’єднанню профспілок; орендному підприємству; довірчому товариству; військовій частині, установі й організації Збройних Сил України, Державному комітету у справах охорони державного кордону України тощо; а також, якщо суб’єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок або вкладний (депозитний) рахунок.
Постановою Правління НБУ «Про затвердження змін до Інструкції» № 492 від 12.02.2003 р. за № 485 (п. 3.3 Інструкції) від 21.12.2005 р. встановлено,що:
1) при відкритті банківського рахунка відособленому підрозділу потрібно подати прохання юридичної особи;
2) заяву відособленого підрозділу про відкриття поточного рахунка підписує тільки його керівник або інша уповноважена особа, з бухгалтера таку відповідальність знято.
Відкриття поточного рахунка фізичній особі здійснюється в такому порядку (п. 6.1):
- фізична особа пред’являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює, а також документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків;
- фізична особа – резидент заповнює заяву про відкриття поточного рахунка та картку із зразками підписів, які засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;
- між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.
Поточні рахунки відкриваються на ім’я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14-ти років) їх законними представниками – батьками (усиновлювачами) або опікунами в порядку, установленому в пункті 6.1 Інструкції.
Якщо іноземне представництво не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому поточного рахунка в іноземній валюті здійснюється в такому порядку.
Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:
- пред’явити паспорт або документ, що його замінює, документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред’являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
- подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені главами 11 та 12 цієї Інструкції для відкриття іноземним представництвам поточних рахунків типу «Н» і «П» у національній валюті.
На підставі цих документів працівник банку здійснює ідентифікацію іноземного представництва та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком в іноземній валюті.
Між банком та іноземним представництвом укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.
Порядок відкриття поточних рахунків у національній валюті та іноземних валютах викладено у статтях 3 – 17 Інструкції.
Усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки у двох примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів.
Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади – особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також іншим уповноваженим на це особам.
Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разу:
- проведення реорганізації в межах одного банку;
- проведення реорганізації банків шляхом злиття приєднання, поділу, перетворення;
- зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;
- зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів.
Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:
- на підставі заяви клієнта;
- на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;
- на підставі відповідального рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;
- у разі смерті власника рахунка – фізичної особи (за затвердженням до банку спадкоємців);
- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між банком і клієнтом.
У разі закриття поточного та вкладного (депозитного) рахунка суб’єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби.
Інвестиційні рахунки. Це новий вид поточного рахунка, який банки можуть відкрити для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземних інвестицій та прибутку, доходів, інших коштів, одержаних ними від даної діяльності в Україні. Через інвестиційні рахунки будуть проходити і кошти, виручені за продане нерезидентом майно.
Порядок відкриття рахунка нерезиденту викладено у пп. 16.1 і 16.2 Інструкції № 492 від 12.11.2003 р., перелік коштів, які дозволено зараховувати на інвестиційні рахунки (у гривнях – п. 16.3, у інвалюті – п. 16.5), список операцій, які можна буде сплатити з інвестиційного рахунка (у гривнях – п. 16.3, у інвалюті – п. 16.6).
І загальна для всіх банківських рахунків умова: сповістити до податкової інспекції про відкриття нового банківського рахунка тому, що підприємство має право тільки одержувати з рахунка кошти, а знімати з нього заборонено (п. І.ІЗ Інструкції).
Тема 10.3: Облік розрахунків підприємства.
План
1. Облік розрахунків з підзвітними особами.
2. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, покупцями та замовниками.
3. Облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами.
4. Облік розрахунків з учасниками.
5. Облік розрахунків векселями.
Тема 11: Облік виробничих запасів.
План
1. Завдання обліку запасів та їх завдання.
2. Визнання та оцінка запасів.
3. Переоцінка запасів.
4. Синтетичний облік виробничих запасів.
5. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.
1. Завдання обліку запасів та їх класифікація.
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо та ін.), що є предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочою силою виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх цілком передається на новостворений продукт.
Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для знаходження резервів зниження собівартості продукції в напрямку раціонального використання матеріалів, зниження норм витрат та забезпечення належного збереження матеріалів. Основні завдання бухгалтерського обліку в цій галузі:
- контроль за наявністю матеріальних цінностей у місцях їхнього збереження і на всіх стадіях переробки;
- правильне і своєчасне документування всіх операцій з руху матеріальних цінностей; виявлення і розрахунок витрат, пов'язаних із їх заготівлею; розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;
- систематичний контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення зайвих матеріалів і матеріалів, що не використовуються, їх реалізація;
- своєчасне здійснення розрахунків із постачальниками- матеріалів, контролю за матеріалами, що транспортуються, невідфактуреними поставками.
