Туберкульозний менінгіт у дітей розвивається поступово, спостерігають продромальний період. Тривалість його – близько 2 тижнів або довше. Захворювання розвивається поволі. З'являються нездужання, загальна слабість. У дітей виявляють підвищену стомленість, вони стають млявими, неуважними, байдужими. Відзначають субфебрильну температуру, головний біль і нудоту, загальну дратівливість, нетерпимість до світла, шуму. Іноді вже в продромальний період спостерігають повторне блювання. Досить часто виражені симптоми вегетативної дисфункції, червоний стійкий дермографізм, плями Труссо, гіпергідроз, тахікардія, шлунково-кишкові дискінезії (закреп). Часто спостерігають сонливість, що надалі може змінюватися оглушенням і сопором.
Менінгеальні симптоми спочатку маловиражені, поступово наростають. Локалізація процесу в ділянці основи мозку призводить до ураження черепних нервів, парезів окорухових нервів і мімічних м'язів (косоокість, птоз, амімія). Іноді виявляють зорові розлади, пов'язані з ураженням хіазми і зорових трактів. Можуть виникати порушення чутливості, геміпарези, гіперкінези, розлади координації рухів, корінцеві симптоми. На очному дні виявляють застійні соски, атрофію зорових нервів.
Спинномозкова рідина прозора, жовтуватого кольору, тиск її значно підвищений. Внаслідок відстоювання в ній утворюється фібринова плівка, схожа на павутиння, з якої можна висіяти мікобактерії туберкульозу. Цитоз змішаний, лімфоцитарно-нейтрофільний, частіше незначний, 100-500 клітин в 1 мкл. Рідко цитоз нейтрофільний, високий. Перебіг туберкульозного менінгіту при цьому може нагадувати гнійний менінгіт. Вміст білка підвищений, іноді значно (1-3 г/л). Вміст хлоридів і цукру, як правило, знижений. Кількість цукру може знижуватися до 0,1 г/л.
За перебігом туберкульозний менінгіт розмежовують на гострий, підгострий, хронічний і рецидивуючий. Прогноз захворювання визначається своєчасністю специфічної терапії. Швидке (до 10 діб ) виявлення туберкульозного менінгіту і його своєчасне й адекватне лікування є запорукою успіху, рятує життя хворому. Навпаки, пізня діагностика (після 3-х тижнів і більше) неодмінно веде до летального результату або важкої інвалідизації з утратою зору, паралічем. У занедбаних випадках можливий летальний наслідок.
Наслідками перенесеного туберкульозного менінгіту у дітей і дорослих можуть бути гідроцефалія, гіпертензивний, епілептиформний синдроми, ендокринні та вегетативні порушення.
Туберкульома головного мозку.
Одна з форм туберкульозу центральної нервової системи, пов'язана з гематогенною диссемінацією мікобактерій туберкульозу з первинного туберкульозного вогнища. Нейчастішим джерелом інфекції є уражені туберкульозом легені та перибронхіальні лімфатичні вузли, рідше – вогнища в кістках.
Макро- і мікроскопічно туберкульома мозку аналогічна туберкульомі легені. Її величина залежить від етапу розвитку. На ранніх стадіях вона значно мала, на пізніх – велика; середній діаметр 0,5-1 см, хоча розміри туберкульоми можуть стягати й 4 см.
Частіше зустрічаються солітарні туберкульоми мозку, хоча можуть бути і множинні. Утворення солітарної туберкульоми відбувається за рахунок злиття міліарних горбиків, кількість яких у сформованій туберкульомі може становити від 3-5 до 20-40 і більше. Множинні туберкульоми становлять 35% від усіх солітарних туберкульом і частіше зустрічаються у дітей. За прогресування специфічного процесу і розташування туберкульоми поблизу поверхні мозку запальні явища можуть переходити на м’яку мозкову оболонку головного мозку і спричиняти локальний, а потім дифузний менінгіт.
Захворювання починається з продромального періоду, тривалість якого становить у середньому 1-2 місяця. Першими клінічними проявами є загальна слабкість, млявість, астенізація, розлади поведінки, загальмованість, плаксивість, дратівливість. Початок захворювання може бути гострим із бурхливим наростанням симптоматики і підгострим із тривалим безсимптомним перебігом та повільним прогресуванням окремих проявів захворювання.
