Ендокринологія — наука про залози внутрішньої секреції. Залози внутрішньої секреції (від гр. endon — всередину, krinein— виділяти) — органи чи групи клітин, які, на відміну від залоз зовнішньої секреції (екзокринних), не мають вивідних проток і виділяють свої секрети безпосередньо у кров, лімфу або інші тканинні рідини. Вони розташовані у різних частинах організму, мають складну морфологічну структуру і складають ендокринну систему (мал. 108). До залоз внутрішньої секреції належать: гіпоталамус, епіфіз, гіпофіз, щитовидна залоза, прищитовидні залози, пригрудинна залоза, острівцевий апарат підшлункової залози, кора і мозкова речовина надниркових залоз, яєчники, яєчка, плацента.
Крім ендокринних залоз, по різних органах і тканинах розкидані клітини, які виробляють речовини, котрі досягають органів-мішеней за допомогою дифузії, тобто не потрапляючи у кров. Це — паракринні клітини. До них належать нейрони (переважно гіпоталамуса), що виробляють деякі гормони і регуляторні нейропептиди — нейроендокринні чи нейросекреторні клітини. Вони входять до складу так званої дифузної нейроендокринної системи. Деякі з регуляторних поліпептидів-гормо-нів, крім головного мозку, виробляються в особливих клітинах органів травлення. Ці клітини входять також до складу системи АPUD (назву дано за першими літерати англійських слів Аmine Рrecursors Uptake and Decarboxylating), або системи захоплення попередників амінів та їх декарбоксилювання. Клітини цієї системи характеризуються високим вмістом амінів, здатністю до захоплення їхніх попередників і наявністю декарбоксилази, амінів. Вони можуть виробляти пептиди і біогенні аміни (серотонін, дофамін, гістамін).
Вважається, що ці клітини походять із нейроектодерми і складають морфологічну основу так званої системи головний мозок — кишка. Ендокринними функціями володіє і нирка, яка секретує ренін, еритропоетин, простагландини та ін.