У короткостроковому періоді поділяються на:
· постійні і
· змінні.
Постійні витрати (FC) – це витрати, величина яких не змінюється в залежності від змін обсягів виробництва продукції (Q). Постійні витрати пов’язані з існуванням самої фірми (її виробничого обладнання) і тому повинні бути оплачені, незалежно від того, виробляє вона продукцію чи ні. До них відносяться: орендна плата, відсотки за борговими зобов’язаннями, страхові внески, амортизаційні відрахування, платня керівникам і охоронцям фірми і т.п. Графічно постійні витрати відображені на мал.1 прямою лінією (лінія FC).
Змінні (перемінні) витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від зміни обсягів виробництва (Q). До них відносяться витрати на придбання сировини, енергії, палива, транспортних послуг, оплата основної частини зайнятої робочої сили і т.п. Збільшення обсягів виробництва вимагає зростання цих витрат і, навпаки, зменшення витрат є при зменшенні обсягів виробництва продукції.
Сума постійних і змінних витрат укладає загальні витрати (ТС). їхня змінна частина контролюється маніпулюванням обсягу випуску, тоді як постійна не піддається ефективному контролю та має відшкодовуватися незалежно від обсягу випуску.
Для підприємства велике значення мають показники середніх і граничних витрат, тому що дозволяють контролювати його ефективність і дохідність.
Середні витрати – витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони показують, яка середня вартість витрат фірми на виробництво одиниці продукції. Тому саме показники середніх витрат, зазвичай, використовуються фірмою для порівняння з ціною, яка завжди дається в розрахунку на одиницю продукції. Розрізняють середні загальні витрати (АТС), середні змінні витрати (АVC) і середні постійні витрати (АFC).
Середні постійні витрати (АFC) – це постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються шляхом ділення постійних витрат (FC) на обсяги вироблюваної продукції (Q):
AFC =FC/Q.
Граничні витрати (МС) – це додаткові або додатні витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції. Інакше кажучи, граничні витрати - це та сума, на яку зростають загальні витрати при збільшенні обсягів
виробництва продукції на одну одиницю. Граничні витрати можна визначити для кожної додаткової одиниці
продукції на основі відношення змін в загальних витратах до змін обсягів виробництва. Чинники виробництва, які знаходяться в розпорядженні фірми, повинні використовуватися з дотриманням певної пропорційності між постійними і змінними. Не можна необґрунтовано збільшувати кількість змінних чинників на одиницю постійного, тому що в цьому випадку вступає в дію закон спадної віддачі.