Соціальна ціна монополії. Необхідність державного регулювання монополії

Соціальна ціна монополії — це міра втрат суспільством чистої корисності, що відбувається внаслідок зменшення доступності товару для споживачів в умовах, коли монополія максимізує прибуток.


Монополія, скорочуючи обсяги виробництва продукції порівняно з тими, які були б досягнуті в умовах досконалої конкуренції, робить споживачів біднішими. Чисті збитки від монопольної влади визначаються як різниця між потенційно можливими обсягом виробництва в галузі без монополії і реальним обсягом випуску монополіста. В економічній теорії вони також мають назву : мертвий вантаж монополії (мертві витрати).

Останнім часом проблема чистої монополії з точки зору оцінки її наслідків не є такою гострою, як вона виглядала раніше. Крім того, слід зауважити, що навіть чиста монополія повинна рахуватися з потенційною конкуренцією.

Фактично всі монополії можуть вважатися відкритими в довгостроковому періоді (можуть у неї з’явитися конкуренти), тому що конкуренція може виникнути в зв’язку з появою різного роду товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.

Щоб не страждали споживачі від монополії фірм у різних галузях – на сьогоднішній час в Україні та в усих інших світових державах на державному рівні регулюють роботу цих монополій в іхній роботі та, насамперед, в ціноутворенні пропонованих монополістичними організаціями товарів та послуг.

Мета антимонопольної політики й антимонопольного законодавства полягає в тому, щоб поставити діяльність монопольних організацій під державний контроль , виключити можливість зловживання монопольним положеннямГоловна мета цього втручання складається в захисті і збереженні вільної конкуренції, який загрожують монопольні тенденції (намагання декільком фірмам злитися в одну монополію). Конкретно можна сформулювати такі цілі антимонопольної політики держави:

Існують дві основних форми регулювання монополій:

Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основна задача яких - контроль монополістичних тенденцій у країні. Крім здійснення процесу демонополізації , антимонопольна служба повинна боротися зі зловживаннями.