ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

ХАрківський державний університет

Харчування та торгівлі

Кафедра товарознавства, управління якістю та екологічної безпеки

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Конспект лекцій

Для студентів всіх спеціальностей за кваліфікацією

«Спеціаліст», «Бакалавр»

 

 

Харків 2012 рік

 

 

Затверджено кафедрою товарознавства, управління якістю та екологічної безпеки

протокол № від

 

Схвалено науково-методичною радою товарознавчого факультету

протокол № від

 

 

Рецензент: д.т.н., доцент Коваленко В.О.

 

ЗМІСТ

 

Стор.

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Розділ 1. Правові та організаційні аспекти охорони природного

Навколишнього середовища

Тема 1. Біосфера та основні закономірності її розвитку.

1.1. Визначення науки „Екологія”. Короткий історичний опис. . . . . . 7

1.2. Класифікація екологічних наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

1.3. Біосфера як організація життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

1.4. Закони та принципи екології. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Контрольні запитання для перевірки знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

Тема 2. Біосфера та суспільство. Сучасні екологічні та соціально

Економічні проблеми в Україні

2.1. Антропогенні чинники виникнення несприятливих екологічних

ситуацій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

2.2. Антропогенні фактори як ініціатори природних катастрофічних

процесів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

2.3. Екологічні наслідки впливу людини набіосферу . . . . . . . . . . . . . . .20

2.4. Екологічні та соціально економічні проблеми в Україні . . . . . . . . .23

Контрольні запитання для перевірки знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25

Тема 3. Екологічне законодавство та організація природоохорони

В Україні.

3.1. Поняття екологічної безпеки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

3.2. Правові засади по забезпеченню екологічної безпеки

виробництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

3.3. Організаційний фактор забезпечення охорони довкілля. . . . . . . . . .29

3.4. Економічний механізм природокористування . . . . . . . . . . . . . . . . . .31

3.5. Екологічна освіта та виховання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Контрольні запитання для перевірки знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Розділ 2. Теоретичні та практичні аспекти екології.

Тема 4. Антропогенне забруднення атмосфери та охорона

Атмосферного повітря.

4.2. Класифікація забруднень атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 4.3. Характеристика забрудників атмосферного повітря та їх екологічний вплив. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Тема 5: Екологічна безпека водопостачання та водовідведення.

5.1. Властивості води. .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .56

5.2. Оцінка якості води. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .57

5.3. Законодавство про регулювання водних відносин. . . . . . . . . . . . .58

5.4. Споживання води у харчовій промисловості. . . . . . . . . . . . . . . . . 59

5.5. Технології очистки води . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64

5.6. Стічні води, їх класифікація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .71

5.7. Методи очистки стічних вод. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .71

5.8. Умови скидання стічних вод. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .74

Контрольні запитання для перевірки знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Тема 6: Охорона ґрунтів та утилізація твердих відходів.

6.1. Земельне законодавство України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .76

6.2. Збалансоване використання та відновленн земельних

ресурсів. . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78

6.3.Збереження надр і земної поверхні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

6.4. Тверді відходи, їх класифікація. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

6.5. Склад, властивості та об’єм твердих побутових відходів. . . . . . . 82

6.6. Збір, видалення та переробка відходів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .84

6.7. Утилізація відходів та комплексна переробка сировини. . . . . . . . 84

Контрольні запитання для перевірки знань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87

Тема 7: Забруднення харчової сировини і продуктів

Шкідливими речовинами.

7.2. Шляхи потрапляння шкідливих речовин у харчові продукти та сировину. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .… 7.3. Вплив хімічних речовин на організм людини. . . . . . . . . . . . . . . . . .90

Проектної документації,продукту.

обєкти екологічної експертизи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .107 8.2. Порядок дослідження впливу об’єктів на стан довкілля. . . . . . . .… 8.3. Спеціальні вимоги до документації на об’єкти

ВСТУП

У третє тисячоліття людина має увійти з новою філософією життя, згідно з якою вона є часткою єдиної людської сім’ї, планетарного братства з високою екологічною культурою, в основі якої лежать знання і дотримання законів розвитку біосфери. Ми маємо усвідомити, що цивілізація виникла в біосфері, є її частиною й ізольовано існувати не зможе. Подальший розвиток суспільства можливий лише як результат етико-культурного оновлення людства, формування нової моралі й системи цінностей.

