Зміст курсу, його зв’язок з іншими дисциплінами

Цей принцип ґрунтується на ст. 42 Конституції України, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Відповідно Закон України “ Про ЗЕД” визнає рівність перед законом всіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності . Також забороняються будь-які, крім передбачених цим Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; визначається неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом. З принципом виключення невиправданого втручання з боку держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність пов’язане право суб’єктів ЗЕД на відшкодування за рахунок держави ґрунтується на ст. 56 Конституції України, ст.34 Закону України “Про ЗЕД”, ст.150 МКУ.

Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності України з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Цей принцип встановлено ч.2 ст.1 МКУ , його основою є намагання України інтегруватися до світової економічної системи, загальноєвропейських економічних процесів, приєднатися до Світової Організації Торгівлі (СОТ), для чого необхідно привести національні митні стандарти у відповідність з загальноприйнятими світовими принципами та вимогами, що, зокрема, включає недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів у відповідність до рекомендацій СОТ і т.д.

3.Функції митної політики

Конкретні завдання, які вирішуються державою в процесі проведення митної політики, обумовлюють відповідні її функції. До основних функцій митної політики слід віднести такі :

- фіскальна

- регулятивна

- захисна

фіскальна функція – наповнення державного бюджету за рахунок стягнення мит, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон. Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, як: збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митне супроводження і т.д. Ці платежі не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці:

регулятивна функція передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та адміністративного характеру з метою регулювання останніх в цілях забезпечення національних інтересів та інтересів національних товаровиробників та створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики в сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов’язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мит та митних зборів, ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень;

захисна функція –спрямована на захист держави від зовнішніх загроз: захист національної безпеки держави, підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, забезпечення екологічної безпеки, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів, ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частина подібних завдань реалізуються в процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій, таких як: митний, валютний, екологічний, медико-санітарний та інші види контролю, а також при виконанні завдань по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

4.Форми митної політики.

Основними історичними формами митної політики є політика державного протекціонізму та політика вільної торгівлі ( лібералізація).Зміст протекціоністської політики полягає в створенні умов для розвитку національної економіки шляхом штучного обмеження конкуренції з боку інших держав та допомозі національним виробникам в освоєнні закордонних ринків збуту, використовуючи зовнішньополітичні позиції держави та державну підтримку експорту. Політика протекціонізму передбачає завищені ставки ввізних мит, застосування нетарифних, адміністративно-правових обмежень або повної заборони щодо імпорту певних видів товарів, державне субсидування, кредитування, надання податкових пільг національним виробникам-експортерам. На сьогоднішній день політика державного протекціонізму суперечить міжнародно-правовим актам з питань торгівлі та митного регулювання і в своєму чистому вигляді майже не зустрічається, поступившись місцем політиці вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі в своєму ідеальному варіанті ґрунтується на чотирьох базових свободах: вільному русі товарів, послуг, капіталів та людей, що зокрема, передбачає створення рівних умов для національних та іноземних товарів, зменшення ставок імпортних мит та ліквідацію нетарифних обмежень і т. д. Саме принцип вільної торгівлі став головним в розвитку міжнародного економічного співробітництва у ХХ ст. Слід урахувати що розглянуті, так звані, класичні форми митної політики в чистому вигляді існують лише в теорії. Сучасна світова практика регулювання зовнішньоекономічних відносин іде шляхом поєднання протекціоністських та вільно-торговельних форм задля найбільш повного забезпечення національних інтересів держави, але загальною домінуючою тенденцією є політика лібералізації.

Аналіз теоретичних і практичних аспектів митної політики України та державно-правового механізму її формування і реалізації засвідчують, передусім, важливу роль, яку відіграє митна політика серед інших напрямків державної політики на сучасному етапі. Саме цей вид державної діяльності являє собою впливовий важіль захисту національних інтересів, зокрема в економічній сфері. Маючи великий арсенал засобів економічного та неекономічного характеру, митна політика, є, майже за Аристотелем, певним способом досягнення цілей в цілому, визначається її організаційним та регулятивно-контролюючим спрямуванням.

Митна політика реалізується в процесі діяльності як органів державної влади зокрема митних органів, так і недержавних інституцій. Згідно з традиційними підходами митна політика виступає, передусім, складовою зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності держави, але це є дуже вузьким сприйняттям даного явища. На сьогоднішній день значення митної діяльності держави значно розширилося, навіть важко перелічити ті сфери суспільного і державного життя, на які мають вплив результати цієї діяльності: це і економіка, і внутрішня та зовнішня політика, екологія, соціальна сфера, військова безпека і т. д. Взагалі, розглядаючи проблему просторового буття держави, необхідно відмітити, що воно виходить за рамки державних кордонів. Якщо мова іде про геополітичні інтереси, про сфери впливу і т.д. то ці аспекти діяльності державного апарату виходять далеко за межі території окремої держави. Так само як і абсолютно неможливо чітко обмежувати якість сфери державної діяльності суто внутрішньою або зовнішньою спрямованістю.

Тому інституціональний механізм формування митної політики включає не лише внутрішньодержавні, а й міжнародні інституції. Розглядаючи співвідношення митної політики та митної справи, ми приходимо до висновку, що воно базується на схемі “загальне” і спеціальне. У рамках такої схеми за митною політикою визначається роль визначення стратегічного спрямування діяльності, а то за митною справою закріплюється функції конкретної системи реалізації цих стратегічних цілей. У такому разі перша, тобто митна політика, змінюється у відповідності до реформування державного курсу: а друга – митна справа, вдосконалюється у відповідності до потреб підвищення ефективності діяльності системи.

Політика являє собою організаційну та регулятивно-контрольну сфери суспільства, основні в системі інших сфер та такі, що охоплюють відносини та діяльність суб’єктів та об’єктів. Державна політика визначає зміст державної діяльності, способи її організації. Саме політика передбачує урахування та пов’язування інтересів держави з інтересами інших держав, соціальних груп та інвалідів, та головне - визначення конкретного змісту та форм діяльності держави в тій чи іншій сфері. Таким чином, з правової точки зору існує певний механізм формування і реалізації державної політики, в митній сфері це- державно-правовий механізм митної політики.

Державно-правовий механізм митної політики являє собою сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження митної політики, їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів.

Цей державно-правовий механізм, як зрозуміло з визначенням, складається з декількох взаємопов’язаних між собою елементів.

По перше, це сукупність державних інституцій задіяних у процесі формування і впровадження митної політики, тобто інституціональний механізм митної політики.

По-друге, це сукупність ролей та відносин, яка включає правові відносини, що виникають при проведенні митної політики та специфічні ролі, форми і методи діяльності суб’єктів проведення митної політики.

По-третє, це ієрархічна сукупність правових норм та принципів, яка регулює зміст та процес проведення митної політики, тобто правовий механізм митної політики.

Ефективність митної політики держави в цілому забезпечується ефективністю кожної складової її механізму.

Тема 2. Структура та організація діяльності митної служби України

Митна система України - це ефективний інструмент економічної політики держави, метою якої є захист інтересів України та її громадян.

Після розпаду СРСР однією з основних функцій держави став захист суверенітету, територіальної цілісності й економічних інтересів незалежної України. З цією метою постановою Верховної Ради України від 12.12.91. було створено Державний митний комітет України.

Митна система України за роки існування зазнала суттєвих змін. Отримання Україною незалежності спричинило інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, значне збільшення кількості їх учасників, зміну митної політики в умовах впровадження ринкової економіки, збільшення номенклатури експорту й імпорту товарів. Значно зросла кількість митних органів і спеціалізованих організацій. Це все вимагало вдосконалення структури митної системи, яка розпочалася з виходом Указу Президента від 29.11.96 за № 11/45/96 “Про Державну митну службу України”. На виконання наказу ДМСУ № 163 від 03.99 “Про реорганізацію митних органів “з метою вдосконалення структури митних органів України, підвищення ефективності їх функціонування на основі аналізу статистичних й економічних показників діяльності митних установ протягом 1997 –1998 рр. і змін в обсягах роботи митниць різних регіонів України було проведено реорганізацію митниць, митних постів і пунктів пропуску.

Митна система України є єдиною загальнодержавною системою.

1.Понятття та характеристика єдиної митної системи України.

Найважливішими елементами організації митної справи є вибір оптимальної структури митної служби і характеру розміщення її органів на території країни (рис.1)

Рис.1.Основні елементи організації митної справи

Митна служба України будується і функціонує як єдина митна система України.

Організація і провадження митної справи в Україні здійснюються за принципами які становлять сукупність принципів єдиної митної системи України. Це:

- єдина митна політика;

- єдина митна територія;

- єдине митне законодавство;

- єдине тарифне регулювання;

- поєднання єдиного тарифного регулювання із засобами економічної політики.(рис.2)

Рис.2.Принцип організації митної справи

Ці принципи є відображенням основного принципу Конституції України – її єдиного економічного простору.

Принципи організації митної справи визначає правовий документ - Митний кодекс України.

Митний кодекс України в поняття єдиної митної системи включає назву органів, які цю систему створюють: Державну митну службу України; регіональну митницю; митницю; митний пост, а також порядок їх створення, реорганізації та ліквідації.

Єдина митна система - це уся сукупність митних органів; їх взаємодія і взаємозв’язок у здійсненні митної справи, які базуються на загальних системних принципах: цілісності, структурності, ієрархічності, взаємозалежності з оточуючим соціальним середовищем.

Цілісність митної системи забезпечують взаємозв’язок і залежність митних органів один від одного при досягненні загальних цілей взаємодії, реалізації своїх функцій.

Структурність митної системи створюється своєрідністю форм побудови організаційних структур митних органів ,їх зв’язків і відносин у межах єдиного технологічного процесу здійснення митної справи.

Ієрархічністьмитної системи характеризують відносини субординації по вертикалі та координації дій по горизонталі , які базуються на розподілі повноважень і функцій митних органів у здійсненні митної справи.

Взаємозалежністьмитної системи з оточуючим соціальним середовищем утілена у постійній взаємодії митних органів з державними органами влади, державними структурами, різними об’єднаннями та структурами учасників ЗЕД.

Митне законодавство забезпечує самостійність митної системи України . Відмітні ознаки митної служби формують її атрибути і символи: герб, прапор, присяга, форма одягу, спеціальні звання, професійне свято.

Права й обов’язки працівників митних органів регламентовані митним законодавством.

