15 листопада 2011 р. прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набрав чинності з 17 січня 2012 р.
1. Якщо діянням, передбаченим ст. 203-1, ч. 1 ст. 206, статтями 219, 229, 231 – 232-2 Кримінального кодексу (далі – КК) України, заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, то відтепер справа про відповідний злочин порушується не інакше як за скаргою потерпілого (якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення).
2. Якщо діянням, передбаченим ст. 203-1, ч. 1 ст. 206, статтями 219, 229, 231 – 232-2, 356, 364-1, 365-1 або 365-2 КК України, завдано шкоди виключно інтересам юридичної особи приватного права, то справу про такий злочин можна порушити не інакше як за заявою власника (співвласника) відповідної юридичної особи чи за його згодою.
3. Законом запроваджено інші критерії визначення ступеня тяжкості, а тобто і класифікації злочинів, якими відтепер є розмір покарання у виді не лише позбавлення волі на певний строк (не більше 2, не більше 5, не більше 10, понад 10 років), а й штрафу (понад 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, далі – нмдг, не більше 10 000 нмдг, не більше 25 000 нмдг, понад 25 000 нмдг). При цьому, якщо за злочин передбачено одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, то ступінь його тяжкості визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі.
4. Законом (ч. 5 ст. 53 КК України) запроваджено правила, згідно з якими, за відсутності підстав для розстрочки, несплачена сума штрафу – залежно від його призначеного судом розміру – може бути замінена іншими покараннями:
а) громадськими роботами із розрахунку одна година громадських робіт за один нмдг
б) виправних робіт (які по своїй суті є штрафом у розстрочку) із розрахунку один місяць виправних робіт за 20 нмдг;
в) штраф у розмірі понад 3000 нмдг – суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім нмдг.
Це положення навряд чи свідчить про гуманність законодавця. Наприклад, до 17 січня 2012 р. за ч. 1 ст. 200 КК України особа могла бути засуджена до штрафу розміром від 0,5 до 1,0 тис. нмдг або до 3 років обмеження волі чи позбавлення волі (практично завжди у подібних випадках зі звільненням від відбування цих двох видів покарання з випробуванням). Відтепер законодавець не залишив особі вибору: вона повинна сплатити непомірний штраф у розмірі приблизно від 1,6 до 2,7 млн. грн. або ж відбути реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 375 до 625 днів (від одного до майже двох років). Якщо йдеться про ч. 2 ст. 200, то це покарання збільшується удвічі (до 17 січня 2012 р. за цією нормою було передбачено позбавлення волі на строк від 2 до 5 років).
5. Максимальний розмір штрафу у ст. 53 КК України збільшено з 1 000 до 50 000 нмдг, тобто у п’ятдесят разів. До того ж і такий розмір штрафу за законом може бути не максимальним. Крім того, визначено, що розмір штрафу (крім як за вчинення злочинів невеликої тяжкості, а також в деяких виняткових випадках) не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.
Подібна «гуманізація» червоною ниткою пройшла і через десятки статей Особливої частини КК України, в яких змінено санкції. Зокрема:
а) у 18-ти випадках значно (так, щоб він перевищував 3 тис. нмдг) збільшено розмір штрафу. Той факт, що штраф перевищує 3 тис. нмдг, означає, що у разі його несплати суд може замінити його позбавленням волі (ч. 5 ст. 53 КК України).
б) у 17-ти випадках позбавлення волі замінено штрафом понад 3 тис. нмдг
Частково гуманізація має місце. Так, у 18-ти випадках дещо (іноді удвічі, іноді – у 5 разів) збільшено розмір штрафу, але так, щоб його максимальний розмір не перевищував 3 тис. нмдг. При цьому одночасно у 10-ти випадках виключено обмеження волі, у двох – виправні роботи і позбавлення волі, у двох – виправні роботи і обмеження волі, в одному – виправні роботи, арешт і обмеження волі. У цих випадках у разі несплати штрафу замінити його такими більш тяжкими покараннями, як арешт, обмеження волі і позбавлення волі, буде неможливо.
Гуманізація є більш-менш очевидною ще у п’яти випадках: у ч. 1 ст. 206 виправні роботи і обмеження волі до 3 років замінені штрафом до 3 тис. нмдг; у ч. 1 ст. 209-1, при збереженні старого розміру штрафу, виключено більш суворе альтернативне покарання – обмеження волі до 2 років; в ч. 1 ст. 224 обмеження волі від 2 до 5 років замінено штрафом до 2 тис. нмдг; у ч. 1 ст. 227 максимальний розмір штрафу збільшено лише до 1 тисячі нмдг, але при цьому виключено виправні роботи; у ч. 1 ст. 365-2 виправні роботи, арешт і обмеження волі замінені штрафом від 1 до 3 тис. нмдг.
Коли ж просто збільшено розмір штрафу, то про гуманізацію, звісно, не йдеться (ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 212-1). Те саме стосується і ч. 1 ст. 213, де, утричі збільшивши максимальний розмір штрафу і в п’ять разів – мінімальний, законодавець додав новий вид покарання у виді громадських робіт від 100 до 200 годин, адже це покарання вважається більш тяжким, ніж штраф.