Вплив антропогенних факторів на біосферу Землі спричинив виникнення небажаних негативних явищ. таких як кислотні дощі, глобальне потепління на планеті, руйнування озонового шару атмосфери, спустелювання, знеліснення, забруднення природного середовища різними токсикантами, що врешті призвело до деградації екосистем та глобальної екологічної кризи в біосфері Землі.

Кризовий екологічний стан спричинений також надто низьким рівнем екологічної науки, освіти та виховання, які зумовили відповідно низький рівень культури й свідомості людини у ставленні до природи та неспроможність прогнозувати катастрофічні наслідки своєї діяльності. Екологічна культура покликана протистояти віковому імперативу підкорення природи, щоб виправити згубний перебіг історії цивілізації і зберегти біосферу для майбутніх поколінь. Вона передбачає розв’язання наступних основних екологічних проблем: збереження вцілілих і відновлення до рівня природної продуктивності низки здеформованих екосистем, раціоналізації споживання, екологізації виробництва, стабілізації чисельності населення. Головним чинником, який має допомогти розв’язанню зазначених проблем, має стати конверсія свідомості людей, її екологізація, формування екологічного мислення.

Сьогодні, як ніколи раніше, всі галузі народного господарства України потребують постійної уваги і підтримки у збережені екологічної безпеки та екологічної рівноваги у природному середовищі, раціональному використанні матеріальних ресурсів. Виконання цих важливих завдань залежить від багатьох чинників, одним з яких є ступінь підготовки спеціалістів з питань екології.

Вивчення основ екології має на меті опанування фундаментальних природних закономірностей стосовно взаємозв’язків живих організмів з навколишнім природним середовищем, пізнання законів і закономірностей взаємодії людського суспільства з біосферою для запобігання порушення екологічної рівноваги внаслідок антропогенної дії на довкілля. Засвоївши матеріал курсу, студенти у подальшому зможуть компетентно орієнтуватися в екологічних проблемах сучасності та займуть мотивовану громадянську позицію у життєвих і професійних явищах сьогодення.

 

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

ТЕМА 1. БІОСФЕРА ТА ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇЇ РОЗВИТКУ.

1.1. Визначення науки „Екологія”. Короткий історичний опис. 1.2. Класифікація екологічних наук. 1.3. Біосфера як організація життя.

Класифікація екологічних наук.

    Рис. 1.1.Класифікація екологічних наук

Закони та принципи екології.

В даному випадку спостерігається не простий перехід кількості в якість, а утворення нової системи, яка підкоряється іншим законам формоутворення,… Наприклад, молекула має не такі властивості, як атоми, які її складають, і… Принцип емерджентності має важливе значення для екологічного мислення: одне дерево не ліс, або екосистема певного виду…

Закони екології Коммонера.

2. Все повинно кудись діватися. 3. Природа “знає” краще. 4. Нічого не дається дарма.

ТЕМА 2. БІОСФЕРА ТА СУСПІЛЬСТВО. СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ

2.1. Антропогенні чинники виникнення несприятливих екологічних ситуацій. 2.2.Антропогенні фактори як ініціатори природних катастрофічних процесів. 2.3. Екологічні наслідки впливу людини на біосферу.

Забезпечення ефективності техногенної безпеки біосфери від забруднень унаслідок господарської діяльності людей.

Потрібна розробка та реалізація нових методів господарювання, які б не суперечили законам біосфери. Необхідно так би мовити “вбудовувати”…   2.4. Екологічні та соціально економічні проблеми в Україні.Україна з її багаторічною енергетично-сировинною…

ТЕМА 3. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИРОДООХОРОНИ В УКРАЇНІ.

3.1.Поняття екологічної безпеки 3.2.Правові засади по забезпеченню екологічної безпеки виробництва. 3.3.Організаційний фактор забезпечення охорони довкілля.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЇ.

ТЕМА 4. АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ ТА ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ.

4.1. Основні техногенні джерела забруднення атмосфери. 4.2. Класифікація забруднень атмосфери. 4.3. Характеристика забрудників атмосферного повітря та їх екологічний вплив.

Таблиця4.2.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів

Таблиця4.3.

Різні види ГДК в атмосферному повітрі для деяких речовин

ГДК виражають у міліграмах на метр кубічний (мг/м3) — у повітрі, на дециметр кубічний (мг/дм3) -- у воді та міліграмах на кілограм (мг/кг) — у… Санітарно-гігієнічне нормування враховує переважно дію окремих забрудників і… С1/ГДК1+С2/ГДК2+... + Сn/ГДКn ≤1,

ТЕМА 5: ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ.

