Ядро UNIX виконує функцію головного організатора її роботи. Воно виконує:
- керує послідовністю виконання процесів;
- резервує основну пам’ять та простір на дискетах;
- керує обміном даними між основною пам’яттю та периферійними пристроями;
- приймає від процесів запити на обслуговування.
Ядро – резидентна, в основній пам’яті, частина ОС. Ядро UNIX реалізує відносно обмежений набір функцій. Воно не реалізує жодної функції, яка безпосередньо служить користувачу. Для цього існують утиліти, які є посередниками між користувачем та ядром. Розробляти, експлуатувати та адаптувати програми – утиліти набагато простіше, ніж ядро системи. Ядро UNIX реалізовано приблизно на 10 000 операторах мови Ci та 1 000 операторах на мові Асемблеру (Основна ідея – мобільність). Ядро складається з двох секцій:
1) керування процесами;
2) керування ресурсами (пристроями).
Перші, резервують ресурси, визначають послідовність виконання процесів та приймаються і обслуговуються запити від них. Другі, контролюють передачу даних між основною пам’яттю та периферією.
Мобільність полягає в тому, що на різних типах комп’ютерів можуть використовуватись практично ідентичні секції керування процесами.
Секція керування пристроями, що призначена для роботи на конкретному комп’ютері, вміщує по одному модулю на кожний периферійний пристрій, підключений до комп’ютера (модуль – драйвер). При підключенні пристрою нового типу треба додавати новий драйвер.