При супратенторіальних туберкульомах початок захворювання проявляється вогнищевими симптомами, подразненнями у вигляді судомних нападів і галюцінацій.
За субтенторіальної локалізації з'являються ранні загально-мозкові симптоми: головний біль, головокружіння, блювання, а також можна виявити застійні соски зорових нервів. У дітей у зв'язку з блокуванням шляхів циркуляції спинномозкової рідини на ранніх стадіях захворювання можуть з'явитися симптоми гідроцефалії.
Характер вогнищевих симптомів залежить від локалізації туберкульоми.
Початок захворювання на туберкульому головного мозку двоякий. Можливий гострий початок із підвищенням температури тіла, швидкий розвиток симптомів ураження мозку з наступним хвилеподібним перебігом і тривалим субфебрилітетом. При цьому часто діагностують менінгіт, менінгоенцефаліт. Другий варіант характеризується повільним розвитком із ремісіями. Найчастіше перебіг туберкульом хронічний. Ремісії частіше спостерігаються при субтенторіальній локалізації.
Діагноз ставлять на підставі анамнезу (наявність туберкульозу, повільний перебіг, ремісії), а також даних клініки, рентгенографії, електроенцефалографії, ехоенцефалографії, комп'ютерної томографії.
Туберкульозна енцефалопатія
Відноситься до групи туберкульозно-алергічних проявів. Зустрічається у дітей і підлітків. В клінічній картині головними симптомами є порушення свідомості та кома.
Диференційна діагностика туберкульозу центральної нервової системи і мозкових оболонок проводитьсяз:
- менінгококовим менінгітом;
- пневмококовим менінгоенцефалітом;
- гнійними менінгітами, що спричинені стафілококом, стрептококом, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлєндера, сальмонелами, грибами, тощо;
- менінгітами сифілітичної та лептоспірозної етіології;
- менінгітами і менінгоенцефалітами грипозної, аденовірусної, ентеровірусної, паротитної;
- крововиливах у підпавутинний простір;
- енцефалопатію Верніке;
- пухлинами головного мозку;
- сифілітичними гумами;
- нейроінфекціями.
Контрольні питання:
1. Патогенез туберкульозного менінгіту.
2. Патоморфологічні зміни при туберкульозному менінгіті.
3. Варіанти початку туберкульозного менінгіту.
4. Клінічні прояви туберкульозного менінгіту, менінгіальні та енцефалітичні симптоми, ураження
черепно-мозкових нервів.
5. Зміни у спино-мозковій рідині при туберкульозному менінгіті і значення спино-мозкової
пункції в діагностиці, диференційній діагностиці цього захворювання.
6. Інші методи діагностики (клінічні, лабораторні, рентгенологічні, туберкулінодіагностичні,
серологічні, вивчення дна ока), що застосовуються для виявлення туберкульозного менінгіту, їх
значення та інтерпретація.
7. Ускладнення туберкульозного менінгіту.
8. Диференційна діагностика туберкульозного менінгіту.
9. Основні принципи лікування хворих на туберкульозний менінгіт.
10. Туберкульома мозку – клінічні прояви, методи діагностики, диференційна діагностика, методи
лікування.
11. Туберкульозна енцефалопатія – клінічні прояви, методи діагностики, диференційна
діагностика, методи лікування.
12. МСЕК та соціально-трудова реабілітація хворих на туберкульоз мозкових оболонок і
центральної нервової системи.
13. Диспансерний нагляд хворих на туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової
системи.
Література:
1. Иванюта О.М., Пилипчук Н.С. Туберкулёзный менингоэнцефалит. – К., 1987.
2. Корнетова Н.В. Варианты туберкулёза мозговых оболочек у взрослых // Проблемы туберкулёза.
– 1997. - № 12. – С. 26-28.
3. Неврологические проявления туберкулёза / Герасимова М.М. и др. // Проблемы туберкулёза. –
2001. - № 3. – С. 32-34.
4. Басов П.В., Спесивцев О.Г. Анализ диагностических ошибок при туберкулёзном менингите //
Запорожский медицинский журнал. – 2002. – № 6. – С. 74.