5.1. Властивості води. 5.2. Оцінка якості води. 5.3. Законодавство про регулювання водних відносин.

Таблиця 5.1.

Класифікація підземних вод

  Чим більша глибина залягання водоносного горизонту, тим більше він захищений… Використання води у харчовій промисловості як сировини та у підготовчих процесах потребує різної якості в залежності…

Стабілізація хімічного складу води.

Якщо СО2 у воді в значній кількості присутній у вільному стані, то проводять аерацію повітрям, або фільтрують воду через мармурову крошку. Якщо у воді СО2 недостатньо, і вона схильна до утворення СаСО3, то задають… Ми розглянули ряд методів поліпшення якості води, коли основний хімічний склад води в основному залишається незмінним.…

Пом’якшення води.

Для пом'якшення води використовують такі методи: термічний, реагентний, йонообмінний, діаліз, комбінований. Сутність термічного мето­ду полягає в… Вибір методу пом'якшення води визначається її якістю, потрібною глибиною…

Зниження мінералізації.

Схематично мембранний процес подано на рис. 5.3. Фазу 1 зазвичай називают сировинною фазою, в той час як фазу 2 називають…  

Подрібнювач; 2 – сітчатий фільтр; 3 – аеротенк (а- зона аерації, б- відстійник, в- стабілізатор активного мулу); 4 – знешкодження мулу; 5 – біологічний ставок для доочистки.

За кордоном широко використовують метод анаеробної очистки як самостійно, так і в комбінації з аеробною очисткою. Після всіх видів очистки обов’язково проводять доочистку, яка порівняно з очисткою потребує в декілька разів більше часу. При доочистці доокислюються важко-окислювальні речовини, очищена вода насичується киснем, адаптується до середовища, де можуть розвиватися різні види мікрофлори поверхневих водоймищ.

Звичайно, всі методи біологічної очистки завершуються доочисткою в біологічних ставках, або за допомогою різних хімічних методів (адсорбентів або окислювачів).

В процесі біологічного окислення утворюється активний мул – відпрацьована надлишкова мікрофлора. Цей мул накопичуєтьсяу воді, потім його згущують відстоюванням або центрифугують, знешкоджують нагріванням до 70˚С протягом 30 – 40 хв. і складують на ділянках для завершення процесів окислення органіки і мінералізації мікрофлори. Через деякий час активний мул перетворюється на органічне добриво, яке можна застосовувати у сільському господарстві. Це відноситься до очистки побутових стічних вод, та стоків харчових підприємств.

Складніше з очисткою промислових стічних вод. Оскільки такі стічні води звичайно забруднені важкими металами та синтетичними органічними сполуками, то спочатку проводиться попередня очистка, а потім злив цих вод в загальну каналізацію.

 

5.8. Умови скидання стічних вод.Промислові стічні води іноді очищають на підприємстві, але переважна більшість харчових підприємств України не мають власних очисних споруд. В подальшому такі води можуть використовуватися підприємством, передаватися для використання іншому підприємству або скидатися у водний об'єкт чи направлятися системою водовідведення на загальноміські очисні споруди. Необхідний ступінь очищення міських стічних вод визначається умовами скидання стічних вод у водні об'єкти. Проте очисні можливості загальноміських очисних споруд обмежені. Крім того, в складі промислових стічних вод, які подаються на загальноміські очисні споруди, обмежується вміст речовин, що не піддаються або важко піддаються біохімічному окисненню. Домішки не повинні згубно діяти на активний мул, руйнувати і засмічувати каналізаційні колектори.

Виходячи із зазначених передумов, забороняється скидати в міські системи водовідведення стічні води:

- рН яких становить менш як 6,5 і більше ніж 9,0;

- показник ХСК яких більший ніж у 2,5 раза за БСК₅ або більший у 1,5раза від БСК_ПОВ. В протилежному разі стічні води можуть містити значну кількість органічних сполук, які не зазнають біохімічного окиснення;

- які містять токсичні та радіоактивні речовини, збудників інфекційних захворювань, а також речовини, для яких не встановлено ГДК;

- із вмістом завислих і спливаючих речовин більше ніж 500 мг/дм³;

- з температурою вищою за 40 °С.

