Коли треба дозволити завданням займати стільки місця (в межах фізичної пам’яті) скільки їм необхідно, тоді межі розділів не фіксуються.
Але яка завгодно схема організації пам’яті дає певні втрати. В цій схемі втрати виникають тоді, коли завдання починають закінчуватись, а в основній пам’яті залишаються вільні ділянки, або „дірки”. Ці „дірки” можна використовувати для розміщення інших завдань, але „дірки” все одно будуть, тільки меншого розміру в які вже неможливо завантажити іншу задачу. В таких випадках використовують об’єднання „дірок” в пам’яті.
Часто буває так, що в усій основній пам’яті залишаються розкиданими окремі „дірки”, які складають значний об’єм пам’яті. Проблема вирішується ущільненням пам’яті.
ОС обирає всі блоки в роботі разом, залишаючи вільну пам’ять у вигляді одної великої ділянки.
При реалізації цього методу керування пам’яттю ОС вирішує такі задачі.
1. Підтримка таблиць вільних і зайнятих областей, в яких вказуються початкові адреси і розміри ділянок пам’яті.
2. При надходженні нової задачі — аналіз запиту, перегляд таблиці вільних областей та вибір розділу пам’яті, розмір якого достатній для розміщення задачі, що надійшла.
3. Завантаження задачі в виділений їй розділ та коректування таблиць вільних та зайнятих областей.
4. Після завершення задачі знову коректування таблиць вільних і зайнятих областей.