Всі матеріали за метою їх використання і призначення у виробничому процесі можна підрозділити таким чином:
сировина (продукти добувної промисловості і сільського господарства, наприклад, руда при надходженні на металургійні підприємства);
- основні матеріали (продукти обробної промисловості, наприклад, чорні і кольорові метали в машинобудуванні);
- напівфабрикати (власного виробництва і покупні матеріали, що були піддані визначеному опрацюванню на закінченому технологічному переділі);
- комплектуючі вироби;
- допоміжні матеріали — на відміну від основних не створюють матеріальної основи продукту, що виробляється. Вони можуть приєднуватися до основних матеріалів із метою підвищення споживчих властивостей виготовленого продукту і надання йому визначених якостей (наприклад, лаки і фарби), можуть використовуватись засобами праці для підтримки їх у робочому стані (наприклад, олія для змащування машин), а також використовуватися для забезпечення нормального ходу процесу виробництва і господарських потреб підприємства;
- відходи основного виробництва (стружка, тирса, обрізки труб та ін.); відходи від невиправного браку продукції;
- тара (дерев'яна, картонна, металева) призначається для збереження, упаковування і зберігання матеріалів і готової продукції.
Два види тари: інвентарна і неінвентарна;
- паливо (кокс, природний газ, електроенергія) за своїм призначенням й умовам використання у виробництві підрозділяється на енергетичне (для
виробітку електроенергії і пару), технологічне (для плавки і нагрівання металу, сушіння матеріалів та ін.) й паливо для господарських потреб (на опалення будинків і помешкань);
- запасні частини (окремі деталі машин і устаткування для підтримки їх у робочому стані і для капітального ремонту);
- малоцінні та швидкозношувані предмети (викрутки, стамески, господарський інвентар, спецодяг та ін.).
Крім того, матеріали класифікуються за технічними властивостями і поділяються на групи: чорні метали, прокат, труби, кольорові метали, хімікати та ін.
По цих класифікаційних групах підприємством складається звіт про залишки, надходження і витрати сировини і матеріалів у виробничо-експлуатаційній діяльності. В процесі виробництва матеріали використовуються по-різному.
Деякі з них цілком споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші — змінюють тільки свою форму (мастильні матеріали, фарби), треті — входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті — тільки сприяють виготовленню виробів, не входять у їхню масу або хімічний склад.
Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури матеріалів.
На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів, який сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, наприклад, кольорові, чорні метали тощо. Кожна група поділяється на підгрупи, наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецева сталь, мартенівська, легована тощо. В межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а згодом за розміром та ін.
За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку. Перелік матеріалів, згрупованих за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих з вказівкою одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів. На кожному документі на надходження або витрати матеріалів має бути вказана не тільки назва матеріалу, а і його номер.
Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів за кожним номенклатурним номером і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид готової продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їх використанням у виробництві. Таким чином, необхідними умовами організації обліку виробничих запасів є:
а) правильна організація складського господарства;
б) наявність інструкції з обліку матеріалів;
в) правильне групування (класифікація) матеріалів;
г) розробка номенклатури матеріалів;
д) розробка норм запасу і норм витрат матеріалів.
Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю, давальницька сировина відображається за цінами, вказаними у договорі.
Тема 12: Облік праці та заробітної плати.
План
1. Економічний зміст оплати праці та її форми.
2. Облік особового складу працівників.
3. Первинний облік затрат праці та її оплати.
4. Утримання із заробітної плати.
5. Зведений облік оплати праці.
Економічний зміст оплати праці та її форми.
Основним нормативно-правовим документом, який визначає економічні, правові, організаційні положення оплати праці працівників, які перебувають на підприємстві на підставі трудового договору окремими громадянами у сфері державного регулювання оплати праці, напрямок на забезпечення та стимулювання заробітної плати є «Закон про оплату праці».
Заробітна плата – це винагорода в грошовому вираженні, яку за трудовим договором становить уповноважений орган. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділової, якісної роботи, господарської діяльності підприємства.
У свою чергу заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно з грошима.
Додаткова заробітна плата – винагорода за роботу, виконану понад трудових норм, особливі умови праці (доплати, надбавки, премії), пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні виплати та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік.
Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту і некваліфіковану працю, нижче якого не може виплачуватися заробітна плата.
Форми оплати праці поділяються на:
- погодинну;
- відрядну.
Система оплати праці:
- погодинна;
- погодинно-преміальна;
- відрядна;
- відрядно-преміальна;
- відрядно-прогресивна;
- акордна;
- акордно-преміальна.
Тема 13: Облік витрат діяльності підприємства.