У міські системи водовідведення забороняється скидати:

- концентровані маточні й кубові розчини;

- осади після локальних очисних споруд, ґрунт, будівельне і побутове сміття, промислові відходи;

- кислоти, луги, розчинники, смоли, бензин, мазут та інші нафтопродукти;

- розчини, які містять сірководень, сірковуглець, легколеткі вуглеводні;

- речовини, здатні засмічувати труби, колодязі, ґратки або відкладатися на стінках труб;

- горючі домішки й розчинені газуваті речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші, агресивні гази з руйнівною корозійною дією на каналізаційні мережі та споруди.

Скидання стічних вод промислових підприємств у міську систему водовідведення має здійснюватися рівномірно протягом доби. Залпові скиди забороняються. Загалом міські очисні споруди призначені для скидання господарсько-побутових стічних вод.

Скидання стічних вод у водні об'єкти після очищення на загальномісь-ких очисних спорудах регламентується нормативами гранично допустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин. Враховуючи обмежені очисні можливості загальноміських очисних споруд, управління з експлуатації цих споруд встановлюють для своїх абонентів — підприємств — ліміти скиду стічних вод за кількістю і складом. Ліміти встановлюють таким чином, щоб забезпечити нормативні умови скидання очищених на загальноміських очисних спорудах стічних вод у водний об'єкт. Для дотримання встановлених кожному підприємству лімітів здійснюється локальне очищення промислових стічних вод на самому підприємстві. Інколи декілька підприємств організовують спільне очищення стічних вод.

Скид стічних вод у водні об'єкти є одним із видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволу, який видається місцевими органами екологічної безпеки. Відведення стічних вод у водні об'єкти регламентується нормами ГДС забруднювальних речовин. ГДС — це нормативи гранично допустимих скидів речовин, які відводяться зі стічними водами в одиницю часу, що надає змогу забезпечити збереження норм якості води в контрольному створі водного об'єкта за найгірших умов водокористування. ГДС встановлюється для кожного випуску стічних вод у водний об'єкт і для кожного показника якості води визначається як добуток максимальної витрати стічних вод за годину на його гранично допустиме значення:

ГДС = Q_ст *C_ГДЗ

де Q_ст — максимальна витрата стічних вод за годину, м³/год; С_ГД3 — гранично допустиме значення, г/м³.

Вихідними даними для розрахунку ГДС є: тип водного об'єкта — приймальника стічних вод; розрахункове значення фонової концентрації; кратність розбавлення стічних вод, яка відповідає найгіршим гідрогеологічним умовам; тип випуску; фактичне (проектне) значення концентрації забрудників у стічній воді; затверджений максимальний скид стічних вод протягом години.

Умови скидання стічних вод у проточні та непроточні водойми різні. Додержання науково обґрунтованих норм скидання стічних вод у водойми має забезпечити ефективне самоочищення води, і водночас, стимулювати підприємства будувати ефективні локальні очистні споруди.

 

Контрольні запитання для перевірки знань:

1. Який склад природної води?

2. Назвіть основні аномальні властивості води.

3. Наведіть характеристику джерел водопостачання.

4. Назвіть перелік фізичних показників води.

5. Назвіть основні хімічні показники води.

6. Назвіть основні бактерологічні показники води.

7. Назвіть основні технологічні показники води.

8. Яке завдання Водного законодавства?

9. Якими законами регламентуються водні відносини?

10. Назвіть основні вимоги до води у харчових виробництвах.

11. Які вимоги до води у лікеро-горілчаній галузі?

12. Які вимоги до води у цукровому виробництві?

13. Які вимоги до води у пивоварінні?

14. Які вимоги до води для живлення парових котлів?

15. Які вимоги до води у виробництві напоїв?

16. Які вимоги до води для проведення санітарних заходів?

17. Назвіть основні стадії очистки води з поверхневих водойм.

18. Якими методами поліпшують смак води?

19. Як здійснюють ощищення води від колоїдно-дисперсних домішок?

20. Назвіть основні методи знезараження.

21. Яка сутність методів знезараження хлоруванням та озонування?

22. Яка сутність методіу знезараження УФ-опроміненням?

23. Які методи пом’якшення використовують у промисловості?

24. Поясніть процес пом’якшення води іонообміном.

25. Поясніть процес біологічної очистки.

26. Наведіть основні стадії очистки стоків на міських очисних спорудах.

27. Які умови скиду стічних вод у водоймища?

 

ТЕМА 6: ОХОРОНА ҐРУНТІВ

ТА УТИЛІЗАЦІЯ ТВЕРДИХ ВІДХОДІВ.

6.1. Земельне законодавство України 6.2. Збалансоване використання та відновленн земельних ресурсів. 6.3.Збереження надр і земної поверхні.

Відповідальність за порушення земельного законодавства.

- самовільному зайнятті земельних ділянок; - псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними та… - розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

ТЕМА 7: ЗАБРУДНЕННЯ ХАРЧОВОЇ СИРОВИНИ І ПРОДУКТІВ ШКІДЛИВИМИ РЕЧОВИНАМИ.

7.1. Шкідливі речовини, їх класифікація, реакція організму. 7.2. Шляхи потрапляння шкідливих речовин у харчові продукти та сировину. 7.3. Вплив хімічних речовин на організм людини.

ТЕХНОЛОГІЙ, ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ,ПРОДУКТУ

8.1. Сутність екологічної експертизи. Мета та завдання, обєкти екологічної експертизи, 8.2. Порядок дослідження впливу об’єкту на стан довкілля. 8.3. Спеціальні вимоги до документації на об’єкти державної екологічної експертизи.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Форми екологічної експертизи. В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. Висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз при прийнятті рішень про подальшу реалізацію та діяльність об’єктів.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза.Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Міністерства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов’язковим для видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства з надзвичайних ситуацій України і Міністерства охорони здоров’я України.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою зацікавлених осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Громадська екологічна експертиза.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Інші екологічні експертизи:

Оцінка впливу на навколишнє середовище. Окремим різновидом екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що охоплює природні, технічні, економічні, соціальні та інші аспекти реалізації проектів. ОВНС являє собою більш поглиблений та ємний варіант проведення екологічної експертизи з урахуванням транскордонних перено­сів забруднюючих речовин, інформації та енергії.

Метою оцінки впливів на навколишнє середовище є еколо­гічне обґрунтування доцільності майбутньої господарської ді­яльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

 

8.2. Порядок дослідження впливу об’єкту на стан довкілля.Дослідження впливу об’єкту на довкілля проводиться в ході екологічної експертизи.

До документації на об’єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров’я людей з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об’єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Суб’єктами екологічної експертизи є:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Міністерство з надзвичайних ситуацій, їх органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

2) органи чи установи Міністерства охорони здоров’я України – в частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей;

3) інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

4) громадські організації екологічного спрямування чи створюванні ними спеціалізовані формування;

5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України “Про екологічну експертизу” та іншими актами законодавства.

Замовники екологічної експертизи об’єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, зобов’язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Результати дослідження забруднення атмосфери надають у такому порядку.

2. Виробнича характеристика об'єкта (потужність, виробничий цикл, асортимент продукції, характеристика основної сировини). 3. Наявність та розміри санітарно-захисної зони, її відповідність класу… 4. Характеристика кліматичних умов.

Основна література.

 

1. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього природного середовища. Том 1-9. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002 – 2003. 336 с.

2. Шкарупа В.Ф. Основи екології та безпеки товарів народного споживання: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2002. – 350 с.

3. Пономарьов П. Х., Сиромахін І. В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини: Навч посібник. – К.: Лібра, 1999. – 272 с.

4. Домарецький В. А., Златєв Т. П. Екологія харчових продуктів. - К.: Урожай, 1993. - 192 с.

5. Запольский А.К., СалюкА.І. Основи екології: Підручник / За ред. К.М. Ситника. – 3-тє вид., стер. – К.: Вища шк.., 2005. – 382 с.: іл..

6. Запольський А.К., Українець А.І. Екологізація харчових виробництв: Підручник. – К.: Вища шк., 2005. – 423с.: іл..

7. Экология города: Учебник/Под общ. ред. Ф. В. Стольберга, - К.: Либра, 2000. - 464с.

8. Кучерявий В.П. Екологія. Підручник – Львів: Світ, 2001. – 500 с.

9. Конспект лекцій з дисципліни „Екологічна експертиза виробництва продовольчих товарів”. Харків.: РВВ ХДУХТ. – 2007. - 67с.

10. Конспект лекцій з дисципліни „Основи екології”. Харків.: РВВ ХДУХТ. – 2007. - 122с.

11. Лабораторний практикум з дисципліни „Основи екології”. Харків.: РВВ ХДУХТ. – 2005. - 49с.

 

Додаткова література.

