Стратегії розміщення інформації в пам’яті

1. Стратегія найбільш відповідного (підходящого). Завдання розміщається в тій вільній ділянці, в якій йому найбільш „тісно”, так що залишається мінімально можливий простір, що не використовується.

2. Стратегія першого відповідного. Завдання розміщується в першу ліпшу вільну ділянку основної пам’яті достатнього розмір. (Швидкість).

3. Стратегія найменш відповідного. Завдання розміщується у вільну ділянку, що має найбільш далекий розмір, тобто максимально вільну ділянку.

Третя стратегія має наступне обґрунтування. Після розміщення програми в найбільш вільну ділянку, вільна ділянка, що залишається теж буде великою і в ньому можна розмістити відносно велику нову програму.

Всі системи, що розглядалися, припускають, що програми користувача залишаються в основній пам’яті до моменту звернення.

Схема, що називається „стопінг”, не накладає такого обмеження.

 

 

Всю ОП в кожний біжучий момент часу займає одне завдання. Це завдання виконується доти, доки не вийде певний час, а потім звільнюється як пам’ять, так і ЦП для наступного завдання.

Така програма працює до того часу, доки не відбудеться одна з таких подій:

- видали запит на ввід/вивід;

- з’явиться сигнал таймера;

- програма закінчилась.

Область свопінгу для цієї програми копіюється в зовнішню пам’ять. Образ ОП для наступної програми завантажується в область свопінгу. Програма виконується до того часу, доки не відбудеться одна з подій.