План
1. Витрати: визнання, оцінка, класифікація.
2. Облік витрат на рахунках бухгалтерського обліку.
2.1 Використання лише рахунків класу 8.
2.2 Використання рахунків класу 9.
2.3 Використання рахунків класів 8 и 9.
3. Формування собівартості.
4. Облік адміністративних витрат.
Використання рахунків класів 8 та 9
Ця система є найбільш трудомісткою, оскільки витрати підприємства в бухгалтерському обліку відображаються не однією, а двома бухгалтерськими записами. У цей час вона забезпечує максимальну інформацію для заповнення Звіту про фінансові результати по ф. № 2.
Тема 14: Облік доходів і фінансових результатів.
План.
1. Визначення терміна «доходи» і принципи їх визнання.
2. Особливості визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів).
3. Особливості визнання доходу від здійснення бартерних операцій.
4. Класифікація доходів підприємства.
5. Облік доходів на рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік доходів.
6. Облік доходів від реалізації.
7. Облік іншого операційного доходу.
8. Облік доходу від участі в капіталі.
9. Облік інших фінансових доходів.
10. Облік інших доходів.
11. Облік надзвичайних доходів.
12. Облік страхових платежів.
13. Загальні принципи формування фінансових результатів.
14. Формування результатів операційної діяльності.
15. Формування результатів фінансової діяльності.
16. Формування результатів іншої звичайної діяльності.
17. Формування результатів від надзвичайної діяльності.
Особливості визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів).
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається за дотримання таких умов:
- Покупцю передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію;
- Підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
- Сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
- Існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Класифікація доходів підприємства.
Визнані підприємством доходи в бухгалтерському обліку поділяються за видами діяльності на наступні групи:
- Операційні доходи (дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інші операційні доходи);
- Фінансові доходи;
- Інші доходи (доходи від інвестиційної діяльності);
- Надзвичайні доходи.
Облік надзвичайних доходів.
Доходи, що виникають внаслідок надзвичайних подій, відображаються на рахунку 75 «Надзвичайні доходи».
Рахунок 75 «Надзвичайні доходи» має такі субрахунки:
751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»;
752 «Інші надзвичайні доходи».
На дебеті рахунка 75 «Надзвичайні доходи» відображається сума (кредитового обороту( в порядку закриття рахунка 75 «Надзвичайні доходи» на рахунок 79 «Фінансові результати», на кредиті – визнана сума відшкодування, зокрема, від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій.
На субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій» відображається сума відшкодування втрат від надзвичайних подій.
На субрахунку 752 «Інші надзвичайні доходи» відображається дохід від інших подій чи операцій, які відповідають визначенню «надзвичайні події».
Облік страхових платежів.
Рахунок 76 «Страхові платежі» призначено для обліку страховиками надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування. На дебеті рахунка 76 «Страхові платежі» відображається повернення страхувальнику страхових платежів у разі дострокового припинення дії договору страхування, а кредиті – збільшення у страхувальника страхових платежів.
Щомісяця рахунок 76 «Страхові платежі» (сальдо по кредиту) закривається кореспонденцією з субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».
Тема 15: Облік основних засобів.
План
1. Визначення, класифікація основних засобів.
2. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів.
3. Придбання та виготовлення основних засобів.
4. Ремонт основних засобів.
Ремонт основних засобів.
Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є забезпеченість підприємства основними засобами. Для підтримки основних засобів у робочому стані власникові(ам) підприємства потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшень.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку таких витрат і економічних вигід, від їх здійснення, від правильного відображення їх у податковому обліку. Розглянемо основні аспекти податкового обліку операцій з поліпшення об'єктів основних засобів.
Чіткого визначення понять модернізації, ремонту й інших видів поліпшень у законодавстві немає. Проте деякі нормативні документи визначають такі поняття.
Так, у П(С)БО № 7 та у Методичних рекомендаціях № 561 під поняттям модернізації розуміють поліпшення технічних параметрів устаткування з метою збільшення строку корисної експлуатації або виробничої потужності.
Щодо поняття ремонту, то законодавство також чітко не визначає його. Значення цього слова можна знайти у Положенні № 102, яким надано визначення понять щодо ремонту автомобільних транспортних засобів:
Ремонт — комплекс операцій з відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів або їх складових.
Поточний ремонт — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні та (або) відновленні окремих частин.
Капітальний ремонт — ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.
Від понять ремонту і модернізації слід відрізняти поняття технічного обслуговування об'єктів основних засобів.
Після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо). У Положенні № 102 зазначено, що технічне обслуговування — комплекс операцій або операція з підтримки роботоздатності або справності виробу при використанні за призначенням, зберіганні й транспортуванні.