 

12. Закон України про охорону навколишнього природного середовища. - ВВР, 1991, №41, ст.. 546; 1993, №26, ст.. 277; 1996, №17, ст.. 70. - 37 с.

13. Норми радіаційної безпеки України: НРБУ - 97. – К.: 1998 р.

14. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Кн.. 1. – К.: Юрінком Інтер. - 1997. - 704 с.

15. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Кн.. 2. – К.: Юрінком Інтер. - 1997. - 574 с.

16. ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая".

17. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Словарь-справ. – М.: Просвещение, 1992.

18. Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручник.– К.: Либідь, 2004. – 408 с.

19. Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы). – М.: Россия молодая, 1994.

20. Коммонер Б. Замыкающийся круг. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974.

21. Мизун Ю. В., Мизун Ю. Г. Озонные дыры и гибель человечества? – М.: Вече, 1998. – 544 с.

22. Злобін Ю. А. Основи екології. К.: Лібра, 1998. – 248 с.

23. Экология: Учебник для технических вузов / Л. И. Цветкова, М. И. Алексеев и др.; Под ред. Л. И. Цветковой. – М.: Изд-во АСВ, СПб.: Химиздат, 2001. – 552 с.

24. Природопользование: Учебник. Под ред. Проф. 3. А. Арустамова. «2-е изд., перераб. й доп. - М.: Издательский Дом «Дашков й К°», 2000. – 284 с.

25. Вредные вещества в промышленности. Неорганические и элементоорганические соединения: Спр. под общей редакцией А. А. Лазарева, И. Д. Гидаскиной, 7-е изд. - М.: Химия, 1997. – 620 с.

26. Кульский Л. А. Теоретические основы и технология кондиционирования воды. - К.: Наукова думка, 1980. – 528 с.

27. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй,І.Ю.Костіков. Основи екологічних знань: Підручник.– К.: Либідь, 2000. – 320 с.

28. КлименкоМ.О., Прищепа А.М.,Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 360 с.

29. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: Підручник/ За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г.Мельника та к.е.н., проф.М.К.Шапочки. – Суми: ВТД „Університетська книга”,2005. – 759 с.

30. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – 288 с. (Альма-матер).

31. Добровольський В.В. Основи теорії екологічних систем: Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 272 с.

32. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv-Atlas: Пер. з 4-го нім. вид. / Худож. Рудольф і Розмарі Фанерт; Наук. ред. пер. В.В. Серебряков. – К.: Знання-Прес, 2001. – 287 с.

33. Экология: Практикум: Учеб. пособие для студентов вузов / Н.И. Прищеп. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 272 с.

34. Інженерна екологія. Ч. 1. Основи техноекології: (Навч. посіб.) / Б.А. Шелудченко, А.С. Малиновський, М.В. Зосимович та ін.; За ред. Б.А. Шелудченка; Державна агроекологічна академія України. – Житомир: Вид-во „Волинь”, 1999. – 216 с.

35. Промислова екологія: Навч. посіб. / С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, А. А. Апостолюк та ін. – К.: Знання, 2005. – 474 с.

36 Гончаренко М.С., Бойчук Ю.Д. Екологія людини: Навч. посіб. / За ред. Н.В. Кочубей. – Суми: ВТД „Університетська книга”; К.: Видавничий дім „Княгиня Ольга”, 2005. – 394 с.

37. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учебное пособие. – Симферополь: СОНАТ, 1998. – 224 с.

38. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 1. Теоретические основы инженерной экологии: Учеб. пособие для втузов / Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высш. шк., 1996. – 637 с.

39. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс: В 2 т. Т. 2 Справочное пособие / Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высш. шк., 1996. – 655 с.

40. Охорона ґрунтів: Навч. посіб. / М.К. Шикула, О.Ф. Ігнатенко, Л.Р. Петренко, М.В. Кап штик. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 398 с.

41. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.

 

 

Навчальне видання

 

 

МИХАЙЛЕНКО Володимир Григорович

ВОЛОШИН Павло Валентинович

Основи екології

Конспект лекцій

 

 

Підп. до друку 2012 р. Формат 6084 1/16

Папір офсет. Друк. офс. Ум. друк. арк. 4,1. Обл.-вид. арк. 3,7. Тираж 200 прим. Зам. № _

Харківський державний університет харчування та торгівлі

61051, Харків-51, вул. Клочківська, 333

ДОД ХДУХТ Харків-51, вул. Клочківська, 333