Становлення єдиної митної системи пов’язано з конкретними політичними, економічними, соціальними умовами та передумовами. Вони спричиненні процесами створення державності, переходу економіки країни до ринкових відносин, зміненням характеру й умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності. У зв’язку з цим становленням і розвиток єдиної митної системи України, забезпечення її дієздатності можна поділити на етапи, які мають свої особливості.

2.Органи державного регулювання митної справи.

Основні завдання митних органів України.

Митна система України - це ефективний інструмент економічної політики держави, метою якої є захист інтересів України та її громадян.

Після розпаду СРСР однією з основних функцій держави став захист суверенітету, територіальної цілісності й економічних інтересів незалежної України. З цією метою постановою Верховної Ради України від 12.12.91. було створено Державний митний комітет України.

З 1991 р. ДМКУ зроблено значний крок: збільшено кількість митниць, облаштовано пункти пропуску через митний кордон України, поліпшено технічну базу і т.ін.

З метою вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та іншими порушеннями митних правил у митній системі України було проведено ряд організаційних заходів щодо реформування митних органів. Початок цьому поклав Указ Президента від 29.11.96 № 1145/ 96 “Про Державну митну службу України ” - у березні 1998 р на базі Державного митного комітету було створено Державну митну службу України (Держмитслужба )- центральний орган виконавчої влади. Основні складові митної системи України наведено на рис. 3.

Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади й управління України .

Верховною Радою України визначаються:

- головні напрями митної політики України;

- структура системи органів державного регулювання митної справи;

- розміри мит і умови митного обкладання;

- спеціальні митні зони та митні режими на території України;

- перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється.

МИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Рис. 3. Основні складові митної системи України.

Кабінетом Міністрів України забезпечуються:

- здійснення митної політики України відповідно до законів України;

- встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури;

- координація діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України з питань митної справи;

- проведення переговорів й укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України;

- подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державна митна служба України, яка приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу та інших законів України.

Забороняється регулювання митної справи прямо не передбаченими в законодавстві України актами та діями державних і недержавних органів. ДМСУ є центральним органом державної та виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Вона організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонування митної системи. У своїй діяльності ДМСУ керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Держмитслужба організовує та контролює виконання актів законодавства України про митну справу, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Держмитслужби визначено:

- захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

- контроль за додержанням законодавства України про митну справу;

- забезпечення виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних договорів України з питань митної справи;

- сприяння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших юридичних і фізичних осіб;

- використання засобів митно-тарифного і нетарифного регулювання торговельно-економічних відносин;

- удосконалення митного контролю й оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

- здійснення разом з Національним банком України контролю за валютними операціями;

- здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства економіки України;

- створення сприятливих умов для прискорення пасажиропотоку та переміщення товарів через митний кордон України;

- боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил;

- співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;

- ведення митної статистики;

- ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

- здійснення верифікації(встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

3.Структура митної системи України.

Митна система України за роки існування зазнала суттєвих змін. Отримання Україною незалежності спричинило інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, значне збільшення кількості їх учасників, зміну митної політики в умовах впровадження ринкової економіки, збільшення номенклатури експорту й імпорту товарів. Значно зросла кількість митних органів і спеціалізованих організацій. Це все вимагало вдосконалення структури митної системи, яка розпочалася з виходом Указу Президента від 29.11.96 за № 11/45/96 “Про Державну митну службу України”. На виконання наказу ДМСУ № 163 від 03.99 “Про реорганізацію митних органів “ з метою вдосконалення структури митних органів України, підвищення ефективності їх функціонування на основі аналізу статистичних й економічних показників діяльності митних установ протягом 1997 –1998 рр. і змін в обсягах роботи митниць різних регіонів України було проведено реорганізацію митниць, митних постів і пунктів пропуску.

Митна система України є єдиною загальнодержавною системою. Сучасна структура митної служби України включає центральний апарат, що здійснює загальне керівництво, 10 регіональних митниць, 57 митниць, 180 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ та організацій.

Загальну структуру митної системи України представлено на рис.3. У митних органах України працюють понад 18 тис. працівників. Сьогодні митні органи України забезпечують контроль на 76 автомобільних, 42 залізничних, 36 авіаційних, 40 морських і річкових, 4 паромних пропускних пунктах. Серед них - 140 міжнародних, 57 міждержавних пунктів пропуску. Окрім цього, діють 67 пунктів спрощеного пропуску громадян, які проживають у прикордонних районах.

Нова структурна вертикаль: Держмитслужба - регіональні митниці - митниці вимагає свого нормативного закріплення, чіткого визначення правового статусу та компетенції органів, що входять до неї.

Нормативні акти ДМСУ з питань безпосереднього здійснення митної справи, організації та регулювання митного контролю, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил, видані на основі й на виконання чинного законодавства та в межах її компетенції, є обов’язковими для центральних органів виконавчої влади України , органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності й підпорядкування), посадових осіб і громадян.

Нормативні акти ДМСУ підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

Держмитслужбі безпосередньо підпорядковані регіональні митниці, митниці, митні пости, а також утворені нею спеціалізовані організації й установи (митні лабораторії, інформаційно-аналітичні підрозділи, будівельні та господарські служби, кінологічні служби, науково-дослідні підрозділи, навчальні заклади й установи з підготовки та перепідготовки кадрів), інші організації й установи митної системи.

Регіональна митниця, як складова єдиної системи Державної митної служби України є регіональним митним органом, здійснює комплексний й контроль за дотриманням законодавства з митної справи і в межах своєї компетенції на території закріпленого за ним регіону забезпечує керівництво і координацію діяльності митниць крім підпорядкованих безпосередньо Держмитслужбі, спеціалізованих митних управлінь та організацій ДМСУ.

Регіональні митниці посіли в системі організації і управління нішу між центральним апаратом ДМСУ та митницею.

Регіональна митниця є юридичною особою і проводить свою діяльність відповідно до законодавства про митну справу. Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюється Кабінетом Міністрів України . Регіональна митниця діє на основі Положення, що затверджується Головою Державної митної служби України. Вона здійснює реалізацію митної політики на території підвідомчого регіону діяльності під безпосереднім керівництвом центрального апарату ДМСУ.

Регіональній митниці підпорядковується митниці згідно з вищезазначеною структурною вертикаллю.

Наказом ДМСУ від 26.03.98. № 169 “Про затвердження Типового положення про митницю та типової структури митниці” визначені загальні положення, основні завдання та функції, які виконує митниця відповідно до покладених на неї завдань, та типова структура митниці. Цим Положенням зазначено, що “митниця є державним органом, який здійснює захист економічних інтересів України справляння мита податку на додану вартість, акцизного збору, інших митних платежів та зборів”.

Митниця підпорядкована регіональній митниці та Державній службі України. Вона є юридичною особою, має свою гербову печатку, банку, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, Митним кодексом України, постановами та рішень Кабінету Міністрів України, положеннями про Державну митну службу, рішеннями колегії, наказами ДМСУ та відповідної регіональної митниці, а також цим постів здійснюється ДМСУ відповідно до Митного кодексу України та Положення про митну службу України. Структура, штатний розклад, кошторис доходів і видатків на утримання митниці узгоджуються з начальником митниці та затверджується Головою ДМСУ. Зона діяльності, місце розташування, компетенція митниці, кількість та компетенція підпорядкованих митних постів визначаються ДМСУ.

Митниці розташовуються:

- на митному кордоні України, що збігається з державним кордоном України;

- у пунктах пропуску на державному кордоні України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення;

- в інших районах митної території України;

- у пунктах, розміщених на митному кордоні України, там де він збігається з межами спеціальних митних зон.

- на території спеціальних митних зон.

Митниця України діє в межах регіону (території), що визначається регіональною митницею за погодженням з ДМСУ. Начальник митниці має заступників з основних напрямів діяльності, кількість яких і повноваження узгоджується з начальником регіональної митниці та ДМСУ. Заступники начальника та головний бухгалтер митниці призначаються на посади та звільняються з посад наказом Голови ДМСУ. Фінансовими та матеріальними ресурсами митниці розпоряджається начальник митниці. Положенням окреслені повноваження та відповідальність начальника митниці.

Структура митниці розробляється відповідно до типової та за погодженням з регіональною митницею та ДМСУ затверджується Головою Служби. Типова структура митниці представлена на рис. 4.

Митниці створюються за територіальним принципом, тобто здійснюють свою діяльність на території підвідомчого регіону, яка визначається центральним апаратом ДМСУ

Відповідно до цього принципу учасник ЗЕД повинен здійснити оформлення товарів та інші митні формальності у митниці, на підвідомчій території якої зареєстрована його юридична адреса.

Згідно з програмою модернізації митної служби, у зоні діяльності митниці створюється центри митного оформлення . Вони здійснюють всі операції з оформленням товарів, які прибувають залізницею й автошляхами, а також особистого автотранспорту фізичних осіб і несупроводженого багажу. У цих випадках застосовуються загальноприйняті у світовій практиці правила і технології митного оформлення, що гарантують його достовірність й оперативність.

Територіальний принцип організації та функціонування митниць визначає універсальний, комплексний характер їх діяльності .

Проте територіальний принцип організації не виключає спеціалізації окремих митниць, їх підрозділів на виконання специфічних, найбільш складних видів діяльності, здійснення митної справи за особливих обставин.

Оперативна митниця була створена за наказом ДМСУ “Про створення Оперативної митниці” від 02.03.99 з метою вдосконалення оперативного контролю за митним оформленням вантажів, що переміщуються через митний кордон України, забезпечення своєчасного і повного внесення всіх платежів і коштів, що підлягають зарахуванню до бюджету.

Оперативна митниця суттєво відрізняться від інших митних органів як за структурою, так і за процедурою митного оформлення.

Серед основних завдань Оперативної митниці – захист економічних інтересів України; забезпечення виконання громадянами та суб’єктами ЗЕД чинного законодавства України про митну справу, зокрема “нетрадиційних” для звичайної митниці завдань – виявлення при здійсненні митного контролю та митного оформлення порушень з боку працівників митниць, їх припинення, проведення повторного митного контролю з митним оформленням товарів.

Серед основних функцій Оперативної митниці – право здійснювати повний митний контроль (за участю чергової зміни митного органу, який перевіряється, або з повною її заміною) шляхом перевірки документів, необхідних для контролю, митного огляду та переогляду.

Для боротьби з контрабандою наркотиків, підакцизних і високоліквідних товарів, зброї, вибухівки, культурних та історичних цінностей, для здійснення митного контролю за енергоносіями, іншими товарами і транспортними засобами під час їх переміщення митною територією в системі митної служби створено нову структурну одиницю – Центральну енергетичну митницю.