Згідно з Податковим кодексом витрати на підтримку об'єктів основних засобів у робочому стані (ремонти) і витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів (поліпшення) відображаються в податковому обліку за одними і тими самими загальними правилами.
Тема 16: Облік нематеріальних активів.
План
1. Поняття нематеріальних активів.
2. Документальне оформлення операцій нематеріальних активів.
3. Надходження нематеріальних активів.
4. Амортизація нематеріальних активів.
5. Вибуття нематеріальних активів.
Надходження нематеріальних активів.
НМА можуть надходити на підприємства в результаті різних подій. Зокрема, НМА можуть бути:
- Самостійно створені;
- Придбані за грошові кошти;
- Отримані в якості внеску в втомлюся капітал;
- Придбані в результаті обміну на подібний актив;
- Придбані в результаті обміну на неподібний актив;
- Підучити безоплатно.
Придбані (створені) НМА зараховуються на баланс за первісною вартістю.
Вибуття нематеріальних активів.
Причинами вибуття НМА можуть бути:
- Продаж НМА;
- Списання з балансу внаслідок неможливості отримання подальших економічних вигод;
- Безоплатна передача НМА;
- Передача НМА як внеску до статутного капіталу іншого підприємства;
- Вибуття внаслідок обміну на інший актив (подібний або неподібний).
Причинами вибуття НМА можуть бути:
- Продаж НМА;
- Списання з балансу внаслідок неможливості отримання в дльнейшем економічних вигод;
- Безоплатна передача НМА;
- Передача НМА як внеску до статутного капіталу іншого підприємства;
- Вибуття внаслідок обміну на інший актив (подібний або неподібний).
Тема 17: Облік власного капіталу.
План
1. Класифікація та функції власного капіталу.
2. Форми підприємств, поняття та складові власного капіталу.
3. Облік статутного капіталу.
4. Облік неоплаченого капіталу.
5. Облік додаткового капіталу.
Тема 18: Облік фінансових інвестицій.
План
1. Види та класифікація фінансових інвестицій.
2. Капітальні інвестиції.
3. Облік капітального будівництва.
4. Облік будівельного виробництва.
Тема 19: Облік зобов’язань.
План.
1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань.
2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань.
3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'язаних з нею відрахуваннях.
4. Облік довгострокових векселів.
5. Види облігацій і порядок їх випуску.
6. Облік довгострокових облігацій.
7. Облік довгострокових орендних зобов'язань.
8. Облік пенсійних зобов'язань.
Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань.
Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал. Згадаємо формулу:
Активи = Зобов'язання + Капітал;
Активи - Зобов'язання = Капітал
Вимоги кредиторів щодо активів підприємства мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фінансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредиторська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони:
- мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів; нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тощо);
- пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності;
- мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома).
Фактичні зобов’язання виникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома.
За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.
Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Балансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фінансовий рік.
Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані.
2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань.
Згідно із Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку (GAAP) США, короткострокові (поточні) зобов'язання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких використовуються поточні активи, або прийняття інших поточних зобов'язань.
Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу діяльності підприємства - залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим. До короткострокових зобов'язань належать:
o заборгованість за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності і послуги;
o короткострокові позики банку і поточна частина довгострокових позик;
o нараховані зобов'язання по заробітній платі, податках, відсотках тощо;
o дивіденди до сплати;
o одержані аванси.
Для обліку заборгованості перед постачальниками за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги серед значної кількості розрахункових рахунків використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок "Рахунки до сплати". При виникненні заборгованості перед постачальниками рахунок кореспондує, як правило, з матеріальними рахунками, а при погашенні - з рахунком "Грошові кошти". Так, придбання товарів у кредит відображається:
1) за системою постійного обліку запасів:
Дебет рахунка "Запаси" 1200
Кредит рахунка "Рахунки до сплати" 1200
2) за системою періодичного обліку запасів:
Дебет рахунка "Витрати на придбання запасів" 1200
Кредит рахунка "Рахунки до сплати" 1200
При погашенні заборгованості перед постачальниками складається бухгалтерське проведення:
Дебет рахунка "Рахунки до сплаті" 1200
Кредит рахунка "Гротові кошти" 1200
Якщо у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей мають місце випадки їх повернення постачальнику або надання постачальниками комерційних знижок, то в обліку використовується рахунок "Повернення запасів і знижки". Він є регулюючим, контрактивним до рахунків "Запаси" (при постійній системі обліку запасів) або "Витрати на придбання запасів" (при періодичній системі обліку запасів) рахунком. На суму повернених постачальникам товарно-матеріальних цінностей або отриманих від них комерційних знижок в обліку складається бухгалтерське проведення:
Дебет рахунка "Рахунки до сплати"
Кредит рахунка "Повернення запасів та знижки"
До короткострокових зобов'язань відносяться також короткострокові векселі, за допомогою яких можуть здійснюватися розрахунки з постачальниками і банками.