У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об’єктах зі значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на правах структурного підрозділу митниці.

Митний пост є митним підрозділом , що безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення транспортних засобів і товарів, які переміщуються через митний кордон України . Митний пост є структурним підрозділом митниці.

Митні пости створюються з урахуванням адміністративного поділу, географічного положення району, а також на залізничних станція, автомагістралях, в аеропортах, морських і річкових портах тощо. Зона діяльності митного поста визначається начальником митниці за погодженням з регіональною митницею. Положення про митний пост затверджується Головою Державної митної служби України..

Створення, реорганізації та ліквідація митних постів здійснюються ДМСУ за поданням регіональної митниці. Начальник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади начальником регіональної митниці за погодженням з ДМСУ.

Типова структура митного поста наведе на рис 5.

Залежно від територіального розташування митниці та митні пости поділяються на прикордонні і внутрішні. Це пов’язано як з маршрутами переміщення товарів, рухом пасажиропотоків, так і з місцями концентрації учасників ЗЕД

До прикордонних відносять митниці та пост, що розташовується в місцях перетинання транспортними магістралями кордону держави, а також в аеропортах, морських і річкових портах. До них належать і пункти пропуску (переходу) всіх видів автотранспорту через кордон країни . Ці структурні одиниці фіксують проходження товарів через кордон і сповіщають про це внутрішню митницю, здійснюють митний контроль пасажиропотоків.

До внутрішніх належать митниці, які розташовані у місцях концентрації учасників ЗЕД ( одержувачів і відправників вантажів)на митній території країни. Вони здійснюють митне оформлення товарів і контроль за їх доставкою , збори митних платежів та інших митні процедури безпосередньо на місцях. Такі митні структури створюються при великих залізничних вузлах, промислових і добувних підприємствах , в адміністративно-територіальних центрах.

У системі ДМСУ створена Центральна митна лабораторія та митні лабораторії регіональних митниць. Центральна митна лабораторія та митні лабораторії регіональних митниць здійснюють матеріалознавчі дослідження, товарознавчі експертизи, а також інші митні лабораторні дослідження за дорученням керівника ДМСУ та регіональних митниць.

Центральна митна лабораторія була створена за наказом Голови ДМСУ в Києві 18 березня 1994 р . Вона бере також участь у вирішенні питань науково-методичного характеру. На даний час вона є куратором шести робіт, які входять до науково-технічної програми розвитку митної системи України. Крім дослідницької діяльності, Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне керівництво лабораторіями Західної, Чорноморської, Південної , Дніпропетровської , Карпатської ,Кримської та Донбаської митниць.

Положення про Центральну митну лабораторію і Положення про митні лабораторії регіональних митниць затверджуються Головою ДМСУ.

З метою забезпечення ефективності діяльності митних органів при ДМСУ можуть створюватися спеціалізовані управління й організації для декларування, зберігання та реалізації митних вантажів, забезпечення технічними засобами контролю, а також будівельні та господарські служби, інформаційно-аналітичні центри, кінологічні служби, заклади освіти з підготовки та перепідготовки кадрів, консультаційно-інформаційні пункти тощо.

Митна варта - спеціальна оперативна служба ДМСУ, яка разом з іншими органами, управліннями й організаціями митної системи забезпечує виконання митного законодавства України. Діяльність цього структурного підрозділу спрямована на захист економічних інтересів держави та контроль за якісними діями інспекторів на прикордонних переходах.

Підрозділи митної варти входять до складу Управління організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил ДМСУ, служб і підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил регіональних митниць і митниць.

Основними завданнями митної варти є:

- здійснення заходів, пов’язаних із виявленням, розкриттям, запобіганням, припиненням і профілактикою контрабанди і порушень митних правил поза пунктами пропуску через митний кордон України;.

- охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об’єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

- фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, товарів, які перебувають у зоні митного контролю ,від протиправних дій;

- участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

Виходячи з цього можна окреслити три найважливіших завдання нової структурної одиниці.

Першим і найголовнішим завданням Митної варти є супроводження вантажів з підакцизними й іншими товарами.

Другим важливим напрямом діяльності Митної варти є контроль за дотриманням митних правил при перевезенні транспортних вантажів.

Третім завданням Митної варти є охорона митних об’єктів і працівників митниці.

Служби і відділи митної варти розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць і митниць.

Розвиток митної інфраструктури та вдосконалення діяльності митної служби України вимагають залучення до цієї важливої для держави справи широкого кола фахівців з митної справи, підвищення кваліфікації особового складу всіх її підрозділів. У структурі митної системи України протягом 1995-1998р.створено національну систему підготовки та перепідготовки кадрів митної справи у складі Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ) як головної навчально-методичної установи, центрів підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів у містах Києві, Хмельницькому, Дніпропетровську.

4.Митна статистика.

Важливим напрямом митної справи є митна статистика. Відповідно до ст.303 МК України завданнями митної статистика є:

1.об’єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через митний кордон України; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами;

2. подання статистичної ,довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом;

3.захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.

Митна статистика є складовою частиною загальнодержавної системи статистичного обліку і звітності. Відповідно до визначених завдань митна статистична інформація формується, узагальнюється, аналізується митними органами і використовується в інтересах зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків , поліпшення тарифного та нетарифного регулювання, подальшої інтеграції України у загальносвітову систему економічних відносин. Разом з тим забороняється вимагати від митних органів статистичну інформацію, не передбачену державною статистичною звітністю, МК та іншими законами України.

Митна статистика складається з митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики. Відповідно митна статистика зовнішньої торгівлі являє собою узагальнену та відповідним чином систематизовану інформацію про переміщення товарів через митний кордон України. Вона формується узагальнюється та аналізується ДМСУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Потім ці дані використовуються відповідними органами державної влади для здійснення контролю за надходженням податків, збори та інших обов’язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналіз стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.

Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав .Державна митна служба України забезпечує регулярне публікування даних митної статистики зовнішньої торгівлі.

Для забезпечення завдань, покладених на митні органи Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, митними органами формується, узагальнюється та аналізується спеціальна митна статистика. Порядок ведення спеціальної митної статистики визначається законом.

Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, які подаються до митних органів юридичними та фізичними особами згідно з нормами МК України, яким визначається порядок здійснення митного контролю та митного контролю та митного оформлення .

Статистична та інша інформація, що у встановленому порядку надана митним органам, використовується виключно для митних цілей. Так, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів може надаватися лише органам, які ведуть державну статистику, а інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - тільки слідчим органам у зв’язку з розслідуванням кримінальних справ. Така інформація надається і міністерству економіки України.

Інформація, яка становить державну, комерційну, банківську або іншу таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційна інформація не підлягає розголошенню або використанню службовими митних органів для особистих цілей, не можна надаватись органам державної влади та органам місцевого самоврядування ,їх службовими особам, установам, організаціям, підприємствам та громадянам за винятком випадків, передбачених законом.

Статистична інформація з питань зовнішньої торгівлі використовується для:

1. визначення стратегії, тактики та основних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

2.аналізу та прогнозування зовнішньоекономічної політики і ситуації, що склалася чи складатиметься на світовому ринку;

1. застосування методів тарифного і нетарифного регулювання;

2. складання торговельного та платіжного балансів України, планування і проведення валютно-фінансової політики;

3. визначення ринків збуту товарів;.

ДМСУ здійснює розроблення, впровадження та ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій. Порядок їх ведення встановлюється. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Зазначені класифікатори використовуються виключно для митних цілей. ДМСУ інформує органи державної влади та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про зміни і доповнення, внесені до класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті.

Розвиток митної інфраструктури та вдосконалення діяльності митної служби України вимагають залучення до цієї важливої для держави справи широкого кола фахівців з митної справи, підвищення кваліфікації особового складу всіх її підрозділів. У структурі митної системи України протягом 1995-1998р.створено національну систему підготовки та перепідготовки кадрів митної справи у складі Академії митної служби України (м. Дніпропетровськ) як головної навчально-методичної установи, центрів підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів у містах Києві, Хмельницькому, Дніпропетровську.

Тема 3. Взаємодія митних органів України з іншими службами, органами, установами і організаціями

План

1.Основні напрями та форми взаємодії митних органів України з правоохоронними органами

2.Взаємодія митних органів з Прикордонними військами

3.Взаємодія митних органів з міліцією.

4. Взаємодія митних органів України зі Службою безпеки України.

5. Взаємодія митних органів з органами прокуратури.

6. Взаємодія митних органів з органами, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. 7. Взаємодія митних органів з Національним банком України та фінансовими органами України.

8. Взаємодія митних органів з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

1.Основні напрями та форми взаємодії митних органів України з правоохоронними органами

Митні органи у своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Основні положення взаємовідносин відображені у 2-й главі Митного кодексу України (ст.16 - 20) та інших законодавчих актах. Взаємозв'язок митних органів України з іншими органами, службами, установами наведено у вигляді структурної схеми на рис. 1.1

Особи, транспортні засоби, вантажі та інші предмети, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний і екологічний контроль, за вивезенням з території України культурних цінностей та ін.

У зв'язку зі складною економічною ситуацією в Україні, з метою забезпечення захисту життя, здоров'я, майнових інтересів громадян, зміцнення правопорядку й економічного та політичного захисту державних інтересів 21.07.94 було видано Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю". Цим Указом Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Державній митній службі України, Державному комітету у справах охорони державного кордону України Держкомкордон), уряду Автономної Республіки Крим, виконавчим органам місцевого самоврядування за участю Генеральної прокуратури України покладено в обов'язки систематично здійснювати скоординовані заходи, спрямовані на рішуче посилення боротьби з бандитизмом, корупцією, іншими тяжкими злочинами.

На виконання даного Указу митні органи співпрацюють з правоохоронними та іншими органами й організаціями.

Контроль та заходи на кордоні здійснюються з додержанням Законів "Про державний кордон України", "Про прикордонні війська а України", "Про митну справу в Україні", "Про міліцію", "Про ветеринарну медицину", "Про карантин рослин", Митного кодексу та інших законодавчих і нормативних актів України.

Під час виконання своїх функціональних завдань у пунктах пропуску та поза ними підрозділи державних органів взаємодіють з мстою виявлення і затримання порушників кордону; протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням на кордоні, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів.

Основні напрями взаємодії:

* розробка та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії організованій нелегальній імміграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів;

* розслідування та розкриття злочинів, у тому числі у сфері ЗЕД,розшук і затримання карних злочинців;

*обмін інформацією про наміри і спроби порушень державного кордону, незаконне переміщення через кордон товарів та інших предметів, а також про джерела придбання та канали незаконного переміщення через кордон валюти, сировини, значних обсягів промислових виробів і сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей, крадених автомобілів;

*внесення до відповідних інстанцій, міністерств і відомств пропозицій щодо усунення виявлених причин й умов, які сприяють здійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу;

*узагальнення підсумків і розробка нових форм взаємодії.

Основні форми взаємодії:

*проведення спільних засідань колегій міністерств і відомств, оперативних нарад їх керівного складу;

*проведення спільних операцій за єдиним планом і задумом з комплексним використанням сил і засобів;

*створення спільних оперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідністю);

*оперативний обмін інформацією про спільну діяльність на кордоні з дотриманням вимог конспірації та захисту відомостей, що передаються.

Взаємодія здійснюється:

*на державному рівні - між центральними апаратами Держмитслужби, Держкомкордону, Міністерства охорони здо­ров'я, Міністерства аграрної політики, Міністерства екології та природних ресурсів, Мінтрансу, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби безпеки України;

на обласному рівні - між управліннями Прикордонних військ, прикордонними загонами, окремими контрольно-пропускними пунктами (ОКПП), митними органами, МВС Автономної Республіки Крим, обласними управліннями внутрішніх справ і Служби безпеки, Управління внутрішніх справ, управліннями Міністерства екології та природних ресурсів , управліннями МОЗ,Міністерства аграрної політики:

• на районному рівні - між прикордонними підрозділами, комен­датурами, контрольно-пропускними пунктами (КПП), митницями, міськими та районними відділами внутрішніх справ, відділами охорони здоров'я, управліннями сільського господарства та продовольства, інспекціями охорони навколишнього середовища, підрозділами дорожньої міліції, органами внутрішніх справ на транспорті, міськими, районними та міжрайонними підрозділами обласних управлінь Служби безпеки.

Згідно з інструкцією "Про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні" та з метою раціонального використання сил і засобів, виключення дублювання при здійсненні прикордонного, митного та інших видів контролю, проведено розмежування їх функцій.

2.Взаємодія митних органів з Прикордонними військами

Територія України простягається із заходу на схід на 1316км, а з півночі на південь - на 893 км. На північному сході і сході проходить кордон України з Росією, на півночі - з Білоруссю, на південному заході -з Молдовою та Румунією, на заході - з Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Загальна протяжність кордонів України становить більш ніж 8000 км (з них 2252 км в акваторії Чорного та Азовського морів).

Основне призначення Прикордонних військ України - захист політичних, військових й економічних інтересів нашої країни на його сухопутних і морських кордонах.

Митні органи взаємодіють з Прикордонними військами та правоохоронними органами України на засадах і в порядку, визначеному законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України.

У разі виявлення під час здійснення митних процедур й оперативно-розшукової діяльності ознак злочинів, що не розцінюються як контрабанда, начальник митного органу чи особа,яка його заміщує, повідомляє про це яка його заміщує, повідомляє про це правоохоронним органам або Прикордонним військам залежно від їх компетенції.

У свою чергу Прикордонні війська та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені порушення митних правил або контрабанду.

Наказ ДМКУ від 20.06.94 №181 "Про введення в дію "Інструкції про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні", Закони "Про державний кордон України", "Про прикордонні війська України", "Про митну справу в Україні" та інші нормативні та законодавчі акти регулюють взаємовідносини митних органів з іншими органами й установами.

Одним з основних напрямів взаємодії митних органів України з підрозділами Держкомкордону є взаємообмін об'єктивною, повною і своєчасною інформацією. Обсяг інформації, розмежування її відповідно до вирішуваних завдань зацікавлених структур міністерств і відомств визначається ними під час відпрацювання планів взаємодії. Особлива увага приділяється питанню: кому і яка інформація потрібна, в якому обсязі та термін її надання.

Структурні підрозділи й органи, що взаємодіють, інформують один одного по лінії оперативно-чергової служби або через відповідних фахівців структурних підрозділів негайно або щоденно залежно від змісту та оперативності інформації. Взаємообмін інформацією може здійснюватися і з інших питань, що уточнюються під час відпрацювання плану взаємодії.

3.Взаємодія митних органів з міліцією

Згідно з Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю", Міністерству внутрішніх справ України разом з Державною митною службою України необхідно систематично здійснювати скоординовані заходи, спрямовані на посилення боротьби з бандитизмом, корупцією, іншими тяжкими злочинами.

Керівники зазначених служб разом з іншими відомствами й установами не рідше одного разу на місяць особисто доповідають Президентові України про виконання даного Указу.

Митні органи України тісно взаємодіють з органами МВС, тому що на них покладені споріднені обов'язки.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про міліцію" міліції надається право проводити огляд поклажі, багажу, огляд пасажирів цивільних, повітряних, морських і річкових суден згідно з чинним законодавством, входити безперешкодно у будь-який час доби на територію митних установ й оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах.

4. Взаємодія митних органів України зі Службою безпеки

України.

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, підпорядковується Президенту України і контролюється Верховною Радою України. Систему Служби безпеки України складають центральні управління СБУ та підпорядковані йому регіональні органи. Служба безпеки Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, навчальні науково-дослідні заклади України.

Митні органи України взаємодіють зі Службою безпеки, як зазначено у ст.17 Закону "Про Службу безпеки України" від 25.03.92, у порядку та на підставах, які визначені законами, указами Президента України, прийнятими на їх основі актами Служби безпеки України та відповідного відомства.

Метою взаємодії митних органів з СБУ є:

* підвищення ефективності в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів у сфері ЗЕД;

• запобігання незаконному ввезенню в Україну та вивезенню з
території України наркотичних засобів, сильнодіючих, отруйних,
радіоактивних, вибухових речовин, боєприпасів і зброї;

• виявлення та встановлення причин і умов, які сприяють
здійсненню даних правопорушень.

Основними напрямами взаємодії є:

* розробка та проведення спільних заходів щодо попередження, виявлення і розкриття злочинів у сфері ЗЕД;

• здійснення обміну інформацією про наміри та спроби незаконного
переміщення через митний кордон України зброї, боєприпасів,
сильнодіючих, отруйних, вибухових речовин, наркотиків, а також
про джерела їх придбання та канали незаконного переміщення
через митний кордон України;

• виявлення осіб, які займаються переміщенням через митний
кордон України предметів контрабанди, здійснення сумісних
заходів, а також документальне фіксування їх злочинної
діяльності;

• внесення у відповідні інстанції, міністерства та відомства
сумісних пропозицій для усунення причин й умов, які сприяють
злочинній діяльності на кордоні;

• узагальнення результатів, розробка нових підходів і напрямів
взаємодії.

Повноваження, які здійснюються при взаємодії Служби безпеки та митних органів

Служба безпеки України сприяє організації контролю за об'єктами, які цікавлять митні органи, і здійснює:

• інформування митних органів про можливі канали вивезення та ввезення предметів контрабанди, засоби та маршрути їх переміщення;

• планування та проведення операцій щодо запобігання широко­ масштабної діяльності організованих груп контрабандистів;

• оперативне супроводження контрольованих поставок наркотичних засобів і зброї;

• інформування митних органів про осіб, які підозрюються в причетності до контрабанди, незаконних зовнішньоекономічних операцій;

• надання інформації про факти підготовки до незаконного пере­-
міщення через митний кордон України предметів контрабанди, а також про нові методи схову предметів контрабанди.

Державна митна служба України співпрацює з органами СБУ в таких аспектах:

• організовує і проводить при взаємодії з підрозділами СБУ заходи з
попередження та запобігання контрабанди;

• здійснює під своїм контролем і за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або міжнародних договорів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів і зброї;

• інформує відповідні підрозділи СБУ про факти затримання громадян при спробі незаконного переміщення через кордон наркотичних засобів, зброї, боєприпасів та інших предметів контрабанди;

" надає інформацію про суб'єктів ЗЕД, які підозрюються в здійсненні незаконних зовнішньоекономічних операцій і контрабанди.

Організація взаємодії ДМСУ та СБУ, а також їх структурних підрозділів і органів на місцях проводиться безпосередньо керівництвом відповідних органів на місцях.

Координація взаємодії органів у процесі вирішення питань організації боротьби зі злочинністю у сфері ЗЕД покладена як в центрі, так і на місцях на спеціально утворені для цього сумісні робочі групи.

5. Взаємодія митних органів з органами прокуратури

Прокуратура - це орган нагляду за додержанням законів у боротьбі, яку повинні вести професіонали органів внутрішніх справ, Служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони та ін., що прямо приписується їм законом.

Прокуратура України є органом державного обвинувачення, здійснення загального нагляду та нагляду за виконанням покарань у місцях позбавлення волі.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва та Севастополя (на правах обласної), міські, районні, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури.

Керуючись Законом України "Про прокуратуру", прокуратура здійснює загальний нагляд за точним і повним дотриманням законодавства всіма міністерствами, комітетами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, зокрема і митними органами України. Органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, і розслідують діяння, що містять ознаки злочину. Оскільки підрозділ з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил є органом дізнання, то прокуратура здійснює нагляд за діяльністю даних підрозділів.

4. Взаємодія митних органів з органами, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарно-карантинному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному й екологічному контролю. Митні органи підтримують постійні ділові зв'язки з органами, що здійснюють зазначені види контролю.

Митні органи взаємодіють:

• з Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України.

Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, який підтверджує її відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні. Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, розроблено на виконання ст.18 Декрету КМУ від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію".Не підлягають пропуску через митний кордон України товари, на які відсутні сертифікати або які не відповідають наведеним у сертифікаті даним;

• з Міністерством охорони здоров'я у випадках переміщення лікарських засобів, медичних препаратів, джерел іонізуючого випромінювання, медичних препаратів, фармацевтичних субстанцій. У таких випадках МОЗ повинно надати відповідний дозвіл;

• з органами карантинної або ветеринарної служби у випадках, коли
вимагаються дозволи або сертифікати цих служб на товари, які
експортуються або імпортуються та підпадають під їхній контроль;

• з органами державного санітарного нагляду у випадках переміщення через митний кордон продовольчої сировини та продуктів харчування, коли вимагається гігієнічний сертифікат;

• з органами Міністерства екології та природних ресурсів у випадках
ввезення або транзит через митний кордон відходів (вторинної сировини), сільськогосподарської продукції, інших видів підконтрольної продукції;

• з Міністерством економіки в разі ввезення на митну територію України аудіо- та відеотоварів;

• з Міністерством аграрної політики в разі переміщення через митний кордон сільськогосподарської продукції (рослини, насіння);

• з Міністерством аграрної політики у випадках ввезення на митну територію України хімічних засобів захисту рослин, ветпрепаратів.

Митне оформлення завершується тільки після здійснення зазначених видів контролю.

5. Взаємодія митних органів з Національним банком України та фінансовими органами України

Митні органи взаємодіють з Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державною податковою адміні­страцією України та їх органами на місцях, а також з органами, які діють при Міністерстві фінансів України, Головним управлінням Державного казначейства України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України.

Митні органи взаємодіють з НБУ у випадках переміщення через митний кордон валюти та інших валютних цінностей.

У справі забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України митні органи підзвітні Міністерству фінансів України.

Митні органи, НБУ та фінансові органи України координують свою діяльність і обмінюються інформацією про надходження коштів до Державного бюджету України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між органами ДМСУ та фінансовими органами України щодо справляння податків та інших платежів до Державного бюджету України встановлюється законодавством України.

8.Взаємодія митних органів з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями

Митні органи у своїй діяльності взаємодіють з органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

Митні органи інформують органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації про виконання економічних і соціальних планів, будівництво митних споруд і житла, а також з питань охорони праці, техніки безпеки й екологічного стану.

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адмі­ністрації сприяють діяльності митних органів, створюють умови для їх належного функціонування, вживають заходів щодо організації нормальної роботи пунктів пропуску через митний кордон України та митних установ на підпорядкованих їм територіях, а також щодо вдосконалення митної інфраструктури.

Тема 4. Міжнародне співробітництво з питань митної справи.

Світове господарство не в змозі стабільно функціонувати за відсутності певних спільних для всіх країн механізмів координації й управління, тому держави прагнуть зміцнити своє економічне становище шляхом укладання з іншими країнами угод, що сприяють вільному пересуванню товарів, капіталів і послуг між ними. Більшість таких угод носить міжнародний або регіональний характер. До них можна зарахувати Європейський Союз (ЄС), світову організацію торгівлі (ГАТТ/ СОТ), Всесвітню митну організацію (ВМО), Європейську асоціацію вільної торгівлі) та ін.

1. Участь України у міжнародному співробітництві з митних питань

У митній справі Україна дотримується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів з митних питань.

Держмитслужба України представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних і регіональних митних організаціях.

Міжнародне співробітництво у галузі митної справи здійснюється Держмитслужбою за погодженням з Міністерством закордонних справ України через дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном, а також представництва України при міжнародних організаціях.

На основі міжнародних договорів України може здійснюватися:

- створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

- проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України;

- взаємне визнання документів, що використовуються під час здійснення митного контролю та оформлення;

- проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил;

- проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що згідно з чинним МКУ та іншими актами законодавства України, належить до компетенції митних органів.

Так, на виконання міжурядових угод з іншими державами у сфері надання допомоги при розслідуванні контрабанди Держмитслужба активно співпрацює з митними органами Російської Федерації та інші країн СНД, Франції, США, Чехії, Польщі, Туреччини. Обумовлено форми і методи співпраці з питань боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, контрабандою зброї, радіоактивних матеріалів культурних цінностей.

Митні органи України як європейської держави співпрацюють з митними органами зарубіжних держав, з міжнародним організаціями. Ними використовуються резолюції-рекомендації таких міжнародних організацій, як ІКАО, ГАТТ/ СОТ, ІМО, ВМО, ВОІВ, ЮНКТАД.

Закон України від 15.07.94 № 117/94 “ Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП проголосив приєднання України до цієї Конвенції. У лютому 1999 р. представника Держмитслужби було обрано до складу Виконавчої ради міжнародних дорожніх перевезень ЄЕК при ООН.

Україна як член ООН підписала конвенції ООН з проблем контролю за перенаправленням наркотичних засобів і хімічних продукцій, а саме: Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 р, Конвенцію про психотропні речовини 1971 р, Конвенцію про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988. Україна є членом Міжнародного комітету з контролю над наркотиками.

2. Міжнародні організації з митних питань.

Митна система будь-якої держави покликана захищати її економічні інтереси, спираючись на національні закони. Але митні законодавства різних країн мають велику кількість власних особливостей як правового, так і процедурного характеру. Для того щоб митний контроль був швидким й ефективним, відповідав інтересам держави та не завдавав шкоди міжнародній торгівлі ,15 грудня1950р було підписано Конвенцію про створення Ради митного співробітництва - міжурядової митної організації зі штаб- квартирою в Брюселі, до якої зараз входять 150 країн - членів. Уряди, що підписали Конвенцію, проголосили своє бажання забезпечити можливо високий рівень узгодженості й однаковості своїх митних систем і посилити вивчення проблем, що виникають у ході розвитку та вдосконалення митної техніки і митного законодавства.

У 1994 р РМС була перейменована у Всесвітню митну організацію.

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 р прийнято рішення про приєднання до Конвенції, із 10 листопада 1992 р Україна стала повноправним членом цієї впливової міжнародної організації.

ВМО – впливова світова структура, яка відіграє значну роль у вирішенні митних питань, торгівлі. За статистикою , у світі 90 зі 100% є митні проблеми. А одним з найпроблемніших є питання завищення або заниження митної вартості товарів, не доставка вантажів до місць призначення. Це хвилює не лише країни СНД, Європи , а й усього світу.

ВМО у своїй програмі дій на 90 – ті роки визначила три пріоритетних завдання:

1. забезпечення гармонізації та спрощення митних процедур, а також співробітництва між митними адміністраціями;

2.забезпечення надійного митного контролю і боротьби з порушеннями митних правил;

3.зміцнення кадрового складу, вдосконалення організації структури національних митних служб.

У стратегічному плані ВМО на 1997 –2000 р. проголошено, що вона є незалежним міжурядовим органом зі всесвітнім членством, який має на меті підвищення ефективності митних органів у сфері регулювання торгівлі, захисту суспільства, поповнення доходів, сприяючи у такий спосіб економічному та соціальному добробуту народів.

Однією з головних функцій ВМО є: розробка проектів і рекомендацій, орієнтованих на наближення до оптимального стандарту митних законодавств країн з різним державним устроєм і неоднаковим рівнем економічного розвитку. Ця робота полягає у:

- вивченні технічних аспектів, економічних факторів митних проблем;

- підготовці проектів угод з митних питань, конвенцій та змін до них й ознайомленні з ними зацікавлених урядів;

- розробці рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення та застосування конвенції.

- наданні допомоги державам, що здійснюють перехід до ринкової економіки.

ВМО займається проблемами взаємодії національних митних служб, розвитку митного законодавства. Це безпосередньо стосується загальної уніфікації митних процедур і сприяє міжнародній торгівлі.

Вона працює над тим, щоб під час митних процедур застосовувались нові технології, та багатьма іншими питаннями.

Яскравим прикладом плідної співпраці митних органів України з іншими міжнародними організаціями з митних питань є участь України у програмі ТАСІS.

Реципієнтами програми ТАСІSє 13 країн, найбільш з них Росія ( 133 млн у 1996 р.) Україна отримала допомоги на 76 млн.екю. У рамках програми державам-учасницям надається експертна допомога, консультації, передаються ноу-хау, технології, обладнання. Програма адмініструється та фінансується Європейською комісією, яка в свою чергу, фінансується урядами 15 країн-членів ЄС. Пріоритетними галузями для ТАСІS є реформа державного управління, реструктуризації державного та розвиток приватного сектора, розбудова транспортних і телекомунікаційних інфраструктур, енергетика (зокрема ядерна) й екологія, харчова промисловість та розвиток соціального сектора.

Програма ТАСІS підтримує регіони Донбасу як стратегічно важливий для України по осі Харків – Дніпропетровськ –Запоріжжя, а також Львівську обл.. та Крим. У рамках ТАСІS існують спеціалізовані програми, до яких входять цільові та гнучкі проекти. Серед них програма в галузі освіти “Темпус”, що сприяє реорганізації системи освіти, Програма сприяння демократії, Програма прикордонного співробітництва тощо.

1998 р у Києві керівник представництва Європейської комісії ВМО в Україні, заступник керівника відділу міжнародних справ 21-го Генерального директорату та Голова Державної митної служби України підписали у рамках ТАСІS програму розвитку митної служби України “Митниця-4”, розраховану на три роки. Вона стала логічним продовженням іншого проекту в рамках програми ТАСІS-“ Митниця –2”, розпочатої у 1997 р і діючої нині. Це сприятиме розвитку митного законодавства в Україні, професійному навчанню українських митників, кращому проведенню митних процедур, порідненню чотирьох митниць, які здійснюють контроль в аеро-та морських портах: Бориспіль- Руасі та Одеса –Марсель. Реалізація Держмитслужбою програми передбачає вдосконалення митних технологій на основі застосування досвіду, накопиченого митними службами країн-учасниць ЄС. Відповідно до цього Європейська комісія зобов’язується у рамках програми надавати фахову та фінансову допомогу для забезпечення виконання всіх проектів . Зі свого боку ДМСУ продовжуватиме вдосконалювати свої структури та розбудовувати службу, якій будуть притаманні всі сучасні досягнення у митній справі . Робоча група збиратиметься двічі на рік почергово у Брюселі та Києві для перевірки виконання заходів і підбиття підсумків.

Протягом 1998 р у Києві перебували французькі та італійські митники з місією Всесвітньої митної організації. Вони разом з українськими митниками проводили спільний митний контроль. Про таку співпрацю до незалежності України годі було й сподіватися.

3.Міжнародні угоди з митних питань.

Усі рішенням ВМО мають суто рекомендаційний характер . На сьогодні ВМО розроблено і ведеться самостійно або спільно з іншими міжнародними організаціями (ООН, ГАТТ/СОТ) 18 конвенцій з різних аспектів діяльності митної служби. У більшості з них беруть участь основні торгові партнери України.

Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів підписана у Брюселі 14 травня 1983р.

Набула чинності з 1 січня 1988р

З 1953 р РМС почала роботу з гармонізації митних систем . На той час вона нараховувала 17 держав. У 1981р -93, у 1987р.-103 держави. Першим етапом уніфікації митного обліку була Брюсельська митна номенклатура, яка набула чинності в 1959 р . У 1997 р країн-учасниць Конвенції –88, але більше ніж 160 держав поклали її в основу своїх товарних номенклатур і формування статистичних даних. На базі ГС розроблено номенклатуру зовнішньої торгівлі України та її митний тариф.

Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митнихпроцедур підписана у Кіото 18 травня 1973р

Налічує 59 країн –учасниць .ВМО поставила за мету розробку такої Конвенції, яка б зазначила найвищий рівень гармонізації та одностайності митних процедур у країни з різним державним устроєм, неоднаковим рівнем економічного розвитку, з несхожими митними системами. Структура цієї конвенції об’єднує 31 главу - так звані Додатки. Кожний з додатків стосується визначеного аспекту митної справи, наприклад: ”Митні процедури перед митним оформленням”, “Тимчасове зберігання товарів”, “Декларування товарів для вільного використання”,” Реімпорт”,” Визначення походження”, “Митні склади”,” Вільні зони”,” Митні правопорушення”. Для забезпечення членства у Конвенції країні достатньо прийняти хоча б один Додаток. Але Конвенція має і недолік - невідповідність окремих її положень вимогам часу. Тому ВМО переглядає Конвенцію із застосуванням електронних баз даних.

Інші міжнародні договори ,що передбачають спрощування та гармонізацію митних процедур через упровадження відповідних форм і методів митного контролю:

- Женевська конвенція про спрощення митних формальностей від 3 10.1923р.

- Митна конвенція про полегшення під час ввезення зразків товарів і рекламних матеріалівпідписана у Женеві 7.10.1952р.

Спрощення та гармонізація митних процедур під час імпорту та експорту товарів та інших предметів, згідно з Угодою щодо спрощення та уніфікації процедур митного оформлення на митних кордонах країн - членів СНД від 1994р, здійснюється шляхом запровадження відповідних митних режимів: вільного складу; магазину безмитної торгівлі; умовно-безмитного ввезення; систем дроу-бек; режиму митних ліцензійних складів; системи спрощеного митного контролю авіапасажирів за рекомендацією Ради митного співробітництва; системи Карнет –ТІR та ін.

Конвенція про тимчасове ввезення товарів підписана у Стамбулі 26 червня 1990 р. з метою поєднання низки митних конвенцій., що у той чи інший спосіб вирішували питання, пов’язані з ввезенням товарів чи транспортних засобів для тимчасового використання і зворотним вивезенням. Вона дає визначення поняття тимчасового ввезення як митного режиму з умовним звільненням від сплати мита і зборів деяких товарів і транспортних засобів, що ввозяться з визначеною метою і на визначений термін. Супровідні документи, що використовуються у межах Конвенції (документ щодо тимчасового ввезення, карнет АТА для товарів і карнет СDР для транспортних засобів), дозволяють уніфікувати ідентифікація товарів і транспортних засобів і передбачають міжнародну гарантію сплати ввізного мита і зборів.

Міжнародна конвенція про адміністративну допомогу з метою запобігання , розслідування і покарання митних правопорушень. Підписана у Найробі (Кенія) 9 червня 1477 р. Членами Конвенції є 27 країн, але її положення часто використовуються у двосторонніх міжнародних угодах , предметом яких є об’єднання зусиль договірних сторін у боротьбі з міжнародною злочинністю у тому числі з контрабандою і порушеннями митного законодавства. Охорона суспільства є одним з основних обов’язків митних служб і вони встановлюють між собою такі форми співробітництва, які дозволяють вести боротьбу з усіма видами митного шахрайства, відмивання грошей, незаконними перевезеннями наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї, ядерних і токсичних матеріалів, культурних та історичних цінностей, забезпечують обмін інформацією.

Регіональні конвенції з питань співробітництва держав у боротьбі з митними правопорушеннями:

Конвенція про взаємодопомогу від 7 вересня 1967 р, (Неополітанська конвенція), що діє між країнами - учасницями ЄС;

Угода про співробітництво і взаємодопомогу у митних справахвід 15 квітня 1994 р , що діє серед країн членів СНД;

Конвенція про оцінку товарів у митних цілях ( відома під назвою Брюсельської митної оцінки товарів, або Брюсельського визначення митної вартості ) набула чинності 28 липня 1953 р., кількість учасників 11. Невелика кількість пояснюється тим, що більшість країн здійснюють оцінку відповідно до Конвенції про застосування статті VII ГАТТ , на основі якої розроблено та затверджено на Токійському раунді багатосторонніх переговорів з торгівлі 12 квітня 1979 р Кодекс митної оцінки, так званий Женевський кодекс. Таким, чином ВМО, продовжуючи процес гармонізації та стандартизації митної справи через розробку та впровадження міжнародних конвенцій, сприяє зростаючій кількості своїх членів в активному обміні інформацією та взаємною допомогою , у розвитку торговельних відносин.

Регіональні міжнародні організації з митних питань:

- Митний та економічний союз Центральної Африки

- Рада згоди

- Союз Арабського Магріба.

- Робоча група з митних питань Європейської економічної комісії (ЄЕК), ЄЕК – комісія Економічної і соціальної ради ООН, створена відповідно до її резолюції від 28 березня 1947 та ін.

Регіональні організації економічного характеру:

- Европейська асоціація вільної торгівлі ( ЄАВТ). Основна ціль Асоціації

- ліквідація перешкод, що ускладнюють розвиток торгівлі: відміна митних перешкод і кількісних обмежень;

- Асоціація держав Південно-Східної Азії ( АСЕАН), до якої входять Малайзія, Індонезія, Сінгапур, Філіппіни, Таїланд і Бруней. Головні її завдання:

- Сприяння економічному , соціальному та культурному прогресу.

- Зміцнення миру та регіональної стабільності;

- Досягнення ефективного співробітництва у промисловості та сільському господарстві

Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).Основне її завдання - ліквідування митних бар’єрів на шляху вільного руху товарів, робочої сили, капіталів і послуг. До цієї угоди належать Канада, США, і Мексика.

4.Міжнародні зв’язки Державної митної служби України (ДМСУ)

Держмитслужба на міжнародній арені проводить активну діяльність. За роки існування митної служби незалежної України встановлено зв’язки з багатьма країнами. Майже з усіма державами СНД та Балтії підписано угоди про вільну торгівлю, укладено угоди про співробітництво та взаємодопомогу з митних питань більш ніж з 20 державами світу - Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Китаєм, Францією, США, Фінляндією, Молдовою, Росією іт.д. Проводяться роботи, спрямовані на розвиток взаємовигідного партнерства з країнами Балтії, Західної Європи та Північної Америки, які вже сьогодні надають допомогу у підготовці та перепідготовці українських митників, технічному оснащенні митної служби України. Найвагомішу допомогу протягом останніх років Держмитслужбі України надали фахівці Сполучених Штатів Америки, Франції, Німеччини. ДМСУ співробітничає також з митними органами багатьох держав у боротьбі з контрабандою наркотиків, зброї, валюти промислових і продовольчих товарів, предметів старовини та іншим правопорушеннями. З ЄС, країнами Східної Європи, СНД, Балтії, а також з Китаєм, Ізраїлем, США Україною укладено міжнародні угоди про взаємодопомогу в справі попередження, припинення і розслідування порушень митного законодавства.

З цією метою протягом 1997-1998 р опрацьовані та підписані угоди про взаємну допомогу в митних справах з урядами : Республіки Грузія, Чеської Республіки, Республіки Азейбарджан, Французької Республіки і т.д.

Підписання вищезгаданих угод дозволяє митним службам сторін поєднувати зусилля у боротьбі з порушеннями митного законодавства, здійснювати обмін необхідною інформацією, активніше співпрацювати в напрямах правильності нарахування митних платежів, обміну досвідом і фахівцям.

Проведено значну попередню роботу з підготовки до підписання проектів угод про взаємну допомогу в митних справах з Австрією, Швецією, Грецією, Румунією, Киргизією, Кореєю.

Активізація діяльності митної служби України у Всесвітній митній організації привела до обрання України в 1997р. до складу одного з керівних органів цієї впливової організації – Фінансового комітету, тощо дозволить активніше впливати на розподіл бюджетних коштів ВМО.

Проведено значну роботу з реалізації проектів програми ТАСІS “Митна академія”, “Поріднення митниць”, “Митний контроль”.

Налагодження міжнародних зв’язків ДМСУ здійснюється у тісній взаємодії з Міністерством закордонних справ, з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами, органами державної влади.

Активно сприяти забезпеченню виконання стратегічних завдань щодо входження України в європейський політичний, економічний і правовий простір, інтеграції з Європейським союзом й удосконаленню механізму співробітництва з ним дає можливість робота Держмитслужби у складі Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (3 лютого 1998 р ), а також її Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.У березні 1998 р у Києві відбулось перше спільне з представниками ЄС засідання постійно діючого цього Комітету-Підкомітету з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з наркобізнесом.

Україна як Європейська держава бере участь у роботі сесій ВМО.

Важливе значення для розвитку митної справи мало підписання

25.10.1998 р. ДМСУ та Європейською комісією ЄС Меморандуму про співробітництво на 1999-2001 р. Додатком до нього стала робоча Програма взаємодії у галузі митної справи на трирічний період, фінансування якої у розмірі 1 млн. євро здійснюється за рахунок Програми ТАСІS.

Радою також було розглянуто декілька важливих документів: Єдиний порядок контролю за переміщенням підакцизних товарів через митні території СНД; єдині гарантії при транзитних перевезеннях. Порядок взаємодії митних служб країн-членів СНД при перевезеннях спеціальних вантажів та продукції військового призначення був прийнятий за основу.

Рада керівників митних служб СНД затвердила Концепцію співробітництва митних служб країн-членів Співдружності в галузі технічного оснащення.

Мета прийняття Концепції - підвищення ефективності процесу митного оформлення вантажів транспортних засобів і пасажирів у країнах-членах. Співдружності шляхом якісного і кількісного вдосконалення рівня технічного оснащення митних служб.

Основними напрямами співробітництва в галузі забезпечення митних служб технічними засобами є: аналіз рівня забезпеченості технічними засобами і їх технічного стану, розвиток відомчих систем телекомунікації, підготовка та підвищення кваліфікації технічних працівників, розробка відповідних навчально-методичних програм, розробка відомчої нормативної документації, вибір критеріїв для придбання, розробки, виробництва та списання технічних засобів.

Отже, митна служба України посіла належне місце серед митних установ планети.

Тема 5. Митна справа як складова зовнішньоекономічної діяльності.

Загальновизнано, що сьогодні навіть найрозвиненіші і найбільші країни не в стані самостійно, поза зв’язком з іншими країнами забезпечити умови для ефективного виробництва всього набору необхідних їм товарів та послуг. Такі завдання вирішуються лише завдяки міжнародному співробітництву. Особливо велике значення воно має для відсталих у своєму розвитку країн.

Вирішення сьогоднішніх наших великих економічних проблем передбачає не ізоляцію від всього світу, а навпаки, найактивнішу з ним взаємодію. Необхідний комплекс зовнішньоекономічних зв’язків з розгалуженою і динамічною експортно-імпортною базою, якою в кінцевому підсумку визначається готовність країни до міжнародного співробітництва.

В розвинутій ринковій економіці вирішення даного питання залежить перш за все від самих суб’єктів господарювання . Але при цьому багато визначається і позицією держави, яка може стимулювати або стримувати різні форми і напрямки ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність –це сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і комерційних функцій. Обов’язковими супровідними її умовами є виконання певних комерційних операцій з купівлі – продажу товарів та надання транспортних, експедиторських, банківських послуг, здійснення платіжно-розрахункових операцій тощо.

У сучасних умовах, коли підприємства різних організаційно-правових форм отримали можливість самостійного виходу на зовнішні ринки, дане право може бути ефективно реалізоване ними за умов ретельного вивчення та використання найдоцільніших форм і методів здійснення зовнішньоекономічних операцій, оволодіння технікою підготовки, укладання та виконання зовнішньоторговельних угод. Учасники ЗЕД повинні вміти обґрунтувати кожну конкретну операцію, незалежно від її змісту та масштабів, кожний проект, котрий передбачає участь закордонного партнера. Повноцінне техніко-економічне обслуговування передбачає грамотне використання методів збору необхідної вихідної інформації, прогнозування зміни окремих параметрів проекту, урахування інтересів закордонного партнера, розрахунок цілої низки фінансово-економічних показників, порівняння зовнішньоекономічних альтернативів.

1.Поняття зовнішньоекономічної діяльності.

Нові підходи до розвитку економіки у зв’язку з переходом до ринкових відносин мають місце у зовнішньоекономічній діяльності.

ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарських, організаційно - економічних та комерційних функцій, які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами.

Метою ЗЕД є:

1. забезпечення збалансованості економіки і внутрішнього ринку.

2. створення найбільш сприятливих умов для входження економіки України в систему світового розподілу праці і наближення її до ринкових структур розвинених країн.

3.стимулювання програмних структурних змін в економіці в цілому і у ЗЕД зокрема.

ЗЕД представляє собою заходи та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.

Зовнішньоекономічні зв’язки – це міжнародні господарські і торговельно-політичні відносини, що включають обмін товарами, різні форми економічної допомоги, науково - технічне співробітництво, спеціалізацію, кооперацію виробництва, надання послуг і сумісне підприємництво.

Взагалі, зовнішньоекономічні зв’язки це сукупність всіх зв’язків між країнами у сфері економіки.

Об’єктами обліку і аналізу ЗЕД є майно та джерела його утворення , що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, та їх результати.

Найпоширенішим видом зовнішньоекономічної діяльності є торгівля..

Міжнародна торгівля - це обмін товарами та послугами між суб’єктами різних держав.

Зовнішньоторговельна операція - це комплекс дій контрагентів різних країн, що спрямовані на здійснення торгового обміну, забезпечують такий обмін та є структурними ланками системи зовнішньоекономічних зв’язків.

Відповідно до чинного законодавства зовнішньоекономічна діяльність підприємств здійснюється в різних формах (рис. 1).

Рис.1.Форми зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

В міжнародні торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій.

продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон

придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням його

з- за кордону.

продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон

придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

2.Суб’єкти і об’єкти ЗЕД

Відповідно до чинного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають громадянську правоздатність та дієздатність згідно з чинним законодавством України та постійно проживають на території України;

- юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та / або капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності.

- фізичні та юридичні особи, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовим законодавством не заборонено проводити господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України філії, відділення тощо, але які мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства з участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішню економічну діяльність з моменту набуття ними статусу юридичної особи (тобто з моменту державної реєстрації) і тільки в тому випадку, якщо установчими документами (статутом, установчим договором) передбачено положення про те, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Фізичні особи мають право проводити зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними дієздатності згідно з законами України. Операторами валютних відносин на території України є резиденти і нерезиденти. Вони мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території господарюючого суб’єкта. Резиденти мають право бути також власниками валютних цінностей, які знаходяться за межами території України, крім обмежених законодавством випадків. Валютні операції можуть здійснюватися резидентами і нерезидентами з урахуванням обмежень, встановлених валютним законодавством України.

Перелік осіб, які можуть бути резидентами та нерезидентами, наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Перелік осіб, які можуть бути резидентами і нерезидентами.

3.Принципи здійснення ЗЕД.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні визначені Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, відповідно до якого суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарювання при проведенні зовнішньоекономічної діяльності повинні керуватися наступними принципами:

- принцип суверенітету народу України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов’язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов’язання в галузі міжнародних економічних відносин;

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, суть якого полягає у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та у виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності;

- принцип юридичної рівності та недискримінації, тобто рівність перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (за виключенням випадків, передбачених законодавством), як з боку держави, так і з боку інших суб’єктів;

- принцип верховенства закону, тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

- принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами. України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за її межами згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на території, так і за межами відповідно до законів України та умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

- принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.

4.Види зовнішньоекономічної діяльності.

1.Експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

2.Надання суб’єктами ЗЕД послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, що не заборонені законами України, та надання послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктами ЗЕД України.

3.Науково- виробнича кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності.

4.Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

5.Кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності.

6.Спільна підприємницька діяльність.

7.Підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів ЗЕД.

8.Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб’єктів ЗЕД.

9.Товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі.

10.Орендні, у тому числі лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД.

11.Операції з придбання, продажу та обміну валюти.

12.Роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності.

13.Інші види ЗЕД, не заборонені законами України.

5.Органи валютного і державного регулювання ЗЕД.

Органи валютного регулювання.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою рис.(2), недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України) та самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою:

- створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

- захисту економічних інтересів України та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку (див рис. 2 ).

Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та отримувати від резидентів та нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті.

Однією з форм контролю за проведенням зовнішньоекономічної діяльності є видача довідки про відсутність (наявність) обмежень передбачених Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, у суб’єкта господарської діяльності (додаток А) і у його іноземного контрагента на здійснення зовнішньоекономічної діяльності і про відповідність зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України (додаток Б).

З метою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення інформаційного співробітництва між органами валютного контролю НБУ створив систему інформаційного обміну даними.

Органи державного регулювання:

Верховна Рада –створює законодавчу базу у сфері ЗЕД;

- затверджує головні напрями ЗЕД;

- розглядає ,затверджує та змінює структуру органів державного регулювання;

- укладає і ратифікує міжнародні договори України ;

-встановлює правові режими на території України;

Кабінет Міністрів -відповідно до прийнятого законодавства здійснює координацію зовнішньоекономічних зв’язків;

- затверджує нормативні акти управління з питань ЗЕД;

-веде переговори та укладає міжнародні договори;

-забезпечує складання платіжного балансу

Національний Банк – реалізує валютну політику держави;

- регулює курс національної валюти;

- здійснює облік та розрахунки по одержаних

державних кредитах і позиках;

-здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву України ;

- представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн;

-видає ліцензії на здійснення комерційними банками

операцій в іноземній валюті

Міністерство економіки –забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики ;

-здійснює контроль за держаними суб’єктами ЗЕД, законами України.

Антимонопольний комітет - здійснює контроль за додержанням суб’єктами ЗЕД антимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з

міжнародної торгівлі – здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД;

- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Державна митна служба - здійснює митний контроль на території України ;

- затверджує акти з питань митної політики держави.

Органи місцевого управління ЗЕД -здійснюють реєстрацію суб’єктів ЗЕД (як суб’єктів господарської діяльності);

- контролюють функціонування суб’єктів

ЗЕД на регіональному рівні.

Рис.2 Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та їх функції.

6.Реєстрація суб’єктів ЗЕД.

Виконання умов зовнішньоекономічних договорів передбачає переміщення товару через митний кордон України. Це спричиняє необхідність реєстрації суб’єктів - учасників зовнішньоекономічної діяльності - в митних органах.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності , підлягають обліку в митному органі в зоні діяльності якого вони перебувають. Інформація про цей облік надається митними органами Міністерству статистики, Міністерству економіки і Головній державній податковій адміністрації.

Якщо необхідним є митне оформлення вантажу, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен звернутися до митного органу (вантажний відділ або митний пост) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

Для ведення обліку суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності (або за його дорученням митний брокер) надає митниці оригінали і завірені суб’єктом копії.

1. установчих документів;

2. свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцезнаходженням (за місцем проживання) або свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні;

3. довідки органів статистики про внесення суб’єктів підприємницької діяльності - юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;

4. довідки уповноваженого банку про наявність поточного рахунку у національній валюті та / або поточного рахунку в іноземній валюті;

5. наказу по підприємству про призначення відповідальних працівників для роботи з митницею, із зазначенням їхніх прізвищ, імен, по батькові, паспортних даних, зразків підписів, відбитків печатки , яка буде використовуватися при оформленні документів у митних органах;

6. два примірники оригіналів облікової картки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за встановленим зразком заповнених суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Один примірник облікової картки, завірений інспектором вантажного відділу (поста), видається на руки суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності як свідчення про постановку на облік у митних органах. Другий примірник, разом з копіями наявних документів, залишається у митних органах.

Оригінали наданих документів повертаються суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності, після чого йому присвоюється обліковий номер. Підприємству може бути відмовлено у встановленій на облік, якщо до митного органу подано неповний комплект документів або вони містять недостовірні дані. Відсутність облікової картки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності є підставою для відмови у митному оформленні вантажу.

При оформленні суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на митниці не за місцем обліку надається копія облікової картки, завірена митницею, де він зареєстрований , без надання додаткових документів.

Предметом ЗЕД є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, в сфері виробничо-господарської, організаційно-економічної та комерційної діяльності, які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами.

Об’єктами вивчення є майно та джерела його утворення, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, та їх результати.

Найпоширенішим видом зовнішньоекономічної діяльності є торгівля, що здійснюється в формі експортних, імпортних, реекспортних та реімпортних операцій.

Організація і здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребують виконання специфічних завдань методичного, методологічного, організаційного характеру та технічного забезпечення бухгалтерського обліку, що повинні забезпечити керівництво підприємства достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств повинна ґрунтуватись на принципах, встановлених національним законодавством.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до чинного законодавства можуть бути фізичні та юридичні особи, що самостійно виходять на зовнішній ринок або користуються за відповідну плату послугами посередників, а також генеральні виконавці, що здійснюють поставки по міжурядових угодах, які повинні бути належним чином зареєстровані в митних органах.

Практична реалізація зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на підставі застосування певних правових норм, закріплених в міжнародних та національних нормативних документах, тому питання вивчення цих документів займає важливе місце серед питань організації, порядку проведення та обліку зовнішньоекономічних операцій.

Органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк України, Міністерство економіки, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Державна митна служба та органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю, що вживають відповідні заходи.

Тема 6. Роль і місце митних органів у державному регулюванні ЗЕД.

1.Особливості сучасного державного регулювання міжнародної торгівлі

Україна як член Організації Об’єднаних Націй входить до держав світового співтовариства. Це означає, що вона визнає і виконує Статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні політичні, дипломатичні, соціальні, культурні і, безумовно, економічні міжнародні відносини. Останні мають істотне значення для економічного розвитку України. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство.

Міжнародна торгівля зазнає політичного втручання і підлягає контролю, який істотно відрізняється ступенем і характером від того, якого зазнає внутрішня торгівля. Загалом міжнародна торгівля є засобом, з допомогою якого країни можуть збільшувати загальний обсяг виробництва. Сучасні держави, як і окремі збільшувати загальний обсяг виробництва. Сучасні держави, як і окремі особи та регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на товарах, які вони здатні виготовляти з найбільшою ефективністю для подальшого їх обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно виробляти.

Обмін товарами між країнами здійснюється на основі розподілу праці, тобто спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Спеціалізація країн залежить від рівня розвитку техніки, кваліфікації та рівня освіченості населення, стабільності валютної системи та інших факторів.

Сприяючи залученню дедалі більшої кількості країн до міжнародного товарного обміну, спеціалізація ставить внутрішній стан економіки і добробут народу в різних країнах у залежність від ступеня участі в такому обміні..

Обмін торгівля між країнами змушує всі держави різними засобами регулювати свою зовнішньоекономічну активність. Кожна держава сама визначає інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності та намагається оптимізувати їх залежно від ступеня участі в міжнародній торгівлі.

За умов переходу України до ринкової економіки функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв’язків спрямоване передусім на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це виявляється у конкретних методах регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, а саме : у прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів, системи оподаткування, укладенні договорів, регулюванні обсягу, структури, географії поставок, реєстрації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, наданні їм ліцензій, рекомендацій, цін, пільгових ,кредитів, дотацій, встановленні митного збору та контролю тощо.

Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є їхній комплексний характер. Це виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання , які взаємодіють один одного, а саме: економічного й адміністративного регулювання, а також валютно фінансових заходів.

У цілому зовнішньоекономічна політика держави - це комплекс заходів що мають на меті досягнення економікою країни певних переваг на світовому ринку і водночас - захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів. Вона спрямована на стимулювання обмеження експорту імпорту товарів.

Інструментами такої політики є методи тарифного і нетарифного регулювання міжнародної торгівлі, а основними формами - державний протекціонізм і політика вільної торгівлі лібералізація.

Протекціонізм- це зовнішньоторговельна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на використання економічної слабкості торгових партнерів з метою освоєння їхніх ринків збуту та забезпечення закупівель дешевої сировини й енергоносіїв.

Протекціонізм, а також інші державні обмеження заважають міжнародному розподілу праці.

Лібералізаціязовнішньоторговельної політики держави полягає в зниженні тарифних ставок імпортних й експортних мит, наданні пільг стосовно товарів, що ввозяться з інших країн. Обмеження державного втручання в економіку - одна зі сторін вчення А. Сміта - класика ринкової економіки. Прихильником теорії вільної торгівлі був французький економіст Фредерік Бастія.

Вільна торгівля є однією з необхідних умов міжнародного поділу праці, тому більшість економістів виступає за вільну торгівлю.

Проте нема у світі країни, яка б повністю відмовилася від протекціоністської політики.

2.Митні регулятори ЗЕД

Головне місце у системі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності займають тарифні методи. Одним із них є мито.

Мито – це акцизний податок на імпортні товари, яке може вводитися з метою отримання доходів або захисту вітчизняної економіки.

Мито підвищує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дозволяє національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів й одержувати додатковий прибуток. Мито прямо захищає внутрішні ціни та прибутки національних підприємств.

Фіскальне мито застосовується переважно до виробів, які не виготовляються всередині країни. Ставки фіскального мита здебільшого незначні і їхньою метою є забезпечення державного бюджету податковими надходженнями.

Протекціоністське мито призначене для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністське мито, як правило, недостатньо високе, для припинення імпорту іноземних товарів, воно все ж таки ставить іноземного виробника в невигідне конкурентне становище на внутрішньому ринку.

Нетарифні методи, що є методами насамперед адміністративного впливу, ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом встановлення певних вимог до суб’єктів господарської діяльності при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності. Метою запровадження певних заборон й обмежень при регулюванні зовнішньоекономічної діяльності є захист вітчизняного товаровиробника та виконання певних міжнародних зобов’язань країни.

Нетарифне регулювання включає адміністративні, фінансові, кредитні, технічні та інші заходи, що ускладнюють імпорт й експорт певних товарів і за своєю суттю є бар’єрами.

Під нетарифними бар’єрами розуміється система квотування, ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичних заборон у митних процедурах, а також добровільне експортне обмеження.

Квотуванню підлягають товари, що мають пріоритетне значення для потреб національного споживання, або ті, що підпадають під дію міжнародних угод України про нетарифне обмеження товарообміну.

Ліцензуванню підлягають товари, які підпадають під режим квотування, а також товари, зовнішня торгівля якими є винятковим правом держави.

Не менш важлива особливість державного регулювання - уніфікація системи регулювання зовнішньої торгівлі, що базується на міжнародних договорах, конвенціях, угодах і правилах. Так, система регулювання спирається на генеральну угоду з тарифів і торгівлі ГАТТ, Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур і цілу низку інших документів, що дають змогу суб’єктам ЗЕД укладати торговельні угоди, використовуючи нагромаджений світовий досвід.

3.Законодавча база України, що забезпечує регулювання ЗЕД.

Правові та нормативні документи, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність України, спираються на об’єктивні можливості господарського розвитку нашої держави.

Основним документом, що регламентує розвиток зовнішньоекономічної політики України і відповідно включення її у систему світового господарства, є Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність України” від 16.04. 91 Закон запровадив правове регулювання видів зовнішньоекономічної діяльності, визначив коло фізичних і юридичних осіб, що мають право займатися нею, заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України як незалежної держави. Він наголошує, що суб’єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України. У Законі докладно розроблено:

- принципи та види зовнішньоекономічної діяльності;

- права й обов’язки суб’єктів міжнародних економічних відносин;

- механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю;

- питання використання товарно-грошових відносин при експортно-імпортних операціях та .ін.

Основні положення тарифного регулювання в Україні введено в дію Законом України “Про Єдиний митний тариф ” від 05.02.92. а ставки імпортного мита затверджено Декретом Кабінету Міністрів України “Про Єдиний митний тариф України” від 11.01.93.

З метою розробки пропозицій з питань митного-тарифного регулювання й урахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та держави в цілому, у 1994 р створено Митно-тарифну раду. До її складу входять представники Мінекономіки, Держмитслужби, Держкомпромполітики, Міністерства аграрної політики, Кабінету Міністрів України.

Ряд указів Президента України спрямовано на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ними в Україні введено в дію правила “Інкотермс –90 ”, розроблено державну політику регулювання імпорту, введено в дію систему валютного й експортного контролю, обліку окремих видів зовнішньоекономічних договорів контрактів, регулювання бартерних товарообмінних операцій, визначено основні механізми та порядок проведення деяких зовнішньоекономічних операцій.

Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 встановлено термін проведення розрахунків в іноземній валюті під час здійснення зовнішньоекономічних операцій суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

В Україні митна справа регулюється Митним кодексом України, введеним у дію Постановою Верховної Ради від 12.12.91 № 1970 а –ХII. Визнаючи правові, економічні й організаційні основи митної справи в Україні, він спрямований на захист економічного суверенітету й економічної безпеки України, активізацію її зовнішньоторговельної діяльності. Кодекс має на меті забезпечити виконання митними та іншими державними органами, громадянами суб’єктами ЗЕД прав й обов’язків у галузі митної справи.

Серед інших законодавчих актів, які значно посилюють економічно-правові основи здійснення зовнішньогосподарської діяльності України та сприяють інтеграції національної економіки у світове господарство, закони України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”, “Про загальні основи створення та функціонування спеціальних вільних економічних зон”. Ці документи забезпечують реалізацію конкретних заходів, спрямованих на залучення в економіку України іноземних капіталовкладень, націлюють на раціональне використання валютних надходжень, адаптацію національних виробників до умов функціонування світового ринку.

Усі ці законодавчі акти України спрямовані на приведення законодавства України у відповідність із принципами, нормами і правилами ГАТТ.

У прийнятті Верховною Радою України “Програмі дій Уряду” передбачається ряд заходів щодо подальшого вдосконалення правової бази у сфері регулювання зовнішньої торгівлі, приведення законодавства у відповідність до норм і принципів Світової організації торгівлі, а також Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом.

Тема 7. Нетарифне регулювання ЗЕД

Практичне заняття № 1.

Практичне заняття № 2 .

Практичне заняття № 3.

Тема: Вивчення системи державного контролю під час переміщення товарів через митний кордон України (відповідно до ст.27 Митного Кодексу України).

Мета заняття:Вивчити основні вимоги законодавства України щодо здійснення контролю державних органів влади за переміщенням товарів через митний кордон України, засвоїти суть і значення Державної дозвільної системи та роль митних органів у подальшому переміщенні та пропуску товарів. Набути навичок контролю і взаємовідносин митних органів з іншими контролюючими органами державної влади.

Наочне та документальне забезпечення

План.

1. Основні етапи міжнародної економічної інтеграції.

2. Участь України в міжнародному співробітництві з питань митної справи.

3. Зв’язки ДМСУ з міжнародними митними організаціями

4. Участь України в міжнародних митних конвенціях.

5. Міжнародні угоди з митних питань.

Реферати

1. Співробітництво і підтримання оперативного зв’язку між митними органами України та митними органами інших держав.

2. Інтеграція України з країнами СНД у митній справі

3. Всесвітня митна організація.

4. Принципи та основні завдання міжнародної діяльності.