Вексель до сплати - це зобов'язання по погашенню суми заборгованості та відсотків, яке звичайно підтверджується офіційним документом - кредитною угодою (векселем), в якому вказують конкретний термін і розмір платежу. Відсотки є платою за користування кредитом протягом визначеного часу. Сума заборгованості по відсотках визначається:
Основна сума заборгованості =
Ставка відсотків * Термін користування кредитом (8.3)
Отже, вексель є не тільки платіжним, а і кредитним інструментом.
Облік розрахунків з кредиторами із застосуванням вексельного обігу ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку "Векселі до сплати". Погашення заборгованості постачальникам за допомогою векселя відображається записом:
Дебет рахунка "Рахунки до сплати"
Кредит рахунка "Векселі до сплати"
Після оплати векселя складаються бухгалтерські проведення:
1) на основну вартість векселя
Дебет рахунка "Векселі до сплати"
Кредит рахунка "Грошові кошти"
2) на суму відсотків по векселю
Дебет рахунка "Витрати на сплату відсотків"
Кредит рахунка "Грошові кошти"
При застосуванні векселів в розрахунках з банками за банківські позики можуть використовуватися два види векселя, залежно від способу сплати відсотків: відсотковий і безвідсотковий.
Дивіденди до сплати - це сума заборгованості корпорації по оголошених, але ще не сплачених дивідендах. Дивіденди - це розподіл накопиченого чистого прибутку. їх виплата здійснюється на підставі рішення ради директорів, що фіксується в спеціальних документах. Рада директорів може прийняти будь-яке рішення щодо суми нерозподіленого прибутку: спрямувати його повністю чи частково на погашення позики, розвиток виробництва чи на виплату дивідендів. Тому заборгованості по дивідендах не існує, доки рада директорів не оголосить про намір їх виплатити. Дивіденди можуть бути виплачені у формі грошових коштів, негрошових активів або навіть додатково випущеними акціями. Звичайно між датою оголошення і датою виплати минає деякий час, протягом якого оголошені дивіденди і є короткостроковими зобов'язаннями компанії
Облігації можуть продаватись за номіналом, зі знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією). Це обумовлено квотою у відсотках до номінальної вартості облігацій, яка встановлюється компанією. Продажна ціна облігації не впливає на розмір періодичного платежу і визначається різницею між встановленою по облігації і ринковою ставкою відсотків. Ринкову ставку також називають діючою або купонною. Вона може змінюватися щодня. Це ставка, за якою покупець облігації погоджується тимчасово надати кошти, а продавець облігації вважає можливим взяти їх на певних умовах.
Тема 20: Фінансова звітність.
План
Загальні вимоги до фінансової звітності. Класифікація звітності.
Порядок складання та подання фінансової звітності.
Склад фінансової звітності підприємства.
Тема 21: Облік на підприємствах малого бізнесу.
План
Сутність, значення, функції та місце малого бізнесу в умовах розвитку ринкової економіки.
Загальні питання організації бухгалтерського обліку малих підприємств.
Принципи формування облікової політики малих підприємств.
Поняття, склад та вимоги до річної фінансової звітності.
Основні вимоги до складання фінансової звітності
Перед складанням річної фінансової звітності на підприємстві має бути проведена інвентаризація активів і зобов'язань.
Інформація, приведена у фінансовій звітності, базується виключно на даних бухгалтерського обліку і повинна бити тотожна даним аналітичного і синтетичного обліку. Слід пам'ятати про те, що дані фінансової звітності вважаються за достовірні, якщо не містять яких-небудь спотворень або помилок, які можуть згодом вплинути на прийняті рішення.
При складанні фінансової звітності необхідно суворо слідувати принципам її підготовки - автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування і відповідності доходів й втрат, повного освітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.
Фінансова звітність має бути підписана керівником підприємства і головним бухгалтером.
Тема 22: Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
План
1. Міжнародні та міжурядові організації і стандарти бухгалтерського обліку.
2. Концептуальні основи бухгалтерського обліку.
3. Реформування бухгалтерського обліку.
4. Організація обліку за національними стандартами.
Організація обліку за національними стандартами.
– Конец работы –
Используемые теги: гос, арський, Облік, його, Суть, характеристика0.102
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Господарський облік, його суть і характеристика
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов